Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?иборчі дільниці зявилося близько 40 % виборців.
Другий тур відбувся 18 квітня також за низької явки виборців (44 %). Він приніс перемогу І. Гашпаровичу, лідеру Руху за демократію близько 1,794 млн або 59,9 % . В. Мечіара, лідера Руху за демократичну Словаччину, найпотужнішої опозиційної сили, підтримали майже 722,3 тис. виборців, що становило 40,1 % усіх голосів. До речі, для проведення своєї виборчої кампанії І. Гашпарович витратив лише 100 тис. крон, а В. Мечі-ар 500 тис. крон.
В останні роки помітно збільшився вплив римо-католицької церкви у суспільному житті країни, зокрема у передвиборчих перегонах. У вересні 2002 р. єпископи опублікували спільне пастирське послання щодо парламентських виборів. Висловлювалися вони за інтеграцію Словаччини до Євросоюзу, проти торгівлі в неділю тощо. Архієпископ Ян Сокол в особистому посланні закликав віруючих не голосувати за партії, котрими керують ліберали, атеїсти і колишні комуністи. Особливо дісталося Смеру й Альянсу нового громадянина, лідери яких дуже болісно сприйняли ці заклики і критику змісту передвиборчих агіток.
Уряд М. Дзюринди у 20032005 рр. втілював жорсткі економічні реформи, внаслідок чого тимчасово погіршилося соціальне становище. Через службові зловживання посаду міністра фінансів змушений був залишити П. Руско. На початку 2006 р. урядову коаліцію покинули християнські демократи. Так вони не погодилися з премєр-міністром, який не висунув на обговорення питання про угоду з Ватиканом, за якою віруючі могли відмовлятися від виконання професійних обовязків з огляду на свої переконання. У березні країною прокотилася хвиля протестів медичних працівників з приводу підписання нових контрактів про роботу. За таких умов 17 червня 2006 р. відбулися позачергові вибори до Національної ради. На 150 парламентських мандатів претендувала 21 політична сила, представлена 2343 особами. Виборча активність була порівняно низькою 54,67 %. Найбільшу підтримку здобула опозиційна "Смер соціал-демократія" (29,4 %) і 50 мандатів. Партія влади Словацький демократичний і християнський союз опинилася на другому місці 18,3 % (31 мандат). По 20 мандатів дістали Словацька національна партія (11,73 %) і Партія угорської коаліцїі (11,68 %). Парламентськими стали також Народ на партія Рух за демократичну Словаччину (8,79 % і 15 мандатів) та Християнсько демократичний рух (8,31 % і 14 мандатів). Отже, право на формування коаліційного уряду отримали лівоцентристи. Програма їхньої діяльності передбачає гнучкіші економічні реформи та звернення більшої уваги на вирішення соціальних питань.
2. Соціально-економічний розвиток Словаччини у 1990 2005 рр.
З 1990 р. у Словаччині, що входила до складу Чехословацької Федеративної Республіки, почався перехід від централізованої планової системи господарства до ринкової економіки. У 1990-1992 на аукціонах були продані 9500 малих підприємств, в основному роздрібної торгівлі і сфери обслуговування. До початку 1993 нараховувалося приблизно 16 тис. приватних підприємств, з яких 2 тис. були спільними акціонерними підприємствами, а 800 належали іноземним компаніям. Приватизація великих і середніх державних підприємств у 1993 проводилася шляхом випуску і продажу ваучерів.
Наприкінці 90-х років XX ст. в економіці було зайнято 3 млн осіб, у т. ч. в сфері послуг 45,6 %, промисловості 29,3 %, сільському господарстві 8,9 %, транспорті та звязку 8,2%, будівництв і 8%. У валовому продукті частка промисловості становила 33%, сільського господарства 6 %, сфери послуг 60 %. У сільському господарстві обробляється близько 34% всієї корисної площі. На початку XXI ст. Словацька Республіка увійшла до складу тих країн, які найдинамічніше розвиваються. Запроваджено низькі податки для бізнесу. Темпи приросту її валового внутрішнього продукту у 2005 р. досягли 8,6 %. У країні висока динаміка заробітної плати (у 2003 р. її ріст сягав 11,3%).
У 1991 намітилося зниження темпів економічного розвитку словацької економіки в результаті різкого зменшення зовнішньої торгівлі, переходу до ринкових відносин і майже повної відсутності припливу іноземних капіталовкладень. У 1992 величина валового внутрішнього продукту (ВВП) Словаччини скоротилася на 30%, а до 1993 року рівень безробіття перевищив 10-відсотковий барєр.
Постраждали як сільське господарство, так і промисловість. Сільське господарство зазнало значних збитків через високу собівартість і зменшення попиту на продукти харчування. У промисловості скорочення випуску продукції було особливо значне в галузях обробної промисловості.
Досить серйозною проблемою для економіки Словаччини стала конверсія воєнної промисловості. У скрутному становищі опинилися 35 машинобудівних підприємств, які брали участь у виробництві військового спорядження для країн Варшавського договору.
У 1993 ВВП становив 367,3 млрд. крон, у 1994 - 385,0, у 1995 - 414,7 млрд. крон. За темпами зростання країна опинилася в числі лідерів перехідних економік країн Центральної Європи, а по глибині економічного реформування вийшла - за сумою набраних балів в оцінці вжитих ринкових заходів - на четверте місце після Угорщини, Польщі і Чехії.
3. Основні вектори зовнішньої політики Словакії у 1900 2005 рр. . Російсько-словацькі й українсько-словацькі відносини
США і Європейський союз визнали Словенію в 1992 р. Республіка вступила в ООН в травні 1992 р. і стала членом Ради Європи з травня 1993 р. В цілому в зовнішній політиці курс узятий на інтеграцію до Європи, зокрема в Європейський союз. У 1996 р. підписана угода про асоційоване членство в Європей