Основи банківської справи
Реферат - Банковское дело
Другие рефераты по предмету Банковское дело
?ективністю управління кредитними ризиками.
Однією з найризикованіших операцій комерційного банку є кредитування Це пояснюється як самою природою кредиту, так і тим, що ця операція посідає чільне місце в балансах більшості комерційних банків. У здійсненні кредитних операцій банк стикається з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів.
Виникнення проблемних кредитів обумовлено багатьма чинниками, зокрема такими:
1. Чинниками, які не можуть контролюватися банком і знаходяться поза сферою його діяльності:
- погіршенням макроекономічної конюнктури та ділової активності у тих галузях, де клієнтом здійснюються ділові операції;
- негативною (для боржника) зміною економічного законодавства.
2.Помилками керівництва підприємства, яке звернулося за позикою.
3.Чинниками, зумовленими некваліфікованою роботою банківських спеціалістів:
- порушенням основних принципів кредитування, визначених у положенні "Про кредитування", збільшенням у кредитному портфелі пролонгованих, прострочених та безнадійних позик;
- недостатнім аналізом фінансового стану позичальника;
- відсутністю аналізу кредитного портфеля з боку керівників комерційних банків, що призводить до концентрації ресурсів у одного позичальника;
- наданням кредитів, оформлених невідповідне до стандартів;
- низьким юридичним рівнем угод (відсутністю пунктів щодо регулювання процентних ставок, санкцій у разі нецільового використання позик і т. ін.);
- порушенням вимог положення "Про кредитування" у частині оформлення кредитних справ позичальників;
- недотриманням Закону України "Про заставу" (угоди нотаріально не засвідчені, без страхування заставного майна, прийняття майна тільки на суму виданих позик без урахування процентів кредиту, брак опису заставного майна);
- порушенням тимчасових вказівок стосовно використання плану рахунків бухгалтерського обліку банків України в частині використання балансових рахунків щодо проведення кредитних операцій (несвоєчасним відрахуванням простроченої і пролонгованої заборгованості на відповідний рахунок);
- у більшості випадків комерційні банки не перевіряють цільового використання позик.
Все це вимагає від менеджерів банку розробки виваженої кредитної політики, а стратегія ризику має бути її невідємною складовою у кожному комерційному банку.
Але для того, щоб розробляти цю стратегію розгляньмо саме поняття ризику.
У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає зі специфіки господарських операцій. Небезпека таких утрат являє собою комерційний ризик. Комерційний ризик означає непевність у можливому результаті і його невизначеність. Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики, повязані з імовірністю втрат яких-небудь грошових чи сум їх недоодержанням.
У загальному випадку до ризиків по довільних банківських операціях відносять кредитний, процентний, валютний, портфельний ризики і ризик упущеної фінансової вигоди.
Усі перераховані ризики взаємозалежні. Очевидно, що кредитний ризик може призвести до ризику ліквідності і неплатоспроможності банку, а також до ризику, повязаному з нездатністю банку відшкодовувати адміністративно-господарські витрати.
Управління кредитним ризиком важлива складова стратегії і тактики розвитку будь-якої фінансово-кредитної установи. Для українських банків ця діяльність набуває особливого значення. оскільки їхні кредитні портфелі почасти характеризуються високим рівнем простроченої, пролонгованої і безнадійної заборгованості, надмірною концентрацією кредитного ризику.
29. Характеристика державного регулювання банківської діяльності
Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження ефективної банківської діяльності багато в чому залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
1) встановлення обовязкових економічних нормативів;
2) визначення норм обовязкових резервів для банків;
3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
4) визначення процентної політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентських відносин;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорту та експорту капіталу.
Мета, організація, підстави та обсяг нагляду.
Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на територ