Понятійний апарат терміну "кібернетика"
Информация - Компьютеры, программирование
Другие материалы по предмету Компьютеры, программирование
Понятійний апарат терміну кібернетика
План
- Поняття терміну кібернетика. Джерела кібернетики
- Кібернетика як наука
- Методологічні проблеми кібернетики
1. Поняття терміну кібернетика. Джерела кібернетики
Кібернетика це наука про загальні закони одержання, збереження, передачі і перетворення інформації в складних керуючих системах. Під керуючою системою розуміють будь-які біологічні, адміністративні, соціальні й економічні системи.
Економічна кібернетика напрямок кібернетики, що використовує методи і засоби з метою дослідження й організації процесів в економічних системах. Економічна кібернетика вивчає процеси збору, нагромадження і переробки інформації про економічні обєкти і явища. Предметом економічної кібернетики є процеси керування економікою країни, галузі, району, промислового комплексу, виробництва окремого підприємства. Методи аналізу, застосовувані в економічній кібернетиці, допомагають знаходити оптимальні рішення і режими керування і будувати раціональні системи обробки економічних даних, заснованих на використанні новітніх інформаційних технологій.
Дослідження з економічної кібернетики зводяться до вибору показників, необхідних для керування економічними обєктами, до вибору способів одержання, передачі й обробки цих показників з найменшими витратами засобів, до вибору технічних пристроїв обробки інформації на різних рівнях керування, вибір техніки звязку (обчислювальної техніки), до вивчення і рекомендації алгоритмів і програми обробки інформації, що дозволяють на основі отриманих показників, знайти необхідне рішення в найбільш раціональному, з економічної точки зору, виді і довести його до виконавців, до вивчення способів контролю й обліку виконуваних рішень.
Економічна кібернетика займається питаннями прийняття рішень і керування економічними системами, застосування математичних моделей і одержуваних на їхній основі машинно-формальних висновків для прийняття рішень у реальних ситуаціях і постановках. У рамках економічної кібернетики розробляються загальні питання структури, побудови і функціонування інформаційно керованих систем (ІКС). Особлива увага приділяється питанням ефективного збору інформації, її представлення, зміни, інтерпретації, виконання і циркуляції в ІКС.
Вперше слово "кібернетика" було введено давньогрецьким філософом Платоном. У грецькій мові воно означає "кермовий", "керманич". Кібернетикою же в Древній Греції називали мистецтво керування кораблем чи кораблеводіння.
У 1843 р. французький вчений Андре Марі Ампер опублікував велику працю "Нариси про філософію наук", в якій намагався привести в струнку систему всі людські знання, якими розташовувало людство на той час. У цій системі було відведене місце кожної з відомої на той час наук. Під номером 83 Амперів помістив передбачувану їм науку 3-го порядку, що повинний вивчати способи керування суспільством. Цю науку Ампер назвав кібернетикою, запозичивши цю назву з давньогрецької мови. Цікаво, що кожній науці відповідав девіз латинською мовою, і кібернетику Ампер супроводив такими словами: "... і забезпечує громадянам можливість насолоджуватися світом".
Після Ампера терміном "кібернетика" ніхто не користався і він був забутий. Наприкінці першої половини XX сторіччя цей термін був відроджений незалежно від Ампера. Початок офіційної історії науки "кібернетика" поклав учений професор математики Масачусетского технологічного інституту в США Норберт Вінер. У 1948 р. він опублікував свою знамениту книгу " Кібернетика або керування і звязок у тварині і машині". У цій праці була викладена головна сутність його навчання. Ця книга проголосила народження нової науки, хоча закони, що Н. Вінер поклав в основу своєї книги, були відкриті і досліджені задовго до появи його книги.
У своїй книзі П. Вінер виклав ранню історію кібернетики. Він підвів підсумки всьому того, що було зроблено до нього. Виникнення кібернетики не було випадковим. Воно було підготовлено розвитком науки і продуктивних сил суспільства. Протягом сторіч працями математиків, фізиків, інженерів, біологів і медиків закладався фундамент і формувалися принципові основи кібернетики.
Піонером кібернетики можна вважати французького вченого Блеза Паскаля. У 1642 р. він сконструював лічильну машину. В наступні роки Паскаль виготовив ще 7 машин, деякі з них збереглися до нашого часу.
У першій половині XX ст. були досягнуті великі успіхи в області теорії машин, теорії звязку, математики, теорії алгоритмів, теорії імовірності, математичному програмуванні. Велике значення в становленні науки кібернетики мали праці американських учених К. Шеннона і Дж. Неймана. Важливе значення для становлення кібернетики мало вчення І. П. Павлова про вищу нервову діяльність. Видатний росіянин учений І. М. Сєченов у своїх роботах указував на подібність деяких функцій у живому організмі з роботою машини.
Праці радянських фізіологів були основою головного положення кібернетики - вчення про зворотні звязки. Величезні заслуги належать вітчизняним ученим - І.А. Вишнєградському, А.М. Ляпунову, А.А. Андронову, А.І. Бергу, В.М. Глушкову, А.В. Канторовичу, А.Н. Колмогорову та ін.
В даний час кібернетичними дослідженнями займаються математики і фізики, біол?/p>