Особливості договору факторингу
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
°кторингом завдяки Закону про ПДВ. Тепер же, завдяки новим кодексам - ЦК і ГК України - ми можемо усвідомити, що є факторинг на "найвищому рівні. Поява 73 глави ЦК України "Факторинг" не тільки не розяснило громіздкі формулювання Закону про ПДВ про факторинг (ст. 1 п. 1.10 і ст.3 пп.3.2.5), але навіть ускладнило ситуацію з розумінням його суті. Глава 73 ЦК України дає дефініцію і регламентує правовідносини сторін за договором факторингу, визначаючи його специфічний субєктивний і обєктивний склад. ГК відносить факторинг до одного з основних видів банківських операцій, поряд з депозитними, розрахунковими і кредитними (ст.339). При цьому в ст.350 ГК відзначено, що порядок здійснення факторингових операцій, крім вимог ГК, визначається ЦК України, Законом про банки, іншими законами, а також нормативно-правовими актами НБУ. У свою чергу, Закон про ПДВ не відносить факторинг винятково до банківської сфери. У його визначенні, скоріше, проглядається поступка вимоги. До усього викладеного варто додати, що в ЦК України , як і в старому ЦК, є окремі статті, що регулюють відстулення права вимоги.
До 1 січня 2004 року ЦК регламентував тільки правовідносини поступки вимоги (цесії) і переведення боргу (глава 17 "Поступка вимоги і переведення боргу"), не виділяючи їх в окремий вид зобовязань, і не даючи визначення факторингу як самостійного виду зобовязань.
Таким чином ми маємо наступні розходження застосування факторингу у різних галузях законодавства,:
- Законодавче визначення операції (договору):
У цивільному законодавстві:
а) ЦК України (після 01.01.2004 р.) дає таке визначення - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошового вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт уступає або зобовязується уступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржникові) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
б) ЦК (до 01.01.2004 р.)
- при відступленні вимоги (цесії) це - зміна кредитора в зобовязанні передача кредитором третій особі своїх прав вимагати в боржника виконання своїх обовязків, виниклих у силу зобовязання, що випливає з договору.
- при переведенні боргу це - зміна боржника в зобовязанні передача боржником третій особі своїх обовязків перед кредитором, що виникли в силу зобовязання, заснованого на договорі.
1.2. Податкове законодавство (Закон про ПДВ) визначає факторинг як операцію по перевідстулленню першим кредитором права вимоги боргу третьої особи другому кредиторові з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитора (п. 1.10 Закону про ПДВ).
1.3. Спеціальне законодавство (Закон про фінпослуги, Закон про банки, ГК) визначає факторинг як придбання банком права вимоги на виконання зобовязань у грошовій формі за поставлені товари або надані послуги з прийняттям на себе ризику виконання таких вимог або платежів (п. 6 ст. 47 Закону про банки, п. 1 ст. 350 ГК).
2. Сторони взаємовідносин
2.1. Цивільне законодавство
а) ЦК України (після 01.01.2004 р.) виділяє наступні сторони: особа, що передає заборгованість клієнт фізична або юридична особа, що є субєктом підприємницької діяльності (ч.2 ст.1079 ЦК України); особа, що здобуває право на заборгованість фактор банк, фінансова установа, фізична особа субєкт підприємницької діяльності, що має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 ЦК України),та третю особу, що не є стороною у договорі факторингу носій заборгованості третя особа - дебітор клієнта.
б) ЦК (до 01.01.2004р.)
- при відступленні вимоги (цесії) це - особа, що передає заборгованість кредитор (первинний кредитор, цедент) яка-небудь фізична або юридична особа, що відповідає визначенню особи в цивільному законодавстві (гл. 2 ЦК), що може бути кредитором у зобовязанні; особа, що здобуває право на заборгованість інша особа(цесіонарій, новий кредитор) яка-небудь фізична або юридична особа, що відповідає визначенню особи в цивільному законодавстві (гл. 2 ЦК), що може бути кредитором у зобовязанні; особа носій борга третя особа (дебітор) боржник цедента.
- при переведенні боргу це - особа, що передає заборгованість боржник - яка-небудь фізична або юридична особа, що відповідає визначенню особи в цивільному законодавстві (г. 2 ЦК), що може бути боржником у зобовязанні; особа, що здобуває право на заборгованість інша особа (новий боржник) - яка-небудь фізична або юридична особа, що відповідає визначенню особи в цивільному законодавстві (г. 2 ЦК), що може бути боржником у зобовязанні; особа носій зобовязання третя особа (кредитор)
Податкове законодавство (Закон "Про ПДВ") виділяє наступні сторони - особа, що передає заборгованість перший кредитор будь-який платник податків (п.1.10 Закону "Про ПДВ"); особа, що здобуває право на заборгованість другий кредитор будь-який платник податків (п.1.10 Закону "Про ПДВ"); особа носій боргу третя особа (дебітор) (п.1.10 Закону "Про ПДВ").
2.3. Спеціальне законодавство(Закон "Про фінпослуги", Закон "Про банки", ГК) передбачає такі сторони: особа, що передає заборгованість клієнт який-небудь субєкт господарської діяльності; особа, що здобуває право на заборгованість банк, тобто юридична особа, що має банківську ліцензію (ч.1, 2 ст. 350 ГК, ст. 47 Закону "Про банки"), або інші юридичні особи, що не мають такої ліцензії й інших спеціальних ліцензій; особа носій боргу третя особа дебітор клієнт?/p>