Підготовка до судового розгляду цивільних справ по суті
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба зясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. В цьому випадку розгляд справи проводиться виключно в межах зясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.
Закінчується судовий розгляд цивільної справи по суті шляхом ухвалення рішення іменем України. Рішення по цивільній справі суддя повинен ухвалити негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж пять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
- Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються?
- Чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження?
- Які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин?
- Яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин?
- Чи слід позов задовольнити або в позові відмовити?
- Як розподілити між сторонами судові витрати?
- Чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення?
- Чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову?
Згідно з цивільним процесуальним кодексом рішення суду повинно складатися з чотирьох частин:
- вступної (зазначаються час та місце його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвище та ініціали судді; прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог);
- описової (зазначаються узагальнене викладення позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші докази, досліджених судом); - мотивувальної (зазначаються встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назву статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався);
- резолютивної (зазначаються висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження) (ст. 215 ЦПК).
У рішенні не повинно бути зайвої деталізації, яка не має правового значення в цій справі. В описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; внесені зміни підстав, предмета, розміру позовних вимог; чи визнає відповідач позов; якщо визнає повністю або частково; в разі заперечень у чому суть заперечень проти позову; зміст пояснень прокурора, заявників, заінтересованих і третіх осіб; пояснення (висновки) органів, організацій або громадян, які захищають в силу закону права громадян.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Для того, щоб судове рішення виконувало функції захисту порушеного права або законних інтересів громадян і організацій, воно має відповідати певним вимогам.
Рішення суду першої інстанції з розгляду цивільної справи повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має бути визначеним, тобто таким, в якому чітко вирішено питання про наявність або відсутність прав і обовязків у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, має бути усунуто сумніви у правовідносинах між сторонами. Із вимоги визначеності випливає неприпустимість альтернативних рішень. Як процесуальний документ рішення має відповідати визначеному законом змісту.
цивільна справа суд
Висно?/p>