Информация о готовой работе

Бесплатная студенческая работ № 7302

Билеты по литературе (Украина)

Б�лет 1 1.Пов�сть �вана Нечуя-Левицького УКайдашева с�м'яФ як енциклопенд�я народознавства Ще �. Франко зазначав, що пов�сть УКайдашева с�м'яФ Уз огляду на високоартистичне змалювання селянського життяФ належить Удо найкранщих оздоб укра�нського письменстваФ. З великою художньою силою � правндив�стю �. Нечуй-Левш�ький розкрив у цьому твор� духовн� ц�нност�, як� склалися впродовж стол�ть в укра�нськ�й родин�. Новаторство письменника якраз виявилося втому, що в�н показав руйнування набуто� духовност� трунднощами щоденного життя, в�дтворив такий стан укра�нського селянства, який н�вечить справжню суть його Ународного духуФ. В етнограф�чн�й розв�дц� УСв�тогляд укра�нського народуФ �. Нечуй-Левицький вказував на велик� моральн� потенц�� народу, суть яких в�дбилась насамперед в усн�й поез��. В�н радив письменникам не обминати колоритнних народних вислов�в � через �х осво�ння показати св�тов� неповторну дуншу укра�нц�в. Найр�зноман�тн�ш� засоби барвистого народного мовлення письменник вдало використав у УКайдашев�й с�м'�Ф. Змалюванням саме буденного життя укра�нських селян пов�сть УКайндашева с�м'яФ вир�знялася у л�тератур� - адже тогочасн� автори захоплюнвалися переважно святковою стороною селянського побуту. Будн� Кайдаш�в минають у невсипущ�й прац�. Косовиця, жнива, плекання городини, УзимонваФ ж�ноча робота (пряд�ння, ткання полотна, шиття � вишивання одягу) - ц� та �нш� щоденн� клопоти визначали стосунки м�ж членами с�м'� Кайдаш�в. Хоча у твор� майстерно виписан� � святков� звича� та обряди, глибоков�ков� традиц�� � в�рування. Вт�ленням укра�нсько� рел�г�йност� � високо� народно� морал� � у пов�нст� Мелашка. п� любов до р�дно� матер�, чолов�ка, намагання догодити свекнрус� при�мно вражають. Доведена до в�дчаю, Мелашка �де з односельчананми в Ки�вську Лавру на прощу - святкування паски у Ки�в�, за народним пов�р'ям, мало б принести у с�м'ю Боже благословення. Письменник поетинзу� свою геро�ню. Так, л�рична душа Мелашки почула у жал�бних п�снях ченц�в у чистий четвер (напередодн� Великодня) Уякесь море сл�з, що злинвалось тисяч� л�т, � злилось докупи, � полилось п�снями з грудей. Здасться, в тому мор� сл�з текли р�ки народного горя од самого початку св�ту...Ф. Побожним, чуйним � добрим був Кайдаш, мр�яв про смерть по-християнськи: з� спов�ддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасно� страшно� смерт�, яка не в�дпов�дала християнським уявленням. Сини � нев�стка Мотря надто часто порушували четверту запонв�дь Божу: не поважали � не шанували батьк�в. А народна мораль грунтуванлася в основному на запов�дях Божих. У сел� зневажали злод��в, п'яниць, покриток, ледар�в, хвальк�в, безбожник�в Тут н�коли н�кому н�чого не забували. Не могли забути й Мотр� того, що вибила свекрус� око, а Карпов� - що ганявся за мат�р'ю з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали нег�дними: вибираючи Карпа десяцьким, хтось п�дкреслив, що Убуде добрий с�пакаФ, а пропонуючи жартома кандидатуру Мотр�, селяни висм�яли цю ж�нку: - А може, панове громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, - прикинув сл�вце один жарт�вливий чолов�к. - Не можна, вона повибива� вс�м бабам оч�, - гукнули чолов�ки, см�ючись. Глибокий знавець селянського життя � побуту, селянсько� психолог�� �. Нечуй-Левицький розум�в, що про народ треба писати без будь-яких принкрас. У центр� пов�ст� - повсякденний плин життя селянсько� с�м'�, в якому на перший план висуваються побутов� сварки, спричинен� в�дсутн�стю прангнення зрозум�ти один одного. Жанрова специф�ка твору поляга� у тому, що цей повсякденний плин життя родини Кайдаш�в розгорта�ться в найр�знноман�тн�ших побутових виявах, як� часто окреслюються в гумористичному план�. Гумор письменника сяга� кор�нням у народний грунт � м�цну нац�оннальну л�тературну традиц�ю. Природжений гумор Нечуй-Левицький вванжав нев�д'�мним елементом нац�онально� псих�ки, що Узата�вся в ус�х звинвах розуму � фантаз�� щирого у�фа�нця � � глибоко сво�р�днимФ. Контрасти створеного народом величного епосу � др�б'язково� хатньо� в�йни надають пов�ст� особливого �рон�чного забарвлення (УНе чорна хмара з-за синього моря виступала, то виступала Мотря з Карпом з-за сво�� хати до тинуФ). У пов�ст� письменник гумористичне показав вза�мн� заздрощ�, пл�тки та шанлен� вибухи злост� серед Кайдаш�в. Проте гумор у пов�ст� ма� сп�вчутливий характер: автор бачить вплив на психолог�ю Кайдаш�в �хнього тяжкого станновища, бо п�сля довгов�чно� панщини вони потра-пили в нов�, незвичн� обнставини. �з сер�� ком�чних под�й склада�ться сумна картина буття с�м'�, де син виступа� проти матер�, й уся родина марно витрача� сили � здоров'я на безглузд� супе-речки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не в�дпонв�да� справжн�й сут� Ународ-ного духуФ. Духовна роз'�днан�сть - ось те лихо, яке кожен день отрую� укра�нську родину, яка впродовж в�к�в була оповита високою духовн�стю � мораллю.

де син виступа� проти матер�, й уся родина марно витрача� сили � здоров'я на безглузд� супе-речки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не в�дпонв�да� справжн�й сут� Ународ-ного духуФ. Духовна роз'�днан�сть - ось те лихо, яке кожен день отрую� укра�нську родину, яка впродовж в�к�в була оповита високою духовн�стю � мораллю. Яскравий колорит звича�в, обряди народних замовлянь, передвес�льн� розглядини, с�льськ� розваги, детальн� описи селянського одягу та осел�, насичена присл�в'ями � приказками мова пов�ст� - усе це да� п�дстави вванжати цей тв�р справжньою енциклопед��ю народознавства. 2.Краса � велич р�дного слова у поетичн�й творчост� Максима Рильнського. Прочитати в�рш напам'ять. М. Рильський надавав проблемам мови великого значення впродовж ус��� творчост�. В�н був надзвичайно вимогливий до мови власних твор�в, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет занкликав сво�х сучасник�в боротися за чистоту � збагачення укра�н-сько� мови. Прикладом такого звернення � в�рш УМоваФ, в якому поет з великою н�жн�нстю � любов'ю говорить про мову. Вона звучить для поета як п�сня океану. Мова р�дного народу глибока у сво�й мудрост�. Як тонкий знавець мовних проблем, М. Рильський вважа�, що у наронду, його поез��, розмовн�й мов� треба шукати джерела нового наповнення л�тературно� мови [цитата]. Мова укра�нського народу - самобутн� � неповторне явище. Обов'язок кожного митця турбуватися про �� долю, удосконалювати � збаганчувати [цитата]. Сво�ю творч�стю М. Рильський подав г�дний приклад турботи про удосконалення мови. � в ориг�нальн�й поез��, � у перекладах численних зарунб�жних автор�в, зокрема рос�йських (Пушк�н, Л�рмонтов), польських (М�ц-кевич. Словацький), французьких (Верлен), в�н збагачував укра�нську мову власними новотворами, розширював �� синтаксичн� можливост�. Вагомий внесок поета у словникову справу укра�нсько� мови. Словнинки та дов�дники, видан� за участю М. Рильського, не втратили свого значенння й сьогодн�. Як згадують друз� поета, праця над словниками � з� словнинками була найулюблен�шим його заняттям. У в�рш� УМоваФ поет заклика� � сво�х сучасник�в част�ше Узаглядати у словникФ. На його переконання - Уце пишний яр, а не сумне провалляФ. Високу оц�нку да� автор в�рша словников� Гр�нченка й Даля. В�рш УМоваФ написаний у 1956 р. На той час укра�нська мова зазнала пом�тних деформац�й у зв'язку �з в�дведенням �й б�льшовицькими �деологанми другорядно� рол� у сусп�льств�. П�сля XX з'�зду парт��, на якому було п�ддано критиц� культ особи Стал�на, в як�йсь м�р� вже можна було говоринти про нац�ональн� утиски � насамперед про занепад нац�ональних мов. В Укра�н� одним з перших на захист мови виступив М. Рильський. Його поенз�я УМоваФ у яскраве св�дчення цьому. У 1959 роц� на IV з'�зд� письменник�в Укра�ни М. Рильський прочитав в�рш УР�дна моваФ. Сво�м незвичайним виступом на письменницькому фонрум� поет ще б�льше загострив увагу на потреб� повноц�нного функц�онунвання укра�нсько� мови. Для цього укра�нська мова мала вс� п�дстави. У мов� знайшли в�дгук �стор�я народу, бурхливе, неспок�йне його життя, яке поет прир�вню� до Угулу в�к�вФ, Ушуму стол�тьФ. У ньому - Убунр� подихФ, Уневол� стог�нФ, Увол� сп�вФ, Усурма походу св�танковаФ. В умовах рос�йського царського гноблення укра�нська мова зазнала жорстокого пересл�-дування, нищення. Вдаючись до засобу персон�ф�кац��, поет з болем згаду� страшн� знущання блазн�в рос�йського царя над �� Увенлично-г�дним духомФ. Нема� сумн�ву, що п�дставою для таких поетичних узагальнень М. Рильського були вс� т� ганебн� документи, як� забороняли укра�нське слово в оф�ц�йно-д�ловому мовленн�. Це був горезв�сний Валу�вський цирнкуляр, кмський указ та численн� неопубл�кован� заборони у радянськ� часи, Про вс� ц� знущання над словом М. Рильський писав з особливим болем. Кожен рядок наведено� строфи узагальню� г�рку правду поневолення, спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася �� слава по св�ту. За спробу протистояти �мперськ�й свавол� не раз доводилося платити власною волею. � це вже стосувалося не т�льки минулого стол�ття, а й 20-30-х - к�нця 40-х рок�в XX стол�ття. Нав�ть п�д час хрущовсько� Ув�днлигиФ М. Рильський не м�г в�дверто виступити на захист р�дно� мови. Саме на так� асоц�ац�� наводить його поез�я УР�дна моваФ. Тому у друг�й частин� в�рша поет так багато уваги прид�ля� рос�йсько-укра�нським культурним зв'язкам та в�льному розвитку укра�нсько� мови. Зрозум�ло, що говорити про Ув�льне словоФ укра�нського народу у кол� братн�х мов доводилося б�льше з огляду на те, щоб не накликати б�ди на себе особисто та й на спронби в�дродження укра�нсько� культури у п�слякульт�вськ� часи. Краса � велич р�дного слова осп�ван� М. Рильським у в�рш� УСонет про словникФ, поем� УСлово про р�дну мат�рФ та �нших творах.

Б�лет 2 1.Трагед�я особистост� в роман� УХ�ба ревуть еопи, як ясла повн�?Ф Панаса Мирного. Трагед�ю особистост� Панас Мирний в�дбив уже в назв� - при виданнн� 1903 р, в Укра�н� тв�р був названий УПропаща силаФ. У роман�, за визнанченням �. Франка, Узмальовано майже стол�тню �стор�ю укра�нського селаФ, розкрито тогочасну д�йсн�сть в ус�х �� складностях � суперечностях. В аленгоричн�й назв� УХ�ба ревуть воли. як ясла повн�?" звучала головна �дея: воли - символ�чний образ уярмленого селянства - не ревли б, якби було що �снти й пити. Трагед�ю особистост� найповн�ше в�дтворено у дол� Ч�пки, Грицька, Максима, Мотр�. �нш� персонаж�- Галя, Христя, баба Оришка- сприянють рель�фн�шому в�дт�ненню головних характер�в. Трет� - Лушня, Матння, Пацюк, Порох. Чижик, Явдоха, генеральша, Кряжов, пан Польський, хоча � � еп�зодичними, дали змогу авторов� передати сутн�сть тогочасних сусп�льних тенденц�й та психолог�чно увиразнити причини трагед�� особиснтост�. Складна композиц�я роману, яку академ�к Олександр Б�лецький нанзвав Убудинком з багатьма прибудовами � надбудовамиФ, п�дпорядкована мет� якнайширше показати соц�альн� умови життя селянства � мотивувати повед�нку геро�в, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, кал�чило �х душ�, н�вечило мораль, тобто спричинило трагед�ю. У центр� роману образ Ч�пки - невтомного шукача правди, котрий з�йшов на криву стежку боротьби � став Упропащою силоюФ. Син зневаженно� селянки. Ч�пка зроста� в злиднях, в умовах недоброзичливост� й воронжост�. Ровесники глузують з нього. Коли багат�й Бородай за вперт�сть пронгнав Ч�пку з роботи, в�н "пон�с у серн� г�рке почуття ненавист� на долю, що под�лила людей на хазя�на й роб�т-ника...Ф. Кожний з етап�в життя Ч�пки винразно окреслений завдяки тонкому психолог�чному анал�зу його повед�нки. Р�зк� переходи в�л спод�вань щасливо жити на сво�му добр� до г�рких рознпачливих настро�в розкривають збентежену душу героя. Надто вразила кринвда Ч�пку, коли за право працювати на власн�й земл� чиновник цин�чно винмага� хабара. У цей момент Ч�пка втратив в�ру у справедлив�сть. У його серц� вже вкотре закип�ла ненависть, на жаль, не лише до гнобител�в, а й до вс�х людей. Зв�дси - сл�пе, стих�йне бунтарство зневажено�, об�крадено� людини. Роздумуючи над особистою недолею, над всенародним лихом, Ч�пка все глибше усв�домлю� соц�альн� корен� пануючо� несправедливост�. Для нього ста� очевидним, що на труд�вника УналяглиФ � пом�щик, п�п, шинкар, � Усв�й брат-богатирФ, що "вс�м бажа�ться по�здитиФ на ши� безправного селянинна. П�д впливом лихого УтоваристваФ Ч�пка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натур� на якийсь час перемогло. В�н соромився свого давнього безпуття Ут��� криво� стежкиФ. П�шли розмови про земство, про вибори гласних, � Ч�пка заклика� громаду захищати сво� �нтереси. Коли Ч�нпку наказом губернатора було виведено з управи Упо неблагонадежностиФ. то ця кривда стала останн�м поштовхом, що з�пхнув правдошукача на стежнку сл�по� помсти. Грабунки, вбивства зводять нан�вець його протест. Кров невинних людей страшним тавром заплямову� Ч�пку. �з правдошукача в�н перетворився на крим�нального злочинця. Грицько, найближчий приятель дитячих л�т Ч�пки, обира� �нший житнт�вий шлях. М�ряючи босими ногами курн� зароб�тчанськ� шляхи, Грицько мр�яв про Ухату теплуФ. Невдач�, б�дування, злигодн� породили у хазяйновинтого парубка его�зм, байдуж�сть до дол� �нших, корислив�сть. Нав�ть принятелювання з Ч�пкою Грицько намагався використати для власного збаганчення. Неприховане злорад-ство щодо Ч�пки, зневага свого товариша - це так само сво�р�дна трагед�я Грицька. Максим еудзь - це ще один яскравий тип траг�чно� особистост�, Упропащо� силиФ. Душа Максима рвалася до енерг�йного д�ла, на широкий прост�р. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав в�д безгнлуздо� служби-муштри. Коли йому потрапила до рук УграматкаФ, самотужки опанував азбуку � навчився по церковних книжках читати. Гор�лка, до яко� Максим звик, вимагала грошей, � в�н не соромиться грабувати людей, оббинрати солдат�в. Всякими неправдами Максим збагачу�ться � поверта�ться в село через тридцять рок�в з грошима та УзаслугамиФ. Максим�в хут�р ста� пристановищем граб�жник�в. Морально з�псований солдатчиною, Максим живе �диною пристрастю - збагаченням. Трагед�я людсько� особистост� чи не найб�льш зворушливо в�дтворена в образ� Мотр�. Мотря - одна з найтраг�чн�ших постатей в укра�нськ�й л�нтератур�. �з психолог�чною переконлив�стю вмотивовано останн�й крок ж�нки. Вона була готова в�ддати заради сина все. Та, не витримавши страшнних випробувань, як� впали на �� сиву голову, не зн�сши кривавого розб�йнництва Ч�пки, мати викрива� його злочин. Так образ матер�-страдниц�, �� ченсн�, справедлив� р�шення � д�� набувають символ�чного звучання: це сама справедлив�сть, саме людське сумл�ння карали � злочин, � злочинця, ким би в�н не був. Такий поворот у розвитку образу ц��� траг�чно� особистост� зансв�дчу� неминуч�сть перемоги добра над злом як одн��� з етичних засад наншого народу. 2.В�дтворення настро�в людини через образи природи у зб�рц� УСоннячн� кларнетиФ Павла Тичини. Зб�рка УСонячн� кларнетиФ (1918) стала етапною под��ю в укра�нськ�й л�тератур�. Л. Новиченко назвав �� одним �з наймузикальн�ших твор�нь у св�нтов�й поез��. Св�т УСонячних кларнет�вФ сповнений � дзв�нких, � пастельних барв та звук�в. Св�тлов� � звуков� барви творять св�тлову музику сонячних кларнет�в, як�, за визначенням одного �з досл�дник�в П. Тичини А. Н�ковського, нагандують Ущось под�бне до довгих блискучих тремб�т в руках янгол�в... Кларннети - це сурми св�тла, косм�чного ритму, тремб�ти, з�ткан� з пром�нняФ. У в�рш� УГа� шумлятьФ в�дчува�мо гармон�йне по�днання людських почутт�в � краси природи. Поез�я пронизана молодечою жагою життя, щаснливими спод�ван-нями. Чудовий иеизаж змальований дбайливо п�д�браними одна до одно� фарбами. Л�ричний герой, захоплений красою р�дно� земл�, щасливий в�д �днання з цим чудовим гармон�йним св�том, що сповнений мелод�й, кольор�в, благодатних почутт�в. У перш�й строф� автор використонву� паралел�зм � синон�м�чну тавтолог�ю, характерн� для ц��� поез��. Звичайний кра�вид п�д пером митця поста� дивовижно прекрасною картиною, що наповнена казково-чар�вними мелод�ями. Мелод�йн�сть досянга�ться за допомогою в�дпов�дно� ритм�ки, повтор�в, асонанс�в, ал�терац�й. У поез�� УАрфами, арфами...Ф у символ�чному образ� д�вчини-весни закладене оптим�стичне передчуття випробувань � тривог, як� постануть пенред укра�нською нац��ю. Вони накладаються на пласт особистих оч�кувань л�ричного героя. Поез�я прочиту�ться як багатогранне � святкове сприйнятнтя особисто� весни � весни нац��. пхньо� молодост�, буяння сил, над��, тривонги, спод�вання злету, перемоги. Вже у УСонячних кларнетахФ спостер�га�мо славнозв�сн� неолог�зми П. Тичи-ни: самодзвонн� арфи, н�жнотонн� думи. У поез�� УАрфами, арфами...Ф, кр�м музичних образ�в, створено розк�ншний зоровий образ-символ молодо� весни. За вишуканими тропами (метанфоричними еп�тетами, пор�вняннями) поста� персон�ф�кований образ прекнрасно� д�вчини, до н�г яко� схиляються � кв�ти, � прозор� дощ�, � громи, � веселки. Кожна поез�я Тичини з� зб�рки УСонячн� кларнетиФ - це розгорнунта метафора, яка тонко переда� мелод�ю слова � трепет душ�. Зб�рка УСонячн� кларнетиФ завершувалася невеликою поемою УЗолонтий гом�нФ, яка � г�мном весняному сонцю, повносиллю буття. Передчуття омр�яно� вол�, в�ра в нац�ональне � соц�альне визволення знаходять в�дгук у природ�, яка в�дпов�да� л�ричному геро�в� Узолотим гомономФ. Такою рад�сно збудженою, оч�куючою, напруженою входила у XX стол�ття укра�нська нац�я. Душа П. Тичини висловила це оч�кування рандост� з надзвичайною силою. Нац�ональний оптим�зм початку стол�ття с одн��ю �з визначальних рис поез�й зб�рки УСонячн� кларнетиФ, як� роблять �� р�дк�сним явищем мистецтва. Треба п�дкреслити, що до прийом�в того високого мистецького стилю, який став визначальним у зб�рц� УСонячн� кларнетиФ, поет звернувся уже на початку свого творчого шляху. У природ�, котру сприймав як величний храм, сонцесяйний собор � до яко� ставився з обожнюванням та поклон�нням, вбачав юний поет джерела життя � любов�. Захоплення повнотою життя висловлене в образах � звучаннн� поез�� УВи зна�те, як липа шелестить...Ф. Шелест липи, сон старих га�в, м�сячн� веснян� ноч� - символи молодого чуття, що купа�ться у безкра� Всесв�ту. В�рш характеризу�ться винятковою музичн�стю, замилуванням звучання укра�нського слова. У ньому- прекрасна чутт�ва картина укра�ннсько� ноч�.

Б�лет З 1.Образ Пузиря за п '�сою УХазя�нФ �вана Карпенка-Карого. Драматург сам визначив �дею сатирично� комед�� УХазя�нФ (1900). У линст� до сина в�н зазначав: УХазя�нФ - зла сатира на чолов�чу любов до стяжання без жодно� �ншо� мети. Стяжання для стяжанняФ. �. Франко п�сля прочитання твору писав: УГранд�озну по сво�м замисл� й по майже бездоганн�м оздобленню картину великого промисловця � глитая з селян з його могутн�ми впливами � чисто селянською вдачею да� нам Карпенко-Карий,..Ф. Терент�й Пузир незр�внянно багатший в�д Герасима Калитки, центнрального образу комед�� УСто тисячФ. В�н уже досяг того, про що мр�яв Калитка, - мати ск�льки земл�, щоб � за три дн� не об'�хати. УКняжество!Ф - �з заздр�стю вигуку� Маюфес про земл� Пузиря. - Ц�ле княжество!Ф К�лька економ�й, десятки тисяч овець, тисяч� батрак�в - ось що приносить кап�тал Пузирев�. В�н м�льйонер, але прагне все б�льшого й б�льшого зиску. Пузир нещадно експлуату� батрак�в, ганить економ�в за те, що вони на к�лька коп�йок б�льше заплатили за поденну роботу. У сво�й жорстокост� у визиску в�н радить економов� взяти у селян землю в оренду � цим створити б�дн�сть, щоб були дешевш� робоч� руки. В�н году� роб�тник�в г�рше в�д сонбак. Коли ж на прохання дочки Сон� Пузир погодився дещо пол�пшити харнч�, то т�льки на гарячу пору, щоб роб�тники не втекли. А п�зн�ше можна й так харчувати, батраки не витримають, повт�кають, а зароблен� ними грош� зостануться в кишен� хазя�на. УОтак розумн� хазя� роблять!Ф - м�рку� Пунзир. Так драматург виверта� називн� хижацьку психолог�ю кап�тал�ста, рознкрива� способи його наживи, чим наочно доводить одну з причин траг�чнонго становища укра�нського селянина. Пузир � сам не зна�, для чого йому потр�бн� кап�тали, не бачить в�н, де �х можна застосувати. Однак, маючи велик� грош�, в�н шука� нових шлях�в наживи � нав�ть погоджу�ться заради цього переховати тисяч� овець банкрунта Михайлова, перепроду� куплений у п�д�слано� дружиною швачки в деш, �менин за низьку ц�ну дорогий халат, бо був зароб�ток - два карбованц� за один. Ставши м�льйонером. Пузир за поглядами, мораллю залишився на р�вн� др�бного власника. В�н маже чоботи дьогтем, а волосся оливою, хондить у латаному, старезному кожус�, �сть борщ � кашу, а щоб не йти в м�снт� в ресторан чи буфет, бере в торбинку хл�ба � сала. Психолог�я др�бного власника проявля�ться у багатьох вчинках Пузиря. Вона призвела кап�танл�ста до смерт�. Про�жджаючи сво�м полем, Пузир побачив гусей, як� скунбли колоски пшениц�, поб�г за ними, впав � в�дбив нирки. Усе життя його пройшло п�д дев�зом: УХазяйство або смертьФ. � смерть Пузиря � лог�чнним завершенням Уф�лософ��Ф неймов�рно скупого хижака. Пузир далекий в�д громадських справ. Вража� читача його безкульнтурн�сть. На пропозиц�ю Золотницького вислати грошей на пам'ятник Котляревському Пузир цин�чно заявля�: УКотляревський мен� без надобност�Ф. А коли зайшла мова про описан� Гоголем степи, в�н ц�лком серйонзно говорить: УНе знаю, я на степах у Гоголя не бував!Ф Розрахунок, антигуманн�сть Пузиря проявляються нав�ть у ставленн� до р�дних. В�н категорично в�дмовля�ться видати свою �дину дочку Соню за Калиновича, УучителишкуФ, а ма� нам�р пор�днитися хай нав�ть з неписьменним, але багатим Чоботенком. У змалюванн� дикост� Пузиря �. Карпенко-Карий досяг вищо� форнми ком�чного. Його образ виклика� презирство, огиду читача � глядача. На жаль, цей класичний образ � дуже актуальним. Сьогодн�шн� Упузир�Ф та �х УсупутникиФ феногени � л�хтаренки несуть не менше лиха трудовому народов�, н�ж у часи Карпенка-Карого. Вони так само прагнуть до Устянжання без жодно� �ншо� метиФ у найскладн�ший для Укра�ни час - станновлення � розвитку �� як самост�йно� держави. В�др�зняються сучасн� Ухазя�ниФ в�д пузир�в тим, що не землю УстяжаютьФ, а готов� �� продати, вивезти вс� �� багатства за безц�н, аби т�льки набити туг�ше власн� кишен� доларами. Горе у тому, що серед новочасних пузир�в � багато високопоснтавлених чиновник�в. Вони нехтують б�дуванням трудового люду, � кульнтура укра�нська �м так же, як � Пузирев�, Убез надобност�Ф. Сьогодн�шн� пузир� ще чекають на свого сатирика. 2.Проблема нац�онального в�дродження укра�нського народу у творнчост� Павла Тичини. У червн� 1917р. внасл�док лютневих под�й у Рос�� було проголошено в�дновлення державност� Укра�ни (у форм� автоном��). Це загальнонародне п�днесення з приводу проголошення вол� Укра�ни П. Тичина переда� у поенм�-оратор�� УЗолотий гом�нФ. Розкута, без видимо� сюжетно� л�н��, поема нац�лена на створення �диного мажорного символу - образу укра�нсько� вол�. М�фолог�чн� та ф�лософськ� символи (УЧовни золот�� �з сиво�-сиво� ДавниниФ - Уласкою в серце зранений, виходить Андр�й ПервозваннийФ - УПредки встали з могилФ - Унебесними ланами Час проходитьФ) по�днан� в н�й з нов�тн�ми нац�ональними символами (Узолотий гом�нФ - УСлава! - з тисяч� грундейФ - Уясн� короговкиФ). Цей складний поетичний тв�р документально св�дчить про те, що найширш� маси укра�нства побачили в проголошенн� державност� вияв сво�� споконв�чно� вол� [цитата]. В укра�нськ�й поез�� вперше постав образ дужого молодого народу, здатного творити власну �стор�ю. Митця п�дносить те, що революц�я в�дбунлась мирно, безкровно, як сонячне свято, як злиття тисяч бажань у �дине - у Узолотий гом�нФ. Поема стала видатним явищем нац�онально� духовност�. У час бурхливого спалаху нац�онального в�дродження в Укра�н� Тинчина жив над�ями � спод�ваннями на укра�нську державн�сть. Пильне око митця заприм�тило � в�ками утверджену укра�нську нац�ональну символ�ку, � вчуло рад�сний передзв�н воскреслих мелод�й. У УСонячних кларнетахФ народився перший траг�чний символ - обнраз революц�� як давно оч�кувано� наречено�. У поез�� УОдчиняйте двер�...Ф поет стика� дв� системи протилежних знак�в: рад�сного чекання (наречена - голуба блакить) � жахливого пророцнтва всесв�тнього к�нця (вс� шляхи в кров� - горобина н�ч - тьма - дощ). Рад�сть поглинулась бурею. Просв�тку не видно. Так в�н сприйняв першу кров революц��. Кривав� дн� революц�йного геноциду Павло Тичина художньо в�дтвонрив у цикл� УСкорбна матиФ (1918). Поет зверта�ться до т��� постат�, котра для вс�х людей вт�лю� доброту � захист. Божа мат�р приходить в Укра�ну не з ясною посм�шкою, а �з скорбно стиснутими устами, такою, якою вона бунла тод�, як розпинали �� сина. Жорсток� будн� громадянсько� в�йни передано вишуканим по�днанням б�бл�йного � реального. Одв�чн� б�бл�йн� символи (Божа мат�р, Христос, хрест як символ страждання) спл�таються �з жахливими реал�ями революнц�йно� доби (Чийсь труп в житах чорн�� - В могилах поле мр��). Траг�чн� символи передають агон�ю нац�онального св�ту: блискуч� нож� в серц� Божо� матер�, розп'ята т�нь �� сина, �� плач УсльозамиФ над даремною жернтвою Христа. Нема� спасителя в Укра�н�. Божа мат�р зна�, що чека� цей край у майбутньому. Пророч� слова Скорбно� матер� в�дгукнулись у майбутньому голондомором 1933, окупац��ю 1941-1944, голодом 1946-1947, Чорнобильсьнкою авар��ю �986. Во�стину даром прозр�ння волод�в молодий П. Тичина. До циклу УСкорбна матиФ дуже близький символами жертовност� � пров�сництва в�рш УПам'ят� тридцятиФ (1918). Це поетична еп�таф�я на могилу загиблих б�йц�в студентського куреня, що 29 с�чня 1918 р. полягнли п�д Кругами у нер�вному бою з б�льшовицьким в�йськом Муравйова. ЗО т�л, як� було знайдено, поховано на Аскольдов�й могил� у Ки�в�. Поетове слово тужить, оплаку� юних � завзятих патр�от�в Уукра�нсьнких, славних, молодихФ. Воно проклина� Ка�на, чия Узрадницька рукаФ вкоротила в�ку в�дважним. Ця трагед�я - це особиста трагед�я ген�альнонго поета. Василь Стус писав: УДоля Тичини во�стину траг�чна. В �стор�� св�нтово� л�тератури, мабуть, не найдеться �ншого такого прикладу, коли б поет в�ддав половину свого життя висок�й поез��, а половину - нещадн�й боротьб� з� сво�м ген�альним обдаруваннямФ.

Б�лет 4 1.Житт�вий � творчий подвиг �вана Франка. к поети осен� � � сп�вц� весни. к письменники, що пишуть для д�тей, �нш� - для молод�, ще �нш� - для дорослого читача. Наш �ван Франко (1856-1916) глибинно збагнув св�т дитини, найн�жн�ш� тремт�ння серця юнака � юнки, затамован� переживання зр�ло� людини. �ван Франко � письнменником ус�х п�р року � п�р життя людського, ус�х етап�в �сторично� дол� народу - минувшини, сьогодення й майбуття. �вана Франка ми назива�мо Каменярем за його завзят�сть у боротьб� �з перешкодами на шляху прогресу, ун�версальним ген��м - за всеосяжн�сть охоплення життя, розма�ття поставлених проблем; нашим нац�ональним пророком, бо в�н звершував безнастанний подвиг - в�в св�й народ до щаснливо� дол�. Титаном прац� теж велича�мо Франка. УСорок л�т ятрудився, навчавФ, - каже у Франков�й поем� УМойсейФ пророк � вождь. Так мав право сказати � Франко про себе, котрий �з сорока л�т прац� не змарнував жодного дня. В�н написав близько шести тисяч твонр�в. пх найповн�ше видання - п'ятдесят том�в. Але ще багато твор�в не ув�йшло до 50-томника. Життя в �вана Франка було ц�каве, р�зноман�тне � бурхливе. З дитинснтва (народився у сел� Нагуевич� тепер�шньо� Льв�всько� област�) в�н вин�с у сво�й поетичн�й душ� Уп�сню � працюФ мамину та розум � вбол�вання за гронмадськ� справи батька-коваля. У г�мназ�� вивчив п'ять мов. Укра�нською, польською, н�мецькою писав в�рш�. З грецько� та латинсько� ще в г�мназ�� багато перекладав. Знав старослов'янську, чеську, рос�йську, �диш, п�зн�ше вивчив французьку, англ�йську, угорську, �тал�йську. Майже вс� в�рш� УКобнзаряФ читав напам'ять. За життя �. Франка протягом майже сорока рок�в вийшло десять зб�нрок його поез�й: УБалади � розказиФ, УЗ вершин � низинФ (виходила дв�ч�), УЗ�в'яле листяФ, УМ�й �змарагдФ, У�з дн�в журбиФ, УSemper TiroФ, УДавне � новеФ, УВ�рш� на громадськ� темиФ. У�з л�т мо�� молодост�Ф. Це ц�ла поетичнна скарбниця, блискуч� � дзв�нк� мистецьк� дорогоц�нност�. У сво�х пошуках поет-новатор часто досяга� вершин досконалост�. Перш за все �. Франко визначився як поет-громадянин. Його пол�тичнна л�рика - ориг�нальне надбання укра�нсько� культури. А вершиною �� можна вважати знаменитий пролог до поеми УМойсейФ. Мотив служ�ння народов� розвива�ться � вироста� в поез�� Франка до апофеозу боротьби за людину, �� волю � щастя: УЛиш боротись - значить житьФ. Та у наймужн�ших бувають Ухвилини розпачуФ � Удн� журбиФ. У так� часи народилася найнкраща зб�рка Франка, поез�� яко� стали шедеврами укра�нсько� � св�тово� л�нрики, - УЗ�в'яле листяФ (1896). Окремий принадний дивосв�т �. Франка - то прозов� опов�дання, нонвели, образки. Ще в б�льш�й м�р�, як у поез��, задумав письменник у сво�й проз� в�добразити широч�нь � глибину житгя. Цей велетенський задум реал�нзував проза�к у десяти пов�стях � романах � в ста п'ятнадцяти опов�даннях, новелах, образках. Майже вс� його прозов� твори мають захоплюючий сюнжет, вони пересипан� житт�вими деталями, чу�ться у них гом�н живого слова. У ц�л�й низц� опов�дань письменник змалював життя дитини (УМалий МиронФ, УУ кузн�Ф, УП�д оборогомФ, УМ�й злочинФ, УГрицева шк�льна наункаФ, УОл�вецьФ та �н.). Новаторським � роман УБорислав см��тьсяФ. Значним внеском в укра�нську л�тературу стали драми �. Франка (УУкрадене щастяФ, УУчительФ та �н.), романтичн� драматичн� поеми. Важливе м�сце у багатонгранн�й д�яльност� �. Франка займають переклади з �вропейських л�тератур. �. Франко не обминув жодного видатного явища нац�онального та св�нтового письменства. В�с�мнадцять том�в у п'ятдесятитомному з�бранн� твонр�в в�дведено вибраним працям ученого у царин� теор�� й �стор�� л�тератури, л�тературно� критики, фольклористики, етнолог��. Його перу належить поннад ЗО розв�док про Т. Шевченка. Такою науковою студ��ю, як У�з секрет�в поетично� творчост�Ф �. Франка, могла б пишатися будь-яка �вропейська л�нтература. Франк�в УНауково-л�тературний в�сникФ об'�днав навколо себе письменник�в, критик�в, публ�цист�в з ус��� Укра�ни. Громадський д�яч �. Франко зазнав немало горя, утиск�в, кайдан�в � тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати. УТако� велико� голови в ц�л�й Австр�� немаФ, - почув якось у сво� шк�льн� роки Василь Стефаник про розум � вчен�сть Франка в�д простих людей. Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордонн� ун�верситети � акаденм��, за Австр�� не допускали до викладання у Льв�вському ун�верситет�. А все через Упол�тичне минулеФ (належ-ност� до насправд� не�снуючо� та�мно� соц�ал�стично� орган�зац��, п�дбурювання проти Узаконного порядкуФ тошо). Громадська д�яльн�сть �. Франка була невтом-ною на вс�х етапах його житнтя. Видаючи у 1914 р. зб�рку У�з л�т мо�� молодост�Ф, в�н у передмов� занзначав, що його праця наснажувалася �деями служ�ння �нтересам р�дного народу та загальнолюдського поступу. УТим двом пров�дним зорям я, зда�нться, не спронев�рився дос�, н�коли � не спронев�рюся, доки мойого життяФ. Коли на початку XX ст. на зах�дноукра�нських землях формувалися загони с�чових стр�льц�в, Франко рад�сно прив�тав цей нац�онально-визвольний рух. В�н подарував молодим краплю свого натхнення - бойову маршову п�сню УГей, С�ч �деФ. До останн�х дн�в в�рив у неминуч�сть нац�онального в�дродження р�дного народу. Вважав себе пекарем, який вип�ка� хл�б для щоденною вжитку. Та творчий доробок �. Франка став для нас духовною програмою � скарбом неоц�ненним, який не вичерпа�ться н�коли. 2.Поетичний образ Укра�ни в поез�� УЛюб�ть Укра�нуФ Володимира Сосюри. Прочитати в�рш напам'ять. УСосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. К�лька покол�нь радянських студент�в виросло з його л�рикою на вустах, численн� ентуз�асти розносили сп�вуче Сосюрине слово по Укра�н�Ф, - писав Олесь Гончар. Натура поета у вс�й �� щирост� � глибин� розкрилася у в�рш� УЛюб�ть Укра�нуФ. Це сердеч-не слово поета-патр�ота, мовлене в рад�сну годину визнволення укра�нсько� земл�, коли п�сля н�мецько� окупац�� засяяло сонце вол�. Написаний у 1944 р., в�рш уперше був опубл�кований у УКи�вськ�й правд�Ф та УЛ�тературн�й газет�Ф. Поет створив за допомогою найр�зноман�тн�ших троп�в чудовий зоровий образ Увишнево� Укра�ниФ. Для �� змалювання в�н користу�ться не абстрактними загальниками, а точними поетичними детанлями, художн�ми атрибутами, за допомогою яких Укра�на ожива� в наш�й уяв� ч�тко, рель�фно, наче на полотн� талановитого живописця. Поет, н�би прозираючи у душу, зверта�ться до кожного зокрема � до всього народу. Усе у р�дному краю миле - Ув�тер, � трави, � водиФ. Намагаючись осмислити саме поняття Улюбов до батьк�вщиниФ, з'ясувати його для себе � для читача, В. Сосюра п�дкреслю�, що це �дине � водночас всеохоплююче почуття, яке п�дносить самоповагу людини, звеличу� ��. Засобом �нтонац�йнного � смислового перераху-вання досяга�ться високий ступ�нь емоц�йност�, неп�дробно� схвильованост�. Укра�на - у тому в�чному � нетл�нному, що прийшло до нас кр�зь в�нки. Через стор�ччя вловлю�мо � беремо до серця й розуму укра�нську п�сню, думу, красу нац�ональних святинь - ус� прояви укра�нсько� духовност�. Не збройною потугою укра�нц� завоювали пошану й повагу �нших народ�в, хонча нащадки пов�к не забудуть звитяг славного лицарства запорозького, безнсмертних оборонц�в нашого краю. Укра�нський народ споконв�ку славен Увс�ми сво�ми д�ламиФ. Поез�я ма� форму послання. Анафора УЛюб�ть Укра�нуФ робить в�рш струнким � композиц�йно завершеним. Поетове слово звучить щиро � безпонсередньо. В�н зверта�ться насамперед до молод�. Майбутн� Укра�ни завжди пов'язане з долею молодого покол�ння, � в�д того, наск�льки щиро воно люнбитиме Укра�ну, залежатиме �� доля при будь-яких обставинах. Традиц�� Шевченка, Лес� Укра�нки, Франка та �нших укра�нських поент�в розвинув поет � висловив по-новому, з притаманним йому особливим л�нризмом � теплом. Багатство мови, риторичн� заклики, а найголовн�ше - щире, схвильоване почуття, що пульсу� в словах � рядках, в�др�зняють цей тв�р.

Б�лет 5 1.Доля р�дного краю й укра�нського народу в поез�� �вана Франка. Вбол�вання за долю р�дного краю �. Франко вин�с ще з батьк�всько� кузн�, яка була його першим Уун�верситетомФ. УНа лн� мо�х спогад�в, - згандував в�н пот�м, - � дос� горить маленький, але м�цний вогонь. Це огонь �з кузн� мого батька. � мен� зда�ться, що запас його я взяв дитиною на далеку мандр�вку життя. � що в�н не погас � дос�Ф Символом ув�йшла батькова кузння у його поез�ю - як �деал громадського � морального виховання: Усе життя �вана Франка пройшло п�д знаком любов� до р�дного наронду. В�н не т�льки вважав за святий обов'язок служити людям, а й благослонвляв добров�ль-но взятий на сво� плеч� тягар. Сво�ю творч�стю �, Франко звершував безнастанний подвиг - в�в св�й народ до щасливо� дол�. Вже друга поетична книга УЗ вершин � низинФ (1887) засв�д-чила, що у л�тературу прийшов мужн�й поет-громадянин, яконму бол�ли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами нанроду. У в�рш� УГ�мнФ м�льйони пригноблених � скривджених покликав голос Ув�чного революц�онераФ, що не мириться з неволею. Роз�йшовшись Упо курних хатах мужицьких, по верстатах рем�сницькихФ, цей голос да� людям наснагу, породжу� в них силу й завзяття: УНе ридать, а добувати хоч синам, як не соб�, кращу долю в боротьб�Ф. Важливо, що поет наголошу� не на рун�нницьких закликах, а на велик�й перетворююч�й сил� Унауки, думки, вол�Ф. Саме вони протистоять т�й Уп�тьм�Ф, що з давн�х-давен принижувала людинну, надломлювала �� сили, зводила до становища раба. Енерг�йний ритм, занкличн� �нтонац��, високий гуман�стичний пафос твору в�дбивали визвольн� настро� не т�льки окремих соц�альних верств, а й усього нац�онально "поневоленого народу. В�рш �. Франка УГ�мнФ, як � Шевченк�в УЗапов�тФ, був однним �з неоф�ц�йних г�мн�в бездержавного народу. Поез�� з циклу УВеснянкиФ пронизан� пафосом торжества весняних, тобто справедливих сил. Вони утверджували непереможн�сть нового у суснп�льств�. У в�рш� УДивувалась зимаФ люта зима диву�ться, чому почали таннути сн�ги � скресати р�ки". пй важко зрозум�ти причини сво�� слабкост�, причини появи того леготу, що Утеплом пронимаФ. Зим� нестерпно бачити первоцв�т, прол�ски, Удр�бн�Ф кв�тки, як� посм�ли УпроклюнутисьФ, пробинтись кр�зь сн�гову кору. Зима дмуха� на них морозом, жбурля� сн�гом. Здавалося, що вже смерть обняла кв�ти: вони прив'яли, похилилися п�д жорстокими ударами, Та минула буря. � вони знову ожили, п�днялися. Ус� алегоричн� образи прянмо вказували на нездоланн�сть молодих сусп�льних сил, як�, незважаючи на оп�р, репресивн�сть антинародно� пол�тично� системи, продовжували свою боротьбу за краще майбутн� укра�нського народу. За принципом паралел�зму побудовано поез�ю УГримить!Ф. Весняний гр�м символ�зу� прих�д Ублагодатно� пориФ, котра в�дроджу� природу. Гр�м соц�альних виступ�в � пров�сником благодатних, щасливих под�й у сусп�льнному житт�, яких чекають м�льйони. Л�ричний герой УВеснянокФ розум��, що бажан� сусп�льн� зм�ни можнлив� за умови, коли � в�н, � його однодумц� набиратимуться сили в народ�. Така �дея пройма� поез�ю УЗемле моя, всеплодющая мати...Ф. Щоб бути ненздоланним у боротьб� �з тими силами, як� спричиняють нещастя у його р�дному кра�, герой просить у р�дно� земл� � краплю сили, яка живе в �� глибин�, � теплоти, що Урозширю� груди, чистить чуттяФ, � вогню, щоб ним Услово налитиФ, Управд� служитиФ. Ус� животворн� якост� акумулююнться у заключному катрен�. Завершу�ться цикл в�ршем УVivere Memento!Ф, який ус�ма трьома дванадцятирядкивими строфами конкретизу� смисл латиномовно� назви -пам'ятай, що живеш! Весна пробуджу� до активност� нав�ть збайдуж�лих, тих. хто Увчора тл�вФ Ув горя домовин�Ф. Весна змива� з людини смуток та безнад�ю, да� �й нов� сили. Такою впевнен�стю наснажен� заключн� рядки твору. У поез�� УНаймитФ �з циклу УExcelsiorФ створено образ безправно� людини, Франко у УЗ�в'ялому лист�Ф створю� узагальнений � досить абстнрактний ж�ночий образ, дбаючи про ц�л�сть, про �диний монументальний портрет кохано�, до яко� пост�йно зверта�ться його траг�чне УяФ, Виразним автоб�ограф�чним моментом позначена поез�я �з третього УжмуткуФ УТрич� мен� являлася любовФ. Зна�мо його три любов�: одна - Ул�лея б�лаФ, Уневинна, як дитинаФ; друга- Угордая княгиняФ, Утиха та сумнаФ, Умов святиняФ: третя - Уженщина чи зв�рФ, Усф�нксФ, УмараФ, Уз гострими к�ггямиФ. Силою сво�� майстерност� Франко творить не три особи, а три силуети одн��� й т��� ж постат�. Поез�я УЧого явля�шся мен�...Ф, що належить до другого УжмуткуФ - це монолог-спов�дь зболено� душ� л�ричного героя. В його уяв� обличнчя кохано�, �� постава, рухи, хода. Художн� засоби поез�� - еп�тети, пор�нвняння - мають подв�йне значення. Вони малюють чудову ж�ночу вроду � водночас передають крижаний холод у ставленн� до л�ричного героя: Ууста тво� н�м�Ф, оч� - Унемов криниц� дно студенеФ. Серце закоханого л�ричного героя, Уненаче перла у болот�, марн��Ф. Поез�я сповнена велинкого самозреченого почуття: УЯвляйся, з�ронько, мен� хоч в сн�!Ф Б�льш�сть поез�й другого УжмуткуФ витримана в дус� народно� творнчост�. У в�рш� УОй ти, д�вчино, з гор�ха зерняФ врода кохано� певною м�нрою протиставля-�ться характеров� д�вчини. Серце - Уколюче терняФ чи слово гостре, Уяк бритваФ, не св�дчать про черств�сть � жорсток�сть геро�нн�. Суть у тому. що вона не любить. Л�ричний герой не осуджу� ��, навпанки, в�н захоплений красою очей, Утемн�ших ноч�Ф, �� чаром, Ущо то запанлю� серце пожаромФ. У в�рш� багато пестливих форм: серденько, устонька. Збентежена душа л�ричного героя ще спод�ва�ться на вза�мнн�сть. По�днання контрастних оц�нок (УОй ти, д�вчино, ясная зоре! Ти мо� радощ�, ти мо� горе!Ф) переда� збентежен�сть л�ричного героя. Цей тв�р �.Франка покладений на музику А. Кос-Анатольським. Яскравою народнопоетичною символ�кою в�дзнача�ться поез�я УЧервона калино, чого в луз� гнешсяФ. Червона калина - молода, вроднлива д�вчина, дуб - могутн�й, дужий юнак. Тв�р ма� форму д�алогу м�ж калиною � дубом. В�дпов�да-ючи на зверхн�, несправедлив� запитання дунба, калина �х спростову�: в не� нема� сили тягнутися вгору, тому й сво� яг�дки схиляс додолу. Повторення в кожн�й строф� зак�нчення поперенднього непарного рядка концентру� увагу на висловле-н�й думц�, посилю� мелод�йн�сть звучання твору. Ген�й Франка найповн�ше розкрив себе у другому УжмуткуФ в�рш�в УЗ�в'ялого листяФ. Обробки народних п�сень чи в�рш�, написан� спец�ально в народноп�сен-ному ключ�, м�норн� й драматичн� за зм�стом, входять у УЗ�в'яле листяФ, за словами Д. Павличка, Уяк сонячн� промен� в ос�нню ганлузкуФ. Тут � реч� тако� простоти � глибинност�, що �х можна зарахувати до най ген�альн�ших поетичних твор�нь св�тово� любовно� л�рики. Л�ричний герой Франка тут ма��же непом�тно �рон�зу�: не тривожся, це не сирота, не жебрак, а всього-на-всього прийшла любов. Цей в�рш - як д�амант-самородок, без нього важко уявити соб� г�гантський материк Франнково� поез��. 2.Л�ризм, гумор � сатира у творах Остапа Вишн�. Творч�сть Остапа Вишн� (1889-1956) надихалась � окрилювалась венликим поняттям Народ, про що в�н полишив щир� св�дчення у сво�х щоденникових записах. УЯкий би я був щаслн��ий - занотував гуморист, - якби сво�ми творами зм�г викликати усм�шку, хорошу, теплу усм�шку... Ви уявнля�те соб�: народ рад�сно усм�хнувся!Ф Остап Вишня - письменник-новатор, найяскрав�ша постать нац�оннального в�дродження 20-х рр. В�н не т�льки розширив тематику, а й збагантив жанров� р�зновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Ориг�ннальним твором письменника � його УМоя автоб�ограф�яФ. УМоя автоб�ограф�яФ - тв�р, який ма� к�лька мистецьких пласт�в: �ннформа-ц�йний (наче в�дпов�дь на запитання анкети: дата народження, навчання, входження у л�тературу); образ л�ричного героя (Ю. Лавр�ненко писав, що УВишня залюбки маскувався п�д УпростачкаФ, який здеб�льш з ус�м погоджу�ться, але в�д нього пов�вало казковим УдурникомФ, перед яким пасують мудрец� � корол�Ф); саркастичне ставлення до л�тературознавнчих та критичних публ�кац�й, у яких йшлося про впливи, нахили, формунвання письменника (УГоловну роль у формац�� майбутнього письменника в�д�гра� взагал� природа- картопля, конопл�, бур'яниФ); так� складники, як традиц�� укра�нського народного гумору, �скристий см�х УЕне�диФ; сатирично-тумормстичн� пов�ст� Кв�тки-Основ'яненка, �нтонац�� Шевченка (УВчив мене хороший учитель �ван Максимович, добро� душ� д�дуган, б�лий-б�лн��. як б�л� бувають у нас перед зеленими святами хати... Любив я не т�льки його, а й його л�н�йку, що ходила �нод� по руках наших школярських, за-мурзаних. Ходила, бо така тод� УсистемаФ була, � ходила вона завжди, конли треба було, � ���ко;�н люто. Де тепер вона, та л�шйка, що виробляла менн� стиль л�тературний?Ф). У дус� згадувано� УмаскиФ щиросердне Уз�знанняФ Остапа Вишн� про те, як в�н став письменником: УУ 1921 роц� почав працювати в газет� УВ�ст�Ф перекла-дачем. Перекладав, перекладав, а пот�м думаю соб�: УЧого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А пот�м - письменником можна бути. Он ск�льки письменник�в р�зних �, а я ще не письменник. Квал�ф�кац��, - думаю соб�, - в мене особливо� нема, бухгалтер�� не знаю, що я, - думаю соб�, - робитимуФ. � зробився я Остапом Вишнею та й почав писати. � пишу соб�...Ф. Уже протягом двадцятих рок�в Остап Вишня видрукував близько 25 зб�рок УВишневих усм�шокФ: УВишнев� усм�шки (с�льськ�)Ф, УВишнев� усм�шки кримськ�Ф, УВишнев�-усм�шки л�тературн�Ф та �нш�. В�н був най-популярн�шим письменником 20-х рр. Теми його усм�шок найр�зноман�тн�ш�: пол�тичне, господарське культурне життя. Найсильн�шим виступа� письменник як гумористичний описувач побуту п�сляреволюц�йного села. Визволений з бер��вських табор�в у 1944 р., Остап Вишня знову ста� улюбленим � популярним письменником в Укра�н�. У цьому ж 1944 р. виндрукувана його УЗен�ткаФ. Письменник писав про свою гумореску УЗен�ткаФ: УЯ хот�в у тяжк�, гр�зн� часи писати щось дуже веселе... щоб � моя робота спричинилась до того, щоб люди � на фронт�, � в тилу таки по-справжньому засм�ялися, та не засм�ялися, а просто таки зареготалися. Одночасно, щоб моя гумореска в�д�гравала й певну, сказати б, моб�л�зац�йну п�дбадьорювали ну рольФ. В основ� композиц�� гуморески д�алог опов�дача з �� геро�м д�дом Свиридом, котрий про св�й в�к говорить: УТа хто зна! Чи с�мдесят дев'ять, чи в�с�мдесят дев'ять? Х�ба �х пол�чиш?Ф Ц��ю деталлю п�дкреслено всенанродн�сть в�йни з окупантами. Склада�ться гумореска з двох частин: Усоп-рикосновен��Ф д�да Свирида з фашистами � побутов� Устраже-н�яФ з бабою Лукеркою - пок�йною дружиною, в яких д�д Утак напрахтикувався, що н�яка в�йна мен� ан� п�д шапкуФ. У перш�й частин� Остап Вишня застосонву� засоби сатири - бурлескну лексику, лайлив�, принизлив� слова, вжинвання форми середнього роду зам�сть чолов�чого, саркастичн� �нтонац��. Вила-тр�йчата, якими Свирид Уяк щурят подавивФ г�тлер�вц�в, виростають у г�пербол�зований образ народно� Узен�ткиФ. У друг�й частин�, де йдеться про в�йну з бабою Лукеркою, пану� гумор - запальний, вогнистий, що викликав рег�т великих аудитор�й. Засоби ком�чного тут - в�йськова тернм�нолог�я у розпов�д� про бабу Лукерку, русизми тощо. Природа була для Остапа Вишн� джерелом життя � натхнення. Н�жно, ус��ю душею в�дчував в�н �� красу, любив �� чудов� створ�ння. Протягом бангатьох п�сляво�нних л�т письменник створював невеличк� за розм�ром, поетичн� за "звучанням, наснажен� ласканою л�рикою твори. Вони нагадують б�льше в�рш� у проз�, н�ж жарти гумориста, хоча блиск�тки см�ху раз у раз поблискують на �х поверхн�. УЛисицяФ, УВ�дкриття охотиФ, УЗа�цьФ, УПро мудрого зайцяФ, УБекасФ. УВовкФ та �нш� склали УМисливськ� усм�шкиФ, як� пос�дають значне м�сце у творчост� письменника. У цих маленьких шедевнрах особливо яскраво виявилося орган�чне злиття двох граней незвичайного таланту Остапа Вишн� - гумору � л�рики. У УМисливських усм�шкахФ ненма� заклик�в любити природу. Як справедливо сказав М. Рильський, в Останпа Вишн� Ув душ� поез�я цв�лаФ, а справжня поез�я не бува� прямол�н�йною, декларативною. Природа в УМисливських усм�шкахФ одухотворена. Письнменник над�ля� �� почуттями � мудр�стю, глибоким всепро��икаючим розунм�нням та�мниц� Всесв�ту. Пейзаж� Остапа Вишн� - це л�ричн� малюнки, сповнен� зм�н, руху, оновлення, настро�в, то рад�сних, то журливих. УОс�нь... Ось пала� кленовий лист, - умер в�н, од�рвався з р�дно� йому ганлузки � пада�. В�н не пада� сторч ��а землю - н�. Йому так не хочеться йти на в�чний спок�й, лежати � мл�ти серед завмерлих собрат�в сво�х... В�н кружнля� на галявин�, то вгору п�дноситься, то хилиться до земл�... Навесн� на йонго м�сц� молодий буде лист, зелений, в�н з в�тром розмовлятиме, хапатиме жилками сво�ми сонячний пром�нь, п�д дощем купатиметься й росою уминватиметься... Ф (УВальдшнепФ). Л�ричний герой УМисливських усм�шокФ - людина дотепна, оптим�стична, завжди у житт�рад�сному настро�. УМисливськ� усм�шкиФ - яскрава стор�нка не т�льки в багатогранн�й творчост� Остапа Вишн�, айв ус�й укра�нськ�й сатирично-гумористичн�й л�тератур�.

Б�лет 7 1.Тематика поетично�' творчост� Павла Грабовського. Анал�з поез�й УДо Рус�-Укра�ниФ, УДо укра�нц�вФ. �з 38 рок�в життя П. Грабовський 20 рок�в пров�в у невол� - тюрмах, таборах, па засланнях. В�д�рваний в�д р�диого краго, ф�зично недужий, часто доведений до в�дчаю, поет все ж зум�в зберегти в�ру у праве д�ло борця за кращу прийдешн�сть Укра�ни. В�н н� на хвилину не полишав сво�� письменнницько� прац�, яку розум�в як обов'язок перед укра�нським народом. У сн�нгах далекого Сиб�ру П. Грабовсь-кий вимр�ював нац�ональну незалежн�сть Укра�ни, сусп�льний �� поступ. Жагуче бажання бачити В�тчизну оновленною, щасливою, в�льною пронизу� всю його творч�сть. До зб�рок ориг�нально� поез�� П. Грабовського УПрол�сокФ, УЗ П�вноч�Ф, УКобзаФ ув�йшли в�рш� широкого д�апазону звучання. Серед них посвяти друзям, в яких щире захоплення Усправжн�ми героямиФ, в�рш�, адресован� школярам (�з р�внем осв�ти в�н пов'язував майбутн� Укра�ни), прекрасн� зразки пейзажно� л�рики, зокрема УВеснянкиФ. Справжн�ми перлинами творчост� поета можна, вважати його в�рш� УШвач-каФ, УТруд�вницяФ, УРоб�тников�Ф. Вони засв�дчують надзвичайно тонку душу, чутливе серце поета, вбол�вання за долю брат�в-укра�нц�в, готовнн�сть стати на �х захист. Характерною прикметою твор�в П. Грабовського р�зних тематичних груп � громадянський пафос. В�н звучить � в пейзажн�й, � в �нтимн�й л�риц� поета. Сво� мистецьке кредо поета-громадянина виголошу� П. Грабовський у в�рш� УЯ не сп�вець чудовно� природиФ. Глибоким л�ризмом перейнятий в�рш УДо матер�Ф, страждання яко� у зв'язку з арештом сина уявляються йому стократ тяжчими, н�ж власн�. Адже, кр�м природного материнського болю за сином, �й доводиться захинщати його �ще Ув�д людського неправого судуФ. Ряд в�рш�в у творч�й спадщин� П. Грабовського присвячен� Над�� Сигид� - ж�нц�, яка стала для пол�тичних в'язн�в полум'яним символом нескореност�. Це в�рш� УДо Н. К. С.Ф, УТяжкий зав�тФ, УДо мучениц�Ф. Через усе сво� життя � творч�сть прон�с П. Грабовський любов � повагу до Нанд�� Сигиди. У в�ршах-присвятах автор назива� �� УангеломФ, УсестронькоюФ, Усвятою та невинноюФ. Мужн�сть та р�шуч�сть - це т� риси, якими повинен волод�ти борець. Саме такою була Над�я Сигида. Серед твор�в П. Грабовського вир�зня�ться в�рш УУпередФ, у якому в�н заклика� до р�шунчих д�й Уза край р�дний та волюФ. Дом�нуючим мотивом поетично� спадщини П. Грабовського � мотив невол� Укра�ни. Звертаючись до Укра�ни, П. Грабовський найчаст�ше виконристову� поетичну форму послання. Це в�рш УДо Укра�ниФ (УП�д небом дальньо� чужини...Ф), УДо укра�нц�вФ (УУкра�нц�, браття мил�Ф), УДо галинчанФ, УНародов� укра�нськомуФ, УПоетам-укра�нцямФ, УДо укра�нкиФ, УДо Укра�ни (УСиджу в невол� та марю тихенькоФ), УДо Рус�-Укра�ниФ. У поез�� до УРус�-Укра�ниФ поет виказу� сво� найзапов�тн�ше бажання бачити р�дний край в�льним. � йдеться тут не т�льки про класову залежн�сть, але й нац�ональну. П. Грабовський висловлю� сво� переконання в тому, що волю укра�нський народ повинен здобувати сам: УБажав би я, м�й р�дний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно спод�ваного раю В�д себе власне спод�вавсьФ Мир, злагода, Увелич простого народуФ повинн� запанувати в Укра�н�, коли вона визволиться Уз-п�д в�ков�чного ярмаФ - таку думку проводить П. Грабовсь-кий у в�рш� УДо Рус�-Укра�ниФ. У названих в�ршах-посланнях поет утверджу� �де� правди, осв�ти, згонди, любов� до Укра�ни. Запорукою нац�онально� св�домост� П. Грабовський вважа� осв�чен�сть народу. До проблеми осв�ченост� в�н звертався неоднонразово у сво�х в�ршах, адресованих землякам. Осво�ти Улан осв�тиФ поет занклика� у в�рш� УДо укра�нц�вФ. Т�льки разом, т�льки шляхом осв�ти, яка в�днкри� оч�, допоможе нац�ональному прозр�нню, можна творити майбутню долю Укра�ни. Сп�льна невтомна праця допоможе розв'язати руки, дасть наснагу до боротьби Уза висок�сть духаФ, допоможе знайти в�дпов�дь на занпитання: УХто ми?Ф Болючою проблемою поета було те, що ло нього мало доходило �ннформац�� про под�� в Укра�н�. Лише з лист�в Б. Гр�нченка, М. Павлика � �. Франка в�н д�знавався про деяк� новини в культурному й сусп�льному житт� укра�нц�в. тому � зрозум�лим звернення до земляк�в: УУкра�нц�, браття мил�. В�дгукн�ться, де ви е, Чи жнв� ще. чи в могил� Давня слава зогни�Ф. Турбу�ться поет � тим, Учи покраща наша доляФД чи позбудемося ми рабсь-кого ярма. � тут знову звучить висновок поета про те, шо лише разом, шляхом осв�ти, з палкою любов'ю у серц� до Укра�ни можна прийти до кращих час�в. Таким чином, � в �нтимн�й, � в пейзажн�й л�риц� П, Грабовського, у йонго посвятах друзям, знайомим звучить громадянська стурбован�сть про донлю р�дно� земл�. Тема Укра�ни, �� невол� � спод�вання на кращу долю об'�дну� найб�льшу к�льк�сть поетичних твор�в П. Грабовського. 2.Трагед�я роду Половц�в у роман� УВершникиФ Юр�я Яновського. Роман у новелах УВершникиФ (1935) - один �з кращих твор�в укра�ннсько� л�тератури про громадянську в�йну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: У...я намагався... показати справжн�х натхненник�в... громадянсько� в�йни..., вивести на стор�нки книги трудящий народ - його сталевар�в, селян, шахтар�в, його �нтел�генц�ю... Я звернув особливу увагу на мову, г�дну, на м�й погляд, розпов�сти про геро�вФ. Такий був задум письменника. � в�н з ним блискуче впорався, об'�ктивно розкривши трагед�ю � геро�зм драматично� епохи. Зображен� у роман� под�� потр�бно розглядати саме у по�днанн� геро�чного � трагед�йно-драматичного. Таке трактування зображуваних под�й найб�льш очевидне у новел� УПодв�йне колоФ. Ця новела вража� жахливою картиною переб�гу под�й за один день в�йни, коли у вир� под�й гинуть сотн� людей � серед них три брати Половц�. Головними персонажами тут виступають брати Половц� - Уодного роду, та не одного класуФ, як висловлю�ться червоноарм�йський ком�сар Герт. Сл�па приналежн�сть до УкласуФ стала п�дставою братовбивснтва. Одного дня у Усерпн� нечуваного тембруФ 1919 року доля звела брат�в п�д Компан��вкою, що недалеко в�д р�дного села, щоб вони вбили один однного. Батько та мати вчили �х риболовецько� прац� та жити у злагод�, бо Утому роду не буде переводу, в котрому брати милують згодуФ. Але життя внесло певн� корективи, � кожного з них доля повела �ншою дорогою. Понтрапивши у вир в�йни, вони опинилися у ворогуючих таборах. Оверко воюнвав у загонах Петлюри, очолюючи там Укупу к�нного козацтва головного отамана Симона ПетлюриФ. Ден�к�нський оф�цер Андр�й Половець команнду� Узагоном добровольчо� арм�� генерала Ден�к�наФ, на укра�нськ�й земл� вою� за Умат�нку-Рос�юФ. Панас - махновець, в Укра�нсько� держави в�днвойову� Утеритор�ю матер� порядку анарх��Ф. Разом з Панасом наймолоднший Половець - 14-р�чний Сашко. Згодом його забрав �з собою червоиоа-рм��ць �ван. В�н з'явився з� сво�м загоном вк�нц�, розправився з махновцями � завершив братовбивство. Новела розпочина�ться надзвичайно динам�чним розвитком под�й: УЛютували шабл�, � кон� б�гали без вершник�в, � Половц� не п�знавали один одного...Ф. Висока емоц�йна напруга п�сля бою в�дключа� розум, осмисленн- ня под�й. Переможц� жадають помсти � жорстоко� розправи над полоненинми: УДехто простягав руки � йому рубали руки, п�д�ймав до неба вкрите пинлом обличчя, � йому рубали шаблею обличчя, падав до земл� � �в землю, занхлинаючись передсмертною тугою, � його рубали по ч�м попало � топтали конемФ. Якось холодно � байдуже, н�би не про брата йдеться, пода� команду Оверко вбити Андр�я: УТа рубайте його, козацтвоФ. Майже так само поводить себе Панас, подолавши Оверкове в�йсько. В�н власноручно вбива� Оверка, попередньо вин�сши цин�чний вирок брантов�. �ван не вбивав переможеного Панаса, в�н не встиг цього зробити, тонму що Панас сам застрелився. Але з наказу �вана безжально були розстр�лянн� вс� полонен�, як� не захот�ли перейти до червоноарм�йц�в. На фон� жорстокого часу Половц� стають не менш жорстокими. Вони не стали зрадниками, боягузами, в�дступниками, а стали лише завзятими непримиренними ворогами. Б�да � трагед�я брат�в Половц�в у тому, що вони Уне милували згодуФ. В �м'я примарних �дей вони вбивали один одного. Сво�м романом УВершникиФ Ю. Яновський наштовху� на думку про зв'язок м�ж революц��ю, бездушним братовбивством у горнил� громадяннсько� в�йни � масовим нищенням укра�нц�в у 20-30-х роках.

Б�лет 8 1.Почуття � переживання л�ричного героя новели УIntermezzoФ Минхайла Коцюбинського. Новела УIntermezzoФ - один �з кращих твор�в М. Коцюбинського. Його можна вважати л�ричним монологом самого автора. Задум написати такий тв�р виник у письменника п�д час в�дпочинку в сел� Конон�вка на Полтавщин�. Приводом до написання � темою твору послужили под�� 1905 року. Художньо висв�тлюючи тему революц�� та �� поразки, М. Коцюбинський висловив сво� �дейно-естетичне кредо: л�тература - явище естетики, але вона покликана до зображення Ув�рного малюнку р�нзних стор�н життяФ � його глибокого ф�лософського, соц�ального, психонлог�чного, �сторичного осмислення. Л�ричний герой твору - митець, письменник. Втомившись численнними УтребаФ, безк�нечними УмусишФ, в�н пробу� вирватися �з зал�зних рук м�ста, втекти подал� в�д людського болю, жаху, бруду, в�д побутово� банальност�. В�д безм�ру людського болю � тривоги герой в�дчува� нароснтання свого емоц�йного отуп�ння, неприродно� духовно� байдужост�. Людське горе, жах�ття переповнили його душу � в�н не сприйма� �х як зло. В�н звик до них. А це для письменника неприпустимо. Тому хочеться Узатулити вухаФ, Узамкнути свою душуФ, Укричати: тут вх�д не в�льнийФ. Саме тому в�н покида� м�сто, людей, �х тривоги � йде в безлюддя, тишу � чистоту. Серед розк�шно� природи ма� нам�р (хоч � не висловлю� цього) в�дновити сили. Тут минають дн� його УIntermezzoФ (в�дпочинку). Однак жах пересл�дування не зразу покида� л�ричного героя. Майже як психолог�чний зрив сприйма�ться його повед�нка у порожньому бундинку Нав�ть тут в�н не впевненн�) у тому, що Уне в�дхиляться двер�... отак трошки, з легким скрип�нням � з нев�домо� темряви, тако� глибоко� та безконечно�, не почнуть виходити люди... вс� т�, що складали у мо� сенрце, як до власного сховку, сво� над��, гн�в � страждання або криваву жорсток�сть зв�раФ. � коли перед очима проходять ус� вбит� � пов�шан�, що з них Увитекла кров в маленьку д�рку в�д солдатсько� кулькиФ, т�, що �х Узанвивали у б�л� м�шки, гойдали на мотузках у пов�тр�, а потому складали у погано прикрит� ями, зв�дки вас вигр�бали собакиЕФ,- тод� з�зна�ться у найганебн�шому, неприпустимому для митця: УВи бачите, я нав�ть не червон�ю, лице мо� б�ле, як � у вас...Ф. Л�ричний герой зна� причини свого психолог�чного стану: У...жах висмоктав з мене всю кров. Я не маю вже крапл� гарячо� кров� й для тих мертвяк�в, серед яких ви йдете, як кривава мара. Проходьте! Я утомився!Ф. Та час � св�т природи, в якому Устулились краями дв� половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у соб� сонце, немов перлинуФ (повна �зольован�сть в�д людей), поступово починають л�кувати його втонмлену душу. Тонкий знавець краси природи, �� художник, в�н милу�ться Усоболиною шерстю ячмен�вФ, Ушовком колосисто� хвил� ср�бноволосого в�всаФ, Ублакитною р�чкою льонуФ, Ухвилястими хребтами пшениц�Ф, Уб�нлою п�ною гречкиФ. Його душа вбира� в себе всю привабу нив у червн� � виповню�ться позитивними емоц�ями. З насолодою ц�лими днями л�ричнний герой слуха� небесн� сп�ви птах�в, спостер�га�, як жайворонки Укиндають з неба на поле свою свердлячу п�снюФ. Краса природи - найчар�вн�ша � най могутн�ша сила УТа п�сня ма� у соб� щось отруйне. Будить жадобу. Чим б�льше слуха�ш, тим б�льше хочеться чутиФ, - висловлю�ться л�ричний герой про сво� щире захопнлення пташиними хорами. Ф�лософське осмислення могутност� природи й краси спостер�га�мо при сп�вставлен�й �� велич� з Унужденною купкою солом'яних стр�хФ села, що його Уобняли й здушили зелен� рукиФ. На жаль, у це пор�вняння часто вносився класовий п�дтекст, якого у твор� М. Коцюбинського нема�. В�дновивши сили, спок�й сво�� душ�, л�ричний герой ловить себе на думц� про можлив�сть зустр�ч� з людиною, �� горем. Але це його вже не ляка�. � зустр�ч в�дбулася. Вона прозвучала дисонансом до прекрасних дн�в короткого в�дпочинку на лон� розк�шно� природи. Селянин розказунвав, а фантаз�я митця домальовувала Укупу чорних солом'яних стр�хФ, Уд�вчат у хмар� пилу, що вертають з чужо� роботиФ, Убл�дих ж�нок..,Ф, У...д�тей всум�ш з голодними псамиФ. Це була реальна картина укра�нсьнкого села. Письменник не сприймав �� як чужу б�ду, не в�дгороджувався в�д не�. Навпаки - зустр�ч �з селянином враз запалила душу глибоким сп�вчуттям до людського горя, до голодних д�тей, яких Учомусь не забранла гарячкаФ, до селянина, якого Ураз на тиждень становий б'� по обличч�Ф за те, що хот�в мати землю � п�д час революц�йних под�й заявив про сво� право на не�. Та найб�льше л�ричного героя повели УIntermezzoФ вража� продажн�сть � зрада: УБув тоб� приятель � однодумець, а тепер, може, прода� тебе нишком. В�д�рвеш слово, як шматок серця, а в�н кине його собакамФ. Розумом � серцем, сповненим любов�, жалю сп�впереживання за людей, що Ув темнот� жеруть один одногоФ, л�ричний герой прагне зм�н. В�н хоче, щоб були Ублискавка � гр�мФ. УНехай осв�житься небо � зенмля, Нехай погасне сонце � зас�я� �ншеФ. З такими настроями митець �де знову до людей. 2.Художн� в�дтворення проблеми укра�н�зац�� у комед�� УМи��а МанзайлоФ Миколи Кул�ша. Один �з кращих твор�в Миколи Кул�ша УМина МазайлоФ висв�тлю� проблеми русиф�кац�� Укра�ни, яку у 20-х роках б�льшовицьк� �деологи намагалися прикрити так званою укра�н�зац��ю. Укра�н�зац�я УзверхуФ не означала серйозних нам�р�в щодо в�дновлення повноправного функц�онунвання укра�нсько� мови та формування нац�онально� св�домост�. За роки тотально� русиф�кац�� перес�чний укра�нець-м�щанин загубив почуття приналежност� до сво�� нац��, потребу користуватися р�дною мовою. Тинповим представником такого м�щанина-безбатченка у комед�� М. Кул�ша � Мина Мазайло. Як тягар � сором герой носить власне пр�звище. В�н байдужий до свого родоводу � до походження пр�звища - Мазайло. Для Мини воно звучить занадто по-укра�нськи, � в цьому поляга� почуття менншовартост�, Саме тому герой комед�� вир�шу� зм�нити пр�звище. В�н танкож шука� вчительку, яка навчила б його правильно говорити Упо-руськомуФ. У той же час, коли Мина задуму�ться над кращим вар�антом свого майбутнього пр�звища (С�рен�в, Розов, Тюльпанов, Алмазов, Маз�з�н), син його, Мок�й, хоче в�дтворити повну форму родового пр�звища Мазайло-Квач. Навколо цього � зав'язу�ться с�мейний конфл�кт комед��. Усе життя Мазайло в�дчував утиски � погорду у зв'язку з� сво�м пр�нзвищем: - Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на рег�т взяли. Мазайло! Жодна г�мназистка не хот�ла гуляти - Мазайло! За репетинтора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання в�дмовлялися - Мазайло!.. У наскр�зь саркастичн�й тирад� нар�кань героя, на жаль, закладена г�рка правда довготривало� зневаги до всього укра�нського, нац�ональнонго. Тому укра�н�зац�ю 20-х рок�в Мина Мазайло й розц�ню� по-сво�му: УЦе спос�б робити з мене пров�нц�ала, другосортного службовця � не данвати мен� ходу на вищ� посадиФ. Усв�домлення такого повороту укра�н�нзац�� (�ншого в�н � не припуска�) спонука� Мину вперто брати уроки у Бароново�-Козино та неодм�нно м�няти пр�звище. Справа д�йшла до того, що все укра�нське сприйма�ться ним не т�льки як чуже, але як � вороже: - �Це як я п�дходив до загсу - думалось: а що, як там сидить не служнбовець, а укра�нець? Почу�, що м�няю, так би мовити, його укра�нське - � занноровиться. На зло тоб� заноровиться. У такому ход� думок в�дчува�ться серйозна трагед�я народу, для якого перекинчики � в�дступники - не поодиноке явище. Зневажливо ставиться до всього укра�нського, у тому числ� до свого пр�звища, дружинна Мазайла - Килина та його дочка Рина. М�щаночка Уля хова�ться за пр�звищем Розсохина (хоч справжн� пр�звище Розсоха). Та перевершу� вс�х у сво�й ненавист� до всього укра�нського тьотя Мотя з Курська. Понбачивши на вокзал� напис укра�нською мовою УХарк�вФ, вона з розпачем � обуренням запиту�: УНав�що ви нам �спорт�л� город?Ф На проблеми тогончасно� укра�н�зац�� тьотя Мотя дивиться як на явище тимчасове. П�д знаком УукрмовиФ розвива�ться сюжетна л�н�я Мок�я � Ул�. На думку Мок�я, Ул� необх�дно вивчити р�дну мову вже тому, що у не� � пр�нзвище, � зовн�шн�сть (тут беруться ним до уваги Уоч�, рот, станФ) - все укра�нське. � наполегливий хлопець домага�ться цього. Використавши занс�б паралельно� д��, М. Кул�ш показу� розучування Миною УС�нокосФ з учителькою Управильних про�зношен�йФ й укра�нського УП�д горою над криницеюФ Мок��м та Улею, чим посилю� ефект комед�йност�. Отже, Уля не виконала прохання Рипи: закохати в себе Мок�я � сприяти тому, щоб в�н зр�кся сво�� УукрмовиФ. Вплив виявився зворотн�м. Ставлення автора комед�� до образу Мок�я не � однозначним; з одного боку, М. Кул�ш �ронн�зу� над його захопленням пол�тикою укра�н�зац��, а з �ншого - драмантург значною м�рою вт�лю� у ньому сво� розум�ння важливост� мовних проблем. Адже не може не приваблювати турбота Мок�я про кожне слонво, Ущоб не пропалоФ. З обуренням ставиться до шов�н�стично� пол�тики в Укра�н� дядько Тарас: УТ�льки й слави, що на вокзал� УХарк�вФ написано, а спита�шся по-нашому - всяке на тебе оч� дере... Всяке тоб� штока�, кака� - приступу нема�Ф. Суть оф�ц�йно� укра�н�зац�� дядько Тарас виводить �з г�ркого влансного досв�ду: це спос�б спочатку виявити, а пот�м знищити ус�х укра�ннц�в. На жаль, його слова стали пророчими. Таким чином, справжню суть укра�н�зац�� М. Кул�ш розкрив через ставлення до не� персонаж�в п'�си УМина МазайлоФ.

Б�лет 9 7.Проблемптика пон�сш� УТ�н� забутих предк�вФ Михайла Коцюбинськонго. Вершиною мистецько� майстерност� Михайла Коцюбинського, окрансою вс��� укра�нсько� л�тератури стала пов�сть УТ�н� забутих предк�вФ (1911). Тв�р написано п�д враженням краси Карпат, п�д впливом багато� поез�� житнтя гуцул�в, шо �х спостер�гав письменник, перебуваючи у Кривор�вн�. Про Гуцульщину в�н писав до квгена Чикаленка: УЯкби Ви знали, яка тут велинчна природа, який ц�кавий народ гуцули, з багатою, сво�р�дною псих�кою, з буйною фантаз��ю, дивними звичаями � мовоюФ. Отже, М.Коцюбинський. як � Ю. Федькович, О. Кобилянська, осп�вав у пов�ст� красу г�рсько� приронди � гуцульсько� душ�. Однак зробив це по-сво�му. Спираючись на народн� в�рування, гуцульський фольклор, в�н в�дтворив у УТ�нях забутих предк�вФ багатий фантастичний св�т, у якому живуть люди поруч з добрими � злими, веселими � сумними силами природи. В�домо, що до написання пов�ст� письменник ретельно вивчав життя гуцул�в, �х традиц��, пов�р'я. Кр�м цього, працюючи над твором, М. Коцюбинський познайомився �з фольклорно-етнограф�чними матер�аланми В. Гнатюка (УЕтнограф�чн� зб�рникиФ), �. Франка (УГуцульськ� прим�ткиФ). Усе це разом � забезпечило художню достов�рн�сть при по�дна�ш� д�йнсного � уявного. Серед розк�шно� гуцульсько� природи зростають головн� персонаж� пов�ст�, �ванко та Мар�чка - д�ти ворогуючих род�в. Навколишн�й св�т �хннього дитинства - чар�вний � загадковий. В�н привабливий, але й небезпенчний. Тут живуть нявки (мавки), щезники, чугайстри, мольфари. Тому з раннього дитинства треба знати, як поводитися серед них. Одного разу ще дитиною �ванко хот�в досягнути Чорногори. Легко п�дн�мався догори, а Уза ним п�д�ймався з долини в�чний шум р�чки, росли гори...Ф. Стомившись, хлопчик с�в в�дпочити, � раптом в�н почув дивну мелод�ю. Навкруги не було н�кого, та коли в�н озирнувся назад, то Ускаме-н�вФ. На камен� сид�в щезник, Ускривив гостру бор�дку, нагнув р�жки �, заплющив-ши оч�, дув у флояруФ. Страх скував хлопчика, � в�н Ун�мо кричав од холодного жаху, а коли врешт� видобув голос, щезник звинувся � пропав раптом у скел�...Ф. Св�т природи вабить геро�в барвами � музикою. �ванко � Мар�чка тоннко в�дчувають красу г�р, з нею злилися, про не� сп�вають у сво�х коломийнках. У п�сн� висловлюють вони � сво� щир� почуття кохання, н�жного � принстрасного, як сама природа. Багато болю було у сп�ванц� Мар�чки, коли �ван змушений був �� залишити, �дучи в найми на полонину. Слова ц��� коломийки, як � образ Мар�чки п�сля �� смерт�, часто вриванлися у зранену душу �вана � кликали-манили туди, де були вони разом, де цв�ло �хн� щастя. � хоч було багато клопоту по господарству, в�н забував про все, Утод� в�н кидав роботу � десь пропадавФ. Через уяву геро�в, особливо �ванка в дитяч� та юнацьк� роки, письнменник розкрива� м�фолог�чне св�тосприймання � св�тов�дчуття гуцул�в: УКоли �ванов� минуло с�м л�т, в�н уже дивився на св�т �накше. В�н знав вже багато. Ум�в знаходити пом�чне з�лля... Знав, що на св�т� пану� нечиста синла, що ар�дник (злий дух) править ус�м; що в л�сах повно л�совик�в, як� пансуть там свою маржинку... , що там блука� веселий чугайстир, який зараз просить стр�чного в танець та роздира� нявки; що живе в л�с� голос сокинри...Ф. На все життя засво�в �ван, що Увсяк� зл� духи заповнюють скел�, л�си, провалля; хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити �м шкодуФ. Остер�гався герой �х на полонин�. Не раз мав з ними клопоти, коли одружився з Палатою � став заможним господарем. Щоб уникнути небезпеки для сво�� худоби, Утреба було багато знати, п�дкурюванти, ворожити, збирати пом�чне з�лля � замовлятиФ. В�дьмами у гуцул�в могнли бути � звичайн� люди. На переконання �вана � Палагни, нею була �хня сунс�дка Хима: УСтара улеслива баба, завжди така прив�тна, вона вечорами переки-далась в б�лого пса та нипала по загородах сус�дських. Не раз �ван метав сокирою в не�, жбурляв вилами та проганявФ. Строго дотримувалися гуцули звича�в сво�х предк�в, коли приходив Святий веч�р. �ван у цей день Убув завжди в дивн�м настро�Ф. Наче переповпеций чимсь та�мничим � священним, в�н все робив поважно, неначе службу Божу правивФ, У цей веч�р в�н багато допомагав Палагн�. Був луже лаг�дний �з сво�ю худобою. Трич� закликав ворож� сили та бурю до себе на вечерю. Але вони не з'являлися, Утод� в�н заклинав �х, щоб не з'являлися н�коли, � легко з�тхавФ. У цей веч�р �ван дуже щиро молився за душ� померлих � Убув певний, то за плечима у нього плаче, схилившись, Мар�чка...Ф. П�сля смерт� Мар�чки �ван ш�сть л�т блукав по св�ту � Ухудий, зчорн�нлий, багато старший од сво�х л�т, але спок�йнийФ повернувся додому. Не з кохання, а лише тому, що треба було жити � �аздувати, одружився з Палагною. Була вона доброю господинею, але сво�м духовним св�том дор�внятися до Мар�чки не могла. Не зум�ла вона в�дчути �ванову душу, а згодом зраджу� його з Юрою-мольфаром. Це було останн�м поштовхом до передчасно� смерт� героя. Останн� хвилини нап�в-св�домого �снування, пов'язаного з уявною зустр�ччу з Мар�чкою, були для �вана щастям. Ц�кавим еп�зодом у пов�ст�, який переда� сво�р�дн�сть св�тосприй-мання гуцул�в, � забава б�ля мертвого �вана. Веселощ�, см�х, розведене на подв�р'� багат-тя символ�зують спробу протистояти смерт�, тьм�. Життя продовжу�ться, воно в�чне. Ця трандиц�я - як спадок предк�в, �х т�нь - живе з гуцулами впродовж в�к�в. Проблему м�фолог�чного св�тов�дчуття та св�тосприймання гуцул�в по-сво�му �нтерпретували С. Параджанов та �. Миколайчук, створивши за пов�стю М. Коцюбинського к�ноф�льм. 2.Людина � природа в л�ричних в�ршах М. Рильського. Праця, природа, культура - ця Увелика тр�адаФ пос�да� ч�льне м�сце у творчост� М. Рильського. Його поетичний св�т на диво мальовничий, сповннений ясност� � прозорост�. Ще в юност� поета турбувала проблема в�дносин людини � природи. Це ф�лософська реакц�я юного поета на все, що д��ться навколо, спроба рят�вного виходу �з душевно� смути. М. Рильський ув�йшов у св�т поез�� житт�любом, природолюбом. В�н уявля� себе нев�д'�мною частиною цього прекрасного сонячного храму природи. Лейтмотивом його л�рики виступа� щира людян�сть, в�дчуття ненрозд�льност� людини � природи. Л�ричний герой м�н�атюри УПоле чорн�� Проходять хмари...Ф живе св�тнлими почуттями: прийшла весна! В�дчува�ться, що в�н закоханий у р�дну землю, у життя. Коротк� розпов�дн� речення зм�нюються окликами, а пот�м запитаннями. �з грудей вириваються слова натхненно� любов�: УЗемле! Як тепло нам з тобою!Ф У поез�� УЯблука досп�лиФ все диха� щедротами благодатно� укра�нсьнко� природи, укра�нсько� осен�, багатством яблуневих сад�в, жовтих ос�нн�х нив, достигл�стю, настоян�стю людських почутт�в, коли розлука в коханн� виклика� не док�р, не зневагу, не каяття, а навпаки - почуття вдячност� � повноти життя. Усього 12 рядк�в у ц�й поез��. Образ достиглих яблук уособлю� муднр�сть � спок�й душ� героя у час його прощання з коханою. Гармон�я людського життя й творчост�, н�би твердить М. Рильський у ц�й поез��, - це дихання в ун�сон з природою, з сонцем, з небом, �з золотою г�лкою. Ось в�н � вона пройшли вже сад. Перед ними в�дкрива�ться прост�р прибраного ос�ннього поля � безк�нечного неба. Життя прекрасне � нема� к�нця ц�й крас�. Сюжети кращих поез�й М. Рильського розгортаються переважно на мальовничому пейзажному фон�. Насичен�сть барв, виразн�сть контур�в, яснн�сть образ�в - все це говорить про висоту творчого духу � настрою л�ричнного героя, його т�сно� �дност� �з навколишн�м життям. УЧервонобоким ябнлуком округлим скотився день...Ф, УЗапахла ос�нь в'ялим тютюном, та яблуками, та тонким туманом...Ф, УОс�нн�й холодок над спраглою землею шатро гаптоване широко роз�п'яв...Ф, УГнуться клени н�жними кол�нами, чорну хмару ср�блять голубиФ - таке бадьоре, житт�ствердне духовне нанповнення поез�� М. Рильського. Поетичний св�т М. Рильського останнього пер�оду - на диво мальовнничий. У ньому спалахують яскрав�, пломенист� барви (УВ�йна б�ло� й чернвоно� трояндиФ, УЧеремшина п�сля дощуФ). Споглядання природи ста� оснновою неспод�ваних художн�х узагальнень. �з сад�вницько� поради - як пересаджувати ялинку -в�н видобува� багатий поетичний зм�ст, спроектонваний на м�жлюдськ� вза�мини (УПорадаФ). Споглядання шк�дливо� польонво� красун� - волошки - породжу� у поета непрост� роздуми про красу (УЛист до волошкиФ). �з з�ставлення скромно� шипшини з гордою трояндою вироста� думка про кровну спор�днен�сть народного УкореняФ � профес�йнонго мистецького Уцв�туФ (УШипшинаФ). Слово УсадФ - це одне з найхарактерн�ших для М. Рильського УкодонвихФ сл�в. що ма� найширший образний зм�ст - аж до УсадуФ мови (УЯк парость виноградно� лози, плекайте мову...Ф). У садах, л�сах, полях, виногнрадниках найчаст�ше бачить М. Рильський сво�х звичайних геро�в-друз�в, людей, щасливих � красивих у прац�.

Б�лет 10 1.Творч�сть Лес� Укра�нки - видатне явище св�тово� культури. Ген�й Лес� Укра�нки розкрився перед св�том насамперед у високохудожнньому звучанн� нац�онально� �де�, гаряч�й любов� до р�д�юго краю, яка полягала в оборон� прав народу до незалежною нац�онального � державного життя. Сво� думки � сво� �де� вона зум�ла ввести у високу мистецьку форму, шо чару� багатснтвом поетичних образ�в � музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за меж� традиц�йних тем. пп творч�сть охоплювала широке поле св�тових мотив�в, тому стала вагомим художн�м здобутком св�тово� культури. Леся Укра�нка зростала п�д впливом казково� волинсько� природи, р�ндного слова, п�сн�, народно� традиц��, любов до яко� була прищеплена нансамперед мат�р'ю Оленою Пч�лкою. Духовне збагачення поетеси в�дбувалонся п�д впливом висококультурних родин Старицьких, Лисенк�в, дядька по матер� М. Драгома-нова. п� талант розвивався завдяки природн�й спостережнливост� та глибокому потягу до знань. Ус� ц� чинники допомогли �й сягнути мистецьких вершин, стати письменницею �вропейського � св�тового масшнтабу. Дух поетеси гартувала хвороба. Вона спонукала до анал�зу конкретних житт�вих ситуац�й та осмислення сут� буття людини. Зв�дси власне несконрен�сть, промете�зм Лес� Укра�нки, до якого вона, ф�зично квола, потягнунлася ще на початку сво�� творчост�: УЯ вийду сама проти бур� � стану - пом�ря�м силуФ Поез�я Лес� Укра�нки носить переважно патр�отичний характер. Це твори громадянського � пол�тичного характеру. Нав�ть особистий б�ль, туга, тривога у �� в�ршах перепл�таються �з проблемами вс��� Укра�ни. Щиро � зворушливо звунчить �� поетичне з�знання. Приклад сильно� вол�, бажання боротьби знаходимо у в�домих поез�ях УСлово, чому ти не твердая криця...Ф та УContra Spem Spero". Мужн�, енерг�йн� акорди громадянсько� л�рики Лес� Укра�нки високо оц�нив �. Франко УВ�д часу Шевченкового УПоховайте та вставайтеФ Укра�нна не чула такого сильного, гаря-чого поетичного слова, як �з уст ц��� слабонсильно�, хворо� д�вчини...". Поез�я Лес� Укра�нки, тавруючи рабську покору в�дсутн�сть нац�онально� г�дност�, дух в�рно п�дданост�, засв�дчувала перед св�том, що в л�тератур� поневоленого народу на стику двох стол�ть з'явився талант, здатний протистояти вс�й ницост� життя, Талант, що мр�� допомогти нащадкам Прометея визволитися в�д сну � запалити вогонь справедливост�. Добре ознайомлена з л�тературами народ�в св�ту, письмен-ниця нер�дко шункала в �стор�� й л�тератур� �нших народ�в, Уу номерках в�к�в � далеких п�днсонняхФ розв'язки проблем сучасного �й укра�нського громадянського й нанц�онального життя. Б�ль � тривога за р�дний край неодноразово перепл�таюнться �� всенародним горем (УНапис в ру�н�", УДимФ). Сво�ми творами УСлово, чому ти не твердая криця..." та "Давня казка" поетеса порушила проблему, що хвилювала митц�в ус�х народ�в роль поета у житт� сусп�льства. Справжн�ми шедеврами св�тового мистецтва можна вважати �нтимну та пейзажну л�рику поетеси. Природа Волин�, Под�лля, морськ� хвил� п�д м�сячним св�тлом справляють незабутн� враження. Велинку мистецьку ц�нн�сть у творах Лес� Укра�нки становить ум�ле використання фольклорних мотив�в та образ�в, творення символ�в (Уз�рка пров�днаФ, "тенмна н�чФ, "гора крута, крем'яна, Удосв�тн� огн�Ф, Увесела веснаФ). З особливою силою проявився талант Лес� Укра�нки у творах останн�х рок�в життя - поемах, драмах. Поеми "РусалкаФ, УСамсонФ, УМ�сячна ленгендаФ. УРоберт Брюс, король шотландськийФ, У�зольда Б�лорука" та �нш� твори, засв�дчують об�знан�сть авторки з� св�товою класичною л�тературою, �стор��ю, зокрема творч�стю Байрона, Вальтера Скотта. Висока духовна культура письменниц� засв�дчена у драматичних твонрах УБлакитна трояндаФ, УУ пущ�Ф, УОдержима", "Бояриня", УКассандраФ. 2.Образ людини-труд�вника в пов�ст� УЗачарована ДеснаФ Олександнра Довженка. К�нопов�сть УЗачарована ДеснаФ - це г�мн земл� й людям прац�, що разом зростили � виховали самого письменника. Тв�р � автоб�ограф�чним. В�н побудо-ваний на спогадах (окрем� можна вважати новелами) про весел� та сумн�, при�мн� та непри�мн� стор�нки дитинства. Ус� вони осяян� св�тлом домашнього вогнища, враженнями в�д сп�лкування з природою та односенльцями - чесними труд�вни-ками земл�. Розк�шна природа над красунею Десною, яку сприймав О. Довженко УзачарованимиФ дитячими очима, твонрила його як митця, а батько-мати, хл�бо-роби-односельц� сво�м прикладом виховували справжнього сина Укра�ни. Невтомною труд�вницею на земл� була мати письменника, яка найнб�льше любила Усаджати що-небудь у землю, щоб про�зросталоФ. В�д того город наст�ль-ки переповнювався р�зними рослинами, що Удесь серед л�та вони вже не вм�ща-лися в ньому. Вони л�зли одна на одну, перепл�тались, душились, дерлися на хл�в, на стр�ху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тинну прямо на вулицюФ. Опис багатого городу, на якому росло все, - то пранця рук матер�. Ц�лими днями Одарка крмола�вна клопоталася по господарснтву, на город�. У любов� до прац� вихову-вала сво�х д�тей. Вона добре знала також д�ю з�лля, вм�ла за народними звичаями л�кувати. Була богом�льною, люблячою й поступливою. Та нелегка доля судилася �й, мусила пережити смерть сво�х д�тей, що й п�дкошувало сили, забира-ло красу. Власне образ матенр� майже не виходить на перший план твору. Вона завжди у прац�, у метушн�, у клопотах. Про не� автор б�льше розказу�, н�ж показу� у д��. Батько письменника - яскраво виписаний образ труд�вника богатирнсько� сили � краси. Письменник з горд�стю � любов'ю згадував: УСк�льки в�н земл� виорав, ск�льки хл�ба накосив! Як вправно робив, який був дужий � чистий, руки широк�, щедр�. Як гарно ложку н�с до рота, п�дтримуючи знизу скоринкою хл�ба, щоб не покрапать рядно над Десною на трав�. Жарт мовив, точене, влучне слово. Такт розум�в � шаноблив�стьФ. Внутр�шн�й крас� батька письменника в�дпов�да� зовн�шн�сть: УБагато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика � велик� розумн� с�р� оч�, т�льки в очах чомусь завжди було повно смутку � тяжк� насл�дки неписьменност� � несвободиФ. У прац� батько - талановита людина. В�н й �нших оц�ню� м�рками працьовитост� та чесноснт�. Петро Довженко - високоморальна людина, що самов�ддано допоманга� селянам Загребелля п�д час повен�. Невтомно рятував в�н людей � �хн� майно на Пасху. У цьому випробуванн� батько уявля�ться письменников� справжн�м геро�м прац�, в�дважною людиною: УБатько сид�в з веслом на корм� - веселий �дужий. В�н почував себе спаситслсм потопанючих, геро�м мореплавателем...Ф. Краса � духовна велич батька розкрива�ться у прац� (як в�н вправно працював, ск�льки земл� виорав, ск�льки хл�ба накосив, як рятував потопаючих).Тому батька, неосв�ченого темного селянина, автор п�дносить на п'�дестал героя. Серед людей, що трудилися з ранку до ноч�, виростав пинсьменник. Власне вони формували його ставлення до прац�. Тому й обурю�нться О. Довженко тими, хто м�сцем в�дпочинку обира� р�чку чи озеро, на берегах яких кипить робота. У УЗачарован�й Десн�Ф Довженко подав народне розум�ння прекраснного. Для його земляк�в найвищим критер��м краси � чесна праця. Ось чому так л�рично, з повагою � любов'ю змальову� О. Довженко образ д�да Семенна, свого першого вчителя й порадника. Д�д Упрожив п�д сонцем коло ста л�т, н�коли не ховаючись у холодокФ, ум�в розмовляти з к�ньми, телятами: з ус�м живим � Упахнув д�д теплою землею � трохи млиномФ, що й виказу� йонго селянське кор�ння, хл�боробську працю. А в молод� роки д�д чумакував, в�н письменний Упо-церковномуФ, залюблений у гарне слово � людей. � вс� люди для д�да добр�. Люди прац� - величн� � прекрасн� у сво�му трудовому талант�, � нанв�ть колоритна постать Сам�йла при виконан�й улюблено� роботи - косонвиц� - бачиться письменников� у незвичайному, романтичному ореол�. Тому найпри�мн�шим, найчар�вн�шим спогадом дитинства залишинлась для посив�лого письменника музика клепання коси. Вона означала ранд�сть � вт�ху прац�. Для митця вона - символ � джерело натхнення. З цього приводу в�н писав: УЧасом � дос� ще зда�ться мен�, що й зараз поклепай хто-небудь косу, я зразу помолодшав би, подобр�шав � кинувся до роботиФ.

Б�лет 11 1.Глибина � щир�сть переживань л�ричного героя в поез�� УContra Spem SperoФ. Поез�я УContra Spem SperoФ, назва яко� у переклад� з латинсько� мови означа� Убез над�� спод�ваюсьФ, написана 19-р�чною Лесею Укра�нкою. Саме в цей час життя поставило перед нею виб�р: бути скореною важкою недугою (� не т�льки ф�зично) чи перемогти. Поетеса не скорилася, вона вибрала другу пропозиц�ю дол� - стала на шлях боротьби за перемогу. У по�динку з п�дступною хворобою, наперек�р злов�сним Уос�нн�м хмарамФ вона в�дчула жагучу потребу жити повноц�нним життям. Ось чому такою зворушливою рад�стю струменять рядочки з листа до брата (в�домого у л�тератур� як Михайло Обачний): УЛюбий Миша! Я воскресла! От � знов беруся зд�ймати Ус�з�фовий кам�ньФ догори!.. Позволь при с�й нагод� нанвести тоб� цитату з мого нового безнад�йно-над�йного в�рша: УЯ на гору круту крем'януют Буду кам�нь важкий п�д�ймать �, несучи вагу ту страшную, Буду п�сню веселу сп�ватьФ. Наведена в лист� строфа може бути засп�вом до вс��� поетично� творчост� Лес� Укра�нки. Адже письменницька праця - то й справд� нелегкий труд (Уканм�нь важкийФ). В умовах рос�йського самодержавства, суц�льних утиск�в, забонрон � рабсько� покори (у поез�� �мпер�ю символ�чно названо Удовгою темною н�нчкою невидноюФ) то й справд� був Ус�з�ф�в трудФ. Тому гора, на яку �й потр�бно п�днятися, Укрута, крем'янаяФ. Та все ж поетеса сповнена мр�й � спод�вань на краще. Вона готова на Увбог�м сух�м перелоз�Ф с�яти Убарвист� кв�ткиФ, що символ�зують волелюбн� визвольн� �де�, доглядати � вирощувати �х. Щир�сть � глинбина переживань за результати сво�� прац� п�дкреслено словами: Уможе, кв�ти з�йдуть - � настане ще й для мене весела веснаФ. Наведен� рядки поез�� УContra Spem SperoФ засв�дчують, наск�льки во�дино сплелися особист� настро� авторки з усв�домленням свого призначення як митця та загальносусп�льними настроями. Ц�каво, що свою нелегку працю поетеса бажа� виконувати без жодних нар�кань на лиху долю, з п�снею на устах. Жагуч� сльози, що ними вона хоче розтопити Укору льодовую м�цнуФ, не позбавляють поез�ю оптим�стичного звучання. Символ�чним образам, як� уособлюють самодержавство (Ульодова кораФ, Укрута, крем'яна гораФ, Утемна н�чФ), протиставлен� т�, що симвонл�зують визволен-ня (Убарвист� кв�тиФ, Увесела веснаФ, Уз�рка пров�днаФ). Дивовижним чином Леся Укра�нка �дна� контрастн� символи, як� спонункають до м�ркувань про конечну потребу визвольно� боротьби. Особливо характерним у цьому план� � образ Уз�рки пров�дно�, ясно� владарки темнних ночейФ. В�ру в перемогу св�тла над темрявою, добра над злом п�дсинлю� часто вживане слово УбудуФ. В�ра � над�я на кращу долю завжди сунпроводжували �� твори. Саме з цього приводу поетеса писала: УЛюдська недоля будила не розпач в мен�, а бажання кращо� дол�Ф. Поез�я УContra Spem SperoФ � сво�р�дною програмою д�й, це г�мн життю � боротьб�. Треба зауважити, що повставши проти духовно� деграндац��, яку нав'язувала поетес� �� ф�зична недуга, вона виграла свою Увесну золотуФ. А Укра�на отримала поета, що � нац�ональною сов�стю � нац�ональною горд�стю. 2.�сторична доля укра�нсько� нац�� в творчост� О. Довженка. Художн� твори Олександра Довженка охопили найважлив�ш� в�хи �снтор�� укра�нського народу. Найб�льшу увагу звернув письменник у сво�х к�нотворах, публ�цистичних статтях на под��, пов'язан� з першою та другою св�товими в�йнами. �сторичну долю укра�нсько� нац�� у смертельних випронбуваннях XX стол�ття змалював в�н у творах УАрсеналФ, УЗвенигораФ, УЩорсФ, УМатиФ, УТарас БульбаФ, УСт�й, смерть, зупинисьФ, УВоля до житнтяФ, УУкра�на в огн�Ф, УПов�сть полум'яних л�тФ та �н. Якщо громадянська в�йна вв�йшла у творч�сть О. Довженка окремими еп�зодами, то твори про другу св�тову в�йну, як в�дзначають л�тературознанвц�, це Ун�би одна книгаФ про вс� страждання й трагед��, про геро�чн� подвинги � перемоги. О. Довженко беззастережно любив св�й народ, Укра�ну, Тому близько до серця взяв долю укра�нського народу в гр�зний час в�йни. На стор�нках сво�х твор�в поет з болем говорить про те, що Укра�ну фашисти захопили найпершою з республ�к тод�шнього Радянського Союзу � найб�льш �� пон�нвечили. У високохудожн�й к�нопов�ст� УУкра�на в огн�Ф письменник показу� пекло под�й, як� з вол� Стал�на та Г�тлера розгорнулися в Укра�н�. Тут � пончаток в�йни - один �з найтраг�чн�ших �� пер�од�в, коли п�д тиском ворога в�йська захисник�в не просто в�дступають - т�кають, залишаючи на поталу неп�дготовлених беззброй-них людей. Автор показу� Укра�ну в цей час у синмвол�чному образ� Олес�, яка сто�ть на роздор�жж� под�й �з сво�м розпачем � горем. Що чека� ��? к щось симво-л�чне � в об�рван�й мирн�й п�сн� Запорожнц�в, яку вони вже неповним с�мейним складом досп�вають лише п�сля в�йни. Показу� письменник � розтерзане фашис-тами село п�д час окупац��, що да� повне уявлення про муки вс��� Укра�ни. Засуджуючи в�йну, автор неодноразово виявляв св�й великий гн�в до загарбник�в, осмислював дух непокори всього укра�нського народу. У твор� утверджу�ться висока �дея невмирущост� укра�нсько� нац��, високо� морал� укра�нц�в. Особливо мужн�м змальовано Лавр�на Запорожця. Не з добро� вол� ставши старостою у н�мц�в, в�н налагоджу� зв'язок з партизанами, сприя� �м, аж доки сам не потрапля� в концтаб�р. Таким чином, письменник показу�, що у хвилини найтяжчих випронбувань кращ� сини укра�нського народу не корилися. Вони мужньо в�двойонвували св�й край � власну волю. Не об�йшов увагою О. Довженко � тако� болючо� проблеми, як зраднництво. У к�нопов�ст� таким зрадником в першу чергу � Максим Заброда. Непроста у нього доля. Довелося у час так званого розкуркулення побувати в Сиб�ру. Повернувся Максим озлоблений на владу, на людей, як� в�дправнляли його на заслання. Насамперед зата�в зло на Лавр�на Запорожця. � данремно намага�ться Запорожець пояснити Заброд�, що то були проблеми внутр�шн�, а зараз йдеться про загрозу свободи для вс��� Укра�ни. Забродою керу� т�льки бажання помсти. Дезертирство, зрадництво хоч � поодинок� явища серед укра�нц�в, але не випадков�. Адже Укра�на, як з г�ркотою писав О. Довженко, - �дина у св�т� держава, де не вивчалася �� �стор�я, де вона Увважалася чимсь заборонненим... Друго� тако� кра�ни на земн�й кул� немаФ. Зв�дси виводив О. Довженко корен� слабодухост�, продажност�. Спов�дуючи правду. О. Довженко одним �з перших в укра�нськ�й л�тератур� п�ддав сумн�ву непонгр�шн�сть стал�нського ген�я. Лавр�н Запорожець зн�ма� портрет вождя з� ст�ни � ставить його додолу з� словами: УНе думали ми з вами, що так вийдеФ. Осмислюючи х�д в�йни, переживаючи велик� людськ� втраги в н�й, О. Дов-женко добре розум�в провину Стал�на, який напередодн� винищив в�йськов� кадри, припустився грубих тактичних помилок. Тому на стор�нках твору нема жодного слова похвали Стал�ну. Символ�чним у к�нопов�ст� � образ Христ� Чепурно�. У ньому автор узагаль-нив трагед�ю укра�нського народу, що був кинутий на поталу фашинстам, перен�с вс� найтяжч� випробування, масове ф�зичне нищення, вивензеним до Н�меччини на примусов� роботи. На жаль, п�сля визволення багантьох �з тих, хто були жертвами в�йни, як в�домо, назвали зрадниками � нав�ть судили. У к�нопов�ст� УУкра�на в огн�Ф письменник художньо �нтерпрету� в�йнну як загальнонац�ональну трагед�ю. Через призму траг�чного в�н розкрива� �сторичну долю нац�� мужн�х Запорожц�в, нескорених Кравчин, Орлюк�в, яким не раз суди-лося брати у руки меч, щоб захистити свою волю.

Б�лет 12 1.Проблема боротьби зи в�льне, красиве, духовно багате життя у драм�-фе�р�� УЛ�сова п�сняФ Лес� Укра�нки. Драма Лес� Укра�нки УЛ�сова п�сняФ написана на щедрому грунт� укра�нсько� м�фолог�� та фольклору. У твор� на новому для укра�нсько� л�тенратури худож-ньому р�вн� йде осмислення краси життя. "Л�сова п�сня" - це глибока ф�лософ�я вза�мод�� добра � зла, сп�в�снування красивого � потворнного. Цю ф�лософ�ю поетеса перенесла на вза�мини людей � природи. За жанром УЛ�сова п�сня" - драма-фе�р�я. Тут д�ють фантастичн� постат� та реальн� люди. Важливу роль, у твор� в�д�гра� природа. Вона бере активну участь у розвитку сюжету, допомага� героям у розкритт� �х харакнтер�в, вза�мов�дносин, переживань. Природа виступа� у драм� як найвища краса � гармон�я. Грубе втручання у не� означа� нищення краси та порушенння гармон��, що веде до породження зла. Це добре розум�� дядько Лев, який живе у злагод� з л�совими силами впродовж усього свого життя. Сп�лкування з природою, доброзичливе ставнлення до не� робить героя драми мудрим � духовно багатим. Прикладом винсоко� морал� � мудрост� дядька Лева � його бережливе ставлення до дуба-велетня - улюбленого м�сця розваг ус�х л�сових ��стот. За таке розум�ння природа щедро винагороджу� свого захисника: "усяк� скарби з л�су йдутьФ. В його господарств� був гаразд до тих п�р, поки в�н був живий. Життя дядьнка Лева перебувало у гармон�� з приро-дою. Боротьба за в�льне, красиве, духовно багате життя окреслена стосуннками Мавки � Лукаша. Л�сова цар�вна Мавка сво�м внутр�шн�м св�том повн�нстю в�дпо-в�да� зовн�шн�й крас�. Це гармон�йна особист�сть. У л�с�, де вона живе, про не� повсякчас п�клу�ться Л�совик, н�жно називаючи �� УдонеюФ, УдитинкоюФ. На зиму Мавку запрошу� у сво� лоно стара, скрипуча верба. У Мавку закоханий Перелес-ник. �, зда�ться, в�н теж �й не був байдужим. Але одного разу Мавка в�дчула красу вищу, н�ж та, що оточувала ��. Це була мунзика Лукашево� соп�лки. "Нав�ть весна ще так н�коли не сп�валаФ, як це ронбила Лукашева душа на звичайн�й соп�лц�. У Мавки форму�ться враження про Лукаша ще до знайомства з ним: якщо людський хлопець вм�� так гарно грати, то й сам, напевно, гарний. Про це вона д�зна�ться в�л Л�совика,. Але, збагачений досв�дом стосунк�в з людьми, Л�совик зразу ж застер�га� Мавку, що по людських стежках Уне ходить воля, там неволя тягар св�й носить". Вихована в �ншому св�т�, де без вол� � краси не було життя, Мавка не розунм�� занепоко�ння Л�совика: Ну як таки, щоб воля - та пропала? Се так колись � в�тер пропаде? Мавка щиро тягнеться до спор�днено� �й душ� Лукаша. Вона прагне м�цного щастя, на все життя. Порив �� душ� до глибокого � самов�дданою кохання - найвищий вияв духовного св�ту геро�н�. Заради коханого вона готова на самопожертву. Саме тому Мавка п�шла з л�су, пом�няла розк�шн� шати цар�вни на убоге селянське вбрання, намагалася виконувати по госпондарству вс� доручення матер� Лукаша. Однак дуже швидко Мавка зрозум�ла, що життя не завжди зб�га�ться з мр��ю про нього. Св�т добра � краси, який був притаманний серед людей дяндьков� Левов�, не характерний для матер� Лукаша. Та й сам Лукаш - людинна прекрасних порив�в: творчий, працьовитий, лаг�дний, але безвольний. Дуже швидко в�н п�ддався впливов� матер� � зм�нив сво� ставлення до Мавнки. Зрештою в�н �� зрадив. Таким чином реальн�сть, в як�й опинилася Мавка, зайшла у конфл�кт з �� над��ю на щасливе життя з Лукашем. Але краса Мавки поляга� в тому, що вона дума� не т�льки про себе. Власне �� зболена душа п�сля багатьох марнних спроб вврятувати Лукаша знайшла для себе найкращий спочинок у вонлод�ннях Того, що в скал� сидить. Та коли вона в�дчула спробу Лукаша зв�нльнитися в�д рабського ду-ху, то посп�шила йому на допомогу. Такий вчинок засв�дчу� гуманн�сть � глиби-ну почутт�в. Самопожертва Мавки заради добра. краси проявилася � в еп�зод� навмис-ного поранення руки, коли Русалка Польова попоросила не вижинати лану. Мавка - вт�лення краси в людському житт� � природ�. У ц�й гармон�� �� безсмертя: УН�! Я жива' Я буду в�чно жн�и! Я в серц� маю те, шо не вмира�Ф. Ц� слова з повним правом можна в�днести до творчого подвигу само� Лес� Укра�нки. 2.П�сенна творч�сть Андр�я Малишка. Упродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як п�снняр. Музику до його поетичних твор�в писали так� в�дом� композитори, як П. Козицький, М. Верик�вський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Б�лаш. Чимало твор�в ще за його життя станли народними п�снями: "Ми п�дем, де трави похил�", "Р�дна мати моя", УБ�л� каштани", УСтежинаФ, "П�сня про рушникФ та �нш�. Улюбленою у народ� стала п�сня УЦв�туть ос�нн�, тих� небеса", (музика О. Б�лаша). П�сенн�сть - одна з найголовн�ших прикмет ус��� поез�� А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було вза�мозв'язане з еленментами народно-п�сенно� поетики. Це й забезпечило активну сп�впрацю композитор�в з поетом та широку популярн�сть п�сень на тексти А. Малишка. Кращим твором п�сенно� спадщини поета с п�сня УРанки солов'�н�Ф. Л�ричний герой п�сн� згаду� н�жне кохання, яке впродовж життя тривонжить душу � не забува�ться. Закохан� роз�йшлися в житт�, але в серц� живе над�я на зустр�ч. Надзвичайно мелод�йним у п�сн� � присп�в. Побудований па паралел�зм�, в�н виклика� чимало асоц�ац�й. Ки�в �з кв�тучими каштаннами й неспок�йною дн�провською хвилею - це сама молод�сть. Душу � серце л�ричного героя п�сн� УМи п�дем, де трави похил�Ф тривожать кар� оч� кохано�, яку в�н зустр�в в Украю придн�провськ�мФ. До кохано� л�ричний герой зверта�ться найн�жн�шимн словами, пор�вню� �� �з Узолотою веселкоюФ, яку обов'язково назива� УмояФ. До к�ноф�льму УЛ�та молод��Ф була написана УП�сня про рушникФ (1959), яка давно вже стала народною. У ц�й п�сн� материнська любов понмножена поетом на вс� найн�жн�ш� почуття укра�нських матер�в, як� Унончей не доспалиФ, вчили сво�х син�в любити отчий край, тому не раз водинли �х у Уполя край селаФ (до реч�, факт б�ограф�чний). Випроводжаючи сина Уна зор�Ф у Удорогу далекуФ, Уна щастя, на долюФ, за традиц��ю, мати да� йому найц�нн�ший подарунок - Урушник вишива-нийФ. Побажання матер� синов� передано дуже тонко, це побажання добра в нев�дом�м краю: Л�ричний образ матер� створю� поет за допомогою еп�тет�в. Усм�шка у матер� - незрадлива, ласкава. п� оч� - засмучен�, хорош�, блакитн�. Любов материнська- в�рна. Буквально за 8 дн�в до смерт� А. Малишко написав свою лебедину п�сню - УЧому, сказати, й сам не знаю...Ф, - яка живе в народ� п�д нанзвою УСтежинаФ. Музику до не� створив Пл. Майборода. Образ стежинни, виведений у в�рш� А. Малишка, наштовху� читача на роздуми про свою власну житт�ву дорогу. Як пройшов ��? Чи не доводилося ходити ман�вцями, з�йшовши �з власно� стежини, що почина�ться Уб�ля вор�тФ р�дного дому? Людське життя - ланцюг под�й, що заставля� рухатися, йти вперед. Тому стежин� Унема к�нцяФ, як Уй повороту теж немаФ. У п�сенн�й спадщин� А. Малишка � к�лька УКолисковихФ, а також поетичн� обробки народних п�сень. В�н написав л�брето до опери УМонлода гвард�яФ. У сво�й книз� УДумки про поез�юФ в�н писав: УДля п�сн� в нас всюди почесне м�сце, бо вона посестра життя, порадник, � в�рний друг, � суворий суддя. Людина хоче з нею журитися � радуватися, миснлити � працюватиФ.

Б�лет 13 1.Трагед�я людини, в�д�рвано� в�д р�дно� земл�, у драм� УБояриняФ Лес� Укра�нки. Драма УБояриняФ вводить читача у складний пер�од укра�нсько� �стонр�� - добу Ру�ни. Цей надзвичайно важкий для укра�нц�в час XVII стол�ття був сп�взвучний державницьким змаганням в Укра�н� на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичн� твори про епоху Ру�ни: УБояринняФ Лес� Укра�нки, УГетьман ДорошенкоФ Людмили Старицько�-Чернях�всько�, УСонце Ру�ниФ Василя Пачовського. Зрозум�ло, що публ�кунвання твору, у якому художньо в�дтворен� сусп�льно-нац�ональн� вза�мини Укра�ни � Рос��, не дозволялося радянською цензурою. УБояриняФ, написана 1910 р. у кгипт�, прийшла до укра�нського читача лише недавно. На �сторичному тл� XVII ст. Леся Укра�нка розгляда� насамперед проблеми нац�онально� пасивност� � зрадництва, як� виливаються у трагенд�ю. М. Драй-Хмара зазначав: УПоетеса в�дтворила, з одного боку, ту актинвну укра�нську �нтел�генц�ю, яка вс�м �ством сво�м рвалася до боротьби за суверен�тет укра�нсько� державност�, �, з другого боку, ту продажну укра�ннську �нтел�генц�ю, яка заради Упанства вели-кого, лакомства нещасногоФ зрадила укра�нськ� традиц�� й, помосковившись, добров�льно впряглася в чужинецьке ярмоФ. Головна геро�ня драми Оксана виховувалась у козацьк�й с�м'�, де норнмою були державницьк� настро�. Покохавши доброго � щирого боярина Степана та одружившись з ним, вона опинилась у Москв� (батько Степана присягнув московському царев� � пере�хав до Москви). п� спочатку не ляка� чужина, адже там коханий обер�гатиме � �� � р�дну Укра�ну. Та спод�вання Оксани обл�тають невдов-з�, як вишневий цв�т. Вона серцем � розумом в�днчула себе у рабськ�й невол�. Вона побачила, як принижу� свою г�дн�сть �� чолов�к, щоб догодити царев� � московсь-ким звичаям, як мати Стспанова згина�ться п�д тягарем чужого побуту, розгублю-ючи рештки людсько� санмоповаги. У Москв� Оксана (УхохлушкаФ, УчеркешенкаФ, УчужачкаФ) почунва�ться дуже погано, вона не може звикнути до тутешн�х сусп�льно-пол�тичних умов. До в�дчаю доводить Оксану те, що ця в�дстала, реакц�йна кра�на дикту� волю �� В�тчизн�. Г�сть-козак розпов�да� про гн�т � здирництво царських пос�пак, тяжнке становище народу в Укра�н�.: Коли Степан спов�ща�, що тепер, можливо, цар дозволить �м в�дв�дати бать-к�в, бо Увже тепер на Укра�н� утихомирилисяФ, Оксана обурю�гься: Туга за Укра�ною, за демократичн�шим � людян�шим укра�нським життям, усв�домлення колон�ального стану Укра�ни, спостереження за занпопадлив�стю � рабським приниженням чолов�ка приводять Оксану до рознпачу. Конфл�кт нароста�, коли Степан наказу� не приймати посланця з Укра�ни, забороня� Оксан� УозиватисьФ до брата �вана. Холопська повед�нка чолов�ка зламу� �� остаточно. З вуст Оксани зрива�ться г�рке з�знання: УЯ гину, в'яну, жити так не можу!Ф. Важко хвора Оксана, пригадуючи еп�зод знах�дки у дитинств� �ржаво� шабл�, каже-Степанов�: УОтак � ми з тобою зрослись, мов шабля з п�хвою... нав�ки... Обо� ржав�Ф. Ц� слова промовисто виражають �дейний задум Лес� Укра�нки. Наскр�зь траг�чним у драм� УБояриняФ � образ Степана. Адже в�н не може не усв�домлювати власного холопства - холопства Убоярина СтьопкиФ, компром�су �з власною сов�стю, зневаги сво�� г�дност� � чест�. Траг�зм становища Степана ще й у тому, що нав�ть таким в�рним прислужникам, як в�н, Москва не в�рить, що вони завжди перебувають п�д пильним наглядом. Степан погоджу�ться з Оксаною у тому, що обох �х доля Ускарала тяжкоФ чужиною, обох здушила УзмораФ, але не вистачило у них сили псремогги цей чужинецький тягар. 2.Собор - символ духовно� краси людини е однойменному роман� Олеся Гончпра. УСоборФ Олеся Гончара - це тв�р високо� художньо� наснаги, великого �нтелектуального наповнення. Як писав к. Сверстюк, Усво�м романом УСоборФ Олесь Гончар ув�йшов у саму гущу пекучих питань сучасност� � розворушив, розтривожив �х р�йФ. Коли у друг�й половин� XVIII ст. за наказом Катерини II рос�йське в�йсько п�дступно зруйнувало Запорозьку С�ч, легендарне козацтво задуманло лишити по соб� св�тлу пам'ятку. � нею став прекрасний собор у Новомоснковську. Образ собору у твор� став яскравим метафоричним символом, св�днком �стор�� народу, зразком мистецько� вправност� зодчих-буд�вник�в. В�н Уще повен далекою музикою, гримить обвалом л�тург�й, перелуню� православними месами, п�снесп�вами, шепоче жагою спокут, в�н ще повен гр�хами, в яких тут каялись, � спов�дями, � сльозами, � екстазом люднських порив�в, над�й..Ф. Тепер у собор� просто склад комб�корму. Сто�ть Уоблуплений соборФ. Спрямований у небо силует собору видно здалеку. Геро� роману, понвертаючись до р�дних кра�в, першими пом�чають цей витв�р козацького зодчества: УЗум�ли ж так поставити!Ф Якусь невидиму маг�чну силу-в�дчунвають у собор� � Баглай-студент, � В�рунька, � козацький професор Яворни-цький. Ось над цим реально �снуючим символом безсмертя народу нависла загроза знищення. Ставлення до собору � вим�ром людських чеснот � духовност�. Як же ставляться персонаж� роману до собору? Начальство зробило �з собору пустку. Трудов� зач�плянц� дуже швиднко змирилися з тим, що собор одягли у Употьомк�нськ�Ф риштування. Але вони не уявляють сво�� Зач�плянки без нього, в�н щось таке для них, що �м потр�бне, хоча висловити вони цього не можуть. Це в�дверто сказала В�рунька, коли Микола Баглай пов�домив ��, що собор збираються зруйнувати: - Вперше чую. Мен� до нього, правда, байдуже, але дивно, щоб отак, людей не спитавшись... Та це вигадки, мабуть... Носишся ти. Миколо, �з сво�м собором, як �з писаною торбою. Студент Микола Баглай - найв�рн�ший захисник собору. Микола в�дчува� перед ним Удивний смутокФ. Собор нав�ва� на нього щось УвелинкеФ, в�н реально чу� музику його купол�в. Микола не хоче в�рити, що Усвянтост� зникають �з життя � на �х м�сце все б�льше вдира�ться цин�змФ, хоча бачить, як убога антихудожн� сть шалено наступа� проти всього людяного, прекрасного у житт�, проти укра�н-ського. В�н уперто шука� спадщину в�к�в, щоб п�знати корен� невмирущо� сили народу. Микола зачарований мистецьнкою красою собору, в�н для юнака - символ душ�, духовно� краси. - Собори душ сво�х береж�ть, друз�... Собори душ!.. - каже закоханним Микол� � кльц� старий учитель Хома Романович. Володька Лобода виявив через ставлення до собору всю ниц�сть свого �ства: зач�плянський висуванець, що УсидитьФ на районн�й культур�, зауважив на зас�данн�, що на м�сц� собору Удоречно ув'язувалось би буд�вництво зразкового критого ринку для трудящихФ. Олесь Гончар не ставив метою занурюватися в глибини рел�г�йно� монрал�. Зрозум�ло, що у 60-х рр. висв�тлення ц��� проблеми було б неможлинвим. Для нього образ храму-собору - це символ духовного ген�я запорозьнкого лицарства � нетл�нна пам'ятка козацького зодчества. Наш� предки ув�чнили себе в неповторн�й крас� ц��� споруди, яка зачаровувала колись, чару� � тепер кожного, хто заглибить-ся в мудрий задум ц��� Угордо� поеми степового козацького зодчестваФ. Вдумливий читач УСоборуФ мимовол� поставить перед собою запинтання, яке так хвилювало Миколу Баглая; УА в чому ж твоя душа ув�чнить себе, де вони, поеми тво�?Ф

Б�лет 14 7.Твори Василя Стефаника - шедеври св�тово� новел�стики. Василь Стефаник ув�йшов в укра�нську л�тературу як неперевершений майстер новели. Стефаников� шедеври стали яскравим св�дченням засво�нння нашим письменством найнов�ших досягнень �вропейських л�тератур. За спостереженням �. Франка, нове покол�ння, яке з г�дн�стю представляв В. Стефа-ник, намагалося Умодерним �вропейським способом зобразити сво�р�дн�сть життя укра�нського народуФ. Новел�стика Стефаника дала змонгу Франков� узагальнити новаторство молодих проза�к�в, як� н�би зас�дали Ув душ� сво�х геро�в � нею, мов маг�чною лампоюФ, висв�тлювали �хн� отончення. Передача найтонших, найсклад-н�ших порух�в душ� людини, майстенрн�сть компонування художньо� фрази, нерво-ва експрес�я мовлення - усе це да� п�дстави називати Стефаника експрес�он�стом у мистецтв� слова. Найяскрав�шим зразком соц�ально-психолог�чно� новели стефаник�вського типу � УНовинаФ. Тема твору - вбивство батьком сво�� дитини - була взята Стефаником �з самого життя. Головну увагу в ньому зосереджено на психоло-г�чному вмотивуванн� д�й Гриця Летючого. Письменник поруншив тут устален� прийоми композиц��: новела почина�ться н�бито з розв'язки: УУ сел� сталася новина, що Гриць Летючий утопив у р�чц� свою д�вчинку. В�н хот�в утопити � старшу, але випросиласяФ. Причина цього страх�тливого злочину - голодне б�дування с�м'� п�сля смерт� Грицихи. Примара солоду оселилася в хат�. В експозиц�� письменник використову� вражаюч� детал�, що н�коли не з�труться з пам'ят� читача: УБог зна�, як т� др�боньк� к�сточки держалися вкуп�? Лише четверо чорних очей, що були жив� � що мали вагу. Здавалося, що т� оч� важили б так, як олово, а решта т�ла, якби не оч�, то полет�ла б за в�тром, як п�р'я!Ф Впада� в око майстерн�сть у по�днанн� погляду автора � точки зору батька на страждання д�тей. Гриць жахнувся в�д �хнього вигляду, все його �ство пронизала страшна думка: .УМерц�Ф. Найголовн�шим у твор� � показ моральних страждань Гриця, котрий не зм�г визволитися в�д нав'язливо� �де� про мертвих д�тей � скотився до злочину. Великою силою емоц�йност� позначений ф�нал твору. Одного вечора батько виходить з д�нтьми надв�р. УДовгий огневий пасФ п�к у серце й голову, кам�нь давив на груди. в�н Ускреготав зубами, аж гом�н лугом розходивсяФ. Кинувши дитину в р�чку, Гриць в�дпустив старшу Гандзуню, порадив стати в людей за няньнку ще й бучок дав у руки, щоб могла захиститися в�д собак. А сам п�шов до м�ста, щоб заявити про злочин, вчинений з любов� до страждаючих д�тей. Художн� досл�дження душ� головного героя ма�мо у новел� УКам�ннний хрестФ. Йдеться у н�й про прощання �вана Д�духа з сус�дами у зв'язку з ви�здом до Америки. В�д часу повернення з в�йська люди пам'ятають �вана у виснажлив�й прац�. Щороку впрягався поряд з конем � вивозив гн�й на свою нивку на кам'янис-тому горб�. Обкладав горб дерном, щоб дощ� не змивали грунт, обробляв поле. Праця з�гнула його в дугу, й стали в сел� пронзивати �вана Переломаним. Спов�д� героя при сво� життя вражаюч�. Монологи, що � важливим засобом його �ндив�дуал�зац��, обертаються насамперед навколо образу горнба, на якому �ван Д�дух встановив на пам'ять селу кам�нний хрест з вибитинми �менами сво�м � дружини. Образ хреста символ�зу� страдницьку долю селянина, який усе сво� життя г�рко працював � однаково змушений покиданти свою нивку, бо вона не спроможна його прогодувати. Жахи св�тово� в�йни, яка впродовж к�лькох рок�в несла смерть галичаннам, хвилювали В. Стефаника. У новел� УМар�яФ в�н вив�в образ селянки, трьох син�в яко� забрала кривава хуртовина. Думи Мар�� зосереджен� навконло син�в, що були �� невимовним щастям. Пригаду� пхн� дитинство, часи юност�. Хата,ширшала в�д молодечого гомону. Спод�валися юнаки, що розваляться �мпер�� � прийде визволення. Киндаються у вир визвольно� боротьби, створюють нац�ональн� з'�днання, над якими замайор�ли р�дн� прапори, загрим�в Усп�в про Укра�нуФ. Т� хвилини нац�онального пробудження нав�ки ув�йшли у пам'ять матер�. Стефаник пенреда� патр�отичне п�днесення галицько� молод�, не вдаючись до докладних опис�в, але характерн� детал� дають в�дчути урочист�сть моменту. Тема нац�онально-визвольних змагань художньо розкрива�ться також у новел� УСиниФ. Двох син�в благословив батько на боротьбу Уза У кра�нуФ. Через спогади Максима зринають т� дн�, коли Андр�й, прощаючись з ним, сказав, що йде визволяти р�дну землю. Надзвичайно хвилюючими � слова батька, який, усв�дом-люючи небезпечн�сть свого кроку, п�днявся до розунм�ння �де� державотворення: УСину, - кажу, -та � ще в мене менший в�д тебе, �ван, бери � �го на це д�ло; в�н дужий, най вас обох закопаю в цу нашу землю, аби вер�г з цего кор�ння �� не в�торгав у св�й б�кФ. Громадянський подвиг саможертовност� батька ма� бути виписаний на скрижалях нашо� �снтор��. Про талант ген�ального новел�ста �. Франко писав: УВасиль Стефаник, може, найб�льший артист, який появився у нас в�д часу Шевченка. Стефанник - абсолютний пан форми... Його опов�дання пливе, бачиться, спок�йнно, з елемен- тарною силою, але власне, сею елементарною силою воно захонплю� й нашу душуФ. 2.Образ Укра�ни у творчост� Василя Симоненка. УЯ - укра�нець. Оце � вся моя автоб�ограф�яФ, - сказав В. Симоненко. У його поетичн�й спадщин� чимало в�рш�в адресовано Укра�н�. Д�алог з Укра�ною, з укра�нським народом, поставленим у п�дненв�льн� � злиденн� умови життя, звернення до славного минулого укра�нц�в -то м�цна основа майже вс��� його громадянсько� л�рики. Поетична принстрасть Симоненка спрямована насамперед на пекуч� проблеми сучасноснт�. Поез�я УЗадивляюсь у тво� з�ниц� [с�дниц�]...Ф (УУкра�н�Ф) написана у форм� монологу л�ричного героя, зверненого до матер� - Укра�ни. Син�вська рознмова з Батьк�вщиною щира � задушевна. У н�й в�дчуваються Шевченков� традиц��: УУкра�но! Ти моя молитваФ. У вир� буденно� су�ти, м�ж тривонгами � битвами Уза тво� життя, тво� праваФ, л�ричний герой наче на хвинлину зупинився, щоб звести подих, щоб подивитися в материнськ� оч�, побачити все, що приховане в них т�льки для сина. Вируюче життя земно� кул� пост�йно перерива� тихий д�алог сина-патр�ота � матер�. Тому в поез�� ст�льки звертань: УУкра�но!Ф, Умамо, горда � вродливая, УненеФ. Ц�лком протилежн� �нтонац�� у звертанн� до тих, хто заважа� т�й розмов�: УХай мовчать Америки й Рос��, коли я з тобою говорюФ, УОд�йд�те, недруги лункав�! Друз�, зачекайте на пут�!Ф. Л�ричний герой поез�� УЗадивляюсь у тво� з�ниц�...Ф схиля� голову перед мат�р'ю. Укра�на XX ст. поста� перед ним зовс�м �ншою, н�ж вона поставала перед Шевченковим зором. Симоненко в�дда� Укра�н� щирий син�вський пошан�вок � високо п�днносить �� престиж. Риторичн� оклики, звертання п�дкреслюють схвильованн�сть л�ричного героя. В�рш Ук тисяч� дор�г, м�льйон вузьких стежинок...Ф - це справжн�й поетичний шедевр, м�сткий думками � почутгями. Цей в�рш - розгорнута метафора. В�н звучить як патр�отичне волевиявлення укра�нського хл�боронба, готового на будь-як� випробування, У цьому твор�, написаному за два м�сяц� до смерт�, поет спробував у художн�й форм� розкрити св�й пройдений творчий шлях. � це йому вдалося зробити на високому мистецькому р�вн�. Вияв високо� любов� до Укра�ни звучить � у поез�� УЗемле р�дна! Монзок м�й св�тл��...Ф. Та найпопулярн�шим серед читач�в став Симоненк�в в�рщ УЛебед� материнствам. Мати � Батьк�вщина завжди з людиною. Що б �� не сп�ткало у житт�, якщо довелося б нав�ть впасти на чужому пол�, то Упринйдуть з Укра�ни верби � топол�...Ф. Тв�р пронизу� �дея: УМожна все на св�т� вибирати, сину, Вибрати не можна т�льки Батьк�вщину.Ф Д. Павличко писав про поета: УВ�н мало жив, немов л�так, що хова�нться за обр��м швидше, н�ж доб'�ться до нашого слуху шум його двигун�в. Василь Симонснко зник за пругом життя скор�ше, н�ж долинув до нас могунтн�й гук його серця, зарядженого тривогою двадцятого в�ку � любов'ю до укра�нсько� земл�Ф.

Б�лет 15 1.Ольга Кобилянська - тонкий знавець людсько� душ�. Розкрити на матер�ал� вивченого твору. Ольга Кобилянська - це письменниця глибоких душевних пережинвань, напружено� думки, л�ричних настро�в. Вона виступила як проза�к-новатор. За спостереженням Д. Павличка, читач � сьогодн� приходить до �� твор�в Упо естетичну насолоду � по знання ж�ночого характеру, адже ж вона створила ц�лу енциклопед�ю ж�ночо� душ�Ф. Глибину страждань минслячо� д�вчини Олени письменниця передала у пов�ст� УЛюдинаФ. У пов�нст� УЦар�внаФ вперше в укра�нськ�й проз� �нтимна тема розкривалася Уне на �нтригах та любовних пригодах, а на псих�чн�й анал�з� буденного житнтяФ (�. Франко). Заглиблення у псих�ку геро�в спостер�га�мо у таких твонрах письменниц�, як УПриродаФ, УНекультурнаФ, УМеланхол�йний вальсФ. Численн� опов�дання, етюди, новели Ольги Кобилянсько� - це, за �� винсловом, Украпл�Ф �� кров�. Письменниця Уплакала поез�ями в проз�Ф. Глибоке зображення психолог�� людини-труд�вника, життя якого нев�дривне в�д його годувальниц�-земл�, ма�мо у пов�ст� УЗемляФ (1902). Через власне серце пропуска� Ольга Кобилянська бол�, терп�ння, спод�нвання хл�бороба. Жах трагед�� вража� насамперед тому, що сталася вона в родин� добрих, працьовитих, поряд-них господар�в. �вон�ка Федорчук - батько Михайла � Сави - чесний � працьо-витий господар, що невсипунщими трудами з дружиною Мар�йкою з�брав чотири гектари земл�, яку хоче передати синам. УЯк я колись замкну оч�, то хочу аби моя земля пенрейшла в робуч� руки. Я �� не вкрав � не придбав оманою. Я й моя Мар�йка - ми обо� доробилися ��, оцими нашими руками дороблялися ��... Вона п�дпливла нашою кров'ю � нашим потомФ. Земля для �вон�ки - жива �снтота, в�н подумки розмовля� з нею. Старший син �вон�ки Михайло - йонго горд�сть � над�я. УПо вс�х селах навкруги нема� йому пари - такий донбрийФ, - говорить про нього л�тня селянка Док�я. Так само прив'язана до земл� його дружина Мар�йка. В�дмовляючи молодшого сина в�д його понвед�нки, мати говорить, ск�льки прац� вкладено в землю: УЛиш Бог один зна�, як я не раз �з голоду скавул�ла! Але зложеного крейцарка ми не донтикалися. Аби я раз булочку соб� купила, то й то н�!Ф Письменниця майснтерно в�дтворю� д�алектику людсько� душ�: коли батьки д�зналися про смерть Михайла, горе зм�нило �х, бажання помсти � ненависть до вбивц� охопило �х. Але ж Сава-тепер �х �диний син. �вон�ка блискавично хапа� й хова� кулю, що випала з т�ла Михайла п�д час експертизи, бо по н�й можна вп�знати вбивцю. Сава - вб�вца. Тужачи за сином, �вон�ка знову згаду� силу � владу земл�: УНе для тебе, синку, була вона, а ти для не�! Ти ходив по н�й, плекав ��, а як вир�с � став годний, вона створила пащу й забрала тебеФ. � коли Мар�йка почала ходити по ворожках, хто ж убивця Михайла, �вон�ка вдруге вдарив ��, хонча до загибел� сина Уй не кивнув пальцем на свою ж�нкуФ. Не однаковими виросли �хн� сини - Михайло й Сава. Михайло - роботящий юнак, який любить � поважа� батьк�в, ум�� � прагне працюванти. В�н як старший син мусив �ти до арм��. Це справжня велика драма, яку тяжко переживали батьки � в�н сам. Михайло любить землю, працю на н�й, але людина для нього - донрожча. Покохавши б�дну наймичку Анну, в�н ладен в�дмовитися в�д сво�� частки земл�, якщо батьки, як� мр�ють про заможну нев�стку, не погодяться на �хн�й шлюб. Але щасливим Михайло почував би себе з Анною, хазяйнуючи на батьк�вськ�й земл�. Письменниця глибоко проника� у психолог�ю Сави, який не любить земл�. В�н ц�лини днями вешта�ться л�сами � луками з рушницею. Вбити пташку чи др�бну тваринку було для нього задоволенням. Жорстокий � ледачий, в�н звик до кров�, � вона не страшила його. Савина прив'язан�сть до двоюр�дно� сестри, циганки Рах�ри, злод�йкувато� � ледачо�, - це теж патолог�чний зв'язок, заснований на гр�хов� � зл�. Рах�ра потихеньку принзвичаювала його до думки, що т�льки в�н один мусить волод�ти батьк�всьнкою землею, бо Ущо значить чолов�к без земл�?Ф. Вона заклина� його, вонрожить, чарод��: УТоб� �аае земля через мене... Ти будеш багач, Саво, � будеш мо�м багатим �аздоюФ. Сава визр�ва� на братовбивцю. В�н одружун�ться з Рах�рою, але все це не дало йому н� щастя, н� спокою. Ольга Кобилянська з винятковою силою психолог�зму переда� люнбов укра�нського хл�бороба до земл� � виболене упродовж багатьох поконл�нь ставлення укра�нського селянства до служби в арм�ях чужих йому держав. У УЗемл�Ф всеб�чно розкрито характер самого процесу мислення хл�бороба. У цьому твор� вперше було висв�тлене його нелегке життя в три�диному вим�р�: соц�аль-ному, нац�ональному й психолог�чному. М. Коцюбинський писав авторц�: УЯ просто зачарований Вашою пов�стю - все, � природа, � люди, � психолог�я �х - все це робить... сильне вранженняФ. 2.Тема �сторично� та нац�онально� пам'ят� в роман� УСоборФ Олеся Гончара. УСоборФ (1968) вир�зня�ться в доробку письменника пекуч�стю постанвлених проблем � сво�р�дним �х мистецьким вт�ленням. У центр� твору Олесь Гончар поставив долю конкретно�, тобто укра�нсько�, нац�� та долю духовного начала у житт� сусп�льства. Як колись Шевченко прагнув пробудити сумл�ння земляк�в спалахами поетично� мисл�, так Олесь Гончар постукав у серця сво�х сучасник�в, нагандуючи �м про родов�д, про прадавню �стор�ю, про духовний зв'язок м�ж понкол�ннями, про �снування укра�нсько� нац��. На перших стор�нках роману письменник змальову� старовинний цвинтар на Зач�плянн�, забур'янен� горбики земл�, Унад якими колись темнними ночами н�бито вставали фосфоричн� силуети предк�в. Зараз не встанють, а колись н�бито вставали, лякали людей. Хто вони були т� вставш�? Запорожц� з списами? Перш� металурги? � чого вставати �м - т�сно лежати в земл�? Чи п�дводило �х бажання подивитись на реальну свою прийдешнн�сть? Характерники н�бито м�ж ними були, ворожбити, дивовижн� люди. В�зьме др�бку р�дно� земл� п�д шапку - � в пох�д, � земля ця да� йому так� чари, що коли з�йдеться з ворогом в�ч-на-в�ч, то ворог його не бачить. Чу� бусурманин, як козак см��ться, чу�, як к�нь його �рже, а самого козака не видно. Невидимий, мов дух, а см��ться!Ф Занедбано цвинтар, занедбано пам'ять про козацтво, про славну Запорозьнку С�ч, про нац�ональн� святин�. Можливо, на думку письменника, цей занедбанний цвинтар � символ�зу� ту реальну прийдешн�сть, на яку вже не хот�ли дивитинся пок�йн� пращури. Дух Укра�ни, шо завжди витав над п�вденним степом. озиваючись дзвонами Ки�ва � Львова, н�би був приспаний, кимось полонений, сп�вуча мова зм�нилась базарним суржиком, � мало хто в�рив у чар�вну силу др�бки р�дно� земл�. До них, знев�рених � все ж та�мно чогось оч�куючих, звернунвся з� сво�м твором Олесь Гончар. УНайпередов�ше у св�т� сусп�льствоФ в�д самого народження захвор�ло важкою духовною хворобою: лицем�рством, фарисейством, суц�льним фальшуванням, безкультур'ям. У...Обхамила та особа вс�х п�дряд � головне - н� за що. � це на служб�. А в трамваях, у магазинах, на пошт�... Просто дивно: чому в нас так� люди зл�? Зв�дки ця злоба, зневага, неприязнь до �ннших? Бажання образити, принизити людину, свого ближнього - це, звинчайно, патолог�я, але чому вона так поширена?Ф - м�рку� металург �ван Баглай, повернувшись з �нд��. Олесь Гончар порушу� гостру проблему збайдуж�лост� та �нертност� загалу до всього того зла, яке ко�ться у сусп�льств�. До протесту здатн� т�льнки так�, як студент Микола Баглай або �зот Лобода. Десятил�ття нац�ональнного н�г�л�зму виховали такого парт�йного д�яча � функц�онера, як Володька Лобода. В�н запопадливо знищував все, що зветься духовним набутком нанроду, його �сторичною � культурною спадщиною. Це в�н запропонував взяти собор у риштовання. Його думки � д�� наче й Уу русл� епохиФ, проте спрямонван� проти нац�ональних ц�нностей, �сторично� пам'ят�: УСк�льки б'�мось, скаж�мо, над тими сучасними обрядами, ск�лькох замучили, а вони, як змонвились, пропонують тексти - за голову в�зьмешся: один фальшивий, а друнгий ще фальшив�ший. Тод� ще й диву�мось, чому деяк� в�дстал� труд�вниц� � нав�ть ж�нки кер�вних товариш�в, паски святять або беруть кум�в та потайки д�тей хрестити несуть...Ф. Важливими для �дейного задуму твору � образи кльчиних подруг, яких не ц�кавить нац�ональна святиня (собор), �хн� душ� оглухли � здичав�ли, були порожн� � майже не торкнут� знаннями, любов'ю, повагою. Все-таки Микола Баглай не хоче в�рити словам скептично настро�ного технократа Геннад�я про те, що Усвятост� зникають �з життя � на �х м�сце все б�льше вдира�ться цин�змФ. Микола, будучи св�дком убого� антихудожност�, яка шалено наступа� на все людяне, прекрасне у житт�, на все укра�нське, упернто шука� спадщину в�к�в - щоб п�знати корен� невмирущо� сили р�дного народу. Ц�лком виправдано у текст роману вмонтована - як спогад Ягора Катратого - новела УЧорне вогнищеФ, присвячена образов� �сторика Дмитра Яворницького, великого патр�ота-народознавця, письменника, л�тописця запорозького козацтва, невтомного збирача дорогоц�нних пам'яток нашого народу. Олесь Гончар у роман� УСоборФ зосередив увагу на ф�лософських, �снторич-них, морально-етичних, еколог�чних проблемах. У твор� розв�нчано психолог�ю духовного браконь�рства, викрито злов�сн� нам�ри безбатченк�в - руйнач�в нац�ональних святинь. Ус�м зм�стом роман звернений до сучаснник�в. Який сл�д в �стор�� свого народу залишили, що збудували для принйдешн�х покол�нь: УКим ти будеш для них? З яким почуттям тебе спом'януть?Ф УСоборФ позначений публ�цистичним � полем�чним пафонсом, заклика� плекати � обер�гати духовн� скарби, �сторичну � культурну спадщину укра�нц�в.

Б�лет 16 1.Реал�стичн�сть зображення людських характер�в у творах Волондимира Винниченка. Володимир Винниченко - виняткова постать в укра�нськ�й л�тератур� та �стор��. Новел�ст, роман�ст, драматург, публ�цист, поет, митець-маляр � одночасно пол�тичний д�яч. Його твори уже на початку XX ст. перекладали багатьма мовами. У центр� його художн�х пошук�в завжди була Укра�на та болюч� проблеми укра�нсько� нац��. Уже перша зб�рка твор�в Винниченка "Краса � силаФ (1906) вид�лялася в тогочасн�й проз� сво�р�дною, не традиц�йною манерою письма. Головною рисою опов�дань, що ув�йшли до не� (УКраса � силаФ, УЗаручиниФ, УГолотаФ та �н.), була сувора реал�стичн�сть - аж до використання натурал�стичних прийом�в. Ц� твори в�дзначаються колоритн�стю малюнка, динам�чн�стю розпов�д�, в як�й значне м�сце належить д�алогам, котр� � рухають д�ю, � служать прийомам �ндив�ду-ал�зац�� персонаж�в. �. Франко був вражений новизною теми вже першого твору "Краса � силаФ. Серед голодранц�в � п'яниць, серед люду, що Уне бо�ться н� туч� н� громуФ, вид�ляються молод� злод�� �лько й Андр�й. Перший - вродливий, добрий, але безвольний. Другий - негарний, жорстокий, але сильний, завнзятий. Доля злод��в та �хньо� приятельки Мотр� розкрива�ться в к�лькох жаннрових еп�зодах: знущання Андр�я над ж�нкою, п�дготовка до злод�йських операц�й, картини ярмарку, ув'язнення в тюрм�. УКраса � силаФ, як � �нш� твори однойменно� зб�рки, вражають переконлив�стю в розкритт� людських вза�мин. В опов�данн� УСолдатики!Ф змодельовано одну з типових под�й, пов'язаних з придушенням селянських заворушень. Цей Умалюнок �з селяннських розрух�вФ � надзвичайно талановитою, глибоко психолог�чною заманльовкою тих складних процес�в, що в�дбулися р укра�нському сел� на початнку XX ст. УА сталося це якось неспод�вано. До вчорашнього дня жило соб� село, як � перше, голодали, бол�ли, умиралиФ, а тепер почали думати � думки наскр�зь тривожн�: УОбкрадають нас... Грабують... А ми робимо, мовчимо... той ма� право на землю, хто робить на н�й!Ф З�йшлися � стали навпроти сенлянський натовп � солдатська шеренга. Письменник до краю загострю� конфл�кт, зображуючи нову пол�тичну силу, то вийшла на терени �стор��. - укра�нське селянство, яке заявило про себе в особ� Явтуха. УСолдатики.!..Ф - викрикнув Явтух з таким болем, з таким одча�м, що в валц� немов прокинулися вс�, а солдатики аж здригнулися разом � похмуро глянули на оф�цераФ. Село набувало нового, небаченого ран�ше досв�ду. Хоча Явтух загиннув, стр�лянини не було. У цьому глибинний �сторичний оптим�зм опов�ндання. Явтух мертвий, оф�цер убитий, але УсолдатикиФ не стр�ляли. Якесь гранд�озне зрушення, невидиме й нечутне, в�дбулося в житт�, в душах цих Усолдатик�вФ, � воно таке, це зрушення, за сво�ми якостями, що вселя� пончуття над��. Т�льки саможертовн�сть може зняти полуду з очей обурених, затурканних селян, котр� сво�х захисник�в вважають ворогами, - така �дея опов�ндання УСтудентФ. Щоб довести свою непричетн�сть до пожеж�, яка спалила село; щоб зняти п�дозру, поширювану стражниками, котр� в б�д� звинуванчують студент�в, молодий революц�онер прилюдно стр�ля�ться. � тод� станрий д�д, який погрожував УвимотатиФ з студент�в жили, стриба� на одного з охоронц�в царських усто�в � душить його. Пручання стражника запалило оч� селян Удиким, лютим гн�вомФ: УАга!.. Так його!.. Дай йому щастя того!..Ф Сваволю й беззаконня, як� процв�тали в �мпер��, переконливо показано в опов�данн� УСудФ. Головний персонаж Михайло Денисович Самоцв�т, Ухохол, малоросФ, живе Уяк у раюФ. Бо Утепер по тридцять коп�йок удень роблять мен�Ф - тако� дешево� робочо� сили нема� н�де. Пок�рност� в�н добивасться Уперев�реною методоюФ: УТепер не той час, тепер, брат, мужик не той... В морду! от � все роз'ясн�н��Ф. Опов�дання ма� в�дчутн� саркастичн� ноти. Вони звучать не лише у ф�лософствуваннях Самоцв�та, але особливо в опис� центрально� сцени УсудаФ. Такий суд, Ускорий, правий � справедлинвийФ, в�н демонстру� гостев�, розбиваючи обличчя зовс�м невинно� людини. Начальник переплутав двох брат�в Крутоно-женк�в - Никифора � Никонора. Яскрав�сть зображеного в опов�данн� досяга�ться через майстерне викориснтання прийом�в �рон�чного письма, зокрема щедре застосування мовного УсуржикаФ, Умакарон�чно�Ф мови в окресленн� персонаж�в � змалюванн� ненординарних житт�вих ситуац�й. В. Винниченко поповнив � скарбницю укра�нсько� дитячо� л�тератури. Опов�дання УКумед�я з КостемФ, УБабусин подарунокФ, УФедько-халамидникФ, а також цикл УНамистоФ порушують гостр� соц�альн� пробленми. Тут у письменника той самий п�дх�д, що й у УдорослихФ опов�даннях: жорсток�сть буття, � на цьому тл� випадок з активним, неперес�чним п�дл�тнком або дитиною, випадок, який визнача� �� долю або �� життя чи смерть, Так, головний герой опов�дання УФедько-халамидникФ - жвавий � в�дчайндушне см�ливий хлопчина з б�дно� с�м'�. У нього не по-дитячому твердий характер � Улицарськ�Ф риси: в�н чесний, не обманю�, не просить помилуванти, коли його б'ють (а б'ють його часто), ма� ч�ткий погляд на те, що треба знати дорослим, а що н�. Федько в�льнолюбний, свав�льний, по-сво�му добрий � чуйний. УСпок�й був його ворогом, з яким в�н боровся на кожно-му м�нсц�Ф. А найголовн�ше - Уне любить також Федько товариш�в видаватиФ. Винниченко з великою симпат��ю змальову� портрет цього п�дл�тка з його звивистою психолог��ю, суперечливими вчинками � щирою душею. Йому протисто�ть Толя, син власника будинку, де живе с�м'я Федька � в якого працю� його батько. Це чистенький, випещений хлопчик, який заздрить Федьковому УгеройствуФ � авторитетов�. Якби не Федько, то Толя загинув би на крижин�. Усе ж в�н не т�льки не заступився за свого рят�вника, але привселюдно набрехав на нього: УФедько узяв � п�хнув мене на кригуФ. Толин батько зажадав покари. Хворого, у лихоманц� п�дл�тка Упоклали на ст�нлець � били вже як сл�дФ. Федько помер. �з суворих реал�стичних деталей буду� Винниченко опов�дання з житнтя д�тей, правдиво в�ддзеркалюючи у них життя дорослих з його несправеднлив�стю, р�з-кими соц�альними контрастами, злом � брехнею. 2.Краса � щир�сть почутт�в в �нтимн�й л�риц� Василя Симоненка. Василь Симоненко прожив 28 рок�в. Та в�н назавжди ув�йшов у �стонр�ю р�дно� культури сво�м болем за долю Укра�ни, тривогами за Всесв�т, л�нричним звучанням сво�х �нтимних твор�в, у яких зворушу� краса � щир�сть почутт�в. � хоч �нтимн� мотиви В. Симоненка переважно т�сно по�днан� з пейзажними, соц�альними, громадянськими, все ж в�рш� про кохання у його поетичн�й спадщин� займають ч�льне м�сце. б�льш�сть з них вв�йшли до цинклу УТиша � гр�мФ, частково - до циклу УЗемне тяж�нняФ. Юнацьк� мр��, спод�вання разом з легким смутком охоплюють л�ричнного героя поез�й УЛюди р�зн� м�ж нас бувають...Ф та УПригадую усе до слонва...Ф. Образ кохано� пор�вню�ться ним з весняним громом, який ста� Усов�нстю � душеюФ � Ущасливим щастямФ. Самов�ддане, глибоке кохання сповню� л�ричного героя у в�рш� УОбражайся на мене,як хочешФ. У цьому твор� лунна� заклик поета прожити життя, не розм�нюючи кохання на др�бниц�. Така думка часто повторю�ться у в�ршах В.Симоненка. У поез�� УТи зна�ш, що ти - людинаФ вона виражена в�домою поетичною формулою. Неспод�вано прийшла любов до л�ричного героя у в�рш� УВона принйшлаФ. П�д впливом чару кохання м�ня�ться його внутр�шн�й св�т, � все довнкола теж ста� все приваблив�шим � кращим. Душа закоханого сп�ва� сонлов'ями, вона тягнеться за чудовим покликом. Людина глибоко� душ�, В. Симоненко у в�ршах про любов не м�г бути поверховим чи нещирим. В�н був прекрасним � чистим нав�ть тод�, коли не все складалося за бажанням, коли не вдавалося висловити кохан�й те, чим жила душа. Зворушлива в�дверт�сть �нтимно� л�рики В.Симоненка виклика� захонплення читача, бере у полон його душу, спонука� сп�впереживати л�ричнонму геро�в�. Такими � в�рш� УРозвели нас дороги похмур�...Ф, УДотл�ва� холод м�й у ватр�Ф, УЯ тоб� галантно не вклонюсяФ. У них поез�ях багато тривонги, муки, недовисло-влених почутт�в. Л�ричний герой з н�жн�стю згаду� про свою д�вчину. Вона Укрих�тнаФ, УмилаФ � Упрозора, мов ранкова т�ньФ. До цього образу в�н зверта�ться, коли на душ� холодно, незатишно, коли у вогннищ� життя (ватр�) Удотл�ва� холодФ. Заслуговують на увагу т� в�рш� �нтимно� л�рики В.Симоненка, в яких в�н по-ф�лософськи розм�ркову� про вза�мини закоханих на тл� буденщини. На думку автора, втрача� багато той, хто не вм�� поступитися, не здатен в�др�знити важливого в�д др�бничкового, м�зерного. Життя, звичайно, Уне можна заховати за рожевих �люз�й вуальФ, але можна об�йти незначн� житнт�в� незгоди. Вчасно сказане: УПробач, моя винаФ (в�рш УМоя винаФ) ряту� кохання, допомага� подолати кризу. У в�рш� Ук в кохання � будн�, � свята...Ф л�ричний герой впевнений, що Удр�б'язков� хмарки образи не закрили б сонце в�д насФ. Метафоричн� УхмаркиФ, УсонцеФ та улюблений стил�стичний зас�б поета оксюморон (Уненнаглядна, злюща, чудоваФ), використаний в останн�й строф� в�рша, п�дкреснлюють мудр�сть л�ричного героя у сприйнятт� тимчасових непорозум�нь. Випробування коханням на житт�вих перехрестях - тема в�рша УТам, у степу схрестилися дорогиФ, який став в�домою п�снею. Музику нанписав В.Литвин.

Б�лет 17 1.�з забуття - в безсмертя: письменники Урозстр�ляного в�дрондженняФ. УРозстр�ляне в�дродженняФ - це л�тературно-мистецьке покол�ння 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожн� твори у галуз� л�тератури живопису, музики, театру � яке було знищене б�льшовицьким тотал�таризнмом. Укра�нська творча �нтел�генц�я 20-х рр. вперше за останн� 300 рок�в зробила геро�чну спробу п�двестися з кол�н, випростатися � г�дно явити пенред св�том свою культуру. Роздратована ст�йк�стю опору, Москва пустила в х�д найганебн�ш� засоби. УНам треба укра�нську �нтел�генц�ю поставити на кол�на, це наше завдання � ми його викона�мо: кого не поставимо - перенстр�ля�моФ, - так сформулював завдання комун�стично� парт�� один �з �� в�рних член�в. Результати в�дом� - з 259 укра�н-ських письменник�в, як� дрункувалися у 1930 р., п�сля 1938р. друкувалися т�льки 36 (сво�ю смертю померли лише 7 письменник�в). За приблизними п�драхунками Юр�я Лавр�ненка, одного з небагатьох д�яч�в укра�нського в�дродження, якому вдалося ви�хати на Зах�д (йому належить терм�н Урозстр�ляне в�дродженняФ), у 30-х рр. було винищено 80% творчо� �нтел�генц��. Л�тература Урозстр�ляного в�дродженняФ позначена надзвичайним багатома-н�ттям стил�в � жанр�в. З великою енерг��ю у л�тератур� тод� працюнвали С. кфре-мов, М. Зеров, М. Хвильовий, М. Кул�ш, Г. Косинка, М. Драй-Хмара, П. Филипо-вич, Д. Фальк�вський, М. Семенко, В. Св�дзинський та �н. В �стор�� укра�нсько� л�тератури важко переоц�нити значення творчоснт� Миколи Зерова, який очолював гурт неокласик�в. Головне, що об'�днувало неокласик�в (до них належали, кр�м М. Зерова, М. Рильський, М. Драй-Хмара, П. Филипович, О. Бургардт),- це глибока повага до миснтецьких традиц�й, розум�ння краси як гармон�� рац�онального й чутт�вого. За життя М. Зерова вийшла одна зб�рка його в�рш�в - УКаменаФ (Камена у давньоримськ�й м�фолог�� - богиня, покровителька наук, мистецтва). Ненповторн�сть � принадн�сть твор�в Зерова в тому, що вони �днають сучасн�сть поета з античн�стю, середньов�ччям. Л�ричний герой його поез�й в�дчува� дихання вс�х епох людсько� цив�л�зац��, � сам належить ус�м �м, беручи з конжно� епохи все найкраще. Творив М.Зеров у традиц�йних св�тових формах: сонет�, олександр�йському в�рш�, елег�йних дистихах. У сонет� УОбриФ ненмов воскрешаються часи VI стол�ття, коли овари (обри) силою � жорсток�снтю збирали величезну данину з слов'янських поселень. М. Зеров переосминслю� часи во�нного комун�зму, коли з селянських комор вим�талось геть усе, що в них було. На початку сонета - картина весело� укра�нсько� весни, �й протиставлена, Унемов казковий зм�йФ, безк�нечна ватага с�льських воз�в, що суне шляхом. Це вивозять з села хл�б новочасн� обри. До кожного твору Зерова можна скласти науковий коментар, що в к�лька раз�в переб�льшить сам тв�р. Св�т � образи, як� творить поет, гармонн�йн�, вивершен�, елегантн�. М. Зеров творить особливу поез�ю - �нтелектуальну, ел�тарну, яка Ун�би конденсу� �сторичний досв�д культуриФ (С. Б�лок�нь), Перекладацька д�яльн�сть М. Зерова продовжувалась буквально до оста�ш�х дн�в його життя. На Соловках в жорстоких умовах концтабору, праця над перекладом УЕне�диФ Верг�л�я стала опертям для його духу. Твори Байрона, Петрарки, Ронсара, Беранже, Боллера зазвучали по-укра�нськи завдяки його невсипунщ�й прац�. Найвидатн�шим новел�стом 20-х рр. став Григор�й Косинка. У його творч�й спадщин� спостер�га�мо особливо виразне в�дтворення �мпрес�он�снтичного стилю (�мпрес�он�стична манера л�тературного письма - це витоннчене в�дтворення суб'�ктивних, тобто особистих вражень та спостережень, м�нливих почутт�в � переживань, коли образ склада�ться наче з окремих мо-за�стичпих частинок). М. Рильський писав: УКосинчин� опов�дання... гаряч� й трепетн�, як те життя, по св�жих сл�дах якого вони писалисяФ. Тематично творч�сть Косинки т�сно пов'язана з проблемами пореволюц�йного села. В. Стефаник називав письменника Усво�м синомФ. Уже перша зб�рка новел письменника УНа золотих бог�вФ (1922 р.) засв�дчувала, що в�н не збирався бути речником яко�сь одн��� пол�тично� тенденц��. Як художник Ув�д БогаФ, Косинка виступа� водночас � Уза вс�хФ, � Упроти вс�хФ. Найпосл�довн�шим в�н виявився в утвердженн� думки, що революц�йний переворот � доба п�сля нього - це велика драма народу, як, наприклад, у новел� УНа золотих бонг�вФ. Композиц�йне новела склада�ться з двох частин. У перш�й змальовано жорстокий б�й укра�нських селян з в�йськом Узолотих бог�вФ - б�логварнд�йцями, який трива� вже трет�й день. В�дчайдушне б'�ться якась Унев�дома силаФ, що вив�льнилась Уз грудей селянськихФ. У друг�й частин� бачимо ру�ну, котра залишилась зам�сть кв�тучого села, спаленого б�логвард�йцями - Уц�л� вулиц� викошено вогнем-косоюФ. Помутився розум у матер� Сеньки-кулеметника. Хата згор�ла. Тро� д�тей загинуло у полум'�, а старшого вбито. Под�� у новел� зображуються у чорн�й � червон�й тональност�. Картинна бою посл�довно витримана в колорит� кров�. У друг�й частин� чорна барнва посилю�ться, поглинаючи нав�ть червону: на м�сц� бою Улишилась чорна ру�наФ. Насичена звукова панорама битви у друг�й частин� зм�ню�ться злонв�сною тишею, в як�й звучить моторошний сп�в Сеньчино� матер�. П�сня Устеряно�Ф ж�нки на чорн�й ру�н�, на догоряючому попелищ� переда� п�к нанродно� трагед��. Тема земл� - наскр�зна у новелах Г. Косинки УЗа земелькуФ, УПостнр�лФ, УПол�ти-каФ, УЗмовиниФ та �н. Сво�р�дне ядро Урозстр�ляного в�дродженняФ, л�дером якого був М. Хвильо-вий, становили поет П. Тичина, драматург М. Кул�ш, режисер Лесь Курбас, к�номитець О. Довженко, художник Ю. Нарбут, композитор М. Леонтович та �н. 2.П�сенна творч�сть сучасних укра�нських поет�в. Широко в�дом� � користуються популярн�стю п�сн� на тексти сучасних укра-�нських поет�в. Серед них п�сн�-поез�� на тексти М. Ткача (УЯсениФ), М. Синга-�вського (УЧорнобривц�Ф), Л�ни Костенко (УСпоминФ), Любов� За-башти (УОй вербиченькоФ). Народними п�снями стали поез�� В. Симоненка. Мало кому в Укра�н� сьогодн� не знан� слова: УМожна все на св�т� вибирати, сину, Вибрати не можна т�льки Батьк�вщинуФ. Особливо популярними в останн� роки � численн� п�сн� на слова Минколи Лук�ва � Дмитра Павличка. Дмитро Павличко - поет щедрого � сво�р�дного обдарування. Поетинчн� гран� його таланту по-сво�му розкриваються у п�сенн�й творчост�. п� почанток припада� на другу половину 50-х рр. А вже у тритомному виданн� поез�й (1989) тексти в�рш�в, що стали п�снями, об'�днано окремим циклом, який так � назива�ться - УП�сн�Ф. Найкращ� мелод�� до них створив О. Б�лаш, хоча сп�впрацював поет � з �ншими композиторами, зокрема Майбородою, Сабодашем. Власне творча сп�впраця Д. Павличка з О. Б�лац�ем започаткувала йонго п�сенну творч�сть. З к�нця 50-х рок�в широко в�дома л�рична п�сня О. Б�лаша та Д. Павличка УВпали роси на покосиФ. У цей час ними була створена п�сня УКленФ. У 60-т� роки О. Б�лаш написав також музику до текст�в Д. Павличка УСиб�рякиФ, УАтакаФ, УП�сня про Укра�нуФ, УВ�концеФ, УБалада безсмертяФ та �н. Справд� народною стала п�сня цих автор�в - УЛелеченькиФ (1964). Вона була створена до к�ноф�льму УСонФ, над яким працював Д. Павличко у к�ностуд�� �м. О. Довженка. Тому в к�ноф�льм� ця п�сня пов'язана з добою Т. Шевченка - кр�пач-чиною. � все ж УЛелеченькиФ вийшли далеко за меж� означувано� ф�льмом доби �, як УЖуравл�Ф Б. Лепкого, ця п�сня стала узангальненим вираженням ем�грантсько� туги за р�дним кра�м, з яким бодай у смерт� мр�� по�днатися кожен вигнанець: УН�ч накрила оч� Мен� молодому, Нес�ть мене, лелеченьки, Мертвого додомуФ. Використан� в текст� народнопоетичн� засоби (н�ч, що символ�зу� смерть, пестлив� слова - лелеченьки, крилонька, крилята), лакон�чне зонбраження перельоту лелек - вир�ю, що сам по соб� виклика� ряд асоц�ац�й , та замр�яно-тужлива мелод�я - все це сприяло неабияк�й щирост� вислову п�сн�. Такою ж л�ричною � задушевною попри �� ф�лософ�чн�сть сповнена п�нсня О. Б�лаша на слова Д. Павличка УДолиною туман течеФ. Ця п�сня, як УЯв�р � явори-наФ (�нша назва УЯ стужився, мила, за тобою...Ф), особливо понпулярна у виконанн� чолов�чого квартету УЯв�рФ. В�домою серед народу � п�сня на слова Д. Павличка УРозплелись, розсипались, розпались...Ф. Назван� твори � зразками �нтимно� л�рики Д. Павличка, яка поза сумн�вом стала потужним крилом його поетичного доробку. Б�льш�сть цих в�рш�в вв�йшли до зб�рки �нтимно� л�рики УТатаниця твою обличчяФ, яку л�тературознавц� пор�внюють �з УЗ�в'ялим листямФ �. Франка. Одним �з шедевр�в �нтимно� л�рики Д. Павличка, що стала в�домою п�снею, � поез�я названо� зб�рки УМоя любове, ти - як БогФ. Цю п�сню винкону� молодий сп�вак Тарас Курчик. Справд� народною п�снею, -, а це завжди найвища нагорода для авнтора - стала п�сня на слова Д. Павличка УДва кольориФ. Високу художн�сть тексту забезпечують тут вдало використан� символи сорочки-вишиванки, як сво�р�дного оберегу, та двох кольор�в - червоного, що � виявом люнбов�, рад�сних почутт�в, � чорного, який переда� журбу. Як червона � чорнна нитка у вишитт�, так рад�сть � журба у житт� - завжди поруч: УПереплелись, як мамине шиття, Мо� сумн� � рад�сн� дорогиФ. Ц�каво, що червоний � чорний кольори характерн� не т�льки для гунцульсько� вишивки, але й загалом для укра�нсько�. Цю п�сню можна з�станвляти з в�домою УП�снею про рушникФ на слова А. Малишка.

Б�лет 18 1.Траг�зм житт�во� дол� Миколи Хвильового та його геро�в. Незвичайна постать Миколи Хвильового (1893-1933) справила значнний вплив на розвиток укра�нсько� л�тератури � сусп�льно-пол�тично� думки всього XX ст. П�сля виходу зб�рки УСин� етюдиФ (1923) О. Б�лецький назвав М. Хвильового Уосновоположником справжньо� ново� укра�нсько� прозиФ. Новели проза�ка приваблювали не лише тематично, а й стильовою, мистенцькою самобутн�стю. Характерним стилем для 20-х рр. був стиль революц�йного романтизнму, роман-тики в�та�зму (активного романтизму). У УСин�х етюдахФ вир�знянлися так� геро�ко-романтичн� новели, як УК�т у чоботяхФ, УСолонський ЯрФ. Ранн� новели в�дбили прийняття М. Хвильовим сво�� неспок�йно� сучасноснт� як св�танку ново� щасливо� ери. Але це захоплення було недовготриванлим. В опов�данн� УК�т у чоботяхФ письменник тонко п�дм�тив бюрократинзац�ю парт�� вже в перш� роки по в�йн�, обмежен�сть парт�йц�в, �х небажання вчитися, розвиватися: УТовариш Жучок дочитала - прочитала УЧто такое коммунизмФ (без автора) � т�лькиФ. Уже тут зазвучали ноти сатири. Письнменник був надто проз�рливим � чесним, щоб закривати оч� на драматичну нев�дпов�дн�сть м�ж �деалом � його реальним вт�ленням. Зв�дси проблема розб�жност� м�ж мр��ю � д�йсн�стю стала найголовн�шого в ус�х його подальших творах. Серед поетичних символ�в М. Хвильового одне з ч�льних м�сць занйма� образ Узаг�рньо� комуниФ, який ма� мало сп�льного з народжуваним Уновим св�томФ, тобто радянською д�йсн�стю. В�дмова письм�енника в�д традиц�йного описового реал�зму ув�брала в�дмову в�д посл�довного викладу под�й, намагання через часов� зм�щення, непосл�дов-ност� досягти посилення емоц�йних ефект�в. Зб�рка опов�дань УОс�ньФ, пов�сть УСанаторна зонаФ (1924) � особливо громадянська активнн�сть зробили М. Хвильо-вого центральною постаттю у л�тературному пронцес� 20-х рр. Одним �з найкращих твор�в М. Хвильового � опов�дання УЯ (Романтика)Ф. М. Жулинський писав: УНебагато � в св�тов�й л�тератур� танких твор�в траг�чного звучання, в яких були б в�дтворен� драматичне розндво�ння реальност� та �деал�в, внутр�шн�й конфл�кт революц�онера, який потрапля� у Увитворену революц�йними �деями пасткуФ. Тв�р присвячено опов�данню М. Коцюбинського УЦв�т яблун�Ф � напинсано в �мпрес�он�стичн�й манер�. У вступ� л�ричний герой говорить про сво� дв� велик� любов�: УЗаг�рня комунаФ, вимр�яна, до яко� ще йти � йти, воюванти, лити кров чисельних жертв - це перша любов. Друга любов - Уво�стинну моя матиФ, Упрообраз т��� надзвичайно� Мар��, що сто�ть на гранях нев�ндомих в�к�вФ. Мати, яка вс�м серцем любить свого �диного, бунт�вливого сина, в�дчува�: УНадходить гроза!Ф Р�зким дисонансом до вступу змальован� кривав� судилища, де вершить Усправедлив�стьФ герой новели. Л�ричний генрой вважа� себе Учек�стом � люди-ноюФ. Ось перед ним чолов�к � ж�нка. УМужчина впав на кол�на � просить милост�. Я з силою штовхнув його нонгою - � в�н розкинувся гор�лиць... Женщина сказала глухо � мертво: - Слухайте, я мати трьох д�тей!.. Я: - Розстр�лятьФ. Комунари, чек�сти безупинно п'ють, а л�ричний герой ходить до мантер�, щоб в�дчути себе УлюдиноюФ. Його терзають страхи: У...Ш�сть на мо�й сов�ст�? Н�, це неправда. Ш�сть сотень, ш�сть тисяч, ш�сть м�льйон�в - тьма на мо�й сов�ст�Ф. Настав момент, коли у непримиренн�й суперечност� з�ткннулися найсвят�ш� для героя почуття: синжська любов � революц�йний обов'язок. В�н ста� гвинтиком � заручником могутньо� системи. Нездатному на бунт геро�в� залиша�ться виконати волю системи: в�н, Уохоплений пожанром яко�сь неможливо� радост�, закинув руку на шию сво�� матер� й притисннув �� голову до сво�х грудей. Пот�м п�дв�в маузера й нажав спуск на скроннюФ. Абстрактному �долу Узаг�рньо� комуниФ принесено найб�льшу жертву � в його �м'я ско�но найб�льший злочин-матеревбивство. У 1925 р. М. Хвильовий разом з однодумцями створю� л�тературну орган�зац�ю ВАПЛ�ТЕ (В�льна академ�я пролетарсько� л�тератури). Тод� ж в�н започаткував л�тературну дискус�ю, яка в�д питання про як�сть твор�в художньо� л�тератури перейшла на �деолог�чн� засади. В�н закликав письнменник�в повернутися до укра�нських нац�ональних джерел, ор��нтуватися па Упсихолог�чну квропуФ. Зв�дси знамените гасло М. Хвильового- УГеть в�д Москви!Ф. УУ квропу ми по�демо вчитись, - писав письменник, - але �з зата�ною думкою - за к�лька рок�в гор�ти надзвичайним св�тломФ. Отже, нов�тня укра�нська л�тература яе може ор��нтуватися лише на рос�йську, бо не позбудеться рабського насл�дування. Але хмари одн��� �з найстрашн�ших трагед�й XX ст. вже збиралися над Укра�ною. Для М. Хвильового наступала пора г�рких розчарувань. В�н проз�рливо вгаду�, що голод в Укра�н� св�домо орган�зований. Письменник бол�сно пережива� т� численн� компром�си, на як� йшов, щоб не порвати з б�льшовицькою парт��ю. М. Хвильовий, як зазначав М. Жулинський, Уне бачив виходу з ц��� �деолог�чно� пастки, в яку в�н, комун�ст, потрапив, натхнненно дов�рившись �деалам Революц��Ф. 13 травня 1933 р., з�бравши друз�в, письменник застрелився. Трагед�я його поля-гала у тому, що в�н Усвято в�рив у можлив�сть р�дк�сного шлюбуФ (�. Драч), тобто в�льно� Укра�ни � лен�нсьнкого комун�зму. 2.Поетичне вираження глибоко� любов� до р�дно� мови в поез�� Дмитра Павличка. Прочитати в�рш напам'ять. Р�дне слово, мова р�дного народу - це одна �з наскр�зних тем у творнчост� Дмитра Павличка. У часи, коли сфера використання укра�нсько� мови була звужена, мова принижена. Д. Павличко написав сонет УО р�дне слово, що без тебе я?Ф (1956), який ув�йшов до УКи�вських сонет�вФ. Перший рядок - це сповнене глибоко� дяки � поваги риторичне запитанння. Ось хто � т�, що в�дцуралися р�дно� мови..У друг�й строф� поет да� яснкраве смислове визначення, чим � р�дна мова для кожно� нормально� людинни, показу�, ск�льки сили й снаги та�ть вона у соб�. У зб�рц� УПравда кличеФ Д. Павличко порушу� гостр� для укра�нсько� нац�� проблеми мови, �стор��, мистецтва. Так, у в�рш� УТи зр�кся мови р�днно�...Ф поет карта� земляка-укра�нця, який занедбав поле р�дного слова, станвши безбатченком, перевертнем. Тематично з цим в�ршем спор�днений УЛист до одного знайомого в справах ф�лолог�чнихФ, в якому також йдеться про ледаря-нег�дника, що Ур�дне поле на пропаще в будячч� кинув, що р�дне слово в соб� згасив, ненначе ватруФ. Р�дна мова - одна �з найб�льш хвилюючих тем у в�ршах Д. Павличка останн�х рок�в. У цикл� УВ�рш� з Монгол��Ф вир�зня�ться поез�я УМ�ж горанми в долинах - б�л� юртиФ, адресована землякам. Поет в�днаходить особнлив� еп�тети, щоб пов�дати, як люблять � шанують монголи Удзвонковиту, п�сенну мову прад�дну своюФ. Коли б сам Бог запропонував цим д�тям г�р Уп�всв�ту... квропу й Аз�юФ в обм�н на р�дну мову, то вони без роздум�в в�днпов�ли б: УСхаменися, Боже, не треба нам н� Аз�й, н� квроп!Ф Ця невелика нац�я добре розум�� справжн� людськ� ц�нност� людського �снування. Колись укра�нц�в Шевченко назвав УмоголамиФ, тому що вони не пам'ятали, хто вони насправд�. Та далеко укра�нцям-УмоголамФ до цих людей, що так ц�нують сво� слово, п�сню, прадавн�й дух сво�� нац��. Шевченк�вська глумлива нота звучить у словах Павличка, коли в�н ганьбить сво�х сп�вв�тчизнник�в, що спромоглись позбутися колишн�х скарб�в - � матер�альних, � духонвних. Ц� рядки продиктован� нажким почутгям сорому � зневаги до тих сво�х земляк�в, котр� поводять себе як УхохлиФ, УмалоросиФ, Уполуукра�нциФ. Страшно � соромно констатувати, що таких укра�нц�в, як� зреклися р�дно� мови, в Укра�н� - б�льше п'яти м�льйон�в. Це - насл�док передус�м �хньо� низько� культури, брак нац�онально� св�домост�, патр�отично� гордост� санмих укра�нц�в, а також пол�тики тотально� русиф�кац��, що проводилась в Укра�н� протягом стол�ть.

Б�лет 19 1.Поетичне в�дтворення �стор�� Укра�ни, любов� до р�дно� земл� в понез�� Максима Рильського УСлово про р�дну мат�рФ. У роки друго� св�тово� в�йни на перше м�сце у художн�й св�домост� Максима Рильського вийшла пекуча тривога за долю Укра�ни, р�дного нанроду. Написана в цей час його натхненна патр�отика залишиться вз�рцем високо� громадянсько� г�дност� укра�нського слова в критичну добу �стор��. Неп�дробною пристрастю � болем пронизана л�ро-еп�чна поема УСлонво про р�дну мат�рФ, яку в�н прочитав 29 листопада 1941 р. на рад�ом�тингу в Уф�, що транслювався рад�останц��ю �мен� Тараса Шевченка на територ�ю окуповано� Укра�ни. Поет з любов'ю в�дтворив у поем� образ Укра�ни - �� геро�чну �стор�ю, невмирущу культуру, чар�вну природу. Земля Тараса Шенвченка-так назвав М. Рильський Укра�ну. З далекого башкирського м�ста в�н шле благословення �� першоджерелам. Поет зверта�ться до нац�онально� св�домост� укра�нц�в, як� в боротьб� за свою землю можуть � мусять обпертися на в�льнолюбн� традиц�� стол�ть, на в�копомн� �мена видатних д�яч�в нац�онально� культури, що символ�зують силу, неподолан-н�сть, безсмертя нац��. Рильський приклика� з глибин стор�ч найб�льш� святин� укра�нства - народну п�сню, Упечаль � рад�сть нашуФ: Умандр�вника Сковороду з припорош�лими саквамиФ; УЕнспдиФ владний см�хФ; Угарячу думу КобзаряФ; Уструни Лисенка жив��Ф; золоту зорю слави Укруг Заньковецько� Мар��Ф; згаду� козацьк� походи, У�ржання коней бойонвихФ. У поем� звучать розгорнут� риторичн� запитання: УХто може випити Дн�про, Хто властен виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе?Ф Н�яка зловорожа сила не подола� народу, у якого геро�чне � славне минуле- такий �дейний пафос твору. У поем� УСлово про р�дну мат�рФ в�дчутний вплив УСлова о полку �гонрев�мФ. Поет орган�чно впл�та� у мову поеми деяк� мотиви та образн� зворонти з давнь-орусько� поеми (наприклад: УЛисиц� брешуть на щитиФ). У твор� спостер�га�мо поетичн� детал� з укра�нських фольклорних джерел (УЧи пранвду кривд� подола-ти?Ф). Патетичного звучання поет досяга� п�дбором лекнсики (благословен), короткими формами прикметник�в (славен, зелен), тавнтолог�чними висловами (рута-м'ята, злото-серебро). Поет � сам творить неолог�зми (громовозвук� слова). Загалом уся поема УСлово про р�дну мант�рФ - це слова винятково� поетично� н�жност� й м�сткост�: кожне випром�нню� ц�л� пучки дорогих кожному укра�нцев� асоц�ац�й. Поет усв�домлював, що висока укра�нська патр�отика може повернунтися для нього новими репрес�ями. Тому останн� строфи у дус� часу просланвляють дружбу народ�в � кер�вну роль парт��. Однак комун�стичн� �деологи не могли пробачити поетов�, що мати-Батьк�в�ш�на для нього - це Укра�на, а не Радянський Союз. Тому у 40-х роках за поему УСлово про р�дну мат�рФ М. Рильський мав чимало непри�мностей. 2.Вза�мини м�ж батьками � д�тьми у п'�с� УДикий АнгелФ Олекс�я Колом�йця. П'�са УДикий АнгелФ (УПов�сть про с�м'юФ) пронизана �де�ю утверндження високих моральних принцип�в, створення житт�ст�йко� с�м'� як найнголовн�шо� п�двалини нашо� держави. УДиким АнгеломФ назвав драматург головного героя п'�си. � справд�, старий роб�тник Платон Ангел за деякими м�рками - людина дивна. Сво�х дорослих уже д�тей трима� п�д суворим бантьк�вським контролем. Коли ж молодший син - студент Павло - неспод�нвано прив�в до хати молоденьку дружину, не одержавши батьк�вського блангословення на одруження, Платон мовчки склав його чемодан � р�шуче виставив за двер�. За зовн�шньою скуп�стю � домашнього тиран��ю головного героя пронгляда� висока вимоглив�сть до себе � сво�х д�тей. Виша мета Платона Ангела - Ужити як сл�дФ. Це означа� насамперед навести лад у Усво�й держав�Ф, тобто с�м'�. Сво�х д�тей Ангел виховав у дус� любов� до прац�, вони розум�ють роботу як доконечну необх�дн�сть, як пенредумову �хнього пристойного буття на земл�, як посильний внесок у духонвний � матер�альний розвиток сусп�льства. Д�ти не в�дкидають то� традиц��, яку батько утвердив у родин�: вони в�ддають св�й зароб�ток за м�сяць батьнков�, який ретельно все занотову� до записника, Платон Микитович не принвласню� зароб�тку д�тей, в�н т�льки розумно регулю� витрати: УТут жив, тут одягався, харчувався - � грош� докупи. Вс� на одних правахФ. Батько також стимулю� п�дроб�ток д�тей - на вс�ляк� непередбачен� витрати. Це �х диснципл�ну�, спонука� до рац�онального розпод�лу кошт�в, да� можлив�сть станб�льно, нормально жити. Коли б хто з д�тей сфальшивив, в�н одразу б таконго з дому вигнав. Для д�тей стали непорушним законом слова: УУ всьому, у малому й великому, �диний порадник правда!Ф Правда у словах � д�ях Платона Микитовича асоц�ю�ться з виявом найвищого благородства, доброд�йнства. Дружина Платона Микитовича Уляна д�� заодно з чолов�ком у вихонванн� д�тей, хоча в принципових питаннях гору бере його думка. Батькова наука не п�шла намарне старшому синов� Петров�. В�н такий же чесний, дбайливий, працьовитий. Незважаючи на те, що Петро уже винбився у високе начальство, в�н перекону�ться у батьков�й правот�. Коли Платон Микито-вич дов�дався, що Петро готовий погодитися на спорудженння житлового будинку в еколог�чно невдалому м�сц�, його непри�мно вранзила под�бн�сть сина до тимчасових правител�в, що нагадують перекотипонле. Батько дом�гся, щоб Петро об�йняв �ншу посаду- рядового �нженера: УКожного мушу бачити � за кожним наглядати. Споконв�к�в так велено бантькам!Ф. У Платона Ангела четверо д�тей, � в�н ус�х до пуття дов�в, ус�х навчив по-людському чесно жити. Тому в�н ма� повне право кинути у в�ч� Крячконв�, син якого став покручем, сувор�, безжальн� слова: УЗлод�й тв�й син... Не працю�, а �сть - значить злод�й! Не заробив, а тринька� - злод�йФ. Чесними � порядними людьми постають у п'�с� д�ти Платона � Уляни Ангел�в: працьовита, гостра на язик Таня, наймолодший у родин� Павлик, Фенд�р, що працю� на завод�. Усе сво� великотрудне життя Платон Ангел щоденно дбав, щоб виховати �х такими, якими �х сприйма� читач � глядач п'�си. � в�н цього дом�гся завдяки сво�м переконанням господаря � патр�ота р�дно� земл�, велик�й в�дпов�-дальност� громадянина, обов'язкам чолов�ка � батька.

Б�лет 20 1.Глибокий л�ризм поез�� Олександра Олеся. Творч�сть Олександра Олеся - автора 11 зб�рок витончено� л�рики - тривалий час була недоступною читачам Укра�ни. Його �м'я було популярнним лише в укра�нськ�й д�аспор�. Характер вс��� поетично� спадщини митця (його л�ричних твор�в � понез�й громадянського звучання, пов'язаних з революц��ю 1905 року, �� поразнкою та ем�грац��ю поета) визнача� журба � рад�сть, як� завжди йдуть поруч, змагаючись, хто кого переважить(УЗ журбою рад�сть обняласяФ). Рад�сть � журба проходять � через в�рш� п�зн�шого пер�оду творчост� - УМо�й матер�Ф, УО принес�ть як не над�юФ та �н. Одним �з кращих л�ричних твор�в О. Олеся � його в�рш УЧари ноч�Ф (УСм�ються, плачуть солов'�...Ф). У ньому влучно передано п�днесенний, манжорний настр�й л�ричного героя, який перебува� п�д нпливом почуття конхання. Тут все склада� Ухвалу життюФ. Одухотворена природа перебува� у гармон�� до почутт�в л�ричного героя: УПоглянь, уся земля тремтить В палких об�ймах ноч�, Лист кв�тц� рв�йно шелестить, Трав� струмок воркоче. Тв�р пронизу� заклик поета оц�нити життя Улетючу митьФ. Л�ричн�сть поез�� УЧари ноч�Ф посилю�ться влучними метафорами (Утут ллються пахощ� густ�, там гнугься верби п'ян�Ф, Усм�ються, плачуть солов'� � б'ють п�снями а грудиФ, У...уся земля тремтить в палких об�ймах ноч�Ф);персон�ф�кова-ним образом весни, яка завжди була символом молодост�, краси, оновлення (Увесна �де назустр�ч намФ, Увесна бенкет справля�Ф). Завдяки глибок�й поетичност�, мелод�йност� поез�я УЧари ноч�Ф стала улюбленою п�снею укра�нц�в. Вона виконувалася в народ� � в той час, коли поез�я О. Олеся була недоступною. Важливим штрихом �� музично� �нтернпретац�� на сьогодн� � сво�р�дне виконання Н�ною Матв��нко. Звукова �нструментовка твор�в О. Олеся чару� � в �нш��х в�ршах. Його мистецтво звукопису можна пор�вняти �з творч�стю П. Тичини, особливо з творами �з УСонячних кларнет�вФ. Яскравим прикладом цього � поез�я УВ неб� жайворонки в'ютьсяФ �з циклу УЩорокуФ, в як�й передано прих�д веснни, коли Увиглядають полохливо перш� прол�ски з земл�Ф. Про прих�д весни Удзвоном рад�сних п�сеньФ невтомно розпов�дають жайворонки. Доб�р дзв�нких приго-лосних та лексем (Усп�ваютьФ, УзаливаютьсяФ, Усм�ютьсяФ, УдзвонятьФ) викликають музичн� асоц�ац��. Тому до поез�� О. Олеся дуже чансто зверталися композитори. Понад 30 музикант�в зд�йснювали обробку йонго поез�й. Серед них М. Лисенко. К. Стеценко, С, Людкевич, Я. Степовий. На тексти поез�й О. Олеся пише п�сн� в�дома сьогодн� Мар�я Бурмака. Попунлярною п�снею у �� виконанн� � УОй, не кв�тни, весно!Ф. Поез�я УАйстриФ написана у 1905 роц�. Вона с сво�р�дним в�дгуком поета на революц�йн� под��. Алегоричний образ айстр, що розцв�ли в саду оп�вноч� (н�ч - символ сусп�льного ладу), нев�дд�льний у поез�� в�д мр�� про сонце, Ув�чну веснуФ, Урожевий ранокФ. Коли ж спод�вання виявилися мар ними, бо Увколо - тюрма...Ф, айстри Усхилились � вмерлиФ. Заради Усонця, неба, простору, вол�Ф для �нших гине леб�дь в однойменному в�рш�. На думку С. кфренова, у сво�й л�риц� О. Олесь Унаочно показав, що громадянськ� мотиви ан�трохи не зв'язують крил � не заважають справжньому поетов�Ф. У художн� вир�шення традиц�йно� для укра�нсько� л�тератури теми про роль поета � поез�� в сусп�льств� О. Олесь вн�с св�й вагомий внесок в�рншами УР�дне слово в р�дн�й школ�Ф, УО слово р�дне! Орле скутийФ, УО правнда! М�й народ см�шний безкра�...Ф. Ц� твори засв�дчують, що поет глибоко перейнятий долею свого народу. Збереження нац�онально� самобутност� нанроду в�н вважав сво�м обов'язком. Турбота поета про долю р�дного слова, Учужинцям кинутого на см�хФ, особливо гостро поставлена у поез�� УО слово р�дне! Орле скутий!Ф Як � в багатьох �нших випадках, громадянський пафос в�рша тут по�днано з глинбокою задушевн�стю, л�ричн�стю. Вже у друг�й строф� значення р�дно� мови у духовному житт� людини та �� велич асоц�ю�ться з розк�шшю природи, яку О. Олесь завжди вм�в змалювати найкращими барвами. Особливою л�ричн�стю, н�жн�стю сповнен� в�рш� О. Олеся для д�тей. Поез�я УСонФ - це казка, яку пережива� д�вчинка. Ув�сн� вона потрапля� в л�с � зачудованими очима спостер�га� Ушалений танокФ - кружляння мушок, цв�т метелик�в у травах, знайомиться з� зв�рятами (поваж'ним борсунком, ведмедем Урудим та волохатимФ, вовком-с�рком). П�д звуки кобзи панвука все те товариство почина� забавлятися так, що й поважн� дерева не втерп�ли. Вони повисмикували �з земл� сво� ноги � Уну садити гопакаФ. Тренмтливе прощання �з л�совими друзями перерива� матуся словами: УВставай, вже сонечко з�йшлоФ. Ум�ння поета створити настр�й (у творах для д�тей в�н по�днаний �з глибоким розум�нням дитячо� психолог��), одухотворення (олюднення) природи, викорис-тання народнопоетичних засоб�в: символ�в, еп�тет�в, пор�нвнянь - забезпечують глибокий л�ризм твор�в О. Олеся. 2.Типов�сть под�й � персонаж�в у твор� УСудФ Юр�я Мумке�пика. Ю. Мушкетик - автор широков�домих прозових твор�в УБ�ла т�ньФ, УКрапля кров�Ф, УЖорстоке милосердяФ, УСемен Пал�йФ, УПозиц�яФ, УРунб�жФ, УЯсаФ, УСмерть СократаФ, УСуд над СенекоюФ. Його перу належать романи, пов�ст� та опов�дання, в яких осмислено �сторичну долю укра�нсьнкого народу, формування його нац�онально� св�домост�, проблеми духовност�, морал� тощо. В опов�данн� УСудФ Ю. Мушкетик змальову� похмуру д�йсн�сть колнгоспного села перших пово�нних рок�в. У центр� сюжетних перипет�й - с�льська труд�вниця Ганна. Вона постала перед УправосуддямФ доби застою через те, що, будучи хворою, не змогла виробити у колгосп� трудодн�в. Страшний сором, б�ль � образа скували постать скривджено� долею, старо� хворо� ж�нки. Перед очима враз пройшли тяжк� 30-т� роки, голод, смерть пасербиц� Оленки. У роки в�йни на фронт� загинув �� чолов�к, не повернулинся додому сини Данило � Микита. Коли д�стала похоронку на Микиту, найнменшого сина, в�дчула, що згаса� �� життя. Додому повернувся поранений Грицько. З�брався �з силами, по�хав занвершувати навчання в �нститут�. Ганна знову залишилася сама. Була вже на той час дуже кволою, незахищеною. С�льський голова Устим Рукавиця грунбою повед�нкою не раз кривдив Ганну. Разом з ф�нансовим агентом Йосинпом Шилом ще п�д час в�йни забрали у Ганни корову за нездачу молока Знайшли вони й переконлив� аргумен-ти, щоб забрати порося. Обманом занставили п�дписатися п�д позикою на 1300 крб. зам�сть 300. Прийшли вноч� восьмеро чолов�к до одиноко� ж�нки, наказали п�дписуватися, а суму закринли в�д не�. Згодом лише з'сувалося, п�д чим п�дписалася Ганна. Пробувала геро�ня знайти правду через в�йськкомат, писала туди, як повелися з нею, дружиною � мат�р'ю загиблих на в�йн�. На папер� визнали �� правду, але нансправд� все залишалося по-старому. Б�льше того, одного разу, виступаючи на зборах, Устим Рукавиця назвав Грицька, який пройшов в�йну, �ноземним шпигуном. Коли принесли таку новину Ганн�, вона не пов�рила в погов�р, Уодначе �й зробилося так погано, що вона занедужала й не вставала б�льше тижняФ. Варто зазначити, що описане у твор� моральне знущання над геро�нею - не авторська вигадка, а лише художньо опрацьован� реальн� факти �з життя колгосп-ник�в час�в застою. Коли геро�ня одужала, вона знову бралася за роботу. Праця - необнх�дна умова �� життя. Замолоду працюючи, Ганна часто сп�вала. П�сня � пранця виповнювали �� будн�, допомагали долати труднощ�. То х�ба могла вона з добро� вол� не виконати сво�� норми буряк�в, щоб вони Узелен�ли прибитою морозом гичкоюФ? Це �� б�ль. Тому к�лька раз�в пробувала вона попрацюва ти з лопатою на сво�й д�лянц�, але так � не зум�ла впоратися, Уостанн�й раз � д�йти до села не моглаФ. Коли була Ганна ланковою, часто звертався до не� голова,, щоб п�дн�нмала д�вчат на прорив. УА колгоспна робота - сусп�ль проривиФ, - конснтату� Ю. Мушкстик. До нев�дкладно� роботи у колгосп� не, раз залучалися � �� сини, нав�ть заняття у школ� пропускали. Ганна, ростила �х працьовитими. Попередн�й голова Кузьма Д�ренко хвалив хлопц�в за �х працьовит�сть. Трохи людян�шим до в�йни був � Устим Рукавиця. Та дуже швидко зм�нивнся: УУзяв у звичку кричати на людей, часом при�жджав на поле нап�дпитнкуФ, у повед�нц� з людьми в�дчувалася його зверхн�сть. Устим Рукавиця виступа� в опов�данн� у рол� позивача, а Ганна синдить на лав� п�дсудних. Вирок суду - У...визнати винуватою, засудити на п�втора року виправних роб�т, але, враховуючи..., що вс� попередн� роки пранцювала в колгосп� справноЕ, що �� чолов�к � два сини загинули на фронт�, занм�нити виправн� табори примусовою працею при колгосп�Ф, виконати було вже н�кому. У той час, коли Рукавиця � Шило бенкетують п�сля суду, Ганна Уненанче п�д-бита птаха, махнула руками � опустилася на п�длогу..Ф. Вона померла не т�льки в�д старост� й ф�зичного болю. До �� смерт� причетна похмура станл�нська д�йсн�сть.

Б�лет 21 1.Проблеми чорнобильсько� трагед�� в укра�нськ�й л�тератур�. Ус� жах�ття й проблеми Чорнобиля знайшли в�дгук у серцях � думах укра�нських письменник�в. У перш� ж дн� п�сля катастрофи на стор�нках л�нтературних часопис�в, зокрема в УЛ�тературн�й Укра�н�Ф, з'явилися пристрасн� публ�цистичн� виступи Олеся Гончара, Бориса Ол�йника, �вана Драча. Згодом були видрукован� поетичн� твори Бориса Ол�йника, Наталки Б�лоцерк�вець, Леон�да Горлача, Св�тлани Йовенко. Под��ю в л�тератур� стала поема Бориса Ол�йника УС�мФ (1987). Цей тв�р присвячено пам'ят� в�дважних шести пожежнник�в, що самов�ддано вступили у боротьбу з� смертю, та к�норежисера Волондимира Шевченка, який зн�мав ф�льм про спробу людей протистояти стих��. УДе ви тепер, матер�в сво�х д�ти, колиса�те сонФ, - у традиц�� народного планчу � скорботи запиту� поет, � Умов з козацького ре�струФ вичиту�мо �мена см�нливц�в: В�ктор К�бенок, Микола Вашук, Василь �гнатенко, Микола Титенок, Володимир Тишура, Володимир Правик, Володимир Шевченко. Завдяки Б. Ол�йнику, його продуманому художньому прийому по�менно� переклички св�чка пам'ят� гор�тиме у в�ках � нагадуватиме про кожного героя чорнобильнських под�й. Велику увагу зверта� Б. Ол�йник у поем� на проблеми морал�. Осмиснлюючи глобальн�сть чорнобильсько� трагед��, автор спонука� читача загляннути у св�й внутр�шн�й св�т, побачити й оц�нити власну сов�сть � власну антисов�сть. Тому м�фолог�чний образ крука � не т�льки уособленням зовн�шнього ворога, чужого зла - це � власн� недол�ки, власне зло, пританманне майже кожн�й людин�. Отож утверджувати добро � правду на земл� потр�бно, починаючи �з подолання власного зла, сво�� антисов�ст�. �стор�я перекону�, що вже не один раз, забувши про власну сов�сть, ми сприяли всеможливим воронам-крукам використовувати нашу правду � нашу �стину проти нас самих. Драматичн� моральн� та духовн� кол�з��, проблеми науки й цив�л�зац��, самоп�знання та самоусв�домлення, нац�ональн� � загальносусп�льн� пробленми завжди вза�мопов'язан�. В�двернення планетарно� катастрофи залежить в�д комплексного розв'язання цих проблем. Так� висновки робимо, ознайомившись �з поемою УС�мФ. Всеукра�нськ�й б�д� присвячена � поема �. Драча УЧорнобильська мандоннаФ (1988). � у назв� поеми, � в образ� солдатсько� матер�, бос� сл�ди яко� бачимо б�ля саркофага (там вона шука� свого сина, яким став жертвою атомно� стих��); � в образ� хрещатицько� мадонни - молодо� божев�льно� ж�нки, яка, мов привид, бродить по ки�вських вулицях з лялькою чи мертвою дитиною на руках; � селянсько� мадонни, � в збережених �менах, фактах, розпов�дях учасник�в л�кв�дац�� авар�� звучить вимога в�дпов�дальност� перед сов�стю, перед людством за погублений св�т. Та в�дпов�дальних у радянському сусп�нльств�, на жаль, нема�. У розд�л� УРоздуми п�д час в�дкритого Чорнобильсьнкого суду в закрит�й зон� на стару старосв�тську тему У�род � П�латФ, поет, ор��нтуючись на глибок� моральн� традиц��, наголошу�, що вс� злочини пронти людства в ус� часи � у вс�х народ�в були завжди У�меннимиФ, за них в�днпов�дали. Чому ж на Чорнобильському суд� пусту� м�сце П�лата? Яка монраль сусп�льства, що хова� злочинця? В�домий б�бл�йний мотив про П�лата, вдало використаний �. Драчем, спонука� до ф�лософських узагальнень, до роздум�в на морально-етичн� теми. Останн� рядки поеми, де Унесе сива чорнобильська мати цю планенту..., це хворе дитя!Ф звучать як нагадування про в�дпов�дальн�сть за навконлишн�й св�т. Майже одночасно (1987) були написан� прозов� твори, присвячен� проблемам чорнобильсько� трагед��. Це пов�сть Ю. Щербака УЧорнобильФ та роман В. Явор�вського УМар�я з полином у к�нц� стол�ттяФ. Пов�сть Ю. Щербака, хоча й носить документальний характер (це з�нбран� магн�тофонн� записи учасник�в л�кв�дац�� авар�� � жертв атомно� стинх��), все ж в�дзнача�ться неабияким художн�м осмисленням того, що сталося. В�дома журнал�стка Любов Ковалевська, пожежник Леон�д Телятников, голова Прип'ятського м�ськвиконкому Олександр ксаулов, електронник Юр�й Бадаев, вод�й Григор�й Хм�ль - вс� вони по-сво�му переданють пережиту трагед�ю. Сво� завдання Ю. Щербак вбачав у тому, щоб передати мужн�сть людей у по�дин-ку з� смертю й по-ф�лософськи осмислинти долю, позначених Чорнобилем, � тих, хто дал� йтиме у технолог�зовану цив�л�зац�ю. У цих м�ркуваннях велике значення ма� монолог академ�ка Ванлер�я Легасова, який зробив ма� монолог академ�ка Ванлер�я Легасова, який зробив правдивий анал�з причин катастрофи. пх корен� вчений вбача� не лише у хибност� технолог��, а моральному й духовному стан� сусп�льства. Вони започаткован� в систем� осв�ти, кар'�ризм�, бюрокнратизм�, хабарництв� тощо. В основу сюжетно� л�н�� твору В. Явор�вського УМар�я з полином у к�нц� стол�ттяФ покладено �стор�ю с�м'� Мирович�в. Однак В. Я�нор�вський спостер�га� вплив катастрофи не лише на одну с�м'ю, а простежу� цей вплив на життя всього навколишнього селянства. Масштабн�сть Чорнобильсько� трагед�� породила цю г�рку Ув�чнуФ тенму нашо� л�тератури. В�дл�к в�д злопам'ятного дня 26 кв�тня 1986 р. вже пенрейшов руб�ж десятил�ття, але под��, пов'язан� з цим днем, раз у раз знахондять сво� висв�тлення у художн�х творах укра�нських л�тератор�в. 2.Духовн� ц�нност� людини в поез�� Л�ни Костенко. Духовн� ц�нност� людини сво�м кор�нням сягають глибоко� давнини, коли �деалами була щира та чесна праця, турбота за �� усп�хи, коли життя приводилось у в�дпов�дн�сть до закон�в Бога � природи. На жаль, наш прангматичний в�к наклав сво� корективи на духовн�сть людини. Поставити свого сучасника обличчям до норм, що �х виробляло людство впродовж стол�ть, задуматися над сутн�стю власного життя, зосередитися на уснв�домленн� себе сином укра�нсько� земл� взяла на себе обов'язок поетеса Л�на Костенко. Гостро, безкомпром�сно, не в�дступаючи в�д сво�х �деал�в, осмислю� вона у поетичних творах сучасн� проблеми, пов'язан� з духовним занепадом люндей. Карта� яничарство, зраду, в�дступництво. Звичайно, у зв'язку �з сво�ю позинц��ю поета-патр�ота Л�на Костенко перебувала в опозиц�� до оф�ц�йних властей тотал�тарного радянського сусп�льства. У сво�х поез�ях Л�на Костенко бачить конкретних винуватц�в моральнно� � духовно� деградац�� людей. Це - Уноменклатурн� дурн�, бюрократи, пласк� мурмила в квадратур� рамФ, тобто вся радянська система. За вказ�внним порухом диригентсько� палички комун�стичних �деолог�в появляються Умастаки пристосувати крокФ, люди квол�. З великою тривогою Л�на Костенко заклика� нас жити у злагод� й люнбов�. Як запов�т, звучать �� слова: УНе в�дступитися � не покласти лжу на струниФ. Не можна зр�катися високих �деал�в наших предк�в, власно� кульнтури � мови. Проблеми мови порушен� поетесою у к�лькох �� в�ршах. Найднраматичн�шим у поез�� УБ�ль �дино� збро�Ф � те, що р�дн�й Утраг�чн�й мов�Ф труну Уне т�льки пороги, а й д�ти власн� тешутьФ. Отаких безбатченк�в чинмало ще й сьогодн� Уна наш�й - не чуж�й земл�Ф. Названа поез�я сильна в�нрою поетеси в те, що дух народу � �� мову не вбити н�кому: У поез�� УЗаворожи мен�, волхвеФ поетесу зац�кавило питання, Ущо писав би Шевченко в тридцять третьому, тридцять сьомому роках?Ф Звинчайно, що поетеса не п�ддае сумн�ву ст�йк�сть Шевченка, його моральний дух. Тому, на �� думку, Упобувавши на Косарал�, побував би ще й на СоловкахФ. У поез�� авторка йде за ходом �стор��: Загартований, за�ратований, прикиданий землею, сн�гами, кременем, дос� був би реанб�л�нтований. Хоч посмертно, - зате свосвременно. А як же сприйняли у 30-х утиски та репрес�� Косинки, Кул�ша, Курбаса �х сучасники? Мовчки. Промовчали кривду, запод�яну Стусов�, Св�тличному, Сн�г�рьову, Литвину, Тихому у 60-х. УЯк мовчанням дуншу уяремлю, то який же в б�са я поетФ, - нагаду� поетеса соб� про свою громадянську сов�сть. � кв�ти в�д не� падали п�д ноги ш�стдесятнникам у зал� суду, зв�дки �� виводили силом�ць радянськ� м�л�ц�онери. Поез�я Л�ни Костенко застер�га� нас в�д втрати сво�� �сторично� пам'ят�. Особливо виразно ця думка звучить у �� роман� у в�ршах УМанруся ЧурайФ. Образ Марус� злива�ться з образом Укра�ни, що сигнал�нзу� через стол�ття: пам'ятайте, нащадки, свою �стор�ю, � лише тим бундете сильн� � знан� у св�т�. Поез�я Л�ни Костенко художньо осмислю� загальнолюдськ� варнтост�, примушу� задуматись над тим, що залиша� по соб� людина. Думнки про справжн� ц�нност�, про сенс у житт�, духовн�сть � бездуховн�сть порушено у в�рш� УВже почалось, мабуть, майбутн�Ф. Тут чита�мо: УШукайте посм�шку Джоконди, вона н�коли не минеФ. Розум�ючи швидкоплинн�сть матер�альних ц�нностей, завжди треба пам'ятати про духовн�: красу, мистецтво, любов до людей, любов � в�рн�сть Батьк�внщин�. Поез�я УЖиття �де � все без коректур...Ф нагаду� про обов'язок прожити життя чесно, зм�стовно.

Б�лет 22 1.Образ митер� в сучасн�й поез�� (А. Малишко, Б. Ол�йник, В. Симоненко та �н.). Св�т кожного поета почина�ться з матер�. Коли ж поетове слово - Ув�д БогаФ, образ матер� ста� дом�нуючим, набував символ�чного значення, п�дноситься до узагальненого образу матер�-Батьк�вщини. Вершин художнньо� майстерност� цей образ сягнув в поез��, Т. Шевченка, �. Франка, О. Довженка. Осанну матер� просп�-вали П. Тичина � М. Рильський, В. Сосюра та �. Драч, Д. Павличко � В. Стус. Всенародну любов здобула поез�я А.Малишка УП�сня про рушникФ (УР�дна мати моя...Ф), написана в 1959 р. до ф�льму УЛ�та молод��Ф (музика Пл. Майбороди). У центр� ��-укра�нський рушник як символ материнськонго благословення � любов�. Укра�нський рушник ма� безл�ч урочистих � ванжливих функц�й. Випроводжаючи дорослу дитину у великий св�т, мати данрувала Уна щастя, на долюФ вишиваний рушник; Анафора У�Ф, якою розпочинаються 14 рядк�в з 18, зас�б градац��, неноднора-зово вживаний поетом, надають ц�й поез�� мелод�йност� � особливого п�сенного л�ризму. Та найголовн�ше у цьому твор� - щире син�вське почутнтя, велика дяка матер�. Образ матер� в поез�� Малишка асоц�ю�ться з Укра�ною. Пам'ят� р�дно� матер� присвятив Б. Ол�йник цикл поез�й УСиве сонце мо�Ф (1978), який склада�ться з дев'яти в�рш�в. Мати у в�ршах Б. Ол�йника - невсипуща с�льська труд�вниця, котра й синов� передала свою працелюбнн�сть. УСива ласт�вка, сиве сонечкоФ - такою живе у поетовому серц� найндорожча людина. Образ матер� в Б. Ол�йника не асоц�ю�ться з Укра�ною, як в �нших поет�в, а набува� планетарного звучання: УЯк ти несла оцей всесв�т важкий на соб�!Ф. В�чну тему материнського в�дходу порушу� Б. Ол�йник у УП�сн� про мант�рФ. Тепло переданий д�алог з� сполоханими д�тьми й онуками. Н�жн�стю � любов'ю звучать останн� слова матер�, котра не залиша� по соб� спадк�в, проте розкрива� перед нащадками велику свою душу, сво� розум�ння справжнн�х ц�нностей людського життя. Незважаючи на схильн�сть Б. Ол�йника до планетарного мислення, тв�р по-справжньому нац�ональний: звертання на УвиФ до матер�; рушники, що Узлет�ли увисьФ; ворота, край яких чекала на д�тей � онук�в мати; мати Уп�шла за межуФ, немов на сво�му город�. Н�жн� дворядков� строфи поез�� В. Симоненка УЛебед� материнстваФ н�би в�дроджують мелод�ю укра�нсько� колисанки, укра�нсько� казки. Рожев� Симонен-ков� лебед� випливають з туману, з�гр�того материнською люнбов'ю дитинства, �з матусиних п�сень. У перш�й частин� поез�� розгорта�ться чар�вна казка щасливонго дитинства. Добра мати прагне все зробити для любо� дитини, в�ддати �й увесь цв�т сво�� душ�, оберегти в�д ус�х лих життя - зла, небезпеки, хвонроб. Друга частина - це роздуми-мр�� матер� про майбутню долю �� сина у тривожному св�т�, його юн�сть, хм�льний час кохання, зустр�ч�, з яких одна мусить стати любов'ю. УВиростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспан� тривоги У хм�льн� смеркання мавки чорнобров�, Ждатимуть тво�� н�жност� й любов�Ф. Третя частина - це роздуми матер� про синове змужн�ння. Коли в�н стане перед вибором, мати бажа�, щоб � друз�в, � наречену, � брата по духу в�н вибрав не за чи�юсь вказ�вкою, а з власно� вол�. Мати прагне, щоб голонвн� п�двалини людсько-го життя - мат�р � батьк�вщина - н�коли не були зам�нен�. Нав�ть у смерт�, в ем�грац��, в багатств� � б�дност�. УМожеш вибирати друз�в � дружину, Вибрати не можна т�льки батьк�вщину. Можна вибрать друга � по духу брата, Та не можна р�дну мат�р вибиратиФ - цей поетичний шедевр В. Симоненка, як � УП�сня про рушникФ А. Малишка, отримав усенародну шану, любов � став народною п�снею. 2.Найяскрав�ш� риси нац�онального характеру геро�в роману УМарунся ЧурайФ Л�ни Костенко. Геро� роману УМаруся ЧурайФ (1979) живуть � д�ють у в�дблиску всеохоплюючого образу - �сторично� Укра�ни, яка п�днялась на свянщенну в�йну за сво� права, державн�сть � незалежн�сть. Л�на Костенко розкрила далеке, сховане у в�ках кор�ння того руху, який в�дчутно акнтив�зувався � поширювався у надрах радянсько� тотал�тарно� системи, п�дкресливши тим, що державн�сть � незалеж-н�сть - одв�чна мр�я укра�нського народу. Л�на Костенко у цьому твор� найб�ль-шою м�рою довела, що укра�нськ�й ментальност� притаманн� не т�льки емоц�й-н�сть � л�ризм, але й прагнення д��, сильна воля та �нтелект. Полтава, де в�дбуваються основн� под�� роману, - складова часнтина Укра�ни. М�ське козацтво, запорожц� - палк� патр�оти, як� захинщають св�й край в�л ворожих навал � готов� померти за Укра�ну славнною козацькою смертю. У них багато сп�льних рис: в�ддан�сть козацьнк�й присяз�, побратимству, в�дчайдушна хороб-р�сть, духовне благороднство, але кожний з них - це яскрава �ндив�дуал�зована постать. Сивочолий полковник Пушкар, який У� славу мав, � силуФ, збер�г розванжлив�сть розуму, гуманн�сть, повагу до закону. Почуття обов'язку - ця непорушна свят�сть � основною рисою нац�нонального характеру геро�в роману. Вона яскраво вт�лена в образ� �вана �скнри. Т�льки-но Узаграли знову труби до походуФ, �ван в�дгуку�ться на понклик гетьмана. Висока внутр�шня культура �вана �скри, душевне благородство виказують себе у кожному порухов� його душ�, у кожному вчинку. Манруся для �скри - не просто д�вчина, вона для нього символ Укра�ни, легендарна укра�нська п�сня, поетичне укра�нське �ство. На суд� схвинльовано � вир�шальне звучить його слово: УЦя д�вчина не просто так, Маруся, Це - голос наш. Це - п�сня. Це - душа!Ф. �ншу нац�ональну рису укра�нського козацтва вт�лю� Лесько Чернкес. Справедлива, в�дчайдушна душа, в�н з презирством ставиться до судейських: УВи, канцелюги, у чорнил� пальц�, бумажне кодло... в понходах небувальц�Ф. Гарячий � поривистий Лесько Черкес збер�га� в�рнн�сть обов'язков�. Нос��м справедливост� виступа� у твор� велитсий гетьман Богдан Хмельниць-кий. Л�на Костенко п�дносить на вищий художн�й р�вень постать державного мужа, увиразню� кращ� риси характеру, якими мунсили б бути над�лен� � якими були справд� пров�дники укра�нц�в у попенредн� в�ки. У роман� УМаруся ЧурайФ розум Богдана Хмельницького осяга� вс� народн� проблеми. За його наказом п�дн�ма�ться Укра�на. Саме воля � мудр�сть гетьмана вир�шили долю Марус� Чурай. В образ� головно� геро�н� художньо вмотивована одна �з найкращих нац�ональних рис характеру укра�нц�в - в�рн�сть даному слову, в�рн�сть у коханн�, в�рн�сть материзн�. Такими були � батьки геро�н�. Це ж вони вчили доньку, що найб�льшим злом для Укра�ни завжди була зрада. Недарма ж занпорожець зронив на суд�: УЗрадити в житт� державу - злочин, а людину - можна?Ф. В�чна провина зради - це одна з найболюч�ших проблем нашо� �стор�� � нашого сьогодення. Л�на Костенко просв�чу� �� рентгеном сво�� художньо�, пристрасно� мис;��, щоб надал� не було м�сця зрад� у Унезгнлибим�й душ�Ф укра�нця.

Б�лет 23 1.Образ Укра�ни в творчост� сучасних укра�нських поет�в (Д. Павличко, �. Драч, Б. Ол�йник, Л�на Костенка). Доля Укра�ни, �� минуле, сучасне � майбутн� - лейтмотив творчост� укра�н-ських поет�в XX ст. Ця тема стала актуальною � для наших сучасник�в: Д. Павлич-ка, �, Драча, Б. Ол�йника, Л�ни Костенко. У творах Д. Павличка образ Укра�ни насамперед асоц�ю�ться �з р�днним кра�м - Гуцульщиною, до яко� в�н зверта�ться з глибокою повагою, патетикою: УФранк�вщино! Моя ти р�дна земле...Ф. УСин простого л�соруба, гуцул �з Карпатських г�рФ на все життя збер�г син�вську любов � в�ддан�сть цьому куточков� укра�нсько� земл�. Тут поет зростав, тут узяв в�н Уп�сню в серце �з людських сердецьФ (в�рш УТам, де Лючка круто в'�ться-.Ф). Зв�дси, з ц��� Увисоко� земл�Ф пролягла його дорога до Укра�ни Образ Укра�ни у творчому доробку Д. Павличка поста� з� спогад�в про важлив� �сторичн� под��, про прекрасних людей, чесних, духовно багатих. Поет неодноразово зверта�ться до Тараса Шевченка, пророч� слова якого сприймають-ся як наука Укра�ни. Тому й складаються думки Д. Павличка у молитву до Кобзаря (в�рш УМолитваФ), щоб наповнитися � освятитися ген�н�м Ув�ку двадцять першого предтеч�Ф на велик� звершення в �м'я Укра�ни. Творч�сть Т. Шевченка Д. Павличко сприйма� як �стор�ю укра�нського нанроду. У творах циклу УВ�рш� �з Монгол��Ф звучить гн�вне слово Д. Павличка проти тих, хто зривав золот� верхи �з наших собор�в, � проти тих, хто Увисанджував фундаментиФ, Укам�ння зв�дси рвавФ - Убатир�в Стал�на, Постишева та Кос�ораФ. У в�ршах названого циклу створено образ Укра�ни, яку в�ками нищили р�зн� зайди, але не змогли зламати �� духу. У 1983 р. Д. Павличко написав в�рш УБабуся з кв�тамиФ, який уже з перших рядк�в виклика� сво�р�дн� аналог��, пор�вняння старо�, зморщено� бабус�-матер� �з самою Укра�ною. У гам�рному м�ст� старенька бабуся пронда� букетик л�л�й, як� завжди були символом чистоти. Сумний образ одинонко� старенько� ж�нки, майже жебрачки па велелюдд�, виклика� у поета гостнр� в�дчуття болю за долю укра�нських матер�в, само� Укра�ни. У творчому доробку Д. Павличка � чимало в�рш�в, присвячених Укра�н� 90-х рок�в. Образ Укра�ни по-сво�му ориг�нальне створив �. Драч. По�днавши новатор-ську форму сво�х в�рш�в �з глибоко нац�ональними поетичними зансобами та прийомами, поет бачить Укра�ну в образ� калини (в�рш УЛист до калини, залишено� на р�дному луз� в Тел�женцяхФ), вишневого цв�ту (УВишнневий цв�тФ �з поеми-симфон�� УСмерть ШевченкаФ), у траг�чному образ� Чорнобильсько� мадон-ни �з однойменно� поеми. Де б не був поет, його думки завжди з Укра�ною. Образ Укра�ни �. Драч, як � Д. Павличко, по�дну� �з образом Т. Шевченка. У передсмертних мареннях Уб�жить до сина Укра�на одганяти знав�сн�лу смертьФ. Поет планетарного мислення, Б. Ол�йник проблеми Укра�ни найчаснт�ше по�д-ну� �з загальнолюдськими проблемами. Та ряд твор�в поета принсвячено т�льки Укра�н�. В далек�й Америц� приходить до нього поетичний образ б�ло� селянсько� хати, виклика� тугу за Батьк�вщиною (УВ�д Б�лого дому до б�ло� хатиФ). Духовний родов�д народу, його �сторична пам'ять- важлив� мотиви поем Б. Ол�йника УРухФ, УДоляФ, УДорогаФ, УДума про м�снтоФ, УСковорода � св�тФ та �н. Сутн�сть людини, �� гуман�зм, висока поряднн�сть завжди беруть початок �з р�дного кореня. Таку думку стверджу� автор у поем� УРухФ. Поема УДума про м�стоФ присвячена 1500-л�ттю Уматер� м�ст руськихФ Ки�ву. У н�й вза�мопов'язане минуле � сучасне. Т�льки такий зв'язок, на дунмку поета, забезпечу� �дею �дност� народу � да� можлив�сть осягнути верншини людсько� мисл� � д��. Незважаючи на гостре в�дчуття недол� р�дного народу, присвячена Укра�н� поез�я Л�ни Костенко не звучить песим�стично. У н�й по-ф�лософськи мудро обгрунтовано думку про велике майбутн� Укра�ни. Поентеса неодноразово зверта�ться у сво�х творах до славного минулого укра�ннського народу, з ним пов'язу� пекуч� проблеми сьогодення. У цикл� в�рш�в У�кси �стор��Ф �з книги УНеповторн�стьФ вона нагаду� сучасникам славетн� �мена, геро�чн� под��, як� перегукуються �з сучасн�стю, кличуть до д�й. Сюди вв�йшли так� твори, як УДревлянський триптихФ, УЛют�жФ, УКнязь ВасильнкоФ, УЧадра Марус� Богуслав-киФ. Ц� твори доповнюють наш� знання про ба гату �стор�ю укра�нського народу. Численними поетичними творами Л�на Костенко в�дгукнулася на сучасн� пробле-ми Укра�ни, пов'язан� з� станом осв�ти, культури, зокрема мони, на проблеми �� демократичного розвитку. 2.Творч�сть письменник�в р�дного краю (на приклад� Терноп�льщинни). Терноп�льська земля славна �менами письменник�в, творч�сть яких стала окрасою вс��� укра�нсько� л�тератури. З к�нця 80-х рок�в у л�тературнний об�г повернулося �м'я славетного Умолодомуз�вцяФ Б. Лепкого, який � уродженцем нашого краю. Про сво� походження поет згаду� у в�рш� УЗансп�вФ рядочком Уколисав мою колиску в�тер р�дного Под�лляФ. Про м�ста � села Терноп�льщини, людей цього краю писав письменник у сво�й проз�. Крегулець � Поручин, Жук�в � Бережани, Чортк�в � Копичинц�, Улашк�вц� � Гусятин ув�йшли в його тв�р УКазка мойого життяФ. У сво�х романах письнменник звернувся до �сторично� теми, зокрема вив�в образ Мазепи. �сторичн� теми опрацьовували у сво�х творах й �нш� письменники Тенрноп�ль-ського краю. Серед них А. Чайковський та Ю. Оп�льський. Твори А. Чайковсь-кого УОлекс�й Корн��нкоФ, УПолковник Михайло КричевськийФ, УЗа сестроюФ, УКозацька помстаФ, УНа уходахФ сво�ю тематикою сягали чанс�в козаччини. У них осп�вано геро�зм укра�нського народу (в тому числ� д�нтей), в�рн�сть В�тчизн�, кращ� традиц�� укра�нсько� сусп�льност�, зокрема - козацьк�. Через твори А. Чайковського, кр�м узагальнених художн�х образ�в, в яких в�дбилися риси епохи, пройшли й в�дом� �сторичн� постат�. До них належать Богдан та Юр�й Хмельниць-к�, Сагайдачний, Кривон�с. У творах на �сторичну тему Ю. Оп�льський торкався стор�нок �стор�� укра�нсь-кого народу, пов'язаних з нац�онально-визвольною боротьбою пронти Литви, Польщ�, татар. В�домими творами у контекст� укра�нсько� �сторинчно� прози � У�доли падутьФ, УСумеркФ, УЧорним шляхомФ, УУпир�Ф. В опов�даннях та творах Т. Бордуляка змальовано життя галицького селянства к�нця XIX - початку XX ст., яке спостер�гав письменник, будучи священиком у Малому Ходачков�. Це опов�дання УБузькиФ, УДай, Боже. здоров'я коров�Ф, УПередновокФ. Розм�рковуючи на соц�альн� теми, Т. Бордуляк гостро ставив морально-етичн� проблеми. Вони виразно звунчать в опов�даннях УМайстер Федь ТриндикФ, УЮв�лятФ. Осип Маковей в�домий у л�тератур� як поет, проза�к, л�тературний критик, видавець. Значна частина його життя пов'язана �з Зал�щиками. Ханрактерною ознакою твор�в письменника � �х сатиричне звучання. Письменнник також загост-рював увагу на проблемах нац�онально� г�дност�, яку пов'язував �з осв�тою. Сво�ю зб�ркою прози малих жанр�в УКроваве полеФ в�н засуджував братовбивчу в�йну. На Терноп�льщин� народився с�човий стр�лець, автор численних стр�нлецьких п�сень Р. Купчинський. В�н автор твор�в, як� вважаються народнинми: УЧовен хита�ться серед водиФ, УЯк з Бережан до кадриФ, УЗажурились галичанкиФ, УГей там у В�льх�вц�Ф, У�рчикФ. Новою стор�нкою у висв�тленн� под�й першо� св�тово� в�йни на територ�� Галичини � роман у 3-х частинах УЗамет�льФ, який написав Р. Купчинський як очевидець. За останн� десятил�ття в укра�нську л�тературу повернулася творч�сть У. Сам-чука, високо оц�нена критикою ще у 30-х рр. Тод� ж тв�р Уласа Самчука УВолиньФ був висунутий на здобуття Нобел�всько� прем��. � лише м�зенрне матер�альне становище, що не дозволило перекласти роман �вропейсьнкими мовами, стало на перешкод� письменников� отримати цю високу нагороду. �стор�ю Укра�ни початку нашого стол�ття, голодомор розглянув У. Самчук у твор� УМар�яФ. Письменник писав також опов�дання, нариси, публ�цистичн� твори. По-сво�му опрацював �стор�ю краю в�домий проза�к Б. Харчук у ронман� УВолиньФ. Письменник в�ддавав перевагу проблемам села (УКревнякиФ, УМеж� � безмежжяФ та �н.). Лебединою п�снею Б. Харчука називають критинки його пов�сть УВишнев� ноч�Ф. У цьому твор� зустр�лися два св�ти: нац�оннал�сти-п�дп�льники УПА та НКВД-исти. пх представляють люди, над�лен� глибокими почуттями. Тому НКВД-ист � зв'язкова УПА закохуються одне в одного. Разом пробують втекти � разом помирають, переживши мить висонкого кохання. Одним з перших б�ограф�в �. Франка в укра�нськ�й л�тератур� був винходець �з Терноп�льщини Д. Лук'янович. Його перу належить пов�сть УФранко � БеркутФ, в як�й широко описан� стосунки �. Франка з О. Рошкевич. В�н також автор пов�стей УЗа кадильнуФ та УВ�д кривдиФ. До покол�ння письменник�в 60-х належать представники нашого краю Р. Андр�яшик, С. Будний, В. Ярмуш. На жаль, С. Будний та В. Ярмуш пенредчасно померли, так � не розкривши до к�нця сво�х творчих можливостей. пхня л�рика характеризу�ться романтичним забарвленням, щир�стю почутт�в до р�дно� земл�, особливо - у зображенн� природи. Це яскраво �люструють поез�� С. Будного циклу УЗемляФ та б�льш�сть в�рш�в В. Ярмуша �з зб�рки УКазка про тебеФ. Р. Андр�яшик у сво�х прозових творах ще у 60-х роках по-сво�му прончитав стор�нки �стор�� Укра�ни у роман� УЛюди з� страхуФ, УПолтваФ та �н. Сьогодн� в царин� л�тератури, зокрема в поез��, працюють тернополяни Г. Петрук-Попик та �н.

o Б�лет 24 1.�стор�я укра�нського народу на стор�нках художн�х твор�в. �сторична тема - одна �з традиц�йних, пров�дних тем в укра�нськ�й л�тератур�. Уже пам'ятка давньо� л�тератури УСлово о полку �горев�мФ в�дбива� под��, пов'язан� з походом князя �горя проти половц�в. У багатьох сво�х творах, особливо в поем� УГайдамакиФ, Т. Шевченко звертався до звитяжно� доби в �стор�� укра�нського народу - козаччини, в�дтворю-вав под�� гайдамацького руху. Великий Кобзар змалював образи Богдана Хмель-ницького, �вана еонти, Максинма Кривоноса, Байди Вишневецького. Першим �сторичним романом укра�нсько� л�тератури � роман УЧорна радаФ П. Кул�ша. �стор�ю р�дного народу � його боротьбу за нензалежн�сть змальовано у художн�х творах �. Франка (УЗахар БеркутФ), М. Старицького (УОстанн� орлиФ, УОборона Буш�Ф). �з твор�в �. Франка, Ю. Федьковича, В. Гжицького, Г. Хотке-вича д�зна�мося про опришк�вський рух � славного ватажка опришк�в Олексу Довбуша. XX стол�ття внесло в �сторичну долю укра�нського народу сво� драматичн� под��, на як� в�дгукнулися поети, проза�ки, драматурги. Ченрез л�тературн� твори пройшло осмислення под�й � та II св�тових во�н, революц�� 1905 та 1917 рок�в, голодомору � репрес�й 20-30-х рок�в. Особливе м�сце в укра�нськ�й л�тератур� в�дведено под�ям ревонлюц�� 1905 року, �� поразки. � Леся Укра�нка, � М. Вороний, � В. Винниченко, � О. Олесь у сво�х творах висловили сво� над��, спод�нвання на революц�ю 1905 року. Чимало твор�в малих форм присвятив цим под�ям � М. Коцюбинський. Серед них УIntermezzoФ, УКон� не виннн�Ф, УСм�хФ, УПодарунок на �мениниФ, УВ�н �деФ та �н. Твором св�тово� слави став роман �. Багряного УСад ГетсиманськийФ, в якому передано трагед�ю укра�нського народу у зв'язку з репренс�ями, нищенням укра�нсько� �нтел�генц��. Змальовуючи жах�ття б�льншовицького терору, безглузд�сть звинувачень, огидн� методи НКВДист�в п�д час катувань в'язн�в, �. Багряний в образ� головного генроя Андр�я Чумака показу� незламну волю до життя, утверджу� романнтику в�та�зму. На цю ж тему написаний �. Багряним � роман УТигролонвиФ (перша назва УЗв�роловиФ). Проблеми �сторично� дол� в�д час�в козаччини � до проголошення незалеж-ност� Укра�ни по-сво�му осмислю� Р. �ваничук у роман� УОрндаФ. Варто п�дкре-слити, що у сво�х творах Р. �ваничук розробля� перенважно �сторичну тему. До �сторичних под�й неодноразово звертався у сво�й поетичн�й творчост� М. Бажан. У 1942 роц� п�д час в�йни з фашистською Н�мечнчиною поет пише свою поему УДанило ГалицькийФ. В основу написанонго твору лягли под�� 700-л�тньо� давност� - перемога русич�в п�д кер�нвництвом князя Данила Галицького над тевтонським орденом мечоносц�в. �сторичну тематику впродовж ус��� творчост� розробля� П. Загребель-ний. Його перу належить роман УДивоФ, тема якого пов'язана �з буд�вництвом Соф�йського собору. УРоксоланаФ - тв�р про полонянку легендарно� слави Настю Л�совську �з Рогатина. Роман УЯ, БогданФ наленжить до кращих твор�в укра�нсько� л�тератури. Сьогодн� ста� в�домою Уза�ратованаФ творч�сть ш�стдесятник�в. Народження незалежно� Укра�ни також знайшло сво� художн� осмиснлення у творчому доробку письменник�в. Поет в�рив у сво� повернення на Батьк�вщину. Важливим для нього було те, що в�н зможе чесно подивитися пй у в�ч�, як син, який до к�нця винконав св�й обов'язок.

2.Мужн�сть � ст�йк�сть л�ричного героя у нер�вн�й боротьб� з� злом � неправдою (на приклад� поез�� Василя Стуса). У В. Стуса � прекрасн� слова про поета: УПоет - це людина. Насамнперед. А людина - це доброд�йФ. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга � беззаконня, то ти - людина-доброд�й - мусиш протистояти злу. � В. Стус протистояв злу. За його крилатими словами - вчинки, за ними - Удорога болюФ, невизнання, ув'язнення, брежн�вськ� табори. В. Стус мужньо перенн�с вс� випробування дол� � Ув смерт� повернувся до життяФ. Його л�рика - одкровенна розмова добров�льного вигнанця, понл�тв'язня, який до к�нця був переконаний в тому, що правда � добро здоланють зло. Розум�в поет й �нше: без боротьби у держав� Унап�вправди, нап�вп�нтьмиФ добро не восторжеству�. Ф�лософ�я життя � смерт� не � позою поета � в�н переконав нас у цьонму осо-бистим прикладом, повернувшись на Батьк�вщину в трун�. Без каяття, чесно прон�с в�н св�й хрест, не похитнувся н� перед суддянми, н� перед стражданням. П�дсумовуючи пережите, В. Стус писав: УЯк добре те, що смерт� не боюсь я � не питаю, чи тяжкий м�й хрест, що перед вами, судд�, не клонюся в передчутт� недов�домих верств, що жив, любив � не набрався скверни, ненавист�, прокльону, каяття...Ф. Таке сходження на Голгофу г�дне подиву. Та для В. Стуса важлива не слава заради слави. Його ст�йк�сть у неймов�рно важких таборових умовах п�дкреслю-вала правильн�сть обраного шляху, вселяла в�ру �ншим у можлинв�сть перемоги. Тому ув'язнення не зламало духу поета, не поставило його на кол�на. Навпаки, з кожним днем в�н ставав все б�льш ф�зично загартованим, ше краще усв�домлював свою м�с�ю борця проти тотал�тарно� системи. У творах В. Стуса в'язничного пер�оду нема� конкретних випадк�в соц�ально� кривди чи зла. Л�ричний герой поета п�дноситься над особистинми прорахунками �з сусп�льством. Нав�ть у в�рш�, присвяченому пам'ят� хундожниц� Алли Горсько�, яка стала жертвою кадеб�стсько� жорстокост�, В. Стус п�дноситься над власним болем за втраченим другом. Переда� його як б�ль вс��� Укра�ни - Уу чорн�й стуж� сонце Укра�ни...Ф. До власно� музи тут лише �дине благання: УЯр�й, душе! Яр�й, а не ридай!Ф Автор висловлю� думку, що час Умолитов � спод�ваньФ на добро, понрядн�сть, чесн�сть минув. Укра�на, на думку поета, н�коли не стане демокрантичною держа-вою в�льних громадян, нац�ональне св�домих патр�от�в, якщо лише пасивно вбол�-вати над власною недолею. Мужн� духом повинн� принймати хресну дорогу протистояння � боротьби. Глибока любов до Укра�ни, прагнення бачити �� в�льною поглиблювали вимоглив�сть поета до сп�вв�тнчизник�в брати на себе в�дпов�-даль-н�сть за долю держави. Ганебна мовчанка осмислю�ться поетом як великий гр�х. Без сумн�ву, ф�зичн� страждання В. Стуса у сн�гах Сиб�ру, тюрмах � таборах Мордов�� були безмежними. Його виснажувала виразка шлунку, яка загострю-валася в умовах в'язничного життя, та карцерн� випробовування, яким п�ддавали не раз непок�рного тюремному режимов� поета. Та в�н здонлав неподоланне. Вороги вбили його ф�зично, але геро�чний чин його духу приборкати не зум�ли. Адже поетов� байдуже було, що буде з його власним життям, коли йшлося про духовн� �деали. З цього приводу в�н писав: У...я в�дчуваю власну смерть живою, як � загибель сам о вороттямФ. В�н щодня був готовий г�дно зустр�ти смерть, хоча за життя боровся активно. В. Стуса б�льше турбував стан власно� душ�. Нац�ональна св�дом�сть, голос духу зансв�дчували його усв�домлений патр�отизм Поет в�рив у сво� повернення на Батьк�вщину. Важливим для нього було те, що в�н зможе чесно подивитися пй у в�ч�, як син, який до к�нця винконав св�й обов'язок.

Б�лет 25 1.В�дображення нац�онально� самосв�домост� геро�в у творах Олекнсандра Довженка. Довженко - митець, вихований на багатому духовному нац�ональнонму грунт�. Тому в його творах зображен� сентиментальн�, добр�, працьовит� люди, закохан� в красу р�дного краю � п�сн�, типов� представники укра�нсьнко� нац��. Такими вив�в �х письменник у УЗвенигород�Ф, УЗемл�Ф, УПоем� про мореФ, УЗачарован�й Десн�Ф та багатьох �нших творах. Однак у творах О. Довженка до початку 40-х рок�в персо-наж� хоча й в�дчувають себе укра�нцями, але т�льки п�дсв�домо проявляють риси нац�онально� ментальност�: у поваз� до старших, особливо батьк�в; у любов� до прац�, до земл�, на як�й живуть; у готовност� п�ти на самопожертву заради �нших. Ц� персонаж� все-таки ще гостро не в�дчувають сво�� приналежност� до укра�н-сько� нац��. Вонни - радянськ� укра�нц�. У творах дово�нного пер�оду О. Довженко не зангострював проблеми нац�онально� самосв�домост�, не порушував питання тотального нищення укра�нсько� нац��. З ус��ю гостротою тема укра�нсько� самосв�домост� геро�в зазвучала у творах сорокових рок�в. Нац�онально-св�тоглядна еволюц�я О. Довженка, яка вилилася у конфл�кт �з пануючою комун�стичною �деолог��ю, позначинлася � на в�дображенн� нац�онально� самосв�домост� геро�в його твор�в. Лавр�н Запорожець, Купр�ян Хут�рний (к�нопов�сть УУкра�на в огн�Ф), �ван Орлюк (к�нопов�сть УПов�сть полум'яних л�тФ) - це нос�� кращих рис народу, його духовно� та ф�зично� велич�, нескореност�, як� з� збро�ю в руках захинщають р�дну землю, св�домо ставляться до свого обов'язку оборонця незанлежност� укра�нського народу. Саме тому Купр�ян Хут�рний намага�ться зупинити в�дступаючих солдат�в: У- Не пущу. Я царя захищав, не т�кав. А ви свою владу одстояти не можентеФ. Розмова Запорожця �з Забродою п�сля траг�чно� смерт� старо� селянки Левчи-хи по-особливому увиразню� в�дчуття приналежност� героя до свого, укра�н-ського народу. Непрост� перипет�� Заброди в�н вважа� Увнутр�шньою справоюФ, яку не можна пор�внювати �з спробою поневолити весь народ. Тому в�н перекону� Заброду, що Учасом в'язн� й судд� повинн� битися понруч, коли Батьк�вщина гинеФ. У ц�й розмов� автор робить сутт�ве уточненння: УА зараз Батьк�вщина гине, Укра�на!Ф Найвиразн�ше почуття нац�онально� г�дност� й усв�домлення безправнного становища сво�� нац�� закладено письменником у тому еп�зод� к�нопонв�ст� УУкра�-на в огн�Ф, коли Лавр�н Запорожець зн�ма� з� ст�ни портрет Станл�на. Тут не потр�бн� особлив� коментар�. � герой висловлю�ться лакон�чно про те, що його свята в�ра у справедливого � всемогутнього вождя пропала. Ус� страх�ття, пере-жит� ним в�д початку в�йни, коли Упов�з старий Запоронжець п'ять син�в на в�йнуФ, � до �� останнього дня, коли з�бралися Запорожц� уже без матер�, Савки, Григор�я, Трохима на попелищ� р�дно� хати досп�ванти свою мирну п�сню УОй п�ду я до роду гулятиФ, дають йому право на танкий р�шучий крок. Образ Лавр�на Запорожця � типовим. За ним ми вбача�нмо м�льйони сильних, мужн�х укра�нських патр�от�в. Щоденников� записи сорокових рок�в - пер�оду найб�льшого гон�ння митця кремл�вськими �деологами - засв�дчують, що письменник глибоко переживав за �сторичну долю сво�� нац�� �.н� на мить не сумн�вався у сво�й правот� патр�ота. П�д кутом зору нац�онально� самосв�домост� самого О. Довженка тренба розглядати його запис: УТоваришу м�й Стал�н, коли б ви були нав�ть Бонгом, я й тод� не пов�рив би вам, що я нац�онал�ст, якого треба плямувати й тримати в чорн�м т�л�... Невже любов до свого народу � нац�онал�змом?Ф Поняття Унац�о-нал�стФ прир�внювалося на той час до поняття Увонрог народуФ. 2.�стор�я укра�нського народу в творчост� �вана Кочерги. Б�льш�сть драм �вана Кочерги - це твори на �сторичну тему. Грунтонвна об�знан�сть драматурга з �стор��ю Укра�ни, вивчення арх�вних докуменнт�в допомогли митцев� п�ти у глиб в�к�в � в�дтворити княж� часи XI ст. Свою драму УЯрослав МудрийФ �. Кочерга написав у 1944 роц�. коли Укра�на палала в огн� друго� св�тово� в�йни. У дн� тяжких випробувань сво�ю п'�сою автор проголосив г�мн миру, спокою на земл�, осв�тивши св�нтлом свого таланту найважлив�ш� в�хи �стор�� нашого народу. В образ� Яронслава Мудрого �. Кочерга пока-зав нам �деал во�на � книголюба, доброго понл�тика � буд�вничого, який Увищих не в�дав скарб�в, н�ж мирний труд � щастя в р�дн�м дом�Ф. В�н п�клувався про в�йсько-ву могутн�сть, економ�чний розкв�т � духовний розвиток Ки�всько� держави. В�н широко в�дкрив держанвн� двер� для культури � м�цно закрив �х перед споконв�ч-ним ворогом - конч�вниками. Ус� вчинки � д�� Ярослава Мудрого в державно-громадському � особистому житт� були продиктован� турботою про р�дну землю. В�н хоче будувати м�ста, палаци, храми, дбати про осв�ту, але спочатку утверджу� ч�нткий закон: УРан�ш закон, а пот�м благодатьФ. Князь р�шуче пересл�ду� тих, хто с�� чвари, м�жусобиц�, Украмоли � лукавс-тваФ, кара� �х. Так був покараний на смерт�ь Новгородський посадник Коснятин - батько Микити. Микита хоче помститися князев�, але зрозум�нвши, як багато означа� Ярослав Мудрий для держави, ста� другом князя - Унайсв�тл�шого з ус�х земних цар�вФ � гине за нього. Каменщик Журейко, незважаючи на небезпеку (князь поклявся його покарати), сп�шить попередити Ярослава про змову. Журейко представля� тих русич�в, для яких державн� �нтереси були вищими, н�ж власн�, нав�ть коли йшлося про життя чи смерть. Доля д�тей князя Ярослава теж п�дпорядкована державним �нтересам. � Анна, � клизавета мусять виходити зам�ж за корол�в сус�дн�х держав, щоб таким чином забезпечити мир � безпеку для р�дно� земл�. Важко погодитися Анн�, що Удове-деться �хати в ПарижФ, адже Утам н� кравц�в, н� крамар�в пунтящих, доми холодн�, вулиц� брудн�Ф. Так само � клизавета не уявля�, як розлучиться з батьком, Ки�вом, книжками. З туги за Батьк�вщиною клизанвета померла. У драм� УЯрослав МудрийФ �. Кочерга пролив св�тло на �сторичний факт, пов'язаний �з перебуванням варяг�в на Ки�вськ�й земл�. Сюди вони були запро-шен�, як мужн� во�ни для охорони кордон�в Рус� в�д напад�в коч�нвник�в. Коли варяги почали себе поводити як завойовники, то Ярослав �х в�дправив �з держави. Самов�ддан�сть князев� розкрито в образах Микити, Журейка, Милуш�. Князь Ярослав схилив голову перед т�лом Микити, який Учесно вмер за Русь на пол� бран�Ф, а новгородцям пооб�цяв Уза службу в�рну � доброФ зв�нльнити м�сто в�д данини � захистити �х Увольност� свят�Ф. На пол� бою князь вир�шу� побудувати храм в �м'я Соф�� Ущоб в в�ках вона стоялаФ. �дею твору визначив сам автор - Унелегке � часом бол�сне шукання правди � мудрост� життя разом з народом, на користь В�тчизн�...Ф. Под�� XVI ст., поневолення Рус�-Укра�ни литовськими во�водами лягнли в основу драматичного твору УСв�ччине вес�лляФ. Похмурим � темним м�стом зображений Ки�в 1506 року. Щоб в�дчули рем�сники, трудар�, що вони холопи темн�, безправн� � безсил�, литовськ� завойовники заборонили �м вечорами св�тити св�чки. Перед киянами постало питання: жити в темнонт� чи при св�тл�? Коритись чи боротися? У боротьб� за право на св�тло рознпочина�ться боротьба за волю: Головний герой твору �ван Св�чка твердо вир�шу�: що б там не було, здобути киянам право на св�тло. Отож ки�вськ� рем�сники усв�домлюють, шо шлях до вол� проляга� через збройну боротьбу. Вогник св�ч�, яку несе Меланка, спалаху� полум'ям повстання. Щоб визволити коханого, Меланка змушена була кр�зь в�тер � бурю по крутих ярах � байраках Подолу пронести запалену св�чку. Образ Меланки, як писав �. Кочерга, - це поетичний символ Укра�ни, яка Уз тьми в�к�в та через ст�льки бурФ пронесла незгасний живий вогник сво�� вол� та культури. Драма УСв�ччине вес�лляФ да� можлив�сть читачев� широко познайонмитися �з розвитком рем�сництва Ки�ва. Знайомство з рем�сниками (зброянр�, золотар�, кравц�, кушн�р�) наводить на думку, що наш волелюбний народ, який мав добре розвинену економ�ку в�дпов�дно до свого часу, н�коли не виношував мр�й про поневолення �нших. Коли ж заз�хали на його волю, не хилив смиренно голову, а ставав на боротьбу, бо Усв�чки мирно� не варта та кра�на, що в боротьб� �� не запалилаФ. У творах �. Кочерги �стор�я укра�нського народу знайшла сво� високе мистецьке в�дображення.

Б�лет 26 1.Укра�нська народна творч�сть: думи та �сторичн� п�сн�. �сторичн� п�сн� та думи - жанри укра�нсько� народно� творчост�. Дунже специф�чний за походженням жанр думи. В�н притаманний т�льки укран�нськ�й нац�ональн�й культур�. Появу укра�нських дум учен� досл�дники пов'язують з козаччиною. Боротьба козак�в �з завойовниками-турками, тантарами, життя бранц�в у турецьк�й невол�, тяжкий �х побут на галерах, морнськ� походи козак�в, козацьк� повстання проти Польщ� - ус� ц� под�� були мотивами укра�нських дум. До кращих укра�нських дум належать УДума про козака ГолотуФ, УДума про Марусю БогуславкуФ, УДума про Сам�йла К�шкуФ, УДума про �вана БогунаФ та �н. За зм�стом думи дуже под�бн� до �сторичних п�сень, а за виконанням - до плач�в, голос�нь. Автори дум нев�дом�. Ними переважно були учасники понд�й- козацьких битв � поход�в. Кобзар�, л�рники, бандуристи п�д супров�д сво�х �нструмент�в речитативом виконували �х. В�д села до села, в�д м�ста до м�ста розносили вони в�ст� про славу � подвиги геро�в, �х мужн�сть, геро�зм � гарячу любов до Укра�ни. �. Франко назвав думи й �сторичн� п�сн� безсмертнними пам'ятками, створеними ген��м самого народу. У в�дтворенн� подвиг�в геро�в у думах, як � в �сторичних п�снях, реанл�зм по�днувався з романтичним ореолом. Щедро використовувалися у дунмах та �сторичних п�снях народнопоетичн� символи (орел, сок�л - козак; крук, ворон - ворог; зозуля - мати, вдова), пор�вняння (скрива, як вовк, спогляда�). У текстах дум трапляються заперечн� пор�вняння: УОй та то ж не пили пилили, Не тумани вставали, - Як �з земл� турецько�, �з в�ри бусурмансько�, З города Азова, з тяжко� невол� Три брати вт�калиФ. Стил�стичну функц�ю упов�льнення розпов�д� в думах в�д�грають синнон�м�чн� повтори-тавтолог�я (дума�-гада�, гра�-виграва�). Мова дум, як й �сторичних п�сень, збагачена пост�йними еп�тетами: к�нь у козака завжди вороний; козак пост�йно у рус�, в д��, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; в�н обороня� землю християнську. Думи в�дзначаються також молитовною формою. За обсягом думи б�льш�, н�ж �сторичн� п�сн�, складн�ша �хня будова. Розпочина�ться дума зачином, в якому вказу�ться на м�сце або час д��. Прикладом може бути поетичний засп�в (зачин) УДуми про козака Голоту: УОй полем, полем кили�мським, То шляхом битим ординським, Ой там гуляв-козак ГолотаФ. Розпов�дь про основну под�ю, яка йде п�сля зачину, як правило, дуже детальна. Вона упов�льнена додатковими еп�зодами, описами одягу, вчинк�в геро�в, словами-повторами. К�нц�вка думи славила геро�в та бажала �м усякого добра та гаразду. Прикметною рисою побудови дум � �х непод�льн�сть на строфи. Дума може под�литися на окрем� пер�оди (тиради). Вона в�дзнача�ться нер�вном�нрн�стю рядк�в. У них може бути в�д чотирьох до тридцяти � б�льше склад�в Рядки у дум� можуть бути не заримованими, але дума завжди ма� св�й виразний ритм. Це да� можлив�сть виконавцев� зм�нювати мелод�ю, слова, �мпров�зувати. Для виконання дум потр�бна спец�альна п�дготовка. Сьонгодн� таку п�дготовку зд�йснюють кобзарськ� школи. В�домою кобзарсьнкою школою в Укра�н� � Стр�т�вська, в як�й працюють так� талановит� конбзар�, як брати Микола та Василь Литвини. Кобзарське мистецтво, виконання дум зберегли укра�нц� в д�аспор�. На весь св�т стали в�дом� винконавц� цього жанру - Китастий та М�шалов. Давн�м жанром �сторичного епосу � також �сторична п�сня. Пам'яткою середи-ни XV стол�ття � в�дома п�сня УДунаю, Дунаю, чому смутен течешФ. Три роти, що стоять Уна верс� ДунаюФ - турецька, татарська та польська - правдиво в�добра-жають тогочасну �сторичну обстанновку Укра�ни, на земл� яко� завжди заз�хали загарбники. �сторичн� п�сн�, як � думи, передають сво�м зм�стом конкретн� �стонричн� под��, процеси, осп�вують �сторичних ос�б. Найдавн�ш� �сторичн� п�сн�, як� пов'язан� з добою козаччини, осп�нвують лицар�в-патр�от�в. В�домою � УП�сня про БайдуФ - народного улюбленця, який потрапивши в неволю � зазнавши страшних катувань, не втратив сво�� нац�ональ-но� г�дност�, не став зрадником. �сторики стверджують, що прототипом Байди Вишневенького був князь Дмитро Вишневецький. Д. Вишневецький заклав на Хортиц� форнтецю. П�д час одного з бо�в в�н був полонений � люто катований. Його занчепили ребром за гак- Таких самих мук зазнав � герой УП�сн� про БайдуФ. Важк� тортури перен�с полонений турками легендарний Морозенко (п�сня УОй, Морозе, МорозенкуФ). Упродовж в�к�в залиша�ться бути популярнною п�сня-марш УОй, на гор� та женц� жнутьФ, присвячена звитяжним генроям Дорошенков� та Сагайдачному. Великою повагою, незважаючи на тривале замовчування, користу�ться в народ� п�сня-кант УОй, з�йшла зонряФ - про Поча�вську Божу Мат�р, що врятувала монастир � вс�х, хто в ньому сховався п�д час турецько� облоги. �сторичн� п�сн� про боротьбу укра�нського народу проти польських загарб-ник�в осп�вують масовий геро�зм народу. У них прославлено битву п�д Корсунем (УЗасв�т встали козаченькиФ), Жванцем (УОй, з города НемироваФ), Збаражем (УОй, що то за хижкаФ). У п�снях цього пер�оду звенличено Б. Хмельницького � його битву в урочищ� Жовт� Води на Дн�пронпетровщин� (УЧи не той то хм�льФ). Образ Хмельницького пор�вню�ться з хмелем, що завжди був уособленням молодечо� сили та звитяги. Йому присвячена також п�сня УГей, не дивуйтесь, добр�� людиФ. Геро�м ц��� п�нсн� � також сподвижник гетьмана М. Кривон�с, що пл�ч-о-пл�ч йшов з Б. Хмельницьким � п�д Жовтими Водами, � п�д Корсунем. Героями �стонричних п�сень стали Нечай, Богун та �нш� �сторичн� д�яч�. Образ Б. Хмельницького осп�ваний також у народних думах, зокрема УХмельнинцький � БарабашФ. Ув�йшли в �стор�ю п�сн� пор�вняно недавнього часу, як� ми назива�мо стр�лецькими. Сьогодн� вс�м в�дома п�сня УОй у луз� червона калинаФ, що хоч � ма� свого автора, але залиша�ться народною. �сторичн� п�сн� та думи � пров�д-ними жанрами укра�нсько� народно� творчост�. Чимало сюжет�в цих жанр�в стали основою для л�тературних твор�в. Народна п�сня стала поштовхом для написання драм УСава ЧалийФ М. Костомарова та Костомарова та �. Карпенка-Карого. У прозову � драматург�чну творч�сть М. Старицького вв�йшов легендарний образ Марус� Богуславки. Неодноранзово зверталися письменники до п�сн� УОй, не ходи, Грицю, та й на вечорнниц�Ф. За мотивами ц��� п�сн� створена одно�менна драма М. Старицького, пов�сть О. Кобилянеько� УУ нед�лю рано з�лля копалаФ, роман у в�ршах Л�ни Костенко УМаруся ЧурайФ. 2.Краса духовного св�ту геро�в Олеся Гончара. Значним творчим досягненням Олеся Гончара � в�дтворення краси духовного св�ту його геро�в на стор�нках роман�в, пов�стей, опов�дань та новел. Авторське замилування героями у �х любов� до Батьк�вщини, глибонк�й в�рност� у дружб� та коханн� спостер�га�ться уже на перших стор�нках роману УПрапороносц�Ф. Багатий внутр�шн�й св�т геро�в трилог��, �х гуманн�зм � благородн� пориви зразу ж беруть у полон читача. УВсе, все ми в�дданмо тоб�. Батьк�вщино... Все! Нав�ть наш� серця. � хто не зв�дав цього щастя, ц���... краси в�рност�, той не жив по-справжньомуФ. Ц� слова Брянського нензадовго до його смерт� увиразнюють образ духовно багато� людини; юнака, що зворушу� романтичною в�рн�стю кохан�й, друзям, Батьк�вщин�; мудрого командира, �м'я якого живе серед солдат�в нав�ть п�сля його смерт�. Завдяки багатому внутр�шньому св�тов�, з яким не та�вся Брянський у нев�дпов�дних, на перший погляд, умовах в�йни, його �м'я залиши-лося для во�н�в символом в�дваги � краси. До нього йшли за порадою, моральною п�дтримкою, йому в�дкривалися у найпота�мн�шому. У полку Сам��ва приналеж-н�сть до роти Брянського вважалася винагородою. Багатство духовного св�ту, моральна досконал�сть, патр�отичний обов'язок �дна� з Юр��м Брянським Шуру Ясногорську, квгена Черниша, молодого б�йця Гая та �нших персонаж�в твонру. Образ Шури Ясногорсько� над�лений у роман� сяйвом морально� чиснтоти, задушевн�стю, л�ризмом. Вража� �� краса в�рност�, по�днана з глибонким усв�дом-ленням обов'язку перед В�тчизною. Сво�ю високоморальною повед�нкою, в�рн�стю в коханн�, вм�нням сп�вчувати Шура заслужила соб� найвищу повагу � шанобливе ставлення во�н�в. Вони обер�гають ��, оточують повсякчасною турботою. УВ�рнаФ, - називають �� б�йц� м�ж собою, � геро�ня не розчарувала �х сво�ю повед�нкою. Повне розум�ння повед�нки Шури одннополчанами показу� Олесь Гончар, коли зароджу�ться кохання Ясногорсьнко� � Черниша. Героя роману-трилог�� квгена Черниша характеризу� сувора вимоглинв�сть до себе � до сво�х п�длеглих, самов�ддане виконання в�йськового обов'язку � пост�йна готовн�сть прийти на допомогу бойовому побратимов�. У твор� приваблю� те, що сувора вимоглив�сть � доброта оф�цера Черниша не виключають одна одну, а на-впаки - йдуть у пар�. Зворушливими до сеннтиментальност� � його спогади про мат�р, яка Усидить перед репродуктором, чекаючи батька з роботи, � слуха� в�ст� з еф�ру, накинувши теплу шаль на худеньк� плеч�, � хоче почути про свого Женю..Ф. Захоплю� у твор� вчинок Романа Блаженка, який в оточеному н�мцями ма�тку готу�ться загинути смертю героя, хоча йому важко усв�домити, що Дружина залишиться вдовою, а д�ти - сиротами. П�д час битв та арм�йських переход�в зм�ню�ться Хома Ха�цький. Зроста� його в�двага � почуття в�дпов�дальност�. Подвиги, ст�йк�сть, в�ддан�сть справ�, людян�сть, доброта, глибок� почуття любов�, що про них йдеться у УПрапоронос-цяхФ викликають подив � захоплення, незважаючи на �деолог�чне навантаження твору. В �нших �сторичних обставинах розкривають св�й духовний св�т геро� роману УСоборФ. пх не тривожать вибухи в�йни. Але безтурботним життя геро�в назвати не можна. Проблеми, якими живуть мешканц� Зач�плянки, пов'язан� �з духовним станом сусп�льства 60-х рок�в. Вони розвиваються навколо собору, збудованого Уп�сля зруйнування с�ч�, в потьомк�нськ� часи, поверженими запорожцямиФ. пм тод� було Ушаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух вол� й жадання красиФ. УГорда поема степового зодчестваФ, яка стала символом у твор�, входить у життя кожного героя. Чим буде собор для наступних покол�нь? - розм�ркову� студент Микола Баглай. Для нього особисто - це � т�льки краса, Умузика сферФ через стол�ття, це в�дчуття Батьк�вщини, це в�дпов�дальн�сть за все, що д��ться навколо собору з людьнми, з природою, з м�стом. В образ� Лободи автор показу� людину, що розунмом, км�тлив�стю п�шла вперед, але в�дстала сво�м духовним розвитком. В�н не розум��, що минуле - твердий грунт для майбутнього, основа його дунховност�. Тому й не дивно, шо свого батька, колишнього славетного сталенвара, з легкою душею в�н в�ддав у будинок перестар�лих. Законом�рним у роман� � запитання Шпачихи до кар'�риста Володьки: УДе твоя сов�сть - у грудях, чи в сейф� на замку?Ф Микола Баглай � Володька Лобода - два пронтилежн� береги. На одному з них - поетичний св�т, невмируща краса � сила нац�онального духу, а на другому - духовна вбог�сть. У роман� явно простежу�ться законом�рн�сть: кого притягу� собор, той вбача� сенс свого життя у чесн�й прац�, в�рн�й любов�, незрадлив�й друнжб�. Такими персонажами � В�рунька та �ван Баглай, фронтовичка Леся Хом�вна, �� батько - учитель Хома Романович, який за розпов�д� учням про собор побував на Магадан�. Тривога за збереження краси для майбутн�х понкол�нь пройма� арх�тектора, сина во�нкома, який вважа�, що до руйнування ц�нностей старовини причетн� вс�, хто сто�ть осторонь. УТуп� убивц� краси, - вважа� в�н, - зруйнували Десятинну церк-ву, Михайл�вський-Золотоверхий...Ф. �нту�тивно в�дчув необх�дн�сть зберегти предко-в�чну крансу во�нком, коли, визволяючи м�сто, командував: УПо тому - не битиФ. Проблема збереження Усобору душ�Ф найб�льше пов'язана з образом кльки, с�льсько� безпаспортно� � безправно� д�вчини, яку не раз доля кидала на серйозн� випробування. Схибивши раз в очах окремих односельц�в вона стала д�вчиною легко� повед�нки. кльц� не байдуже, що про не� думають, як ставляться до не�, тому йде �з села. Красуня клька сподобалась Лобод�, в�н все робить для того, щоб одружитися з нею. Та повна г�дност�, хоч � безпранвна, д�вчина не хоче бути УпроданоюФ нареченою. � коли п�д час заручин з Лободою �� покликав Уна хвилинкуФ Микола Баглай, п�шла за ним, бо в�дчунвала: це - доля. Та коли п�знала справжн�й чар кохання, ставить перед сонбою запитання: чи г�дна вона коханого? Випробовування короткочасним розлученням скр�плю� Усобори душФ кльки � Миколи. п цьому рад�� вся Зач�плянка - люди красив� � щедр� душею. Олесь Гончар писав про те, чим жив, захоплювався � проти чого боронвся. Краса духовного св�ту - лейтмотив його роман�в УПрапороносц�Ф, УСоборФ. Проблеми духовност�, морал� обм�ркував письменник � на стор�ннках сво�х твор�в УЛюдина � зброяФ, УТронкам, УЦиклонФ, УБригантинаФ. УТвоя зоряФ.

Вы можете приобрести готовую работу

Альтернатива - заказ совершенно новой работы?

Вы можете запросить данные о готовой работе и получить ее в сокращенном виде для ознакомления. Если готовая работа не подходит, то закажите новую работуэто лучший вариант, так как при этом могут быть учтены самые различные особенности, применена более актуальная информация и аналитические данные