Поведінка в конфліктних ситуаціях
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
-який конфлікт розглядати в статиці (як систему взаємозалежних структурних елементів) і в динаміці (як процес).
Для правильного розуміння та тлумачення конфліктів, їхньої сутності, особливостей, функцій і наслідків важливе значення має їх типологізація. А класифікаційна характеристика й визначення виду дозволяють керівникові вибрати адекватний метод впливу в системі управління конфліктами.
Для вибору адекватного методу впливу й управління відповідним конфліктом доцільно проводити класифікацію залежно від основних ознак: способу розвязання; сфери прояву; спрямованості впливу; ступеня виразності; кількості учасників; порушених потреб (таб. 1.1.) [6, c. 107].
Таблиця 1.1
КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ
Ознака класифікаціїВиди конфліктів1. Спосіб розвязання:насильницькі;
ненасильницькі2. Сфера прояву:політичні;
соціальні;
економічні;
організаційні3. Спрямованість впливу:вертикальні;
горизонтальні4. Ступінь виразності:відкриті;
приховані5. Кількість учасників:внутріособистісні;
міжособистісні;
міжгрупові6. Потреби:когнітивні;
конфлікти інтересів
На основі класифікації визначають види й різновиди конфліктів.
Вид конфлікту варіант конфліктної взаємодії, виокремлений за певною ознакою.
1.Спосіб розвязання конфліктів припускає їх розподіл на антагоністичні (насильницькі) конфлікти та компромісні (ненасильницькі).
Насильницькі (антагоністичні) конфлікти являють собою способи розвязання суперечностей шляхом руйнування структур усіх сторін-конфліктерів чи відмови всіх сторін, крім однієї, від участі в конфлікті. Ця сторона і виграє. Наприклад: повна поразка супротивника в суперечці, вибори органів влади іт.д.
Компромісні конфлікти допускають декілька варіантів їх вирішення за рахунок взаємної зміни цілей учасників конфлікту, термінів, умов взаємодії.
2.Сфери прояву конфліктів украй різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, погляди й переконання людей. Виділяють політичні, соціальні, економічні, організаційні конфлікти.
3.За спрямованістю впливу виділяють вертикальні й горизонтальні конфлікти. Характерною рисою їх є розподіл обсягу влади, який знаходиться в опонентів на момент початку конфліктних взаємодій.
4.Ступінь виразності конфліктного протистояння припускає виділення прихованих і відкритих конфліктів.
Відкриті конфлікти характеризуються явно вираженим зіткненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. Взаємодія регулюється нормами, що відповідають ситуації й статусу учасників конфлікту.
У разі прихованого конфлікту відсутні зовнішні агресивні дії між сторонами-конфліктерами, але при цьому використовуються непрямі способи впливу. Це відбувається за умови, що один з учасників конфліктної взаємодії побоюється іншого, або ж у нього нема достатньої влади й сил для відкритої боротьби.
5.Кількість учасників конфліктної взаємодії дозволяє поділяти їх на внутріособистісні, міжособистісні, міжгрупові.
Залежно від порушених потреб виділяють когнітивні конфлікти та конфлікти інтересів. Конфлікт когнітивний конфлікт поглядів, точок зору, знань. У такому конфлікті метою кожного субєкта є переконати опонента, довести правильність своєї точки зору, своєї позиції [3, c. 114].
Конфлікти інтересів можна представити як противагу конфлікту когнітивному, що означає протиборство, засноване на зіткненні інтересів різних опонентів (груп, індивідів, організацій).
У звязку з тим, що розподіл конфліктів на види представляється досить умовним, чіткої межі між різними видами не існує, і на практиці виникають такі конфлікти: організаційні вертикальні міжособистісні; горизонтальні відкриті міжгрупові і т. д.
- Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях
Поняття “стилю”, “стратегії” поведінки в конфлікті визначені у роботах Р.Мертона, Л.В.Сохань, Д.Смелсера, Д.Г.Скотт як найтиповіші способи діяльності особистості в конфліктній ситуації на основі реалізації внутрішніх спонук. Таким чином, стратегія поведінки особи формується на основі типу особистості. Дослідження О.Я.Анцупова, М.Й.Боришевського, Н.В.Грішиної, Є.В.Єгорова, С.О.Єреніна, О.Л.Журавльова, В.М.Кушнірука, Г.В.Ложкіна, О.І.Шилова повязані саме з визначенням характеристик учасників конфліктної взаємодії та типології психологічних особливостей поведінки особистостей в конфлікті [1, c. 79].
Багатовіковий досвід участі людей у різних конфліктах і їхньому вирішенні, незліченні спостереження за конфліктуючими сторонами, спеціальні наукові дослідження та узагальнення дозволили вченим виділити основні стратегії поведінки під час конфлікту.
Наприклад, Р. Блейк і Дж. Моутон називають пять таких стратегій: ухилення, згладжування, примус, компроміс і вирішення проблеми.
Ухилення. Ця стратегія має на увазі, що людина намагається уникнути конфлікту, тобто не потрапляти в ситуації, що провокують виникнення суперечностей.
Згладжування. Ця стратегія характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися, тому що ми усі - одна щаслива команда, і не слід розгойдувати човен. Згладжувач намагається не випустити назовні ознаки конфлікту і розлюченості, апелюючи до потреби в солідарності. На жаль, зовсім забувають про проблему, що лежить в основі конфлікту. Блейк і Моутон відзначають, що можна погасити прагнення до конфлікту в іншій людини, повторюючи: Це не має великого значення. Подумай про те добре, що проявилося тут сьогодні. У ?/p>