Основні тенденції та перспективи розвитку естрадно-вокального ансамблю України
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
оскву і Київ. Багатомільйонна аудиторія глядачів колишнього СРСР познайомилася з ансамблем і була приємно вражена. Про це свідчать дуже багато схвальних відгуків, які приходили на адресу ансамблю Смерічка. Правда, новаторські ідеї Л. Дутківського не відразу були однозначно сприйняті. За свідченнями головного режисера Чернівецького телебачення В. Селезінки якийсь глядач з Кубані в своєму листі висловлював незадоволення піснею Сніжинки падають, вважав її надто модерною і написаною під впливом чужого і ворожого Заходу.Нова музична хвиля перших пісень Л. Дутківського у виконанні Смерічки та солістів Лідії Шевченко і Володимира Матвієвського в той час на Україні стала прикладом для наслідування багатьом композиторам, співакам, музикантам…
Весною 1968 року, подружившись з Левком Дутковським, юний Володя Івасюк спробував написати кілька пісень в стилі Смерічки. Пісні Я піду в далекі гори та Відлуння твоїх кроків на вірші Володимира Вознюка вдало вписалися в репертуар Вижницького ансамблю.Пізніше В. Івасюк писав у Всесоюзному журналі Кругозор:…Своєрідний стиль виконання і трактовка фольклору полонили мене, коли я вперше почув ансамбль на сцені. В Смерічку я приніс свої перші пісні… [].У 1968 році в Смерічку прийшла артистка Буковинського ансамблю пісні і танцю Чернівецької філармонії Марія Ісак. У кінці 1968 року, почав пробувати себе у співі Василь Зінкевич, клопітливо і терпеливо навчаючись у “вокальній школі” Л. Дутківського. А в листопаді 1969-го учасником ансамблю став юний, здібний співак-початківець Назарій Яремчук. Прихід нових учасників підняв Смерічку на вищий щабель популярності. Звичайно, це була велика праця, що ґрунтувалась на ентузіазмі, як учасників Смерічки, так і керівника Л. Дутківського, який з нуля навчав грати на музичних інструментах переважну більшість музикантів, розписував і розучував з ними партитури пісень, вчив співати, працюючи над вокальною манерою. В той час Смерічку легко можна було впізнати без оголошення по радіо і телебаченню. Ансамбль зі своєю оригінальною манерою виконання яскраво вирізнявся серед інших подібних колективів в Україні, які робили спроби копіювати Смерічку.Учасники Смерічки згадують:
Олександр Бродовінський, музикант, учасник ансамблю Смерічка:…Я був студентом музучилища. Ми часто брали участь у офіційних концертах. Вперше й побачив Смерічку на такому концерті. Не памятаю, що вона виконувала, але це був свіжий струмінь… Смерічка це подвиг Левка. Хочу віддати данину величезної поваги за той колосальний труд, який Левко вклав у нас. Так треба було захопити людей! Ми жили музикою, співом. Репетиції до 3-ї, 4-ї ранку. Дехто навіть не знав музичної грамоти Левко їх учив!.. [1].Марія Ісак солістка ансамблю Смерічка:…Успіху Смерічка сягнула завдяки засновникові Л. Дутківському, надзвичайно енергійній, наполегливій людині, до безтями закоханій у свою справу. Це він навчив співати Назарія, мене, Василя, всіх смеречан… []. У квітні 1970 року ансамбль Смерічка брав участь у Республіканському фестивалі-конкурсі самодіяльного мистецтва з піснями Л. Дутківського Незрівняний світ краси (соліст Н. Яремчук), Бажання (солістка М. Ісак), В. Михайлюка Верба (солістки Л. Шевченко та Р. Хотимська), В. Івасюка Я піду в далекі гори (солісти В. Зінкевич та Н. Яремчук). Оригінальні сценічні стилізовані біло-червоні естрадні костюми, виготовлені майстринями Вижницького побуткомбінату під керуванням Раїси Обновленської та Олени Рахубовської за ідеями і ескізами Алли Дутковської та Василя Зінкевича, гармонійно доповнювали мелодичні пісні Смерічки. Успіх був великий. Ансамбль Смерічка, як переможець отримав звання лауреата фестивалю самодіяльного мистецтва Української УРСР з врученням Диплома першого ступеня і Великої Золотої медалі, а її керівник отримав Диплом першого ступеня і Золоту медаль. Це була велика перша перемога Смерічки, це було визнання ансамблю. Сотні листів, паломницькі екскурсії молоді до Вижниці, щоб хоча краєм ока побачити самодіяльних артистів Смерічки. Ансамбль стає популярним в Україні. Московська фірма грамзапису Мелодія випускає першу малу (міньйон) платівку Смерічки з піснями Л. Дутківського Ти прийди в синю ніч, Бажання, Незрівняний cвіт і піснею В. Івасюка Мила моя (солісти М. Ісак, В. Зінкевич та Н. Яремчук). Влітку 1970 Смерічка як переможець Республіканського телеконкурсу бере участь у заключній телевізійній передачі в м. Одесі. Її популярність все більше зростала і ширилась. Та зростала й недоброзичлива, а то й нищівна критика. Смерічку звинувачували в пропаганді буржуазнонаціоналістичної моралі не притаманної радянській молоді. Ситуацію врятував народний артист України, відомий співак, голова правління Музично-хорового товариства України Cергій Козак. Будучи головою журі Республіканського фестивалю, він виступив на сторінках журналу Соціалістична культура зі статтею, у якій назвав ансамбль взірцем української радянської естради. Сергій Козак підтримав Смерічку і в своїй доповіді на пленумі творчих спілок у сесійному залі Верховної Ради УРСР, де виступали також Олесь Гончар, Андрій Штогаренко, Наталя Ужвій, відзначив: …Товариство робить перші спроби таких естрадних колективів, які б служили за зразок нової радянської естради,