Паралінгвістичний аспект у творах сучасних драматургів
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
тичних засобів у чотирьох пєсах сучасних американських авторів демонструє широкій спектр авторських підходів до їх вживляння в тканину тексту: від поодинокого вживання окремих ремарок, що вказують на невербальні компоненти комунікації, до розгорнення повноцінної картини спілкування з включенням як вербальних, так і невербальних засобів.
Висновки
У даному дослідження було проведено аналіз окремих творів сучасної американської драматургії з точки зору відображення в них паралінгвістичного компоненту комунікації.
У драматичному тексті паралінгвістичний аспект комунікації може бути виражений двома шляхами: окремі пара лінгвістичні засоби, зокрема реалізовані графемами, включаються безпосередньо до тексту реплік персонажів. Проте переважна більшість паралінгвістичних засобів комунікації виявляється через авторські ремарки. саме аналізу авторських ремарок як вираження пара лінгвістичної поведінки персонажів ми приділили основну увагу.
Було виявлено, що паралінгвістичні засоби використовуються різними авторами з різною інтенсивністю. Попри те, що паралінгвістичний компонент спілкування, який виявляється в драматичному тексті за допомогою авторських ремарок та графем, має величезний потенціал щодо розкриття образу персонажів, деякі автори (Девід Івс, Мартін Докері) використовують його дуже обмежено. У такому випадку при читанні тексту не створюється цілісної картини комунікативного акту, а тому читач має домислювати міміку, жести та фонаційні характеристики мовлення персонажів. У випадку сценічного втілення на режисера та акторів повністю покладається відповідальність розробити паралінгвістичний компонент спілкування, щоб зробити персонажів "живими", надати їх комунікації повноцінності.
Окремі автори, зокрема Тіна Хоув, продовжують традиції драматургії 19 століття та частково 20 століття щодо детальності розробки паралінгвістичного плану комунікативної поведінки персонажів. У її пєсі "Painting Churches" детально пророблена мовленнєва поведінка кожного персонажа, авторські ремарки вказують на специфічні характеристики комунікації: визначені фонаційні параметри мовлення (гучність, паузи, темп мовлення), особливості вимови (розтягування слів), розкрито кінесику кожного образу (характерні жести, рухи).
Таким, чином, можна зробити висновок, що при вдалому використанні авторських ремарок, які репрезентують пара лінгвістичну поведінку персонажів в процесі комунікації, автор може досягнути більш повного розкриття образу персонажу, подати свою трактову сценічного втілення пєси. Проте слід враховувати тісний звязок між вербальними та невербальними засобами в процесі спілкування та відповідним чином забезпечувати їх відповідність одне одному (або у разі художньої необхідності невідповідності). Як бачимо на прикладі останньої пєси, вдале застосування авторських ремарок на позначення рухів, жестів, міміки, фонаційних характеристик мовлення персонажів сприяє створенню повноцінної картини комунікативного акту, яким по суті є вся тканина драматичного твору.
Література
- Аданакова В.И. Лингвостилистическое функционирование слов, означающих паралингвистические явления (жест, мимику) в художественном тексте // Художественный текст: структура и семантика. Красноярск, 1987.
- Акишина А.А., Кано Х. Акишина Т.Е. Жесты и мимика в русской речи. Лингвострановедческий словарь. М., 1991.
- Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К., 2004.
- Богданов В.В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении // Языковое общение. Калинин, 1987.
- Бродецкий А.Я. Внеречевое общение в жизни и в искусстве: азбука молчания. М., 2000.
- Гленн Вилсон Язык жестов. СПб., 2000.
- Гордон Уэйнрайт Язык тела. М., 1999.
- Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М., 1980.
- Горелов И.Н. Паралингвистика; прикладной и концептуальный аспекты //Национально-культурная специфика речевого поведения. М., 1977.
- Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения. М., 1998.
- Козинцев А.Г. Смех, плач, зевота: психология чувств или этология общения? // Этология человека на пороге 21 века : новые данные и старые проблемы. М., 1999.
- Колшанский Г.В. Паралингвистика. М., 1974.
- Конецкая В.П. Сопоставление невербальных средств коммуникации как национально-культурных и социальных компонентов речевого поведения//Тезисы ГУ международного Симпозиума по лингвострано-ведению. М., 1994.
- Конецкая В.П. Социология коммуникации. М., 1997.
- Красшентова Е.В. Жест и структура высказывания в разговорной речи//Русская разговорная речь. М., 1983.
- Крейдлин Г.Е. Механизмы взаимодействия невербальных и вербальных единиц в диалоге: Жестовые ударения // Диалог : междунар. конф. М., 2006.
- Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: язык тела и естественный язык. М., 2004.
- Крейдлин Г.Е. Невербальный контроль в диалоге: единицы, модели, правила // Диалог: междунар. конф. М., 2005.
- Кулиева О.Н. Невербальные средства создания тематической полифонии диалога в драматических произведениях : [на материале драматургии А.П. Чехова и А.Н. Островского] // Шестые Поливановские чтения. Смоленск, 2003. Ч. 2.
- Лабунская В.А. Введение в психологию невербального поведения. Ростов-на-Дону, 1994.
- Литературный энциклопедический словарь. М., 1987.
- Мегедь В.В. Наука вербального и невербального общения: [обзор работ отеч. лингвистов] // Соционика, психология и межличност. отношения : человек, коллектив, о-