Основи агрохімії

Контрольная работа - Сельское хозяйство

Другие контрольные работы по предмету Сельское хозяйство

о, що вдобрювалися чорноземів) дуже часто невисока. Тому тут ефективні фосфорні добрива, а при більше сприятливих умовах зволоження й азотні. На старопахотних і слабко, що вдобрювалися чорноземах, у порівнянні із цілинними зменшуються запаси загального й обмінного калію. На таких ґрунтах, особливо під культури (цукровий буряк, картопля, соняшник і ін.), доцільно вносити калійні добрива (разом з азотними й фосфорними). Застосування мінеральних добрив дає найкращі результати в більше зволожених західних районах Чорноземної зони, у східних районах (паралельно з погіршенням умові зволоження) ефективність добрив знижується.

3. Джерела фосфору для рослин. Винос фосфору із урожаєм

 

З органічних сполук фосфору найбільш важливу роль у рослинах грають нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні речовини, що складаються з азотистих підстав, молекули вуглеводів (рибози або дезоксирибози) і фосфорної кислоти. Вони беруть участь у найважливіших процесах життєдіяльності організмів - синтезі білка, росту й розмноженні, передачі спадкоємних властивостей. Нуклеїнові кислоти утворять комплекси з білками - нуклеопротіди, що беруть участь у побудові цитоплазми і ядра кліток. Фосфор входить до складу фосфатидів (фосфоглицеридів), які утворять белково-ліпідні клітинні мембрани й регулюють їхня проникність для різних речовин. Значна кількість фосфору в рослинах перебуває в складі фітину - запасної речовини насіння, використовуваного як джерело цього елемента під час проростання. Важлива група фосфорорганічних сполук у тканинах рослин - сахарофосфати, що утворяться в процесах фотосинтезу, синтезу й розпаду вуглеводів. Фосфор входить також до складу вітамінів і багатьох ферментів.

Мінеральні фосфати присутні в тканинах рослин звичайно в невеликих кількостях, але відіграють важливу роль у створенні буферної системи клітинного соку й служать резервом для утворення органічних фосфоровмістких сполук.

Фосфор має велике значення в енергетичному обміні й про різноманітні процеси обміну речовин у рослинних організмах. Він бере участь у вуглеводному й азотному обміні, у процесах фотосинтезу, подихи й шумування. Енергія сонячного світла в процесі фотосинтезу й енергія, виділювана при окислюванні в процесі подиху раніше синтезованих органічних сполук, акумулюється в рослинах у вигляді енергії фосфатних звязків макроергичних сполук. Найважливіше з таких сполук - АТФ. Накопичена в АТФ енергія використовується для всіх життєвих процесів росту й розвитку рослини, у тому числі для поглинання живильних речовин із ґрунту, синтезу органічних сполук, їхнього транспорту. При недоліку фосфору порушується обмін енергії й речовин у рослинах.

Фосфору, як і азоту, найбільше втримується в репродуктивному й молодому зростаючому органах і частинах рослини, де інтенсивно йдуть процеси синтезу органічної речовини. З більше старих листів фосфор може пересуватися до зон росту й використовуватися повторно, тому зовнішні ознаки його недоліку проявляються в рослин, насамперед на нижніх листах.

Рослини найбільш чутливі до недоліку фосфору в самому ранньому віці, коли їх слаборозвинена коренева система має низку здатністю. Негативна дія недоліку фосфору в цей період не може бути виправлено наступним навіть рясним фосфорним харчуванням.

Важливу роль грає забезпечення рослин фосфором і в період формування репродуктивних органів. Його недолік у цей період гальмує розвиток і затримує дозрівання рослин, викликає зниження врожаю й погіршення якості продукції.

При недоліку фосфору рослини різко сповільнюють ріст, листи їх здобувають (спочатку із країв, а потім по всій поверхні) сіро-зелене, пурпурне або червоно-фіолетове фарбування. У зернових злаків при дефіциті фосфору зменшуються кущіння й утворення плодоносних стебел. Ознаки фосфорного голодування звичайно проявляються вже в початковий період розвитку рослин, коли вони мають слаборозвинену кореневу систему й не здатні засвоювати важкорозчинних фосфати ґрунту.

Винос живильних речовин із урожаєм - важливий показник, якому необхідно враховувати при визначенні потреби культур у добривах, розрахунку доз добрив у конкретних умовах.

Загальна потреба сільськогосподарських культур в елементах мінерального харчування характеризується розмірами біологічного виносу - кількістю цих елементів у всій формованій біомасі рослин, тобто в надземних органах і коріннях. Отже, біологічний винос включає зміст живильних речовин як у відчужуваній з поля основної й побічної продукції (господарський винос), так і в кореневих і пожнивних залишках, листовому опаде (залишковий винос). Якщо нетоварну частину врожаю (солому або бадилля) залишають у поле, то живильні елементи, що втримуються в ній, не враховують у господарському виносі. Залишкова частина виносу становить значну частку від біологічного виносу, особливо в багаторічних трав (50-60 %) і овочевих культур (40-60 % у капусти белокочанної і огірка, 70-80 % у капусти кольоровий). У зернових культур, картоплі, кукурудзи на силос на залишкову частину виносу звичайно доводиться 20-35 % загального, тобто біологічного виносу цими культурами. Живильні елементи з пожнивно-кореневих залишків, що обпали листів знову утягуються в круговорот і надалі частково використовуються рослинами.

 

4. Роль бору, молібдену, марганцю для рослин

 

Бор. Сильно впливає на вуглеводний, білковий, нуклеїновий обмін і інші біохімічні процеси в рослинах. При його недоліку поруш