Парша яблуні та заходи захисту від неї в умовах лісостепу України
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
зміром 40-70Ч10-12 мкм із 8 суперечками, сумкоспори розміром 13-17Ч6-7 мкм, маслинові, яйцеподібні, двоклітинні, верхня клітка більше нижньої.
У квітні після сильного дощу й намокання старих листів сумкоспори поширюються вітром і заражають молоді листи. Початок літа аскоспор гриба звичайно відзначається у квітні, коли яблуня, як правило, перебуває у фазі початку розпускання бруньок (зелений конус). Стругаючи приуроченість строків дозрівання й початку масового літа сумкоспор патогенна до фенології рослини - господаря дозволяє проводити першу ранньовесняну хімічну обробку у фазі зеленого конуса, що дає можливість відмовитися від постійного візуального контролю над фізіологічним станом псевдотеціїв.
Розсіювання сумкоспор може тривати до липня, однак масове дозрівання й поширення їх відбувається до цвітіння - між початком розпускання листів, висування - відокремлення бутонів і до кінця цвітіння. Їхнє проростання можливе вже при температурі 2-3С, однак оптимальної є 19-25С.
У F. dendriticum конідієносці скручені,, розміром 20-40Ч5 мкм, конідії оберненобулавовидні, яйцеподібні або грушоподібні, розміром 13-30Ч6-12 мкм. Спочатку одноклітинні, потім двоклітинні, маслинові.
Проростають конідії, як і аскоспори, тільки при наявності води у вигляді роси, туману або дощу при оптимальній температурі 16-22С, інкубаційний період становить 5-6 днів. У плині літа гриб може дати до десяти генерацій конідіального спороношення. Первинне зараження паршею може викликатися не тільки сумкоспорами, але й конідіями. Найбільш сприйнятливі до зараження листи до 12-25 - денного віку.
Розвиток парші яблуні на початку вегетаційного періоду в значній мірі залежить від біологічного резерву патогена, умов його нагромадження й збереження. Наприкінці вегетації розвиток хвороби обумовлюється інтенсивністю її на початку, а також метеорологічними факторами, що сприяли поновленню інфекції навесні. В інтенсивних садах відзначений більш сильний розвиток парші, у звязку із чим такі насадження потребують більш ретельних обробок.
Найбільш стійкі сорти яблуні Спартак, Айдаред, Ренет Симиренко, Бойкен, Кальвіль сніжний, Мекінтош, Мекспур Е, Вістабелла, Папіровка, Голден Делішес, Пепінка литовська, Мутсу, Пепін лондонський, Кортланд; слабко й середньо - Антонівка звичайна, Ренет курський золотий, Мліївская красуня, Боровінка, Бистриця, Джонатан, Ароматне, Богатир, Ренет Кичунова, Старкинг, Слава переможцям і ін.
Розділ 2. Біологічні особливості збудника парші
2.1 Стадії спороношення
Збудниками парші є сумчасті гриби порядку Dothideales, на яблуні - Venturia inaequalis Wint., на груші - Venturia pinna Aderh. Морфологічно ці гриби майже не відрізняються, але за біологічними властивостями є вузькоспеціалізованими - пристосовані до рослини - живителя. Тому збудник парші яблуні не уражує грушу, а збудник парші груші не уражує яблуню (рис.2).
Рис. 2. Спороношення збудників хвороб зерняткових порід.
Сумчаста стадія збудників парші утворюється навесні на уражених листках, що перезимували. Навколо посірілих місць уражень у мезофілі листка з осені формуються псевдотеції, що виступають на поверхню через продих, навколо якого розміщуються численні загострені щетинки. Довкола кожної плями парші зявляються кілька псевдотеціїв, у кожному з яких навесні утворюються 120-200 булавоподібних циліндричних сумок, а в кожній сумці - по 8 двоклітинних, жовтувато-зелених сумкоспор.
У V. inaequalis псевдотеції діаметром 90-120 мкм, сумки розміром 40-70 х 10-12, сумкоспори - 13-17 х 6-7 мкм. У V. pirina псевдотеції діаметром 120-160 мкм, сумки розміром - 50-70 мкм, 10-12 й сумкоспори - 14-26 х 5-8 мкм (рис.38). Дозрівають і поширюються сумкоспори при вологості і температурі повітря від 7 до 24С (оптимум 18-20С). Отже, сумкоспори є первинним джерелом зараження рослин навесні. Цикл розвитку парші яблуні показано на рис.3
Рис.3. Розвиток парші яблуні
У різних зонах України викидання сумкоспор із сумок починається неодночасно: у південних - на початку квітня, а північних - у травні і навіть на початку червня. Вихід сумкоспор із сумок залежить від погодних умов й може тривати 60 днів і більше. Небезпечним для ураження рослин вважають період викидання сумкоспор під час розпукування бруньок, забарвлення пупянків, цвітіння і масового обпадання пелюстків. Поширюються сумкоспори повітряними потоками і краплинками дощу (рис.4).
Статеве спороношення парші Рис.4
За умов незначного зволоження при температурі від 2-3 до 30С (оптимум 17-20С) сумкоспори проростають, утворюючи гіфіальний росток, який проникає у тканини рослин й дає початок розвитку грибниці.
Інкубаційний період від моменту зараження рослин й до прояву захворювання триває 8-21 добу. При температурі 17-21С він становить 10 діб. Перші ознаки спостерігають під час масового обпадання пелюстків. Парша проявляється на вегетуючих органах рослин у конідіальній стадії. На грибниці під епідермісом листка суцільними дернинками утворюються оливкові, без перетинок конідієносці, на яких формуються одиничні обернено грушоподібні та яйцеподібні конідії. При їх дозріванні епідерміс тканини рослин розтріскується і конідії легко поширюються на здорові рослини, внаслідок чого відбувається нове зараження рослин. За вегетаційний період збудники парші можуть дати у північних районах 4-6, у південних - 9-10 генерацій конідій. Інкубаційний період парші при зараженні рослин конідіями такий самий, як і при зараженні сумкоспорами.