Порівняльна характеристика сміттєспалювальних заводів
Информация - Безопасность жизнедеятельности
Другие материалы по предмету Безопасность жизнедеятельности
°дає приблизно третину від вихідного обєму відходів. Зазвичай шлаки ховають на полігонах, бажано з непроникним дном. Існують також пропозиції щодо їх використання в будівельній промисловості. Робляться спроби примішувати шлаки в дорожні покриття, бетонні блоки (звідси термін шлакобетон), бордюрні камені і навіть виготовляти з них шлаковату для утеплення будівель. Доцільність цих експериментів лишається сумнівною, оскільки безпечність таких матеріалів досі не доведено. Деякі дослідники вважають, що токсичні речовини зі шлаків можуть вимиватися (особливо кислотними дощами) чи вивітрюватися, створюючи стійке джерело забруднення.
Дим, що виділяється при згорянні сміття, містить дрібний попіл та гази. Ці речовини називають Продуктами Неповного Згоряння (ПНЗ). Це ароматичні вуглеводні та їх хлоровані похідні, феноли та хлорфеноли, бром- та азот заміщені речовини, і, нарешті, поліхлоровані дибензодіоксини (ПХДД), -фурани (ПХДФ) та -біфеніли(ПХБ). Останні формують групу сумнозвісних діоксинів, відомих своєю канцерогенною дією. До ПНЗ також відносять газоподібні соляну HCl та сірчану SO2 кислоти, оксиди азоту NOx та угарний газ CO. Окрім того, до складу летючого попелу входять мідь, кадмій та ртуть. Для зменшення викидів цих шкідливих речовин в повітря на заводах використовують хімічні та механічні прийоми, зокрема встановлюють різноманітні фільтри. Нажаль, жодна фільтрувальна система не забезпечує повної очистки диму. Деяка частина шкідливих речовин потрапляє в атмосферу. До того ж виникає проблема знешкодження вловленого попелу і самих відпрацьованих фільтрів. Оскільки попіл являє собою речовину, ще токсичнішу за шлаки, поводження з ним вимагає особливої обережності. В ідеалі, його слід ізолювати від навколишнього середовища, наприклад, в спеціальному могильнику. Тут уже піднімається питання спорудження цих сховищ, їх вартості та надійності. В Україні попіл сміттєспалювальних заводів скидається на ті ж відкриті полігони, що і звичайне сміття.
Для того, щоб ТПВ краще горіли, на заводах використовують природний газ або формують спеціальні паливні брикети із додаванням горючих речовин. Оскільки при такому спалювання виділяється велика кількість тепла, його можна вловлювати і використовувати для енергетичних потреб підприємства чи на продаж. Це дозволяє компенсувати затрати на спалювання відходів. В глобальному плані цей підхід також забезпечує економію таких класичних невідновлюваних паливних ресурсів як вугілля, газ, мазут або нафта. Прихильники сміттєспалювання використовують цей пункт як аргумент на користь будівництва подібних підприємств, називаючи їх навіть джерелом отримання екологічно чистої енергії. Однак оскільки функціонування сміттєспалювальних заводів створює низку екологічних проблем, то отримання тут тепло- та електроенергії можна розглядати лише як спосіб компенсації витрат на спалювання відходів, очистки диму та захоронення решток. Спорудження нових заводів з основною метою отримання електроенергії є нонсенсом.
На цей час в Україні функціонують два сміттєспалювальних заводи в Києві та Дніпропетровську. Незважаючи на моральну та фізичну застарілість, вони продовжують переробляти істотну частку міських відходів, рятуючи жителів від тонн щоденного сміття.
Характеристика сміттєспалювального заводу Києва
На сьогодні завод спалює до 25 % несортованих твердих побутових відходів Києва, що складає приблизно 240 тис тонн на рік. З відходів вилучається металобрухт, а все решта спалюється з додаванням газу за температури не менше 800С. В результаті спалювання утворюється шлак, що потім ховається на Полігоні №5, і попіл, котрий у більшій чи меншій мірі вловлюється електрофільтрами, після чого також вивозиться на полігон. 1 тонна побутових відходів перетворюється на 350 кг шлаку (друга категорія токсичності - малотоксична речовина) і 40 кг попелу (четверта категорія токсичності - високотоксична речовина). Спеціальних заходів для ізоляції цих речовин від іншого сміття та від навколишнього середовища не здійснюється.
При згоранні виділяється велика кількість тепла, яке можна використовувати для обігріву житлових масивів або для виробництва електроенергії. На сьогодні лише близько 8 тис. Гкал/рік передається споживачам, а решта тепла обігріває повітря. Тому керівництвом заводу було прийнято рішення про спорудження турбогенератора, котрий дав би змогу виробляти енергію для потреб заводу і на продаж, виправдовуючи таким чином назву підприємства. Зараз харківське інженерне обєднання Енергомаш займається розробкою відповідної проектної документації. За оцінками фахівців, після втілення проекту в життя завод зможе виробляти до 200 тис. Гкал теплової енергії на рік, чого має вистачити на обігрів самого заводу та житлового масиву Позняки. Окрім того, турбогенератор даватиме 3,5-6 МВт електроенергії, з яких завод використовуватиме 1 МВт, а решту продаватиме. Орієнтовна вартість спорудження турбіни складає 40 млн. грн. Зважаючи на можливість продажу надлишку тепло- та електроенергії, ця сума має окупитися за 3 роки. Турбіну обіцяють збудувати до 2009 року. На даний час на заводі працює лише один ступінь очистки диму електрофільтри. Ці пристрої вловлюють частинки попелу та пилу перед тим, як дим надходить у трубу. Зібраний пил змішується з водою та шлаком і вивозиться на сміттєзвалище. В 2001-2004 роках було проведено капітальний ремонт електрофільтрів, і викиди в атмосферу істотно зменшились. Але і цьог