Основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
Національний університет
“Києво-Могилянська Академія”
факультет правничих наук
реферат
Основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології
Виконав: Тертичний Т. О.
студент ФПвН 4
Викладач: Костенко О.М.
Київ 2001
Визначення кримінології у зарубіжних авторів
Для того, щоб охарактеризувати основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології, важливо визначити, що є кримінологія у розумінні сучасних іноземних дослідників. Одразу зазначу, що ця праця буде присвячена західній кримінології, передусім американській, оскільки, на превеликий жаль, матеріали з кримінологічних досліджень країн Азії, Латинської Америки, Африки є малодоступними в Україні. Разом з тим, можна передбачити, що кримінологія закордону значною мірою входить до кримінології Заходу як одного з провідних наукових полюсів світу.
Питання визначення кримінології є досить важливим, оскільки на відміну від радянського, а значною мірою і пострадянського догматизованого і штучно обмежуваного наукового простору, зарубіжна кримінологія сотні років розвивалася в умовах плюралізму, що призвело до значно меншої структурованості наукових напрямів. Особисто мені невідомо, щоб у західній науці точилися суперечки щодо того, що вважати предметом (чи методом) кримінології, а що ні. Без цього якось обходяться, хоча існує переважна згода щодо того, що ж є кримінологія.
Одним з виразників такої погодженої думки є визначення кримінології Дж. П. Конрада. На його думку, кримінологія це "застосування наукового методу до пояснення явищ, що генеруються внаслідок взаємодії процесу правотворення, правопорушення і реакції на ці процеси."
Таким чином, можна визначити, що головною характеристикою є все ж предмет кримінології, який кожен дослідник відповідно до свого погляду звужує чи розширює. Вибір предмета визначає вибір методу методом кримінології є будь-який науковий метод, що дозволяє дослідити предмет.
Що вивчають кримінологи закордону
Таким чином, вивчення окремих складових частин предмету і обумовлюватиме основні напрями кримінології. Ось приблизний перелік того, що вивчають кримінологи закордону:
Філософські та історичні питання в кримінології.
Кримінологія та право: кримінальне право; етика і юриспруденція; право, наука і суспільство.
Система кримінальної юстиції: правозастосування і суди, система кримінальної юстиції і виправлення.
Кримінологія - біологічні і психологічні науки: генетика, мозок, фрейдистська психологія, біхевіоризм і теорія навчання.
Кримінологія соціальні науки: соціологічні науки, соціологія, право і соціальний контроль; біосоціальні і демографічні змінні; економічні і політичні злочини.
Вивчення правопорушника: запобігання злочинності і екологія (під якою розуміється усе несоціальне оточення і фактори архітектура, планування забудови і т. ін.); кримінальне право і захист з мотивів неосудності; запобігання злочинності порівняння наукових і правових моделей.
Вивчення жертви.
Зважаючи на такий перелік, можна зробити декілька важливих висновків:
1. Відповідно до вітчизняної понятійної бази, методами кримінології є як загальнонаукові, так і спеціальнонаукові методи соціологічні, психологічні, біологічні та медичні, статистичні, правові та інші.
2. Зважаючи на наявність у переліку таких наук, як психологія, соціологія та право, можна сказати, що кримінологія не повністю є наукою у розумінні science, оскільки значна частина доробку закордонних кримінологів важко піддається емпіричній перевірці і являють собою швидше погляди, ніж науково обгрунтовані теорії.
Таким чином, чи не найголовнішою проблемою зарубіжної кримінології є узгодження концептуальних умоглядних розробок з реальним життям з метою їх практичного застосування. Ця проблема буде проілюстрована далі в тексті.
3. Зважаючи на величезний обсяг предмету дослідження, постала проблема певного його узагальнення, систематизації, про що йтиметься далі.
Кримінологія і теорія систем
"Я обстоюю кримінологію, засновану на синтезі біології, психології, соціології та інших поведінкових наук." Ці слова Джеффері символізують його спробу системного підходу до кримінології. У своїй книзі він критикує сучасних дослідників за надмірну спеціалізацію і явний ухил в соціологію; для впорядкування кримінологічних досліджень Джеффері застосовує теорію систем загальнонауковий метод, що знайомий українським науковцям ще з радянських часів як метод системотехніки.
Теорія систем це підхід до пізнання і аналізу даних, що має холістичну (цілісну) природу. Вона походить від взаємозвязку частин з цілим і з перетіканням енергії та інформації з однієї підсистеми до іншої. Теорія систем спонукає дослідника до мислення поняттями взаємозалежності частин, аніж поняттями прямого причинно-наслідкового звязку.
Поведінкові науки, до яких Джеффері відносить і кримінологію, засновані більше на понятті звязку і взаємодії, ніж на понятті спричинення. Одним з методів є дослідження, спрямоване від цілого до частини (редукціонізм) і від частини до цілого (холізм). Зокрема, це може виглядати так:
Суспільство (людст