Особливості екологічного, соціального і економічного розвитку території (на прикладі Південного регіону України)
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
естицидів і мінеральних добрив.
Ці перспективні технічно удосконалені зрошувальні системи повинні відповідати вимогам:
не наносити шкоди навколишньому природному середовищу;
- забезпечувати економію електроенергії, збереження і відтворювання водних і земельних ресурсів;
- підтримувати необхідний для вирощування сільськогосподарських культур гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель;
- зберігати родючість ґрунтів;
- запобігати екологічному забрудненню сільськогосподарських і прилеглих до них територій та морської акваторії;
- сприяти впровадженню екологічно безпечних малогербіцидних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
В Україні є багато прикладів негативного природокористування, тобто нераціональної взаємодії людини з природою, ці негативні приклади характерні і для світового господарства. Таке становище не може не призводити до природних катаклізмів, стихійних явищ, а також до значного погіршення якості довкілля в цілому.
Території Південного регіону України не є виключенням. Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище, нераціональне природокористування досягло рівня загрозливого для здоровя людини та існування безпечного довкілля. Екологічний стан Причорноморського регіону України можна охарактеризувати як напружений. Гостро постали такі екологічні проблеми: погіршення якості питної води; забруднення підземних вод; забруднення водоймищ стічними неочищеними водами; деградація земель під дією водної та вітрової ерозії; погіршення екологічного стану річок; розвиток процесів вторинного засолення та осолонцювання фунтів, підтоплення, забруднення території області побутовими та токсичними відходами, отрутохімікатами; зниження вмісту гумусу в фунтах, внаслідок чого зменшилась продуктивність сільськогосподарських угідь; розораність земель в ряді областей, яка перевищує всі припустимі значення: скорочення площі лісів та лісових смуг; наявність звалищ з великою кількістю невизначених отрутохімікатів .
У галузі охорони довкілля і здоровя людини в Південному регіоні України не забезпечується стійкий, з екологічного погляду, розвиток, спостерігається слабка екологічна освіта і екологічне виховання; недостатня екологічна обізнаність і екологічна інформованість населення; є дефіцит конкретної екологічної інформації. Конференція ООН з питань охорони навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) проголосила перехід до сталого розвитку через посилення ролі державного регулювання економіки та подальшу регламентацію свободи ринку.
Для вирішення даної задачі необхідна екологізація освітніх програм, професійної підготовки та перепідготовки фахівців, обєднання техніко-економічних і методико-екологічних знань в єдиний системний процес.
„Екологізація суспільства - це постійне відтворення екологічно орієнтованих знань, навичок і переконань", - відмічає Л.Г. Мельник . Основним принципом освіти в галузі навколишнього середовища є формування еколого-економічного світогляду людини. Перш за все, мова йде про нагальну необхідність формування не тільки екологічного, але й соціально-економіко-екологічного мислення. Під соціально-економіко-екологічним мисленням пропонується розуміти здатність людини аналізувати та усвідомлювати своє значення в економічних і екологічних ситуаціях, взаємозвязок і взаємозалежність між економікою і екологією, використовувати ці знання в повсякденні.
За можливість користуватися природними ресурсами відбувається конкурентна "боротьба" найрізноманітніших інтересів, яка іноді призводить до виникнення конфліктів. Конфлікти у сфері природокористування виникають в тому випадку, коли декілька галузей економіки регіону зацікавлені у використанні одного і того ж природного ресурсу відповідної кількості і якості.
Наприклад, якщо розглянути сфери водовикористання і землекористування, які тісно повязані між собою, то в багатьох випадках проблема використання водних ресурсів різними галузями вирішуються "мирно", але в деяких випадках спільне використання природних ресурсів виявляється проблематичним і призводить до виникнення конфлікту інтересів. Конфлікт виникає з приводу неможливості використовувати природні ресурси однією галуззю при виснаженні або забрудненні цих ресурсів під час виробничого процесу іншою галуззю. Іноді конфлікт виникає тільки в певний період часу: наприклад, водні ресурси є лімітуючим фактором в роки, коли кількість опадів значно менше, ніж середньобагаторічні їх значення для даного регіону. Виявлення можливих або існуючих конфліктів в процесі природокористування потребує детального обстеження і аналізу стану території, на якій виникає конфлікт інтересів. При визначенні меж конфлікту необхідно враховувати взаємозвязок з сусідніми регіонами, можливий вплив на ці регіони і зворотній вплив (за допомогою повітряного переносу, річного стоку, морської течі, а також транспортних перевезень). Екологічна політика регіону повинна бути погоджена з природоохоронними діями регіонів, які розташовані поруч і, у певному сенсі, повинна утворювати разом з ними одне ціле.
При виборі тих чи інших варіантів розвитку регіону необхідно застосовувати комплексний підхід. Такий підхід передбачає аналіз всіх взаємозвязків, які виникають між обєктами і субєктами природокористування, а також аналіз наслідків всіх заходів, які пл?/p>