Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.

Информация - История

Другие материалы по предмету История

Таким чином, першим Головою Президії БіГ став А. Ізетбегович. Президентом Республіки Сербської була обрана Б. Плавшич.

Вересневі вибори 1996 р. лише формально створили умови для політичної консолідації трьох народів у єдиній державі. Насправді ж результати голосування підтвердили, що боснійські мусульмани, серби та хорвати ще не були готові відмовитися від взаємних образ і претензій. Владу зберегли у своїх руках націоналістичні партії вчорашні непримиренні супротивники. Лише номінально існували єдині вищі законодавчі та виконавчі органи влади. Практично БІГ залишалася державою з надзвичайно слабкою центральною владою.

Наприкінці 1996 р. ФБГ і Республіка Сербська формально домовилися про запровадження спільного громадянства, паспортів, бюджету і валюти. Проте через відсутність довіри між мусульманами, сербами і хорватами відносини між двома субєктами БіГ залишалися дуже напруженими. У межах БіГ не було свободи пересування, єдиних інститутів влади (бюджету, центрального банку, спільних військових формувань тощо). У ФБГ використовували боснійські динари і хорватські куни, а в Республіці Сербській югославські динари. Основним платіжним засобом, як і раніше, залишалася німецька марка.

У1997 р. особливо важка ситуація склалася в Республіці Сербській. В умовах тривалої міжнародної ізоляції господарство відбудовувалось повільно, міжнародна фінансова допомога надходила в дуже обмежених розмірах. Не припинялася боротьба за владу. Незважаючи на те, що Р. Караджич був усунений від усіх офіційних посад, очолювана ним Сербська демократична партія залишалася при владі, а серед її керівництва переважали крайні націоналісти. їх оплотом стали східні райони республіки з центром у м. Пале (розташоване за кілька кілометрів на схід від Сараєва), де перебували парламент і всі силові міністерства. Вони відкрито чи таємно саботували виконання Дейтонських угод.

Весною 1997 р. загострилися протиріччя між Б. Плавшич і прибічниками Р. Караджича та М. Країшника. На той час президент та її оточення зрозуміли необхідність проведення реалістичнішого політичного курсу, налагодження економічних і політичних звязків із ЄС. Улітку цього ж року в Республіці Сербській на тлі дуже важкого економічного становища виникла політична криза. Б. Плавшич заявила про своє прагнення послідовно виконувати Дейтонські угоди, вести боротьбу з корупцією. Вона покинула Пале і перебралася до Баня-Луки (місто в північно-західній частині Боснії). Оскільки керівництво Сербської демократичної партії засудило політику президента, вона вийшла з її складу та створила свою політичну силу Сербський народний союз.

У червні Б. Плавшич розпустила парламент і призначила нові вибори, які 1997 р. Хоча демократи й отримали найбільше голосів, але навіть разом із союзною Сербською радикальною партією їм не вистачило чотирьох мандатів, щоб самостійно сформувати уряд. Таким чином, премєр-міні-стром Республіки Сербської у січні 1998 р. став лідер Партії незалежних соціал-демократів Милорад Додич якого підтримала Б. Плавшич і деякі дрібні партії.

На вересневих виборах Президії БІГ у 1998 р. найбільшу підтримку отримали мусульманин А. Ізетбегович, хорват А. Елавич і серб Ж. Радішич. Президентом Республіки Сербської знову стала Б. Плавшич, яку підтримала Сербська демократична партія.

У листопадових парламентських виборах 2000 р взяло участь 64,4 % виборців. Тоді до Дому представників єдиної БІГ увійшло 12 політичних партій. Найбільше місць (9 мандатів з 42) дістала Партія демократичної дії. Партія мусульманських націоналістів (Демократична акція) здобула 8 мандатів, а сербські націоналісти (Сербська демократична партія) 6. Хорватський демократичний союз і Партія за БІГ зібрали по 5 мандатів і також стали потужними політичними силами у парламенті. Решта партій задовольнялися одним чи двома місцями.

У парламенті ФБГ (140 депутатів) більшість отримала Демократична акція (26,8 % та 38 місць). За нею опинилися Партія демократичної дії (26,1 % та 37 місць), Хорватський демократичний союз (17,5 % і 25 місць) Партія за БІГ (14,8 % та 21 місце). Під час виборів до парламенту Республіки Сербської (83 депутати) впевнено перемогла Сербська демократична партія (36 % і 1 місце).

Паралельно з виборами хорвати провели референдум про створення самостійної хорватської держави в Боснії, який міжнародні посередники визнали недійсним. Незважаючи на це, 3 березня 2001 р. у Мостарі місцеві політичні лідери проголосили в Західній Герцеговині, населеній хорватами, самоврядування, сформували штаб безпеки області та зажадали розділити БІГ на три частини.

Реформаторська діяльність керівників БІГ за 2001 2002 рр. принесла країні певні успіхи, відновлювалося державне будівництво. Водночас практично не змінилася ситуація із зайнятістю населення, рівень безробіття залишався високим. Представник ОБСЄ у Боснії В. Петрич 19 квітня 2002 р. переконав парламент Республіки Сербської та ФБГ ратифікувати угоди про рівні права всіх громадян незалежно від їх етнічної та релігійної належності. 24 травня цього ж року БіГ офіційно стала 44 членом Ради Європи.

Наступні вибори до вищих органів влади відбулися 5 жовтня 2002 р. На цей раз повноваження парламенту були продовжені до чотирьох років. Уперше вибори організовували не міжнародні організації, а влада БіГ. Проголосувало 55,46 % виборців. Парламентськими стали 14 політичних партій та обєднань. Найбільше голосів здобула мусульманська партія Демократична акція (21,92 % і 10 мандатів), сербська Демократична партія (14,04 % ?/p>