Організація грошового обігу
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
го агрегату належать взаємні фонди грошового ринку, депозитні рахунки грошового ринку, заощаджені уклади, термінові вклади, сьогоденні угоди про повторний викуп, одноденні позички в євродоларах.
Грошові агрегати М1 і М2 займають чільне місце у грошовій системі, але поряд з ними існують інші, менш ліквідні активи. До них відносяться термінові угоди про повторний викуп і позички в євродоларах на строк, більший ніж 24 години, а також титул власності взаємних фондів грошового ринку, що належить різним інститутам. Ці активи становлять агрегат М3, який, крім того, містить у собі агрегати М1 і М2 [3, с. 120].
Деякі цінні папери, які не входять до складу грошовою агрегату М3 (банківський акцепт, комерційні папери, короткострокові цінні папери й облігації), а також мають доволі високу ліквідність, а тому обєднуються в грошовий агрегат.
Слід зауважити, що думки економістів відносно грошових агрегатів не збігаються. Одні з них вважають, що жоден із традиційних грошових агрегатів не є оптимальним як з точки зору теорії, так і економічної політики. Пояснюється це тим, що грошові агрегати М1 і М2 та інші є довільно вибраними з деякого континууму (сукупності) ліквідності. При цьому прихильники такої концепції висувають твердження, що замість довільної системи грошових агрегатів доцільно створити загальний агрегат усіх ліквідних активів.
Переважна більшість економістів відносять грошовий агрегат М2 до стандартних показників, який може бути вагомим інститутом грошово-кредитної політики. На наш погляд, заслуговує на увагу застосовувана у США система міри грошей, яка включає в себе: найвужчу міру грошей (М1), призначену охоплювати баланси, які звичайно використовуються у платежах для купівлі товарів і послуг, тобто, активи, які передбачені для утримання, головним чином, обслуговування поточних операцій. Таким чином, М1 складається з валюти, дорожніх чеків, поточних рахунків і рахунків, на які нараховуються проценти з необмеженим правом видавати чеки. Ця міра і більш ширші виключають баланси, утримувані урядом США, а також іноземними урядами та офіційними установами, оскільки сума цих балансів не повязана з розміром витрат і поточних операцій, наприклад, у США; дещо ширша міра грошей (М2) охоплює, крім М1, і фінансові активи, які мають надзвичайну ліквідність, що піддаються конвертації у баланси поточних операцій з відносною легкістю, або ж такі, що мають обмежений ступінь використання безпосередньо у поточних операціях, або ж такі, чиї номінальні вартості здебільшого фіксовані. Ця міра залучає до себе різноманітні рахунки та Інструменти: термінові рахунки грошових ринків, що пропонуються депозитними установами, депозити приватного сектору, рахунки громадян в євродоларах, що мають бути сплачені через добу, угоди про купівлю цінних паперів з наступним їх викупом через добу, випущені банками, а також акції деяких фондів грошових ринків. З іншого боку, ця міра не охоплює баланси, які чітко утримуються тільки для довгострокових цілей (наприклад, рахунки при виході на пенсію і рахунки Кеуха). Вилучені із М2 також деякі важливі ліквідні активи, такі як банкноти міністерства фінансів і комерційні папери, чиї номінальні вартості є ринково ризиковими; найширшою мірою запасів грошей є М3, що залучає до М2, поряд з іншими, певні ліквідні активи, які утримуються, головним чином, завдяки власникам великих активів, таких як термінові та деякі інші інструменти, через які позичаються фонди на великі суми (100 тис. дол. і більше) депозитним установам на строк, довший ніж добу, термінові євродолари на рахунках громадян США, а також акції у фондах грошових ринків, які головним чином зберігаються в установах. Позики з боку депозитних установ у цих формах представляють фонди, якими можна швидко управляти і змінювати відповідно до змін у фондових потребах при потоках кредитних та інших депозитних потоках; крім цих видів грошових запасів, які можуть виступати щорічними цілями монетарної політики, фінансовий ринок також пропонує ширший засіб або міру ліквідних активів, що поширюється на різноманітні короткотермінові ринкові інструменти: банківські акцепти, короткострокові комерційні папери, а також облігації Міністерства фінансів і Федеральної резервної системи США (ФРС), що користуються великим попитом на ринку. Строки їх погашення не перевищують дванадцяти місяців [2, с. 43].
Ця міра не є метою монетарної політики частково через те, що швидко зібрати інформацію, порівняно з грошовими заходами, не можна, а також через те, що порівняно з ними її складові менше підпадають під вплив політики ФР, а більше визначаються рішеннями позичальників за секторами ринку, де вони хочуть отримати позику.
Всі сукупності як монетарних, так і ліквідних активів, сфокусовані в активі балансового звіту клієнтів. Боргові заходи, у свою чергу, зосереджені на кредитах, виданих як позики клієнтам. У 1993 р. Комітет операцій відкритого ринку повідомив, що він контролюватиме разом з монетарними сукупностями широку міру боргу, яка включає в себе позики всіх внутрішніх нефінансових секторів федеральних, штатних і місцевих органів самоврядування, нефінансових видів бізнесу та сімей. Ця серія особливо важлива як джерело інформації про фінансові ринки і про тиски монетарної політики у період, коли грошові сукупності викривляються регулюючими змінами.
Але, враховуючи досвід роботи передових країн, слід не забувати про необхідність оптимізації готівкового обігу в Україні. Причому, головною причиною грошової емісії є пер