Основи державного права Великобританії
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ійні юристи, винагороди вони не отримують
Адміністративні суди (трибунали) У Великобританії є адміністративні суди(трибунали), але вони діють при органах виконавчої влади і не є органами адміністративної юстиції. Трибунали спеціалізовані відповідно до профілю свого органу виконавчої влади: вони розглядають питання, повязані з податками, охороною здоровя, трудовими спорами, інші справи, включаючи деякі цивільні. Складаються не з державних службовців (суддів), а з громадських діячів, юристів. Діяльність трибуналів істотно прискорює вирішення поточних. Невідкладних питань (наприклад, про зарплату). Їх рішення не остаточні і можуть бути оскаржені до суду. У Шотландії діє своя система права і судів.
4. Політико-територіальний устрій Великобританії
Сполучене Королівство формувалося впродовж багатьох століть. У ранньому Середньовіччі на цій території знаходилися ряд дрібних держав. У 11 ст на місці нинішньої Англії вже існувала єдина феодальна держава. У 1284 Англійське королівство захопило Уельс, і в 1536 він став складовою частиною країни. Після 1603 Англія (разом з Уельсом) і Шотландія управлялися шотландськими королями, а в 1707 вони обєдналися під назвою Великобританія. У 1801 до країни був приєднаний весь о. Ірландія але велика частина його території була втрачена в 1922. Острів був роздільний на Північну Ірландію, що залишилася у складі Великобританії, і незалежну державу Ірландію. Історія Британських островів переплелася з історією Європи з 11 ст, коли нормани завоювали Англію. Після 16 ст і впродовж подальших 400 років британське владицтво поширилося на обширні колоніальні території. Аж до 1940-х років можна було стверджувати, що над Британською імперією ніколи не заходить сонце. Разом з розширенням британського владицтва по земній кулі поширилися англійська мова і форми британського державного пристрою. Британія налагодила широкомасштабні торгівельні звязки; вона перша створила сучасну промисловість з використанням машинного виробництва. У 19 ст країна стала найбільшим світовим виробником і експортером промислових товарів. У 20 ст у звязку з посиленням ролі США і Німеччині, а пізніше за Японію і СРСР значення Великобританії як світової держави ослабіло. Після Другої світової війни в колоніях Британської імперії розвернувся національно-визвольний рух, і Британська імперія розпалася; багато держав, що отримали незалежність, вступили в Співдружність націй (до 1947 Британська Співдружність націй).
Політична структура Великобританії заснована на принципі унітарної держави і конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія і Ямайка. Британська Конституція не кодифікує і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших відносяться Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями). Глава держави і джерело виконавчої, судової і законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії британський монарх, нині - Королева Єлизавета II. По конвенції монарх призначає лідера партії, що має більшість в Палаті общин, премєр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть не парламентаря або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою премєр-міністра (не спостерігається на практиці), але де-юре володіє владою розпустити парламент із власної волі, без згоди премєра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони премєр-міністром і Кабінетом. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями. Монарх щонеділі зустрічається з премєр-міністром і іншими членами Кабінету. Фактичним політичним лідером СБК є Премєр-міністр, в даний час - глава партії Лейбористів Гордон Браун (з 27 червня 2007 р. ). Носієм суверенітету є "Королева в Парламенті". В даний час Великобританія є постійним членом Ради Безпеки ООН, членом Європейського Союзу, Великої Вісімки (G8), Організації Економічного Розвитку.
Великобританія складається з 4 адміністративно-політичних частин (історичних провінцій): Англія (39 графств, 6 метрополітенських графств і Великий Лондон) адм. центр Лондон Уельс (22 унітарних утворення: 9 графств, 3 міста і 10 міста-графств) адм. центр Кардіфф Шотландія (12 областей: 9 округів і 3 основних території) адм. центр Едінбург Північна Ірландія (26 округів) адм. центр Белфаст Під контролем Великобританії залишаються 3 території на Британських островах і 12 заморських територій
Список рекомендованої літератури
- Апарова Т.В. Судьи и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия. - М.. 1996.
- Арбузкин А.М. Конституционное право зарубежных стран: Учебное пособие. - М.: Юристь, 2004. - С.422-495.
- Баранчиков В.А. Муниципальные органы Великобритании. - М., 1990.
- Бромхед П. Зволюция британской конституции. - М, 1978.
- Гарнер Д. Великобритания: центральное и местное управление. - М., 1984.
- Иностранное конституционное. право: Учебное пособие / Отв. ред. В.В. Маклаков. - М.: Юристь, 1996. - С. 39-68.
- Конституции государств Европейского Сою?/p>