Geum.ru

Информация по предмету Строительство

  • 41. Благоустройство внутри дворовой территории
    Другое Строительство

    Малые архитектурные формы, представленные в виде скульптур, можно подразделить на аллегорическую , символическую и жанровую. Аллегорическая скульптура выражает идею в иносказательном смысле, символическая - воплощает идеи и чувства в виде символов, жанровая - характерные сценки из жизни, быта и нравов. Жанровая скульптура находит применение в жилой застройке чаще других видов скульптуры. Для правильного размещения скульптуры в городе надо знать, что в современных условиях существует два масштаба ее восприятия. Первый масштаб: восприятие скульптуры с большого расстояния, когда нельзя подойти и рассмотреть ее детали. На это восприятие рассчитана скульптура, помещаемая на площадях и улицах городов. Она рассматривается чаще всего в движении. Второй масштаб: восприятие скульптуры в непосредственной близости, когда идущий или отдыхающий человек может рассмотреть ее более детально. При втором масштабе восприятия скульптура может быть проработана в подробностях. Такую скульптуру располагают в жилой застройке, садах и парках. Жанровая скульптура исполняется в виде барельефов на подпорных и декоративных стенках, скульптурных изображений животных, иногда человека. Размер скульптуры должен быть на 17...20% больше или меньше человеческого роста, тогда скульптура будет смотреться достаточно монументально. Постамент для фигур людей выбирается такой высоты, чтобы посетители не смотрели на скульптуру сверху вниз. Голова изображаемого человека должна быть на уровне или выше глаз прохожих. Декоративная скульптура подчеркивает общее планировочное решение, она должна быть композиционно увязана с окружающей средой. При этом планировка создается с учетом размещения скульптуры. Ландшафт микрорайона весьма обогащается искусственными водоемами в виде фонтанов, плескательных бассейнов с индивидуальными формами, устройством мостиков, плотин и т.д. Фонтаны по своей конструкции различают на струйные и скульптурные. Струйные фонтаны украшают окружающий ландшафт игрой водяных струй, которые создают декоративный эффект. Скульптурные фонтаны создаются со скульптурой или декоративными элементами, по которым стекает вода. Форма декоративных элементов - ваз, раковин, чаш предопределяет рисунок падающей воды. Уровень воды в фонтанах и бассейнах не должен превышать уровня прилежащих территорий. Малые архитектурные формы для площадок отдыха, игрового и физкультурного назначения. Эти устройства используют в микрорайонах как оборудование взрослых и детских площадок отдыха , для игр и физкультуры - скамьи, столы, качели, карусели, бумы, стенки для лазания, песочницы, пирамиды, плескательные бассейны, лианы, горки катальные и др. (рис. 2) . Многие из них выпускают серийно. Для изготовления детских игровых устройств используют металлические и железобетонные трубы, дерево, камни. Использование природных материалов для создания игровых тоннелей крепостей, лабиринтов развивает интерес к познанию природы.

  • 42. Быстровозводимые здания
    Другое Строительство

    Самое главное, отмечают менеджеры, - это расчеты конструкций и проектирование. Удачное проектирование здания способно сократить расход металла до 50 % по сравнению со строительством зданий традиционным способом. Для сравнения, согласно нормам, действующим в Советском Союзе, для строительства вагоноремонтного завода в Осиповичах необходимо было потратить 5,5 тысячи тонн металла. Традиционный способ монтажа предполагал применение сварочного оборудования. C приходом с Запада новых технологий достаточным оказалось 1700-1800 тонн. Болтовое соединение пришло на смену традиционных способов. Понятно, что монтаж при помощи сварочного оборудования требует проверки каждого шва, поскольку металлоконструкции испытывают серьезные нагрузки. Соответственно, для транспортировки меньшего объема металлоконструкций требуется меньший размер расходов. Расходы уменьшаются и при проведении монтажных работ с использованием болтовых соединений. Также применяются специальные компьютерные программы, которые позволяют произвести расчет нагрузок на металлоконструкции - ветровых, снеговых и т.д. Это весьма актуально при возведении большепролетных зданий. При помощи программ и с применением новых технологий большепролетные здания можно строить быстро, расходуя относительно немного металла. При этом здание способно воспринимать нагрузки такой же силы, как и здания из железобетона и металла, построенное традиционным способом. При распределении нагрузки учитываются все элементы конструкции здания - и сама рама, и гнутые профили, к которым крепится обшивка, и сама обшивка. Получается, что вместо того, чтобы передать нагрузку на тяжелые рамы, она перераспределяется между рамами и всеми конструкциями здания. Таким образом, обшивка выполняет не только ограждающую функцию, но и способна воспринимать нагрузки. Сечение конструкций подбирается с точки зрения их максимальной загруженности. Учет всевозможных нагрузок позволяет избежать перерасхода металла. Прошли те времена, когда при расчетах можно было заложить вместо 15-го швеллера 18-й Это, естественно, приводило к перерасходу материала.

  • 43. Вальтер Гропиус - архитектор и дизайнер
    Другое Строительство

    Три года Гропиус прожил в Лондоне. Он продолжал свою работу как архитектор, сотрудничая с Максвеллом Фраем (Fry, E. Maxwell). Кроме того он занимался научной деятельностью. В Лондоне была написана книга «Новая архитектура и «Баухаус». В 1937 году Гропиус принимает приглашение из США, где работает профессором архитектуры в «Graduate School of Design» Гарвардского университета. Америка с распростертыми объятиями приняла отвергнутых нацистами архитекторов и художников. Участники «Баухауса» возглавили отделения архитектуры в лучших американских университетах. Архитекторы Марсель Брёйер и Мис ван дер Роэ, художники Клее, Файнингер, Кандинский, Шлеммер, Мухе, скульптор Герхард Маркс продолжали работать, некоторые занимались преподавательской деятельностью. В Америке Гропиус получил возможность осуществить свои идеи. Он проектировал многочисленные небоскребы, фабричные здания, рабочие поселки, университеты, школы, театры и многое другое. Вокруг коллег Гропиуса по немецкому «Баухаусу» также образовывались группы архитекторов; создавались, так сказать, «филиалы Баухауса». Например, Ласло Мохой-Надь создал в Чикаго «Новый Баухаус». Одновременно с началом педагогической деятельности в Америке Гропиус начал строительство собственного дома в Линкольне, штат Массачусетс. Не проходило и дня, чтобы кто-нибудь не приезжал посмотреть на «современный дом» Гропиуса. На сотни километров кругом не было ничего похожего. И все же этот дом с его плоской крышей, верандой американского типа, которая выступала в пространство, оригинальной обшивкой доски были расположены вертикально, а не, как обычно, горизонтально и большими окнами по существу был сродни местным традициям. Эмигрировавшие в США европейские архитекторы столкнулись с тем, что важные задания поручались обычно крупным фирмам, штат которых состоял из сотен людей, а небольшие архитектурные мастерские, к которым они привыкли на родине, вели тяжелую борьбу за существование. В 1946 г. Гропиус основывает группу «The Architects Collaborative, Inc.» (TAC) бригаду из восьми молодых архитекторов. Результат работы этой группы Образовательный центр Гарвардского университета в Кембридже (Graduate Center der Harvard University in Cambridge) (1949/50 гг.); среди гарвардских учеников Гропиуса плодовитый Йео Минь Пей. Работа группы ТАС была весьма плодотворной и распространялась далеко за пределы США. В творческом активе группы американское посольство в Афинах, Багдадский университет, жилой городок Буков-Рудов под Берлином и ряд других крупных проектов. Образовательный центр Гарвардского университета в Кембридже Метод коллективного творчества всегда был близок Гропиусу. Фонды, за счет которых финансировалось строительство, были довольно ограниченными по сравнению с теми, что выделялись для строительства прежних студенческих общежитии. Причиной исчезновения «роскошного типа» зданий были не только экономические трудности, но и развивающийся новый подход к жизни. У послевоенного поколения молодежи появилось стремление к большей простоте быта и к углублению духовной культуры. Семь общежитии и входящее в комплекс здание для клуба, столовой, библиотеки, спроектированные архитекторами во главе с Гропиусом, явились достойным выражением нового направления. Отдельные здания соединены крытыми переходами. Большие озелененные площадки расположены на разных уровнях. Взаимосочетание простых малоэтажных объемов, размещенных среди природы, буквально совершило переворот в американской практике строительства университетских зданий. Двухэтажное здание со стальным каркасом, облицованное известняком, с большими стеклянными поверхностями, строилось как общественный центр аспирантов Гарварда. Его тщательно продуманная организация определяет архитектурное звучание всего комплекса. Гропиус настоял на том, чтобы в здании общественного центра было представлено современное искусство. Это была нелегкая задача не столько из финансовых, сколько из эмоциональных соображений. Особенно ярко творческая индивидуальность Гропиуса проявилась при проектировании здания Американского посольства в Афинах. Здесь нашло отражение все то, что было достигнуто Гропиусом за пятьдесят лет творческой работы. По периметру здания посольства расположены ряды колонн, облицованных мрамором. Выступающий вперед, как бы парящий карниз дает тень, а расположенный позади него широкий зазор служит для вентиляции. Центральная часть главного здания посольства несколько заглублена, и стены его застеклены внутри и снаружи. Здание посольства, которое по своей специфике связано с определенной секретностью, имеет привлекательный вид. Пройдя через открытое пространство под зданием, опирающимся на колонны, посетитель попадает во внутренний двор-патио, окруженный такими же колоннами, как и по наружному периметру, что, несомненно, свидетельствует о влиянии античной архитектуры.

  • 44. Васту. Ведическая архитектура
    Другое Строительство

    Космогония играет важную роль в индийской архитектуре. Мандала - это форма, и Васту Пуруша Мандала - это форма, в которой существование пребывает в предписанном ему порядке, - наш видимый мир. Геометрическая форма Васту Пуруша Мандалы объясняется ритуалом ведического жертвоприношения. В процессе жертвоприношения, Арии подносили от одного жертвенника к другому чашу, в которой горело пламя. Круглый жертвенник символизирует мир земной, а квадратный жертвенник - мир небесный. Круг означает движение, циклическое время. Квадрат не может перемещаться сам по себе, это четко окончательная форма, четко определенная. Совершенная форма, в индуизме она соответствует Абсолюту. Видимая только в своей проявленной форме, земля выражена кругом; и напротив, в качестве проявления высшего Закона, Брахмана, она выражается в квадрате, который зафиксирован основными сторонами света. Поэтому Васту Пуруша сжат в этой форме. Предания описывают также Пурушу как старца с тревожным взглядом, согнутый пополам, уродливый и горбатый. Его увечное тело в точности заполняет квадрат. Каждое из божеств, которое его держит в плену, покрывает маленькую часть квадрата. Васту Пуруша присутствует везде, где люди оставляют свой след, образ космического Стандарта, которому подчиняются люди и земля, на которой они строят. В процессе сооружения зданий, они упорядочивают окружающий мир, как когда-то Брахма заставил безграничного Пурушу принять геометрическую форму.

  • 45. Виготовлення збірних бетонних та залізобетонних конструкцій з важких бетонів
    Другое Строительство

    При стендовому способі вироби і конструкції виготовляють у нерухомих формах або на спеціально обладнаних для цього робочих місцях - стендах. Під час формування і до набуття бетоном потрібної міцності вироби залишаються нерухомими тоді, як технологічне обладнання та робітничі ланки, які його обслуговують, переміщуються від однієї форми на стенді до другої. Стендова технологія виробництва використовується при виготовленні конструкцій, габаритні розміри і маса яких перевищують розміри і вантажність віброплощадок - ферм, двосхилих балок великих прогонів, колон завдовшки більш як 12 м. Особливо ефективний цей спосіб для виготовлення попередньонапружених конструкцій. Стенди можуть бути незаглибленими, лотковими та заглибленими. Незаглиблений стенд зручно використовувати для формування великорозмірних елементів у стендових термоформах. Лотковий стенд заглиблюється відносно рівня підлоги,його перекривають кришками і здійснюють у ньому теплову обробку. Недоліками стендового способу виробництва є низьке використання виробничої площі і те, що джерела матеріальних та енергетичних ресурсів треба підводити до кожного стенду окремо. Особливість касетного способу виробництва полягає в тому, що вироби формують у вертикальному положенні в металевих формах-касетах, де вони перебувають до набуття бетоном заданої міцності. Розрізняють два способи організації касетного виробництва касетно-стендовий і касетно-конвеєрний. Касета - це ряд формувальних та парових відтисків. Під час виробництва, послідовно пересуваючи відсіки, здійснюють розпалублення і підготовку кожного формувального відсіку касетної установки. Після цього всі формувальні відсіки заповнюють сумішшю і ущільнюють навісними або глибинними вібраторами. Теплова обробка виробів проходить безпосередньо в касеті. При касетно-стендовому способі виробництва ланка робітників переходить від однієї касетної форми до іншої, виконуючи всі технологічні операції. При касетно-конвеєрному способі вироби формують у вертикальному положенні, а потім їх переміщують із заданим ритмом по технологічних постах. Касетним способом виготовляють внутрішні стінові панелі, плити перекриттів, сходові марші. Виготовлені в касетних формах вироби мають точні розміри і порівняно високу якість поверхонь. Теплова обробка виробів у касетах здійснюється за інтенсивним режимом, оскільки основна маса бетону перебуває у замкненому просторі і вироби мають невелику частину відкритої поверхні. За показниками питомих капіталовкладень, собівартості касетні лінії близькі до агрегатних, але забезпечують більш високу продуктивність праці, менші витрати пари та електроенергії. Недоліками касетної технології є необхідність застосування рухливих бетонних сумішей, що веде до надмірних витрат цементу, неоднорідності виробів, а також несприятливі умови праці. Формування виробів є однією з найважливіших переробок, яка передбачає складання форм, установлення арматури, укладання у форму арматурного каркасу та бетонної суміші. Перед формуванням форму очищають, забирають і змазують спеціальними мастилами. Мастило має повністю виключити зчеплення бетону з формою, добре утримуватись на поверхні форми під час всіх технологічних операцій. Бетон укладають у форму за допомогою бункерів, бетонороздавачів чи бетоноукладачів. Основний спосіб ущільнення бетонної суміші в процесі виготовлення збірного залізобетону - вібрування. Віброущільнення бетонної суміші виконують переносними та стаціонарними вібромеханізмами. Переносні вібромеханізми використовують під час формування великорозмірних масивних виробів на стендах. На заводах, які працюють за потоково-агрегатною та конвеєрною схемами, застосовують віброплощадки, які складаються: з плоского столу, амортизаторів станини. У нижній частині до столу жорстко прикріплено вібровал з розміщеними на ньому ексцентриками. Коли вал обертається від електродвигуна, ексцентрики збуджують вимушені коливання столу віброплощадки, які передаються далі формі з бетонною сумішшю, внаслідок чого остання ущільнюється. Заводи збірного залізобетону обладнані уніфікованими віброплощадками вантажністю 2...24т, які працюють з частотою 3000 кол/хв. та амплітудою коливань 0.3...0.6мм. При формуванні труб та опор ліній електромереж застосовують центрифугування, яке полягає в тому, що бетонна суміш, яка завантажена у форму, піддається швидкому обертанню. При виготовленні цим способом труб додатково виконується навивка на трубу арматурної проволоки і нанесення на неї захисного шару цементного розчину /рис.4.10/. Литтьове формування ефективне для виготовлення виробів у вертикальних стендових касетах. При цьому поверхні панелей не потребують опорядження. Для формування штучних виробів невеликого розміру застосовують пресування. Воно дає змогу одержати бетон особливо високих щільності і міцності при мінімальній витраті вяжучих. У технології збірного залізобетону можуть використовувати додаткове навантаження до бетонної суміші при її вібруванні. Виконують вібропересування плоскими та профільними штампами. Так формують сходові марші, деякі види ребристих панелей. Різновидом пересування є прокатування. Щоб надати особливо високої щільності поверхневому шару конструкцій застосовують вакуумування, яке поєднують, як правило, з вібруванням при формуванні залізобетонних виробів. При виробництві залізобетонних виробів на залізобетоних заводах твердіння виробів при звичайній температурі (15 ...20 С) неефективно тому, що зменшує оборотність форм, затримує випуск готової продукції. Щоб прискорити твердіння виробів головним чином застосовують спосіб його теплового прискорення. Цей спосіб можна реалізувати паропрогріванням насиченою водяною парою в ямних чи тунельних камерах, під ковпаками або при контакті відкритої поверхні виробу з теплоносієм; у термоформах чи касетних установках при прогріванні бетону від стінок форм за рахунок теплопровідності. Камери ямного типу використовують у агрегатній та напівконвеєрних технологіях виготовлення збірних залізобетонних конструкцій. Вони можуть бути розташовані на підлозі, напів або заглиблені в залежності від рівня ґрунтової води. Ямну камеру будують з керамзитобетону, її кришку вкладають на гідрозасув. Подавання пари у камеру, його розподіл у ній і відведення здійснюється по трубопроводам. Внутрішні розміри камери залежать від розмірів форм з виробами. Камери розташовують блоками по 6 ...8 штук для скорочення витрат теплоти у оточуюче середовище. Висота камер залежить від системи паророзподілу у ній й дорівнює від 3 до 4м. Відстань між формами складає від 50 до 75 мм, між днищами нижньої форми і камери - 150...200мм, між верхнім виробом та кришкою камери - 50...100мм. У конвеєрній технології виробництва збірного залізобетону у поєднанні з вертикально або горизонтально замкненим конвеєром використовують щільові, або тунельні камери теплової обробки безперервної дії. Вони можуть бути одноь або багатоярусними довжиною від 60 до 127 м, висотою від 0.7 до 1.2 м. Як теплоносії використовують “гострий” пар, який стискається з поверхнею бетону, та “глухий” пар, який стискається з поверхнею бетону, та “глухий”, коли нагрів здійснюється за допомогою регістрів. У щільових камерах з метою поліпшення умов теплообміну монтують у зонах нагріву і охолодження рециркуляційні вентиляційні системи. З метою інтенсифікації твердіння бетону також застосовують інші види теплового впливу, так наприклад електротермообробку бетону. Одним з різновидів електротермообробки є електродний прогрів,який проводять безпосередньо в конструкції за рахунок пропускання електричного струму через бетон, або бетонну суміш. Одним з головних параметрів при розрахунку електропрогрівну є питомий електричний опір, значення якого залежить від складу та кількості рідкої фази (вода з розчиненими в ній мінералами цементного клінкеру). Так, наприклад, при збільшенні вмісту води у бетоні від 140 до 230 л. на м. куб. бетону, питомий електричний опір знижується в рази. Коливання питомого електричного опору у бетонах на портландцементі складає від 3 до 19 Ом на м. При електропрогріві використовують пластинові, та струнні електроди. Найбільш ефективними є пластинкові електроди. Контактну електротермообробку застосовують для безпосередньої теплопередачі від гріючих поверхонь до бетону. Розподіл теплоти у бетоні здійснюється за рахунок теплопровідності. Конструкцію теплоформи вибирають таким чином, щоб поверхня нагрівача максимально перекривала поверхню виробу. Відстань між нагрівачами повинна бути не більш 15 см. Контактний електропрогрів виконується за допомогою сітчастих нагрівачів, які являють собою смугу сіток, послідовно зєднаних з шинами. Вибір оптимальних режимів прискорення твердін6ня бетонів залежить від виду цементу, складу бетонів, розмірів конструкції.

  • 46. Виды бетонных смесей
    Другое Строительство

    При строительстве и ремонте индивидуальных жилых домов и при благоустройстве приусадебных участков широко применяется искусственный каменный материал - бетон. Обычный бетон получают из смеси цемента с водой и различными заполнителями (песка, гравия, щебёнки, гальки и т. п.) после её формования и твердения. До формования указанная смесь называется бетонной смесью. Обычный бетон хорошо выдерживает большие нагрузки на сжатие, но плохо - на растяжение; он используется в таких конструкциях, как фундаменты, толстые стены. Для придания бетону большей прочности на изгиб в конструкциях, воспринимающих растягивающие усилия (перемычки, плиты, перекрытия и т. п.), бетонную смесь армируют, то есть включают в неё стальную или железную арматуру. Армированный сталью или железом бетон называется железобетоном.

  • 47. Виды зданий и предъявляемые к ним требования
    Другое Строительство
  • 48. Вироби з бетонів пористої та ніздрюватої структури
    Другое Строительство

    У ніздрюватих золобетонах зола є кремнеземистим компонентом. В порівнянні з звичайним кремнеземистим компонентом - меленим кварцовим піском зола має більшу реакційну здатність, потребує значно менших витрат на пормел і дозволяє отримати ніздрюватий бетон меншої ваги. Недолік золи як кремнеземистого компонента - менший, ніж у піску, вміст оксиду кремнія; більша водопотреба, наявність незгорівшого палива. Ніздрюваті бетони з використанням золи мають об'ємну вагу від 400 до 1200 кг/м3, міцність від 0,5 до 15 МПа. З них виготовляють теплоізоляційні вироби, панелі, блоки і плити зовнішніх стін, внутрішні перегородки. В залежності від способу твердіння ніздрюваті золобетони поділяють на безавтоклавні і автоклавні. Найбільш розповсюджений способ формування ніздрюватих золобетонів литтьовий, але більш ефективний вібраційний. При виробництві виробів з таких бетонів застосовують шарові млини СМ-1456 і СМ-436; віброгазобе тонозмішувачі СМ-553 і СМС-40; автоклави для тепловологісної обробки при тиску 0,8...1,2 МПа; тележки-платформи для транспортування напівфабрикатів. В технологічному процесі виробництва виробів по литтьовій технології передбачені такі операції: помел золи або золошлакової суміші у водному середовищі до отримання шлама з густиною 1600...1800 кг/м3 і сухий помел вапняково-зольного в'яжучого до питомої поверхні 350...400 м2/кг. Співвідношення між вапном і золою при виготовлені в'яжучого змінюється у межах 1:1-4,5. Для зберігання, перемішування і коректування властивостей шламу застосовують шламбасейни, звичайно не менше трьох; в один подають шлам з млина; у другому коректують його водовміст; з третього крізь дозатор шлам поступає в газобетонозмішувач. Шлам необхідно постійно перемішувати. В газобетонозмішувач сировинні компоненти завантажують у такій у послідовності; шлам золи або золошлакової суміші; вапняково-зольне в'яжуче; цемент. Потім таку суміш перемішують на протязі 2...З хвилин; подають в змішувач алюмінєву пудру у вигляді водної суспензії і додатково перемішують 2...4 хвилини. Заливають газобетонну суміш в форми за допомогою гнучких рукавів. Відформовані вироби витримують на протязі 3...4 годин на теплій стелі, в яку вмонтовані регистри для поліпшення умов спучення і тужавлення газобетонної суміші. Коли бетонна суміш досягає пластичної міцності 0,015...0,03 МПа, надлишок суміші ("окраєць") зрізують. Відформовані вироби надходять на тепловологу обробку, яку виконують переважно в автоклавах. Якщо в'яжучим є портландцемент, то можливе пропарювання відформованих виробів при атмосферному тиску й температурі пари 80…100С. Міцність і теплопровідність ніздрюватих золобетонів в значній мірі залежить від їх середньої щільності і при її зміні у межах 400...800 кг/м3 змінюється відносно від 0,5 до 4,0 МПа; від 0,17 до 0,28 Вт/м°К. Розрізання масивів ніздрюватих бетонів здійснюють за допомогою металевих струн діаметром 1,2 ... 1,8мм.

  • 49. Виробництво багатошарових керамічних та залізобетонних конструкцій
    Другое Строительство

     

    1. Антоненко Г.Я. Организация, планирование и управление пред-приятиями строительных изделий и конструкций. К.: Вища школа, 1989.
    2. Артемьева И.Н. Алюминиевые конструкции. М.: Стройиздат,1985.
    3. Артемьева И.Н. Алюминий в строительстве. М.: Стройиздат,1979.
    4. Арумбид Ж., Дюрье М. Органические вяжущие и смеси для дорожного строительства. М.: Минавтотранс и автодор., РСФСР,1971.
    5. Атаев С.С. Технология индустриального строительства из монолитного бетона. М.:Стройиздат,1989.
    6. Баженов Ю.М. Технология бетона. М:Высшая школа,1987.
    7. Баженов Ю.М.,Комар А.Г. Технология бетонных и железобетонных изделий. М.:Стройиздат,1984.
    8. Байков В.Н.,Сигалов Э.Е. Железобетонные конструкции. М.: Стройиздат,1985.
    9. Бакка М.Т., Кузьменко О.Х. Видобування природного каменю. 4.2. К.:УСДО,1994.
    10. Бастрыкин А.Н. Организация промышленных предприятий строительной индустрии. М.: Высшая школа,1983.
    11. Беленя Е.И. Металлические конструкции . М., Стройиздат, 1986.
    12. Беляев Б.И. Применение алюминия и его сплавов в строительстве. М., Стройиздат,1984.
    13. Богданов Е.С. Автоматизация и управление процессами сушки древесины. М., Лесная промышленность,1968.
    14. Кривенко П.В.,Барановський В.П. та інші. К., Вища школа,1993.
    15. Бурлаков Г.С. Технология изделий из легкого бетона. М., высшая школа,1994.
    16. Бучок Ю.Ф. Будівельні конструкції. К.: Вища школа,1994.
    17. Волянський О.А. Технологія бетону. К.: Вища школа, 1994.
    18. Гезенцвей Л.Б. Технология производства асфальтового бетона. М.: Минкоммунхозиздат РСФСР, 1973.
    19. Гринь И.М. Строительные конструкции из дерева и синтетических материалов. К.: Вища школа, 1990.
    20. Досужий В.В., Степанов Н.В. Заготовительные работы и монтаж систем теплогазоснабжения и вентиляции. Ч.1. Заготовительные работы. К.: УМК ВО,1992.
    21. Дворкин Л.И., Пашков И.А. Строительные материалы из промышленных отходов. К.: Вища школа,1980.
    22. Довбенко В.І. Економіка і організація підприємств будіндустрії. К.: НМК ВО,1990.
    23. Егизаров А.Г. Устройство и изготовление вентиляционных систем. М.: Стройиздат, 1987.
    24. Емельянов А.И., Копник О.В. Проектирование автоматизированных систем управления технологическими процессами. М.: Энергия,1974.
    25. Енборисов Ю.В.,Зискін О.В. Тришарові панелі з ефективним утеплювачем. К.: Будівельник, 1978.
    26. Иванов В.А., Клименко В.З. Конструкции из дерева и пластмасс. К.: Вища школа, 1983.
    27. Искусственные пористые заполнители и легкие бетоны на их основе. Под ред. Горлова Ю.П. М.: Стройиздат, 1988.
    28. Кирсанов Н.Н. Применение алюминиевых сплавов в строительстве. М.: Стройиздат,1987.
    29. Ковальчук Л.М., Производство деревянных клееных конструкций. М.: Лесная промышленность, 1987.
    30. Ковальчук Л.М. Новые исследования в области изготовления деревянных конструкций. М.: Лесная промышленность, 1988.
    31. Кокшарев В.Н., Кучеренко А.А. Тепловые установки. К.: Вища школа,1990.
    32. Колесниченко В.Г. Технология монтажа металлических конструкций К.: Вища школа, 1983.
    33. Конструкции из дерева и пластмасс. (Под ред. Слицкоухова Ю.В.) М.: Стройиздат,1986.
  • 50. Виробництво будівельних матеріалів і виробів з природної сировини
    Другое Строительство

    Çàñòîñóâàííÿ íà ï³ùàíî-ãðàâ³éíèõ êàð'ºðàõ ìåòîäà ã³äðîìåõàí³çàö³¿ äîçâîëÿº îäíî÷àñíî ç äîáóâàííÿì çàïîâíþâà÷³â âèêîíóâàòè ã³äðàâë³÷íó êëàñèô³êàö³þ ï³ñêó ³ ãðàâ³þ çà ôðàêö³ÿìè î÷èùåíèìè â³ä øê³äëèâèõ äîì³øîê. Ñîá³âàðò³ñòü äîáóâàííÿ ï³ñêó ³ ãðàâ³þ ñïîñîáîì ã³äðîìåõàí³çàö³¿ íà 30...40% íèæ÷å, í³æ ³íøèìè ñïîñîáàìè. Öåé ìåòîä íàéá³ëüø åôåêòèâíèé ïðè ðîçðîáö³ ï³äâîäíèõ ³ áåðåãîâèõ êàð'ºð³â, òîìó ùî ïðè öüîìó ïîëåãøóºòüñÿ òåõíîëîã³÷í³ñòü ïðîöåñó âîäîþ, ùî äîçâîëÿº âèêîíóâàòè ïðîìèâàííÿ ³ ñîðòóâàííÿ çàïîâíþâà÷³â.

  • 51. Виробництво будівельних розчинів, бетонних та асфальтобетонних сумішей
    Другое Строительство

    Регулювання властивостей асфальтобетонних сумішей і бетонів можливе за рахунок змін у гранулометричному складі заповнювачів і наповнювачів; використанні матеріалів, які добре взаємодіють між собою. В деяких випадках підвищення якості сумішей досягається введенням поверхнево-активних добавок. Попередня обробка ними наповнювачів зменшує агломерацію частинок і підвищує їх рухомість у процесі змішування асфальтобетонної суміші. Поверхнево-активні речовини підвищують експлуатаційні якості бетону. Велике значення при виготовленні сумішей має послідовність введення компонентів. Так при використанні нагрітих заповнювачів і наповнювачів спочатку необхідно вводити заповнювачі, а потім наповнювач і бітум. При використанні змішувальних агрегатів безперервної дії можливо комплексно автоматизувати технологічний процес. Використання системи автоматизованого виробництва дозволяє виробляти суміші необхідного складу відповідно технологічному режиму з дотриманням тривалості окремих операцій. Крім підвищення якості продукції, автоматизація управління дає змогу скоротити кількість обслуговуючого персоналу, а також суттєво поліпшити санітарно-гігієнічні умови роботи. Впровадження високопродуктивних бетонозмішувальних асфальтних установок дозволяє підвищити якість асфальтобетонних сумішей, покращити техніко-економічні показники роботи заводів, скоротити строки ремонту обладнання, підвищити рівень використання технологічного обладнання. Техніко-економічні показники підвищуються, а якість покращується при введенні бітуму під тиском 3...4 він переходить у дисперсний стан. Це збільшує взаємодію бітуму з поверхнею наповнювача і сприяє створенню його тонких плівок на поверхні мінеральних часток. За рахунок цього витрати бітуму і тривалість змішування суміші зменшуються. Але при цьому важливо зберегти динамічний (турбулентний) режим змішування матеріалів. Ефективним є змішування асфальтобетонної суміші під дією вібрації. При цьому досягається добра гомогенність асфальтобетонної суміші, поліпшуються будівельно-технічні властивості асфальтобетону. Оптимальний режим на стадії транспортування асфальтобетонної суміші до будівельного майданчика забезпечується у тому випадку, коли у сумішах продовжуються процеси структуроутворення.

  • 52. Виробництво виробів і конструкцій із деревини і пластмас
    Другое Строительство

    Панелі цоколя, стін з віконними і дверними блоками виготовляють на лініях, які мають; кондуктор для збирання каркасів, кантовач, накопичувач панелей і рольганги для подання заготовок до робочих місць. При збиранні каркасу, прикріплення обшивок і утеплювача використовують гвіздки і скоби, або збирають панелі склеюванням у гарячих пресах. На лініях опорядження шпатлюють дефектні місця панелей і головки гвіздків. Після сушки у камерах і зачищення поверхні панелей наносять шар грунтовочного покриття, а панелі знову сушать. Потім наносять другий шар шпаклівки і знову панелі сушать. Опорядження погонних деталей полягає у їх фарбуванні методом струйного облива двічі з попереднім шпаклюванням їх поверхні. Для підвищення довговічності деревяних конструкцій, захисту їх від гниття застосовують конструкційні і хімічні методи, а захисту від грибків і комах тільки хімічні. Конструкційні методи захисту поля гають в забезпеченні повітря сухого стану дерев'яних елементів, що досягається утворенням гідро- і пароізоляційних шарів, або створенням сприятливих умов для. виділення із деревини вологи. При захисті від гниття деревину конструкцій оброблюють антисептиками, які поділяються на такі, що розчинні у воді, легких органічних розчинниках, маслах і на антисептики масла. Столярні вироби і елементи деревяних конструкцій для захисту від зволоження просочують гідрофобними речовинами або покривають водостійкими фарбами і лаками. Гідрофобні речовини (ральні масла, парафін, сірка тощо) заповнюють пори деревини і зменшують капілярне зволоження. В звязку з чим здатність деревини набухати залишається, але значно зменшується швидкість цього процесу. Крім того просочування збільшує масу деревини, погіршує її декоративні властивості, обмежує температурний інтервал застосування виробів. Тому просочування гідрофобними речовинами доцільне для систематичного зволожуваних виробів (опалубки, деталі графирен тощо). Для одночасного захисту від зволоження і ураження дереворуйнуючими організмами деревину просочують гідрофобними антисептиками розчинами пентахлорфенола (не менше 5% по масі розчину) у легких нафтопродуктах з добавкою пара фіну. Комплексний захист досягається при обробці деревини синтетичними полімерами. Заготовки просочують низьковязкими мономерами (стиролом, метилнетакрилатом) або олігомерами (фенольним, карбамідним, фурановим), які потім переводять у твердий стан під дією тепла, хімічних реагентів або іонізуючих випромінювань. Для захисту деревяних конструкцій і виробів від атмосферних впливів, зволоження рекомендується також застосовувати різні лакофарбові покриття: масляні фарби, оліфи, синтетичні емалі і лаки. Деревяні конструкції сільськогосподарських будинків доцільно покривати пентафталевими емалями ПФ-115, ПФ-133. Захисні властивості фарб і емалей підвищуються при введенні в них алюмінієвої пудри. Антисептування може здійснюватись методами тимчасового занурення (3…5 хв.), обмазування, обприскування. Найбільш розповсюджений метод занурювання. При цьому розчин антисептика повинен бути теплим, а деревина добре висушена.

  • 53. Виробництво конструкцій і виробів для малоповерхневого будівництва з вторинних сировинних ресурсів
    Другое Строительство

    Àðáîë³ò ÿâëÿº ñîáîþ ð³çíîâèä ëåãêîãî áåòîíó, ÿêèé âèãîòîâëÿþòü ³ç ñóì³ø³ îðãàí³÷íèõ çàïîâíþâà÷³â, ïîðòëàíäöåìåíòó, õ³ì³÷íèõ äîáàâîê ³ âîäè. ³í â³äíîñíî ì³öíèé, âîãíåñò³éêèé, ìຠíåâåëèêó ù³ëüí³ñòü ³ òåïëîïðîâ³äí³ñòü, ëåãêî îáëîìëþºòüñÿ. Àðáîë³ò ïðèçíà÷àºòüñÿ äëÿ áóä³âíèöòâà ìàëîïîâåðõîâèõ ñ³ëüñüêèõ, ïðîìèñëîâèõ, æèòëîâèõ áóä³âåëü. Ç íüîãî âèãîòîâëþþòü ñò³íîâ³ ïàíåë³ ³ áëîêè: ïëèòè ïîêðèòò³â ³ ïåðåêðèòò³â, ÿê³ ï³äñèëåí³ çàë³çîáåòîíîì; òåïëî- ³ çâóêî³çîëÿö³éí³ ïëèòè òîùî. Îäíîøàðîâ³ ñò³íîâ³ ïàíåë³ ç àðáîë³òó äîâæèíîþ äî 6ì äëÿ ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêèõ áóä³âåëü ìàþòü ðÿä òåõí³êî-åêîíîì³÷íèõ ïåðåâàã â ïîð³âíÿíí³ ç äâîøàðîâèìè êåðàìçèòîáåòîííèìè: ìàñà çìåíøåíà á³ëüø í³æ ó 2 ðàçè; âèòðàòè àðìàòóðíî¿ ñòàë³ ó 4 ðàçè; òðóäîºìê³ñòü âèãîòîâëåííÿ ³ ìîíòàæó çìåíøåí³ íà 20…25%. Âèðîáíèöòâî âèðîá³â ³ êîíñòðóêö³é ç àðáîë³òó çä³éñíþºòüñÿ íà ï³äïðèºìñòâàõ ç ïðîäóêòèâí³ñòþ 12…24 òèñ. â ð³ê. Êîíñòðóêö³¿ ³ âèðîáè ç àðáîë³òó â çàëåæíîñò³ â³ä ñåðåäíüî¿ ù³ëüíîñò³ ïîä³ëÿþòüñÿ ïî ïðèçíà÷åííþ íà òåïëî³çîëÿö³éí³ (ù³ëüí³ñòü 400…25%. Âèðîá³ êîíñòðóêö³éí³ (ù³ëüí³ñòü 500…850 êã/ì çä³éñíþº â çàëåæíîñò³ â³ä ì³öíîñò³ íà ñòèñê ïîä³ëÿþòü íà êëàñè:  0.35;  0.75;  1 òåïëî³çîëÿö³éíèé:  1.5;  2;  2.5;  3.5 êîíñòðóêö³éíèé. Àðìàòóðà â êîíñòðóêö³ÿõ ç àðáîë³òó, ÿêà ñòèêàºòüñÿ ç àòìîñôåðíîþ âîëîãîþ ïîâèííà ìàòè îïîðÿäæóâàëüíèé øàð ç áåòîíó àáî ðîç÷èíó ç êëàñîì ïî ì³öíîñò³ ïðè ñòèñêó íå íèæ÷å  3.5. Òåïëîïðîâ³äí³ñòü àðáîë³òó, âèñóøåíîãî äî ñòàëî¿ ìàñè çàëåæèòü â³ä éîãî ù³ëüíîñò³ ³ âèäó çàïîâíþâà÷à ³ çì³öíþºòüñÿ ó ìåæàõ â³ä 0 ç àòìîñôåðíîþ âîëüí³ñòü â³ä 400 äî 850 êã/ì â³äïîâ³äíî).

  • 54. Виробництво санітарно-технічних електромонтажних заготовок, вузлів і виробів
    Другое Строительство

    Сталеві труби при виготовленні вузлів трубопроводів зєднують зварюванням, за допомогою фланців і різьблення. По характеру виконання зварні шви поділяють на однобічні, двобічні, двобічні з кільцевою прокладкою. Трубопроводи з зовнішнім діаметром до 530 мм зварюють тільки однобічним швом. Двобічни шви застосовують при зварюванні труб більшого діаметру. При зварюванні трубопроводів можуть утворюватись напливи розплавленого металу на внутрішніх їх стінках, що збільшує опір руху транспортованих продуктів, особливо в трубопроводів малого діаметру. Фланцеві зєднання використовують у місцях підключення трубопроводів до апаратів і іншого обладнання, яке має фланці, а також на частинах трубопроводів, які потребують у процесі експлуатації періодичного розбирання або змін. Такі зєднання складаються з двох фланців, прокладки або ущільнюючого кільця, зєднуючих болтів або гайок. Фланці вузлів трубопроводів по конструкції, і способу зєднання з трубами поділяють на плоскі приварні, якi приварюють до труб двома швами; приварені у стик; вільні на привареному кільці. У трубопроводах з легованих сталей застосовують вільні фланці, які спираються на відбортований кінець труби. Фланці, які зєднуються з трубою на різьбленні використовують у трубопроводах різного призначення. Їх розміри-зовнішній діаметр, діаметр отворів для болтів стандартизуються. З метою утворення герметичності між фланцями встановлюють прокладки, а поверхням, якi стикуються, надають спеціальну форму. Передбачено 9 видів виконання ущільнюючих площин: з зєднуючим виступом; з виступом; з западиною; з шипом; з пазом; під лінзову прокладку; під прокладку овального перерізу; з шипом-пазом під фторопластову прокладку. Зміщення вісей отворів для болтів не повинні перебільшувати 0,5,мм для отворів діаметром від 14 до 26 мм; 1,6 мм для отворів діаметром від 30 до 48 мм. Різьблені зєднання на технологічних трубопроводах використовують при монтажі внутрішніх систем водо- i теплопостачання. При зєднанні сталевих труб використовують трубне циліндричне різьблення. Ущільнюючі матеріали для різьблених зєднань вибирають в залежності від температури середовища, яке транспортується. Так при температурі цього середовища 105 градусів С використовують льняне пасмо, яке просочене суриком або білилом; а при більшій температурі азбестовий джгут, просочений графітом. При температурі теплоносія до 200 градусів С можна використовувати стрічку і жгут з фторопласту.

  • 55. Вклад Лолейта А.Ф. в совершенствование теории и практики железобетонных конструкций
    Другое Строительство

    Затем он заявил: «Из сопоставления эпюр ясно, какое разнообразие в распределении напряжений получается для одной и той же величины момента в зависимости от того, будет ли для расчета применена гипотеза Навье, пологая n = 25 и n = 8; или гипотеза Консидера» и продолжил: «Совершенно иное получается, если рассматривать мгновенное равновесие, предшествующее моменту разрушения: так как бетон при этом перестаёт принимать участие в сопротивлении растяжению, то тем самым устраняется из расчёта фактор, приводивший к неопределённости разрешения задачи; нейтральная ось занимает совершенно определённое положение, характеризующее 3-й период деформации». Он построил эпюру напряжений и сказал далее: «Если принять величины временных сопротивлений соответственно для железа - разрыву ?а = 3600 кГ/см2; для бетона - сжатию ?б = 200 кГ/см2, то нетрудно увидеть, что при имеющемся в рассматриваемом нами случае соотношении между размерами бетона и сечением арматуры, подверженной растяжению, разрушение произойдёт вследствие достижения железом величины временного сопротивления ?а при наибольшей, так сказать критической, величине изгибаемого момента в опасном сечении».

  • 56. Владимирский собор в Херсонесе
    Другое Строительство

    При Крещении князь получил имя Василий. Он возвратил императорам город Херсонес, соорудив в нём новую церковь. Возвращаясь в Киев, взял Владимир из Царьграда вместе с царевной Анной архиерея Михаила, а из Херсонеса многих священников, монахов. Забрал из Херсонеса мощи священномученика Климента Римского и ученика его Фива, святые иконы, богослужебные книги. Уже на пути из Херсонеса в Киев князь Владимир показал, как христианство влияет на характер человека: отказавшись от многоженства, он направляет своих дружинников к каждой своей жене объявить, что по христианскому закону ему разрешено иметь только одну жену, поэтому он всем даёт свободу и возможность, если они хотят, снова выйти замуж. Старшая его жена, мать Ярослава Мудрого, ушла в женский монастырь под Киевом. По возвращении в Киев, князь Владимир первым делом крестил своих 12 сыновей в источнике, получившем название Крещатик. Было объявлено общее Крещение киевлян в Днепре: "И утром вышел Владимир со священниками на Днепр и собралось много людей без числа... Сразу же по Крещении народа Владимир повелел сокрушать идолов и языческие капища разрушать до основания, и на тех местах строить святые церкви. От Святого Крещения Руси в 988 году до смерти князя в 1015 г. были годы благоденствия на Руси. После Крещения из гордого язычника Владимир переродился в целомудренного, милосердного и доброго человека. Какое-то время он даже не решался утверждать приговоры о справедливых казнях особо опасных преступников. "Почему, князь, ты злодеев не казнишь? Он отвечал: "Боюсь греха. Для просвещения народа Владимир приказал создавать училища, в которых обучали славянской азбуке и Премудрости Божией. Это было начало просвещения русского народа, образованности, грамотности . На княжеском дворе он начал устраивать по праздникам пиры для всего народа, а больным велел развозить продукты по их домам. "Красным солнышком прозвал Владимира русский народ. Его подвиг оценили и свои и чужие. Вызволив народ из тьмы язычества, Владимир объединил всех славян через Крещение в единое государство. Принятие христианства святым князем Владимиром в Херсонесе стало основополагающей частью того государственного механизма, который быстро вывел Киевскую Русь из доисторического состояния, помог ей с удивительной легкостью и скоростью усвоить ценности мировой культуры и стать уже при Ярославе Мудром вровень с лучшими государствами Европы. Крещением Руси святой равноапостольный Владимир открыл нашей истории путь к вечности. Церковь причислила князя Владимира к лику святых, равным апостолам. День памяти святого равноапостольного князя Владимира празднуется 28 июля.

  • 57. Влаштування перегородки за системою W111
    Другое Строительство

    • Висота перегородок "Кнауф" залежить від групи приміщень, в яких вони зводяться.
    • Група І (приміщення з незначною кількістю людей) - квартири в житлових будинках, номери в готелях і мотелях, офіси, кабінети і палати в поліклініках і лікарнях, коридори цих будинків.
    • Група II (приміщення зі значним скупченням людей) - лекційні і актові зали, читальні зали бібліотек, класні приміщення в школах, аудиторії навчальних закладів, виставочні торгові і спортивні зали, операційні зали терміналів, зали їдалень і кафе, ресторанів.
    • До монтажу перегородок можна приступати після закінчення всіх "мокрих" технологічних процесів до улаштування чистих підлог і виконувати його треба в наступному порядку:
    • розмітити проектне положення перегородок на підлозі, стелі та несучих стінках;
    • на поверхні примикання напрямних профілів до міжповерхових перекриттів безпосередньо перед їх кріпленням приклеїти пружну стрічку або нанести паралельними шарами герметик для перегородок;
    • встановити в проектне положення і закріпити дюбелями напрямні каркаси перегородок (UW-профілі) до міжповерхових перекриттів з кроком 1 м (крайні дюбелі розміщають на відстані 10 см від перекриттів);
    • встановити в напрямні профілі (у проектне положення) UW-профілі каркасу та закріпити їх методом просічки або шурупами до напрямних (UW-профілів);
    • виконати всередині каркасу монтаж електричних розводок, кабелів та закладних деталей для кріплення на перегородці стаціонарного обладнання;
    • якщо висота перегородки перевищує довжину ГКП, то в місцях стиків ГКП по висоті необхідно закріпити (до стояків каркасу) горизонтальні перемички з металевих UW-профілів або CW-профілів з розноскою їх (стиків ГКП) по вертикалі, при цьому торцові кромки ГКП повинні відповідним чином бути оброблені з утворенням фасок;
    • встановити з одного боку каркасу ГКП і закріпити їх шурупами довжиною не менше 25 мм, через 25 см (при двошаровій обшивці - шурупами довжиною не менше 35 мм, через 75 см);
    • закріпити в пазухах поміж стояками ізоляційний матеріал (якщо це передбачено проектом);
    • встановити і закріпити ГКП з другого боку каркасу;
    • виконати шпарування швів першого шару ГКП;
    • у випадку встановлення двох шарів ГКП з кожного боку каркасу.
    • 2. Технологія влаштування перегородки W111
    • 2.1 Перегородка на металевому каркасі
    • Гіпсокартонні перегородки з металевим каркасом широко використовують в якості легких внутрішніх огороджуючих конструкцій в житлових, цивільних та промислових спорудах всіх ступенів вогнестійкості з сухим, нормальним та вологим режимами експлуатації приміщень, з висотою від 2,7 до 7,8 м.
    • Вологісні умови в приміщеннях де здійснюється установка перегородок, регламентуються санітарними нормами та відображені в таблиці 6.2.
    • Перегородки КНАУФ стоякової конструкції конструкцій W111 та W112 мають одинарний стояковий каркас з профільних направляючих і стоякових елементів, обшитий відповідно одним та двома шарами ГКП з двох сторін. Згідно DIN 4403, монтаж перегородок W111 та W112 виконується в двох групах приміщень (за призначенням) в залежності від скупчення людей.
    • Перегородка на металевому каркасі:
    • 1 - подвійна гіпсокартонна обшивка; 2 - металевий каркас; 3 - звукоізоляційний матеріал
    • Горизонтальний розріз перегородки W111:
    • 1 - лист гіпсокартона; 2 - металевий каркас; З - звукоізоляційний матеріал.
    • Перегородки W111 з звукоізоляційними плитами рекомендують використовувати у лікарнях і інших приміщеннях, до яких висувають підвищенні вимоги до звукоізоляції.
    • 2.2 Послідовність виконання монтажу перегородок
    • Загальні вимоги:
    • розмітити проектне положення перегородки, яку будуть монтувати, на підлозі, стінах та стелі;
    • на поверхню прилягання направляючих профілів до міжповерхових перекриттів безпосередньо перед установкою приклеїти пружну стрічку або нанести клей для перегородок;
    • встановити в проектне положення та закріпити дюбелями "КНАУФ" направляючі каркаса стіни UW профілі до міжповерхових перекриттів (якщо імовірним є прогин стелі > 10мм слід використовувати ковзне примикання);
    • встановити в проектне положення та закріпити до несучих стін приміщення дюбелями стоякові профілі CW (кількість точок кріплення не менше 3, відстань кріпильних елементів між собою не більше 1 м). Для масивних стін необхідно використовувати
    • торсійні дюбелі (для немасивних - спеціальні анкерні елементи);
    • встановити в проектне положення та закріпити стоякові профілі каркаса в направляючих профілях методом просічки з відгином або шурупами-саморізами з кроком 1 м. Якщо передбачають робити облицювання керамічною плиткою то крок стояків не повинен перевищувати 40 см;
    • монтаж закладних деталей для закріплення на стіні навісного обладнання та меблів;
    • у випадку коли висота перегородки більша за довжину ГКП, в місцях їх стикування встановити горизонтальні перемички з металевих UW або CW профілів з розбіжкою стиків ГКП відносно одна від другої по вертикалі, при цьому торцеві кромки ГКП в місцях стикування повинні мати фаски;
    • встановити вертикально на одній стороні каркаса ГКП тазафіпити їх шурупами (довжиною не менше 25 мм) через 25 см (при подвійній обшивці - шурупами довжиною не менше 35 мм через 75 см);
    • закріпити між стояками звукоізоляційний матеріал (якщо це передбачено проектом);
    • встановити та закріпити ГКП з іншого боку каркаса;
    • виконати забивання швів між ГКП.
    • 2.3 Обробка лицьової поверхні
    • При використанні паперової стрічки та ручному зашпаклюванні швів між листами використовувати Фугенфюллер, у разі машинного шпаклювання використовувати Амес - прилад або Джойнтфіллер-Супер. Без використання
    • ущільнюючої стрічки для швів при заклеюванні вручну необхідно використовувати КНАУФ Уніфлот вологостійкий.
    • Шпаклівка HP Фініш використовується для нанесення останнього шару для вирівнювання перед шліфуванням швів між листами.
    • При багатошаровій обшивці необхідно заповнити шви внутрішніх шарів, шви зовнішніх шарів необхідно зашпакльовувати.
    • Необхідно зашпакльовувати головки шурупів.
    • При шпаклюванні температура в приміщенні не повинна бути нижчою за 10'С.
    • Перед формуванням або нанесенням будь-якого іншого покриття необхідно прогрунтувати гіпсокартонні листи.
    • Для ґрунтування зашпакльованих гіпсокартонних листів використовувати системний компонент Knauf Spezialgrund K459.
    • На гіпсокартонні листи дозволяється наносити покриття:
    • фарби на основі водяних та акрилових дисперсій, олійні, лакові, поліуретанові фарби;
    • керамічні покриття;
    -штукатурки та шпаклівки;

  • 58. Влаштування підвісної стелі за системою D112
    Другое Строительство

    • Підвісні конструкції для підвісних стель:
    • а - прямий підвіс; б - швидкий підвіс: в - антивібраційний підвіс
    • Таблиця 2. Витрата матеріалів на і м2 стелі комплектних систем підвісних стель антивібраційних підвісів (довжина від 12 до 100 см).
    Найменування матеріалів комплектної системиОдиницяВитрата на 1 м! стелівиміруD111D112D113Плита гіпсокартонна Профіль CD 60x27x0.6 Профіль UW 28x27x0.6 Основний брусок 30x50 Несучий брусок 30x50 CD-гіодовжувач профілів дворівневий CD-з'єднувач профілів дворівневий CD-з'єднувач профілів однорівневий Підвіс з затиском для профілю CD 60x27x0.6 Тяга підвісу або Підвіс прямий для профілю CD 60x27x0,6 Шуруп LN 3.5x9 для з'єднання профілів Підвіс прямий для брусків Шуруп довжиною 25 мм для кріплення підвісу до бруска Шуруп TN довжиною 25 мм для кріплення ГКП Шуруп TN довжиною 35 мм для кріплення ГКП Шуруп для з'єднання брусків Анкер для з/б перекриття Дюбель для кріплення UD до стіни Стрічка армуюча для швів Шпаклівка "Фугенфюллер" Шпаклівка "Уніфлотт" ҐрунтовкаKB. М пог. м пог. м пог, м пог. м шт. ІІГГ. шт. шт. шт. пгт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. пог. м кг кг л1 1.3 2.1 - - 1.7 3.4 - 17 2.7 1.7 1.2 0,4 0.1 0.11 3.2 - 0.6 2.3 - 1.3 1.3 1.3 1.3 17 - - 1.3 1,2 0.4 0.1 0.11 2.9 * - 0.2 - 1.7 0.7 0,7 0.7 1.4 23 - - 0.7 1.2 0,4 0.1 0.1

    • закріплення на підвісах або анкерних елементах основних профілів;
    • вирівнювання основних профілів в одній площині за допомогою ре
    • гульованих пристроїв, затисків і стопорних улаштувань;
    • прикріплення до основного профілю несучих профілів за допомогою
    • дво- або однорівневого з'єднувача;
    • 2. Технологія влаштування підвісної стелі
    • 2.1 Види каркасів гіпсокартонних систем
    • Каркас являє собою плоску або просторову конструкцію з шарнірним або жорстким з'єднанням елементів, що входять до його складу (балок, ригелів, стояків). За призначенням каркаси гіпсокартонних систем поділяються на стельові, перегород очні, пристінні. За матеріалом - металеві і дерев'яні. За розташуванням елементів каркаси можуть виготовлятися з розташуванням елементів в одній площині (одному рівні) або в двох площинах (двох рівнях). У складі каркасу можна виділити основні і несучі елементи. Основні елементи прикріплюються до несучої основи (стіна, стеля), а несучі прикріплюються до основних. До несучих елементів прикріплюються ГКП. Отже, дворівневі каркаси - це конструкції, що мають два ряди дерев'яних брусків або металевих профілів, розташованих перпендикулярно один до одного. Якщо елементи каркасу розташовані в один ряд, то вони утворюють рамну конструкцію (рис. 4.1).
    • Елементи металевих каркасів з'єднуються поміж собою стальними кріпильними елементами: шурупами, заклепками, виштамповкою. Елементи дерев'яних каркасів з'єднуються за допомогою шипогніздових, шпонкових, шпунтових спряжень, а також за допомогою цвяхів, шурупів, скоб, з використанням клею.
    • Стикові з'єднання металевих і дерев'яних елементів каркасу повинні розміщуватися врозбіжку. Стики ГКП не повинні співпадати зі стиками каркасу як з точки зору забезпечення максимальної міцності і технологічності всієї системи в цілому, так і пожежної безпеки, оскільки у протилежному випадку вогнезахисний ефект гіпсокартонного облицювання значно знижується.
  • 59. Влаштування підшивної стелі за системою D212
    Другое Строительство

    • Улаштування фризу в підшивній стелі:
    • 1 - ГКП; 2 - паперова армуюча стрічка в шарі шпаклівки; 3 - волокнистий фільтр 4S А
    • Нерідко, з декоративною метою в підшивних стелях використовують перфоровані (з лінійними або циклічними отворами) і непер-форовані плити, наприклад, для улаштування обрамлення (фриза) стелі по її периметру.
    • Підшивні стелі з перфорованих або шлицьованих плит збираються у відповідності з монтажним планом (планом разкладки плит), згідно з яким на заводі-виробнику нарізають доборні елементи з перфорованих або шлицьованих плит, а також плит для обрамлення стелі. Доборні елементи ГКП повинні нарізатися так, щоб вони співпадали при стикуванні за довжиною, шириною і діагоналями з основними елементами стелі. При розкроюванні ГКП необхідно враховувати утворення між ними швів шириною 1 мм. Плити маркуються згідно плану їхньої розкладки і доставляються під монтаж з відповідним маркуванням. Звукопоглинання ГКП зростає з підвищенням щільності волокнистого фільтру. В деяких випадках для забезпечення підвищення звукоізоляції підшивних стель у доповнення до волокнистого фільтру по плитах стелі укладають ще й волокнисті звукоізоляційні матеріали, наприклад, мінеральну вату.
    • Звукоізоляційний волокнистий матеріал в конструкції підшивної стелі
    • В цьому випадку плити з мінеральної вати необхідно укладати щільно в місцях їх стикування. Каркаси підшивних стель слід виконувати у відповідності з планом розкладки ГКП.
    • Монтаж плит стель ведуть від середини приміщення в напрямку стін. При цьому до їхнього кріплення перевіряють збіг перфорації плит, що прикріпляються до каркасу, з перфорацією плит, що вже до нього закріплені.
    • Видимі шви в підшивних стелях улаштовуються, наприклад, по дерев'яному каркасу рамної конструкції.
    • Якщо підшивні стелі виконуються з гіпсокартонних плит, то шпарування швів здійснюється з усіх боків по обрізних кромках з фаскою без армуючої стрічки шпаклівкою "Уніфлотт" ручним шпателем.
    • Якщо передбачається шпарування швів шириною 1-2 мм, то потрібно з усіх кромок з їхнього лицьового боку зняти фаску глибиною 2-3 мм, потім заповнити шви шпаклівкою "Бау-Сілікон" під тиском за допомогою шприца. Остаточно обробка стиків гіпсокартонних плит здійснюється шляхом їхнього затирання начисто шпаклювальною масою, після чого виконують шліфування стиків.
    • Улаштування видимого шва між ГКП підшивної стелі: 1 - брусок рамного каркасу;2 - видимий шов; 3 - волокнистий фільтр
    • Шпарування шва між ГКП шналювальною масою: 1-ГКП; 2 - шов з фаскою, заповнений шпаклівкою "Уніфлотт"
    • 2. Комплекти підшивних стель
    • Досить широке розповсюдження знайшли підшивні стельові комплектні системи "Кнауф D21" на основі декоративних плит з полістеролу. Такими плитами можна оздоблювати стелі приміщень промислових, цивільних та житлових будинків. Дуже поширеною конструкцією таких стель є: конструкція D211 з декоративних полістирольних плит, які приклеюються безпосередньо до поверхні міжповерхового перекриття (а), а також конструкція D212 з декоративних полістирольних плит, які приклеюються до рамного каркасу з дерев'яних брусків, закріпленого до міжповерхового покриття через прокладку (б).
    • Стеля D211 використовується якщо перекриття має рівну поверхню, яка може бути оздоблена без будь-яких підготовчих робіт по її попередньому вирівнюванню.
    • Якщо на поверхні перекриття є нерівності до 20 мм, то використовують систему D212 з попереднім закріпленням вирівнювального рамного дерев'яного каркасу (обрешітки) з сухих дерев'яних брусків.
    • Основним елементом комплектної системи D21 є декоративні полістирольні плити білого кольору, які мають розміри 600x600x9 мм і 300x300x9,5 мм. Такі плити випускаються з повним заводським оздобленням і різноманітними малюнками. За необхідністю плити можна фарбувати водорозчинними фарбами. Не слід використовувати фарби на основі органічних розчинювачів.
    • Стелі з використанням декоративних плит з полістиролу мають низку незаперечних переваг, до яких можна віднести: легкість (їм2 плит важить 400 г); високу довговічність; стійкість до дії вологого повітря; легкість і швидкість монтажу (особливо системи D211); можливість зміни кольору; можливість чищення плит миючими засобами (окрім використання миючої рідини на органічному розчинювачі); значна біологічна стійкість (не піддаються пошкодженням мікроорганізмами - гниттю, пліснявінню), низька теплопровідність, яка сприяє збереженню тепла в приміщенні.
    • Підшивні стелі комплектної системи "Кнауф D21":
    • а - конструкфя D211; б - конструкція D212
    • При влаштуванні стель системи D211 слід дотримуватись наступного поряд ку монтажу:
    • з поверхні міжповерхового перекриття зняти пил, бруд, шпалери, фарбу;
    • при необхідності (якщо є дрібні нерівності)виконати вирівнювання поверхні міжповерхово го перекриття шпаклівкою "Фугенфюллер";
    • щебенисті місця на поверхні міжповерхового перекриття зашпаклювати або ретельно заґрунтувати грутівкою "Тіфенгрунд";
    • визначити і відмітити центр стелі та намітити на ній взаємно перпендикулярні вісі;
    • нанести клей "Стіропорклебер" на декоративну полістирольну плиту гребінковим шпателем по всій її поверхні або плямами (по кутах і по середині) і приклеїти на поверхню перекриття рядами у взаємно перпендикулярних напрямках, починаючи від центру.
    • Напрямки приклеювання декоративних плит до поверхні міжповерхового перекриття, що опоряджується:
    • 1 - діагоналі;2 - центральні вісі;3 - напрямки приклеювання
    • Стелю системи D212 слід монтувати в наступному порядку:
    • виконати розмічування стелі так само, як і при влаштуванні системи D211 разом з розмічуванням каркасу;
    • закріпити каркас через вирівнювальні прокладки з відстанями між
    • брусками 300 мм;
    • приклеїти полістирольні плити клеєм "Стіропорклебер" або "Монтажклебер" (нанести його на плиту тільки в місцях прилягання до обешітки), починаючи від центру, так само, як і для системи D211.
    • Клей "Стіропорклебер" призначено для приклеювання пінополістиролу і мінераловолокнистих плит на стіни і стелі всередині приміщень. Він добре клеїть такі плит до бетону, гіпсові штукатурки, вапняно-цементної і цементної штукатурки, гіпсокартону, цегляної і кам'яної кладки). Клей після тужавіння має добру стійкість до вологи, холоду, тепла. При нанесенні клею гребінковим шпателем його витрата на 1 м2 площі становить 350-500 г, а при суцільному нанесенні - 1 кг.
    • Клей, що залишається на поверхні плити, слід одразу видалити. Не рекомендується використовувати клей при температурі нижче +5*С Після закінчення робіт слід негайно вимити інструмент. Клей слід зберігати при температурі не нижче 0°С. Термін зберігання - 1 рік.
    • З метою поліпшення звукоізоляційних якостей міжповерхових перекриттів доцільно використати гіпсокартонні плити з суцільною поверхнею, оскільки перфоровані або шліцьовані плити для цього непридатні.
    • 3. Технологія влаштування підвісної стелі
    • Каркас являє собою плоску або просторову конструкцію з шарнірним або жорстким з'єднанням елементів, що входять до його складу (балок, ригелів, стояків). За призначенням каркаси гіпсокартонних систем поділяються на стельові, перегород очні, пристінні. За матеріалом - металеві і дерев'яні. За розташуванням елементів каркаси можуть виготовлятися з розташуванням елементів в одній площині (одному рівні) або в двох площинах (двох рівнях). У складі каркасу можна виділити основні і несучі елементи. Основні елементи прикріплюються до несучої основи (стіна, стеля), а несучі прикріплюються до основних. До несучих елементів прикріплюються ГКП. Отже, дворівневі каркаси - це конструкції, що мають два ряди дерев'яних брусків або металевих профілів, розташованих перпендикулярно один до одного. Якщо елементи каркасу розташовані в один ряд, то вони утворюють рамну конструкцію (рис. 4.1).
    • Елементи металевих каркасів з'єднуються поміж собою стальними кріпильними елементами: шурупами, заклепками, виштамповкою. Елементи дерев'яних каркасів з'єднуються за допомогою шипогніздових, шпонкових, шпунтових спряжень, а також за допомогою цвяхів, шурупів, скоб, з використанням клею.
    • Стикові з'єднання металевих і дерев'яних елементів каркасу повинні розміщуватися врозбіжку. Стики ГКП не повинні співпадати зі стиками каркасу як з точки зору забезпечення максимальної міцності і технологічності всієї системи в цілому, так і пожежної безпеки, оскільки у протилежному випадку вогнезахисний ефект гіпсокартонного облицювання значно знижується.
    • Конструкції каркасів для гіпсокартонних стель:
    • а - з двох рядів дерев 'яних брусків; б - з двох рядів металевих профілів; в - рамна конструкція каркасу з металевих профілів
    • Якісно змонтований каркас не тільки забезпечує надійність всієї системи в цілому, але й дає гарантію отримання рівної основи і, отже, рівної лицьової поверхні обшивки та нормального стикування гіпсокартонних плит і панелей. При цьому слід мати на увазі, що помилки, допущені при збиранні каркасів, у більшості випадків не піддаються виправленню ні при обшиванні ГКП, ні в результаті шпаклювання швів між ними. Тому монтаж каркасів повинен здійснюватися з обов'язковим дотриманням наступних умов:
    • -каркас повинен мати необхідну ступінь жорсткості, що визначає призначення відстаней, з одного боку - між точками його кріплення до несучих конструкцій будівлі, а з другого - між основними і несучими елементами;
    • елементи каркасу повинні бути недеформованими і рівними (погнуті металеві елементи непридатні для використання в каркасі), дерев'яні бруски (рейки) не можна виготовляти з навкісшарової деревини або з брусків, що мають послаблені перерізи. Крім того, дерев'яні елементи каркасу повинні мати достатні розміри для забезпечення мінімальної площі спирання на них ГКП;
    • якщо є необхідність підвішування до каркасів обладнання, меблів, освітлювачів, то вони повинні бути підсилені допоміжними елементами, спареними профілями стійок з належною орієнтацією поміж собою.
    • Завдяки використанню каркасів гіпсокартонні системи набувають підвищення жорсткості, міцності, зниження деформативності. Вони дозволяють досягти потрібного рівня звуко- і теплоізоляції огороджувальних конструкцій, приховати комунікації в приміщеннях, підвищити рівень вогнестійкості будівельних конструкцій.
    З появою можливості кріплення ГКП до металевих каркасів шурупами без попереднього просвердлювання отворів їм стали надавати перевагу у зв'язку з їхньою легкістю, міцністю, зручністю монтажу, вогнестійкістю і довговічністю.

  • 60. Водоснабжение как жизненно важная отрасль
    Другое Строительство

    В порядке реализации принципа дифференцированного водоснабжения и в целом упорядочения использования водных ресурсов предлагается:

    • разделить всех водопользователей по критерию нуждаемости в воде определенного качества как минимум на две категории, подкрепив такое разделение необходимыми для его практического осуществления техническими решениями;
    • выработать и ввести в действие шкалу дифференцированных прогрессивно возрастающих тарифов на воду в зависимости от объема и особенно степени соответствия потребляемой воды необходимому или допустимому для конкретной категории потребителей качеству;
    • наладить применительно к каждому водопользователю строгий учет количества потребленной им воды того или иного качества с оплатой предоставленного товара в соответствии со шкалой дифференцированных тарифов;
    • организовать систематический учет социально-экономических потерь за счет заболеваемости «водного» происхождения и обращать экономию средств, возникающую за счет предотвращения такой заболеваемости, на дальнейшее совершенствование общественного водоснабжения;
    • ужесточить ответственность и меры административного, экономического и общественного воздействия на нарушителей законодательства в области водоподготовки, водопользования, санитарной охраны территорий и т. п.;
    • улучшить информированность населения о положительном и отрицательном влиянии водного фактора на здоровье;
    • повысить уровень воспитательной работы среди населения применительно к культуре водопользования, соблюдению гигиенических норм и санитарных правил, здорового образа жизни в целом, понимания экологических проблем и т. п.