Правове регулювання профілактики злочинності та його сутність
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?ілактики злочинності.
Запобіжна роль права полягає в регулюванні сфер суспільного життя, при якому наявні криміногенні фактори чи усуваються, чи їхній дії ставиться серйозна перепона. Право не може знищити економічні, соціально-культурні причини й умови злочинності, але воно може впливати на їхні негативні прояви: локалізувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам. Проведення такої роботи припускає:
- поліпшення законодавства, його вдосконалення;
- точну та неухильну реалізацію законів та інших нормативних актів;
- наявність механізмів, які, бездоганно діючи, забезпечують таку реалізацію.
Виділяють два основних напрямки правового регулювання профілактики злочинності.
Перший напрямок має матеріальний характер і полягає у впливі за допомогою права на криміногенні фактори зовнішнього середовища, що прямо чи опосередковано детермінують злочинну поведінку, з метою їх усунення.
Другий напрямок має процесуальний характер і полягає в юридичному закріпленні прав і обовязків органів, уповноважених осіб і громадян-субєктів запобігання злочинам, у встановленні змісту та порядку здійснення запобіжних заходів.
4. Інформаційне забезпечення запобігання злочинам
Інформаційне забезпечення це діяльність з цілеспрямованого збирання, перероблення, зберігання і передачі кримінологічної інформації. Інформація повинна постачатися субєктам з урахуванням поставлених перед ними завдань, різновидів попереджувальної діяльності тощо. Правове забезпечення розуміється як нормативне супроводження спеціально-кримінологічного попередження злочинів (закони, укази, підзаконні акти, комплексні програми попередження злочинності та ін.).
Усю інформацію, що використовується в профілактиці злочинності, можна поділити на:
кримінологічну (зовнішню);
організаційну (внутрішню).
Кримінологічна (зовнішня) інформація відображає такі показники злочинності: рівень, динаміку, структуру, інтенсивність (коефіцієнти злочинів і злочинної активності), детермінованість (звязок злочинності з іншими соціальними явищами), інакше кажучи, відповідає на запитання:
- хто, коли та де вчиняє злочини;
- у звязку з чим люди стають на злочинний шлях;
- які обставини, ситуації та мотиви вчинення злочинів;
- у чому полягають причини та які умови сприяють вчиненню злочинних діянь;
Зовнішня інформація повинна також передбачити дані про адміністративні, дисциплінарні й інші правопорушення, аморальні вчинки, пияцтво та алкоголізм, наркоманію, несплату податків, проституцію, бездоглядність дітей, залишення школи дітьми й підлітками, позбавлення батьківських прав тощо. До цього виду інформації варто віднести дані про соціально-економічний і соціально-демографічний розвиток, стан громадської думки й інші соціально-психологічні процеси, що стосуються запобігання злочинам.
Організаційна (внутрішня) інформація передбачає дані про порядок організації запобіжної діяльності її субєктами. Вона характеризує стан власне системи запобігання злочинам і сприяє одержанню відповідей на запитання:
у чому конкретно полягають мета та завдання на певному
проміжку часу;
- якими засобами й методами вони досягаються;
- з якою інтенсивністю та в якому напрямку діє вся система і складові її елементи;
- які умови й реальні можливості вирішення поставлених завдань;
Сукупно зовнішня та внутрішня інформації повинні відображати обєктивну картину криміногенної ситуації в регіоні, ступінь ефективності запобіжного впливу, а також реальні потреби профілактичної діяльності з погляду її подальшого вдосконалення.
Висновок
Загальносоціальне попередження злочинності найважливіший аспект соціальної політики. Це соціальна реакція держави і суспільства на злочинність. Загальносоціальне попередження створює соціально-економічні та культурні підвалини для ефективного здійснення спеціально-кримінологічного і індивідуального попередження злочинів.
Спеціально-кримінологічне попередження це сукупність заходів боротьби зі злочинністю, змістом яких є різноманітна робота державних органів, громадських організацій, соціальних груп і громадян, спрямована на усунення причин та умов, що породжують і сприяють злочинності, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів складається із трьох напрямів діяльності: кримінологічної профілактики; запобігання злочинам; припинення злочинів.
Для результативного функціонування системи попередження злочинності необхідним є належне інформаційне, правове, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності відповідних субєктів. Актуальною видається проблема професійної підготовки кадрів щодо попередження злочинності.
Маючи певну мету, правоохоронні органи шляхом зазначених напрямів розробляють і подають до органів державної влади та органів місцевого самоврядування свої пропозиції з проблем боротьби зі злочинністю.
З метою підвищення ефективності заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, необхідно й надалі зміцнювати звязки між правоохоронними органами, а також з іншими державними і громадськими організаціями, які покликані вести боротьбу з правопорушеннями.
Система оцінки діяльності