Особливості обліку витрат за статтями калькуляції у нафтодобувній промисловості

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

іку витрат і калькулювання собівартості продукції:

  1. Попереднє розвідування нафтових родовищ;
  2. Технологія видобутку: підземна і надземна;
  3. Специфіка основного виду знарядь праці свердловини;
  4. Використання природних сил для підняття рідин на поверхню;
  5. Різні способи експлуатації свердловин для вилучення з нафти рідин. Видобута рідина є емульсією із значним вмістом води;
  6. У процесі виробництва одночасно одержують два види основної продукції нафту і газ;
  7. Незавершене виробництво у галузі стабільне.

Облік виробничих витрат здійснюють за процесами і видами виробництв. З цією метою до рахунку 23 відкривають ряд аналітичних рахунків. Вважається, що підземний виробничий процес організований за без цеховою структурою, а тому витрати цехів обліковуються на рахунку 92.

Рахунок 91 використовується для обліку цехових витрат наземних процесів і допоміжних виробництв.

Обєкти обліку витрат і обєкти калькулювання

Оскільки технологічний процес протікає у відособлених установках, то обєктом обліку витрат є процес переробки на кожній установці ( процеси і види виробництв). Якщо на установці здійснюється кілька різних послідовних процесів, то витрати на них розраховуються роздільно.

Витрати на виробництво збираються на рахунку Основного виробництва. По кожному технологічному процесі відкривається аналітичний рахунок, на якому фіксуються виробничі витрати, прямо відносні до конкретного процесу. До таких витрат ставляться сировина, матеріали, напівфабрикати власного виробництва й покупні, допоміжні матеріали й паливо па технологічні цілі, основна й додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, амортизація виробничого встаткування й витрати на поточний ремонт устаткування.

Витрата сировини, напівфабрикатів і реагентів визначається на основі записів в оперативних аркушах про прийом і відкачку по кожному резервуарі. Наприкінці місяця виробляється інвентаризація залишків шляхом виміру в резервуарах. Після закінчення місяця виробничі цехи представляють звіти про рух сировини, матеріалів, напівфабрикатів, реагентів і випуску готової продукції по технологічних процесах. За цим даними складається виробничо-технічний звіт, що є підставою бухгалтерських проводок про витрату матеріальних цінностей.

На нафтопереробних заводах збільшується питома вага каталітичних процесів: каталітичний крекінг, каталітичний риформінг, гідрокрекінг і ін. У звязку із цим росте й витрата різних каталізаторів (алюмосилікатних, алюмо-лібденових, алюмокобальтових, алюмоплатинових, фосфорних, ціолітових і ін.). Вартість каталізаторів у загальній сумі витрат по переробці становить від 15 до 50%. Тому важливе значення має облік і порядок включення цих видів витрат у собівартість. Діючої в галузі інструкцією з обліку, плануванню й калькулюванню встановлено, що каталізатори й розчинники (фенол, ацетон, бензол, пропан і т.п.) ураховуються на рахунку Малоцінних і швидкозношуваних предметів, а в собівартість продукції включаються у вигляді зношування. Суму зношування визначають розраховуючи на місяць виходячи з терміну служби або встановлюють планову норму на 1 т сировини, що переробляється.

Зношування каталізаторів ставиться із кредиту рахунку Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів у дебет рахунку Основного виробництва по статті Допоміжні матеріали на технологічні цілі. Вартість заповнення втрат рухливого каталізатора списується повністю на витрати. Якщо вартість завантаженого каталізатора, що продовжує використовуватися у виробництві, погашена повністю, нарахування суми зношування припиняється. При достроковій заміні каталізаторів досчитується зношування до їхньої первісної вартості, зменшеної на суму оприбуткованих відходів.

На рахунку Основного виробництва відбиваються суми основної й додаткової заробітної плати робітників і інженерно-технічних працівників, що обслуговують установки, а також премії за виконання й перевиконання виробничого плану вироблення нафтопродуктів, нараховані по розрахункових відомостях. Сюди ж ставляться відрахування в резерв на оплату відпусток робітником і виплату за вислугу років. Від суми заробітної плати, а також премій з фонду матеріального заохочення виробляються відрахування па соціальне страхування в розмірі 8,4%.

На рахунку Основного виробництва враховуються відрахування до фонду освоєння нової техніки й до фонду преміювання за створення; н впровадження нової техніки. Вони включаються у витрати на виробництво шляхом розподілу загальної суми пропорційно розколам па переробку. Витрати по переробці як база розподілу складаються із суми витрат палива й енергії на технологічні цілі, основний і додаткової заробітної платні виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, витрат па зміст і експлуатацію встаткування й внутрішньозаводське перекачування.

Відрахування й витрати на науково-дослідні роботи, па стандартизацію, па централізовану технічну пропаганду але заводу в цілому розподіляються між виробничими процесами пропорційно сумі витрат на переробку.

Амортизацію й витрати на поточний ремонт виробничого встаткування відносять безпосередньо на основне виробництво. Під виробничим устаткуванням у нафтопереробці розуміється технологічна установка як єдиний обєкт. У нього входять печі, колони, теплообмінники, насоси, мотори, електр