Предмет дослідження соціальної психології

Информация - Психология

Другие материалы по предмету Психология

?днозначного вирішення: нігілістичне заперечення чужого досвіду тут так само недоречне, як і просте копіювання ідей та досліджень. Не випадково в сучасній соціальній психології введено поняття соціального контексту, тобто привязаності дослідження до визначеної соціальної практики.

По-друге, завдання детального відпрацювання проблеми прикладних досліджень в соціальній психології. Дослідження, що проводилися безпосередньо у різних секторах суспільного організму, потребують не лише високої професійної майстерності, але й громадянської відповідальності дослідника. Спрямування практичних рекомендацій і є тією сферою, де соціальна психологія безпосередньо вникає в суспільне життя. Відповідно, для соціального психолога досить гостро поставлене не лише питання про професійну етику, але і про формулювання своєї соціальної позиції. Французький соціальний психолог С.Московічі справедливо помітив, що завдання для соціальної психології задає саме суспільство, воно диктує їй проблеми. Але це означає, що соціальний психолог повинен розуміти ці проблеми суспільства, вміти чітко їх вловлювати, усвідомлювати, в якій мірі і в якому напрямку він може сприяти вирішенню цих проблем. Академізм і професіоналізм в соціальній психології повинні органічно включати в себе і відому соціальну чутливість, розуміння сутності соціальної ангажованості цієї наукової дисципліни.

 

Висновки

 

У сучасному суспільстві розкриваються різні сфери використання соціально-психологічних знань.

Специфіка соціальної психології на пострадянському просторі складалася в конкретних історичних умовах, а саме в період існування соціалістичного порядку, і породила відповідну проблематику. Звичайно, багато з відкритих в традиційній соціальній психології явищ мають місце в будь-якому типі суспільства: міжособистісні відносини, комунікативні процеси, лідерство все це явища, притаманні будь-якому типу суспільної організації. Проте, констатуючи цей факт, потрібно мати на увазі дві обставини. По-перше, навіть і ці, описані в традиційній соціальній психології. Явища набувають в різних соціальних умовах іноді зовсім інший вигляд. Формально процеси залишаються такими самими: юди спілкуються один з одним, у них формується певні соціальні установки і т.д., але який зміст різних форм їх взаємодії, якого роду установки виникають стосовно певних суспільних явищ все це визначається змістом конкретних соціальних відносин. Отже, аналіз всіх традиційних проблем набуває все нові грані. Методологічний принцип включення саме змістового розгляду соціально-психологічних проблем диктується в тому числі і суспільними потребами.

По-друге, нова соціальна реальність породжує іноді і потребу нових акцентів при дослідженні традиційних для певного суспільства проблем. Ідея про те, що суспільство диктує проблеми соціальної психології повинна бути доповнена ідеєю про те, що обовязок соціального психолога вміти виявити ці проблеми.

Крім завдань загальнотеоретичного плану суспільство ставить перед соціальною психологією і конкретні прикладні завдання. Прикладні дослідження не можуть очікувати вирішення теоретичних питань, вони висуваються буквально із усіх сфер суспільного життя. Ряд найважливіших напрямків прикладних досліджень визначається сьогодні завданнями, повязаними з тими змінами в масовій свідомості, які зумовлені саме радикалізмом соціальних перетворень. Тут також мають корені і нові можливості для діяльності соціального психолога-практика.

 

Список використаної літератури

 

  1. Артемов В.А. Введение в социальную психологию. - М., 1927.
  2. Беккер Г., Босков А. Современная социологическая теория в ее преемственности и развитии. - М., 1961.
  3. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология // Избранные работы по социальной психологии. - М., 1994.
  4. Блонский П.П. Очерк научной психологии. - М., 1924.
  5. Будилова Е.Л. Философские проблемы в советской психологии. - М., 1971.
  6. Выготский Л.С. Исторический смысл психологического кризиса. Собр. соч. - М., 1982, т. 1.
  7. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. Собр. соч. - М., 1983, т. 3.
  8. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1987.
  9. Ковалев А.Г. О предмете социальной психологии. - "Вестник ЛГУ", 1959, №11.
  10. Корнилов К.Н. Учебник психологии, изложенный с точки зрения диалектического материализма. - М.-Л., 1929.
  11. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1975.
  12. Московичи С. Общество и теория в социальной психологии // Современная зарубежная социальная психология. Тексты. - М., 1984.
  13. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. - М., 1949.
  14. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1971.
  15. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук. Пер. с франц. - М., 1972.
  16. Рейснер М.А. Проблемы социальной психологии. - Ростов-на-Дону, 1925.
  17. Социальная психология: саморефлексия маргинальности. Хрестоматия. - М., 1995.