Geum.ru

Особливості конфліктів на початку ХХІ ст. Можливості їх врегулювання

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

?сновою його переходу в іншу якість.

Фаза деескалації є неминучою для будь-якого конфлікту, тобто після досягнення сторонами максимально можливих масштабів боротьби наступає логічний спад напруженості. Фаза деескалації розпочинається в момент кульмінації, коли сторони конфлікту вичерпують необхідні для боротьби ресурси, боротьба не призводить до очікуваних результатів, втрачається соціальна підтримка дій уряду, витрати на продовження боротьби неприпустимо зростають.

У цій фазі можливі два варіанти розвитку конфлікту.

У першому випадку результатом боротьби стає знесилення однієї зі сторін, яка при цьому змушена поступатися на користь сильнішої. Тобто протиріччя розвязується на користь сторони, яка зуміла дієво вплинути на протилежну, змусивши її до певних дій чи бездіяльності, або завдати поразки. У другому випадку знесилення конфліктуючих сторін призводить до зниження рівня протиборства, а, отже, й до загасання конфлікту. Така ситуація змушує обидві сторони шукати компромісне рішення або просто зафіксувати (status-quo) на певному рівні напруженості відносин.

Фаза згасання конфлікту починається в момент, коли ворогуючі сторони припиняють застосування сили. З метою остаточного розвязання конфлікту вони вдаються до переговорів, які завершуються укладенням і підписанням між ними мирного договору. Неостаточне розвязання суперечності, що призвела до конфлікту, або фіксування певного рівня напруженості у стосунках між конфліктуючими сторонами (у вигляді прийняття ними певного (modus vivendi ) є основою для ймовірної повторної ескалації конфлікту. Власне такі конфлікти мають затяжний характер, періодично загасаючи, вони знову вибухають із новою силою.

Повне припинення конфліктів можливе лише тоді, коли суперечність, що зумовила його виникнення, у той чи інший спосіб розвязана.

 

1.3 Класифікація, типологія міжнародних конфліктів

 

Труднощі типології повязані з рядом обставин:

1. конфлікти ставляться до категорії соц.явищ, границі яких явно не простежуються;

2. будь-який конфлікт має безліч сторін, аспектів і можливих граней, що не дає можливості створити єдину класифікацію й однозначно відрізнити один тип конфлікту від іншого;

3. сутність конфлікту найчастіше неможливо визначити навіть по закінченні часу: закамуфлированность справжніх джерел, причин і мотивів учасників;

4. субєктивність дослідника.

Існує величезна кількість типологий конфліктів, кожна по-своєму гарна, але при цьому кожна по-своєму обмежена.

радиційно ж всі типи конфліктів розрізняються за такими критеріями:

  1. - за кількістю учасників: багатосторонні та двосторонні;
  2. - за географічним показником: регіональні, локальні, міжконтинентальні, глобальні;
  3. - за тривалістю: короткострокові, довготривалі;
  4. - за рівнем ворожості: збройні та незбройні;
  5. - за методом ведення війни: з дотриманням правил та без;
  6. асиметричні конфлікти- це конфлікти, в яких додатковим засобом впливу є наявність третіх сторін або взаємозалежність учасників;
  7. міжнародно-терористичні акти.

Абсолютний конфлікт повне знищення супротивника.

Інституціональний конфлікт конфлікт, якому можна регулювати.

Позиційний конфлікт боротьба за лідерство.

Конструктивний конфлікт конфлікт, що не виходить за рамки ділових аргументів і відносин, норм. Має позитивні функції - облік негативного досвіду кожної особистості.

Неконструктивний конфлікт конфлікт, при якому один з опонентів використовує аморальні методи боротьби.

Стабілізуючий конфлікт спрямований на усунення відхилень від норми.

Деструктивний конфлікт руйнування устояних норм і поглиблення протиріч. Діляться на: ситуативні (спрага особистої вигоди) і деструктивно-тотальні (спрага престижу, влади).

Також міжнародні конфлікти можна поділити за такими критеріями:

За сферою суперечностей міжнародні конфлікти можна визначати як політичні, економічні та ідеологічні, що загалом відповідає основним сферам взаємодії учасників міжнародних відносин. Вони поділяються на:

Політичні конфлікти

Економічні конфлікти

Ідеологічні конфлікти.

Міжетнічні конфлікти.

За засобами конфлікти традиційно прийнято ділити на збройні та незбройні, оскільки власне використання чи невикористання збройних сил у розвязанні міжнародних суперечностей визначає собою його найголовніші специфічні риси.

  1. Збройні конфлікти :
  2. Деетатизацїі
  3. Інтернаціоналізації
  4. Дегенерації
  5. Незбройні конфлікти
  6. Дипломатичні
  7. Економічні
  8. Інформаційно-пропагандистські
  9. Конфлікти у сфері культури

За географічними масштабами міжнародні конфлікти можна поділити в порядку їх розширення на три типи: локальні, регіональні та глобальні.

  1. Локальні
  2. Регіональні конфлікти
  3. Глобальні конфлікти, або світові війни

За складом конфліктуючих сторін міжнародні конфлікти досить чітко діляться на:

  1. Двосторонні конфлікти
  2. Багатосторонні конфлікти
  3. Коаліційні конфлікти

За тривалістю міжнародні конфлікти, як видно з попередніх класифікацій, діляться на:

  1. Короткотривалі, або блискавичні, конфлікти
  2. Середньопгриєалі конфлікти
  3. Довготривалі, або затяжні, конфлікти

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ НА ПОЧАТКУ XXI ст.

 

2.1 Особливості за сферою суперечностей

 

За сферою супереч