Право державної власності
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
иявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до 20% від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування. Тобто виходячи із зазначеного, держава при будь-якому виявленні скарбу з землі право державної власності виникає автоматично, так як одним з обєктів права державної власності є земля.
Отже, я зробив висновок, що державна власність може виникати в будь-який з первісних чи похідних способів, але у держави є підстави для набуття нею права власності в такі способи, в які це право не може виникнути в інших власників фізичних або юридичних осіб. Ще до того ж в Цивільному Кодексі в главі 24 набуття права власності не всі підстави набуття права власності можуть бути застосовані до держави, як субєкта права власності.
3. Правовий режим майна
- Поняття та зміст правового режиму майна
У чинному законодавстві та спеціальній літературі досить часто зустрічається термін правовий режим, який через невизначеність змісту та сфери застосування, по-суті, набув характеру універсального. Так, завдяки універсалізму термін правовий режим, який був розроблений теорією господарського права та у первісному розумінні й значенні вживався лише щодо майна (його окремих видів) господарських органів та інших видів майна, що знайшло закріплення і в законодавстві, згодом почав застосовуватися і щодо інших обєктів діяльності, території, тощо, правовий режим яких досліджується іншими галузями науки. Поняття та зміст правового режиму майна субєктів господарювання, відрізняється від правового режиму власності (обєктів власності), і доказом цього є багато факторів.
У науковій літературі існують різні визначення поняття правового режиму майна субєктів господарювання. Так, на думку одних авторів, правовий режим майна господарських органів можна визначити, як встановлений в правових нормах порядок формування майна і наділення ним господарських органів, а також порядок управління ним цими господарськими органами та іншими ланками економіки. [Спробу визначити поняття правового режиму майна субєктів господарювання через систему правовідносин, обєктом яких є цілісний майновий комплекс субєкта господарювання або його складова частина, а предметом права і обовязки учасників господарювання, повязані з володінням і використанням цілісного майнового комплексу в господарській діяльності, здійснила В. А. Малига. Привабливе, на перший погляд, визначення правового режиму майна, тим не менш, має окремі недоліки. По-перше. у запропонованому визначенні відсутній один із елементів правовідносин субєкти, без яких існування будь-яких правовідносин як врегульованих нормами права суспільних відносин неможливе. По-друге, запропоноване визначення є занадто вузьким як щодо визначення обєкта правовідносин, так і щодо повноважень самого субєкта господарювання та інших осіб стосовно окремих видів майна].
Доречно зазначити, що в чинному законодавстві України (передусім, у ГК України) норми щодо правового режиму майна субєктів господарювання сформульовані й розміщені, як правило, безсистемно, за змішаним принципом: одна частина з цих норм встановлює правовий режим власності (обєктів власності) безвідносно до виду субєктів господарювання (прикладом цього є положення ст. 141 ГК України та низки нормативно-правових актів, що визначають особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання); друга правовий режим майна окремих субєктів (наприклад, статті 66, 75, 77, 87, 100, 123 ГК України, а також нормативно-правові акти, що визначають правове становище окремих субєктів господарювання); третя правовий режим окремих видів майна (статті 163165, 387, 391395 ГК України, а також нормативно-правові акти, що визначають особливості правового режиму окремих видів майна). Зрозуміло, що така розпорошеність правових норм потребує як певної їх уніфікації у межах Господарського Кодексу України, так і узгодженості положень окремих спеціальних законів та інших нормативно-правових актів з положеннями Господарського Кодексу України і навпаки.
Значення уніфікованого розуміння відповідного правового закріплення елементів правового режиму майна субєкті господарювання, а також недоліки законодавства в цій частині можна побачити на прикладі кожного з елементів правового режиму, починаючи зі структур (складу) майна зазначених субєктів.
Згідно з ч. 1 ст. 139 ГК України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначенні виробляються чи використовуються діяльності субєктів господарювання і відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих субєктів.
Оскільки ГК України не містить визначення поняття речі, то я звернувся до ст. 17 ЦК України, яка під річчю розуміє предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки. Виходячи з такого, досить загального визначення та враховуючи положення ст. 190 ЦК України майном субєкта господарювання можуть бути визнані окрема річ, сукупність речей, а також майнові права і обовязки, проте для визнання цих обєктів речами в розумінні Господарського кодексу необхідно, щоб вони відповідали ознакам, зазначеним в ч. 1 ст