Право рабовласницької Індії
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Право рабовласницької Індії
Київ 2010
Вступ
Що ж таке Схід? Питання це не таке просте, як може здатися на перший погляд. Йдеться не про географічне поняття швидше про історико-культурне, соціополітичне, цивілізаційне… Йдеться про гігантську вселюдську спільність, хай в чомусь вельми неоднорідну і суперечливу, але все таки майже монолітно-цілісній в своїй глибинній основі, тій самій основі, яка, власне, і породила з часу виникнення античних держав (Стародавньої Греції і Риму) в I тисячолітті до н.е. дихотомію Схід Захід [1].
Принципові відмінності східного і західного цивілізацій шляхів розвитку полягали в тому, що на Сході, на відміну від Заходу, де приватна власність грала головну роль, приватновласницькі відносини, відносини приватного товарного виробництва, орієнтованого на ринок, не займали значного місця.
Це в свою чергу позначилося на застійному характері східних соціальних структур, на відсутності на Сході умов для розвитку тих політичних і правових інститутів, які були покликані обслуговувати потреби зароджуваного громадянського суспільства: демократичне суспільне самоврядування з правами і обовязки кожного повноправного громадянина, члена полісу-республіки, правові гарантії його приватних інтересів, прав і свобод.
Схід в давнину був представлений багатьма країнами, рядом найбільших регіональних цивілізацій (індо-буддійської, ассірійсько-вавілонської, конфуціансько-китайської), але вищевказані особливості (відсутність пануючої ролі приватної власності, застійний характер розвитку) були головними визначаючими рисами їх типологічної схожості на відміну від динамічно розвиваючих античних країн, а потім і країн Західної Європи наступника античної цивілізації [5].
Індуське право одна з найдавніших систем права. Важливим етапом на шляху його становлення була поява вельми своєрідних памятників права дхармасутр і дхармашастр з їх записом дхарм особливих соціальних норм, що включали як релігійні і моральні норми, так і правові обовязки індуса.
У дхармах знайшли відображення основні етапи розвитку норм соціального регулювання, характерні для розвитку людського суспільства взагалі.
Першим кроком до формального закріплення правових норм стало створення релігійно-правових трактатів дхармасутр таких, як Гаутама, Апастамба, Баудхаяна і ін., авторитет яких визнавався спочатку серед обмежених груп населення, і лише згодом вони стали розглядатися як джерело священного закону. На основі старих дхармасутр виникла згодом обширна правова література дхармашастр: Закони Ману, Яджна-валкья, Нарада і ін.
Дхармашастри закріплюють чіткі релігійно-правові межі між брахманами, кшатріямі, вайшиямі і шудрами, засновані на численних релігійно-ритуальних обмеженнях, заборонах, розпорядженнях [5].
Точних хронологічних рамок створення дхармасутр не встановлено. Відомий дослідник права Д.Дерретт датує їх між 800р. до н.е. і 200р. н.е. З сутрами ми вступаємо, пише С.А.Данге, в епоху, коли вже зявилися закони і покарання, сімейний ритуал, власність і інші атрибути суспільства, що перестало бути племінним [2].
1. Загальна характеристика законів Ману
За своїм значенням і популярністю Закони Ману не поступаються Законнику Хаммурапі. Їх складання датують ще до 1 сторіччя до н.е.
Повна назва Manavadharmasastra (sastra одкровення; dharma розум, ідея, закон, право, моральність, релігія ін.). Тому часто дана памятка іменується Одкровення царевича Ману. З такої назви простежується глибинний звязок права і релігії, особливо характерний для староіндійського суспільства. Закони Ману це памятка сакрального права.
Авторами Законів Ману були, найімовірніше, мудреці однієї із староіндійських брахманських шкіл. Вони ж дали цій кодифікації імя Ману, одного з міфічних прародителів людини.
Написані Закони Ману у формі двовіршів (шлок), ритмічної прози, що повинно було полегшити їх запамятовування. Всього в Законах 2685 статей, обєднаних в 12 глав [3].
Мова, на якій написані Закони Ману, називається санскритом це мова стародавніх індусів.
По своєму словарному фонду і граматичній будові санскрит знаходиться в тісній спорідненості зі всіма основними європейськими мовами грецькою і латинню, німецькими і словянськими мовами. Спільність так званих індоєвропейських мов давно вже привела дослідників до висновку про праісторичну територіальну близькість всіх тих народів, нащадками яких є стародавні греки і римляни, германці і словяни, кельти і литовці.
Зміст Законів Ману виходить за межі права. Вони трактують і про політику, мораль, релігійні розпорядження благочестивій людині.
Правова санкція доповнюється часто загрозою несприятливого наслідку поганого вчинку в потойбічному світі. І не тільки для самого правопорушника [5].
2. Правове становище населення за законами Ману
Правові памятники дають яскраву картину станово-кастового поділу стародавнього суспільства Індії, який набув тут найбільш закінченої форми.
Процес соціального розшарування староіндійського суспільства почався в надрах розрізнених племінних общин. В результаті розкладання родоплемінних відносин ви