Информация о готовой работе

Бесплатная студенческая работ № 6985

Запарожские казаки под властью крымского хана

ТЯЖКЕ СТАНОВИЩЕ ЗАПОР�ЗЬКИХ КОЗАК�В П�Д ВЛАДОЮ КРИМСЬКОГО ХАНА.- НОВ� СПРОБИ ЗАПОРОЖЦ�В ДОМОГТИСЯ ПРИЙНЯТТЯ У РОС�ЙСЬКЕ П�ДДАНСТВО.- ЗАПОР�ЗЬКА ДЕПУТАЦ�Я ДО ГРАФА ВОРОНЦОВА З ПРОХАННЯМ ПРО ВИКЛОПОТАННЯ ВИБАЧЕННЯ В�ЙСЬКОВ� � В�ДПОВ�ДЬ НА ЦЕ ПРОХАННЯ З ПЕТЕРБУРГА.-СМЕРТЬ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ АВГУСТА II � ЗВЕРНЕННЯ УСТАН�СЛАВЦ�ВФ ДО КРИМСЬКОГО ХАНА З ПРОХАННЯМ ПРО ЗАЛУЧЕННЯ ЗАПОРОЖЦ�В ДО БОРОТЬБИ З РОС�кЮ.- ЗВЕРНЕННЯ ЗАПОРОЖЦ�В ДО ФЕЛЬДМАРШАЛА М�Н�ХА З ПРОХАННЯМ ПРО ВИКЛОПОТАННЯ В�ЙСЬКУ У РОС�ЙСЬКОп �МПЕРАТРИЦ� ВИБАЧЕННЯ.-МИЛОСТИВА �МПЕРАТОРСЬКА ГРАМОТА ЗАПОРОЖЦЯМ 1733 РОКУ. СЕРПНЯ З� ДНЯ.-ЗАЙНЯТТЯ ЗАПОРОЖЦЯМИ УРОЧИЩА БАЗАВЛУКА � ДИПЛОМАТИЧН� НАСТАНОВИ В�Д �МПЕРАТРИЦ� РОС�ЙСЬКИМ РЕЗИДЕНТАМ У КОНСТАНТИНОПОЛ� ЩОДО ЗАПОРОЖЦ�В.- ЛИСТУВАННЯ РОС�ЙСЬКОГО РЕЗИДЕНТА НЕПЛЮкВА З ГРАФОМ ВЕЙСБАХОМ ЩОДО ЗАЙНЯТОГО ЗАПОРОЖЦЯМИ УРОЧИЩА. -РОЗМОВИ РОС�ЙСЬКОГО ПЕРЕКЛАДАЧА БАКУН�НА З ВЕЛИКИМ В�ЗИРЕМ АЛ�-ПАШЕЮ ПРО ТЕ, КОМУ НАЛЕЖАТЬ М�СЦЯ. ЗАЙНЯТ� ЗАПОРОЖЦЯМИ.

Змушен� силою обставин повернутися знову п�д протекц�ю Криму, запор�зьк� козаки незабаром випробували на соб� всю тяжк�сть свого становища. Як не запевняв хан запорожц�в у тому, що вони користуватимуться п�д його захистом найширшими правами, насправд� вийшло ц�лком �накше. Д�йсно, життя запорожц�в п�д владою кримського хана не могло бути при�мним � солодким уже тод�, коли вони залишили сво� вольност� б�ля порог�в Дн�пра й р�чки Чортомлика � з�йшли в урочище Олешки, на Кардашинський лиман. Щоправда, на початку свого перебування п�д владою Криму запорожц� користувалися р�зними земельними уг�ддями, не платили н�чого з� свого скарбу у ханську скарбницю, а навпаки, сам� отримували в�д хана милостивий УайликФ. Але з плином часу це становище зм�нилося на г�рше для запор�зьких козак�в. Зам�сть платн� запорожцям дозволили брати с�ль з кримських лиман�в � озер, початкове з певним полегшенням супроти �снуючих правил у Криму, тобто з меншим митом супроти того, яке звичайно збирали з укра�нських козак�в � р�зних укра�нських промислових людей. Пот�м � цей прив�лей у козак�в в�д�брали, коли д�зналися, що вони п�д приводом вивозу сол� особисто для себе брали �� для укра�нц�в � продавали з певною для себе вигодою. За протекц�ю кримського хана В�йськов� запор�зьк� козаки мали на перший поклик хана посилати в пох�д на допомогу татарам 2000 � б�льше козак�в на чол� з кошовим отаманом, причому хани завжди намагалися посилати запорожц�в у пох�д якомога дал�. Наприклад, якось запорожц� разом з ханом ходили в пох�д на черкес�в � д�йшли до р�чки Сулак. Цей пох�д вони вважали дуже збитковим � обтяжливим для себе. Кр�м того, за ту ж ханську протекц�ю запорожц� не раз мусили ходити на Перекоп � безкоштовно брати участь у прац� при спорудженн� Перекопсько� л�н�� по 300 й б�льше чолов�к. Остання вимога найб�льше не подобалася козакам, у яких було особливе розум�ння чест� лицаря, несум�сне з працею землекопа. � чим дал� запорожц� залишалися п�д владою кримського хана, тим б�льше накопичувалося в них невдоволення проти бусурман�в. Найголовн�шими з безл�ч� причин невдоволення були так�. Запорожцям якнайсувор�ше заборонили тримати в С�ч� гармати. З огляду на це розпорядження турки в�д�брали у козак�в ус� гармати, що в них залишилися, й заборонили �м надал� мати вс�ляку артилер�ю. Тод� в Запор�жж� трапився такий випадок: якось запор�зьк� козаки п�сля весняно� повен� пом�тили невелику гармату в л�вому берез� Дн�пра, в урочищ� Каратебен, � спов�стили про це кошового отамана. Кошовий отаман, бажаючи особисто перев�рити св�дчення рибалок на м�сц�, знайшов б�ля берега Дн�пра ще 50 гармат; але побоюючись, щоб знайден� гармати не в�д�брали турки, в�н найсувор�ше наказав тримати �х у одному зим�внику в та�мниц� в�д запор�зько� с�роми. Поза тим запорожцям заборонили будувати будь-як� укр�плення як у сам�й С�ч�, так � в �нших м�сцях �хн�х поселень. Заборонялося зноситися з Рос��ю � �здити в рос�йськ� м�ста, вести торг�влю в Очаков� й у Криму; дозволялося лише отримувати в зазначених м�сцях товари й в�двозити �х не дал� С�ч�, а в сам�й С�ч� надавалося право торгувати кримчакам, очак�вцям, грекам, жидам, в�рменам. На запорожц�в накладали р�зн� данини, коли до них при�жджали для огляду �хнього в�йська, громадського ладу чи для яко�сь �ншо� справи кримськ� султани й мурзи з� сво�м численним почтом � челяддю: тод� запорожц� мусили в�ддавати �м велик� почест� �, ск�льки б вони у них не перебували, мусили харчувати як �х самих, так �хню челядь � коней, а при в�д�зд�, кр�м того, повинн� були вручати �м р�зн� ц�нн� подарунки. Але поза цим ус�м життя запор�зьких козак�в п�д владою кримських хан�в � з багатьох �нших причин було У.вельми преважкимФ. Найперше кримський хан в�д�брав у запорожц�в весь Низ Дн�пра, в�д Великого лиману до самих порог�в Уз ус�ма тамтешн�ми степовими уг�ддями й ужиткамиФ � в�ддав його у волод�ння ногайським татарам. Дал� хан не раз Удопускав велику на запорожц�в драчуФ як з вартових на татарському кордон�, коли з �хнього в�дома чи без в�дома хтось �з кримських нев�льник�в т�кав у християнськ� земл� чи коли в татар зникало якесь майно, табуни коней, череди вол�в, отари овець чи пропадали сам� господар�-татари. Якщо при цьому козак�в викривали у крад�жц� худоби чи у вбивств� господар�в-татар, то за худобу з них стягали грош� подв�йно чи потр�йно, а за людей брали винних � невинних козак�в; якщо ж винн� козаки були неспроможн�, татари накладали пеню на весь кур�нь, а якщо кур�нь в�дмовлявся, винних забирали, � т�льки в р�дк�сних випадках, при вза�мних суперечках � захопленнях з того й �ншого боку допускали обм�н худобою � людьми. Кр�м того кримський хан не раз дозволяв страчувати козак�в. Так було в той час, коли запорожц� захищали себе в�д поляк�в, як� чинили на них напади, захоплювали �х у полон � нав�ть в�шали без суду, як це не раз траплялося у Брацлав� й у �нших прикордонних польсько-укра�нських м�стах. За правом, даним ханом полякам, якось п�сля скарги лях�в на запорожц�в з останн�х на користь скривджених стягнули 2400 карбованц�в пен�. Не краще чинили з запорожцями хани при вза�мних м�ж собою чварах. Наприклад, якось п�д час боротьби хан�в Адил-Г�рея � Менгл�-Г�рея, коли запорожц�в, проти власно� вол�, УзатягнувФ перший проти другого � коли другий роз�гнав в�йсько першого, то н� в чому не винних запорожц�в хан Менгл�-Г�рей звинуватив у в�роломств� � продав 1500 козак�в на турецьк� каторги. Ще г�рших кривд зазнавали запорожц� в�д простих татар. Наприклад, азовськ� татари якось полонили к�лька десятк�в запорожц�в, котр� ходили на р�ку Кальм�ус по зв�ра, � хоч К�ш просив хана зв�льнити н� в чому не винних козак�в, хан в�дмовив Кошев� в цьому. Пот�м хан в�д�брав у запорожц�в фортецю Кодак, ус�х жител�в роз�гнав з фортец�, саму фортецю зруйнував, а м�сто в�ддав у повне волод�ння полякам. Врешт� хан заборонив запорожцям споруджувати пост�йну церкву в Олешк�вськ�й С�ч�, а п�д к�нець почав утискати � саму �хню в�ру православну . Запорожц�, пом�чаючи, як усе зростають � зростають утиски з боку татар, знову вир�шили поновити сво� прохання рос�йськ�й �мператриц� про дозв�л �м повернутися на р�дн� м�сця. У с�чн� м�сяц� 1732 року до графа Вейсбаха з'явилося тро� знатних запорожц�в з питанням, що д�яти В�йськов�, якщо кримський хан вимагатиме в�д Коша допомоги козаками у випадку його походу в Кабарду чи накаже всьому Запор�зькому В�йськов� перейти на �нше м�сце, ближче до Криму. Граф Вейсбах, вважаючи, що в�н не ма� права в�дпов�дати на такий запит запорожц�в, вир�шив зв'язатися з цього приводу з урядовими особами в Петербурз� й до отримання т��� чи �ншо� в�дпов�д� звел�в запор�зьким депутатам якийсь час почекати в Ки�в�. В�дпов�дь на такий запит над�йшла з Петербурга лише в м�сяц� березн� й була така невизначена, як � взагал� питання про прийняття запорожц�в п�д рос�йську протекц�ю. УВ даний час, коли у нас з турками ще твердо утриму�ться мир, грамоти до запорожц�в � н�якого письмового обнад�ювання послати � �х ус�х раптом у п�дданство прийняти не можна, бо такий вчинок турки можуть розц�нити як порушення мирного договору, в якому щодо запорожц�в окреслено, що вони на турецькому боц�, зокрема те м�сце, на котрому вони живуть, � �нша земля в�д само� Самари р�ки вниз Дн�пра в�дступлена Порт�; а вони, запорожц�, не захочуть в�дмовитися в�д сво�х вольностей, зв�рино� � рибно� ловитви й перейти жити в наш� кордони. Тому ви повинн� з ними чинити за нашими попередн�ми указами, роблячи �м, при кожн�й нагод�, та�мно словесн� обнад�ювання, що згодом, за зручних обставин, ми �х приймемо, але щоб до того часу мали терп�ння. Переконайте �х, щоб вони усякими можливими способами ухилялися в�д над�слання допом�жного загону до хана у кабардинський пох�д; але якщо в�дмовитися буде неможливо, то нехай пошлють частину козак�в � накажуть �м та�мно, щоб вони, наближаючись до Кабарди, послали в�д себе кого-небудь у фортецю св. Хреста до тамтешнього командира з пов�домленням, ск�льки в поход� кримських, кубанських та �нших в�йськ � �х, запорожц�в; сам хан чи який султан команду� � з яким нам�ром �де в Кабарду, � що командир фортец� �м накаже, те б вони й робили. Що ж до ханського нам�ру переселити запорожц�в на другий б�к Дн�пра, ближче до Криму, то у випадку �хнього опору хан шукатиме способу м�цно взяти �х у сво� руки або п�д приводом непослуху зруйнувати �х, � з нашого боку тод� �м, доки в нас мир з турками, н�яко� допомоги подати чи прямо прийняти не можна: � тому тут м�ркують, що �м чинити оп�р ханов� не випада�, нехай переходять без суперечки: перебуваючи поблизу Криму, вони можуть зручн�ше проти нього д�яти. Вт�м, усе це поклада�мо на вас: ви про тамтешн� м�сця можете знати кращеФ Отже, запорожцям сл�д було знову чекати доти, доки знову не настане для них сприятливий момент, себто доки турки й татари не порушать мирного договору з Рос��ю. Такий момент настав т�льки в 1733 роц�. В цей час у Польщ� помер король Август II, колишн�й саксонський курфюрст. За життя Августа II його супротивником був Стан�слав Лещинський, але завдяки п�дтримц� з боку рос�йського �мператора Петра Олекс�йовича Август II отримав перемогу над суперником � царював до 1 лютого згаданого року. П�сля смерт� Августа II у Польщ� з'явилося два претенденти на волод�ння короною, Стан�слав Лещинський � син померлого короля Фр�др�х-Август. Першого бажали бачити королем сама Польща � Франц�я, другого - Англ�я � Рос�я. Прихильники Стан�слава Лещинського звернулися по допомогу до турець- кого султана й кримського хана, причому згадали � про запорожц�в, як� були п�д владою Криму. Тод� рег�ментар земських в�йськ зах�дно� Укра�ни пан Св�дзинський в�дрядив свого посланця з листом до тод�шнього кошового отамана �вана Малашевича й запрошував його з В�йськом на польську службу. Але кошовий отаман � все Запор�зьке В�йсько назвалися п�дданими кримського хана й в�дпов�ли в тому сенс�, що без в�дома свого повелителя вони Ун� в як� затягиФ ходити не можуть. П�сля тако� в�дпов�д� рег�ментар Св�дзинський звернувся до верховного покровителя запорожц�в, кримського хана. Сво�ю чергою запорожц� звернулися з петиц��ю до рос�йського фельдмаршала М�н�ха, який на той час стояв з в�йськом в Укра�н�. К�ш послав до М�н�ха к�лькох посланц�в � просив через них надженого великою владою фельдмаршала вмовити �мператрицю прийняти Запор�зьке В�йсько п�д ск�петр рос�йсько� держави. Граф М�н�х, прийнявши запор�зьких посланц�в, затримав �х при соб�, а �мператриц� над�слав власне донесення про прохання Коша. Стан справ на той час був такий, що запорожц� могли розраховувати на швидку в�дпов�дь рос�йського уряду. При константинопольському двор� перебував французький посол, котрий �нтригував там проти Рос��. В�н тримав при соб� п�д виглядом оф�цера молодого Орлика, сина Пилипа, й через нього розраховував завдати велико� шкоди Рос��. Для цього в�н послав Орлика та�мно в Запор�жжя й на Укра�ну з метою залучити �х до союзу з татарами й п�дняти проти Рос��. Сам Пилип Орлик у той час перебував при кримському ханов�. А кримський хан, залишивши свою столицю, Бахчисарай, при�хав до Бендер, а з Бендер кинувся до р�ки Орел� з метою нападу на рос�йськ� волод�ння . Отже, сама необх�дн�сть змусила рос�йський уряд поквапитися якомога швидше вир�шити питання з запорожцями. П�сля отримання донесення фельдмаршала М�н�ха �мператриця Анна �ван�вна рачила, врешт�, п�сля ц�лого ряду в�дмов прийняти запорожц�в п�д сво� високе заступництво. Виконання ц��� справи доручили генерал-фельдцехмейстеру принцов� Гессен-Кобурзькому, який саме перебував на рос�йськ�й служб� й був п�д командою фельдмаршала графа М�н�ха. П�сля того, серпня 31 дня 1733 року над�слали й саму грамоту на �м'я кошового отамана про вибачення провини запорожц�в � про прийняття �х п�д владу Рос��. УБожою мил�стю в�д найсв�тл�шо� � найдержавн�шо� велико� государин� �мператриц� й велико� княгин� Анни �оан�вни, всерос�йсько� самодержиц� й багатьох держав � земель сх�дних � п�вн�чних володарки � спадково� государин� � �нше � �нше � �нше. Нашо� �мператорсько� величност� п�дданому низового В�йська Запор�зького кошовому отаманов� ... й усьому сутньому при тоб� посп�льству нашо� �мператорсько� величност� милостиве слово. Ми, велика государиня, наша �мператорська величн�сть, на ваше всеп�ддане � найнижче прохання до нас, аби ми мил�сть нашу до вас виявили й провини ваш� вибачили � знову в наше п�дданство прийняли, як попередньо з ваших до нас лист�в, так особливо нин� в�д нашого генерала фон-Вейсбаха, котрий прибув до нашого двору, до котрого ви, п�дтверджуючи т� ваш� прохання, ще письмово звернулися, детально усно пов�домлен�, котрий нам про ваш д�йсний � в�рний нам�р � бажання бути в�чно в п�дданств� нашому � служити з ус�лякою в�рн�стю засв�дчив � викладав про бажання � найпо-к�рн�ше прохання ваше, аби до кращо� вам над�� � спод�вання прислали ми до вас всемилостиву грамоту з вибаченням ваших провин � з обнад�юванням про нашу монаршу мил�сть; за котрим вашим всеп�дданим � найпок�рн�шим проханням ми вам провини ваш� наймилостив�ше вибача�мо з т��ю над��ю, що ви т� сво� провини нам заслужите � в найкращ�й � досконал�й в�рност� до нас зостанетеся � врешт�, про що до вас вищезгаданий наш генерал фон-Вейсбах, �менем � указом нашим писати й наказувати буде, з великою в�рн�стю викона�те,за що ми вас нашою високою мил�стю обнад�ю�моФ тримавши врешт� давно оч�кувану наймилостив�шу грамоту про помилування, запорожц� на знак сво�� щиро� вдячност� в�д�слали, грудня 11 дня, графу фон Вейсбаху листа в�д усього Коша з глибокою вдячн�стю за виклопотання �м для В�йська найвищо� милост�. На той час кошовим отаманом В�йська Запор�зького був �ван Б�лицький. Б�лицький спов�щав найсв�тл�шого графа про листа, отриманого в Запор�жж� ще за кошового �вана Малашевича, в�д рег�ментаря земських в�йськ зах�дно� Укра�ни Св�дзинсько-го з проханням до Коша про надання допомоги Польщ� в наступн�й в�йн�. Ухиляючись, як � Малашевич, в�д надання будь-яко� допомоги Польщ�, кошовий Б�лицький тим не вдовольнився, а послав наказ прикордонному бу-гогард�вському полковников� ловити Узлочинницьких затяжчик�вФ � присилати �х у С�ч. Але в цей час кримський хан Каплан-Г�рей, бажаючи випробувати в�рн�сть запорожц�в, викликав до себе кошового отамана Б�лицького, в�йськового суддю Якова Тукала й ус�х кур�нних отаман�в з нам�ром через них привести до присяги все В�йсько на в�рн�сть соб� й турецькому падишахов�. Але колишн�й кошовий отаман �ван Малашевич, який на той час був у Криму, випередив таку вимогу хана й узяв на себе см�лив�сть в�дпов�сти йому зам�сть кошового Б�лицького. В�н заявив ханському в�зи-рев�, що кошовий ус�й держав� кримськ�й як був в�рним, так � залиша�ться. Такою категоричною в�дпов�ддю хан уповн� вдовольнився � в�дмовився в�д виклику до себе властивого кошового отамана для складення ним присяги. Допов�даючи про це все графов� Вейсбаху, кошовий Б�лицький водночас спов�щав його про те, що через Запор�жжя про�жджав у Крим � в Константинополь син переяславського полковника �вана Мировича Фед�р з товаришами, яких послали прихильники Стан�слава Лещинського для найняття орди в Польщу. А на зак�нчення просив графа Удати запорожцям настанову, як �м чинити з кримським ханом щодо польських допом�жних в�йськФ . Лист запорожц�в графов� фон Вейсбаху характерний у багатьох в�дношеннях � переда� стиль, прийоми � саме становище Запор�зького В�йська з особливою наочн�стю. Ось цей ц�кавий лист у його ориг�нальному вигляд�. УПресв�тлий � високопревосходительний пане генерал-аншеф, обох орден�в кавалер � Ки�всько� губерн�� генерал-губернатор � сиб�рського драгунського полку полковник, граф фон Вейсбах, наш особливий володар � великий доброд�й. За божою пом�ччю й клопотанням св�тлост� вашо� отримали ми, В�йсько Запор�зьке низове, в�д вашо� графсько� св�тлост� подану через посланц�в в�йськових наших коп�ю в�д �� �мператорсько� величност� з С.-Петербурга писану, що в н�й гр�хи й провини наш� попередн� вибача� � у протекц�ю � прем�цну свою оборону нин� прийма�, милостиво нас мати обнад�ю�, за яке ваше доброчинство й клопотання при найнижчому нашому доземному поклон�нн� письмову нашу в�йськову подяку склада�мо � в тому маючи в руках наших милостиво� государин� нашо� над�ю, як �� величност�, так � ваш�й графськ�й св�тлост� старанну нашу послугу й прихильн�сть складати й оголошувати ма�мо, як це й нин� через спец�ально посланого в�д нас, В�йська, отамана конел�вського Пилипа Прокоф��ва про нижчезгадану тут в�дом�сть ваш�й графськ�й св�тлост� допов�да�мо, а саме: колишн�й наш отаман кошовий, пан �ван Малашевич, �здив посланцем в�д В�йська до Криму до хана для позову у справ� вт�кач�в-фурдж��в та �нших нев�льник�в ногайських� кримських �, повертаючись зв�дти до Коша нашого в�йськового, минулого листопада 29 дня заявив, що одн� посли польськ�, котр� � на боц� Лещинського-короля, у Стамбул по�хали, а �нш� з грошима до хана у Крим прибули орду п�дн�мати, а саме: один посол Шум'янський, другий Мирович, колишнього полковника переяславського син, � Нахимовський (котр� дво� п�д владою князя Вишневецького перебували) � з ними �нших вершник�в зо 60, задля котрих посланц�в його ханська величн�сть нас, отамана кошового й ус�х кур�нних отаман�в, для спокуси й присяги, чи у в�рност� ми до нього залиша�мося, туди до себе нас запросив, а пот�м, побачивши згаданого нашого пана Малашевича, котрий для позову туди прибув, перед тими посланцями польськими ханський в�зир � Ши-р�н-бей Джантемир його про нас допитували, � коли той Малашевич сказав, що, мовляв, як я у в�рност�, так � кошовий наш ус�й держав� Кримськ�й в�рний � не зрадник залиша�ться, то тод� наш путь зупинили й до себе нас, кошового не закликали. Т� сам� посли � в цей час у Криму перебувають, оч�куючи, який до хана кримського з� Стамбула указ прийде, � так чути, що хочуть на допомогу орду дати � розширення вчинити. А трет� польськ� посли з Немирова в�д рег�ментаря Свидинського брацлавського, парт�� укра�нсько�, до нас, В�йська, у К�ш з його ж листом сього грудня 6 дня при�жджали, себто певний значковий товариш Квасневський казав, що у вашо� графсько� св�тлост� за сво�ми деякими �нтересами в Полтав� був; а другий, Колосовський, � �нш� з ним городов� козаки, чолов�к з 10, прохаючи у нас. В�йська, соб� допомоги, до котрого рег�ментаря ми. В�йсько, в�дписали, що нам ханська величн�сть через нашого посланця пана Малашевича н� в як� сукурси без в�дома свого н�куди вступати не наказував. Й задля того ми наш в�йськовий указ до гардового полковника нашого в�йськового послали, щоб там за тими вашими польськими злочинними п�дбурювачами, як� до Бугу р�ки приходять, наглядав �, хапаючи �х, нам у К�ш присилав, аби ми, В�йсько, через так� злочинн� задуми у якусь хансько� величност� п�дозру не потрапили; � так ми з тою в�дпов�ддю згаданих поляк�в в�д�славши, в�дразу п�сля в�д'�зду �хнього, з �стинно� рабсько� нашо� в�йськово� до �� �мператорсько� величност� зичливост� сю в�дом�сть пропону�мо � настанови у вашо� графсько� св�тлост� просимо, яку ви нам, В�йськов�, в силу того настанову дати рачите, якщо б хан кримський орду полякам на допомогу посилав й нашому В�йськов� з тою йти наказав би, що тод� нам з� згаданим ханом кримським чинити � як д�яти, бо й нин� в�д ногайц�в напади ма�мо, котр� з того боку Дн�пра кригою переходять Дн�про вище Старо� С�ч� й нижче велику нашим козакам з� сво�ми улусами кривду чинять, про що хоч ми не раз до хансько� величност� писали, але не в�да�мо, чому в�н зв�дти ногайцям в�д�йти не накаже; орда ж кримська, яка вл�тку з двома султанами, калгою � Ор-бе�м п�д Кабарду п�шла, до сього часу там у Кубан� сто�ть. Про се ваш�й графськ�й св�тлост� доносимо � ще раз про настанову (як би нам з м�ркувань польського су-курсу з ханом кримським чинити) просимо � при сьому коп�ю з листа рег�мен-тарського для б�льшо� дружби нашо� приклада�мо, назавжди перебува�мо вашо� графсько� св�тлост� милостивого пана й доброд�я нашого вс�х благ в�рно зичлив� й найнижч� слуги �ван Б�лицький, отаман кошовий В�йська Запор�зького низового з товаришами. З Коша грудня II дня, 1733 рокуФ Граф Вейсбах зважив, що вс� в�дпов�д� запорожц�в як польському рег�-ментарев�, так � кримському ханов� Ууповн� порядн� й вельми майстерн�Ф; пов�домлення про посольство Улещинц�вФ у Крим � до Стамбула прийняв до в�дома � подякував за нього кошового, прохаючи й надал� робити так� пов�домлення й об�цяючи за те мил�сть � нагороду монаршу. А щодо настанови, як вести себе з ханом, коли той накаже йти разом з ордою у Польщу, граф радив в�дпов�дати, що до походу хана все буде готове, � для б�льшого запевнення в тому хана почати п�дготовку до виступу в пох�д, але не з тим, зв�сно, щоб бусурманам служити, а з тим, щоб в�рн�сть рос�йському престолов� виявити, � пот�м про сво� приготування негайно самого графа спов�стити. Якщо ж орда надто скоро вийде в польський пох�д, � хан вимагатиме такого самого скорого виступу й в�д запор�зьких козак�в, то в такому раз� оголосити йому, що В�йсько Запор�зьке в Польщу не може йти, бо там перебувають рос�йськ� в�йська, як�, дов�давшись про виступ запорожц�в �з С�ч�, можуть послати туди св�й заг�н � наказати йому зруйнувати С�ч � вс� �� курен�. А якщо хан вимагатиме через посланця наст�йно походу в польськ� м�ста, то в такому раз� ханському посланцев� в�дпов�дати, що Запор�зьке В�йсько б�льше в п�дданств� хана не перебува�, а перебува� у п�дданств� рос�йсько� государин�; п�сля цього ханського посланця або вигнати в�д себе, або � взагал� вбити, � вс�х ногайц�в угору Дн�пра, вище й нижче С�ч�, зруйнувати й роз�гнати. Не обмежуючись самими настановами, граф Вейсбах спов�стив кошового � про те, що в польськ� кра�, до Брацлава й на Волинь, для пошуку рег�ментаря Св�дзинського � для руйнування ма�тностей прихильник�в Стан�слава Лещинського послали п�д командою князя Шаховського � генерал-майора Кейта рос�йський регулярний корпус з� значною артилер��ю, з яким ма� з'�днатися велике в�йсько для руйнування польських ма�тностей � с�л. Незалежно в�д того в м�стечках Медвед�вц� й Боровиц� призначили особливу команду п�д началом полковника з тисяч� драгун�в для охорони Запор�зького В�йська; полковник команди на першу вимогу запорожц�в може спуститися до само� С�ч� й захищати �� в�д бусурман�в. Тому, з огляду на узгоджен�сть д�й, запорожц� повинн� спов�стити графа, ск�льки у них може бути всього в�йська � як вони д�ятимуть у тому випадку, якщо кримський хан п�де в Польщу, себто чи рушать до драгун�в у Медвед�вку й Боровицю, а чи вдарять на Крим для зруйнування тамтешн�х м�сць. Граф Вейсбах уважав, що через вих�д у Польщу орди й зайнят�сть у кабардинському поход� двох султан�в з ордою (вони стояли на Кубан�) у Криму залишилося зовс�м мало татарських в�йськ � в такому раз� в ньому можна було б Узнатне руйнування вчинитиФ. Запорожц� повинн� також пов�домити, куди зручн�ше поставити драгун�в на пост�й, чи в сам�й С�ч�, чи в Медвед�вц� й Боровиц�, де перебував зах�дноукра�нський рег�ментар. Врешт�, зак�нчуючи листа, граф Вейсбах просив кошового отамана вп�ймати одного з польських посланц�в, в�дряджених до Стамбула, а саме сина переяславського полковника �вана Мировича - Федора �вановича, коли той повертатиметься у Польщу через запор�зьку С�ч. Граф радив кошовому н�чого поганого особисто Миро-вичу до часу не чинити, а навпаки, виявляти йому щиру приязнь, доки в�н буде на Кош�; та пот�м, коли той покине С�ч, звел�ти його наздогнати, раптово схопити й доставити переволочненському коменданту на л�вий берег Дн�пра й в�д коменданта заарештованого в м�сто Полтаву в�дпровадити. Якщо при ньому виявляться як�сь грош�, то грош� пограбувати й усе пограбоване под�лити м�ж собою. У� якщо те вчинене буде, то рачте у в�рн�й над�� бути, що ваша вельможн�сть в�д �� �мператорсько� величност� отрима�те окремо всемилостиву нагородуФ ' . Настав 1734 р�к, а запорожц� все ще перебували в невизначеному становищ�. А тим часом �м сл�д було вибрати одне з двох-або в�дкрито оголосити себе п�дданими Рос��, або ж беззаперечно п�дкоритися в усьому кримському ханов�, бо кримський хан саме в цей час наст�йно вимагав, щоб запорожц� йшли в Польщу на допомогу королю Стан�славу Лещинському в боротьб� з ворожою йому парт��ю. Запорожц� зважилися на перше. Не заперечуючи й словом проти ханського наказу, кошовий Б�лицький з�брав усе В�йсько й рушив з ним до р�ки Бугу. Не доходячи до Гарду, в�н став табором � послав до графа Вейсбаха г�нця з запитом, як йому д�яти надал�. Граф Вейсбах, скориставшись нещодавн�м нападом ногайц�в, як� були п�дданими Туреччини, на укра�нське село Беркут Полтавського полку, зобразив цю справу рос�йському урядов� як порушення мирного трактату з боку Туреччини й подав думку �мператриц� негайно прийняти запорожц�в у рос�йське п�дданство для протиставлення �х ногайцям. Самому кошовому в�н в той же час, лютого 12 дня, в�д�слав г�нця з таким листом: УЗ сього мого оголошення ви й усе В�йсько Запор�зьке низове можете д�знатися, що �� �мператорська величн�сть, наша всемилостива государиня, нев�дм�нний св�й найвищий дозв�л � мил�сть у в�дпущенн� В�йська Запор�зького провин п�дтриму� � в найвищу свою державу, а в�д бусурманського п�дданства вс�х вас в�чно зв�льня� � серед в�рних сво�х п�дданих мати вол��Ф. Тим часом на запор�зьких козак�в розраховував � кримський хан. В�н планував соб� рушити спочатку до Хотина, з Хотина йти в Польщу й там вчинити напад на рос�ян. З огляду на такий пох�д кошовий мав з�брати к�лька тисяч чолов�к Запор�зького В�йська й в�д�слати його до хана, а сам з кур�нними отаманами повинен з'явитись у Крим як заложник, а решту козак�в перевести Уз С�ч� поближче до Криму, в урочище, назване ОлешкиФ. П�сля цього вс� запорожц� з кошовим отаманом �ваном Малашевичем, чекаючи в�д такого наказу для себе погибел�, одностайно погодилися, залишили попередн� сво� житло й п�шли жити вище по Дн�пру на м�сце, що звалося Базавлук, куди наказали з'явитись � вс�м козакам, посланим до хана. Вчинивши так, вони роз�слали в�д себе листи до кримського хана Каплан-Г�рея, перекопського бея � турецьких ком�сар�в, � пояснили в листах, що вони не можуть, попри наказ хана, йти на допомогу полякам проти рос�йського в�йська � сво�х родич�в-укра�нц�в. П�сля всього того запорожц� послали пов�домлення до Ки�ва про вс� во�нн� плани кримського хана � тод� ж послали листа государин� �мператриц�, в якому Усл�зноФ просили прийняти �х як природних п�дданих, як� доти жили вт�качами, у свою протекц�ю, � рос�йська �мператриця Упо християнству � за всенародними правами в�дмовити не могла �мФ '', Попри все те з приводу переходу запорожц�в з гирла р�чки Кам'янки в урочище Базавлук дуже довго ще тривало листування � йшли в�д одно� � з друго� сторони р�зн� з'ясовування. Березня 27 дня з Петербурга в Константинополь до рос�йського резидента �вана �вановича Неплю�ва послали Унайта�мн�шийФ запит про те, яко� думки буде резидент, якщо �мператорський уряд зважиться прийняти Запор�зьке В�йсько в рос�йське п�дданство, себто що б чинили з цього приводу турки. До цього часу запорожц�в не приймали з� страху, щоб турки не облишили сво� Уперськ� д��Ф ^ � не повернули в�йну проти Рос��. Тепер �мператорський уряд, задумавши в�йну з турками, мусив тримати св�й нам�р у найсувор�ш�й та�мниц� доти, доки не будуть належно впорядкован� польськ� справи, � з цього огляду запорожц�в, котр� у випадку в�йни Рос�� з Туреччиною можуть бути вельми корисними, в�дпускати Уне визна� за слушнеФ . Та ще до отримання такого запиту рос�йський резидент Неплю�в послав �з Царгорода через В�день до Петербурга велике донесення �мператриц� про те, як сл�д чинити з запор�зькими козаками з огляду на пол�тичн� обставини, що склалися. В�н не бачив �ншого способу, як прийняти �х у кордони �мператорсько� величност�, тому що Уза кордоном без розриву н�як утримати мир неможливоФ; до того ж, як чув резидент у столиц� султана, Ухтозна, чи не проти запорожц�вФ послали Орлика � його сина; на в�дмовку ж Порт� можна сказати, що сама вона прийняла п�дданого �мператорсько� величност� Дондук Омбу з калмиками в протекц�ю, а тому тим менше � п�дстав для рос�йсько� �мператриц� не приймати назад сво�х власних п�дданих; вт�м, навряд чи Порта зважиться оголосити в�йну Рос�� заради одних запорожц�в. На початку кв�тня граф Вейсбах спов�стив рос�йських резидент�в у Константинопол� Неплю�ва й Ви�инякова про те, що запорожц� в�дмовилися коритися кримському ханов� й перейшли в урочище Базавлук � що для в�двернення походу татар до рос�йських кордон�в вони розпорядилися зробити напад на бусурман�в у тил в�д л�н��. Рос�йськ� резиденти, отримавши таке донесення, пов�домили про заходи, вжит� проти татар, змовчавши, вт�м, про перех�д з Криму в Рос�ю запорожц�в, ц�сарському резидентов� й послов� англ�йському, Уаби се п�д рукою вселити, щоб Порта не мала н�якого резону нар�кати нам на розрив, коли щось в�д татар почнетьсяФ. Тверда р�шуч�сть запорожц�в назавжди залишити волод�ння Криму ц�лком зб�галася з поглядами Неплю�ва, � в�н у новому донесенн� �мператриц� знову висловлювався за прийняття �х п�д протекц�ю Рос��. УБо рачте те в д�йсност� побачити, що Порта буде �х збро�ю соб� скоряти, коли вони надал� на в�чн� часи до високо� вашо� �мператорсько� величност� протекц�� кредиту мати не будуть, та ще й укра�нц� те з жалем сприймуть, що так запорожц�в обнад�ють � покинуть, зваживши, що ханська протекц�я сильн�ша; а якщо ж у вашо� �мператорсько� величност� з турками до в�йни не д�йде, а запорожц� до негоц�ац�� всередину вашо� величност� кордон�в в�дступлять, то можна �х утримувати, � Порт� сенсу нар�кати не буде, як у в�дпов�д� �й багато законно� правди вжити зважимо: а якщо вона нин� до нас звернеться, то ми до указу вашо� �мператорсько� величност� в генеральних терм�нах незнанням в�дмовлятися будемоФ . П�сля таких донесень з Петербурга в Константинополь кв�тня 26 дня послали з ки�вським рейтаром поручником Наковальниним велику настанову про те, що в�дпов�дати Порт� на випадок �� запиту про перех�д запор�зьких козак�в у рос�йськ� кордони. Настанова ця була такою.

1. Хоч запорожц�, як сам�й Порт� в�домо, здавна � п�дданими рос�йських цар�в, �диного з ними християнського закону, народилися вс� у Мал�й Рос��, де �хн� батьки й родич� � донин� живуть, та жили вони в С�ч�, переб�гаючи з Мало� Рос�� в р�зн� часи за сво�м давн�м звича�м свав�льно, � деяк�, пробувши у С�ч� якийсь час, знову в Малу Рос�ю, себто у свою в�тчизну поверталися. Незважаючи на те, коли вони при укладенн� останнього в�чного миру з Портою сам� добров�льно на кримському боц� залишилися, то рос�йськ� государ� до них н�коли не втручалися, коли К�ш св�й вони мали за кордоном рос�йським, де сам� мати хот�ли, � в ту справу рос�йський уряд втручатися вважав для себе непристойним.
2. Рос�йськ� государ� до себе �х не закликали й не закликають � тепер, хоч запорожц� перейшли з� свого Коша на новий К�ш, але рос�йськ�й государин� до того справи нема�, оск�льки новий К�ш не в рос�йських кордонах перебува� �, наск�льки государиня об�знана в цьому, запорожц� перейшли на те м�сце, де вони здавна сво� житло й перебування мали, а тому чинити �м перепону в тому нема� причини жодно�.
3. З огляду на те, що кримський хан супроти в�льност� � звичаю козак�в хот�в силою переселити �х �з С�ч� до самого Криму з нам�ром роз�брати �х по руках, самого кошового з ус�ма знатними кур�нними отаманами силою до себе в аманати взяти й насильно гетьманом над ними в�двернутого зрадника Орлика поставити, то запорожц� як народ в�льний, не допускаючи себе до останньо� погибел�, змушен� були задля свого порятунку на �нше м�сце перейти. � за те кримський хан г�дний докор�в, бо такими вчинками сво�ми в�н до в�дчаю запорожц�в дов�в, а натурально, що кожен, бачачи перед собою останню погибель свою, намага�ться в�д не� себе порятувати.
4. А що запорожц�, будучи здавна рос�йськими п�дданими й маючи в Мал�й Рос�� сво�х родич�в � близьких, в�дмовили ханов� йти в�йною проти рос�йсько� государин� � проти рос�йських в�йськ, то це так само ц�лком природно: адже сам� запорожц� можуть легко зважити, що, виступивши проти рос�ян в�йною, вони виступлять проти власних родич�в � близьких, котр� живуть у рос�йськ�й держав�, а тому якщо запорожц� не хочуть �ти

в�йною проти сво�� в�тчизни, то рос�йськ�й �мператриц� нар�кати на них за те не личить. 5. Якщо кримський хан, котрому Упрем�цно й непорушнеФ сл�д було дотримуватися м�ж обома державами в�чного миру, незважаючи на те, Унеприятельськ� й немирн� сво� нам�ри в д�ю приводити хочеФ, то й рос�йськ�й �мператриц�, всупереч ханов�, належить вживати в�дпов�дних заход�в для вчинення в�дс�ч�, 6. Вт�м рос�йська �мператриця й до останнього часу до тих запорожц�в не ма� н�якого в�дношення; запорожц� сам�, т�льки задля свого порятунку, перейшли з попереднього свого Коша на новий � оселилися в турецьких таки, а не в рос�йських кордонах, � якщо кримський хан полишить �х Упри попередн�х звичаяхФ � не змушуватиме �х до в�йни проти Рос��, то вони знову можуть у кримську протекц�ю повернутися, � �мператриця не присвоюватиме �х соб�. 7. Та якщо кримський хан не облишить свого нам�ру конче занапастити �х � приневолити до в�йни проти Рос��, � т� запорожц� до рос�йсько� �мператриц� як до природно� сво�� государин� вдаватися будуть, то �мператриця, за християнським законом, тих запорожц�в як християн, �динов�рц�в вважа� в�дганяти в�д себе непристойним � натурально не змушуватиме �х до того, щоб вони сп�льно з кримським ханом виступали ворогами рос�йсько� держави. 8. Якщо ж хан житиме у споко� � миру не порушить, то все те минеться, а також � вс� запорожц� надал� залишаться в мир�. 9. Рос�йська �мператриця тих запорожц�в до останнього часу не приймала � прийняти не хот�ла, � якби те вчинилося, й �мператриця дозволила б �м житло мати в рос�йських межах, то це Ун� за яку супротивн�сть сприймати не можнаФ, бо щодо само� Порти в�домо, яким чином рос�йськ� зрадники Дондук Омбо з товаришами, хоч вони й �долопоклонники � не �динов�рц� туркам, прийнят� кримським ханом у протекц�ю, донин� в його краях перебувають � на рос�йськ� земл� без жодно� перешкоди з боку Порти чинили напади й надал� чинять. Тим менше буде р�шучост� в рос�йсько� �мператриц� в�дганяти в�д себе таких людей, котр� й за народженням, � за християнським законом можуть називатися сво�ми. УА все те можете завершити тим, що належить хана кримського угамувати й до утримання миру змушувати, тод� й усе зг�дно м�ж обома �мпер�ями в�дбуватиметься. Можете ще Порт� про запорожц�в � се оголосити, що вони вс� до �диного народжен� в наш�й �мпер�� �, переб�гаючи, живуть там у С�ч� з давн�х л�т без ж�нок неодружен�, � так якби повсякчас туди тих вт�кач�в з нашого п�дданства не додавалося, то вони, запорожц�, давно б ус� перевелися, оск�льки плодитися �м у С�ч� н� в�д когоФ . Про перех�д запорожц�в з-п�д влади Криму п�д владу Рос�� турецька Порта дов�далася з донесення хана. Допов�даючи про те падишахов�, кримський хан пов�домляв, що запорожц�, хоч � покинули сво� попередн� займища, але з турецьких кордон�в ще не вийшли. На п�дстав� цього донесення кримському ханов� над�слали наказ переконати запорожц�в повернутися до попередньо� протекц�� Криму; у випадку ж опору з �хнього боку хан повинен скорити �х збро�ю, як людей, котр� живуть у його земл�. У столиц� хана вс� в той час вважали, що хоч запорожц� й покинули сво� житла при гирл� р�чки Кам'янки, та все-таки ос�ли на землях, що належать Криму, а отже й Туреччин�. У� якщо,- писав з цього приводу рос�йський резидент Неплю�в графов� Вейсбаху в Ки�в,- у нас з Портою д�йде до розриву, тод� неможливо тих запорожц�в у турецьк�й земл� в протекц�� �� �мператорсько� величност� утримувати: як мен� тут кажуть, Баз�в луг - м�сце, що туркам належить, оск�льки ваш�й св�тлост� в�домо, що хоч у трактат� з Портою глухо сто�ть, та в �нструмент� розмежування 1714 року явно й виразно кордони описан� � вся земля до кримсько� сторони в�д тих кордон�в турецькою названа без винятку, � якщо вони, запорожц�, в�дступлять за �� �мператорсько� величност� кордон, тод� �х � в час миру прийняти в�льно можна й Порт� у в�дпов�д� вказан� мен� в�д вашо� св�тлост� резони достатн� будутьФ Подання рос�йського резидента, як небавом з'ясувалося, мало сво� п�дстави. Усл�д за оселенням запорожц�в в урочищ� Базавлук очак�вський паша допов�в великому в�зирев�, що на тому м�сц�, де оселилися запорожц�. яке назива�ться УБазаглукФ, рос�йськ� люди Упочали робити ровиФ. Про ц� рови очак�вський паша Упосилав питати, для чого те чинять, заявляючи, що згадане м�сце Базаглук належить до земель Порти Оттомансько�Ф. На такий запит паш� в�дпов�ли, що т� рови роблять з нам�ром, Уаби в тому м�сц�, за указом рос�йського двору, фортецю збудувати � що згадане урочище Базаглук не до осяйно� Порти, а до рос�йсько� держави належитьФ. Донесенню очак�вського паш� надали в Константинопол� належного значення. Великий в�зир Ал�-паша вважав за потр�бне для розв�дки справ послати в урочище Базавлук уповноважених в�д Порти ос�б з тим, щоб вони зд�йснили У�стинний � старанний оглядФ, кому насправд� належить урочище Базавлук. До цих дов�рених ос�б в�д Порти рос�йський резидент мав долучити обраних в�д себе ос�б � вже п�сля того мати т� чи �нш� розмови про Базавлук. В кожному раз� � щоб там не було, будувати фортец� б�ля кордону з обох стор�н, з огляду на мирний трактат, не можна. На таке подання великого в�зира рос�йський резидент дав ухильну в�дпов�дь. В�н казав, що про буд�вництво фортец� в урочищ� Базавлук не ма� в�д свого двору н�яко� зв�стки й докладно не зна�, кому те урочище належить; але см�� запевнити осяйну Порту, що в�д двору �� �мператорсько� величност� Ун�як такого указу не буде, щоб будувати фортец� не т�льки на м�сцях, що належать осяйн�й Порт�, а й на таких, про як� укладений м�ж обома �мпер�ями трактат забороня�Ф. Виходячи з цього, рос�йський резидент не вважав за потр�бне посилати в�д себе людину на урочище Базавлук для огляду його й радив великому в�зирев� найперше зв'язатися з начальником укра�нського корпусу, графом фон Вейсбахом, Удля достов�рного осв�дченняФ, кому насправд� належить урочище Базавлук. Великий в�зир, погоджуючись з таким поданням рос�йського резидента, тим не менше зважив за краще доручити бендерському чи очак�вському паш� в�дрядити за сп�рною справою ком�с�ю. Щодо спорудження фортец� в�н зауважив, що, можливо, буд�вництво �� почали й сам� запорожц�, але в такому раз� Рос�я не ма� права приймати п�д свою протекц�ю н�яких народ�в у землях осяйно� Порти; якщо ж вона бажа� прийняти запорожц�в у сво� п�дданство, то нехай да� �м м�сця, що належать рос�йськ�й держав�. П�сля тако� розмови з великим в�зирем Неплю�в послав в�д себе поручника Наковальнина � звел�в йому �хати в Бендери до м�сцевого паш�, при�днатися там до дов�рено� особи паш� � �хати разом з нею до графа фон Вейсбаха; а до�хавши до м�ста Василькова, зупинитися в ньому п�д приводом УкварантиниФ й там чекати р�шення в�д графа до того часу, доки в�н встигне знестися з Петербургом � отримати зв�дти �нструкц�ю, як д�яти в такому випадку. УБеру см�лив�сть найп�ддан�ше донести,- писав Неплю�в з цього приводу в Петербург,- ваш�й �мператорськ�й величност� слабку мою думку, чи не рачите ви, ваша величн�сть, всемилостиво звел�ти тим запор�зьким козакам нин� ув�йти всередину кордон�в вашо� �мператорсько� величност�, особливо задля того, що Порта за нин�шн�ми сво�ми в �нших справах заняттями й браком часу сю справу не вельми важливою вважа� � сама до того нас спонука�... А якщо запорожц� на м�сц� Базаглуц� перебуватимуть, то в�д хана кримського й татар нападу й розорення зазнають, до того ж � Порта, заспоко�вшись в�д нин�шн�х справ � бачачи �х на м�сц�, де �х охоронятимуть в�йська вашо� �мператорсько� величност�, зважить, що оселення �хн� на Базаглуц� з правдою не схоже, � якщо нин� зручну до того нагоду втратити, то надал� в потр�бний час складно буде те вчинити або ж ще б�льше через те може виникнути причин для суперечок. За для сих резон�в я сю справу (себто, настанову, як в�дпов�дати в Константинополь про перех�д запорожц�в до кордон�в Рос��) при Порт� мовчанням об�йшов, оск�льки якби я нин� Порт� оголосив, що ваша �мператорська величн�сть за них вступатися не рачить, то вона в�дразу вжила б заход�в �х до покори соб� привести � те мо� оголошення й надал� соб� за виправдання мати. На т�й же п�дстав� я нин� промовчав � про калмик�в, котр� у кримськ� кра� вт�кають, � м�ркую мо�м слабким розумом, що 20 тис.козак�в запор�зьких прибутков�ш� за багато калмик�в, куди б �х не рачили використати: чи в Польщу проти стан�славц�в, чи при нагод� проти татар. Якщо ж запорожц�в всередину кордон�в вашо� �мператорсько� величност� перевести неможливо, в такому раз� мен� зда�ться, що генерал граф фон Вейсбах може до паш� бендерського дати таку в�дпов�дь, якщо т�льки на те вашо� �мператорсько� величност� дозв�л буде, що в Базаглуц� н�яко� фортец� з боку вашо� �мператорсько� величност� не будують � тим м�сцем ваша величн�сть н�трохи не ц�кавиться, бо воно належить Оттоманськ�й �мпер��; в�домо, що там оселяються запор�зьк� козаки, в�д утиску ханського з С�ч� вийшовши, як� просили у вашо� �мператорсько� величност� як у сво�� законно� государин� вибачення за втечу � прийняття у протекц�ю, в чому �м як п�дданим � �динозаконним в�дмовити було неможливо; але разом з такою заявою в�дпов�дати, що коли вони прийдуть всередину кордон�в вашо� �мператорсько� величност�, тод� �м дадуть протекц�ю, а поза кордонами вашо� величност� ц�кавитися ними не рачите, бо в�чну дружбу з Портою непорушне утримувати рачите, � тому якщо хан кримський оздоблювати �х б�льше не буде, то, можливо, вони �ншого м�сця шукати не будуть � на Базаглуц� залишаться... А щодо погроз турецьких, то ми вже �х не бо�мося, бо виставили дв� обставини перед оч� Порти: по-перше, що перс�яни в руках вашо� �мператорсько� величност�, по-друге, що ваша величн�сть терп�ти б�льше туркам не будеФ '^. Та минуло ще п�вроку часу, а питання про запорожц�в усе ще не було вир�шене. Рос�йський резидент Неплю�в мав величезн� труднощ� в Константинопол� й не знав, як УутримуватиФ запорожц�в, тобто вважати �х сво�ми чи чужими: зайнявши земл� б�ля урочища Базавлука, запорожц� не вважали �х власн�стю Порти, але вони не знали того, що т� земл� насправд� належать Порт�. Для з'ясування цього питання Неплю�ву довелося звернутися до справ 1705 року з розмежування кордон�в м�ж Портою � Рос��ю � до того листування, яке велося в той час м�ж начальником рос�йсько� ком�с�� думним дяком Омеляном Укра�нцевим � кошовим отаманом Костянтином Горд��нком. З постанов т��� ком�с�� зрозум�ло, що за Дн�пром у волод�нн� Рос��, кр�м Ки�ва з� слободами, н�чого не повинно бути. Опинившись у так�й скрут�, рос�йський резидент посилав зам�сть себе для розмов з великим в�зирем свого перекладача �вана Бакун�на. В�д того перекладача резидент д�знався, що Порта обурена на рос�йський уряд не так за прийняття �мператрицею у п�дданство запорожц�в, бо Порта й сама так би вчинила, якби до не� прийшли з Рос�� як�-небудь магометани, як за те, що �мператриця утриму� запорожц�в на землях турецьких � дозволя� �м споруджувати р�зн� буд�вл�, чим порушу� встановлен� мирн� трактати й сус�дську дружбу. У в�чному мир�, встановленому м�ж Рос��ю й Туреччиною, виразно сказано, що Ув�д острова, названого С�ччю, вс� м�сця суть Турецько� �мпер��, а згадан� запор�зьк� козаки нин� живуть по сей б�к вищезгаданого урочища (себто не до рос�йсько� сторони, а до Турецько� держави), задля чого кожен, хто прочита� той трактат, виразно без �нших доказ�в побачити може, що т� м�сця суть осяйно� Порти, в силу котрого трактату паки в�н, верховний в�зир, вимага�, щоб конче вищезгаданих козак�в зв�дти в рос�йськ� кордони перевелиФ '�. Така розмова м�ж рос�йським перекладачем Бакун�ним � великим в�зирем Ал�-пашею в�дбувалася листопада 22 дня 1734 року, тим часом як запор�зьк� козаки вже З� дня м�сяця березня сид�ли Ум�цно гарноФ сво�м Кошем в урочищ� Базавлук � зовс�м не збиралися м�няти його на якесь �нше м�сце.

СПОД�ВАННЯ ПИЛИПА ОРЛИКА П�ДНЯТИ НАЦ�ОНАЛЬНО-УКРАпНСЬКИЙ ПРАПОР ДЛЯ ПОЗБАВЛЕННЯ В�Д МОСКОВСЬКОГО ЯРМА УКРАпНИ.- ЛИСТИ ОРЛИКА З ЦЬОГО ПРИВОДУ ДО ЗАПОР�ЗЬКОГО В�ЙСЬКА.- В�ДПОВ�ДЬ ЗАПОРОЖЦ�В ПИЛИПОВ� ОРЛИКУ Й ХАНУ КАПЛАН-Г�РЕЮ � В�Д�СЛАННЯ ОРЛИКОВИХ � ХАНСЬКИХ ЛИСТ�В ДО ГРАФА ВЕЙСБАХА.- В�ДПОВ�ДЬ ГРАФА ФОН ВЕЙСБАХА З ОБ�ЦЯНКОЮ ЗАХИСТУ В�Д ТАТАР � ТУРК�В.- ПАМ'ЯТНА ЗАПИСКА КОШОВОГО МАЛАШЕВИЧА ПРО ТЕ, ДЕ Й СК�ЛЬКИ ЧАСУ СИД�ЛИ ЗАПОРОЖЦ� КОШЕМ ЗА ЧАС пХНЬОГО ЖИТТЯ П�Д ПРОТЕКЦ�кЮ КРИМУ.- СУПЕРЕЧКА РОС�п Й ТУРЕЧЧИНИ ЗА УРОЧИЩЕ БАЗАВЛУК, ДЕ ЗАПОРОЖЦ� С�ЛИ СВОпМ НОВИМ КОШЕМ.- ПРИпЗД ТУРЕЦЬКОп КОМ�С�п ДЛЯ ВИР�ШЕННЯ СП�РНОГО ПИТАННЯ.-ПРИСЯГА ЗАПОР�ЗЬКОГО В�ЙСЬКА НА В�РН�СТЬ РОС�ЙСЬКОМУ ПРЕСТОЛОВ�.- ПРИпЗД РОС�ЙСЬКОГО Й ТУРЕЦЬКОГО ПОСЛ�В У С�Ч � Р�ЗНА ЗУСТР�Ч, ВЛАШТОВАНА ОДНОМУ Й �НШОМУ. К�ЛЬК�СТЬ УСЬОГО ЗАПОР�ЗЬКОГО В�ЙСЬКА, ПРИЙНЯТОГО У П�ДДАНСТВО РОС�ЙСЬКОп �МПЕРАТРИЦ�.

В той час, як запорожц� безповоротно покинули ненависн� �м волод�ння кримського хана, так званий гетьман укра�нських козак�в Пилип Орлик усе ще намагався схилити �х до Криму й в�двернути в�д Рос��. Давно чекав Пилип Орлик сприятливо� нагоди, щоб вийти на �сторичну сцену, взяти в руки нац�онально-укра�нський прапор � позбавити свою батьк�вщину в�д ненависного йому московського ярма. Така нагода з'явилася у нього п�сля смерт� польського короля Августа II, коли вся Польща, а разом з нею � майже вся квропа под�лилася на два ворож� табори. Оск�льки р�дна дочка одного з претендент�в на польську корону, Стан�слава Лещинського, Мар�я була за французьким королем Людов�ком XV, то за Лещинського вступилася Франц�я, а до Франц�� пристали корол� - �спанський, дядько французького, сард�нський, брат французького, � король шведський. Тод� на б�к другого претендента, курфюрста саксонського Фр�др�ха Августа, стали германський ц�сар � всерос�йський �мператор. Але французький король, маючи величезну арм�ю з 350 000 чолов�к, почав в�йну в �тал��, здобув там у германського ц�саря корол�вство Ломбардське, княз�вства М�ланське й Мантуанське, дал� захопив волод�ння ц�саревого зятя, князя лотар�нгсько-го, а пот�м перекинув свою арм�ю через р�ку Рейн � спрямував п на В�день, столицю германського ц�саря. В цей час Оттоманська Порта поставила в бойову готовн�сть ус� сво� сили й також зайняла проти ц�саря загрозливу позиц�ю, а кримський хан рушив сво� численн� орди до меж Польщ�. У таких складних умовах н� ц�сар германський, н� його союзник �мператор рос�йський не могли н�де знайти соб� сп�вчуття й допомоги: Англ�я, Голланд�я, Дан�я, Прусс�я, Бавар�я й �нш� княз�вства, бачачи, як германський ц�сар � рос�йський �мператор Убеззаконно й богопротивноФ �валтують в�льност� й права Реч� Посполито�, в чуж�й держав� свав�льно розпоряджаються � виганяють законного короля Стан�слава Лещинського, в�дмовилися подати одному й �ншому якусь допомогу. Так ц�сар � �мператор -сам� створили соб� скрутне й вельми небезпечне становище, � цим становищем як щасливим випадком повинн� були скористатися ус� т�, кому дорога була Уматка в�тчизнаФ Укра�на. Саме таким був Пилип Орлик. В�н залишив македонське м�сто Салон�ки, пере�хав до м�стечка Каушан � зв�дти кв�тня 23 дня 1734 року звернувся з великим листом до запор�зького товариства. В тому лист� в�н зобразив спочатку все пол�тичне становище в квроп�; дал� докоряв запорожцям за зносини з Рос��ю � наводив вс�ляк� докази того, що саме тепер настав час, найщаслив�ший для зв�льнення в�тчизни в�д московського тиранського ярма, й називав цю справу такою священною, високим подвигом, задля якого можна не пошкодувати � власного життя. У� в такий зручний, щасливий, сприятливий � для в�йни зручний час ви, добр� молодц�. В�йсько Запор�зьке, дозволили соб� захопитися хитрими улесливими об�цянками московськими, як� вони р�дко коли виконують, а тим б�льше не виконають щодо вас, добрих молодц�в. В�йська Запор�зького й усього нашого народу, тому що з давн�х час�в вони заклят� вороги наш�. Я б не здивувався, якби ви, ваша мосць, добр� молодц�, В�йсько Запор�зьке, не зазнавши на самих соб� московсько� п�дступност�, перейшли на б�к Москви, та мене диву� те, люба брат�я моя, що ви, вже маючи, кр�м попередн�х доказ�в, жив� й св�ж�' приклади брехливо� об�цянки московсько� як на соб�, так � на в�тчизн� сво�й, легко, нерозважно й необачно йому в�рите. Х�ба випарувалося з вашо� пам'ят� те, як Москва, здобуваючи С�ч, приманила облесними об�цянками царсько� ласки в�йськову старшину й товариство до присяги й рубала �м у табор� голови? Як вона ще ран�ше, до здобуття Кизикермена, бажаючи обмежити й викоренити В�йсько Запор�зьке низове, самарськ� городки заселяла й Кам'яний Затон п�д приводом складання там во�нних припас�в � пров�анту уфундувала, обнад�юючи царськими грамотами, що по зак�нченн� в�йни з турками й татарами т� самарськ� городки й Кам'янозатонська фортеця будуть знесен� дощенту. Та чи ж виконана ця об�цянка? Як п�д час шведсько� в�йни, затягнувши на свою службу немало низового товариства й пооб�цявши йому свою платню, в Петербург його запровадила, а пот�м у каторги порозсилала, де козаки й погинули. Не сумн�ваюся, що Москва, бачачи зв�дусюди в�йну важку й небезпечну, потура�, лестить вам, золот� гори об�ця�, жалуванням грошовим ут�ша� � вс�ляк� в�льност� об�ця�, але що трапиться з вами по зак�нченн� � до якого нещастя � згуби ви тод� д�йдете? Сам� тод� д�зна�тесь � шкодуватимете, що нерозважно й легковажно, не озираючись на задн� колеса, вчинили, так само, як тепер ц�лий народ укра�нський, брат�я ваша, р�дня й сп�вв�тчизники ваш�, не послухавши щирих � правдивих розпоряджень з боку пок�йного славно� пам'ят� гетьмана Мазепи, сам� на себе чинять жал�сн� й сл�зн� нар�кання, пов�ривши неприязним � брехливим московським об�цянкам; ц� об�цянки п�дписан� були в грамотах власною царською рукою, оголошен� по вс�х м�стах Укра�ни, прочитан� вголос по вс�х церквах повсюди й у св�доцтво виконання �х самого Бога закликали й усе В�йсько Запор�зьке городове й низове � весь народ запевняли, що права й в�льност� в�йськов� н�коли й н� в чому на в�чн� часи з боку Москви не будуть н� порушен�, н� зламан�; навпаки, вс� люди в�йськов� й посполит� житимуть завжди при таких в�льностях, при яких вони жили у дн� славно� пам'ят� пок�йного гетьмана Богдана Хмельницького. А як стримала Москва сво� присяжн� об�цянки - це гаразд в�домо не т�льки вам, добрим молодцям, а й усьому св�тов�. Щоправда, спочатку Москва потурала всьому укра�нському народов�, обдаровувала грошима всю старшину й усе значне в�йськове й городове товариство, над�ляла �х соболями, роздавала ма�тки, але все це робила до того часу, доки не здобула перемогу над шведами п�д Полтавою, п�сля чого в�дразу ж ввела на Укра�ну в�йська сво� й розм�стила �х повсюди на квартири по м�стах � по селах, не зв�льняючи в�д в�йськових посто�в н� будинк�в генерально� старшини, н� полковничих, н� поп�вських, н� простих козацьких. Пот�м, т�льки-но Москва зак�нчила в�йну з шведами � встановила з ними мир, в�дразу ж ус� присяжн� й п�дтверджен� царськими грамотами об�цянки в�дм�нила, вс� в�льност� поламала, суд � сво� закони лют� в Укра�н� запровадила � встановила, а наш� в�йськов� знищила, гетьманський лад викор�нила, якийся колег�ум з 12 ос�б (великорос�йського) народу, краще сказати з 12 лютих кат�в складений у Глухов�, затвердила; ц� люди у наших майно в�дбирали, одному з �ншим розмовляти не дозволяли, тиранськи мучили, батожили, на тортури тягнули, ребра ламали, немов свиней пов'язавши, на вогн� смажили, смолою киплячою поливали, в�шали, голови рубали, четвертували й численн� �нш� катування, у св�т� нечуван�, народов� нашому чинили! � коли генеральн� особи, полковники, старшина, з ус�м городовим Запор�зьким В�йськом � з ус�м народом, пок�рно й сл�зно через сво�х посл�в почали просити царську величн�сть про дарування прав � в�льностей � нагадувати про дотримання царського слова й п�дтверджених грамотами об�цянок, тод�, вс�х забравши й до Петербурга п�д вартою в�д�славши, одних замучили, �нших у заслання позасилали, трет�х до тяжко� в'язниц� посадили, у як�й багато рок�в страждав � сам кривоприсяжця � в�дступник наш, пок�йний миргородський полковник Данило Апостол який добре Москв� прислужився, зламав свою присягу й перейшов в�д нас на супротивний б�к; за нього ви, добр� молодц�, покинувши мене, вашого гетьмана, не ст�льки в�льними голосами обраного, ск�льки до прийняття того уряду змушеного, повинн� у ваш�й церкв� багато л�т Бога молити за ту його для вас послугу, що в�н рекомендував Москв� еала�ана для зруйнування запор�зько� С�ч�. Нарешт� Москва, бажаючи не т�льки знесилити В�йсько Запор�зьке, а й зовс�м винищити його, знайшла до того зас�б: копання там, десь у далекому краю, якогось каналу й побудова у Перс�� фортець: пославши на к�лька м�сяц�в за указами десятки тисяч козак�в, одних з них тяжкими й незвичними роботами вигубили, �нших голодом заморили, а трет�х борошном, гнилим, протухлим, з ящ�рками � з вапном п�дм�шаним, потру�ли. Зметикуйте, добр� молодц�, В�йсько Запор�зьке, до яких �дете ви, чи вже в�д�йшли приятел�в! Пишу все те, про що й ран�ше багаторазово й широко писав вам для остороги, добрим молодцям, � якщо знайдете у чомусь неправду, викрийте мене. Та т�льки спод�ваюся, що н�хто, нав�ть з ворог�в мо�х, не знайде в тому брехн�, бо все, що я раджу вам, в�д чого застер�гаю, все те в�домо всьому св�тов� � багато з вас, т�каючи в�д московського тиранства, були самовидцями всього того, можуть п�дтвердити слушн�сть мо�х сл�в. Питаю я вас, добрих молодц�в. В�йсько Запор�зьке: що ви, п�сля вашо� присяги, складено� на непорочному �вангел��, принесли в�тчизн�, батькам, ваш�й брат��, родичам � всьому народов� укра�нському, в�ддаючись п�д владу й панування московське? Чи пол�пшилися в�д того права й в�льност�, Москвою порушен� й в�д�бран�? Чи ви домовилися й на тому м�цно утвердилися, щоб Москва на майбутн� часи гетьманський уряд, м�ста у свою владу не в�дбирала й в�йськами сво�ми не обсаджувала? Чи ви домовилися про те, щоб Москва не нав'язувала вам силою в гетьмани москаля чи якогось волошина � надала В�йськов� в�льне на гетьманський уряд обрання? Чи в�йська московськ� з Укра�ни будуть виведен� й н�коли на пост�й не будуть ставати в н�й? Чи москал�, волохи, серби й �нш� чужинц�, як � перехрести в�д уряд�в в�йськових будуть в�дставлен�, а на �х м�сця заслужених козак�в оберуть � поставлять? Чи козаки, кр�м звично� для них в�йськово� служби, н� до яких важких � незносних роб�т не будуть змушуватися? Чи з Полтави, Глухова й �нших, кр�м Ки�ва, Черн�гова й Переяслава, м�ст москал�в випровадять? Чи м�ста й села, роздан� в п�дданство р�зним особам народу московського, волоського й сербського, у них в�дберуть � п�д гетьманську владу в�ддадуть? Чи ви, добр� молодц�, застрахували себе в�д того, щоб Москва у права наш� не втручалася, а сво�, на Вкра�н� встановлен�, зовс�м знесла, людей наших до суд�в сво�х не волочила, справ н�яких не судила, людей наших н� смертю не карала, н�якими подарунками, данинами, п�дводами далекими й �ншими незл�ченними тягарями не обтяжувала? Чи, врешт�, В�йсько городове Запор�зьке й низове надал� при сво�х правах � в�льностях, н� в чому н�коли не порушених залишатиметься й гетьманському рег�ментов�, а не влад� й вел�нням во�вод � генерал�в московських коритиметься? Знаю гаразд, що ви, добр� молодц�, В�йсько Запор�зьке, все те облишивши й н�якого захисту й полегшення в�д тягар�в � в�д московського тиранства н� В�йську, н� посполитому людов� не вчинивши, облишивши вс� сво� уг�ддя, майно � здобич� у Дн�пр�, в Буз� й у вс�х по обидва боки Дн�пра р�чках � полях, Москв� належних, переда�ться на московську, соб� й усьому народов� неприязну й ворожу сторону. Хочу, отож, знати, де ви, добр� молодц�, В�йсько Запор�зьке, задумали й урадили С�ч соб� заснувати й фундувати? Зв�сно, по той б�к Дн�пра. Але турки й татари вам того не дозволять, бо той край, де були найкращ� ваш� уг�ддя й ужитки, а саме: по Самар� й �нших м�сцях, в�ддан� Москвою � п�дтверджен� мирними договорами на в�чн� часи турко-татарам � обмежен� по Ор�ль р�ку; про те ви сам�, добр� молодц�, зна�те, тому до турецьких ком�сар�в вислали для розмежування � в�йськове товариство. По цьому, л�вому боц� Дн�пра Москва н�де, кр�м Ки�ва, Трип�лля й Василькова, н� п'яд� земл� не ма�, нав�ть � сама Стара С�ч (Чортомлицька) не належить �й � на в�чн� часи не належати- ме Москв�, що й затверджено мирним договором м�ж Портою � Москвою спочатку п�д Прутом, пот�м у Стамбул� � врешт� в Адр�анопол�. А вся сього-б�чна пустеля з полями, р�ками й р�чками почасти до Реч� Посполито�, польсько� Укра�ни в�д�йшла й давн�м Карловицьким договором п�дтверджена; почасти туркам � татарам по самий Очак�в належить. Зважте, добр� молодц�, В�йсько Запор�зьке, � обм�ркуйте вашими мудрими головами, де сядете п�д московським пануванням, де матимете здобич� в�д сол�, в�д риби, в�д зв�ра, де пас�ки сво� матимете, де пастимете сво� череди, що розмножилися п�д обороною хана його милост�? Зв�сно, Москва не захоче для вас н� з турками, н� з татарами воювати за т� земл� по обидва боки Дн�пра,- навпаки, рада буде, щоб нав�ть �мен� вашого запор�зького низового не було, як це вже постановив був неб�жчик государ цар Петро Олекс�йович, т�льки чекав зак�нчення в�йни з� шведами. Через неможлив�сть оселити вас, добрих молодц�в. В�йсько Запор�зьке, по обидва боки Дн�пра Москва зд�йснить давн�й св�й зам�р � ворож� задуми: забравши вас. В�йсько Запор�зьке, зашите за р�ку Волгу й тим викор�нить нав�ки � гн�здо в�йськове, й �м'я В�йська Запор�зького низового. До кого тод� у сво�му нещаст� звернетесь ви по допомогу? Тод� вже н� турки, н� татари, н� поляки не захочуть н� прийняти, н� захищати, н� обороняти вас, бачачи ваш тепер�шн�й безчесний � ганебний вчинок. Признаюся вам, добрим молодцям, мил�й брат�� мо�й, що я соромлюся тепер не т�льки перед Портою Оттоманською, а й перед корол�вською величн�стю французькою, польською � шведською через вашу нестал�сть, оск�льки Порта Оттоманська й ус� т� монархи були пов�домлен� й опов�щен� мною в багатьох листах (у Салон�ках я не сид�в даремно, склавши руки протягом 12 рок�в) про мужн�сть, в�двагу � пост�йну, непохитну й присяжну готовн�сть зв�льнити в�тчизну й нам�ри ваш�, отож об�цяли нам, за допомогою божою й за готовност� найсв�тл�шого хана, уповн� зичливого й прихильного до нас, допомагати нам � в�йною, � мирними договорами. Не забувайте, добр� молодц�, про складену вами разом з� мною на непорочному �вангел�� присягу захищати в�тчизну в�д тяжкого й нестерпного гн�ту московського. Пожал�йте батьк�в, брат�в, родич�в � вс�х земляк�в ваших, обтяжених знущаннями, грабунком � нестерпним московського панування ярмом, а що найб�льше, не мають вони вол� н� в майн�, н� в житт�, н� у здоров'�, н� в ж�нках, н� в дочках сво�х в�д в�йськ московських, повсюди по м�стах � селах на квартирах розташованих. Будуть вони на вас, добрих молодц�в, плакатися й Бога на помсту кликати, якщо ви �х в�ддасте у ще б�льшу й тяжку неволю сво�м переходом до Москви. Вони на нас, п�сля Бога, мають пост�йну над�ю, як про те мен� часто переказували ченц� ки�вських � �нших укра�нських монастир�в � р�зн� купц�, як� компан�ями ходять через Салон�ки до свято� Афонсько� гори. Отож, не залиште, добр� молодц�, безпом�чно� в�тчизни сво��! Не сумн�ваюся, що Москва, якщо ще не встигла притягнути, то напевно намагатиметься притягнути вас до присяги на в�рн�сть соб�, та сумн�ваюся в тому, щоб та сама Москва захот�ла присягнути з� свого боку на збереження всього того, чим вас, добрих молодц�в, обнад�ю�, чого вона н�коли не вчинить, а якщо � вчинить, то до б�льшого ошуканства, щоб тою брехливою присягою скор�ше знадити � згубити вас. Знайте � те, добр� молодц�, що та присяга, якщо т�льки ви �� склали, не чинна � перед Богом не гр�шна, бо, присягнувши попередньо одностайно на зв�льнення в�тчизни, тепер ви присягнули лукаво, а чи ж можна присягати на погибель в�тчизни? А до того ж Москва, узявши з вас присягу, як захоче, так з вами � з в�тчизною нашою вчинить, � тод� присяга ваша й душу вашу занапастить, � в�тчизну в безодню кине, � в�льностей позбавить. П�сля всього цього прошу вас, добрих молодц�в, В�йсько Запор�зьке, в �м'я любов� до в�тчизни й перед Богом вчинено� присяги про оборону в�тчизни до останньо� крапл� кров�, облишити св�й нам�р, який ви зд�йснили чи ще т�льки збира�теся зд�йснити про перех�д на ворожий вам � в�тчизн� б�к, скористатися виг�дним � щасливим часом, що зараз нам випав, за таких великих � непереможних для виконання наших священних обов'язк�в; в �ншому раз� через наи�у нестал�сть ми втратимо цей момент для зв�льнення нашо� любо� батьк�вщини � н�коли вже такого не побачимо й до к�нця дн�в не дочека�мося. Звертаю, врешт�, вашу увагу, що я тут, залишаючись при його милост� ханов�, маю уважне, пильне й невтомне про вас старання � збагнув ц�лковито його ханську мил�сть, що в�н за натурою - пан, ласкавий до вас, добрих молодц�в, В�йська Запор�зького, ус�м серцем прихильний � вс�лякого добра вам � в�тчизн� наш�й зичливий; сл�д т�льки, щоб ви, добр� молодц�, в�дгукнулися до його хансько� милост� листом через сво�х посланц�в � запевнили його, що н�коли не збира�теся переходити на московський б�к � в�дходити в�д оборони й володарювання його хансько� милост�, а залиша�теся в готовност� до во�нного походу на перший його хансько� величност� указ. Запевняю вас християнською сов�стю, що не шкодуватимете � не т�льки платню, а й належну винагороду за свою працю й подвиги матимете в польськ�й сторон� й отрима�те пожитт�в� й виг�дн� посто�. Все це пишу вашмосцям, добрим молодцям, В�йську Запор�зькому з ревност� � в�д щиро� мо�� до вас � до в�тчизни любов� й приязн�, з якою до вас � зостаюся щиро зичливий всього добра приятель � брат, Пилип Орлик, гетьман В�йська Запор�зькогоФ Разом з листом Пилипа Орлика запорожц� отримали листа й в�д хана Каплан-Г�рея. Лист хана доставив у С�ч Угетьман � стражникФ дубосарський �, за в�йськовим звича�м, його прочитали разом з листом Орлика на загальн�й рад�. У сво�му лист� хан знову запрошував запорожц�в п�д свою протекц�ю � давав �м м�сце для заснування Коша Ууниз Дн�пра, до Олешок, до Кардаши-на й до Сирт�Ф, об�цяв утримувати �х у попередн�х вольностях дн�прових � милост� й наказував слухатись � за вождя вважати Упана гетьмана Пилипа Орлика, який прибув за указом Порти Оттомансько� з м�ста Солуня в особисте розпорядження хансько� величност�Ф Та марно Пилип Орлик � Каплан-Г�рей зверталися до запорожц�в. Попри вс� докази, попри всю красномовн�сть Орлика, запорожц� залишалися ц�лком байдужими як до нього особисто, так � до його покровителя, кримського хана. Покладаючись на мил�сть рос�йсько� �мператриц� й на слова графа Вей-сбаха, який об�цяв захищати Запор�зьке В�йсько в�д татар у випадку �хньо� появи поблизу рос�йських кордон�в, запор�зьк� козаки послали травня 8 дня в�дпов�дь Пилипов� Орлику й Каплан-Г�рею � в тих в�дпов�дях Упрямо в�д �хнього послуху в�дмовилися � в п�дданств� �мператорсько� величност� декларувалисяФ ^ У лист� до Орлика запорожц� вказували на вс� поган� вчинки кримських хан�в щодо козак�в за весь час �хнього життя п�д кримською протекц��ю: в�дкрито заявляли Орликов� про те, що не Москва козакам листи Узнадлив�Ф писала, а сам� козаки чоломбитн� посилали до царсько� величност� з нев�дступними проханнями прийняти запорожц�в Удо попередньо� ласки й милост�Ф, яку вони, врешт�, тепер отримали. Вони радили й самому Орликов� зробити те саме, що все В�йсько зробило, � доводили, що якщо хан, з'�днавшися з Орликом, здобуде Укра�ну, то все одно отрима� �� не Орлик, а хтось �нший, котрий глумитиметься над нею, як глумилися поляки, пересл�дуючи православну в�ру й насаджуючи в народ� ун�ю. А на завершення листа запорожц� просили Орлика залишити �х ц�лковито в споко� � не писати б�льше н�яких лист�в, бо тепер вони вже п�ддан� не кримського хана, а рос�йсько� �мператриц�, котр�й служитимуть до останн�х дн�в свого життя Уз роду в р�д � ставатимуть за щасливе волод�ння �� � всього християнського посполитого людуФ У лист� до кримського хана Каплан-Г�рея запорожц� писали те саме. Вклоняючись аж до земл� ханськ�й милост� � вдруге дякуючи ханов� за хл�б, за с�ль � за протекц�ю, виявлену ним протягом к�лькох рок�в усьому В�йськов�, запорожц� в�дверто заявляли йому про те, що вони бажають жити п�д обороною рос�йсько� православно� государин� й в�чно служити вс�м �� наступникам. Багато зазнали запорожц� кривд � в�д ногайських татар, як� захопили вс� степов� уг�ддя в�д Великого лиману вгору до порог�в Дн�пра, � в�д кримських татар, котр� грабували н� в чому не винних запорожц�в за вт�кач�в з Криму, за зникнення татарсько� худоби й ус�лякого майна , � в�д лях�в, котрим хан дозволяв в�шати козак�в, як� вирушали у Брацлав � в �нш� м�ста по рибу, � в�д �х милост� Адил-Г�рея й колишнього хана Менгл�-Г�рея, коли п�сля �хньо� м�жусобно� боротьби н� в чому не винних п�втори тисяч� запорожц�в в�ддали на каторги, в�д азовських татар, котр� не раз нападали б�ля р�чки Кальм�уса на запорожц�в, як� ходили по зв�ра. Та й тепер, якби запорожц� п�шли за ханом проти поляк�в, то могло б статися те саме, що сталося п�д час походу з Адил-Г�ре�м: тод� б запорожц�в або в далек� м�сця попродавали, або ногайц�, забравши, порубали, як порубали вони ш�стьох запорожц�в, як� ходили до м�стечок на р�ц� Орел�. Внасл�док усього викладеного Запор�зьке низове В�йсько й вир�шило схилитися п�д державу православного монарха, щоб не гинути Ув нев�домих нападахФ . Обидва листи, лист Пилипа Орлика й лист хана Каплан-Г�рея, � коп�� з власних сво�х в�дпов�дей запорожц� в�д�слали через колишнього кошового отамана �вана Б�лицького з ш�стьма товаришами графов� фон Вей-сбаху до Ки�ва. При цьому, користуючись такою нагодою, кошовий отаман Малашевич � все запор�зьке товариство просили графа пропустити Б�лицького до Петербурга для подання на найвище �м'я чоломбитно� про дозв�л В�йську Запор�зькому на випадок протесту з боку кримського хана й турецького султана за те, що козаки зайняли нове урочище, залишити В�йськов� т�льки те м�сце, де воно заснувало К�ш св�й, бо Уте м�сце в�д давн�х л�т низовому В�йськов� належить � н�ким не обмеженеФ. За це козаки об�цяють в�рно до к�нця дн�в сво�х рос�йському престолов� служити й усьому великорос�йському й укра�нському народов� сторожею бути. Козаки й тепер готов� на допомогу рос�йському в�йськов� виставити тисячу товариства на той час, який вкаже сам граф, хоч усього В�йська, доки ще л�то, вони з�брати не можуть, бо, користаючись л�тн�м часом, козаки розбрелися хто до пониззя Дн�пра, хто на р�чки польов� для рибальства. Граф Вейсбах, отримавши такого листа, похвалив запорожц�в Уза мудру до зрадника й до хана на листи �хн� в�дпов�дьФ, просив � надал� так� листи доставляти йому, а посланц�в в�д гетьмана й в�д хана в себе затримувати, за що об�цяв робити про них найнижч� донесення й доставляти всьому В�йськов� р�зн� милост�. А щодо посольства �вана Б�лицького з товаришами в Петербург, граф писав кошовому, що в�н спочатку хот�в дочекатися повернення з� столиц� колишнього судд� Решетила й отамана Прокопа Федор�ва, яких В�йсько послало до столиц� з ц��ю ж метою; але пот�м на наст�йне прохання Б�лицького послав його з трьома кур�нними отаманами до столиц�, а трьох його товариш�в повернув до Коша. Через цих товариш�в граф Вейсбах оголосив усьому В�йськов�, що козаки можуть на зайнятих ними м�сцях жити безперешкодно; а якщо татари спробують на них напасти, просив негайно спов�стити його про це, щоб послати до запорожц�в заг�н рос�йського в�йська, розташованого на правому боц� Дн�пра; а доки татари не чинитимуть н�яких на козак�в напад�в, жити спок�йно й не завдавати �м н�яких кривд. А на запит кошового �вана Малашевича, на який час в�н повинен випадок в�йни поЬ�льше коней � рушниць � виступити в пох�д з коша за першим до В�йська листом, а тим часом Ув�льно на сво�х наданнях справи провадитиФ . Пок�нчивши раз � назавжди з Кримом, кошовий отаман �ван Малашевич � все запор�зьке низове товариство склали травня 29 дня ориг�нальну записку на Употомну пам'ятьФ про те, ск�льки рок�в В�йсько Запор�зьке низове п�д протекц��ю кримського хана мешкало � в яких м�сцях Кошем чи С�ччю сид�ло ''. 3 ц��� записки видно, що п�сля зруйнування Чортомлицько� С�ч� запорожц� спочатку оселилися в Олешках, б�ля Кардашинського лиману, � прожили там 19 рок�в; пот�м з Олешок п�днялися вгору Дн�пром й с�ли на м�сц� старо� Чортомлицько� С�ч�. Проживши у Чортомлицьк�й С�ч� два роки, пустилися до гирла р�чки Кам'янки � прожили там чотири роки. В�д Кам'янки п�днялися до урочища Базавлука й березня З� дня 1734 року ос�ли на р�ц� П�дп�льн�й, проживши всього п�д кримською протекц��ю 25 рок�в. УПерве, когда покоино Иоан Мазепа гетман пресв�тл�ишому православному монарс� московскому с�� �сть покоиному Петру Алекс�евичу, первому �мператору, зм�нил, а до короля швецкого пристал й Войско ж Запорож-ское низовое указами й прел�снь�ми свойми писмами до тоеи ж зм�ни своей привабил, то, по разорен�ю воиском московским за тую зм�ну старой С�чи, якая бь�ла при Чортомлику над Скарбним, Войско Запорожское низовое оттудова вниз Днепра в року 1709-м мая 12 числа избигши й совокупив-шися своим же воиском, якая часть бь�ла' при помянутом Мазепе к шведу, когда он, король швецк�й значне под Полтавою того ж року 1709 �юня 27 числа от воиска ж московского поб�жден зостал, тамо на низу Днепра под крь�мскую державу за Девлет-дерей хана удавшися. С�ч бь�ли себ� при Олешках й Кардашину над Конскою завели, где л�т девятнадцать мешкаль� й пакь� збунтовавшь�ся й кошевого себ� Йвана Гусака изобравши й раскол между собою учинивши, на тое ж вь�шпомянутое старое м�стце й к Чор-гомлику вгору Днепра сошедль� й С�чью два года сь�д�ль�. А потом за Делль�-дерей хана указом вниз Днепра спустившь�ся вь�шше Казь�керме-на над Каменкою в третом м�стцу й с�ли буль� Кошем й четнре года мешкали, що чь�нь�ть под крь�лом в ть�х трех м�стцах вс�х л�т числом двадесять й пять зоставалм й за бла�'оразсуднь�м поводом й урядом на тот час Его Милость� пана Йвана Малашевича атамана кошевого кур�ннаго Пашковска-го, гдь� Каплан-Дерей, хан крь�мск�й, з гетманом Орликом Станиславу Лещь�нскому из ордами свойми ишол на помощь под Хотин й Камянец По-долск�й проть� Саса , короля полекого й проти воиска московского, хотя-чи его королем полским постановить, й Войско Запорожское низовое туда ж хан крь�мск�й затягал во помощ, то в той час не изволившь� рук на войско християнское поднимать й жал�ючи кревнь�х своих й всего народу християнского малоросс�йского, жеби орда, вибравши в неволю, не запровадила з тоеи помянутой Камянской С�чи а протекц�й крь�мской в року вь�ш описанном 1734-м марта 28 числа рушившись суд... водним й трактом степовим й прибувши того ж марта З�-д вгору Днепра � вншьше Базавлука над Подполною м�стце изобравши. Кошем по прежнемупод влад�н�ем своего веленно вь�шеименованнаго ж року й дня записать й лутшаго в�роят�я, кто сего потребоват иметь, воисковою кошевою печатью при Кош� Подполной утвердитьФ '''. За р�к до того, як запорожц� на чол� з кошовим отаманом �ваном Малашевичем покинули Кам'янку й перейшли на Чортомлик, помер головний руш�й под�й у Запор�жж� з 1707 до 1728 року Костянтин Горд��нко. Про останн� дн� Горд��нка не в�домо н�чого. З абсолютною певн�стю можна лише сказати, що в�н залишався в�рним соб� до останн�х сво�х дн�в. Ненавидячи Москву, Горд��нко вс�ляко дбав про те, щоб утримати запорожц�в у Криму, але врешт�-решт зазнав невдач� й нав�ть жорстоко� зневаги в�д товариства. Як прожив Горд��нко останн� роки свого життя, з 1728 до 1733 року, на те нема� жодних вказ�вок. На кам'яному високому хрест�, встановленому на правому високому берез� Дн�пра над великою земляною могилою, що збер�гся, незважаючи на час � руйн�вну стих�ю, до нашого часу б�ля насипу колишньо� Кам'янсько� С�ч� ^, � таке: УВо имя отца й енна й святаго духа зде опочиваеть рабь бож�й Константин Горд^евич атамань кошовий: славнаго воиска запорозского низового а куреня платн^ровского: преставися року 1733 мая 4 числаФ. На зах�дному боц� хреста викарбуван� п�вм�сяць, зображення хреста й мовби кв�тки, на сх�дному вир�зьблен� розп'яття й арматура Запор�зького В�йська . З т��� обставини, що на хрест� кошового названо Горд�йовичем, а не Горд��нком, можна зробити висновок, що пр�звище Горд��нка було зовс�м не пр�звищем, а радше пр�звиськом по батьков�, як це часто бувало у запорожц�в, та й тепер бува� в укра�нц�в ; справжн� ж його пр�звище могло бути �ншим, можливо Головко, може Гординський чи Городецький, як про це св�дчить �сторик Запор�жжя середини XVIII стол�ття. Той же �сторик каже, що в Костянтина Горд��нка був син Василь Головко, який жив п�сля смерт� батька в тому-таки Платн�р�вському курен� ^. А з т��� обставини, що Горд��нка п�сля смерт� вшанували спорудженням велико� могили й монументального кам'яного хреста, сл�д розум�ти, що його не зовс�м забули товариш� � що в нього були щир� в�ддан� йому друз�. Зв'язок Горд��нка з Мазепою в останн�й час перед Полтавою, та й оп�сля не�, зробив �м'я цього кошового непопулярним серед укра�нсько� черн� взагал� й запор�зько� зокрема. Та Горд��нко не любив Мазепу � якщо простягнув йому руку допомоги перед Полтавською битвою, то вчинив це не задля самого Мазепи, а задля т��� �де�, яку сам плекав у сво�й душ�. Костянтин Горд��нко � найвидатн�шим з кошових отаман�в к�нця XVII � початку XVIII стол�ття, який узяв на себе см�ливе завдання що б там не було зберегти вольност� козацьк� в�д посягань московського уряду, але, на жаль, не досягнув сво�� мети й л�г �з болем у серц� � з великою г�ркотою на душ� в похмуру могилу. Життя ц��� людини, сповнене траг�зму й розчарування, надзвичайно повчальне. Така людина, як Костянтин Горд��нко, здавалося, спец�ально з'явилася на �сторичн�й сцен�, аби на �� приклад� яскрав�ше й наочн�ше показати, наск�льки марна боротьба окремих, хоч � сильних волею, ос�б з духом �стор��, з �� могутн�м � нев�дворотним плином. Горд��нко мав безумовний хист полководця, набагато переважаючи в цьому свого сучасника гетьмана Мазепу. Беручи близько до серця �нтереси сво�� в�тчизни й намагаючись проникнути в далеке майбутн�, Горд��нко в�дкрито повставав проти прагнення московського уряду, який, будуючи фортец� в самому Запор�жж�, хот�в накласти руку на споконв�чн� права й вольност� козацьк�, � був палким поборником внутр�шньо� автоном�� � незалежност� Запор�жжя в�д Москви. Але, не знаючи н� в чому м�ри, людина надто пристрасна й запальна, Горд��нко в останньому випадку доходив до крайнощ�в � вс��ю сво�ю д�яльн�стю виразно дов�в, що йому чуже було �сторичне усв�домлення �дност� вс��� Велико� й Мало� � Б�ло� Рос�� в лон� православ'я � п�д �диною державною владою. Тому цей кошовий, г�дний кращо� дол�, вмер, проклятий Москвою � г�рко зневажений власним товариством. Вт�м, не можна не в�ддати належного ц�й людин� могутньо� вол� за те, що в�н � сам з собою не лукавив, � щодо �нших не кривив душею, а завжди в�дкрито обстоював сво� переконання, якими б вони не були в очах його сучасник�в � далеких нащадк�в. Так чи �накше, але запорожц� не п�шли за радою Горд��нка й, поховавши свого сумнозв�сного кошового отамана, назавжди залишили волод�ння Криму. Перейшовши п�д владу Рос��, вони чекали т�льки в�двертого визнання �х рос�йською �мператрицею синами рос�йсько� в�тчизни. Вони з великим неспоко�м чекали повернення сво�х депутат�в з Петербурга � вс� над�� сво� в цьому випадку покладали на свого найближчого захисника й заступника графа фон Вейсбаха. Червня 5 дня граф Вейсбах спов�стив Ушляхетного й високошановногоФ кошового отамана �вана Малашевича про те, що колишн�й запор�зький суддя Решетило й отаман Прок�п Федор�в уже повертаються з Петербурга на К�ш. У Петербурз� �х допустили на оч� �� �мператорсько� величност� � Уусно в�д �� величност� обнад��ли про в�дпущення всьому низовому Запор�зькому В�йськов� провини � про утримання всемилостиво� �� �мператорсько� величност� протекц��Ф; а перебуваючи в Петербурз�, мали вони вс�лякий достаток � отримували найвищ� милост�: на утримання п�сля при�зду, з 15 дня, 110 карбованц�в на вс�х � при в�дпуску назад кожному по 100 карбованц�в � одягу на 77 карбованц�в, кр�м того, окремо в�д самого графа Вейсбаха в м�ст� Ки�в� на дорогу на вс�х 150 карбованц�в '^ Розташовуючись Кошем в урочищ� Базавлук, на р�ц� П�дп�льн�й, запорожц� вважали, що це м�сце по праву належить Рос��. �накше дивились на це турки: вони надал� заявляли, що урочище Базавлук було, за укладеним мирним трактатом, власн�стю Порти. З огляду на це для вир�шення сп�рно� справи призначили турецького уповноваженого Едикл�-агу, про що турецький уряд оф�ц�йно спов�стив рос�йського резидента в Константинопол�, а рос�йський резидент послав зв�стку про це графов� фон Вейсбаху. Граф Вейсбах перебував тод� в Б�л�й Церкв�, куди до нього через Ки�в по- �хав в�д бендерського паш� Нумана гонець Шатир-Ал�-ага з запитом, чи достатньо буде для вир�шення суперечки одного турецького ком�сара Едикл�, чи ж разом з ним повинн� при�хати й �нш�. Граф Вейсбах, отримавши таку зв�стку, викликав до себе кошового отамана �вана Малашевича Уз небагатьма в�рними отаманамиФ. Викликаючи до себе запорожц�в, граф усе-таки не хот�в, щоб вони зустр�лися з бендерським посланцем. Тому в той час, як запор�зьк� депутати, ви�хавши з С�ч�, наближалися до Б�ло� Церкви, граф Вейсбах поквапився послати прямим трактом з Ки�ва до Бендер присланого бендерським пашею дов�реного ком�сара Шатир-Ал�-агу з поручником Наковальниним. Шатир-Ал�-аз� оголосили, що граф повинен ви�хати з Б�ло� Церкви для огляду укра�нських полк�в � тому сп�шить в�дпустити додому ком�сара, Уне захоплюючи Б�ло� Церкви з належним вдоволеннямФ. В�дпускаючи Шатир-Ал�-агу в Бендери, граф Вейсбах послав йому листа для вручення бендерському паш� Нуману. В лист� до Нумана граф писав, що з рос�йського боку н�яких на урочищ� Базавлуц� буд�вель не робиться, що для детального огляду того урочища достатньо буде одного ком�сара в�д Порти, Едикл�-аги, що Рос�я ма� твердий нам�р утримувати з осяйною Портою в�чний мир � що запорожцям наказали н�яких суперечностей � н� в чому не чинити осяйн�й Порт� ^�. Тим часом вересня 2 дня до Б�ло� Церкви з'явився до графа Вейсбаха кошовий отаман �ван Малашевич. З ним, кр�м в�рних отаман�в, були в�йськовий писар, в�йськовий осавул, д�ди чи старшина � прост� козаки, усього 153 козаки. Граф прийняв ус�х козак�в з особливою Упри�мн�стюФ � пояснив �м, що зайнят� ними м�сця турки вважають належними не до Рос��, а до Порти, а тому для уникнення великих непри�мностей � для збереження мирного рос�йсько-турецького трактату радив залишити зайнят� в�йськом урочища й перейти в кордони �мператорсько� величност�. Вислухавши таке прохання, кошовий отаман � все його товариство порадилися м�ж собою � пот�м в один голос заявили, що коли справд� турки вважають те поселення в урочищ� Базавлук порушенням мирного рос�йсько-турецького трактату, то В�йсько може перейти й на �нше м�сце. На п�дтвердження цього кошовий � все товариство при ньому склали присягу на Ув�рну службу й в�чне буття �мператорськ�й величност�Ф. Письмова в�дпов�дь запорожц�в була такою. УМи, нижче п�дписан�, В�йська Запор�зького низового отаман кошовий з кур�нними отаманами й посполитим товариством щодо наказу його св�тлост� графа фон Вейсбаха у в�дпов�дь допов�да�мо. А саме: коли до нас, В�йська Запор�зького низового присланий в�д Порти Оттомансько� для огляду земл�, на як�й ми нин� Кошем ос�ли, � фортец� Едикл�-ага прибуде, то ми його так приязно приймемо й намагатися будемо, аби в�н м�г визнати й п�сля повернення свого в Царгород оттоманськ�й Порт� допов�сти, що та земля до нас вельми належить �� �мператорськ�й величност�, всемилостив�й наш�й государин� у волод�нн� бути, ан�ж би Порта оттоманська могла претендувати, так щоб коли та земля була �� �мператорсько� величност�, для чого по сей час про не� не було подання, але проти того будемо в�дпов�дати, що ми за злочини батьк�в наших у високому гн�в� �� величност� перебували, тому для нас, коли ми довго були п�д �хньою турецькою протекц��ю, � земля та була не потр�бною, � ми �� не вимагали, � та земля начебто �м належала. А нин�, коли ми за т� злочини батьк�в наших у �� �мператорсько� величност� всемилостиве вибачення отримали � у свою природну протекц�ю повернулися, то й та земля очевидно з нами залишиться, про що сам�й Порт� в�домо, що нам з рос�йського боку й м�ж Портою розмежування � про не� не згадувалося. А що татари свою худобу в тих м�сцях, у котрих ми нин� Кошем ос�ли, утримували � то в над��, що ми п�д �хньою протекц��ю перебували � в тому �м не противилися, особливо тому, що ще довол� земл� залишиться як нам, так татарам. Тому нин� ми збира�мося задля доброго сус�дтва �м, татарам, сво�� худоби там утримувати не в�дмовляти. Ми гаразд зна�мо, що турки, як � сам хан кримський, щодо нашого переходу й нин�шнього нашого нового Коша н�чого б не згадували й збер�гали мовчання, � згаданий прибулий Едикл�-ага з Царгорода не був би в�дряджений, якби не те, що Орлик над�слав сво� подання туркам � хана безупинними сво�ми намовами не змушував, щоб той його подання � донесення Порт� оголошував, � про те в�н, Орлик, невсипущ� старання чинить � з того резону, що йому немала винагорода � д�тям його (якби нас, В�йсько, до себе притягнути м�г) немала частина земл�, як �хньо� власно�, на в�чн� часи об�цяна, з чого надал� невластив� й шк�длив� справи трапитись можуть, задля чого в�н, Орлик, удень � вноч� пише про те й мислить, але, як вида�ться, уже в немилост� перебува�, оск�льки сумн�ва�мося, щоб в�н. Орлик, т� справи, як� силку�ться зд�йснити, завершити й осягнути м�г. Як ми вважа�мо, турки сам� сво�ю арм��ю ханов� н�коли не допомагатимуть, також для згаданих причин з �� �мператорською величн�стю в�йни починати не будуть, отож хоча б вони й декларували в�йну, то вона з французько� �нстигац�� � не з� згаданих резон�в почнеться, незважаючи на те, чи ми з нин�шнього нашого Коша кудись на �нше м�сце п�демо чи н�. Так само татари й турки немал� прибутки мають, коли торговельн� справи в Криму в�льно в�дбуваються, котр�, якщо ми в�д нин�шнього нашого нового Коша п�демо, вельми припиняться, через що ми. В�йсько, спод�ва�мося, що п�сля повернення турецького Едикл�-аги в Царгород ц� справи мовчанкою в�дбудуть � ханов� спок�йному бути накажуть, х�ба що вони вже мали нам�р з �нших причин в�йну починати � на нас. В�йсько, т�льки як на претекст вказати. Ми, В�йсько, в тепер�шн� часи не бо�мося, що татари, як Орлик ляка� нас, в�д Коша силою в�дганяти чи, за його словами, нас турбувати будуть, т�льки кажуть, що вони взимку мають нам�р чинити, при як�й нагод� ми надовго не задля кримських (котрих за мужлан�в уважати можна), але задля сильних ногайських чи во�нських татар без �� �мператорсько� величност� допомоги встояти не можемо: задля чого просимо таке визначення при арм�� наказати вчинити, аби в потр�бному нашому випадку допомогу отримати могли, бо ж спод�ва�мося, що татари, про таке визначення д�знавшися, на нас узимку нападати не будуть. Якби наступна зима спок�йно пройшла, то с� справи з допомогою божою так пройдуть � про те надал� б�льше не згадуватимуть. Ми, В�йсько, сам� зна�мо, що наш� козаки при Самар� не на наш�й земл�, а в силу тамтешнього розмежування на турецьк�й земл� стоять, з огляду на що, як т�льки ми до Коша свого зв�дси повернемося, наших козак�в, котр� дос� при Самар� стоять, сюди на сей б�к Дн�пра до себе переведемо � про те турецького Едикл�-агу, якщо буде про тих козак�в згадувати, запевнимо. А якщо турки п�д тим претекстом залишаться � одну таку причину покажуть, щоб ми, В�йсько, або в�д тепер�шньо� нашо� С�ч� в�д�йшли � на рос�йський грунт (показуватимуть, буц�мто' та земля, на як�й ми тепер оселю ма�мо, �м належить) переведен� були, або те за розрив поставлять, через що б �� �мператорськ�й величност� ще в с� часи знову в�йна початися й невинно християнська кров проливатися могла, в так�й нещаслив�й справ� (якби та задля нас учинилася) ми, ховай Боже, не бажа�мо, аби про те на нас вина перед Богом � перед �� �мператорською величн�стю лягла, задля чого ми в той час, коли �� величност� резидент п. Неплю�в з Царгорода про турецьк� резолюц�� � вчинен� декларац�� пов�домить, ми з найв�рн�шо� п�дданост� й покори в�д тепер�шньо� С�ч� з ус�м сво�м Кошем п�демо й б�ля кордон�в �� �мператорсько� величност�, почавши в�д р�чки Тясмина до порог�в, як далеко той кордон �, Кошем осядемо. А оск�льки нам, В�йську, через те як риби, так � зв�риних ловитв не так достатньо буде, через те просимо, двадцять перший аби при такому випадку нам, В�йську як найв�рн�шим п�дданим �� �мператорсько� величност� так довго, доки в�йна з турками буде, й ми до тепер�шньо� С�ч� повернутися можемо, як мен�, кошовому, так � �ншим старшинам р�чну грошову платню � на наш К�ш р�чний пров�ант, а для доставлення наших чи водних сюди гармат � �нших наших клейнод�в вище порог�в Дн�прових достатньо п�двод було призначено за �� �мператорсько� величност� указом, оск�льки (якби такий �� �мператорсько� величност� найвищо� милост� не могли отримати) ми вс� згадан� вище наш� клейноди � кращ� наш� добра залишимо й будемо змушен� втратити, з чого надал� татарам � туркам немалий прибуток, а в служб� �мператорсько� величност� шкода вчинитися може. Задля того якнайпок�рн�ше просимо сей перех�д так довго залишити, доки доконче не буде потр�бно, � �� �мператорсько� величност� м�н�стр з Царгорода про нього вельми пильно не пов�домить, особливо, якщо буде можливо, в такому раз� щоб ми, В�йсько, не зараз чи не взимку, а згодом, наступно� весни, себто у кв�тн� м�сяц�, на згадан� м�сця переходити мали, через що б ми свого добра втратити не могли, а в той час, у кв�тн�, можемо водоп�ллям сво� майно суднами без жодно� шкоди перевезти, в котрий час � згаданих п�двод не так багато буде потр�бноФ ^. В�дпускаючи в�д себе запорожц�в, граф Вейсбах просив �х, щоб вони, у випадку при�зду до них Едикл�-аги для огляду земл� й фортец� в урочищ� Базавлуц� ^, прийняли його й в�дпровадили так, щоб в�н, прибувши в Царгород, м�г сказати, що та земля не султанов�, а �� �мператорськ�й величност� належить � що про не� взагал� не згадувалося п�д час встановлення рос�йсько-турецького розмежування. Так чи �накше, але якщо запорожц� залишаться в урочищ� Базавлуц�, граф об�ця� дати �м п�хотний � два к�нн� полки при генерал-майоров� Гейн� для в�дбиття татар. Якщо ж вони в�д�йдуть у меж� Рос��, граф дасть �м на п�дмогу для приставлення клейнод�в � суден на нове м�сце �хнього поселення, оск�льки сам� запорожц� Ув нин�шн�й (себто ос�нн�й) часФ н�як не можуть перевезти �х через пороги вгору Дн�пром. У� на мою п�длу думку,- допов�дав граф фон Вейсбах �мператриц� Анн� �ван�вн� в Петербург,- запорожц�в доти, доки п�сля повернення згаданого Едикл�-аги з огляду �хнього Коша Порта не в�дгукнеться, з нин�шнього м�сця не переводити, бо можливо ага п�сля �хнього, запорожц�в, ласкавого прийняття запевнить Порту, що та земля не туркам належить, що вона, Порта, дов�давшись, можливо збер�гатиме мовчанняФ . При�зд кошового отамана до Б�ло� Церкви � його в�д'�зд �з С�ч� повинен, за найвищим повел�нням, утримуватися в найсувор�ш�й та�мниц�. Але попри це граф Вейсбах, як не намагався, не м�г зберегти державну та�мницю: зв�стка про ви�зд кошового отамана поширилася не т�льки серед укра�нського, а й серед польського люду. У Польщ� промайнула чутка, буц�мто кошовий отаман �де на допомогу рос�йському регулярному в�йськов� з 15 000 козак�в для скорення УсупротивнихФ (королев� Августу III) поляк�в. Тод� поляк�в охопив такий страх, що деяк� з� знатних польських шляхтич�в звернулися з проханням до рос�йського генерал-майора Шп�геля, котрого з трьома полками послали в корпус генерал-лейтенанта принца Гессен-Кобурзького, щоб Шп�гель розм�стив сво� в�йська на пост�й у �хн�х ма�тках � тим урятував в�д руйнування з боку запорожц�в �хн� села й ма�тки. Внасл�док такого прохання генерал-майор Шп�гель звернувся з питанням до графа фон Вейсбаха, наск�льки правдопод�бн� ц� чутки про вих�д кошового отамана в Польщу. На такий запит граф Вейсбах, не приховуючи та�мницю перед Шп�гелем, в�дпов�дав, що кошовий отаман справд� до нього приходив � що граф спец�ально, для поширення чутки, дав полякам зрозум�ти, що Уякщо супротивн� поляки до покори королев� Августу третьому не прийдуть, то в�н (граф Вейсбах) таку 15-тисячну к�льк�сть (козак�в) сюди за ш�сть дн�в пришле; якщо ж до покори прийдуть, то пох�д запорожц�в затрима�, бо поляки н�кого так, як запорожц�в, не побоюються, оск�льки знають, що т� п�д час в�йни дощентне руйнування чинятьФ . Тим часом кошовий отаман �ван Малашевич, кур�нн� отамани й �нш� козаки, присягнувши на в�рн�сть рос�йськ�й �мператриц� в Б�л�й Церкв�, Увклонилися за все добреФ графу Вейсбаху й вересня 9 дня залишили Б�лу Церкву, а 21 дня прибули в С�ч. З 21 вересня й до 7 жовтня вони чекали при�зду Едикл�-аги, та зам�сть нього при�хав �нший ком�сар, який назвав себе За�м-Ахмет-агою: УЗ себе на зр�ст великий, обличчям гарний, борода в нього чорна без сивини, а в мовах поганийФ. При ньому був старий ага на �м'я Аслан, в�д кримського хана Каплан-Г�рея; з Ахмет-агою � Аслам-агою було У�нших турк�вФ 50 чолов�к. Запорожц�, з огляду на настанову графа Вейсбаха, зустр�ли турецьких ком�сар�в як царських посл�в � поставилися до них УчесноФ, себто при в'�зд� �х у С�ч � при в�д'�зд� вистрелили з п'яти в�йськових гармат � подарували �м 12 лис�в. При�хавши в С�ч, турки подали запорожцям два листи - один в�д кримського хана, другий в�д бен-дерського паш�. В тих листах було написано, що кримський хан отримав пов�домлення, буц�мто Запор�зьке В�йсько, перейшовши п�д протекц�ю �� �мператорсько� величност�, оселилося на кримськ�й земл� й почало будувати соб� м�сто; д�знавшися про це, хан спов�стив Порту; а Порта прислала до запорожц�в свого капич� За�м-Ахмет-агу, котрому запорожц� повинн� дозволити оглянути с�чове м�сто, аби в�н допов�в про те самому ханов�. З Ахмет-агою � Аслан-агою був �ще очак�вський турок Салей Барактар, котрий вручив запорожцям окремого листа в�д хана й чотири Уоблудн�Ф листи в�д Орлика, Уаби запорожц� за радою � настановою Орлика паки до протекц�� хана кримського звернулися � на попередньому м�сц� в Олешках Кошем с�лиФ. Запорожц� тих лист�в в�д паш�, хана й Орлика читати не хот�ли, але п�сля наполегливих вимог � прохань турецьких � кримських посл�в розпечатали й перед ус�м В�йськом вичитали. Прочитавши ж листи, Запор�зьке В�йсько, не схиляючись н� на як� знади, в т�й-таки сво�й рад� чесно в�дпов�ло турецькому й кримському послам, що вс� козаки давно вже перестали слухати УнаукиФ Орлика й давно вже в�дмовились переходити Кошем вниз Дн�пром до Олешок п�д протекц�ю кримського хана. Навпаки вони вир�шили, щасливо чи нещасливо це д�ятиметься, тут п�д пануванням православно� монархин�, не на чуж�й, а на сво�й прадавн�й нерозмежован�и земл� Кошем сво�м сид�ти й до к�нця життя свого государин� служ-ити. Тими ж словами в�дпов�ли запорожц� й на листи хана й паш�; а листи Орлика, як не домагався в�д них в�дпов�д� Салей Барактар, не дали жодно� в�дпов�д� й р�шуче заявили, що й надал� н�чого не вiдпoвiдaтимуть Орликов�. П�сля тако� в�дпов�д� турецьк� й кримськ� посланц� облишили схиляти запорожц�в до повернення у кримськ� волод�ння й попросили Дозволу, з огляду на указ Оттомансько� Порти, оглянути знову заселений Киш запор�зький, чи не буду�ться у козак�в м�сто. Отримавши на це ц�лковитий дозв�л � об�йшовши навколо м�сто С�ч, ком�сари оглянули вс� поля й в�дводи а пот�м запитали, чи не буду�ться у козак�в десь та�мно при Баззвлуц� на остров� м�сто. А оглянувши й переконавшись, що в запорожц�в кр�м курен�в, не буду�ться н�яке м�сто, знову Упри�мноФ сказали �м що хоч сей кордон до турецько� Порти чи (як Орлик у листах сво�х пише, надво�) до поляк�в належить, та все-таки щоб В�йсько, перебуваючи тут, у крайньому м�сц�, фортец� не будувало, а про кордон, чий в�н буде, два монархи, турськии � московський, розмовлятимуть � як м�ж собою вир�шать, так � буде вершивши, таким чином, огляд Коша протягом двох дн�в, турецьк� кримськ� ком�сари в�д'�хали в�д запорожц�в водою на двох суднах � степом на конях у м�сто Бендери . Результат цього огляду був уповн� сприятливих для Запор�зького В�йська. На початку 1735 року рос�йськ� резиденти u Константинопол� Неплю�в � Вишняков допов�дали �мператриц� Анн� �ван�вн�, що турецький ага, котрий �здив для огляду кордон�в у запор�зький К�ш, п�сля свого повернення у Царгород допов�дав^, що Ут� м�сця б�льше до Польщ� належать � окр�м того в тих м�сцях н�коли н�якого розмежування не булоФ. В�дпо- в�даючи на таке донесення, �мператриця писала в Константинополь резидентам, щоб вони в питанн� про справу запорожц�в постаралися Уяк випадатиме за тамтешн�ми обставинами, ту справу вдалину в�дтягнути, але не подаючи н�яко� явно� причини й супротиву й оголошуючи завжди, що якщо т� земл� доконче Порт� належать, то й т� запорожц� зв�дти будуть переведен�, доки гаразд з'ясу�ться, куди �хн� турецьк� нам�ри хиляться � що в�д них надал� сл�д чекатиФ. Що б там не було, хоч питання про приналежн�сть урочища Базав-лук усе ще не було остаточно вир�шене, запорожц� Ум�цно гарноФ зас�ли в Ба-завлуц� � давно вже вважали себе п�дданими Рос��. Аби на майбутн� часи м�ж запор�зьким Кошем � рос�йським урядом не виникало якихось непорозум�нь, запорожцям наказали прислати спец�альних депутат�в у м�сто Лубни для п�дписання умов, на п�дстав� яких В�йсько переходило в п�дданство рос�йських �мператор�в. В�д рос�йського уряду в Лубни послали принца Гессен-Кобурзького, � догов�р укладено за таких семи умов: 1. Ус� провини � зради запор�зьких козак�в щодо Рос�� в�ддати ц�лковитому забуттю. 2. Жити запорожцям у м�сцях, де в 1709 роц� було �хн� житло. 3. Користуватися �м промислами, як на р�ц� Дн�пр� рибною ловитвою, так � в степах зв�риним полюванням, в�д рос�йських кордон�в безперешкодно. 4. Мати �м чиновник�в за тим тод�шн�м становищем. 5. Збер�гати в�рн�сть престолов� рос�йському й бути вартою кордон�в держави рос�йсько�. 6. Бути �м у залежност� в�д головнокомандувача-генерала, в Укра�н� визначеного. 7. Отримувати �м за службу �хню жалування щор�чно 20 000 карбованц�в на все В�йсько^. Так само в Лубнах запор�зьк� депутати присягнули в�д �мен� всього В�йська на в�рн�сть рос�йськ�й �мператриц�, � тод� в саму С�ч в�дрядили генерал-майора Тараканова для оголошення запорожц�в п�дданими Рос��. Тара-канову доручили к�лька тисяч карбованц�в для передач� товариству на буд�вництво ново� С�ч�, про що особливо клопотався давн�й доброчинець запорожц�в, граф фон Вейсбах. Коли запор�зьк� козаки дов�далися, що в С�ч �де посол графа, вони вир�шили виявити йому належну честь ус�м В�йськом. К�лька тисяч козак�в на чол� з кошовим отаманом �ваном Малашевичем � вс��ю старшиною вийшли за дв� версти в�д С�ч� й розташувалися по обидва боки шляху. Побачивши посла, вони прийняли його з У�речним прив�таннямФ � салютували гарматною й рушничною стр�ляниною. У сам�й С�ч�, б�ля церкви, посла зустр�ло запор�зьке духовенство Уз належною церковною церемон��юФ. У церкв� свято� Покрови у присутност� посла в�дслужили молебень про здоров'я рос�йсько� �мператриц� Анни �ван�вни з гарматною стр�ляниною. П�сля молебня на скликан�й в�йськов�й рад� прочитали �мператорську грамоту про вибачення запорожцям �хньо� минуло� провини � про прийняття �х п�д ск�петр Рос��. П�сля того все В�йсько у присутност� посла склало присягу на в�рн�сть рос�йськ�й �мператриц�. Щойно зак�нчилася вся ця церемон�я, як у С�ч прибув повноважний посол в�д турецького султана: султан, д�знавшись про остаточний нам�р запорожц�в перейти п�д ск�петр рос�йсько� �мператриц�, вир�шив так чи �накше повернути �х до себе. Та запорожц� не виявили турецькому послов� т��� чест�, яку виявили рос�йському послов�: на його честь вони т�льки один раз вистрелили з гармат, та й то лише тод�, коли в�н сам салютував, наближаючись до С�ч�. Турецький посол при�хав у С�ч з� старшинами, яничарами, грошима � УпребагатимиФ дарами. Поза тим, в�н прив�з �з собою султанський ф�рман � к�лька лист�в в�д Пилипа Орлика, який називав себе гетьманом укра�нських козак�в. Тод� в С�ч� знову скликали загальну в�йськову раду, � на ту раду, кр�м турецького посла, запросили й рос�йського посла, котрому виявили Увс�ляку честь в�д в�йськаФ. Прийшовши в раду, турецький посол звернувся до козак�в з промовою � переконував �х залишитися в�рними могутньому падишахов� як вони дос� були йому в�рн�, за що об�цяв �м в�д �мен� свого повелителя на майбутн� часи велику мил�сть � при тому посилався на те, що того самого бажа� � гетьман Пилип Орлик, �хн�й найближчий патрон � начальник. Та запорожц�, щойно почувши �м'я Орлика, в�дразу почали лаяти й ганьбити його за в�ров�дступництво й за прийняття магометансько� в�ри, а разом з тим почали докоряти й самим татарам за �хню незичлив�сть до козак�в � за безбожн� податки на В�йсько. На завершення всього козаки закричали, що вони християни й п�ддан� рос�йсько� �мператриц�, на доказ чого кошовий отаман, в�йськова старшина й отамани курен�в п�д�йшли до рос�йського посла й висловили йому свою пок�рн�сть рос�йськ�й �мператриц�, показавши водночас повну неувагу до вс�х прибулих представник�в турецького султана. На цьому рада й зак�нчилася. Але турецький посол попросив у запорожц�в в�дпов�дь на лист Орлика й на грамоту султана. Запорожц� вилаялися на адресу Орлика. кримського хана й турецьких старшин, � пот�м, пров�вши посла з С�ч� у в�дкритий степ, неспод�вано напали на нього й в�д�брали в нього вс� грош�, привезен� ним у К�ш для вручення козакам у випадку �хньо� згоди залишитися в�рними турецькому султанов�, як� в�н тепер в�з назад. Повернувшись у Стамбул, турецький посол спов�стив про все, що з ним трапилося на запор�зькому Кош�, � тод� султан видав наказ схопити козак�в, як� не встигли ще ви�хати з меж Криму, � в�ддати �х у тяжк� роботи нав�чно. Запор�зьк� козаки, д�знавшись про це, також не залишилися в боргу: вони схопили к�лькох турк�в � порубали �х на капусту. Про перех�д запорожц�в до Рос�� послали донесення особисто �мператриц� Анн� �ван�вн�, а про �хню присягу пов�домили сенат. Про загальну к�льк�сть Запор�зького В�йська, що склало присягу на в�рн�сть рос�йськ�й �мператриц�, сучасна под�� записка св�дчить, що в Б�л�й Церкв� з кошовим отаманом склали присягу 153 козаки, а в запор�зьк�й С�ч�, кр�м тих, хто був у далеких по�здках, було 7115 чолов�к. Кошовий отаман �ван Малашевич у лист� графу фон Вейсбаху, писаному жовтня 10 дня 1734 року, спов�щав, що козаки, як� не встигли скласти присягу, роз�йшовшись навс�б�ч, хто на польов� р�чки Укра�ни, хто в торгових справах у Крим, хто на роботу в �нш� м�сця, складуть присягу перед кур�нними отаманами на в�рн�сть �мператриц� Анн� �ван�вн�, коли з'являться у К�ш .

Вы можете приобрести готовую работу

Альтернатива - заказ совершенно новой работы?

Вы можете запросить данные о готовой работе и получить ее в сокращенном виде для ознакомления. Если готовая работа не подходит, то закажите новую работуэто лучший вариант, так как при этом могут быть учтены самые различные особенности, применена более актуальная информация и аналитические данные