Основні теорії особистості
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
? мускульний рельєф. Груба будова кісток характерна для ключиці, запястка. Шкіра обличчя достатньо плотна, товста. Жінки можуть бути із жіночно округленими формами або із вираженим маскулінізмом.
Пікнічний тип. У середньому віці характеризується сильним розвитком внутрішніх полостей тіла (голови, грудей, живота) і схильністю торсу до ожиріння при наявності ніжної структури плечового поясу та кінцівок. Середній зріст, плотна фігура, мяке широке обличчя, коротка масивна шия, жирний живіт. Кінцівки мякі, округлі, слабко виражений рельєф мязів; руки мякі, короткі, широкі. Шкіра тіла мяка. Зріст середній. Іноді спостерігається комбінація з атлетичними елементами.
Шелдон. Запропонував поняття не типу, а компонента. Візуально дослідив фото 4000 студентів коледжу. Виділив три типи: ендоморфний, мезоморфний, ектоморфний.
Ввів соматотипування (система оцінки за семибальною шкалою) середній ступінь, висока виваженість, повна відсутність. Досліджував компоненти темпераменту кожної групи.
Вісцеротонія (розслабленість у рухах, любов до комфорту, уповільнені реакції, любов до їжі, соціофілія, привітливість, жага схвалення, орієнтація на інших людей, терпимість, стабільність емоційних проявів.
Глибокий сон, безхарактерність, легкість у спілкуванні, орієнтація на дитинство, потреба у людях в тяжку хвилину.
Соматотонія (впевненість у рухах, любов до фізичних вправ, навантажень та пригод, прагнення до влади, схильність до ризику, хоробрість, агресивність у змаганнях, психологічна нечутливість, емоційна черствість, відсутність такту).
Байдужість до болі, зовнішній вигляд відповідає більш похилому віку, прояв екстраверсії у вчинках, агресивність, настирливість, жага до дій у важку хвилину, орієнтація на юнацькі цілі та заняття.
Церебротонія (стриманість манер, рухів, надмірна фізіологічна реактивність, підвищена швидкість реакції, надмірне розумове напруження, емоційна стриманість, прихованість почуттів, забрудненість у встановленні соціальних контактів, слабкий автоматизм, труднощі в отриманні нових звичок, невміння попереджати відношення до себе, інших, тихий голос, боязкість викликати шум).
Надмірна чутливість до болі, недостатній сон, хронічна втома, юнацька живість манер та зовнішнього обліку, церебротонічна інтроверсія, стійкість до дії алкоголя та інших депресантів, тяга до самотності, орієнтація на пізні періоди життя
Концепція персоналізації (за Петровським).
Персоналізація (від лат. рersona особистість). Процес, в результаті якого конкретна людина отримує ідеальну представленість у житті інших людей, у суспільному житті. Найбільш істотною ознакою персоналізації являється перетворення інтелектуальної та афективно-потребової сфери однієї людини під впливом іншої (тієї, яка персоналізована).
Структура особистості.
1.Внутрішньоіндивідна (інтраіндивідна) підсистема: поєднує ті явища, які безпосередньо визначають системну організацію індивідуальності (психічні процеси, властивості, стани). Умовно її можна зобразити як деякий замкнений простір (психічний) всередині органічного тіла людини.
2.На основі інтраіндивідної підсистеми неможливо описати та зрозуміти явища, що виникають при безпосередній міжособистісній взаємодії. На цьому рівні особистість набуває особливого буття, що переміщується за межі органічного тіла. Це мівжіндивідна (інтеріндивідна) підсистема, що відображає представленість особистості у системі міжособистісних відношень.
3.Надіндивідна (метаіндивідна) підсистема, що розглядає особистість за межами органічного тіла та переборює обмеженість існуючих тут і тепер звязків з іншими людьми. Основна увага дослідника припадає на форми впливу, який людина свідомо або несвідомо здійснює на інших людей (вклади в інших людей, які особистість здійснює своїм фактом існування або діяльність (перетворення їхньої інтелектуальної, емоційно-вольової, моральної сфери, світоспоглядання).
Субєктивними ознаками реалізації даної потреби у спілкуванні можуть виступати: прагнення бути авторитетом для інших, отримання суспільного визнання, самовизначення, потреба бути емоційно привабливим для інших. Надмірна потреба в індивідуальній персоналізації у спілкуванні може стати фактором деперсоналізації інших, особливо, якщо у людини немає відповідних посилань або є інші відмовляють їй у визнанні.
В діяльності потреба в особистісній реалізації проявляється в орієнтації на високі досягнення, якість та майстерність праці, у прагненні знати роботу у досконалості.
Висновки
Розробники обєктивних тестів прагнуть здобути з їх допомогою чисте знання про особистість, ті данні, які не фальсифіковані піддослідним, з іншої не піддалися впливу експериментатора.
За Кеттеллом: обєктивний тест тест, ціль якого невідома піддослідному (а тому результати не можуть бути фальсифіковані).
Намагання отримати обєктивні знання про особистість за допомогою відповідей тестів має своє теоретичне обґрунтування та повязане з природно-науковими теоріями особистості.
Природно-наукові (обєктивні) теорії особистості достатньо добре відомі у психології. Загальним є те, що обєктивний критерій, що дозволяє описати особистість, завжди виявляється за межами науки.
Переважна кількість психологічних теорій з точки зору обєктивістів, немає сенсу, в них не пропонуються критерії істинності тих чи інших тверджень, вони не співіснують один з одним.
Айзе?/p>