Організація та методика проведення занять з технічної праці в 5-му класі
Методическое пособие - Педагогика
Другие методички по предмету Педагогика
“Машина - це технічний пристрій, який складається з одного або кількох механізмів, що призначені для перетворення енергії та виконання корисної роботи”. Визначення доцільно записати в зошит, після чого знову задати запитання: “Як ви вважаєте, наявні в майстерні верстати виконують корисну роботу?” “Так”. “А яку?” “Допомагають обробляти матеріали”. “А чи можемо ми назвати, наприклад, свердлильний верстат машиною?” “Можемо!” “А яким чином виконується робота за допомогою такої машини?” Це запитання дозволяє підійти до вивчення загальної будови свердлильного верстата. При засвоєні технічних відомостей слід використовувати наявну в майстерні марку верстата, а також його зображення на плакаті. На технічному рисунку (чи іншому графічному зображенні) краще видно передавання руху від двигуна до робочого органу; можна побачити в розрізі будову окремих вузлів та механізмів.
Після загального ознайомлення школярів із будовою верстата доцільно пояснити його кінематичну схему, дати можливість виконати умовні позначенні окремих елементів у зошитах; при нагоді слід згадати про інші графічні зображення, які пятикласники виконували в навчальних майстернях, зокрема при вивченні теми “Обробка деревини”, дати їх порівняльну характеристику.
З метою міцного та свідомого закріплення учнями зазначеної інформації, тут доцільно провести такі практичні роботи: “Вивчення будови окремих механізмів свердлильного верстата”, “Читання кінематичної схеми верстата (на прикладі 2М112)”, “Визначення передаточного числа пасової передачі”.
Форма організації праці фронтальна. Наприклад, вчитель поступово (можливо за списком) викликає п`ятикласників до дошки або верстата й вони виконують певну частину завдання. Інші школярі в цей час працюють з книгою чи виконують в робочих зошитах кінематичну схему.
Перед вивченням школярами прийомів роботи на свердлильному верстаті, необхідно подати правила техніки безпеки. Від закріплення заготовки на столі верстата, перед свердлінням, до її зняття після виконаної роботи, вчителеві необхідно кожний пункт детально пояснити й продемонструвати. Завершивши показ, педагог може залучити до відтворення своїх дій одного-двох учнів. Як показує практика роботи, діти найчастіше роблять такі помилки:
Ненадійно закріплюють заготовку на столі верстата. Через те, наступні дії школярам не дозволяти здійснювати, поки вони не виконають правильно попередню вправу.
Слабко затискують свердло в патроні, внаслідок чого воно зупиняється при входжені в заготовку. Необхідно вимкнути верстат і після повної зупинки шпинделя міцно затиснути кулачки патрона.
Недостатньо або надмірно натискують важіль (руківя) подачі свердла. Вчителеві доцільно покласти свою руку на учнівську, щоб продемонструвати силу натиску, яка потрібна для свердління отвору.
Свердло відходить від осі (згинається). Необхідно інструмент відвести від заготовки й вимкнути верстат. Накернити добре центр майбутнього отвору, після чого продовжувати свердління.
Невчасно виводиться свердло з отвору для звільнення його від стружки. Учням слід нагадувати, що в процесі роботи, стружка, яка утворюється і періодично не виводиться із свердлом із отвору, спричинює тертя й нагрівання інструменту. Внаслідок чого погіршується процес свердління; а можливе й заклинювання свердла.
Усунувши всі помилки, допущені школярами, можна провести закріплення й підвести підсумки теоретичної частини заняття.
Форма організації праці школярів при виконанні завершального практичного завдання залежить від наявного обладнання (кількості свердлильних верстатів). Оптимальним може бути варіант, коли вчитель поділить клас на 2-3 бригади, є для кожної запропонує окреме завдання, приблизно однакового рівня складності, але дещо іншого змісту: на їх реалізацію відводиться рівний час.
Щодо проведення цього заняття можна зробити ще таке зауваження. У його зміст ми не включаємо формування практичних умінь роботи на свердлильному верстаті, лише обмежуємося прийомами керування. Це пояснюється тим, що школярі ще не розпочинали виготовляти вироби, де обов`язковою має бути операція свердління. А відпрацьовувати її на тренувальних заготовках недоречно, з дидактичної точки зору.
Заняття 3. Відомості про найпоширеніші механізми.
Теоретичну частину заняття можна розпочати із повторення техніко-технологічних відомостей про машини (10-12 хв.).
- Який технічний агрегат називається машиною? - Як класифікують машини залежно від їх призначення? - Які машини називають технологічними? - Назвіть приклади технологічних машин, що використовуються у шкільній майстерні. - Які основні вузли (складові частини) притаманні для всіх машин? - Яка загальна будова свердлильного верстата? - А як передається рух від двигуна верстата до шпинделя? - Чи можна в цьому випадку замінити пасову передачу на іншу? А які способи передавання руху від двигуна до робочих органів технологічних (і не тільки) машин ви знаєте? Оскільки після останнього запитання можливі різноманітні відповіді школярів, доцільно провести узагальнення інформації про способи передавання й перетворення руху (це можна здійснювати на базі свердлильного верстата).
- Ви вже знаєте, що свердлильний верстат, як машина, складається з багатьох вузлів, одні з яких є нерухомими, а інші - навпаки, виконують механічні рухи. Ті пристрої, які призначені для передавання руху від одних деталей до інших,або для його перетворення називають механізмам