Особливості особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота: сторінок, 12 табл., 2 рис., 55 джерел, 1 додаток.
Обєкт дослідження: дитячо-батьківські стосунки у сімях з дітьми з особливими потребами.
Предмет дослідження: психологічні особливості особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами.
Мета роботи: визначити особливості особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами.
Методи дослідження: теоретичні аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація; емпіричні методика Діагностика батьківського ставлення (А.Я. Варга, В.В. Столін), методика Сімейна соціограма (Е.Г. Ейдеміллер, І.М. Нікольська)
У кожній сімї, яка має дитину з особливими потребами, існують свої особливості, свій психологічний клімат, який так чи інакше впливає на дитину, або сприяє її реабілітації, або, навпаки, гальмує її.
Такий фактор, як зацікавленість батьків у вихованні дитини з особливими потребами, значно впливає на її психологічне самопочуття. Внаслідок відсутності зацікавленості батьків у вихованні, а також у силу інших причин, діти з особливими потребами часто відчувають дискомфорт в сімейних стосунках. Дитина з особливими потребами в таких сімях відчуває подвійне навантаження: неприйняття суспільством і схильність до феномену відчуження у власній родині.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТІСНОГО ПРИЙНЯТТЯ БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
1.1 Загальна характеристика груп дітей з особливими потребами
1.2 Соціально-психологічні особливості сімей, що мають дітей з особливими потребами
1.3 Особливості ставлення батьків до дітей з особливими потребами
1.4 Особливості психологічного прийняття батьками дітей з особливими потребами
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРИЙНЯТТЯ БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
2.1 Планування та організація дослідження
2.2 Аналіз результатів дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Сімя є середовищем, в якому формується особистість дитини і закладається ресурс її соціальної адаптації. Мікроклімат, який батьки створюють в сімї, відіграє основну роль у процесі розвитку дитини. Ситуація народження і виховання дитини з особливими потребами, в більшості випадків деформує взаємини в сімї. У 30% випадків сімї розпадаються. На жінку, яка має дитину з особливими потребами, накладається ще один стресовий фактор розставання з коханою людиною. Нерідко ускладнюються і взаємини жінки з найближчими родичами: її дорікають у народженні дитини з особливими потребами. Якщо ж дитина стала інвалідом в перебігу життя, родичі також звинувачують жінку в тому, що вона погана мати. Жінці, обтяженій настільки важкими випробуваннями, найчастіше ніде отримати підтримку.
Що стосується чоловіків, батьків дітей з особливими потребами, народження дитини з особливими потребами часто сприймається як обмеження його чоловічої гідності. Тому, чимало чоловіків переносять відповідальність за народження дитини з особливими потребами на жінку, і розлучаються з нею. Однак існують чоловіки, у яких народження дитини з особливими потребами ініціює їх соціальну активність. Вони починають активно боротися за краще майбутнє своєї дитини. І, таким чином, самореалізуються в соціумі. Є чоловіки, які у звязку з народженням дитини з особливими потребами кардинально змінюють свій погляд на світ: починають захоплюватися релігією, духовними практиками та впроваджують їх у процес виховання дитини і дружини. Найбільш численна група чоловіків, які зберігають сімю після появи дитини з особливими потребами, вважає своїм основним завданням додаткове матеріальне забезпечення сімї.
Є сімї, в яких поява дитини з особливими потребами зміцнила взаємини між подружжям. Такі сімї є опорою суспільства і держави, сімейним інститутом гармонійної соціалізації дитини з особливими потребами.
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах розвитку суспільства особливого значення набула сімя і сімейні відносини, загострилася проблема спілкування в сімї, оскільки сімейні взаємини носять менш емоційний і духовний характер. У сучасному світі у людей все менше часу залишається для спілкування один з одним, а спілкування з дітьми, часом, зводиться лише до задоволення елементарних потреб. Зараз більшість сучасних сімей не може забезпечити в достатній мірі потреби дітей і підлітків у спілкуванні і в суспільстві. Сімя все більше перетворюється на спільноту за інтересами, де лише живуть, їдять і сплять. Часом індивідуалізм настільки зростає, що члени сімї найчастіше лише співіснують один з одним. У таких сімях практично не залишається проблем, які родина повинна вирішувати спільно, що позбавляє дітей і батьків досвіду спільних емоційних переживань. Звичайно, батьки прагнуть дати своїм дітям все найкраще, захистити їх від зайвих тривог, забезпечити їм світле майбутнє. Але у гонитві за благами цивілізації, вони часом забувають про необхідність простого, довірчого спілкування.
Особливе значення в даний час набуло міжособистісне спілкування та взаєморозуміння в сімях, які мають дітей з особливими потребами, що змушує родину виробляти нові моделі взаємодії. У родинах, які мають дітей з особливими потребами основний тягар турботи над дитиною лягає на членів сімї, що суттєво позначається на усіх сферах їх життєдіяльності.
Сімя, ?/p>