Під Литвою та Польщею
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?али гайдуками. їх зброєю були рушниці та списи. Офіцерів було два капітан і поручник; над десятками старшували десятники, в роті служив також 1 прапорник, 1 довбуш і часом 1 шипош пищальник. До бою угорські роти залучалися в один полк часом такий полк творило і 20 рот. Угорська рота мала ту перевагу над польською, що була менша, отже меткіша, мала більше офіцерів, а подвійна зброя дозволяла воякам або здалека обстрілювати ворога, або зблизька наступати на нього копями. Тим то польські роти почали переформуватися на угорський зразок.
Німецька піхота мала роти великі, по 400-500 жовнірів або жолдаків (з нім. Sldner платний вояк). Німецька рота визначалася організацією. Вищу старшину творили капітан, поручник і хоружий підстаршин було кілька фельдфебель уставляв роту, фірер вів її підчас маршу, фурієр або провіянтмай- стер записував квартири й дбав за харчі, два солтиси вели суд над вояками, бував іще фельдшер або хірург і рушникар. Роти лучилися в полк, що мав свою старшину: полковник, вахтмайстер-ляйтнант, провіянтмайстер, профос (суддя); при них були ще писарі, драбанти у прибічній сторожі, трубач, довбуші. Зброя німецької піхоти була подвійна: частина вояків мала мушкети й їх називали мушкетерами, частина довгі піки і цих звали пікинерами в бою із віддалі били ворога мушкетери, у близькій стрічі виступали пікинери. У другій половині XVII в. всі вояки дістали однакову зброю, мушкети й бердиші так, що могли атакувати ворога і здалека і зблизька. На зразок німецької піхоти творилася й польська піхота німецького або чужоземного автораменту. Замість рот почала входити згодом назва компаній, а полки почали називати реґіментами.
Вибранецька або ланова піхота це було військо, де служили селяни, тобто з державних маєтностей. З 20 ланів землі (лан 60 до 90 моргів) село виставляло одного вояка-піхотинця, що звався вибранець. Вибранців звільняли від усяких податків і повинностей, за них усі обовязки виконували інші селяни. Вибранець мав бути здатний до війська і що чверть року ставав до свого ротмістра на перегляд із добре наладженою рушницею, з шаблею й сокирою, в одягу такої барви, яка була "для його відділу назначена. В XVII в. вибранці носили жупани й делії блакитної барви, з червоними петлицями й червоною підшивкою. їх десятники мали білі жупани й червоні делії з зеленою підшивкою. Мобілізація вибранців йшла повільно: на зібрання призначували їм два місяці, на прихід до табору місяць. У війні використовували їх по різному, до служби в рядах, як саперів, при будові окопів, деколи при артилерії. Вибранської піхоти з українських земель бувало небагато Галичина давала до 200, Холмщина і Підляшшя по 200, Поділля до 300 і т. д.
Коло 1630 р. повстала на шведський зразок формація драгун. Була це піхота, що в поході вживала коней для переїзду. Перед боєм вони вставали з коней, путали їх, лишали на боці під доглядом декількох людей, а самі йшли на ворога пішки. Озброєння їх складалося почасти з мушкетів, почасти з пік; організація їх скидалася на організацію німецької піхоти.
Така була армія.