Особливості гадюки звичайної
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
аран, який здатний нанести не тільки значну і довго болячу рану зубами, але і дуже сильний удар хвостом. З ящірок - ядозуби (Heloderma) можуть при укусі викликати важкий стан отруєння у людини. Отруйні залози - досить часте явище у змій. Для людини отруйними слід рахувати близько 450 видів. Видозмінена слинна залоза, що виділяє отруту, зявляється у ряду видів, що не мають отруйних зубів, наприклад в удавчиків та вужів. Отрута останніх дуже слабка, але на холоднокровних тварин діє подібно до отрути кобри. Для справжніх отруйних змій характерна поява спеціалізованих зубів. Отруйні зуби за своїм розташуванням можуть бути двох типів: задньоборознисті (Opistoglypha) та передньоборознисті (Proteroglypha). У змій із зубами першого типу, наприклад у стріли-змії або ящірічної змій, отруйні зуби сидять на задньому кінці верхньощелепної кістки і мають борозенку для стікання краплі отрути. Ця отрута діє на холоднокровних. У змій із зубами другого типу, наприклад у гадюк, кобри, щитомордника, отруйні зуби сидять на передньому кінці верхньощелепної кістки, сильно збільшені і частіше мають внутрішній канал. Отрута цих змій діє і на теплокровних тваринах. На різних тваринах отрута діє по-різному. Так, одна і та ж кількість отрути кобри може убити 10 змій, 25 собак, 60 коней і 300 тисяч голубів.
ВИСНОВКИ
Не дивлячись на прогресивний розвиток органів дихання, кровообігу, травлення і покривів, плазуни залишаються все-таки на такому рівні розвитку, що теплокровность організму не може бути забезпечена і, подібно до земноводних, температура тіла цих тварин залежить від температури навколишнього середовища.
Повний розрив з водним середовищем приводить до того, що осмотичний тиск в тілі плазунів стає незалежним від навколишнього середовища. Ороговіння шкіри, яке робить її непроникною для води, знімає загрозу зміни осмотичного тиску навіть тоді, коли плазуни вторинно переходять до водного способу життя. Оскільки вода поступає в тіло плазунів тільки разом з їжею, то осморегулююча функція нирок майже повністю відпадає. У плазунів немає потреби, як у земноводних, виводити постійно виникаючий надлишок води з організму. Навпаки, у них, як у сухопутних тварин, зявляється необхідність економно витрачати воду, що знаходиться в організмі. Тулубові нирки (мезонефрос) земноводних замінюються у плазунів тазовими (метанефрос). Тазові нирки не мають звязку з вольфовим ріалом, і у них розвиваються власні сечоводи, що впадають в клоаку. При цьому вольфів канал у самок редукується, а у самців виконує функцію сімяпроводів. Особливості будови тазових нирок плазунів полягають в тому, що загальна фільтраційна площа клубочків у них зменшується, а протяжність канальців збільшується. Чим менші клубочки, тим менш інтенсивно йде фільтрація води з організму. У канальцях же, що мають значну довжину, велика частина води, відфільтрованої клубочками, всмоктується назад. Отже, виділення продуктів життєдіяльності у плазунів відбувається з витратою мінімуму води, що входить до складу організму.
Рептилії більш пристосовані до життя в різноманітних умовах ніж земноводні, Вони заселяють всі кліматичні зони земної кулі (за винятком Арктики і Антарктики). При температурі +10 град. змії стають малорухливими, а при 4 - -6 наступає смерть. Найбільше у тропіках, а в міру віддалення до полюсів видова різноманітність зменшується. Так, в Індонезії живе 150 200 видів, в середньому Китаї - 30, у Західній Європі 12, а до Північного полюса доходять два види (гадюка і живородяща ящірка). У вертикальному поширенні досягають 5 тис. м. Температура вище +50 град. призводить до смерті. Від високих температур спасаються у норах, на кущах, або впадають у сплячку. Солоність середовище не впливає на їх поширення.
Рептилії широко поширені, серед них є наземні, водні, підземні і живуть на деревах. Найбільше видів наземних. Пересуваються по-різному. Крокодили, варани, ящірки бігають. У пустельних видів (агами, гекони, ігуани) на кінцівках є рогові зубчики, або між пальцями є перетинки (гекон). Змії пересуваються згинаючи тіло змієподібно. У плазунів, які живуть під землею (сліпуни, амфісбени) очі редуковані. У тих, які живуть на деревах (хамелеони) мають пристосовані ноги і хвіст. У деяких (Летючих драконів) по боках ьтіла є шкіряста згортка і можуть планувати до 20м. Водний спосіб життя ведуть крокодили, морські ігуани, черепахи.
Живляться плазуни від малих наземних і водних б/хр до великих ссавців. Рослинною їжею живится степова черепаха. Їжу проковтують цілою, лише деякі розривають.
У розмноженні є пристосування. Запліднення завжди внутрішнє, Розвиток зародка проходить без перетворення. Яйця зверху вкриті волокнистою або вапняковою оболонкою. У черепах і крокодилів є білкова оболонка. Під час розвитку зародка утворюються зародкові оболонки (сероза, амніон, алантоїс). Статевої зрілості крокодили, черепахи досягають на 8-10 році життя, змії 3-5, ящірки 2-3 році.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Абрикосов Т.Т. и др. Курс зоологии. - М..: Высшая шк., І977.
- Адольф Т.А., Бутьев В.Т. Михеев А.В., Орлов В.И. Руководство к лабораторным занятиям по зоологии позвоночных. - М.: Просвещение, І977.
- Бобринский Н.А. Курс зоологии. Т2. Хордовые. - М., І966.
- Жизнь животных. В 6 томах. М.: Просвещение, 1969.
- Зедлаг У. Животный мир Земли. М.: Мир, 1975.
- Зенкевич Л.А. и др. Жизнь животных. - М.: Просвещение, - Т. 1-3. 1968, 1969.
- Кістяківський О.Б., Мазепа І.І. Польовий практикум з зоології. К.: Рад школа, 1967. 343 с.
- Ковальчук Г.В. Зоологія з основами ?/p>