Порівняння Чорного та Червоного морів
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
Зміст
Вступ
Розділ I. Генезис Червоного та Чорного морів
Розділ II. Порівняльна характеристика Червоного та Чорного морів
2.1 Відмінності рельєфу дна і берегів Червоного та Чорного морів
2.2 Кліматичні відмінні особливості Червоного та Чорного морів
2.3 Основні властивості води Червоного та Чорного морів
2.4 Біота Червоного та Чорного морів
Розділ III. Сучасний стан Червоного та Чорного морів
Висновки
Використані джерела
Вступ
Кожне море є унікальним природним явищем. Саме тому актуальність роботи полягає у дослідженні та виявлені основних закономірностей генезису, еволюції, географії, схематизації основних відмінностей Чорного та Червоного морів, які необхідні для розкриття та розуміння змісту поняття море.
Обєктом курсової роботи є Червоне і Чорне море.
Предметом дослідження курсової роботи виступають: генезис, фізичні властивості, звязки і процеси Червоного і Чорного морів.
Мета курсової роботи полягає у порівнянні генезису, клімату, геології, властивостей води, біоти Червоного і Чорного морів.
Гіпотеза дослідження полягає у різниці гідрологічних особливостей морів обумовленої географічним положенням а також генезисом та гідрологічним режимом.
Відповідно до мети, обєкта та предмета дослідження були намічені основні завдання:
- розглянути генезис морів;
- виявити основні особливості морів;
- дослідити рельєф, клімат, властивості води і біоту морів;
- відобразити сучасний екологічний стан морів.
Для вирішення задач курсової роботи та перевірки гіпотези використовувавалися такі методи:
літературний (аналіз літератури);
описовий;
статистичний (розробка бази даних);
аналізу і синтезу;
порівняльний (співставити характеристики морів);
складовий;
картографічний.
Розділ І. Генезис Червоного та Чорного морів
“Море це частина Світового океану, відособлена сушею або піднесеннями підводного рельєфу, що відрізняється від відкритої частини океану гідрологічним і метеорологічним режимом: солоністю, температурою води, течіями”[17,c.190].
Межами Чорного моря є: побережжя Європи, Кавказькі гори і Понтійські гори. Протока Босфор сполучає Чорне море з Мармуровім, а Керченська протока - з Азовським. Формою Чорне море нагадує овал з найбільшою віссю 1150 кілометрів. Найбільша протяжність Чорного моря з півночі на південь рівна 580 кілометрам, найменша - 265 кілометрам. Площа моря - 413 тисяч квадратних кілометрів. СНД належить смуга води уздовж берегів моря шириною 12 морських миль (20 кілометрів). Такі ж територіальні води мають Болгарія, Румунія і Туреччина. Інші води вважаються нейтральними.
Відносно походження сучасної назви Чорного моря до цієї години немає єдиної думки. Грецькі мореплавці V- VI ст. до н. е. називали Чорне море Понт Аксинський, що означає Негостинне море, а на початку нашої ери Понт Евксинський Гостинне море. З IХ -X ст. араби називали його Руським морем, з XV ст. турки Караденіз, тобто чорним; поганим морем. Інші гіпотези назву повязують з позначенням кольорами деякими народами сторін горизонту: чорне означало Північ. Також кажуть, що чорне означає суворе, штормове море. Іранці називали його Ахшаєна Темне море, суворе [8].
Чорне море заповнює ізольовану западину, розташовану між Південно-східною Європою і півостровом Мала Азія. Ця западина утворилася в епоху міоцену, в процесі активного горотворення, такого, що розділило стародавній океан Метис на декілька окремих водоймищ (з яких згодом, окрім Чорного моря, утворилися, Аральське і Каспійське моря ).
Одна з гіпотез виникнення Чорного моря (зокрема, виведення учасників міжнародної океанографічної експедиції на науковому судні Акванавт в 1993) свідчить, що 7500 років тому воно представляло з себе найглибше на землі прісноводе озеро, рівень був нижче сучасного на сто з гаком метрів. Після закінчення льодовикового періоду рівень Світового океану піднявся і Босфорський перешийок був прорваний. Були затоплені в цілому 100 тис. км (плодородні землі, що вже обробляються людьми). Затоплення цих обширних земель, можливо, стало прообразом міфу про всесвітній потоп. Виникнення Чорного моря згідно даній гіпотезі ймовірно супроводжувалося масовою загибеллю всього прісноводого живого світу озера, продукт розкладання яких сірководень досягає високих концентрацій на дні моря [19].
Чорноморська западина складається з двох частин західної і східної, розділених підняттям, природним продовженням Кримського півострова. Північно-західна частина моря характеризується відносно широкою шельфовою смугою (до 190 км). Південне побережжя (що належить Туреччині) і східне (Грузія) носить більш крутий характер, смуга шельфу не перевищує 20 км і порізана цілим рядом каньйонів і западин. Глибина біля берегів Криму і Чорноморського узбережжя Кавказу збільшуються украй швидко, досягаючи відміток понад 500 м вже в декількох кілометрах від берегової межі. Максимальної глибини (2210 м) море досягає в центральній частині, на південь від Ялти.
У складі гірських порід, що складають дно моря, в прибережній зоні переважають грубообломочні відкладення: галька, гравій, пісок. З віддаленням від берега їх змінюють дрібнозернисті піски і алеврити. У північно-західній частині Чорного моря широко поширені ракушечники; для схилу і ложа морської западини звичайні пелітові іли [12].
Серед основних корисних копалини, поклади яких є на дні моря: нафта і природний газ на північн?/p>