Поняття "Консорції" в сучасній синекології та її значення у структуруванні біоценозів
Курсовой проект - Экология
Другие курсовые по предмету Экология
Міністерство освіти і науки України
Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Кафедра ботаніки, зоології та охорони природи
КУРСОВА РОБОТА
Поняття „Консорції” в сучасній синекології та її значення у структуруванні біоценозів
Чернігів 2007
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття про консорцію та особливості взаємодії в ній організмів
Розділ 2. Особливості біотичних взаємодій між організмами в консорції
2.1 Паразитизм
2.2 Алелопатія, або антибіоз
2.3 Позитивна взаємодія: коменсалізм, протокооперація, мутуалізм
Розділ 3. Середовищні зв`язки
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність. Біоценоз це свого роду сукупність різних живих організмів, які заселяють певну ділянку простору та характеризуються певними стосунками між собою та пристосованістю до середовища. Вивчення трофічних звязків свідчить, що в природі жодний живий організм не може існувати ізольовано. Більше того, живі організми в межах біогеоценозів або ж біогеоценотичних комплексів створюють спеціалізовані обєднання консорції.
До кожної екологічної структури (об`єднання) входить багато різних видів, які належать до продуцентів, консументів чи редуцентів. В кожному угрупованні існують харчові зв`язки. Харчові зв`язки між цими видами утворюють трофічну мережу, або мережу живлення. Суть їх полягає в тому, що в меню будь-якого виду, за винятком продуцентів, входить не один, а кілька або багато інших видів. Кожен з видів, своєю чергою, може бути їжею для кількох інших. У результаті безліч ланцюгів живлення у біогеоценозі складно переплітаються між собою.
Мета роботи: проаналізувати поняття консорції та її значення в структурі біоценозів.
Завданнями роботи є наступне:
- розглянути поняття консорції;
- охарактеризувати особливості взаємодії між організмами в консорції;
- проаналізувати особливості біотичних взаємодій у консорції;
- розглянути середовищні взаємодії в консорції.
Розділ 1. Поняття про консорцію та особливості взаємодії в ній організмів
Консорція, (від лат. consortіum - співучасть, співтовариство) у биогеоценологи і, сукупність популяцій організмів, життєдіяльність яких звязана з центральним видом фітоценозу - автотрофною рослиною. У ролі центрального виду консорції звичайно виступає едифікатор - основний вид, що визначає особливості фітоценозу. Іноді інші види, у тому числі гетеротрофні організми (паразити, сапрофіти), звязані з центральним видом односторонньо - споживання, затінення. Це ядро консорції - джерело існування 2-го, 3-го і наступних його кіл, куди входять організми, що руйнують органічні речовини, створені центральним і ін. автотрофними видами, і використовують укладену в них енергію. Терміном "Консорція" у 70-х р. 19 ст. позначали симбіоз деяких рослин (наприклад, водорості і гриба, що утворять лишайник) [8].
Характерною особливістю цих обєднань є те, що вони звичайно формуються на базі популяцій автотрофних рослин (сосна, смерека, береза, пшеничне чи картопляне поле тощо). Такі популяції називають детермінантами, а види, які обєднуються довкола них, консортами. На рис. 1 зображено консортне обєднання, сформоване довкола ядра, яким стала травяниста рослина, даючи поживу численним фітофагам. Звичайно консорцію зображають у вигляді концентричної фігури (рис. 3) з рослиною-ядром (детермінантом) та оточуючими його консортами, які, в свою чергу, утворюють консорти першого, другого, третього порядку і т.ін.
Всі види, які створюють біоценоз, функционально пов`язані с едифікаторами. Мінімальною своєрідною структурною одиницею біоценозу, яка відображає цей зв`язок являеться консорція. Найбільш детально вчення про консорціях розробили В.Н. Беклемишев и Л.Г. Раменський в 50-х р.
Рис. 1. Екологічні ніші серед фітофагів: 1 коренеїди; 2 ті, що поїдають кореневі виділення; 3 листоїди; 4 стовбуроїди; 5 плодоїди; 6 насіннєїди; 7 квіткоїди; 8 пилкоїди; 9 сокоїди; 10 брунькоїди
Рис. 2. Консорція
Рис. 3. Схематична будова консорції: І, ІІ, ІІІ концептори
Едифікатори види, які визначають структуру біоценозу і специфічні умови існування в ньому (ступінь затінення, умови росту, характер процесів кругообігу).Найчастіше едифікаторами виступають рослини верхніх ярусів. Едифікатори завжди з числа домінантів, але не завжди домінанти є едифікатором [8].
Асектатори (види супутники), які завжди присутні в біоценозі, але ніколи не бувають домінантними.
У складі фітоценозів виділяють групи видів, які мають різне значення в житті рослинного угруповання, їх називають ценотипами. Російські геоботаніки Г.М. Висоцький та І.К. Висоцький виділили дві групи таких видів:
1) основні, постійні види, які визначають властивості у фітоценозів;
2) тимчасові, непостійні види, які зявляються у фітоценозі періодично (інградієнти).
Топічні звязки виникають тоді, коли види не повязані прямими трофічними звязками, але внаслідок життєдіяльності одних видів змінюються умови існування інших. Наприклад, часто одні види мешкають на поверхні тіла інших (вусоногі раки на молюсках, китах тощо, орхідеї на стовбурах дерев і т.п.). Ярусність рослинних угруповань яскравий п