Анархістський рух в Україні у 1917-1921 рр.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ні-травні зріс потік листів та телеграм про антирадянські заяви Махна і про зраду, яку він готує.
Саме в цей час до Гуля-Поля зїхалися члени утвореної у 1918 р. анархістської організації Набат, які поставили перед собою мету підкорити махновський рух своєму впливу. Широка антимахновська пропаганда змусила Махна зблизитися з анархістами, хоча сам він вважав себе не анархістом, а вільним комуністом. [2, с. 82]
У квітні 1919 р. відбувся ІІІ Гуляйпольський районний зїзд Рад, на якому була проголошена анархістська платформа. Вимагаємо, - говорилося в резолюції, - негайного звільнення всіх призначених осіб на військові та громадянські пости…. [2, с. 82] Махновці бойкотували ІІІ Всеукраїнський зїзд Рад і його рішення, вимагали переглянути продовольчу політику і встановити інші форми товарообміну між містом і селом. Махновщина перетворювалась в антирадянський рух.
Одним з найбільш заплутаних епізодів в історії махновського руху - події, повязані із заколотом Григорєва. Махно поділяв негативне ставлення отамана до Радянської влади, яка, по суті, скасувала Декрет про землю, почала вводити політику воєнного комунізму, але він не підтримав Григорєва. Зрозуміло, не тому, що симпатизував Радянській владі, а через те, що його перехід на бік Григорєва давав змогу Денікіну легко захопити Гуляйпольський район. А відтак Махно назавжди втратив би підтримку селян.
На початку травня різко загострилися відносини між головою Реввійськради Л.Д. Троцьким і Махном. Наркомвійськ УСРР вирішив переформувати армію Махно, щоб подолати анархію. Троцький засудив такі плани. Махновці, не знаючи причин заборони формування з їх загонів дивізії, оголосили Троцького поза законом.
Троцький не простив цього Махнові. 4 травня 1919 р. він видав наказ Реввійськради Республіки за №1824 і опублікував статтю Геть махновщину, де оголосив Махна й очолюваний ним рух поза законом. 6 червня проти махновців та усіх, хто їх підтримував, розпочалася нещадна боротьба. Анархісти Набату заявили, що вони займатимуться агітаційно-пропагандистською роботою у різних регіонах України для того, щоб розказати світові про Махна й махновців. [4, с. 25] Сам Махно з невеликим загоном розпочав боротьбу в радянському тилу.
Водночас йшла ідеологічна обробка селян та робітників. Культурно-просвітницький відділ Революційної повстанської армії України (махновців) видавав листівки, в яких закликав (навіть в анархістському безвладному суспільстві) створювати Ради, проти волі, визнаючи, по суті, що гасло Вся влада Радам!, який висунув В.І. Ленін, найбільш повно відображає інтереси народу. Відмовитися від Рад означало втратити підтримку народних мас.
Невпинно продовжував наступати на Україну Денікін і влітку 1919 р. захопив значну її частину. Реставрація старих порядків викликала величезне невдоволення селян. Ряд повстанців, що донедавна боролися проти Радянської влади, тепер повернули зброю проти Денікіна. Згуртованою силою, що активно виступала проти денікінців, був Махно. До нього і кинулося селянство як до свого захисника.
Влітку ж 1919 р. невпевнений у своїх силах Петлюра запропонував Махнові тримати проти Денікіна загальний фронт. Махно ухопився за цю ідею. По-перше, він сподівався самим фактом переговорів з Петлюрою зіткнути його з Денікіним і тим самим ослабити натиск білих на його військо; по-друге, Махно розраховував усунути Петлюру і стати на чолі його війська; і, нарешті, виникла реальна можливість хоч якось розвязати одвічну проблему махновців - нестачу патронів і зброї.
20 вересня 1919 р. у Жмеринці був укладений договір між УНР і махновцями, що передбачав спільну боротьбу з білогвардійцями і в разі перемоги виділення Махнові території для встановлення вільного радянського ладу. [4, с. 30] Петлюра з цим погодився, та висловився проти проведення на зайнятій ним території пропаганди махновських ідей. Але якраз саме тоді активізувалися у махновській армії анархісти, які настійно пропагували ідеї вільних рад, створення на півдні безвладної держави.
Масова боротьба селянства у денікінському тилу й успішна збройна боротьба армії Махна дістала позитивну оцінку і всебічну підтримку з боку Радянської влади. Та Махно і його оточення спрямували ненависть селян проти Радянської влади.
Основні положення своєї боротьби Махно проголосив у декларації Революційної повстанської армії України (махновців), ухваленій на засіданні військово-революційної ради 20 жовтня 1919 р. Програма махновців спрямовувалася насамперед проти політики воєнного комунізму в усіх її проявах, на захист села від експлуатації і поневолення містом, наступу промисловості на сільське господарство. Махновці вимагали не лише передавання всієї землі селянству, але й права самим розпоряджатися результатами своєї праці. Вони рішуче виступали проти керівної ролі Комуністичної партії, звинувачуючи її в захопленні та узурпуванні влади, придушенні інших партій. Махно вимагав передавання усієї влади багатопартійним Радам, обраним народом. Він був проти своєрідної ієрархії Рад, керівництва ними зверху, вважав за потрібні лише низові органи влади - волосні, повітові, міські. Своїм основним завданням махновці проголошували здійснення третьої соціальної революції, що повинна остаточно знищити залишки капіталу і повалити владу більшовиків-тиранів. [4, с. 32-33]
Численні каральні акції проти махновців призводили до того, що на початку 1920 р.