Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
й контроль (ПМК) це один з видів контролю стану засвоєння знань та вмінь студента з модуля навчальної дисципліни. Поточно-модульний контроль включає оцінювання знань студента під час проведення практичних (лабораторних, семінарських) занять, виконання завдань самостійної роботи тощо і проведення модульного контролю (тестування, колоквіум, контрольна робота тощо).
Підсумковий контроль (ПК) це контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента з в цілому з навчальної дисципліни, для якої навчальним планом передбачений екзамен.
З навчальних дисциплін, для яких навчальним планом передбачений залік, контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому визначається за результатами поточно-модульного контролю.
Індивідуальний навчальний план студента (ІНПС) це документ, за яким навчається окремий студент протягом навчального року. Він містить перелік нормативних та вибіркових дисциплін відповідно до робочого навчального плану.
Індивідуальні навчальні заняття (ІНЗ) вид навчальних занять, що проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. ІНЗ організовуються за окремим графіком з урахуванням ІНПС і можуть складати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін.
Рейтинг (rating англ.) це клас, розряд, оцінка, деяка чисельна характеристика деякого якісного поняття. У педагогіці під рейтингом розуміється інтегральна оцінка, яка враховує попередню історію накопичення навчальних досягнень [1]. У практиці західних педагогічних систем рейтинг це деяка чисельна величина, яка вимірюється, як правило, за допомогою багатобальних шкал (найчастіше 100-бальної), що інтегрально характеризує успішність і знання студента з одного або декількох предметів упродовж визначеного періоду навчання (тема, модуль, семестр, рік тощо).
Самостійна робота студента (СРС) це форма навчального процесу у ВНЗ, що є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обовязкових навчальних занять. Навчальний час, відведений на СРС, регламентується ІНПС і рекомендується згідно вимог ЕСТS не менше 50 % загального обсягу трудомісткості навчання з дисципліни.
Рейтинговий показник з дисципліни це числова величина, яка дорівнює сумі набраних студентом балів під час вивчення та контролю знань з усіх модулів дисципліни за встановленою для даної дисципліни шкалою розподілу балів.
Рейтингова система сукупність правил, методичних вказівок і відповідного математичного апарату, реалізованого в програмному комплексі, що забезпечує обробіток інформації як по кількісним, так і по якісним показникам індивідуальної учбової діяльності студентів, що дозволяє присвоїти персональний рейтинг (інтегральну оцінку, число) кожному студенту в розрізі будь-якої учбової дисципліни, будь-якого виду занять, а також узагальненого по ряду дисциплін.
Шкала оцінювання знань студента встановлює взаємозвязки між рейтинговим показником з дисципліни, національною шкалою оцінювання знань студента і шкалою оцінок ECTS (табл. 1).
Сьогодні ECTS гарантує визнання навчання за кордоном, впроваджуючи систему оцінювання та порівняння студентських досягнень та їх передачу з одного закладу до іншого. В основі цієї системи лежить шкала оцінювання ECTS (табл. 1), яка була розроблена для того, щоб допомогти закордонним ВНЗам переносити оцінки, виставлені місцевим закладом.
Таблиця 1
Шкала оцінювання ECTS
Оцінка ECTSВідсоток студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінкиВизначення оцінкиА10ВІДМІННО відмінне виконання лише з незначною кількістю помилокВ25Дуже ДОБРЕ вище середнього рівня з кількома помилкамиС30ДОБРЕ в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилокD25ЗАДОВІЛЬНО непогано, але зі значною кількістю недоліківЕ10ДОСТАТНЬО виконання задовольняє мінімальні критеріїFXНЕЗАДОВІЛЬНО потрібно попрацювати перед тим, як отримати залікFНЕЗАДОВІЛЬНО необхідна серйозна подальша робота
Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS (див. табл.1) є компромісною. Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення пяти "прохідних" рівнів оцінок від "А" до "Е" було обране для максимізації значення оцінок "А" та "Е".
Оцінки системи ECTS від "А" до "Е" присвоюються за умови здачі іспиту (заліку), а оцінки від "FX" до "F" присвоюються у випадку його нездачі; відмінність між "FX" та "F" сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів. Ті ВНЗи, які не спроможні розрізнити рівні незадовільної здачі іспиту (заліку), застосовуватимуть тільки оцінку "F", не беручи до уваги оцінку "FX". Таким чином, збільшується кількість градацій оцінки знань порівняно з чотирибальною системою. Оцінки у свою чергу повинні виставлятися тільки на підставі набраних балів.
Однією із основних засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали. Спосіб відповідності кількості балів ВНЗу до шкали оцінювання ECTS такий [2]: ВНЗ встановлює максимальну та мінімальну кількість балів (наприклад, від 1 до 100 балів), яка може бути присвоєна студенту; для того, щоб отримати розподіл балів за, відсотковою моделлю 10-25-30-25-10 (див. табл.1), межі