Основи фізіології харчування
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
смоктування вуглеводів здійснюється у вигляді глюкози, фруктози і навіть галактози - у дітей під час вигодовування молоком. Основним механізмом всмоктування вуглеводів є вторинно-активне транспортування.
Вода всмоктується в усіх відділах травного каналу, але основна частина -в тонкому кишечнику в обсязі до 8-10 л на добу. На водний обмін впливає обмін жирів, білків, вуглеводів і особливо мінеральних речовин. За підвищеного вмісту солей натрію в їжі спостерігається затримка води в організмі, а солі калію і кальцію сприяють її виведенню.
Всмоктування залежить від перистальтики кишечника і скорочень ворсинок епітелію, які регулюються симпатичними та парасимпатичними нервами і гормоном дванадцятипалої кишки валікініном.
Розлади всмоктування спостерігаються під час порушень моторної функції шлунково-кишкового каналу, проникності і структури ворсинок, авітамінозів (вітаміни групи В, фолієвої кислоти), хвороб ендокринних залоз (надниркових, підшлункової) під дією несприятливих факторів довкілля (гіпоксії, іонізуючих випромінюваннях).
8. Стан голоду, апетиту і спраги
Регуляція роботи травної системи тісно повязана з механізмами формування цілеспрямованої харчової поведінки, в основі якої лежить голод. Останнє розглядають як мотивацію, спрямовану на усунення дискомфорту, повязаного з нестачею поживних речовин в організмі.
Центри голоду та насищання розміщуються в гіпоталамусі й регулюються нервовими та гуморальними механізмами. Відчуття голоду виникає від імпульсів аферентних нервових волокон, які надходять у центральну нервову систему від механорецепторів шлунково-кишкового каналу. Стан голоду повязаний зі зниженням у крові вмісту глюкози, яка діє на спеціалізовані рецептори гіпоталамусу - глюкорецептори. Вважають, що на формування голоду впливає посилений вихід ліпідів із жирових депо і зниження загальної температури.
Насищання зявляється в результаті вживання їжі. Воно виникає за стимуляції нюхових, смакових і механорецепторів порожнини рота, глотки, стравоходу,шлунка і дванадцятипалої кишки. Таке насищання називають сенсорним. Існує і вторинне насищання, повязане з надходженням продуктів гідролізу в кров.
Важливу роль у регулюванні вживання їжі, виникненні почуття голоду насищанні відіграють пептидні гормони (холецистокінін, соматостатин, бомбе-зин, кальцитонін - знижують, а пентагастрин, інсулін, окситоцин - активізують харчову поведінку).
Апетит - емоційне відчуття, повязане з прагненням до вживання їжі. Це відчуття може бути частиною голоду, але може виникати і самостійно, незалежно від фізіологічних потреб. У цьому разі він є виявом природженої чи набутої схильності до певного виду їжі. Приймання їжі не завжди повязане з почуттям голоду. Апетит може зявлятися і в звязку зі звичкою приймати їжу у певний час.
Втрата води від 0,5 до 1,5% маси тіла спричиняє відчуття спраги. Виведення води з організму призводить до зменшення її вмісту в міжклітинному просторі та клітинах. Це зумовлює підвищення осмотичного тиску в клітинах і позаклітинній рідині. Втрата води призводить також до зменшення секреції слини, що зумовлює відчуття сухості в ротовій порожнині та глотці. Адекватним стимулом для виникнення почуття спраги є зменшення обєму клітин і зниження обсягу позаклітинної рідини.
Чутливими клітинами, що реагують на зменшення обсягу позаклітинної рідини, є рецептори розтягу, розміщені в стінках великих вен. Крім того, є спеціальні осморецептори, що реагують на підвищення осмотичного тиску у звязку зі зменшенням обсягу позаклітинної рідини. Спрага може виникнути за термічної дії на гіпоталамус.
Суттєву роль у формуванні периферичного компоненту почуття спраги відіграють рецептори слизової оболонки ротової порожнини і глотки.
Таким чином, почуття спраги формується під час взаємодії різних типів рецепторів, розміщених у периферичній і центральній нервовій системах. Основну роль в інтеграції імпульсів, що виникають, відіграє проміжний мозок (гіпоталамус).
Звичайний спосіб задоволення потреби організму у воді - пиття.
Використана література
- Воробьев Р. И. Питание: мифы и реальность. - М.: Грэгори, 1996. - 256 с.
- Косицкий Г.И. Физиология человека. - М., 1985. - С. 325-328, 338-340.
- Популярно о питании /А. И. Столмакова, И.О. Мартынюк, Б.М. Штабский и др. - К.: Здоровье, 1989. -272 с.
- Смоляр В.И. Рациональное питание. - К.: Наук, думка, 1991. - 368 с.
- Тищенко В.П., Жукова М.Ю., Соколенко В.Н. Физиология системи пищеварения (учебное пособие для студентов-медиков и врачей). - Полтава, 1997. - 69 с.
- Уатюхина З.П. Основи физиологии питання, санитарии и гигиеньї. - М.: Вьісш. шк., 1984.-96с.
- Уальигина В.Ф., Рубина Е.А. Основи физиологии питання, гигиена и санитария. - М.: Зкономика, 1988. - 223 с.
- Філімонов В.І. Нормальна фізіологія. - К.: Здоровя, 1994. - С.441-479.
- Экология человека. Учебное пособие /Т.Н. Алексеева, А.И. Козлов, О.Л. Курбатова и др. - М.: Изд-во МНЭПУ, 2001. -400 с.