Аналіз регіональних умов і технологій, пошук резервів і розробка проекту виробництва картоплі в СВК "Ризинський" Звенигородського району Черкаської області
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
?оровими котками або важкими боронами.
Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18 - 20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5.6А). На більш легких ґрунтах Лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або використовують фрезерний культиватор (КГФ-2,8).
Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7 - 8 см і неглибоку оранку на 16 -18 см з обовязковим внесенням органічних і мінеральних добрив.
На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1 -2 культивацій для знищення бурянів. [1]
Таблиця 2.2. Фактичне використання картоплі
ЗаходиПоказникиСорт (гібрид)рекомендованоРівєра, Довіра, Легенда
фактичноРівєра, Довіра, ЛегендаВнесення органічних добрив, т/гарекомендовано
фактичноN. кг/гарекомендовано90-120
фактично50Рг05,кг/гарекомендовано90-120
фактично90КгО, кг/гарекомендовано90-120
фактично120Вапна, т/гарекомендовано
фактичноГіпсу, т/гарекомендовано
фактичноСівба, кг/гарекомендовано50-60
фактично40
(строки)І-ІІ декада квітняЛущення стерні (вимоги)Основний обробіток (вид)Оранка на зяб (глибина 27-30)Протиерозійний обробіток (вид)Поливи (кількість, норма)Забуряненість в балахЗаселення бал (%)шкідниками
збудниками хворобОбробка посівів (кількість)3 разиХімічні обробки посівівгербіцидами
інсектицидамиБанкол (50%), Деціс (2,5%),Фастак
фунгіцидамиАкробат МЦ (50%), Дитан М-45, Дитан М-45
десикантами
регуляторами росту
біопрепаратамиЗбирання врожаю (вимоги)Ранню - у фазі технічної стиглості бульб; середню стиглу - на початку відмирання бадилляУрожайність, ц/гапроектна55
фактична50
2.3 Система удобрення
Система удобрення - це схема розміщення добрив і хімічних меліорантів на конкретному ґрунтовому контурі поля протягом ротації сівозміни. При її розробці були враховані кліматичні і економічні особливості господарства, чергування культур у сівозміні, їх біологічні особливості і потенціальну продуктивність, охорону навколишнього природного середовища. Передбачаються також такі заходи, як максимально можливе використання традиційних і нетрадиційних видів органічних добрив; правильне зберігання, своєчасне і якісне внесення органічних і мінеральних добрив; розподіл їх між культурами сівозміни.
Послідовність розробки системи удобрення проводять в такій послідовності:
- визначають необхідність проведення хімічної меліорації (гіпсування, вапнування);
- зазначають джерела органічних добрив в господарстві (гною, торфу, курячого посліду, соломи та ін.);
- передбачають перспективи їх виробництва в господарстві традиційними і нетрадиційними методами;
- визначають дози і місця внесення органічних добрив у сівозміні з урахуванням особливостей культури;
- розраховують баланс елементів живлення за ротацію сівозміни з визначенням їх виносу запланованими врожаями;
- визначають витрати елементів живлення від ерозії, азоту близько 5 кг/га, фосфору і калію - відповідно 4-5, 8-10 кг/га;
- визначають надходження елементів живлення з органічними добривами, атмосферними опадами (азоту - 4-6 кг/га, фосфору - 0.3 калію 3-8 г/га); з насіннєвим матеріалом, а також кількість азоту, фіксованого несимбіотично (30-40 кг/га протягом року) і симбіотично (при вирощуванні бобових культур).
Визначають кількість елементів живлення, внесення з попереднім урожаєм і втрачених грунтом. Для компенсації їх кількість азоту добрив збільшують на 15% газоподібних втрат і на 1-3% втрати через вимивання з кореневмісного шару грунту. Внесення надмірної кількості азоту в розрахунку на післядію неефективно. Для підвищення родючості грунту передбачають додаткове внесення фосфорних і калійних добрив. Визначну кількість елементів живлення мінеральних добрив розподіляють під культури сівозміни відповідно до рекомендацій науково-дослідних установ з урахування їх біологічних особливостей, а також видів, форм, доз, строків і способів внесення добрив.
Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток грунту і в рядки під час сівби, азотні в разі необхідності, ще й восени перед сівбою і в підживлення.
Для розрахунку норм добрив на заплановану врожайність конкретної культури користуються різними методами, з яких найбільш поширені у виробництві такі:
- на основі використання результатів польових дослідів;
- за виносом елементів живлення на основі коефіцієнтів, їх використання з грунту і добрив;
- за рівнем природної родючості (бальною оцінкою грунту);
- на запланований приріст урожайності за виносом ним елементів живлення:
- за нормативами витрат елементів живлення на одиницю продукції. [6]
За виходом сухих речовин з 1 га картопля є однією з найпродуктивніших культур. На створення 1 т бульб вона виносить з грунту 4-6 кг азоту, 1,5-2 фосфору, 6-10 калію, 2-4 сірки, 1-2,5 магнію, 2-5 кг кальцію.
На всіх грунтах картопля позитивно реагує на внесення гною та інших органічних добрив. Кращою їх формою є напівперепрілий гній. На супіщаних і підзолистих грунтах можна застосовувати свіжий гній, норми якого залежать від гранулометричного складу грунту, забезпечення його рухомими формами поживних речовин та умов зволоження, т/га: на супіща?/p>