П. Калнишевський – останній кошовий Запорізької Січі
Информация - История
Другие материалы по предмету История
до складу депутації, яка вирушила до Петербурга.
Повернувшись з Петербурга,П. Калнишевський у 1761 році знову стає військовим суддею. Відтепер він був уже не просто запорізьким старшиною, а другою за впливовістю особою на Січі. Чимало тодішніх документів підписані власне ним.
П. Калнишевський, беззаперечно, належав до нового покоління козацької старшини, призвичаєного до товарно-грошових відносин і схильного до господарських занять. Опорою П. Калнишевського були заможні козаки, які прагнули стабільних політичних умов та адміністративних гарантій для розвитку свого, орієнтованого на зовнішні ринки господарства. Це старшинське угруповання й забезпечило йому в 1762 р. посаду кошового отамана.
У вересні 1762 р. П. Калнишевський уже як кошовий отаман спостерігав у Москві коронацію імператриці Катерини ІІ. Проте після повернення на Січ йому не вдалося втримати булави. Під впливом сіроми замість П.Калнишевського кошовим отаманом вдруге був обраний Григорій Лантух, а наступного року Пилип Федоров. Це були шановані на Січі люди. Обрання їх було тимчасовим компромісом: адже партія Сіроми ладна була віддати булаву будь-кому, тільки не П.Калнишевському. Але останнього певною мірою задовольняло те, що Січ очолили номінальні кошові отамани, які через свій похилий вік не мали снаги пручатися його реальному впливові.
1 січня 1765 р. на військовій раді кошовим отаманом було обрано П.Калнишевського. Цього разу вже надовго.
Власне господарство
П. Калнишевський мав потужне власне господарство. Зокрема, в 1775 р. в його зимівниках нараховувалося 639 коней, 9 буйволів, 1076 голів великої рогатої худоби, 14045 овець і кіз, 106 свиней, 5 віслюків. Навесні 1775 р. П.Калнишевський продав у Крим 14 тисяч голів овець ціною два рублі за штуку, а двом орловським купцям 250 коней.
Зимівники кошового отамана були розкидані по запорізьких займищах, здебільшого по залюднених землях Кодацької, Самарської та Протовчанської паланок. Збереглися відомості про зимівник Калнишевського на річці Протовчій, де в його власності було 600 коней, з них 160 верхових скакунів.
Петро Калнишевський, як заможна й підприємлива людина, підтримував ділові контакти з українським та російським купецтвом, торговими людьми Криму та Речі Посполитої. За його сприяння у 1722 р. єврейські купці з Умані заснували на Січі єврейську торговельну компанію.
Принципи господарювання
Остаточно закріпивши за собою булаву П. Калнишевський почав призначати на головні посади на Запорожжі лише тих козаків, які у своїх господарських справах, карєрному зростанні й добробуті завдячували тільки йому особисто.
Рідний для колишнього старшини військового старшини П. Калниша Кущівський курінь вже відрізнявся від решти своїм привілейованим становищем. Саме з нього кошовий добирав собі вірних служителів, будуючи свою кадрову політику.
Стратегічною метою П. Калнишевського було створення на Запорожжі окремого прошарку хліборобів, який би став його надійною опорою.
Стихійна українська колонізація в середині XVIII ст. виплескувалася на запорізькі землі. Поруч із запорізькими зимівниками з`являлися слободи й хутори селян-переселенців, стрімко змінюючи повсякденний побут Запорожжя. Козаки вбачали у цьому загрозу своєму традиційному ладу, адже як вони говорили селянський плуг притягне за собою й пана. Тому часто траплялося, що запорожці нищили новозасновані слободи й хутори, шмагали поселенців батогами й примушували їх повертати назад. Петро Калнишевський змінив ставлення Коша до нашестя гречкосіїв. Головну увагу він зосередив не на боротьбі із заснуванням слобод, а на встановленні контролю над стихійною селянською колонізацією.
Стрижнем політичної стратегії кошового отамана Калнишевського стала, з одного боку, боротьба з гайдамацтвом (на чому наполягав російський уряд і що відповідало прагненням значних козаків), з іншого захист автономії Війська Запорізького. Російська підтримка допомагала йому безстроково тримати булаву. Попри зовнішній лиск лояльності і ввічливих запевнень у вірно підданстві російському престолу останній кошовий отаман послідовно обстоював економічні інтереси Запорожжя, піклувався про збереження його політичних прав та автономії. Відряджаючи запорізькі депутації до російської столиці, Калнишевський уже не переймався метою збільшити хлібне та грошове жалування для Війська Запорізького, як це було за його попередників. Головне увага депутацій зосереджувалась на політичних та економічних завданнях, як-то: захист запорізьких територій від зазіхань російських поміщиків, скасування мита в торгівлі Запоріжжя з Гетьманщиною та російськими губерніями, територіальні та майнові претензії до Війська Донського та Кримського ханату, взаємини з російською прикордонною адміністрацією тощо. Особливо обстоював кошовий торговельні та господарські інтереси запорізького товариства. Запорізькі представники не оббивали пороги прикордонних губернаторів, а закріпили за собою право вирішувати свої питання безпосередньо в російській столиці. Систематично надсилаючи свої депутації до Петербурга, козаки налагоджували правовий механізм забезпечення автономії Війська Запорізького.
Тривалий час кошовий клопотався, щоб вивести Запоріжжя з підпорядкування Малоросійської колегії. Вбачаючи в цьому загрозу автономії Війська Запорізького, П.Калнишевський доклав чимало зусиль, аби залишитися під опікою винятково Колегії іноземних справ. Спр