Особливості системи оподаткування ВАТ "Острозький молокозавод" та її вплив на фінансові результати підприємства
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
ування прибутку підприємств і передбачає доходи, що включаються до валових доходів та ті, що не включаються до їх складу (див. додаток В).
Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [2]. Склад валових витрат та витрат, що не включаються до їх складу наведено у додатку Г.
Таким чином прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства є важливим атрибутом не лише для самого підприємства, що займається господарською діяльністю на меті якої є отримання прибутку та забезпечення його зростання, але і для держави, що є важливим елементом національного доходу, так як частина прибутку підприємства надходить до бюджету у вигляді податків, зборів та інших обовязкових платежів для фінансування суспільних потреб, забезпечення державою виконання своїх функцій, здійснення державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.
1.2 Сутність та склад системи оподаткування підприємств в Україні
Система оподаткування це сукупність податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку [5].
Податки це обовязкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частки вартості валового внутрішнього прибутку й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій [17, с. 20].
Чинна система оподаткування підприємства в Україні визначається для нього такими основними законами України як Про систему оподаткування (від 25 червня 1991 р), Про оподаткування прибутку підприємства (від 28 грудня 1994 р.), Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування (від 26 червня 1997р.), Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування (від 11 січня 2001 р.), Декретом Кабінету Міністрів України Про місцеві податки і збори (від 20 травня 1990 р.) та іншими нормативним актами.
Відповідно до дворівневої системи оподаткування підприємство сплачує загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори (див. додаток Д). У свою чергу, загальнодержавні податки за формою оподаткування поділяються на прямі і непрямі податки.
Прямі (або прибутково-майнові податки) це податки, що встановлюються безпосередньо щодо підприємств, а їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності [22, с. 20]. До прями х податків відносять:
1) податок на прибуток це є податок, що сплачується підприємством зі свого прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. На сьогодні його ставка складає 25 % від прибутку визначеного відповідно до податкового законодавства;
2) плата за землю, що стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від площі і грошової оцінки землі;
3) податок із власників транспортних засобів обчислюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року, ставки якого диференційовані залежно від потужності двигуна, виду транспортного засобу, його призначення й використання;
4) податок на нерухоме майно, законодавчих актів щодо якого поки що не прийнято, проте є передбаченим законом України “Про систему оподаткування”.
Непрямі податки (або податки на споживання) податки, які стягуються у процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару й сплачуються споживачем [18, с. 130]. Тобто платником цих податків є споживач (особа, що придбаває товар), тоді як підприємство є лише юридичним їх платником, що включає суму непрямих податків до ціни продукції, згодом вирахувавши з виручки від реалізації продукції суму цих податків та сплативши податковим органам. До непрямих податків відносять три види податків і зборів:
1. Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, утворюваної на кожному етапі виробництва або обігу, сума якого входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг), котру сплачує кінцевий споживач [23, с. 17].
2. Акцизний збір представляє собою непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, які включаються до ціни цих товарів (продукції) [21, с. 160]. Акцизний збір встановлюється, як правило, на дефіцитну і високорентабельну продукцію й товари, призначені для населення й держави, що є монополією [18, с. 420].
3. Мито - це вид митного платежу, що стягується з митної вартості товарів, переміщуваних через митний кордон держави (тих, що вивозяться або слідують транзитом) [18, с. 549].
Наступними елементами системи оподаткування підприємства (див. додаток Д) є загальнодержавні і місцеві збори.
Найбільш вагомими для підприємства є збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що за зарубіжною лі