Право власності в цивільному праві
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
План
1. Теоретичні питання
1.1 Поняття, значення та законодавче регулювання договору міни
1.2 Сторони договору найму (оренди) земельної ділянки
1.3 Особливості користування гуртожитками та службовими житловими приміщеннями
1.4 Зміст інвестиційного договору
1.5 Відповідальність за договором складського зберігання
1.6 Відмінність договору управління майном від юридичних послуг
1.7 Платіжні доручення
1.8 Зміст спадкового договору
2. Задачі
3. Практичне завдання
Список використаних джерел
1. Теоретичні питання
1.1 Поняття, значення та законодавче регулювання договору міни
Договір міни найдавніший договір цивільного права, який передував появі договору купівлі-продажу. В сучасному цивільному обігу договір міни має обмежене застосування. Мабуть, єдина причина його існування це економія часу і засобів в тих випадках, коли наміри сторін продати один товар і купити інший збігаються[5, с.284].
Законодавче регулювання щодо міни (бартеру) містяться у ст. 293 ГК України та 6 гл. 54 ЦК України. Операції, що мають ознаки бартерних, додатково регулюються законами України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.), від 23 грудня 1998 р. № 351-ХР/ "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", а також прийнятою на виконання останнього постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності". Крім того, Вищий господарський суд України в своїх інформаційних листах неодноразово звертався до проблем, повязаних зі здійсненням бартерних операцій (зокрема, листи Вищого арбітражного суду України від 10 травня 2000 р. № 01-8/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства", від 22 вересня 2000 р. № 01-8/ 516 "Про практику вирішення окремих категорій спорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)", оглядовий лист від 11 грудня 2000 р. № 01-8/738 "Про практику вирішення окремих спорів, повязаних з вексельним обігом (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)"; також Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29 серпня 2001 р. № 01-8/935 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів"[6].
Значення договору міни полягає у тому, що у період економічної чи фінансової кризи, або навіть у цивілізаційний занепад, коли гроші втратять свої функції, або ж їх просто не буде вистачати, міна буде єдиним способом і методом для виживання населення. Також, це економія часу і засобів в тих випадках, коли наміри сторін продати один товар і купити інший збігаються.
Згідно зі ст. 715 ЦК України:
- За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобовязується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
- Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує в замін.
- Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
- Право власності на обмінювані товар переходить до сторін одночасно після виконання зобовязань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).
Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору міни. [1,c.181]
Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.
Сторонами договору є продавець і покупець. Причому кожна із сторін договору є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує.
Істотними умовами договору є умови про предмет та кількість товару, правове регулювання яких здійснюється за правилами договору купівлі-продажу (якщо це не суперечить суті зобовязання).
Форма договору визначається відповідно до загальних умов, що їх висувають до форми будь-якого цивільно-правового договору.
Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобовязань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не передбачено законом. Однак сторони за домовленістю між собою можуть це правило змінити.
Зміст договору становлять права та обовязки сторін, які полягають у тому, що кожна із сторін зобовязується передати у власність іншій стороні один товар взамін на інший. Зокрема, розподіл прав та обовязків між учасниками договору міни, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору визначається згідно з нормами про договір купівлю-продаж (якщо це не суперечить суті зобовязання).
Зазначення в договорі ціни в грошових одиницях є необовязковим, оскільки ціною є інший товар, що передається взамін. Договором може бути встановлено доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару може переходити до покупця за договором міни до моменту виникнення на нього права власності на відповідний товар.
Поняття "міни" досить часто ототожнювали з поняттям "бартер". ЦК бартер розглядає як