Особливості виникнення держав у різних народів світу
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
особів виробництва, зазначаючи, що в цих випадках присутня община, яка складається з економічно самостійних домогосподарств. [17, c. 463 465] Це відповідає двом шляхам формування класових відносин, виділених Ф. Енгельсом. Перший шлях визначається тим, що по мірі ускладнення виробничих процесів формуються нові органи для охорони загальних інтересів. Такі надобщинні органи влади і керівництва стають невдовзі ще більш самостійними частково завдяки успадкуванню суспільних посад, частково завдяки зростаючій необхідності в таких органах при почастішанні конфліктів з іншими групами. [16, c.184]. Другий шлях утворення класів повязаний з привласненням додаткового продукту внаслідок експлуатації в приватних домогосподарствах.
На початку 30-х рр. XX ст. група радянських істориків на основі вивчення праці Ф. Енгельса Походження сімї, приватної власності і держави розробила досить струнку і логічну концепцію переходу від первісності до держави, хоч і занадто прямолінійну з сучасної точки зору. Процес становлення держави фактично розглядався тільки в аспекті другого з виділених Ф. Енгельсом шляхів утворення класів, повязаного з виникненням приватної власності і утворення державного апарату як знаряддя гноблення і придушення опору експлуатованих рабів. Типовими прикладами такого розуміння є роботи В.В. Струве та В.І. Авдієва. Давньосхідні міста-держави були підведені під модель античних полісів. Не маючи вагомих даних, які б підтверджували розвиток приватного рабовласництва в Шумері чи Єгипті, було запропоновано варіант свого роду усуспільнення рабів при утворенні держави, що, на їхню думку, стимулювало і збільшення потреб в колективному господарстві.
Протягом 30 50-х рр. в радянській науці утверджується концепція, згідно з якою природним і закономірним шляхом формування держави є розвиток рабовласницьких відносин. Київська Русь і деякі інші суспільства, що визначались як феодальні, розглядались як виняткові, а специфіка Сходу в більшості робіт ігнорувалась. З кінця 60-х рр. ця концепція була піддана критиці через слабкість фактологічної бази. В.В. Струве виступає з новою моделлю становлення держави, яка передбачає два варіанти переходу від первісних відносин до держави азіатський і рабовласницький; феодалізм розглядався як закономірний розвиток рабовласницьких відносин.
У 70-х рр. В.М. Массон, В.І. Гуляєв та Л.Е. Куббель, враховуючи досвід зарубіжних юристів, археологів та розробки радянських спеціалістів з історії Передньої Азії (передусім І.М. Дьяконова), дійшли висновку, що у переважній більшості випадків перехід до державності здійснювався не завдяки утвердженню приватновласницьких відносин та експлуатації людини людиною у приватних господарствах, а через механізм монополізації племінною аристократією влади та управління, права розпоряджатися суспільними ресурсами. Такий шлях є звичним, а не винятковим: перехід від первісності до держави відбувається завдяки (при, безперечно, загальному економічному та культурно-інформаційному піднесенні) оформленню ранньо-політичного апарату.
Концепція становлення держави В.М. Массона ґрунтувалась на ідеї формування ранньокласового суспільства в процесі відокремлення розумової, організаційно-управлінської праці від фізичної по мірі утворення складної централізовано керованої господарської системи. Храмово-державне господарство розглядається як органічно виростаюче в ході розвитку складної системи землеробства, появи ремесла і розширення зовнішньої торгівлі [18, c. 13 15]. Ця концепція орієнтувалась на історію становлення давньоземлеробських держав (Мінойський Кріт), іригаційного землеробства в басейнах великих рік (Єгипет, Нижня Месопотамія) і зрошувального землеробства через обмежені водні ресурси (Північна Месопотамія, Сирія, Східна Анатолія та ін.).
Питання становлення ранньодержавних утворень суспільств давньосхідного типу на мезоамериканському матеріалі розглядалось також В.І. Гуляєвим. Ним було доведено, що в перших цивілізаційних осередках найбільш ранньою формою державних обєднань були міста-держави, які складались із столичного центру і ряду залежних від нього поселень. Важливим внеском в розуміння специфіки економічного розвитку стало обгрунтування положення про те, що ремесло тут не відігравало системотворчої функції ані у виробництві матеріальних благ, ані у становленні і функціонуванні міського центру, який протистояв не стільки економічно, скільки політично [9, c.184].
Суттєвий внесок у вивчення проблеми становлення держави зробили теоретичні розробки радянського етнографа Л.С.Куббеля, який підкреслював, що становлення ранньодержавного суспільства на фінальних стадіях первісності здійснюється за рахунок монополізації знаттю політичної влади і права розпоряджатися ресурсами колективу [14, c.124 146].
Завершального впливу така концепція набула у працях Л.С.Васильєва 80-х рр. При економічному розгляді пізньопервісних суспільств Л.С. Васильєв особливу увагу приділяв зміні в системі розподілу матеріальних благ, спираючись на введене в науковий обіг К. Поланьї поняття реципрокції і редистрибуції. Суть реципрокції зводиться до того, що виходячи з генерального принципу еквівалентності комунікації, кожен прагне внести в спільний котел максимум з тим, щоб отримати за це також максимум, але на цей раз у вигляді престижу і повязаних з ним соціальних привілеїв [5, с.69 72]. По мірі того, як в суспільстві нагромаджується додатковий продук