Основні моделі ринків. Конкуренція
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
підстав до того, щоб реальна ціна відхилялася від цієї ціни. Таку ціну називають ціною ринкового клірингу або рівноважною ціною. Описані процеси і називаються ціновим механізмом, а графічне зображення цього процесу павутиноподібною моделлю.
6. Чинники, що визначають ринкову структуру
Однією з характерних рис ринкової економіки є конкуренція господарюючих субєктів на основі їх економічної відособленості відносинами приватної власності.
Конкуренція суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Конкуренція економічно стимулює НТП, вона спонукає знаходити й упроваджувати у виробництво кращі технології, раціональніше використовувати ресурси, вона економічно заохочує ініціативу товаровиробників вищими результатами їх виробничо-господарської діяльності і витісняє з виробничо-господарської сфери інертних, безініціативних шляхом їх зубожіння, розорення, банкрутства. Через ці її якості конкуренція є однією з важливих рушійних сил економічного прогресу.
Структура ринку будь-якої галузі може бути визначена або як вільно конкурентна, або як монополістична, або як частково конкурентна. Причому в останньому випадку йдеться про ще багато підструктур ринку. Чинниками, що визначають структуру ринку, є взаємини між покупцями і продавцями, а також умови цих взаємин.
1. Чисельність (кількість).
Кількість покупців і продавців є найважливішим чинником, що визначає ринкову структуру. Вона коливається від одного до багатьох тисяч як з боку попиту, так і з боку пропозиції.
2. Вагомість позицій, займаних окремими продавцями і покупцями.
Трапляються випадки, коли незалежно від кількості покупців або продавців в руках окремого покупця (продавця) знаходиться контроль за більш ніж 80% ринку, тоді як 20% ринку, що залишилися, поділяють між собою тисячі дрібних покупців і продавців. Очевидно, що тоді, коли на ринку є такий "гігант", він може диктувати свої умови. Якщо ж подібних гігантів немає, то нікому диктувати свої умови.
3. Міра свободи при вході фірм у галузь і виході з неї.
Свобода входу і виходу визначаються існуючим законодавством, технологічними та економічними особливостями галузі.
4. Ступінь інформованості покупців і продавців про стан ринку.
5. Ступінь технічної схожості товарів, що продаються різними продавцями.
7. Моделі ринку
Виділяють 4 несхожих моделі ринку.
Модель чистої конкуренції
Для того, щоб на ринку існувала чиста або повна конкуренція, мають дотримуватися такі умови:
- на ринку є безліч виробників і покупців;
- жоден виробник або покупець не може істотного впливати на стан ринку;
- всі фірми, які торгують на даному ринку, виробляють стандартизовані товари, схожі один на одного;
- на шляху вільного входу і виходу фірм відносно даної галузі немає перешкод. Більш того, нові в цій галузі фірми знаходяться в рівному положенні з тими, які вже діють на цьому ринку, тобто існує рівність усіх виробників;
- кожен покупець і продавець має повну інформацію про стан ринку що, де і за скільки продається і купується;
- транспортабельність товару також є обовязковою умовою. Це необхідно, щоб будь-який продавець міг відвезти свій товар куди завгодно;
- ресурси, які використовуються під час виробництва даного товару, можуть безперешкодно прямувати на виробництво інших товарів.
У цій моделі, зважаючи на вищезгадані умови, жоден покупець або продавець не може впливати на ціну товару, оскільки частка ринку, що знаходиться у кожного покупця або продавця, нікчемно мала. При спробі встановити ціну вище ринкової покупець купить цей товар у іншого продавця, оскільки він добре інформований про стан подій на ринку. Встановлювати ціну нижче ринкової не має сенсу, оскільки це означає втрату можливих доходів.
Таким чином, будь-яка фірма-виробник вважає ринкову ціну фіксованою і вирішує питання тільки про те, в якому обсязі вона має виготовити товар.
В умовах повної конкуренції в короткостроковому періоді можна одержати надприбуток, і ця галузь стає привабливою для інших підприємців. Вони без особливих зусиль можуть почати в цій галузі свій бізнес з тим, щоб одержати свою частку надприбутків. Що ж до довгострокового періоду, то надприбуток одержати не може ніхто. Насправді, будь-який підприємець одержує тільки нормальний прибуток, який визначається як прибуток, достатній для того, щоб він не залишив цей бізнес. Населення купує товари за мінімально можливу ціну.
Проте при всій її привабливості повна конкуренція насправді не існує. Існують лише близькі до цього ринки товарів. Якщо ще раз звернути увагу на умови даного ринку, можна зрозуміти, що виконати їх у повному обсязі практично неможливо. Особливо це стосується інформації. Сьогодні існують ринки товарів, які можна вважати близькими до ринку повної конкуренції. Насамперед до таких ринків відносяться світові ринки нафти, газу та інших сировинних товарів, фондові й товарні біржі. Останнім часом до ринку повної конкуренції стали відноситися і ринки сільськогосподарської продукції індустріально розвинених країн.
Монополія
Для того, щоб фірма вважалася монополістом, вона повинна бути в даній галузі єдиним продавцем.
Будь-який монополіст може диктувати свої умови на ринку або за ціною, або за обємом товару, що продається. Зазначимо, що якщо фірма є монополістом, це зовсім не означає, що вона може пропонуват?/p>