Портрет доби украiнського бароко
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Портрет доби украiнського бароко
Портрет у сакральних памтАЩятках найранСЦше зтАЩявився в захСЦдноукраiнських землях, зокрема у ЛьвовСЦ тАУ з середини ХVРЖ ст. як поодиноке, а з другоi половини вже як поширене явище в католицькому колСЦ. У православних СЦ греко-католицьких церквах вСЦн став вСЦдомий, перш за все, на корогвах (з кСЦнця ХVРЖ ст.), на донаторських СЦконах тАУ приблизно з 1630 тАУ 1640 р. ПорСЦвняно СЦз свСЦтським портретом, що теж зтАЩявився в кСЦнцСЦ ХVРЖ ст., але лише у вищих соцСЦальних колах, портрети у складСЦ СЦкон, корогв, епСЦтафСЦй дСЦстали незрСЦвнянну кСЦлькСЦсну перевагу завдяки розповсюдженню серед ширших суспСЦльних верств. Саме шляхом сприйняття портрету як частини релСЦгСЦйного культу вСЦн утверджувався в масовСЦй свСЦдомостСЦ.
Надгробний портрет як вид включаСФ в себе шитСЦ пелени, корогви, епСЦтафСЦi та натруннСЦ портрети. Корогви були церемонСЦальним поховальним предметом всСЦх верств, особливу роль вони вСЦдСЦгравали в похоронах осСЦб вСЦйськового стану, як шляхти, так СЦ козацтва. Посмертна корогва Петра Конашевича-Сагайдачного СЦз портретом гетьмана на конСЦ вСЦдтворена на гравюрСЦ з книги КасСЦяна Саковича тАЬВСЦршСЦ на жалосний погреб...тАЬ. Вона була учасником церемонСЦi прощання з гетьманом, влаштованоi 1622 р. в стСЦнах КиСФво-братського монастиря. В украiнськСЦй СЦсторСЦi вСЦдома ще одна тАЬкСЦннатАЭ корогва тАУ Тимоша Хмельницького 1653р., описана Павлом Алепським. СуттСФво, що обидвСЦ тАУ корогви померлих вСЦд ран полководцСЦв. У другСЦй половинСЦ ХVРЖРЖ ст. ширше починають використовувати портрет-епСЦтафСЦю, своСФрСЦдний живописний памтАЩятник, що позначав мСЦсце по ховання. ПортретованСЦ зображувалися на колСЦнах, в молитовному зверненнСЦ до вСЦвтаря як до обтАЩСФкту поклонСЦння, тим самим пСЦдкреслювало ся iхнСФ перебування у постСЦйному контактСЦ з Богом. РаннСЦй час СЦ ренесансний характер виконання, повтАЩязаний з пСЦвнСЦчноСФвропейським впливом, ставить портрет на унСЦкальне мСЦсце в украiнському мистецтвСЦ. Винятковою СЦ неповторною особливСЦстю украiнсько-польського похоронного обряду, а водночас СЦ портретного жанру був натрунний портрет. ВСЦн крСЦпився безпосередньо до торця труни, повторюючи його форму, з боку голови небСЦжчика, СЦ виконувався переважно на металСЦ тАУ на цинковСЦй, мСЦднСЦй, посрСЦбленСЦй чи срСЦбнСЦй блясСЦ. Як в ПольщСЦ, так СЦ в УкраiнСЦ поява натрунних портретСЦв вСЦдмСЦчаСФться пСЦзнСЦше вСЦд епСЦтафСЦй чи корогв: в УкраiнСЦ це 1670 р. Збереглася група портретСЦв СЦз поховань членСЦв СтавропСЦгСЦйського братства у пСЦдземеллСЦ Успенськоi церкви у ЛьвовСЦ. Донедавна церква вважалася чи не СФдиним мСЦсцем Львова, де побутували натруннСЦ портрети, новСЦтнСЦ дослСЦдження свСЦдчать, що значна iх кСЦлькСЦсть була в СЦнших львСЦвських храмах. АналСЦз натрунних портретСЦв свСЦдчить, що вони часто створювалися, як не дивно, наперед, за життя людини (портрети подружжя Чайковських). Як СЦ СЦншСЦ типи надгробних зображень, вони могли виконуватися з мертвого обличчя, по па мтАЩятСЦ чи з прижиттСФвого портрета. Право на поховання в церквСЦ чи поруч СЦз нею мали лише ii благодСЦйники тАУ донатори, тому до вказаних вище назв надгробного портрета вживаСФться узагальнююча назва тАУ донаторськСЦ портрети. Донаторським називаСФться також прижиттСФвий портрет у складСЦ СЦкони, переданоi в церкву як благодСЦйний дарунок СЦз метою прославити певного святого (до певноi мСЦри СЦ себе). Окремий тип СЦкон становлять тАЬПокровитАЭ, в яких функцСЦя портретСЦв часто, але не завжди, буваСФ донаторською. Перебування пСЦд захистом БогородицСЦ груп людей рСЦзних соцСЦальних станСЦв втСЦлюСФ СЦдею небесного покровительства не окремСЦй особСЦ, а народу СЦ державСЦ. Лише в окремих з них зустрСЦчаються СЦндивСЦдуальнСЦ портретнСЦ характери, зокрема в тАЬПокровахтАЭ, створених у козацькому середовищСЦ тАУ тАЬПокроватАЭ з СулимСЦвки, тАЬПокроватАЭ з Новгород-ССЦверського, тАЬПокрова з портретом Богдана ХмельницькоготАЭ. Використання портрета для виконання релСЦгСЦйноi ролСЦ, якоi вСЦн позбавлявся поступово, спостерСЦгаСФться до кСЦнця ХVРЖРЖРЖ ст. Водночас вСЦн СЦснував СЦ як цСЦлком свСЦтський вид живопису, СЦ саме в цСЦй двоякостСЦ тАУ характернСЦ риси розвитку портретного мистецтва ХVРЖ тАУ ХVРЖРЖРЖ ст. СвСЦтський портрет на украiнських землях виник у кСЦнцСЦ ХVРЖ ст. в трьох композицСЦйних варСЦантах тАУ погрудному, поясному та на повний зрСЦст, якСЦ СЦ в наступнСЦ столСЦття утримувалися як усталенСЦ СЦ незмСЦннСЦ опорнСЦ елементи портретного живопису. Портрети на повний зрСЦст були найбСЦльш репрезентативнСЦ, особливо тСЦ з них, що вСЦдзначалися багатою аранжировкою, пояснСЦ СЦ погруднСЦ позначенСЦ простотою СЦ суворСЦстю художньоi мови. НайранСЦше свСЦтський портрет в УкраiнСЦ поширився у середовищСЦ магнатСЦв, переважна бСЦльшСЦсть з яких були нащадками давньоруських православних княжих родСЦв тАУ як знаменитСЦ ОстрозькСЦ, захисники православтАЩя, некоронованСЦ королСЦ. Саме на початку ХVРЖРЖ ст. князСЦвський прошарок досяг найбСЦльшоi чисельностСЦ, в цей же час почався СЦ швидкий процес його згасання. В цСЦлому портрет цього часу був явищем бСЦльш елСЦтарним, нСЦж у наступнСЦ перСЦоди. На украiнських землях склалися окремСЦ типи портретСЦв тАУ мСЦщанства, духовенства, шляхти, козацтва, що вСЦдповСЦдало соцСЦальному подСЦлу суспСЦльства. Вони мають багато спСЦльних рис, якСЦ найвиразнСЦше втСЦленСЦ у портретСЦ шляхти, так званому тАЬсарматському портретСЦтАЭ (шляхта в РечСЦ ПосполитСЦй, в т.ч. православна, вважала себе нащадком стародавнСЦх сарматСЦв, захСЦднСЦ землСЦ Украiни включалися до територСЦi мСЦфСЦчноi СарматСЦi). ПСЦдкреслене почуття гСЦдностСЦ, власноi значимостСЦ передано у тАЮсарматськомутАЭ портретСЦ за допомогою достатньо простих, але надзвичайно виразних засобСЦв тАУ зображеннСЦ людського тСЦла й ан