Перспективи розвитку фінансового права
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?огодні зазначеної адекватності свідчить той факт, що про фінансове право як самостійну, правомочну галузь не згадують ні парламентарі, ні юристи, які за родом своєї діяльності займаються вирішенням практичних проблем, що за ринковими принципами мали б бути в компетенції фінансово-правового регулювання. Адже в своїй практичній ролі фінансове право зводиться до узгодження економічних інтересів, персоніфікатори яких нерідко перебувають у гострих конфліктах і навіть у режимі жорсткого антагонізму. Завдяки фінансовому законодавству ринкового типу і адекватним нормам фінансового права стало б можливим сфокусувати юридичну силу держави й суспільства на найбільш суперечливих та больових ділянках фінансової системи, забезпечуючи у такий спосіб успішний розвиток національної економіки в цілому. І саме в цьому його історичний сенс, особливе значення і гарантія того, що лише за таких умов фінансове право перестане відчувати себе ринковим недоростком чи пасинком серед інших галузей чинної юриспруденції.
Навіть за радянських часів діюча жорстка цензура пішла на поступки і дала добро на запуск категорії фінансове право в офіційний оборот. Після цього настав період її активного наукового розроблення. Це стало серйозною передумовою для серйозних заявок щодо розуміння фінансового права як окремої, самостійної галузі публічного права. Виокремлення на той час фінансового права в самостійний обєкт дослідження означало справжню революцію в науковій думці. Адже таким чином незримо визнавалася традиція дореволюційної російської, західноєвропейської континентальної і та англо-американської наукових правових шкіл, які стояли на обєктивістських засадах, практично не розділяли фінанси і фінансове право залежно від форм власності і способів господарювання. Однак, і це зрозуміло, подібне розуміння могло бути присутнім у радянській моделі фінансового права лише умоглядно, оскільки на державному рівні існували адекватні монопольному праву фінансові правовідносини.
Тобто законодавчі і нормативні акти, які обслуговували і захищали лише інтереси держави, фактично представляли домінантний блок фінансового права. Інерційно зазначене статус-кво дехто прагне відстоювати і нині.
Після розпаду СРСР у деяких авторитетних для свого часу учених-правознавців зявилося зрозуміле бажання відмовитися від звичної, а точніше примусової ортодоксальності. Так, відомий російський учений-правознавець С.С.Алексєєв, який користується глибокою повагою серед наукової громадськості і сьогодні, у передмові до своєї книги, що вийшла уже в період ринкових реформ, заявив про те, що потрібно йти вперед шляхом істини, демонструвати нарешті прагнення до очищення, посильне звільнення від догм, стереотипів та комплексів, які були характерними для недавнього стану нашої правової науки. Заради історичної обєктивності важливо ще раз визнати, що саме завдяки найбільш авторитетним вченим того періоду був відвойований дуже важливий плацдарм на фронті класової боротьби, зокрема одержана свого роду індульгенція на теоретичне життя таким багатьом загальноцивілізаційним явищам і серед них фінансовому праву. Переоцінити це історичне завоювання неможливо.
Але водночас, представники так званої ринкової хвилі, користуючись незвичною свободою для теоретичних заявок, розпочали інтенсивно обґрунтовувати народження нових галузей права. Таким чином, за останнє десятиліття зявилося не менше півсотні галузевих різновидів, багато з яких фактично є складовими фінансового права й інших системних галузей юриспруденції. Саме останніми роками спостерігається спонтанно-стихійне розмноження правових галузей лише за семантичними ознаками. Без найменшого опору і заслуженої в цьому разі критичності запускаються в понятійний оборот такі різновиди галузей права, як акціонерне, банківське, бюджетне, валютне, вексельне, інвестиційне, інноваційне, кредитне, конкурентне, лізингове, податкове та ін. Якщо подібну правотворчість якимось чином не обмежити, то невиправдана поява так званих галузей права продовжуватиметься, завдаючи відчутної шкоди чинному правознавству та юридичній практиці. Фінансове право в силу своєї аморфності й слабкості на ринку таких галузевих велетів, як конституційне, цивільне, адміністративне, господарське, потерпає найбільше.
Підсумовуючи викладене вище, зазначимо: ринкова система обєктивно вимагає і примушує, щоб до сфери регулюючою впливу фінансового права належали не лише публічні грошові фонди, а головним чином і насамперед розмаїтий спектр фінансових ресурсів. Йдеться про те, що національний фінансовий капітал формується й обертається на ринку фінансових послуг, ринку цінних паперів і фондовому ринку, в тому числі в різного роду похідних формах, у так званих інститутах спільного інвестування, тобто в пайових та корпоративних фондах, у формі консорціумного капіталу тощо. Ці ринкові канали та форми руху фінансового капіталу розпочали теоретично досліджувати й практично освоювати відносно недавно, що позначається і на перспективах розвитку фінансового права.
Висновки
Підсумовуючи все викладене вище можна зазначити:
Фінансове право - це самостiйна галузь публiчного права, що регулює суспiльнi вiдносини у сферi мобiлiзацiї, розподiлу i використання це