Поняття, форма та функцСЦi КонституцСЦi Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
агаСФться втСЦлити у життя наступнСЦ загальносуспСЦльнСЦ цСЦнностСЦ: здорове екологСЦчне середовище, соцСЦальну захищенСЦсть, вСЦдповСЦдний рСЦвень життя, право на користування надбанням людства в сферСЦ полСЦтики, економСЦки, культури тощо.
РоздСЦл 1. Поняття СЦ основнСЦ властивостСЦ КонституцСЦi як основного закону держави
ТермСЦн "конституцСЦя" походить вСЦд латинського слова "constituto", що буквально можна перекласти як "устрСЦй, встановлення, утвердження". Разом з тим СЦснуСФ думка, що вСЦн бере початок вСЦд звороту "rem publicum co", з якого починаються окремСЦ акти римських СЦмператорСЦв. КонституцСЦя - категорСЦя СЦсторична. ОкремСЦ ii елементи були сформульованСЦ в працях древньогрецьких фСЦлософСЦв, зокрема Платона СЦ АрСЦстотеля, указах СЦмператорСЦв Стародавнього Риму, якСЦ мали силу джерела права, в актах конституцСЦйного типу - хартСЦях (Магдебурзьке СЦ Любекське право 13 - 18 ст.). Сучасне розумСЦння слова "конституцСЦя" (конституцСЦя держави) бере свСЦй початок СЦз перСЦоду змСЦни в РДвропСЦ феодального ладу на буржуазний (XVII -XVIII ст.) СЦ кСЦнцево викристалСЦзовуСФться на початок XX ст. уже як сутнСЦсть основного закону держави.
Першими (писаними) конституцСЦями довгий час вважали КонституцСЦю Пилипа Орлика 1710 р., КонституцСЦю США 1787 р., КонституцСЦi ФранцСЦi та ПольщСЦ 1791 р.
Наука конституцСЦйного права знаСФ рСЦзнСЦ пСЦдходи (погляди рСЦзних правових шкСЦл) щодо визначення поняття конституцСЦi. Одним СЦз найунСЦфСЦкованСЦших вважають визначення, за яким "КонституцСЦя - це Основний Закон держави, що обСФднуСФ у собСЦ групу норм СЦз вищою юридичною силою, якСЦ закрСЦплюють основи державного ладу, права, свободи та обовязки особи СЦ громадянина, систему та принципи органСЦзацСЦi державноi влади, територСЦальноi органСЦзацСЦi держави тощо ".
КонституцСЦя - це Основний Закон держави, який регулюСФ у вСЦдповСЦдностСЦ з волею та СЦнтересами пануючого класу (класСЦв, народу) суспСЦльнСЦ вСЦдносини, що складаються в процесСЦ здСЦйснення основоположних засад органСЦзацСЦi суспСЦльства й держави.
КонституцСЦя - полСЦтико-правовий документ, в якому знаходять свСЦй концентрований, офСЦцСЦйний вираз СЦ закрСЦплення головнСЦ, базовСЦ устоi суспСЦльного СЦ державного устрою: належнСЦсть державноi влади, характер власностСЦ, права СЦ свободи громадян, нацСЦональне - державний СЦ адмСЦнСЦстративне - територСЦальний устрСЦй, а також система СЦ принципи дСЦяльностСЦ механСЦзму здСЦйснення повновладдя народу.
КонституцСЦя - це особливий СЦнститут правовоi системи держави, якому належить правове верховенство по вСЦдношенню до всСЦх ii актСЦв. Це не просто закон, а особливий закон краiни: закон законСЦв, як називав ii Маркс. Вона оформляСФ нацСЦональну систему права, стягуСФ воСФдино дСЦюче законодавство, визначаСФ основи законностСЦ СЦ правопорядку в краiнСЦ. КонституцСЦя краiни - це Основний Закон. Закони являють собою систему, а не хаотичний набСЦр рСЦзних положень. В основСЦ цСЦСФi системи - КонституцСЦя, що СФ не тСЦльки установчим документом держави та ii основних СЦнституцСЦй: парламенту, уряду, суду, мСЦсцевого самоврядування СЦ те. СЦн., а й юридичним актом. Як юридичний документ, КонституцСЦя маСФ бути викладена в чСЦтких юридичних термСЦнах, ii положення не повиннСЦ суперечити одне одному, тобто створювати колСЦзСЦi.
Як документ установчий, КонституцСЦя повинна мСЦстити процедури розвязання суперечностей, що виникають у процесСЦ дСЦяльностСЦ держави. Одна з функцСЦй КонституцСЦi, яка випливаСФ СЦз ii сутСЦ, - це затвердження справжнього народовладдя. КонституцСЦя не може заважати саморегуляцСЦi суспСЦльства: вона повинна бути орСЦСФнтиром, еталоном, на який рСЦвняються його полСЦтичнСЦ, правовСЦ та моральнСЦ цСЦнностСЦ. Завдання полягаСФ в тому, щоб через усвСЦдомлення сутностСЦ КонституцСЦi, " поставити на мСЦсце " спСЦввСЦдношення суспСЦльства й держави. Це, безперечно, не означаСФ, що традицСЦйнСЦ класовСЦ протирСЦччя зникають зовсСЦм: вони помякшуються, набувають нових рис, вСЦдступають на заднСЦй план. На першому планСЦ СФ фактори, обумовленСЦ кризою сучасноi цивСЦлСЦзацСЦi, необхСЦднСЦстю збереження людства вСЦд загибелСЦ. Саме в таких умовах особливоi ваги СЦ значення набуваСФ соцСЦальний консенсус, де КонституцСЦя вСЦдСЦграСФ особливу роль, виступаСФ головним полСЦтико-правовим засобом його забезпечення.
З огляду цього змСЦшуються оцСЦночнСЦ характеристики: КонституцСЦя маСФ виражати СЦнтереси не стСЦльки держави, скСЦльки СЦнтереси громадянського суспСЦльства, головною цСЦннСЦстю якого СФ людина. Це СФ мСЦрилом соцСЦальноi цСЦнностСЦ СЦ ефективностСЦ КонституцСЦi. ВСЦдтак, мСЦж СЦншим, вирСЦшуСФться давня суперечка вСЦдносно того, чим СФ КонституцСЦя: законом суспСЦльства чи держави. ВСЦдповСЦдь однозначна: вона повинна стати основою, правовою базою ефективного рСЦшення загальних справ громадянського суспСЦльства, могутнСЦм засобом його самозбереження СЦ розвитку, забезпечення реалСЦзацСЦi прав СЦ свобод людини. Будь-яка КонституцСЦя виникаСФ СЦ дСЦСФ для того, щоб врегулювати устрСЦй держави, а не суспСЦльства, хоч СЦндиферентною до справ суспСЦльства вона не може бути. Вона не може стояти осторонь вСЦд таких спецСЦальних СЦнституцСЦй як власнСЦсть, права СЦ свободи громадян; громадськСЦ та релСЦгСЦйнСЦ обСФднання; громадянське суспСЦльство з його полСЦтичною, економСЦчною та соцСЦально-класовими основами; влада як авторитарний спосСЦб органСЦзацСЦi суспСЦльства; права СЦ свободи нацСЦi тощо. Це - елементи органСЦзацСЦi суспСЦльства, а не державного устрою, його прерогатив. ЗакрСЦплення таких засад суспСЦльства СФ одною з функцСЦй КонституцСЦi як Основного Закону суспСЦльства й держави. Основними рисами конституцСЦi СФ:
1) РЗi основоположний характер, ос