Информация о готовой работе

Бесплатная студенческая работ № 7298

Життя та творч�сть В.К. Винниченка

План:

Житт�вий шлях Володимира Винниченка Навчання та початок пол�тично� д�яльност� Винниченко-пол�тик в боротьб� за в�льну Укра�ну Життя та творч�сть за кордонами р�дно� Укра�ни Рання проза Володимира Винниченка (1902-1907) У� в�дк�ля ти взявся у нас такий?Ф На позвах з традиц��ю: анатом�я бунту (УПов�яФ, УНародний д�ячФ, УСила � красаФ) Боротьба генерац�й � антрепренер Гаркун-Задунайський Контрасти � метаморфози УсмутногоФ часу (УСудФ, УКонтрастиФ) Психолог�я натовпу (УСалдатики!Ф, УСтудентФ)

Житт�вий шлях Володимира Винниченка Навчання та початок пол�тично� д�яльност� Народився Володимир Кирилович Винниченко 16 липня за старим стилем 1880 р. у селянськ�й родин� в сел� Веселий Кут кл�саветградського пов�ту на Херсонщин� (тепер - Григор�вка К�ровоградська область); навчався у с�льськ�й початков�й народн�й школ�, згодом у кл�саветградськ�й чолов�ч�й класичн�й г�мназ��, та не зак�нчив ��, бо треба було добувати як�сь кошти на прожиття. Наймитував у пом�щик�в; йому судилося зазнати того, що й �ншим селянам-б�дарям, зароб�тчанам, - жорстоку експлуатац�ю, приниження людсько� г�дност�, голод, духовну сл�поту й в�дчай, що вибуха� сл�пою помстою. У Златопол� В. Винниченко екстернатом склада� �спити за середню школу � з 1900 року ста� студентом юридичного факультету Ки�вського ун�верситету. Уже 21-р�чним бачимо його серед актив�ст�в укра�нсько� соц�ал-демократ��. Спочатку в�н входить до складу Революц�йно� Укра�нсько� Парт�� (РУП), засновано� в Харков� 11 лютого 1900 р. У жовтн� 1905 р. РУП реорган�зувалася в УСДРП (Укра�нська соц�ал-демократична роб�тнича парт�я) - � Винниченко став одним з �� л�дер�в. Програма УСДРП передбачала л�кв�дац�ю самодержавства � встановлення демократичного ладу в Рос��, л�кв�дац�ю залишк�в феодал�зму в соц�ально-економ�чн�й сфер�, право нац�й на самовизначення, запровадження свободи слова, друку, ман�фестац�й тощо. Сво�ми програмовими положеннями УСДРП була повТязана як з РСДРП, так � з рештою укра�нських парт�й. Але ц�каво, що � з тими, � з тими вона перебувала уЕ стан� пост�йного конфл�кту. За словами �сторика, Уякщо у першому випадку УагресоромФ виступали рос�йськ� соц�ал-демократи, котр� припускали можлив�сть �снування будь-яко� нац�онально� соц�ал-демократ��, кр�м укра�нсько�; то в �ншому - саме УСДРП виступила �н�ц�атором роздмухування Укласово� боротьбиФ всередин� укра�нстваФ. Щодо Володимира Винниченка ця загальна ситуац�я доповнювалася деякими сутт�вими в�дт�нками, що про них точно сказав квген Чикаленко, - в�н дуже добре знав вдачу свого УхрещеникаФ: хоч Винниченко � належав до соц�ал�стично� парт��, писав к. Чикаленко, проте Уя вважаю, що по вдач� сво�й в�н швидше анарх�стФ. Чикаленко мав на уваз� �мпульсивну, амб�ц�йну, затяту натуру Винниченка, у якому пост�йно жив той дух противенства, який ще з г�мназ�йних час�в створював йому репутац�ю enfant terrible (жахливо� дитини), а п�зн�ше - в�чного порушника правилФ. У пол�тиц�, л�тератур�, просто в повсякденн�. УНатура - як у тураФ, - зауважив в одному з лист�в к. Чикаленко � мав, звичайно, рац�ю.

Винниченко-пол�тик в боротьб� за в�льну Укра�ну 4 лютого 1902 р. Володимира Винниченка вперше заарештували. П�сля к�лькох м�сяц�в перебування в ЛукТян�вськ�й тюрм� його випустили, але з ун�верситету виключили, в Ки�в� жити заборонили, а невдовз� забрали на в�йськову службу в 5-му саперному батальйон� (УавтопортретФ Винниченка т��� пори знаходимо в його Уарм�йськомуФ опов�данн� УБоротьбаФ). В�дтод� письменник не припиня� пол�тично� д�яльност�. Тому вируша� на Полтавщину, де продовжу� революц�йну аг�тац�ю. Врешт� решт його забирають у солдати. У в�йську юнак � дал� веде пропагандистську роботу, налагоджу� звТязки з революц�йною молоддю поза казармами. Все це мало б зак�нчитися новим арештом, але Винниченко не став його чекати � 1-го лютого 1903 р. вт�к �з в�йська, подавшись за кордон, у Галичину. Там в�н сп�впрацю� у газетах РУПу, пише брошури й лист�вки, переправляючи �х разом з �ншою нелегальною л�тературою на Наддн�прянщину. Нелегально переходить к�лька раз�в кордон �з забороненою революц�йною л�тературою, та потрапля� до рук жандарм�в. Пригадали йому тут � дезертирство з арм�� - та на п�втора року увТязнили в камеру-одиночку Ки�всько� ЛукТян�всько� вТязниц� та в Удисципл�нарний батальйонФ.Тепер його увТязнення розтягнеться аж до революц�йних под�й 1905-го. Коли революц�йне п�днесення п�шло на спад, Володимира Винниченка арештували втрет�. Сталося це восени 1906 р. � знову - ЛукТян�вка, яка ставала для нього другою Удом�вкоюФ. У Утрет�й пол�тичн�йФ ЛукТян�всько� тюрми разом з Винниченком чекали насл�дк�в сл�дства А. Жук, В. Степанк�вський, С. кфремов. УНас обвинувачувано в Уукра�нськ�й змов�Ф, осередком яко� мала б бути редакц�я УГромадсько� думкиФ, - згадував згодом В. Степанк�вський. - Там, на ЛукТян�вц�, аби не гаяти час, Винниченко � я взялися студ�ювати англ�йську мову, кфремов же студ�ював французькуЕ Десь п�д к�нець кв�тня або радше на початку травня 1907 року приятел� кфремова розстаралися й вибрали його на поруки. Оп�сля незабаром вийшов на волю й Винниченко - п�д заставу 500 карбованц�в, що заставив за нього Чикаленко. Виходячи, Винниченко об�цяв мен�, що вибере й мене, та й справд� зробив це за якийсь, може, тижденьЕ Нам суд було призначено на 12 жовтня того ж таки 1907 рокуФ. У день, коли мав в�дбутися суд, Винниченко � В. Степанк�вський перейшли австр�йський кордон. Потяглися роки життя в ем�грац��Е Завершувався ц�лий пер�од у пол�тичн�й � л�тературн�й б�ограф�� Володимира ВинниченкаЕ Володимир Винниченко прожива� в Австр��, Франц��, Швейцар��, �тал��. Для пол�тично� роботи при�здить нелегально в Укра�ну, а в 1914-1917 рр. Перехову�ться в�д пол�ц�� як на батьк�вщин�, так � в Москв�, сп�вроб�тнича� в журнал� УУкраинская жизньФ. Перш� його твори - поема УПов�яФ та опов�дання УНародний д�ячФ, написан� 1901 р. Першим же твором, що зТявився друком на стор�нках УКиевской стариныФ 1902-го, була пов�сть УСила � красаФ (згодом прибира� назву УКраса � силаФ). Пише багато, друку�ться часто, молодим проза�ком ц�кавляться в�дом� л�тератори, популярн� журнали й видавництва. ПамТятався його лист УО морали господствующих и о морали угнетённыхФ (1911), в якому революц�онер � письменник писав: УЯ искренне и горячо протестовал против социальных несправедливостей, во имя этого протеста шёл в тюрьму, готов был идти на смерть (!!!) за торжество своих политических и социальных убежденийФ. Письменника глибоко вража� хворобливе, патолог�чне, егоцентричне в людин�, незважаючи на те, до якого св�ту - буржуазного чи пролетарського - вона належить. В�н �з тривогою спостер�га� наростання таких сусп�льних настро�в � переживань, як� сприяють формуванню здеморал�зованих, одержимих �де�ю насильства в здобутт� влади, спраглих до помсти фанатик�в у подоб� гордих УнадлюдейФ, як� готов� в �мТя досягнення мети п�дкорити й парт�йних � безпарт�йних, добрих � злих, чесних � моральних (драма УЩабл� життяФ, романи УЧесн�сть з тобоюФ, УР�вновагаФ, УПо-св�йФ, УБожкиФ, УХочуФ, УЗаписки Кирпатого Меф�стофеляФ). Що лиша�ться �м, цим Ун�чним метеликамФ, як� в пориванн� до революц�йних �деал�в обпекли чист� крильця, як не одягати а себе маску бездумност� й морально� вседозволеност�? �дейний � моральний розклад буржуазного сусп�льства, яке Упоглина�Ф душ� недавн�х �деал�ст�в, обурю� письменника, бо на його очах деморал�зу�ться укра�нське сусп�льство, в�дкрива� сво� справжн� обличчя легендарний революц�онер-п�дп�льник, великодержавний шов�н�зм торжеству� перемогу над укра�нським нац�ональним в�дродженням (роман УХочуФ). Тому так драт�вливо зреагував В. Лен�н у лист� до �несси Арманд на роман В. Винниченка УЗапов�т батьк�вФ, бо не м�г сприйняти безжал�сного розв�нчання морально� деградац�� соц�ал�ст�в-революц�онер�в. Згодом, у пер�од нац�ональних змагань 1917- 1920 рр., в�н з болем перекона�ться, у яку морально-психолог�чну пр�рву може УкидатиФ людину пол�тика. У пер�од написання пТ�си УМ�ж двох силФ, перебуваючи на Княж�й Гор�, �, здавалося б, щасливою долею УприреченийФ на творч�сть, в�н не заспокою�ться, бо вже остаточно Узахвор�вФ на пол�тику, � йому несила спок�йно споглядати, як у Ки�в� пану� гетьман Скоропадський. На глибоке переконання В. Винниченка-соц�ал�ста, т�льки вони, перекован�, чесн�, морально чист� соц�ал�сти, повинн� творити нову Укра�ну. Тому пол�тичн� компром�си Скоропадського його знову п�дключають до боротьби. 1 серпня 1918 року гетьманська охранка заарештову� його. Правда, 4 серпня зв�льняють �з-п�д варти? Та в�н розум�в � ту обставину, що народ був розчарований д�яльн�стю Центрально� Ради, що його уряд, по сут�, н�чого не дав селянам � роб�тникам, а б�льшовицьк� �де� мали п�дтримку серед спролетаризованих мас. Спостер�гаючи зростаюче невдоволення народу окупац��ю Укра�ни кайзер�вською Н�меччиною, В. Винниченко висува� �дею повстання проти уряду гетьмана Скоропадського та цого сп�льник�в. Шанс�в на усп�х було обмаль, але перемогу в�н вбача� в тому, Ущо ми, укра�нськ� соц�ял�сти � демократи, що ми, укра�нц�, зТ�дналися з� сво�м народом. Хай нас роз�бТють ф�зично, але духовно, нац�онально й соц�ально, ми по�днан� тепер � в слушний час наш голос матиме дов�рТя в народ� нашомуФ. Перемогу було здобуто, але не ту, на яку оч�кував В. Винниченко - голова нового уряду Укра�нсько� Народно� Республ�ки - Директор��. Знову ж траг�чне непорозум�ння. В�н виступа� за �нтереси роб�тник�в, а виконавська влада т� �нтереси топче. Члени Директор�� - патр�оти, Уале т�льки патр�оти. Вони не революц�онериФ. Усв�домлю�, що �стор�я щастя р�дного народу не твориться, зате в �стор�ю страждань записано вже немало стор�нок. В. Винниченко намага�ться вийти з� складу уряду. Незабаром �з мандатом ЦК УСДРП письменник вируша� за кордон, начебто для участ� у международн�й соц�ал�стичн�й конференц��, але зупиня�ться в Австр��. Вт�ша�ться споко�м, самотн�стю, намага�ться взятися до прац�, але його думки повсякчасно на Укра�н�. Л�то й ос�нь 1919 р., зима й весна 1920-го - пл�дн� творч� пер�оди в його б�ограф��. Пише пов�сть УНа той б�кФ, тритому мемуарно-публ�цистичну працю про укра�нську революц�ю УВ�дродження нац��Ф, а головне - порина� в пол�тичну ем�грац�йну д�яльн�сть. В�та� встановлення диктатури пролетар�ату в Угорщин�, обм�ркову� можлив�сть соц�ал�стично� революц�� в Зах�дн�й квроп�, виважу�, що робити: в�ддатися улюблен�й творч�й робот�, жити в споко�, у злагод� з собою, чи знову зайнятися пол�тикою, наштовхуючись а образи й непорозум�ння, на непевн�сть � нещадне вимотування нерв�в � здоровТя? � знову пол�тик перемага� художника. Його захоплю� �дея легального повернення в Укра�ну з метою компром�сно� сп�впрац� з радянською владою. В�н глибоко щодо себе безжально анал�зу� минул� два роки сходження до державност� й доходить висновку, що робив усе, що найб�льше топтало його г�дн�сть.

За кордонами р�дно� Укра�ни П�сля цього Винниченко порива� з УНР. П�сля закордонно� конференц�� УСДРП 14 вересня 1919 р. В�н �з к�лькома колегами виходить з УСДРП � створю� у В�дн� Закордонну групу Укра�нсько� Комун�стично� парт��, орган�зову� пол�тичний, економ�чний � науковий тижневик УНова добаФ, який почина� виходити з березня 1920 року. На стор�нках УНово� добиФ в�н публ�ку� багато сво�х статей, де анал�зу� минул� под��, виклада� сво� погляди та позиц�ю щодо розвитку пол�тично� ситуац�� в Укра�н�, гостро засуджу� пол�тику Директор�� � продовжу� переговори стосовно ви�зду до Москви, наполягаючи на сво�х умовах: УСамост�йн�сть державна; ц�лком незалежний, чисто нац�ональний укра�нський уряд; укра�нська мова в ус�х �нституц�ях, урядах, школах; не т�льки посередн�, але й безпосередн�, активне нац�ональне визволення; незалежне в�йсько, в�йськовий � економ�чний союз та вза�мна найт�сн�ша допомога. Без вир�шення цих питань �хати не можуФ. Зв�сно, ц� умови, вибудуван�, по сут�, на принципах конфедерац��, не могли бути прийнят�, тим паче за в�дсутност� В. Винниченка. Тому в�н вир�шу� все ж таки повернутися, щоб домагатися поставлено� мети. Св�домо готу�ться Уйти а вс� труднощ�, небезпеки, на кров � вигнанняФ, жертву� затишком, споко�м, планами улюблено� творчо� прац� - аби лише була з того якась користь для р�дного народу. На цей крок в�н наважу�ться й тому, щоб сво�м прикладом заохотити �нших, переконати в необх�дност� будувати нову Укра�ну. Письменник 24 травня 1920 р. Разом �з дружиною Розал��ю Як�вною з чеським дипломатичним паспортом та з в�домим чеським соц�ал-демократом Яром�ром Нечасом � особистим секретарем Олександром Баданом ви�здить до радянсько� Рос��. УВласне, тепер я все б�льше в�дчуваю самотн�сть: в�д антиб�льшовицьких к�л я в�д�йшов, до большевицьких не вв�йшов. Нема н� одно� групи, з якою я почував би себе злитим, яка п�дтримувала б менеФ, нннн- занотову� в�н 31 серпня 1925 року. Тепер в�н усе част�ше задуму�ться над тим, щоб зосередитися на сво�й улюблен�й л�тературн�й д�яльност�. Тим б�льше, що його пТ�си УБрехняФ, УЧорна Пантера � Б�лий Медв�дьФ, УЗаконФ, УГр�хФ перекладаються на н�мецьку мову � зТявляються в театрах Н�меччини та �нших �вропейських кра�н. Друкуються � перекладаються його роман УЧесн�сть з собоюФ, пов�сть УБосякФЕ На екранах Н�меччини в 1922 роц� демонстру�ться ф�льм УЧорна ПантераФ, сценар�й якого грунту�ться на пТ�с� В. Винниченка УЧорна Пантера � Б�лий Медв�дьФ. Але коли за кордоном твори В. Винниченка друкуються спорадично, то на Радянськ�й Укра�н� видавництво УРухФ пода� читачам з�брання його твор�в у двадцяти трьох томах. К�лька видань було його тритомного роману УСонячна машинаФ, який, до реч�, вперше був надрукований в 1927 роц� в Харков�; зТявилася й п�дготовлена за кордоном зб�рка опов�дань УНамистоФ. Ки�вський державний драматичний театр �мен� �вана Франка зд�йсню� постановку написано� в ем�грац�� пТ�си УНадФ. В 1920-1921 роках його пТ�си ставилися не лише в Ки�в� � Харков�, але й в Одес�, Львов�, Черн�вцях, Коломи�, Москв�, Петербурз�, театрах Саратова, Самари, Тифл�са, Ростова-на-Дону, Баку. Лесь Курбас у сво�му УМолодому театр�Ф зд�йснив постановку пТ�с УБазарФ, УЧорна Пантера � Б�лий Медв�дьФ, за участю режисера-постановника Ганта Юри у тому ж театр� в 1919 роц� в�дбулась премТ�ра пТ�си УГр�хФЕ Творч�сть Володимира Винниченка майже до середини 30-х рок�в була серйозним � вдумливим обТ�ктом вивчення в школ�, популяризац��, л�тературознавчого досл�дження, тобто фактом �стор�� укра�нсько� л�тератури � явищем тогочасного л�тературного процесу. Правда, не вс� його твори, як� в�н написав за кордоном - в Берл�н�, Праз�, В�дн�, Франц��, - були в�дом� в наш�й кра�н�. А в�н творив активно - писав � соц�ально-психолог�чн� драми та новели, соц�ально-утоп�ч� романи, ф�лософсько-соц�олог�чн� прац�, к�носценар��, багато малював, намагався переконати м�жнародну громадськ�сть персональними зверненнями до пол�тичних д�яч�в � до Орган�зац�� ОбТ�днаних Нац�й в еобх�дност� згуртуваня всих миролюбних сил у боротьб� проти в�йни, за збереження природи, до утвердження принцип�в орган�зац�� сусп�льства � св�ту на соц�ал�стичних засадах, закликав до Усв�тового миру без бомб � барикадФ. Володимир Винниченко публ�ку� в 1949 роц� пол�тичний ман�фест УЗапов�т борцям за визволенняФ, бориться з голодом, �з нестатками, мр�� про завершення свого складного, драматичного, сповненого г�рких розчарувань � нереал�зованих план�в життя на Укра�н�. Та не судилосяЕ Так � помер в�н на чужин� 6 березня 1951 року на власн�й садиб� б�ля м�стечка Мужен департаменту Приморськ� Альпи у Франц��. Там мав в�н клапоть земл�, хату - св�й УзакутокФ, в якому з 1934 року разом �з дружиною Розал��ю без необх�дних матер�альних достатк�в проживав останн� важк� роки. Чи не найважчими були роки фашистсько� окупац�� Франц��. Письменник р�шуче в�дмовився в�д будь-яких форм сп�впрац� з фашистами, перебував п�д пост�йною загрозою арешту та депортац��.

Рання проза Володимира Винниченка (1902-1907) У� в�дк�ля ти взявся у нас такий?Ф Передус�м - коли у Володимира Винниченка зТявилися перш� л�тературн� зац�кавлення? За яких обставин � коли саме в�н розпочав сво� проби пера? Щоб в�дпов�сти на ц� запитання, сл�д нагадати к�лька дат з б�ограф�� письменника. З 1890 по 1899 р. Володимир навчався в кл�саведградськ�й класичн�й чолов�ч�й г�мназ��. Проте атестат зр�лост� в цьому навчальному заклад� йому не видали, - швидше за все через непорозум�ння з адм�н�страц��ю г�мназ��. Документ про осв�ту в�н отримав лише в 1900 р., склавши екстерном �спити у Златоп�льськ�й г�мназ�� (м�стечко Златоп�ль тод� було на п�вденн�й околиц� Ки�всько� губерн��; з 1914 р. входить до складу Новомиргорода, нин� районного центру на К�ровоградщин�). Того ж року 20-л�тн�й Володимир Винниченко став студентом юридичного факультету Ки�вського ун�верситету. Мине небагато часу - � в�н дебюту� як л�тератор: журнал УКиевская старинаФ (1902 р., кн. VIII-IX) надрукував його опов�дання УСила � красаФ, нав�яне златоп�льськими враженнями. Юр�й Тищенко, один з перших географ�в Володимира Винниченка, стверджував, що воно й написано було в Златопол�. Були у Винниченка, проте, � ран�ш� л�тературн� спроби. З його юнацьких твор�в до нас д�йшла т�льки поема УПов�яФ (�нша назва - УСоф�яФ) - тв�р зовс�м слабкий, проте ц�кавий з погляду зТясування творчих ор��нтац�й молодого �л�саветградця. На не� свого часу, в 1929 р., вже звертали увагу досл�дники. Розшукан� автором цих рядк�в два листи юного Винниченка, що �х в�н адресував у Львов� редакц�� журналу УЛ�тературно-науковий в�сникФ, допомагають зТясувати деяк� ц�кав� детал� л�тературно� б�ограф�� молодого письменника. Юнак �з кл�саветграда, який ще й письмом укра�нським не оволод�в як сл�д, мав зухвальство пропонувати редакц�� поважного льв�вського часопису свою поему: УПрошу редакц�ю УЛ�тературно-наукового в�сникаФ, як буде яка-небудь спроможн�сть, надрукувати мою УСоф�юФ. Я вже раз посилав вам, та Господь �� зна�, де вона д�лася, бо н�якого н� в�д кого одв�ту не маю. Гадаю, що на кордон� не пропустили �� через те, що написав �� г�мназист, а г�мназистам, в�дома р�ч, н�чого н� писать, н� друкувать не можна. Коли ж вам вона непридатна, то благаю надрукувать в якому-небудь другому укра�нському часопис�; як � се ж не можна, то прошу од�слать �� в Цюр�х. Мен� ж, благаю, напиш�ть (в случа�, якщо вона не може бути надрукована), чим вона непридатна. А як надруку�те, то � об с�м спов�ст�тьФ. Отже, Винниченко готу�ться вступати до Ки�вського ун�верситету. Атестат зр�лост� в�н отримав у Златопол� 10 червня 1900 р., а студентом став у серпн� 1900 р. Таким чином, лист до редакц�� УЛ�тературно-наукового в�сникаФ Винниченко надсилав, напевне, у пром�жутку м�ж цими датами. Ц�каво, однак, чому автор УСоф��Ф просить редакц�ю переслати його рукопис (у раз�, якщо поему не надрукують) не назад, у ЗнамТянку, зв�дки в�н надсилав свого листа, аЕ в Цюр�х? Р�ч у т�м, що в Цюр�ху жила (навчалася?) якась А. Волик; була вона вочевидь людиною досв�дчен�шою в л�тературних справах, н�ж Винниченко. Схоже нав�ть - мала якийсь звТязок з УЛ�тературно-науковим в�сникомФ, оск�льки св�й лист до редакц��, датований 4 лютого 1900 р., завершувала об�цянкою прислати невдовз� Устихи, за котр� я писала в прошл�м письм�Ф. Сам же �� лист - це прохання пов�домити, як редакц�я вир�шила розпорядитися поемою УСоф�яФ. До УЛ�тературно-наукового в�сникаФ Винниченко надсилав � якесь �з сво�х ранн�х опов�дань, теж �з проханням Упом�стить у себеФ. Т�льки вже не �з ЗнамТянки: лист до редакц��, датований 29 березня 1901 р., св�дчить, що мешкав в�н тод� (вже студент ун�верситету!) в Ки�в� за адресою: вул. Жилянська, 132, кв. 5. Можна, отже, зробити к�лька висновк�в щодо обставин, за яких починався Винниченко-письменник: Перш� л�тературн� спроби В. Винниченка припадають на час ще до його навчання в кл�саветградськ�й г�мназ�� (не п�зн�ше 1899 р.). В ту пору було, зокрема, написано поему УСоф�яФ (УПов�яФ). Упродовж 1899 - 1900 рр. Винниченко намага�ться завТязати творч� контакти з редакц��ю льв�вського журналу УЛ�тературно-науковий в�сникФ. У цьому йому сприя� якась А. Волик, студентка з Укра�ни, яка навчалася в Швейцар�� (Цюр�х). Частину л�та 1900 р., п�сля отримання атестату зр�лост� в Златоп�льськ�й г�мназ��, майбутн�й письменник пров�в у ЗнамТянц�, наймаючи помешкання в Уг-на АппановичаФ, де й готувався до вступу в ун�верситет � водночас писав. Опов�дання УСила � красаФ Винниченко написав не 1900 р. в Златопол� (як стверджував Ю. Тищенко), а п�зн�ше, вже в Ки�в�. 1900 р. в�н м�г запропонувати УЛ�тературно-науковому в�сникуФ поки що лише свою юнацьку поему. Потр�бно було ще ц�лих два роки, щоб його перо стало вправн�шим. Дещо �з сво�х писань студент Винниченко пропонував редакц�� УКиевской стариныФ. Володимир Науменко, тод�шн�й редактор журналу, запамТятав, що якесь �з принесених Винниченком опов�дань в�н в�дхилив, оск�льки було воно Уочень жиденькоеФ. Написане було те опов�дання рос�йською мовою. � все ж дебютував Володимир Винниченко саме на стор�нках редакц�� УКиевской стариныФ. Редакц�я часопису м�стилася на вулиц� Мар��но-Благов�щенськ�й (тепер - вул. Саксаганського); там же, в будинку п�д номером 91, мешкав в�домий меценат � громадський д�яч квген Чикаленко, на Упонед�лкахФ � УсуботахФ якого бував Винниченко. квген Чикаленко став його Ухрещеним батькомФ: опов�дання УСила � красаФ було надруковане в УКиевской старинеФ саме за наполяганням Чикаленка (Упо мо�му напос�даннюФ, - як писав в�н згодом у УСпогадахФ). Два ки�вськ� роки, як� минули з часу вступу Володимира Винниченка на правничний факультет ун�верситету (серпень 1900 р.), � аж до появи в УКиевской старинеФ опов�дання УСила � красаФ (ос�нь 1902 р.), були надзвичайно бурхливими в його житт�. Вступивши до ун�верситету, Володимир Винниченко попав у вир под�й, якими жив Ки�в. Студенство бунтувало проти пол�тики уряду, брало участь у роб�тничих демонстрац�ях. 1901 р. 183 студенти Ки�вського ун�верситету були виключен� � в�ддан� в солдати. З�ткнення молод� з владою, однак, не вщухли, тим паче, що студентський рух почав набувати рис орган�зованост�. Загалом на злам� стол�ть укра�нський нац�онально-культурницький рух р�зко пол�тизу�ться. Молодь уже не задовольня�ться етнограф�змом � суто просв�тницькою роботою. Виникають укра�нськ� пол�тичн� парт��, як� висувають демократичн� гасла, заносять до програм �дею автоном�� Укра�ни. Пол�тичну моду визнача� соц�ал�стична �дея. В укра�нських парт�ях вона по�дну�ться з нац�онально-пол�тичними визвольними прагненнями. Ключовою постаттю в революц�йних процессах початку нового стол�ття ста� студент. �сторик �. Лисяк-Рудинський з цього приводу дотепно зауважив: УНа пол�тичну сцену виходить тип революц�йного юнака з УКомун�стичним ман�фестомФ в одн�й кишен� й з УКобзаремФ у друг�йФ. Ц� слова наче про Винниченка сказан�. Найдивовижн�ше, що в 1902-1907 рр., в�ддаючись революц�йн�й робот�, пров�вши понад три роки в ЛукТян�вц�, в�н чимало встиг зробити як л�тератор (а в 1905 р., м�ж �ншим, дом�гся ще й права скласти державн� �спити в Ки�вському ун�верситет�, усп�шно витримавши �х). У 1902 р. Винниченко надрукував два опов�дання, у 1903-му - ш�сть, у 1904-му - два, 1905-му - два, 1906-му - ш�сть, 1907-му - с�м. Деяк� з них вийшли окремими книжечками (УБоротьбаФ, УСудФ, УСалдатики!Ф, УРоботи!Ф - 1903 р.). Тод� ж у Львов� було видано � першу прозову зб�рку молодого письменника - УПов�сти й опов�данняФ. До �� складу ув�йшло пТять твор�в - УБоротьбаФ, УАнтрепренер Гаркун-ЗадунайськийФ, УБ�ля машиниФ, УСила � красаФ та УСудФ. А в 1906 р. ки�вське видавництво УВ�кФ випустило ще одну зб�рку УвибраногоФ Винниченка п�д назвою УКраса � силаФ. Саме на цю книжку в�дгукнувся �ван Франко, присвятивши �й статтю УНовини нашо� л�тературиФ, яка починалася рад�сно-здивованим вигуком: У� в�дк�ля ти такий узявся?Ф - так � хочеться запитати д. Винниченка, читаючи його новели, яких в оц�й книжц� з�брано с�м. Серед мляво�, тонко-артистично� та малосило� або ординарно шаблоново� та безталанно� генерац�� сучасних укра�нських письменник�в раптом виринуло щось таке дуже, р�шуче, мускулисте � повне темпераменту, щось таке, що не л�зе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не с�� кр�зь сито, а валить валом, як саме життя, в сум�ш, укра�нське, московське, кал�чене й чисте, як ср�бло, що не зна� меж сво�й обсервац�� � границь сво�й пластичн�й творчост�, � в�дк�ля ти взявся у нас такий? - хочеться по кожн�м опов�данню запитати д. ВинниченкаФ. Ут�м, це був не перший в�дгук Франка на творч�сть проза�ка-дебютанта. У сво�х л�тературних оглядах в�н � ран�ше прихильно оц�нював його опов�дання, в�дзначаючи Унезвичайно багатосторонн�й, дужий талант та знання життяФ � пор�внюючи молодого Винниченка з Панасом Мирним. Десь наприк�нц� 1905 р. велику статтю про прозу Винниченка написала Леся Укра�нка (щоправда, бурхлив� под�� не дали змоги завершити � надрукувати ��). Морально � матер�ально п�дтримував свого УхрещеникаФ квген ЧикаленкоЕ Таким чином, дебют молодого письменника мав добрий резонанс. Гостру полем�ку з Винниченком критика поведе трохи згодом, п�сля появи його пТ�си УШабл� життяФ (1907 р.), з яко�, власне, починався УновийФ ВинниченкоЕ

На позвах з традиц��ю: анатом�я бунту (УПов�яФ, УНародний д�ячФ, УСила � красаФ). Пер�од л�тературного учн�вства молодого письменника, треба думати, минув досить швидко. М�ж його юнацькою поемою УСоф�яФ (УПов�яФ) та опов�данням УСила � красаФ (п�зн�ша назва - УКраса � силаФ) чималенька як�сна дистанц�я. � якщо УСоф�яФ писалася ор��нтовно в 1899 р., а УСила � красаФ - на початку 1902-го, то можна т�льки подивуватися з� стр�мкого творчого зростання Винниченка. У УПов��Ф в�н намагався продовжити добре-роздроблену попередниками тему Уукра�нсько� трагед��Ф - нещасливо� любов� д�вчини з б�дного роду до панича (назвав же Теодор Драйзер Уамериканською трагед��юФ �стор�ю загибел� двох молодих людей!). Сюжет поеми ц�лком традиц�йний. Наймичка Соф�я полюбила багатого. Простодушна й щира, вона засл�плена сво�м почуттям, тому г�рк� застереження с�льського парубка Миколи, який коха� ��, хоч � породжують сумн�ви в д�воч�й душ�, проте голос серця виявля�ться дужчим за голос розуму. Прийшла ос�нь, пани покинули село, а з ними подалася й Соф�я. Настала ос�нь. Чорн� хмари, Мов поле чисте� отари, Застлали небо. Почорн�в Зелений гай; �з-за долини Мороз пов�яв, � будинок, Панами кинутий, пуст�в. А що ж Соф�я? За панами, Вмиваясь г�ркими сльозами, Й соб� покинула село. К�нц�вка першо� частини поеми написана б�льш-менш вправно, хоч погане знання мови Урусиф�кованим авторомФ (М. Марковський) дуже вже впада� в око. У друг�й частин� УПов��Ф Соф�я, яка нап�взмерзлою знову прибилася в село, спов�да�ться перед престар�лим Миколою. п� точить Утяжкая бол�стьФ. Пани, остер�гаючись лихо� слави, в�ддали Соф��ну дитину в УвоспитательнийФ будинок, а саму �� прогнали на вулицю, зв�дки якась жид�вка в�двела Соф�ю в д�м розпустиЕ Соф�я, проклинаючи пан�в, плаче над загубленою долею. Винниченко ризикував бути зарахованим до числа Шевченкових еп�гон�в. � р�ч не т�льки у повторенн� в�домого мотиву зневаженого паничем д�вочого кохання. Р�ч ще й у не вельми вм�лому використанн� ритм�ки, стил�стичних конструкц�й, строф�ки автора УКатериниФ. Ут�м, учн�вство Винниченка в поем� УПов�яФ пом�тне не лише з його насл�дування Шевченка. Великою � залежн�сть � в�д �нших л�тературних зразк�в (УБурлачкаФ �. Нечуя-Левицького, ФПов�яФ Панаса Мирного). Очевидно, це в�дчував � сам автор, оск�льки його перш� твори засв�дчують ц�каву суперечн�сть: значна залежн�сть в�д укра�нсько� л�тературно� традиц�� супроводжу�ться просто-таки в�дчайдушним намаганням позбутися ц��� залежност�, бажанням полем�ки з традиц��ю. Опов�дання УНародний д�ячФ та УСила � красаФ досить характерн� з цього погляду. Можна припустити, що назва першого з них - патетична й п�днесена. Насправд� жЕ Винниченко використав поширену в укра�нськ�й л�тератур� к�нця Х�Х ст. сюжетну схему: панич, який п�дТ�здить на вакац�� до батьк�в, завТязу� роман �з д�вчиною простого роду. У Михайла Старицького (драма УНе судилосьФ) усе завершу�ться ситуац��ю, схожою на ту, в як�й опинилася Шевченкова Катерина. Мотив спокушено� д�вчини у Старицького дом�ну�. Проте Винниченко, з усього видно, був знайомий �з творами, де в центр� уваги автор�в виявлялася постать молодого �нтел�гента-народника, змальована то в патетичному, то в �рон�чному ключ�. В�д Радюка до Раденка - таким був спектр геро�в цього типу, якщо мати на уваз� в першому випадку пов�сть �. Нечуя-Левицького УХмариФ, а в другому - пов�сть Б. Гр�нченка УНа розпутт�Ф. �. Нечуй-Левицький ставиться до Унац�оналаФ Радюка з дво�стим почуттям: цей герой дорогий йому сво�м укра�ноф�льством � готовн�стю кинути виклик оточенню, але сл�в, декларац�й у нього значно б�льше, н�ж учинк�в; в самих же вчинках � щось на�вне, бутафорське, поверхове. Н�чого не виходить � з прекрасних нам�р�в Горд�я Раденка: Гр�нченко показав драму �нтел�гентських �люз�й, як�, з�штовхнувшись �з реальним життям, розв�юються, як димЕ Винниченко, пишучи свого УНародного д�ячаФ через тридцять рок�в п�сля УХмарФ � через десять - п�сля пов�ст� УНа розпутт�Ф, мав можлив�сть пересв�дчитися, що народницький �деал�зм раз по раз поставав у глузливому вигляд�. Його Вася (в�н же - Василь Семенович Головатий), недовчений студент, який, навчаючись у Ки�вському ун�верситет� (зв�дки його вигнали за участь у УбезпорядкахФ), нахапався народницьких, з укра�ноф�льською УначинкоюФ, �дей, зовс�м не виклика�, - як Радюк чи Раденко, - якихось складних почутт�в. Винниченко з самого початку вда�ться до �рон��. З перед�стор�� появи Вас� в сел� в�домо, що в ун�верситетськ� Убунтар�Ф в�н попав ц�лком випадково; що ц�лий р�к Вася не ходив на лекц��, оск�льки Ут�льки знав, що �здив з шансонетками, бенкетував ц�лими тижнями, кидав гр�шми � вс�ма сво�ми силами по всяких притонахФ. Вася головатий поста� досить кумедним, коли в�н, вбравшись у сорочку з грубого полотна, кучерськ� шаровари й чоботи, зв�льня� управителя й почина� господарювати сам. Н�чого доброго з того, зв�сно, не виходить. Книжечки, як� молодий хазя�н розда� селянам з нам�ром просв�тити темних, т� пускають на куривоЕ Проте наш герой все ще ста� в позу, заходить у патетику (УЯ кинув те життя � починаю новеФ), хоча що дал�, то очевидн�шою ста� правота сл�в його матер�: УЯ ж бачу, що ц� �де� недовгов�чн� в тоб�Ф. Мат�р Вас� Головатого Винниченко малю� без будь-яко� сентиментальност�. Ця пров�нц�йна пан� в його опов�данн� поста� як вид�лення неробства й розпусти. п� розваги з лакеями й управителем, холодно-ц�н�чний тон у розмов� з сином, недочитаний томик Поль де Кока, - ось тло, яке п�дсилю� враження маскараду, мимоволь� влаштованого Васею. Але � ще Галя, найц�кав�ший персонаж опов�дання. Вродлива й розумна с�льська д�вчина, вона врешт�-решт пода�ться в м�сто, де ста� шансонеткою. Винниченко, як бачимо, не полишив теми сво�� юнацько� поеми, т�льки цього разу вир�шив �� в зовс�м �ншому ключ�. Якщо Соф�я з УПов��Ф - це спокушена й кинута паничем д�вчина, то Галя сама обира� свою долю, св�домо продаючи красу. Вона, кажучи словами Лес� Укра�нки, Узна�, що краса - сила, � �й жаль витратити цю силу УдаромФ серед людейФ. Закохана у Васю, Галя водочас розум��, що любов �� приречена. Драма Галиного кохання, щоправда, була б у твор� серйозн�шою, якби геро�м �� серця був не такий опередковий персонаж, як Вася. УВи так� гарн�, чистеньк�Е пот�м, ви як�сь чудн� соб�Ф, - каже Галя Вас�, який нудно пропов�ду� �й платон�чну любов, н�як не наважуючись одружитися на д�вчин�. УЧуднийФ Вася, видно, вже тим привабив д�вчину, що в�н не схожий на грубуватих парубк�в, а в н�й живе якийсь потяг до �ншого життя, не того, як�м живуть �� с�льськ� ровесниц�. Вона чудово розум��, що несм�лива Васина пропозиц�я вийти за нього зам�ж - це чергова УхимераФЕ Саме з цього комплексу чинник�в � виплива� р�шення Гал� податися в м�сто, де вона, зрештою, й прода� свою красу. Опов�дання завершу�ться еп�логом: Вася, тепер уже оф�цер, випадково зустр�ча�ться з Галею, м�ською пов��ю. Ця сцена написана Володимиром Винниченком з точним дотриманням ус�х нюанс�в психолог�чно� ситуац��. Вася � Галя - це вже в чомусь �нш�, н�ж ми бачили дос�, люди. Кожен з них знайшов свою Ун�шуФ �, зда�ться, ц�лком задоволений тим, хоч у такому УщасливомуФ ф�нал� � своя г�ркота. Поширена сюжетна схема п�д пером Винниченка, отже, набула деяких нетрадиц�йних рис. Ц�лком можливо, що в нам�ри автора входило нав�ть парод�ювання зужитих шаблон�в народницько� прози. �накше як пояснити те, що центральний персонаж твору �, власне, карикатурою на Ународного д�ячаФ? Причому, наст�льки очевидною, що Леся Укра�нка нав�ть вважала опов�дання з�псованим саме ц��ю центральною постаттю. �, водночас, на �� погляд, в УНародному д�ячев�Ф було нам�чено чимало такого, що п�зн�ше Винниченко Урозвине з б�льшою вдумлив�стю � техн�кою в наступних опов�данняхФ. У УНародному д�ячев�Ф Вас� Головатому бачимо нев�дпов�дн�сть м�ж оболонкою � суттю, що робить його кумедним в очах оточення. П�зн�ше ж (у пТ�сах � романах 1906-1916 рок�в) Винниченка-художника ц�кавитимуть й �нш�, б�льш моторошн� Унев�дпов�дальност�Ф, - та Удисгармон�яФ м�ж гаслами � практикою, метою � засобами, з яко� виростала Уб�с�вщинаФ у революц�йному рус�Е Але ще б�льшою м�рою слова Лес� Укра�нки стосуються Гал�, в образ� яко� прогляда� типаж деяких геро�нь письменника з наступних його твор�в. Саме через цей образ Винниченко ув�ходитиме в дуже специф�чний св�т людей, моральн� уявлення яких не зб�гаються �з загальноприйнятими. Бунтуючи проти народницько� традиц�� в л�тератур�, намагаючись в�дштовхнутись в�д л�тературних зразк�в, вироблених, скаж�мо, �. Нечу�м-Левицьким, Винниченко брав соб� у Усп�льникиФЕ Максима Горького. Недарма ж п�сля УСили � красиФ про нього заговорили як про Уукра�нського ГорькогоФ! Передус�м, через те, що, як � автора УЧелкашаФ та УМальвиФ, його притягували до себе Увипадки сусп�льност�Ф (�. Франко), - тобто, химерний св�т усяких босяк�в, злод��в, пов�й. Л�тературна молод�сть Винниченка зб�глася з� стр�мким злетом популярност� Горького, який на час появи в УКиевской старинеФ Винниченково� УСили � красиФ був уже автором УОчерков и рассказовФ у двох томах, пов�ст� УФома ГордеевФ; до св�ту його геро�в (Уколишн�х людейФ) була прикута увага пров�дних критик�в. Переклади опов�дань Горького (наприклад, УДвадцять ш�сть � однаФ) друкували й укра�нськ� часописи. Загалом читацька аудитор�я цього письменника була величезною. Як ми вже зна�мо, вл�тку 1899 р. 19-р�чний �л�саветградець Володимир Винниченко на к�лька м�сяц�в став степовим п�л�гримом, та й п�зн�ше таких мандр�в Упо Укра�н�Ф (як у Горького - Упо Рус�Ф) в нього буде чимало. Причому, були вони для нього часткою творчого процесу, оск�льки давали матер�ал для т��� художньо� панорами УнизовогоФ життя Укра�ни, яка поставала з� стор�нок його численних опов�дань перших рок�в ХХ стол�ття. УВ�дпадки сусп�льност�Ф, Укрим�нальний елементФ п�д пером Винниченка поставали не те щоб привабливоЕ просто молодий проза�к в�дмовлявся дивитися на сво�х геро�в очима морал�затора. Спробуйте глянути на горк�вську Мальву очима яко�-небудь Утургеневской девушкиФ: ск�льки несимпатичного, дикого, аморального, а головне - чужого соб� знайшов би строгий погляд геро�нь з роман�в УНаканунеФ, УВешние водыФ, УПервая любовьФ, УДымФЕ Тим часом у Горького Мальва приваблю� сво�юЕ гр�ховною красою. Так � Винниченко: в�н, як спостер�г ще Франко дивиться на сво�х геро�в �хн�ми ж очима. У нього Унема ан� крих�тки жодно� сентиментальност�, в�н не обурю�ться, не сердиться на тих людей, ан� на сусп�льн�сть, що �х зробило такими. ЕТе, що з� становища сусп�льност� злочину, крад�ж, проституц�я, ошуканство, - тут не ма� н�якого значення, тут се просто УроботаФ, щоденне заняття, спос�б життяФ. Це дуже нагаду� характеристику, яку дав опов�данням Горького Лев Толстой: УМы все знаем, что босяки - люди и братья, но знаем это теоретически, он же показал нам их во весь рост, любя их, и заразил нас этой любовьюФ (запис у УЩоденникуФ в�д 11 травня 1901 р.). Св�т, у якому живуть геро� УСили � красиФ, ма� сво� закони й вим�ри, � Винниченко не посп�ша� прикласти до нього �нш�, хай � загальноприйнят�, м�рки. В�н показу� нам двох м�стечкових злод��в, �лька Чубатого й Андр�я Голуба, а також ж�нку з того ж кола Увипадк�в сусп�льност�Ф - Мотрю Чумаченко, доньку уд�вця-пТяниц�. Психолог�чну основу сюжету складають внутр�шн� хитання Мотр�, те, що назива�ться Уборотьбою мотив�вФ. На кому зупинить вона св�й виб�р? �лько � Андр�й - ц�лком протилежн� натури. Це видно нав�ть з несхожост� стилю злод�йсько� УроботиФ кожного з них. �лько не любить УприставлятисяФ й Уп�ддурюватиФ, його принцип - Упобачив, узяв та й герехтФ. Андр��в� ж потр�бн� Успектакл�Ф; в�н хитр�ший, вигадлив�ший, п�дступн�шийЕ Для Мотр� �лько � вт�ленням краси, Андр�й - сили. Вона добре бачить р�зницю м�ж ними двома. Красень �лько добр�ший, але в його мТякост� кри�ться безвольн�сть, а ж�нц� потр�бна над�йна опора. В�н безпосередн�й, ясн�ший - але й б�льш однол�тн�й (УЯ любуюся з тебе, - каже Мотря, - � як УотченашФ знаю тебеФ; Увийшла б я за тебе, пожила б � заскучалаФ). Андр�й же, хоч � грубий, � нав�ть жорстокий у хвилини ревнощ�в, а все одно Мотря передчува�, що з ним вона Уне пропадеФ, бо пост�йно матиме хоч � нечистий, а все-таки гр�ш. До того ж Андр�й - батько �� �васька. Та й не знудиться вона з ним, як з �льком: УАндр�й то вже й сам чорт не взна�, - сьогодн� в�н такий, завтра такий, тод� ще он якийЕФ � це справд� так: читач устига� побачити Андр�я не т�льки у спалахах брутального гн�ву, а й неспод�вано� н�жност�. Один стан його �мпульсивно� вдач� раптово приходить на зм�ну �ншому, � головна причина того - ревнощ� цього Отелло з винниченк�вського Сонгорода. Але зробити остаточний виб�р Мотр� нелегко - вона, як сама каже, УпривиклаФ до обох. Оц� хитання �� душ� м�ж УсилоюФ � УкрасоюФ в опов�данн� Винниченка надзвичайно ц�кав�. Ситуац�я ц�лком класична: якби �льков� - Андр��ва р�шуч�сть та воля, а Андр��в� - �лькова врода й добротаЕ Двозначн�сть сво�� ситуац�� в�дчува� й сама Мотря, недарма ж вона, см�ючись, каже �льков�: УЯкби можна за двох вийти!Ф Хоч, зрештою, вибира� таки Андр�я. Ось такий цей нетрадиц�йний Винниченк�в любовний трикутник. Його не розламують як�сь штучн� психолог�чн� парадокси: автору, загалом, вда�ться залишатися в берегах природно� опов�д�. Ут�м, Леся Укра�нка у сво�й статт� про прозу молодого Винниченка, в�дзначивши чимало досто�нств УСили � красиФ, зауважувала саме з приводу неточностей автора у сфер� психолог�чного мотивування характер�в � ситуац�й (Уне зовс�м ясно, чому �лько пасу� перед Андр��мФ - начебто ж усе промовля� про незалежн�сть його вдач�; дивним видався Лес� Укра�нц� � надто р�зкий перепад м�ж уседозволен�стю персонаж�в опов�дання до шлюбу � благопристойн�стю - п�сля нього (Е). Найб�льшу ж незгоду викликало в не� намагання Винниченка зумовити злод�йство �лька й Андр�я б�льш глибокими соц�альними мотивами (як каже �лько, Утод� буду робить, як будуть робитиЕ ус� багач�Ф; Уя з б�дного не деруФЕ). Якщо попередн� Лесин� зауваження подано у форм� здивувань � Узустр�чних м�ркуваньФ, то цього разу вона категоричн�ша. Натяжка молодого проза�ка щодо соц�ального (н�бито!) протестанства двох сонгородських приятел�в �� Унепри�мно вража�Ф. УЗвичайно, серед злод��в � розб�йник�в зустр�чаються люди �з суто реформаторськими нахилами, Е але геро� п. ВинниченкаЕ надто др�бТязков� � в почуттях, � у вчинкахФ, - ц�лком резонно зауважу� авторка статт�, додаючи, що под�бна натяжка характерна й для твор�в досв�дчен�ших письменник�в (УЛих� людиФ Панаса Мирного, пов�сть Максима Горького УТро�ФЕ). Робити з �лька Чубатого такого соб� сонгородського Кармелюка - � справд� марна р�ч; конфл�кт опов�дання розгорта�ться не в соц�альн�й, а в психолог�чно-побутов�й площин�. � якщо б�льш�сть член�в редакц�� журналу УКиевская старинаФ висловлювалася проти публ�кац�й УСили � красиФ на стор�нках часопису (потр�бна була сильна Упрес�яФ Чикаленка, щоб тв�р таки зТявився в друц�!), то головна причина тако� настороженост� полягала в нестандартному п�дход� молодого Винниченка до традиц�йно� морал�. В�н показу� порок, у якомуЕ не ма� пороку, гр�х, у якомуЕ нема� гр�ха. Щодо персонаж�в його УСили � красиФ можна було б повторити слова рос�йського критика-народника М. Михайловського, сказан� на адресу босяк�в Горького: вони - Уне отвергнутые, но отвергшиеФ! Якщо вони й УвиломилисяФ �з установлених норм, то зовс�м в�д того не страждають. к нав�ть якась гр�ховна поез�я в тому мимов�льному викликов�, як�й вони кидають оточенню. пхн�й УбуйнийФ, некерований св�т п�д пером Винниченка ма� якусь загадкову привабу, що й викликало оп�р поважних ки�вських �нтел�гент�в старшо� генерац��. У УСил� � крас�Ф можна побачити зародок майбутн�х Винниченкових парадокс�в. Уже тут прогляда� думка про в�дносн�сть, умовн�сть ус�ляких моральних табу. Як казав один �з геро�в Шексп�ра: Ун�що не � саме собою добре чи погане - таке воно ста� у наш�м сприйнятт�Ф. Що ж до Унашого сприйняттяФ, то Винниченко з азартом в�дкидав пуританську регламентован�сть життя, хоч - був у цьому його азарт� � якийсь ризикований розмах, починав проглядати культ насолоди життям, який н�чого-н�чог�с�нько над собою не визна�. Рад�сть життя, його повнота � яскрав�сть - понад усе! У УСил� � крас�Ф така Винниченкова ф�лософ�я лише зароджувалася. У полем�чних, р�зких тонах в�н формулюватиме �� трохи згодом - передус�м у пТ�сах � романах 1907-1912 рр. А поки що Винниченко спереча�ться �з старою л�тературною традиц��ю, кепкуючи, скаж�мо, над манерою змальовувати д�вочу красу, а ля Нечуй-Левицький (УСила � красаФ), над безнад�йним пров�нц�ал�змом Умалорос�йськихФ труп (УАнтрепреньор Гаркун-ЗадунайськийФ)Е Сучасники пом�чали в опов�данн� УСила � красаФ бунт - Убунт проти мертвотного спокою, протиЕ пов�льност�, застоюФ; в Андр��в�, який уособлю� силу, бачили Упочаток протесту проти сонгородсько� млявост�Е �ндив�дуал�зм та романтику сильно� натуриФ. З бунту л�тературних неоф�т�в рано чи п�зно поста� нова художня реальн�сть. ОбТ�ктивна ж потреба в як�сному оновленн� укра�нсько� л�тератури на меж� стол�ть була вельми гострою. Молодий Винниченко з його зухвалим намаганням заперечити стереотипи �шов на зустр�ч ц�й потреб�.

Боротьба генерац�й � антрепренер Гаркун-Задунайський. На перехрест� Х�Х � ХХ стол�ть укра�нська л�тературна молодь досить р�зко протиставила себе старш�й генерац��. Усв�домлюючи себе як нове покол�ння, ор��нтац�� й зусилля якого мають бути адекватними вимогам часу, вона багато що заперечувала в досв�д� Убатьк�вФ. УКонфл�кт покол�ньФ набирав гостроти. Особливо р�зко прозвучали статт� автор�в журналу УУкра�нська хатаФ (псевдон�м - М. квшана � М. Ср�блянського), як� Уборотьбу генерац�йФ обгрунтовували як запоруку розвитку, оновлення л�тератури. Вогонь було в�дкрито по укра�ноф�льству, Упатр�отично-романтичн�й жувачц�Ф, тобто - л�тератур� народницького гатунку. Микола квшан � Серг�й кфремов - ось два полюси т��� дискус��. Зосереджена вона була, головним чином, на стор�нках УУкра�нсько� хатиФ � газети УРадаФ. Хатяни в�дстоювали ор��нтац�ю укра�нсько� л�тератури на досв�д �вропейсько� л�тератури, зокрема - на модерн�стськ� теч�� в н�й; вони спов�дували культ в�чно� краси й сильно� особистост�; �х вабив �деал незаангажованого, в�льного в�д пропов�д� Упевних громадських або парт�йних �нтерес�вФ мистецтва, м�с�я якого не зводилася б до рол� Упопулярних брошурФ � Укоп�ювання д�йсност�Ф. Заперечуючи утил�тарн�сть л�тератури, хатяни кликали молодь Уп�д прапор мистецтваФ, маючи на уваз�, що воно саме соб� ц�ль. (УПредметом поез�� � т�льки вона сама, а не д�йсн�стьФ, - писав Ш. Бодлер, � ц� його слова М. Вороний недаремно взяв за еп�граф до свого полем�чного послання У�вану Франков�Ф). Якщо М. квшан у сво�му п�дход� до л�тератури дотримувався принципу естетичного, то в статтях С. кфремова обгрунтовувався принцип соц�олог�чний: у л�тератур� його ц�кавили передус�м �де�; призначення письменства вбачалося критиков� в служ�нн� народов�, в тому, щоб бути учасником сусп�льних змагань. Представник зап�зн�лого народництва, С. кфремов (як � загалом УрадяниФ) модерн�стських новац�й не визнавав � пристрасно полем�зував з тими, хто �х обстоювавЕ � все ж полем�ка м�ж УхатянамиФ й УрадянамиФ була хоч � вельми сутт�вим, але т�льки фрагментом того Уконфл�кту покол�ньФ, який знаменував обТ�ктивну потребу як�сного оновлення укра�нсько� л�тератури. Леся Укра�нка не входила до кола УУкра�нсько� хатиФ, але в сво�х листах вона так само шпетила УстарихФ (найчаст�ше - �. Нечуя-Левицького). Михайло Коцюбинський приятелював �з засновником газети УРадаФ квгеном Чикаленком, однак � в�н закликав побратим�в по перу братися за нов� для укра�нсько� прози теми - психолог�чн�, ф�лософськ�, �сторичн� � за нов� способи �хнього художнього вираження. Прапором покол�ння УМолодо� Укра�ниФ (як називав його �ван Франко) було гасло �вропе�зму. УТепер пом�ж нашою молодою громадкою почалось таке УзападничествоФ, що багато хто береться до французько�, н�мецько�, англ�йсько� та �тальянсько� мови, аби могти читати чужу л�тературу, - писала в 1891 р. Леся Укра�нка сво�му духовному батьков� Михайлу Драгоманову. -Е Я над�юсь, що, може, як б�льше знатимуть укра�нц� чужу л�тературу, то, може, згине з нашо� л�тератури отой невдалий дилетантизм, що так тепер пану� в н�йФ. Трохи згодом (1898 р.) �. Франко констатуватиме як одну з характерних тенденц�й культурного життя в квроп� У�нтернац�онал�зац�ю л�тературних уподобань � �нтерес�вФ, маючи на уваз� вза�мод�ю � вза�мне збагачення л�тератур. Зрозум�ло, що цей процес був благодатним для укра�нського письменства, переобтяженого етнограф�чно-побутовою Устаросв�тщиноюФ. Увага до нових художн�х явищ � теч�й у �вропейськ�й л�тератур� в середовищ� УМолодо� Укра�ниФ супроводжувалося радикал�зац��ю нац�онального самоусв�домлення. УМи в�дкинули назву Уукра�ноф�лиФ, а звемось просто укра�нц�Ф, - це з�знання 21-р�чно� поетеси, чий л�тературний псевдон�м - Укра�нка - звучав, як виклик � самоствердження, вельми красномовне. Ц�каво, що у сам�й зах�дно�вропейськ�й л�тератур� наприк�нц� Х�Х ст. потреба ново� естетично� якост� усв�домлювалася як нагальне завдання. У той час, коли Леся Укра�нка посилала в Болгар�ю сво� листи, адресован� М. Драгоманову, популярний норвезький письменник Кнут Гамсун виступив �з допов�дями УНорвезька л�тератураФ, УПсихолог�чна л�тератураФ � УМодна л�тератураФ. В них в�н назива� головним недол�ком сучасно� норвезько� л�тератури те, що вона Уц�кавилась б�льше звичаями, ан�ж людьми, а отже сусп�льними питаннями б�льше, н�ж людськими душамиФ. Визнаючи заслуги Г. �бсена, Б. Байорнсона, Ю. Л�, К. Гамсун, разом з тим вважав, що вони створили Усоц�альнуФ, а не Упсихолог�чну л�тературуФ, УхарактериУ � УтипиФ, а не Упсихолог�чн� �ндив�дуальност�Ф. Сучасний письменник, на думку К. Гамсуна, ма� бути проникливим психологом, який прид�ля� пильну увагу зображенню Унесв�домого душевного життя людиниФ. Х�ба не суголосн� ц� думки тим закликам, з якими в 1902 р. зверталися до л�тератор�в-побратим�в М. Коцюбинський та М. Чернявський? Х�ба не про ту ж психолог�зац�ю л�тератури говорив у 1904 р. �ван Франко, називаючи В. Стефаника, М. Коцюбинського, В. Винниченка Упоетами душ�, психологами й л�рикамиФ, для яких Уголовна р�ч - людська душаФ? Нав�ч - спор�днен�сть естетичних шукань в укра�нськ�й � зах�дно�вропейськ�й л�тературах, один �з вияв�в �де� �вропе�зму, спов�дувано� молодою генерац��ю укра�нських письменник�в початку ХХ ст. Е Володимир Винниченко у дискус�ях ц��� пори участ� не брав. ХочаЕ Як уже сказано, в його ранн�х новелах � досить промовиста латенина (прихована) критика, яка виразно засв�дчу� настро� бунту автора проти укра�нсько� л�тературно� Устаросв�тщиниФ. Якщо в поем� УПов�яФ Винниченко сам ще насл�дував УБурлачкуФ �. Нечуя-Левицького, то в УСил� � крас�Ф бачимо полем�ку з манерою змальовувати д�вочу красу так, як це робив патр�арх укра�нсько� прози: УТо була краса, що вихову�ться т�льки на Укра�н�, але не така, як малюють �� деяк� з наших письменник�в. Не було в не� н� Угубок, як пупТянок, червоних, як добре намистоФ, н� Уп�дбор�ддя, як гор�шокФ, н� Ущок, як повная рожаФ � сама вона не Увилискувалась, як мак�вка на город�Ф. Йдеться про Мотрю з опов�дання УСила � красаФ. Володимир Винниченко, як бачимо, кепку� з сентиментально�, засновано� на традиц�йних фольклоризованих штампах манери. А що натом�сть? УЧорна, без лиску, товста коса; невисокий, трохи випнутий лоб; н�с тонкий, р�вний, з живими н�здрями; св�ж�, наче дитяч� губи, що якось мило загинались на к�нцях; легка смага на матових, наче мармурових щоках � велик�, надзвичайно велик�, з довгими в�ями, темно-с�р� оч�, з яких, здавалось, дивлячись, наче лилося якесь тихе, мТяке, ласкове св�тло, - то була й уся краса с��� д�вчиниФ. В. Винниченко в�дда� перевагу точному реал�стичному малюнков�, намагаючись залишатися обТ�ктивним, безпристрасним УпортретистомФ. Нема� жодного пор�вняння, автор обходиться еп�тетами, зосереджено виписуючи подробиц� й нюанси. � разом з тим в�н (як � Нечуй-Левицький!) не виходить за меж� Упортрета паспортних прикметФ, - тобто такого змалювання зовн�шност� героя, яке обходиться без якихось б�льш-менш виразних психолог�чних деталей. Лише останн�й штрих (Утихе, мТяке, ласкове св�тлоФ, що лл�ться з очей Мотр�) натяка� на як�сь загадки внутр�шнього св�ту геро�н�. Полем�ка з �. Нечу�м-Левицьким, отже, по�дну�ться з УурахуваннямФ традиц��, - � це характерна для молодого Винниченка суперечн�сть. Його бунт у цьому випадку не руйнував традиц�ю, а лише злегка модерн�зував ��. В опов�данн� ж УАнтрепреньор Гаркун-ЗадунайськийФ (1903 р.) Винниченко, кажучи словами М. квшана, розбивав Уукра�ноф�льське капище наших Упатр�от�вФ, - причому, робив в�н це ран�ше за самого М. квшана. З� стор�нок УУкра�нсько� хатиФ критик трохи згодом оголосить в�йну Уукра�ноф�льству з сво�м галушково-шароварним патр�отизмомФ, пров�нц�ал�змом, одним �з вияв�в яких стала Уголосна Фмалорос�йська драмаФ, яка в останньому час� прибрала застрашаючий вид � в страшний спос�б множиться � росте на очахФ. Опов�дання про антрепренера Гаркуна-Задунайського можна розглядати саме в цьому контекст� Уборотьби генерац�йФ � в�дштовхування молод� в�д етнограф�чно-побутово� традиц�� задля модерних (�вропейських!) художн�х форм. З його стор�нок поста� перед нами укра�нська пров�нц�я: якесь м�стечко N, де � УтеатрФ, схожий на Узаг�н серед поля для худобиФ, - на його сцен� розгорта�ться д�йство типово� Умалорос�йсько�Ф мелодрами УЛюте серце, або ж Чотири смерт� разомФ. Можна було б сказати, що Винниченко шаржу�, парод�ю�, якбиЕ якби в самих виставах реальних гаркун�в-задунайських з �хн�м пров�нц�йним убозтвом (ще дужче п�дкреслений претенз��ю на У�скуствоФ!) не було ознак самопарод�ювання. Прим�тивн� афектац��, мелодраматичн� шаблони, Ун�якийФ р�вень режисур та гри виконавц�вЕ УВ�н з реготом випива� отрути �, дригаючи ногами, умира� б�ля Марус�ЕФ - ск�льки под�бних ф�нал�в бачено було глядачами за час�в Винниченково� юност�! У сво�х памфлетах 1920-х рок�в М. Хвильовий використав �мТя Гаркуна-Задунайського як символ нашого р�дного самовдоволеного хуторянства - о яким Унеуб��ннимФ виявився цей персонаж раннього опов�дання В. ВинниченкаЕ Для повноти картини подамо перел�к твор�в Винниченка, опубл�кованих у 1902-1907 роках. 1902 р. - УСила � красаФ, УБ�ля машиниФ. 1903 р. - УАнтрепреньор Гаркун-ЗадунайськийФ, УБоротьбаФ, УНародний д�ячФ, УСудФ, УРоботи!Ф, УСалдатики!Ф 1904 р. - УЗаручиниФ, УКонтрастиФ 1905 р. - УГолотаФ, УМн�мий господинФ 1906 р. - УДр�бниця (Мо� останн� слово)Ф, УНа пристан�Ф, УРаб красиФ, УТемна силаФ, УХто ворог?Ф, УЧестьФ 1907 р. - УДимФ, УСтудентФ, УМоментФ, УРабин� справжньогоФ, УУм�ркованийФ та УщирийФ, УМалорос-�вропе�цьФ, УГолодФ, УЛанцюгФ. Окр�м опов�дань, у цю ж пору зТявилися й перш� драматичн� твори В. Винниченка - УДисгармон�яФ (1906 р.), УВеликий МолохФ та УШабл� життяФ (1907 р.). У 1907 роц� в�н був уже автором трьох великих прозових зб�рок (не беручи до уваги р�зних книжечок-Уметелик�вФ): УПов�сти й опов�данняФ (Льв�в, 1903), УТвори, кн. 1 Краса � сила та �нш� опов�данняФ (Ки�в, 1906), УТвори, кн. 2 Др�бн� опов�данняФ (Ки�в, 1907).

Контрасти � метаморфози УсмутногоФ часу (УСудФ, УКонтрастиФ). Володимир Винниченко дебютував у л�тератур� в ту гарячу для Рос�йсько� �мпер�� пору, коли починалися селянськ� бунти, п�дпали й погроми панських ма�тк�в, коли нових форм прибирало пол�тичне життя. Сюжети його ранн�х твор�в буквально вихоплен� з живо� д�йсност�: найчаст�ше вони в�дбивають спец�альн� струси початку нового стол�ття. Молодий Винниченко в�дкрива так� явища д�йсност� � таких геро�в, як� були породженням нових �сторичних обставин. Збуджене, охоплене жаданням помсти село; молодь �з середовища революц�йних гуртк�в; разюч� соц�альн� контрасти; дивовижн� метаморфози як �ндив�дуально�, так � масово� психолог��Е Метаморфози, що в�дбуваються з людиною чи з масою, у Винниченка-художника викликали особливий �нтерес. Селянськ� Уграб�жникиФ 1902 року, стих�я бунт�в � заворушень, з�ткнення влади з народом давали йому (як � л�тератур� загалом) надзвичайно ц�кавий матер�ал для психолог�чних студ�й. �ван Франко мав п�дстави говорити про те, що Винниченко Уне зна� меж сво�й обсервац��Ф: з� стор�нок його ранньо� прози � справд� поставала ц�ла панорама укра�нського УнизовогоФ життя. В�н в�в свого читача в солдатську казарму, на с�льськ�й т�к, у панськ� будинки, в гурти зароб�тчан, у товариство перейнятих революц�йними настроями студент�вЕ Винниченку судилося стати л�тописцем УсмутногоФ часу. Смута ж завжди супроводжу�ться пад�нням сусп�льно� морал�, хаосом, настроями розчарування й непевност�, знев�ри, хисткост�; актив�зац��ю �ррац�ональних начал у повед�нц� людей. Певно, через те так багато химерних перетворень зустр�ча�мо ми в ранн�х творах В. Винниченка. С�льський держиморда Самоцв�т на якийсь момент, ошелешений загрозою непокори й бунту, ста� застраханим � пок�рним (УСудФ). Винниченко опов�данн� УСалдатики!Ф з простого й неприм�тного селянина народжу�ться ватажок. Сектант-мальованець Кравчук (опов�дання УБоротьбаФ), який н�як не впису�ться в жорстк� стандарти солдатського життя, муштри, несамох�ть убива� свого кривдника-командира, а ще через якийсь час ста� соц�ал�стом. К�лька дивовижних перетворень в�дбува�ться �з селянським гуртом у новел� УСтудентФЕ Под�бними метаморфозами Винниченко-художник з його схильн�стю до парадокс�в любив шокувати, �нтригувати, вражати читача. Йому не потр�бна була часова дистанц�я - сво� опов�дання в�н писав, як правило, по гарячих сл�дах под�й. Реальн� житт�в� кол�з�� моментально ставали сюжетами твор�в темпераментного молодого автора. Скаж�мо, в опов�данн� УСудФ (1903 р.) �деться про наростання селянського невдоволення невдовз� п�сля Уграб�жокФ на Полтавщин� в 1902 р. Про Уполтавськ� бунтиФ згаду� земський начальник Самоцв�т, центральний персонаж твору. Ось-ось може Узакип�тиФ й село, в якому верховодить Самоцв�т. Пану� стан непевност�, хисткост�; автор ще й сам не зна�, як� продовження обере життя. Його опов�дання сповнене колючо� �рон�� (тобто - прихованого глузування). �рон�чним � пр�звище земського начальника Самоцв�та. Саме по соб� воно виклика� поетичн� асоц�ац��, а от нос�й такого розк�шного, УблагородногоФ пр�звища виявля�ться брутальним самодуром, укра�нським унтерпришибе�вим. �рон�чною � й назва твору. Н�якого правового д�йства в опов�данн� нема�, навпаки - Самоцв�т� УсудФ - це тр�умф кулака. Селяни для земського начальника всього лиш слухняне бидло. З якою горд�стю хвалиться в�н сво�ю безв�дмовною дос� УметоюФ перед сус�дським панком Дуриндою: УСлужу я вже 10 год у земських начальниках, три рази мене били мужики, два рази палили, сам я за сотню, та де там, тисячу мужицьких морд розбивЕ Знаю я вже �х, як сво�х пТять пальц�вЕФ Проте й Самоцв�тов� ясно, що часи зм�нилися. По селах поширюються прокламац��, як� заклинають Узр�внять мужика з паномФ; селяни хочуть УземелькиФ, бунтують; влада самодержця захиталасяЕ В. Винниченко показу� нам фрагмент ц��� рос�йсько� смути початку стол�ття. Все ще балансу�; сусп�льна атмосфера перенасичена ненавистю, страхом, бажанням помсти. УМи вс�, як на вулкан�. Ми сам� той вулканФ, - пише трохи згодом М. Коцюбинський, маючи на уваз� передгрозову атмосферу початку стол�ття. Ц�каво, що перша частина його пов�ст� УFata morganaФ писалася водночас �з опов�данням В. Винниченка УСудФ. Тв�р М. Коцюбинського ма� характерний п�дзаголовок: У�з с�льських настро�вФ. УВсе - настр�йФ, - наголошував письменник у робочих начерках пов�ст�. � справд�, соц�альне збудження села мало ознаки емоц�йно� стих��, м�нливо� й вибухово�, оск�льки заговорили-захвилювалися велик� людськ� маси. Настр�й - це емоц�йне тло, на якому в�дбува�ться д�я. � в М. Коцюбинського, � у В. Винниченка воно в�д�гра� неабияку роль. Винниченко опов�данн� УСудФ поста� химерна сум�ш настро�в, але дом�нують два почуття: ненависть � страх. Зда�ться, що гору врешт�-решт бере Самоцв�т: непок�рному Никихвору Крутоноженку звТязують руки � в�двозять у м�сто, де його чека� вже Унастоящий судФ. А що село? Як поводиться с�льський гурт, коли земський начальник на його очах розправля�ться з Крутоноженком, який обурю�ться панським розбо�м? А ось як: Уус�м ста� страшно, але вс� стоять мовчки, мов подуб�лиФ. � дал�, вже в самому ф�нал� опов�дання: УЗ обо�х бок�в дороги стоять селяни й похмуро дивляться �м (Самоцв�ту, Дуримд� й Крутоноженкам, як� �дуть бричкою до м�ста. - В. П.) всл�дФ. Класична ситуац�я - Ународ безмолвствуетФ! Майже як у ф�нал� пушк�нського УБориса ГодуноваФЕ Але в тому то й р�ч, що мовчання бува� р�зним - то гр�зним, то пок�рним. В опов�данн� УСудФ Увалкою селянФ волод�� покора - страх, зда�ться, ув�йшов у плоть � кров людську. Але � й дещо нове в настроях селян. Уже сказано слово наперек�р земському начальнику, вже побачили селяни в очах Самоцв�та переляк, уже в�дчули перший проблиск в�ри у власну силу. А поки що - все балансу�, колива�ться, завмира� у непевност�. Люди ще бояться Самоцв�та; Самоцв�т уже бо�ться селян. к в опов�данн� ц�каве пророцтво земського начальника. УЗнаю я вже �х (тобто селян. - В. П.), як сво� пТять пальц�в, - каже в�н, похвалившись перед тим сво�м УпорядкомФ, - � скажу я вам, що багатоЕ багато, як ще з 10 год подержиться отакЕ А там!Ф. Лише на р�к-другий помилився Самоцв�т: через 12 рок�в почнеться св�това в�йна, яка ще через к�лька л�т обернеться для Рос�� великим громадянським кровопролиттямЕ До Самоцв�тового пророкування автор поверта�ться � в останн�х рядках опов�дання - �рон�я тут злива�ться �з лихим для всяких самоцв�т�в пров�щенням: УДуринд� зда�ться, що Узасмикана конячинаФ, яка сумно хита� головою, мовби говорить йому тим похитуванням: УПолетимо, полетимо, аж загодить, молодой челов�к!Ф Можливо, авторов� - молодому укра�нському соц�ал-демократу - хот�лося, щоб його опов�дання мали силу безпосереднього заклику; щоб реальн� Крутоноженки вп�знавали в них себе � знаходили в�дпов�д� на сво� болюч� питання? Саме тод�, в 1903 р., коли опов�дання УСудФ вийшло з друку (у Львов�), в укра�нськ�й л�тератур� набували гостроти суперечки про утил�тарне � Убезтенденц�йнеФ мистецтво. Модерн�сти устами М. Вороного в тому ж 1903 р. кликали л�тератор�в служити в�чн�й КРАС�, шукати в житт� Уклаптик блакитного небаФ, абстрагуючись в�д Узлоби дняФЕ Намагання заперечити повзучий натурал�зм, уникнути зведення л�тератури до просто� пропагандивно� функц�� - зрозум�ле, алеЕ Молодий Винниченко, який ще не вникав у тонкощ� теоретичних гасел, зда�ться, був зовс�м не проти Уутил�тарност�Ф: його ранн� опов�дання часом видавалися як книжечки-метелики, ба - нав�ть як парт�йна РУП�вська л�тература! Але це не були твори-аг�тки. Соц�альна конфл�ктн�сть часу знаходила в ранн�й новел�стиц� В. Винниченка художн� вт�лення. Колоритн� УшматкиФ життя, соц�ально-психолог�чн� типи, породжен� укра�нською д�йсн�стю початку нового стол�ття, вихоплен� з плину будн�в характери � сцени змальовувалися письменником так, що читач його опов�дань мав усл�д за автором д�йти р�шучого висновку: н�, так дал� жити не можна. Загалом активне втручання л�тератури в сферу безпосередньо� сусп�льно� д�� було знаком доби, недарма ж �ван Франко за к�лька рок�в до Винниченкового дебюту констатував: УЕн�коли ще л�тература не була в так�м жив�м звТязку з сусп�льним розво�м, з пров�дними сусп�льними змаганнями, з кипучою класовою боротьбою, як в наш�м в�ц�, н�коли вона не була таким правдивим, св�домим, та живим виразом �нтерес�в, смаку, погляд�в � почувань сусп�льност�, не була таким сильним двигачем поступу � розвою, як в наш�м в�ц�Ф. Ц� слова могли бути повторен� й щодо творчост� молодого Винниченка. п� тенденц�йн�сть не переходила т��� меж�, яка в�дд�ля� художню прозу в�д публ�цистики. Не дивно, що не т�льки УпатронФ газети УРадаФ к. Чикаленко, а й прихильники Убезтенденц�йно�Ф л�тератури з УУкра�нсько� хатиФ вол�ли бачити В. Винниченка серед сво�х автор�в. Можливо, справа ще й у тому, що Винниченко-проза�к увесь час був у динам�ц�; сучасники пост�йно чекали в�д нього неспод�ванок. У нових сво�х творах в�н поставав у чомусь нетожним самому соб�. Стр�мка еволюц�я, пост�йна жадоба новизни, яка межувала �з творчим зухвальством, молодеча заперечення вс�ляких УтабуФ, швидке й талановите реагування на динам�ку сусп�льного життя, - все це орган�чн� риси раннього Винниченка. � якщо в опов�данн� УСудФ (про нього йшлося вище) Леся Укра�нка пом�чала певну трафаретн�сть � груб�сть штрих�в, якими змальову�ться самодурство земського начальника, то новел�стичний триптих УБ�ля машиниФ, УКонтрастиФ та УГолотаФ здобувся на �� високу оц�нку. УГолотуФ ж Леся взагал� вважала кращ�м твором письменника його перших л�тературних Утрьох л�тФ. Разюч� соц�альн� контрасти - це прикмета смути початку стол�ття � центральним УнервомФ Винниченкових опов�дань. Можна було б сказати, що тут теж, як � в п�зн�ш�й новел� М. Коцюбинського УIntermezzoФ, серед д�йових ос�б присутн� людське горе. Горе народне не раз поставало в наш�й л�тератур� в контрастному з�ставленн� з розк�шним св�том природи, досконало� й гармон�йно�. УСеред ясних, золочених простор�в я бачу люд без житнього шматкаФ, - це Павло Грабовський, 1894 р�к. УГовори, говориЕ Що говорити? Ус�м зелен�м мор� в�н ма� т�льки краплинуФ, - це Михайло Коцюбинський, 1908 р�к. У Грабовського - полем�ка з� сп�вцями Учудовно� природиФ, глухими до людського горя; у Коцюбинського - туга за гармон��ю, проникливе усв�домлення недосконалост� людського св�туЕ Ц�каво, що деяк� ситуац�� й детал� з новели УIntermezzoФ могли викликати в памТят� читача 1908 року певн�, хай � в�ддален� аналог�� з опов�данням В. Винниченка УКонтрастиФ (1904 р.). Кульм�нац�йним моментом тут, як � в М. Коцюбинського � сцена зустр�ч� митця (у Винниченка - скульптора) з людським горем. Молодий скульптор, який щойно захоплювався ефектом контраст�в у мистецтв�, повертаючись �з друзями з веселого п�кн�ка, зустр�ча� в пол� зароб�тчан, голодних, змучених, зв�дча�них. Але якщо герой М. Коцюбинського пережива� потряс�ння, сво�р�дний катарсис, то митець у Винниченка - птах зовс�м �ншого польоту. Для нього все обмежу�ться легким збентеженням, румТянцем сорому, який швидко сходить з обличчя. У ф�нал� УIntermezzoФ - пров�щення й передчування блискавок та грому, як� народяться з горя й гн�ву. Багатозначн� натяки у УКонтрастахФ - з того ж ряду. Коли розвиток сюжету сяга� кульм�нац�� � контраст голодних зароб�тчан та сито� пансько� компан�� сяга� меж�, - луна� гр�м, почина�ться степова буря. Ця буря ста�, по сут�, учасником драматичного д�йства, пров�щенням �нших, викликаних соц�альними контрастами потряс�ньЕ Що ж, кожна доба ма� сво� символ�чн� УкодиФЕ

Психолог�я натовпу (УСалдатики!Ф, УСтудентФ). В опов�данн� УГолотаФ, писала Леся Укра�нка, Винниченко Уанал�зував натовп, розклав його на особистост� �, таким чином, поглибив � загострив його психолог�ю". Як ключов� в ц�й цитат� варто вид�лити слова про психолог�ю натовпу. Лесю зац�кавили в УГолот�Ф передус�м прикмети неоромантизму. Якщо стар� романтики показували натовп як однор�дну с�ру масу, як тло, на якому д�� герой твору, то неоромантик�в з �хн�м гаслом Увизволення особистост�Ф людський гурт ц�кавить як сума �ндив�дуальностей. Адже, кажучи словами Лес� Укра�нки, Укожна особист�сть - сувереннаФ. Ось � в УГолот�Ф В. Винниченка: дванадцять персонаж�в - � жоден з них не � другорядним. �стор�я кожного з геро�в опов�дання однаково важлива для розвитку сюжету. Це, м�ж �ншим, нагаду� той принцип чеховсько� драматург��, про який писав режисер МХАТу В. Немирович-Данченко: УПрихован� драми й трагед�� в кожн�й постат� пТ�сиФ (лист В. Немировича-Данченка до А. Чехова в�д 24 кв�тня 1898 р.). � все ж серед ранньо� прози В. Винниченка � твори, як� зовс�м не вписуються у сформульований Лесею Укра�нкою новоромантичний принцип. Нав�ть навпаки: маса у Винниченка далеко не завжди поста� як сума �ндив�дуальностей; не зр�дка бачимо �� як Уколективну душуФ, ц�л�сний орган�зм �з притаманними йому законами. Сусп�льна смута початку стол�ття з �� соц�альними катакл�змами вивела маси людськ� на вулиц� й площ�. Таким чином, маса, натовп потрапили � в центр уваги л�тератури. Класичною в укра�нськ�й проз� � та анатом�я натовпу, яку зд�йснив М. Коцюбинський у пов�ст� УFata morganaФ, - згадаймо сцени погрому панського ма�тку � гуральн� в друг�й �� частин�. Вл�тку 1908 р., в�дпочиваючи в Конон�вц�, М. Коцюбинський висловив у лист� до В. Винниченка думку про його опов�дання УМатв�й БезодняФ - ц�каво, що серед побажань молодому письменнику було й таке: уважн�ше придив�ться до психолог�� натовпу. Сам коцюбинський, в�рог�дно, був непогано знайомий з працями французького соц�олога й психолога Густава Лебона, в яких досл�джу�ться саме масова психолог�я. У 1907 р. в Рос�� було, зокрема, видано його УПсихолог�ю соц�ал�змуФ, на як�й, як зауважував згодом З. Фрейд, позначилося студ�ювання характеру, повед�нки маси час�в Велико� французько� революц��. Винниченко радянську пору висновки Г. Лебона не популяризовалися, оск�льки �х автор був переконаним противником революц�� � соц�ал�зму, вважаючи революц�йн� бунти Уцарством натовпуФ, а соц�ал�зм �з його культом колективу - сходинкою вниз. У мас�, вважав Г. Лебон, стираються �ндив�дуальн� в�дм�нност� людей; ставши часткою натовпу, людина мовби потрапля� п�д г�пнотичний вплив, стаючи Уяк ус�Ф. Маса - �мпульсивна, легкозбуджувана, м�нлива, не здатна до пост�йност� прагнень � вол�. Анон�мн�сть людини, загублено� серед велико� к�лькост� соб� под�бних, породжу� пригасання почуття в�дпов�дальност� й голосу сов�ст�. Повед�нка маси - афектована; у людини натовпу зТявля�ться в�дчуття нездолано� сили; �нстинкти (Уперв�сн� стосункиФ, - каже Г. Лебон) оголюються, дом�нувати починають прост� почуття, гору бере позасв�доме, �ррац�ональнеЕ Це т�льки деяк� �з законом�рностей масово� психолог��, в�дзначен� Г. Лебоном. П�зн�ше З. Фрейд доповнюватиме уявленя про цей психолог�чний феномен. Зокрема, на його думку, французький вчений мав справу переважно з Унедовгов�чнимиФ масами, як� виникають у часи революц�йних бур, тим часом як �снують маси й �ншого типу. Можлив�, за З. Фрейдом, � вищ� вияви Умасово� душ�Ф: виняткова безкорислив�сть � в�ддан�сть велико� сукупност� людей, масовий ентуз�азм, геро�зм тощо. Зрештою, для зТясування природи й особливостей масово� психолог�� З. Фрейд спробував застосувати поняття л�б�до (воно, як в�домо, охоплю� т� перв�сн� спонуки, як� повТязан� з любовними прагненнями й в�дчуттями)). Мовляв, х�ба е ерос обТ�дну� все у св�т�? Спостереженя психолог�в перегукуються з тими даними, що �х м�стить художня л�тература. Якщо нав�ть М. Коцюбинський � не читав Г. Лебона - суть справи в�д того не зм�ню�ться: зображеий ним натовп (у УFata morganaФ) поводиться У�деальноФ з погляду законом�рностей, сформульованих Г. Лебоном. Сама реальн�сть, практика людського життя зумовлюють цю �дентичн�сть. Причому, для характеристики укра�нсько� л�тератури початку стол�ття висновки Г. Лебона мають особливу вагу саме тому, що в�н досл�джував революц�йно збуджену масу (доповнення З. Фрейда про висок� вияви Умасово� душ�Ф б�льше накладаються на практику Усоц�ал�стичного буд�вництваФ в 30-т� роки). Одним �з питань, як� стоять перед досл�дником масово� психолог��, � питання про вза�мини вождя � натовпу. Якщо колектив п�дда�ться Уг�пнотичномуФ нав�юванню, резонно запитував З. Фрейд - то хто той Уг�пнотизерФ, який нав�ю�? В�дпов�дь очевидна: вождь, ватажок, л�дер. Опов�даня В. Винниченка УСалдатики!Ф (1903 р.) ц�каве саме з погляду розкритя психолог�� л�дерства, вза�мини особистост� й маси. УМалюнок �з селянських розрух�вФ - такий п�дзаголовок дав йому автор, маючи а уваз�, що матер�алом для цього послужили еп�зои селянських бунт�в 1902 року. Чимось цей тв�р схожий на опов�дання УСудФ: � там, � там - село, збуджене прокламац�ями; наростання невдоволення � нетерп�ння простолюду, готового ось-ось скинути з себе стразх � п�ти проти пана, од�брати його добро соб�. Емоц�йне тло в УСалдатиках!Ф визначають тривога й нетерпляче оч�кування УчогосьФ. Почуття тривоги завжди повТязане з неясн�стю, непевн�стю, нев�дом�стю. Так � тут: кожен розум��, що щось ма� статися, але що?! Пром�ння авторсько� уваги зосереджу�ться на одному �з селян - Явтухов�. Саме йому судилося у в�дпов�дальну хвилину стати ватажком (л�дером) �, зрештою, коли прийдуть покликан� паном солдати, загинули. В. Винниченко посилю� ефект т��� метаморфози, яка в�дбува�ться з Явтухом, згадкою про те, що це був селянин, Уякого мало нав�ть � прим�чали в сел�Ф; тепер же Явтух - Умов староста або старшина м�ж нимиФ. Але чому таке сталося? Завдяки яким сво�м рисам, через як� обставини звичайн�с�нька людина вибилася �з загального ряду? Передус�м, зауважимо, що в сел� склалася ситуац�я, яку з повним правом можна назвати нестандартною. Порушено звичний, усталений плин життя. З того моменту, коли мало не коло кожно� хати зТявилися прокламац��, люд захвилювався, почав прислухатися до чуток � сам творити �х. Такого н�коли не було: Ускр�зь встають мужики на пан�в � одбирають соб� �хню землюФ. Йдеться, отже, про найсокровенн�ше. Про землю, про можлив�сть зажити, нарешт�, по-людськиЕ В. Винниченко вже в перших сценах чудово переда� с�льське багатоголосся - мистецтво масових сцен давалося йому з усп�хом. Селяни в УСалдатиках!Ф - це не зовс�м та недовгов�чна маса, про яку писав Г. Лебон. Вона б�льш-меньш орган�зована. По-перше, �� склад, по сут�, пост�йний. По-друге, �снують традиц�� � звича�, як� обТ�днують жител�в одного села в певну сп�льноту. По-трет�, всереден� себе само� ця маса диференц�йована - тут ус� знають ус�х � кожна група ма� свою Ун�шуФ. � ось цей б�льш-меньш орган�зований гурт потребу� ватажка. С�льський староста ним уже не � - зТявився неформальний л�дер, � люди швидко це в�дчули. В. Винниченко к�лька раз�в на перших стор�нках опов�дання повторю� одн� й т� ж детал�: у Явтуха твердий погляд, ясн� оч�, тихий, спок�йий голос. Явтух весь час серед людей, його твердо-спок�йний голос д�� на них заспок�йливо. У нестандартних ситуац�ях л�дером ста� той, хто зна�, що треба робити. За розгубленою людиною не п�дуть �нш�. Твердий Явтух�в погляд виказу� його р�шуч�сть � в�ру, ясн� оч� - чистоту й в�дкрит�сть нам�р�в. Усе це разом склада� основу того, що Г. Лебон називав особистим престижем, тобто - загадковою, маг�чною владою над людьми, яку можуть мати над ними �нш� люди, �де� чи д��. Адже це н�би про Явтуха сказао: УВ�н (вождь) повинен бути сам захоплений глибокою в�рою в �дею, щоб пробудити цю в�ру в мас�; в�н повинен мати сильну �мпонуючу волю, яка перейма� в�д нього безвольна масаФ. � дал� : Увожд� стають впливовими завдяки тим �деям, до яких сам� вони ставляться фанатичноФ. Явтух ма� оту У�мпон�чну волюФ, заряджену в�рою в правоту, праведн�сть сво�х д�й. Автор опов�дання п�дготував нас до сприйняття крутого повороту в житт� героя. Явтух, прочитавши прокламац�ю, Удуже замисливсяФ. Вражений, в�н довго ходив по селу, мовчав, прислухався до людей, Ущось думаючиФ напружено � зосереджено. Це теж важливий штрих: ватажок став той, у кого визр�ли переконання, хто глибше збагнув ситуац�ю, хто зум�в побачити �� в широкому контекст� под�й. Вельми характерним � еп�зод, коли з �н�ц�ативи Явтуха збира�ться с�льський сход � сам в�н почина� (вперше в житт�!) промовляти. Рефреном ц��� схвильовано� промови � заклик Уубити неправдуФ. Св�домо чи несв�домо Явтух (сам - людина в�руюча) апелю� до християнсько� св�домост� односельц�в. Просто � переконливо в�н доводить, що, працюючи на пана, вони сам� творять неправду, гр�х, бо порушують запов�дь: УУ пот� лиця �ж хл�бФ. Явтух, отже, пропону� в�д�брати в пана те, що ним самим не зароблено, � тим самим зв�льнити себе в�д мимов�льного гр�ха, неправди, несправедливост�. Селяни слухають, Уяк зачарован�Ф, адже, кр�м усього, �м кажуть те, що вони хочуть чути. У словах Явтуха вони знаходять украй важливе для них виправдання сво�х наступних д�й: виходить, що од�брати панське добро - то Божа справа. Секрет Явтухового усп�ху як оратора, таким чином, нехитрий. Перед нами той випадок, коли, за Г. Лебоном, Умаса попада� п�д справд� маг�чну владу сл�в, як� здатн� викликати в масов�й душ� страшн� бур� або ж т� бур� приборкуватиФ. Виступ Явтуха остаточно утверджу� за ним роль ватажка. Кульм�нац��ю ж в опов�дан� � протистояння двох мас - селянсько� � солдатсько� (пан Партнер покликав для приборканя бунту в�йсько). Вершина напруження - словесний � моральий по�динок двох л�дер�в, в одному випадку неформального (Явтуха), а в другому - формального (оф�цера). Стр�лятимуть солдати в людей чи н�? Кого послухають вони - незнайомого �м селянина, який блага� �х е брати гр�х на душу � не п�дн�мати руку Уна сво�х же, на батьк�в, на брат�вФ, чи свого командира? Моральна перевага - на боц� Явтуха та його односельц�в. Справа ще й у тому, що �сну� законом�рн�сть: маса ста� б�льш орган�зованою, якщо вона вступа� у вза�мини з �ншими под�бними, але й в�дм�нними водночас, масовими утвореннями, надто ж - якщо вона протид�� �м. Проти селинського гурту - Ус�рий тинФ солдат�в. Статутн� вимоги, закр�плен� у звичц� слухатися командира, зрештою, розбиваються об просту правду, якою поп�ка� солдатськ� душ� Явтух. Стр�ляти в невинних, у сво�х - гр�х. Моральна сила селянського ватажка передус�м у його правот�. � ще в тому, що в�н а�трохи не лукавить; в�н кладе на сво� плеч� страшну ношу в�дпов�дальност� за долю односельц�в � чесно несе �� аж до свого смертного к�нця (розлючений оф�цер зарубу� Явтуха шабле, за що тут же розплачу�ться � власним життям). Це ще одна особлив�сть вза�мин л�дера � маси: той, хто веде за собою �нших, переста� належати соб�. Напружена сюжетна �нтрига, точно й колоритно змальован� сцени масового д�йства, складн� психолог�чн� кол�з�� - ц� риси одного з перших опов�дань В. Винниченка взагал� � прикметами для його ранньо� новел�стики. Лог�ка перетворення н�чим не прим�тно�, рядово� людини в л�дера ц�кавитиме проза�ка � п�зн�ше, - варто згадати його блискуче опов�дання УТал�сманФ. Таку психолог�чну проблематику, зрозум�ла р�ч, п�дсказувало саме життя. Молодий Винниченко з його бурхливим громадським темпераментом завжди був там, Уде в�тру в�тров�няФ, кажучи словами П. Тичини. Його важко уявити в каб�нетному самозаглибленн� - як коваль вихоплю� з вогню розпечений метал, так � В. Винниченко мав справу з гарячими Ушматками життяФ, узятими �з самого виру сусп�льних под�й. Завважимо його любов до парадокс�в, до химер�� життя, до дивовижних перетворень, за якими - безмежна загадков�сть людини. Винниченко опов�данн� УСтудентФ (1907 р.) дивн� метаморфози в�дбуваються з масою людською. Пала� село - � люди легко, п�ддавшись чуткам, вир�шують, що винн� у всьомуЕ студенти. У �хн�й св�домост� в�дклався стереотип, охоче п�дтримуваний владою, все зло --в�д студент�в. Це вони провокують безпорядки, це вони накликають гн�в влади, спричиняють п�дпалиЕ Влада стереотипу - величезна. Щойно селяни слухали зайшлого чолов�ка, як свого захисника, називали його Уголубчиком нашимФ, - а як т�льки д�зналися в�д стражник�в, що чолов�к той - студет, блискавично зм�нили мил�сть на гн�в. Красномовна репл�ка когось �з селян: УДе т� студенти, давай �х сюди! Давай, я вимотаю �м жили, я наточу кров� �хньо� � буду гасити мою хату. Давай!Ф. Яка траг�чно коротка дистанц�я м�ж Уголубчику наш!Ф - � Убий його!ФЕ � т�льки коли хлопець стр�ля�ться на очах у гурту (смерть ста� останн�м його аргументом, який ма� довести: не ворог я!), М т�льки тод� настр�й селян знову круто з�ня�ться. Цього разу - гн�в зм�ню�ться на мил�сть. Стражник�в проганяють, але ж студент уже лежить мертвий. Тут доречно згадати к�лька св�дчень Володимира Короленка, який був сучасником � л�тописцем под�й першо� рос�йсько� революц��. к в нього нарис УСтудентФ на деревенском горизонтеФ, де описано астро�, поширен� в укра�нському сел� початку стол�ття. Живучою тод� була Уцарська легендаФ: люди в�рили в доброго � безгр�шного царя. Але зТявилася � ще одна легенда - про студента-революц�онера, який бунту� по м�стах. УПостать студента, - писав В. Королеко, - вироста� у легендарний образФ. Проте мас�, як уже було сказао, властив� марнов�рн�сть � легкозбуджуван�сть, а це означа�, що масова св�дом�сть п�дда�ться ман�пулюванню. Свого захисника селянський гурт - в�дпов�дно з накинутим стереотипом - прийма� за ворога. Причому ця марнов�рн�сть, п�ддатлив�сть Ум�фотворчост�Ф, яка виг�дна режимов�, - траг�чна за сво�ю суттю. К�лька раз�в, змальовуючи траг�чну с�льську сценку 1905 року, В. Винниченко згаду� в ремарках про Уцаря природиФ М сонце, яке весело см�ялося, дивлячись �з небесно� висоти на спален� хати, людей. Але - чому см�ялося сонце? Очевидно, тому, що стало св�дком безглуздя натовпу, який часом не в�да�, що творить. Навряд чи В. Винниченко знав висновки психолог�в про те, що масова схильна до афектац��, марнов�рност�, м�нливост�, але як художник в�н уловив ц� законом�рност� в самому клекот� життя п�д час сусп�льно� смути. � хоч �деться в опов�данн� про далек� под�� 1905 року, достатньо зам�нити в ньому слово УстудентФ на слово УдемократФ (чи Урух�вецьФ) - � ви побачите картинку нашо� нин�шньо� смутиЕ Творч�сть молодого В. Винниченка важко п�днести до яко�сь теч�� в укра�нськ�й л�тератур� початку стол�ття. В�н � сам в�дчував свою Умарг�нальн�стьФ, часом нав�ть драматизуючи �� (особливо починаючи з 1907 р., коли наштовхувався на нерозум�ня з боку критики). Завзятий опонент Убатьк�вФ з укра�ноф�льського крила, в�н, разом з тим, тримався трохи осторонь модерн�ст�в-хатян; гаряче дискутував у листах з� сво�м УпатрономФ к. Чикалеком; сп�вроб�тничав � з УРадоюФ, � з УЛ�тературно-науковим в�сникомФ, � з т��ю ж УУкра�нською хатоюФ. Шукав якогось свого, ос�бого шляху (у 1913 р. проголосить нав�ть гасло марксистсько� л�тератури!), а тим часом опирався на реал�стичну традиц�ю укра�нсько� прози, вбираючи, трансформуючи водночас � модерн� тенденц�� �вропейсько� л�тератури. У царин� психолог�чно� � морально� проблематики, стилю, жанрових структур. Читач�в-сучасник�в, зокрема - молодь, опов�дання молодого Володимира Винниченка приваблювали як пафосом заперечення всього в�джилого, старого, так � т��юхудожницькою см�лив�стю, з якою письменник УанатомувавФ людську душу, звертаючись до нев�домого дос� житт�вого матер�алу, до захованих шар�в людсько� псих�ки (в тому числ� - й до масово� психолог��, що мало для укра�нсько� прози Упрелесть новизныФ). Парадоксальн�сть художнього мислення, увага до р�зких контраст�в (� не лише соц�альних), колоритн�сть змальованих характер�в, св�ж�сть художнього слова, сюжетна вигадлив�сть, - це т� чинники, як� зумовлювали неабияку популярн�сть ранньо� прози В. Винниченка. В �� недрах (див. хоч би новелу УДр�бницяФ) визр�вали й т� тенденц��, як� у друге десятил�ття нашого стол�ття змусять говорити про УновогоФ Винниченка.

Вы можете приобрести готовую работу

Альтернатива - заказ совершенно новой работы?

Вы можете запросить данные о готовой работе и получить ее в сокращенном виде для ознакомления. Если готовая работа не подходит, то закажите новую работуэто лучший вариант, так как при этом могут быть учтены самые различные особенности, применена более актуальная информация и аналитические данные