Geum.ru

Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

Контрольная работа - Психология

Другие контрольные работы по предмету Психология

в підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.

  • Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією
  • Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись в минулому суїцидних думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.
  • Сексуальні проблеми (спочатку підлітку треба пояснити, що вчителя ці питання цікавлять не самі по собі, а з метою зясувати можливе переживання із цього приводу й одержати більш повне уявлення про його характер; необхідно попередити, що всі повідомлювані учнем відомості без його згоди нікому з рідних, знайомих не будуть передані):

    • перша закоханість і повязані із цим психічні травми; самооцінка своєї привабливості;

    початок статевого життя та потайливе побоювання із приводу своєї сексуальної неповноцінності.

     

    Практичні рекомендації педагогу, що працює з гіперактивною дитиною

     

    Для того щоб допомогти дитині упоратися із труднощами в навчанні, необхідні:

    1.Зміна оточення:

    1. вивчіть нейропсихологічні особливості дитини зі СДУГ;
    2. роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя;
    3. оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду;
    4. змініть режим уроку із включенням фізкультхвилинок;
    5. дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хвилин підводитись і ходити класом;

    надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів;

    1. спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити тощо.

    2.Створення позитивної мотивації на успіх:

    1. уведіть знакову систему оцінювання;
    2. частіше хваліть дитину;
    3. розклад уроків має бути постійним;
    4. уникайте завищених або занижених вимог до учня зі СДУГ;
    5. уведіть проблемне навчання; використайте на уроці елементи гри й змагання;
    6. давайте завдання, ураховуючи здібності дитини;
    7. великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них;

    створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може ро демонструвати свої сильні сторони й виконувати роль експерта у класі з деяких галузей знань;

    1. навчіть дитину компенсувати порушені функції за рахунок збережених;
    2. ігноруйте негативні вчинки й заохочуйте позитивні;
    3. будуйте процес навчання на позитивних емоціях; памятаєте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її!

    3.Корекція негативних форм поведінки:

    сприяйте припиненню (зникненню.) агресії;

    навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування;

    регулюйте взаємини дитини з однокласниками.

    4.Регулювання очікувань:

    1. пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не одразу, а через деякий час;

    пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування, але й від спокійною й поміркованого ставлення до неї.

    Памятайте: дотик є сильним стимулом для формування поведінки т* розвитку навичок навчання. Дотик допомагає поставити так званий якір) на позитивному досвіді.

    Памятайте: гіперактивність це не поведінкова проблема, не результат поганого виховання, а медичний діагноз, який можна поставити тільки за результатами спеціальної діагностики. Проблему гіперактивності неможливо розвязати вольовими зусиллями й переконаннями. Дисциплінарні заходи впливу (покарання, зауваження, окрики, нотації тощо) не поліпшать поведінки дитини,а швидше,погіршатьїї. Ефективні результати корекції синдрому дефіциту уваги та гіперактивності досягаються за оптимального поєднання медикаментозних і не медикаментозних методік до яких належать психологічні й нейропсихологічні коррекційні програми.