Анатомія і фізіологія
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
µгуляція дихальних рухів тісно поєднана з нервовою. Вона спричинюється впливом певних хімічних речовин крові. Оскільки нервові клітини дихального центру чутливі до вуглекислого газу, який є в крові, вони й регулюють частоту та глибину дихальних рухів, що сприяє вирівнюванню його концентрації. На уроках фізкультури ви виконували певні фізичні вправи і спостерігали, що частота й глибина дихання збільшуються. Це відбувається тому, що під час фізичних навантажень посилюється робота скелетних мязів, а це прискорює процеси окиснення в їхніх клітинах, а відповідно й збільшення вуглекислого газу в крові. Кров з надлишком вуглекислого газу надходить до дихального центру і спричинює його збудження, яке передається до дихальних мязів. Людина починає дихати глибше, і це зумовлює виведення надлишку вуглекислого газу.
Одним з параметрів дихання є його глибина, що визначається обємом вдихуваного і видихуваного повітря. У спокійному стані до легенів під час вдиху надходить близько 0,5 л повітря і стільки ж виходить назовні під час видиху - це дихальний обєм повітря. Після спокійного вдиху за максимального зусилля можна вдихнути ще близько 1,5 л повітря - це додатковий обєм повітря, а при найглибшому видиху можна видихнути ще 1,5 л - це резервний обєм повітря. Якщо скласти ці показники, то отримаємо життєву ємність легенів (ЖЄЛ). Отже, ЖЄЛ становить дихальний обєм (0,5 л) + додатковий обєм (1,5 л) + резервний обєм (1,5 л) = 3,5 л. ЖЄЛ залежить від статі, фізичної тренованості. Її показники коливаються від 3,5 л до 4,8 л у чоловіків і від 3,0 л до 3,5 л у жінок. У фізично тренованих осіб життєва ємність легенів може досягати 6,0-7,0 л. Однак і після найглибшого видиху в легенях залишається ще 1000-1200 см3 повітря. Це залишковий обєм повітря.
3. Травний канал, його функції, секреції, моторика, всмоктування
Система травлення забезпечує фізичну та хімічну обробку їжі та всмоктування отриманих продуктів у внутрішньому середовищі. Процес травлення відбувається послідовно в таких відділах: ротова порожнина, шлунок та кишківник.
Після потрапляння їжі в організм, вона підлягає:
1. Механічній обробці, перемішуванню та подрібненню (за рахунок жування);
2. Хімічній обробці, яка полягає в тому, що під дією ферментів, що виробляються залозами, білки розчеплюються до пептидів, а пептиди до амінокислот, жири розчеплюються до жирних кислот та гліцерину, вуглеводи до моноцукридів.
3. Фізико-хімічній обробці білки під дією шлункової HCl змінюють свою структуру, що сприяє їх травленню.
4. Всмоктуванню епітелієм травного канала транспорт продуктів розкладу їжу з травного канала в кров та лімфу.
5. Виведення неперетравлених решток з організму.
Травлення в ротовій порожнині.
Ротова порожнина початковий відділ травної системи, виконує такі функції:
1. Механічна обробка їжі подрібнення, перемішування.
2. Зволоження їжі слиною.
3. Хімічна обробка їжі відбувається за участю ферментів слини.
4. Знезараження знищення мікроорганізмів лізоцимом слини.
5. Аналіз смакових якостей речовин смаковим аналізатором, на підставі аналізу формуються емоції відповідно до складу їжі (солодощі задоволення, лайно огида) й приймається рішення щодо продовження чи припинення її споживання;
6. Рефлекторне надходження інформації від рецепторів, які розміщуються в даній ділянці до інших органів системи травлення, що буде змінювати їх секреторну та моторну активність це підготовка органів до перетравлення їжі з вже встановленим складом (багата на білок чи жири), що забезпечує більш ефективне травленя.
7. Всмоктування деяких низькомолекулярних речовин це використовується для введення деякий лікарських препаратів валідол.
8. Формування харчової грудки порція їжі, що готова до ковтання.
Складно-рефлекторна (“цефалічна”) фаза регуляції шлункової секреції.
За головними механізмами регуляції шлункову секрецію поділяють на декілька фаз:
І фаза складно рефлекторна. Секреція в цій фазі повязана з реалізацією умовних рефлексів (на вигляд, запах їжі, думка про якусь смакоту). Другий механізм безумовні рефлекси, що виникають при подразненні їжею рецепторів ротової порожнини блукаючий нерв вплив на головні та G-клітини.
Особливості секреції в першій фазі (вивчають ці особливості при постановці досліду “уявного годування”):
1. Короткий латентний період (5-8 хвилин). Після початку досліду перша крапля соку з свища зявиться через 5-8 хвилин. Цей період короткий тому, що секреція викликана нервовими механізмами регуляції.
2. Кількість соку невелика 20% від всього обєму, який виділяється під час їди.
3. Склад соку в соці багато ферментів тому, що блукаючий нерв передає інформацію до головних клітин шлунка. Багато ферментів швидке переварювання білків їжі.
4. Тривалість секреції невелика 1-1,5 години тому, що нервові механізми регуляції.
Нейро-гуморальна (“шлункова і кишкова”) фаза регуляції шлункової секреції. Ентеральні стимулятори і інґібітори шлункової секреції.
ІІ фаза нейрогуморальна. В цій фазі секреція повязана з реалізацією нервових та гуморальних механізмів регуляції. Нервові це рефлекси. Гуморальні шлунково-кишкові гормони гастроінтестинальні гормони).
Реалізується цей механізм таким чином: при розтягненні шлунку подразнюються чутливі волокна блукаючого нерва, ця інформація надходить в довгастий мозок, і парасимпатичними волокнами блукаючого нерва назад до шлунку, ст