Информация о готовой работе

Бесплатная студенческая работ № 19183

Соц�олог�чн� погляди Григор�я Сковороди

Вершиною розвитку просв�тництва й гуман�стичних традиц�й Ки�во-Могилянсько� академ�� XVI-XVIII ст. стала соц�альна ф�лософ�я видатного мислителя, поета, мандр�вного ф�лософа й просв�тника Г.С. Сковороди. Григор�й Савич СКОВОРОДА (1722-1794) народився в сел� Чорнухи на Полтавщин� в с�мТ� малоземельного козака Лубенського полку. Змалку виявив зд�бност� до навчання. �нтерес до читання книжок, Уохоту до наукиФ � в 1734 р. у 12-р�чному в�ц� вступив до Ки�во-Могилянсько� академ��. Де провчився з перервами до 1753 р. Деякий час працю� домашн�м вчителем, пот�м викладачем Харк�вського колег�уму, зв�дки його зв�льняють (1769) за нев�дпов�дн�сть погляд�в � концепц�й оф�ц�йним. �з цього часу Сковорода ста� мандр�вним ф�лософом, чверть стол�ття пропов�дуючи сво� вчення серед народу. Й залиша�ться в його памТят� як полумТяний шукач правди, �стини прихильник гармон�йност� духовного та ф�зичного буття людини. Складна за сво�ю символ�кою � багата за зм�стом ф�лософська спадщина великого нац�онального мислителя давно приверта� до себе увагу численних досл�дник�в самобутн�стю проблематики й засобами �� вир�шення. А також сво�ю потенц�йною актуальн�стю на р�зних етапах подальшого розвитку ф�лософського та соц�ального знання. Ф�лософ�я Григор�я Сковороди не явля� собою традиц�йну строго лог�чну. Ч�тко категор�ально визначену систему знання. Його не ц�кавлять устален� ф�лософськ� й богословськ� традиц��, поняття та принципи. Сво� вчення Сковорода розробля� на основ� власного св�тосприймання, в�дчуття та буття. Тому кожн�й прац� мислителя притаманне складне переплет�ння художн�х � м�фолог�чних образ�в. Рел�г�йних символ�в, ф�лософських, природничо-наукових, пол�тичних. Етичних, рел�г�йних понять, котр� трансформуються. Переплавляються скр�зь авторське св�тов�дчуття, �нтегруються в синкретичному по�днанн� рац�онального й чутт�во-емоц�йного. Це вид�ля� ф�лософськ� прац� Сковороди з-пом�ж �нших, а в�н сам виступа� як ф�лософ-мистець, ф�лософ-поет. Мислитель переда� св�й св�тогляд, власн� шукання, особистий досв�д осягнення й збагнення мети людського життя � належить до того р�дк�сного сократ�вського типу мислител�в, чи� особист� переконання зб�гались з� способом власного життя. Григор�й сковорода залився в укра�нськ�й � св�тов�й культур� як ф�лософ, проте його ф�лософ�я особлива, вона наближена до концепц�й ф�лософського антрополог�зму. Академ�к В.�. Шинкарук визначив �� як Угомо те�стичний антрополог�змФ, оск�льки Сковорода розгляда� внутр�шню духовну сутн�сть людини як божественну, як Бога в людин�, бо У...истинный человек и Бог есть тожде� . Людина, сенс �� життя й д�яльност� - центральн� в творчост� Сковороди. п� можна розглядати як першу в �стор�� укра�нсько� ф�лософсько� думки концепц�ю соц�ально� ф�лософ��, оск�льки безпосередн�м обТ�ктом досл�джень � саме людина в прояв� �� вол�, духу, покликання, УсерцяФ, прагнень, д�яльност�, прац�. За словами самого мислителя, коли людина ма� веселий дух, спок�йн� думки, серце мирне, то все � св�тлим, щасливим, блаженним: УСе � ф�лософ�яФ. В контекст� соц�ально� ф�лософ�� Сковороди можна виокремити дек�лька важливих аспект�в, що характеризують � соц�олог�чн� погляди мислителя. Але розум�ння �х повТязане, безумовно, з загальними ф�лософськими поглядами мислителя, котр� спробу�мо коротко викласти. В основ� ф�лософського вчення Г. Сковороди лежить принцип �снування трьох св�т�в: макрокосм (всесв�т), м�крокосм (людина), символ�чний св�т (Б�бл�я). Котрий по�дну� макро- � м�кро-св�ти. Кожен з цих св�т�в ма� подв�йну натуру - видиму. Зовн�шню (УтварФ, матер�альну натуру) й невидиму, приховану (духовну). Видимими частинами макрокосмосу-всесв�ту � матер�я, м�крокосмосу-людини - �� плоть ф�зичне т�ло, символ�чного св�ту - Б�бл�я. Вищими. Невидимими - духовними �х натурами � Бог у всесв�т�, людський дух - в людин�, справжн�, а не прихован�, завуальован� божественн� �стини - в символ�чному св�т�, якою � Б�бл�я з �� внутр�шньою �манентною сутн�стю. Б�бл�я - це загадка, котру сл�д розгадати, вона � нос��м вта�мничено� �стини про вищ� духовн� ц�нност�, як� сл�д п�знати. Але одночасно вона Уесть ложФ, УвракиФ. Оск�льки написане - лише форма, що м�стить зерна �стини та �деали людських вза�мин. Кожна людина може � ма� осягти зата�н� �стини Б�бл��, щоб досягти щастя: адже в них, а не в багатств�. Не в примарних спокусах Упершого ворогаФ - У нарумТянено� мавпиФ - видимого св�ту вона досягне вищого блаженства. Соц�альн� аспекти житт�д�яльност� людини Сковорода розкрива� в сво�х етичних. Педагог�чних поглядах. Ученнях про УГродну працюФ та соц�альний �деал - Угорн�й крусалимФ. Центром розгортання соц�ально� проблематики � проблема людського щастя. Виходячи з концепц�� дво�сто� природи всякого святу, Сковорода розр�зня� в людин� � т�лесну � духовну (божественну) натури. В цьому не було б н�чого нового, коли б ф�лософ безпосередньо насл�дував теософську традиц�ю протиставлення смертного т�ла богодан�й безсмертн�й душ�. На перший погляд роздво�ний Ум�крокосмФ Сковороди так � сприйма�ться: адже в людин� � УбожественнеФ, невидиме й матер�альне, т�лесне. Проте автор не завжди сл�ду� жорстк�й традиц�йн�й схем� �х протиставлення. В�н не ст�льки протиставля� ц� дв� природи в людин�. Ск�льки п�дкреслю� примат невидимо� природи над видимою, т�лесною. Бо д�йсна людина - це �� внутр�шн�й духовний св�т з притаманними йому волею, розумом, почуттями, прагненнями, природними зд�бностями, що приносять задоволення й щастя. Коли вони зб�гаються з в�дпов�дною �м формою практично� д�яльност� людини, Усродною працеюФ. Можна сказати, що Сковорода протиставля� Удв� природиФ людини лише теоретично, моделюючи �х як р�зн� сутност�, але при анал�з� онтолог��, буття Ум�крокосмосуФ розгляда� �х як дво�дин�, секретн�. В�н п�дкреслю�, що Увсякий род пищи и пития поезен и добр естьФ, як � потреба в одяз�, здоровТ� у в�дсутност� злиденност� тощо, але все це ма� бути пом�рним, не перетворюватися в само мету людського життя. Не випадково Сковорода згоду� слова Сократа - живу не для того, щоб �сти й одягатись, а �м. � одягаюсь, щоб жити. Сковорода - пропов�дник пом�ркованого способу життя; в�н осуджу� нагромадження багатства, прагнення до ф�зичних насолод, бо жити зароди ц�л� Упеть, пить и есть не есть делоФ. Це не робить людину щасливою, вона под�бна до шершня, на в�дм�ну в�д бджоли, котра Уесть герб мудрого человека, в сродном деле трудящегосяФ. Праця потр�бна людин� як умова �� �снування. Але суть д�йсно�. �стинно� людини поляга� Уне во внешней сво�й плоти и крови, но мысль и сердце его - то истинный человек есть�. �стинну людину визнача� �� внутр�шня духовна сутн�сть - УБогФ. Божественне начало споконв�чно притаманне людин�, вона причетна до У царства божогоФ, закладеного в не�. Тому п�знати в соб� божественну суть як вищу �стину, розгадати загадку символ�чного св�туФ становить сенс життя � досягнення справжнього людського щастя. Можлив�сть зд�йснення ц��� мети Сковорода вбача� в процес� самоп�знання. Цей шлях робить людину в�льною, � вона не � н�чи�м рабом, нав�ть божим. Самоп�знання мислитель розгляда� як зас�б, що да� змогу людин� в�дчути свою вищу, УбожественнуФ сутн�сть, бо щастя, мир, рай, бог Увнутри тебя естьФ. Осягнення тако� мети форму� �стинну людину, бо така людина тотожна Богов�. Самоп�знання - це перманентний процес руху людини до вищо� �стини в�д стад�й чутт�вого сприймання явищ зовн�шнього св�ту, коли вона ор��нту�ться на земн� ц�нност� (УплотьФ � УпрахФ, але не знаходить у цьому щастя, бо Убранний кумирФ ста� т�сним, обмеженим, породжу� розчарування, духовну кризу. Вих�д �з цього Сковорода вбача� в принцип� УП�знай самого себеФ. Самоп�знання поляга� в необх�дност� усв�домлення полярност� св�ту, його Удихотом�чност�Ф, роздво�ност� не видиме - невидиме, матер�альне - духовне, г�дне - недостойне � т.�н. в таких ситуац�ях людина завжди знаходиться в стан� гостро� драматично� напруги; вона поставлена перед вибором, котрий визнача� в�дпов�дн� шляхи подальшо� д�яльност� м�ж високим � ницим, благородним � нег�дним, м�ж добром � злом, блаженством � стражданням тощо. Правильний виб�р повТязаний з Уневидимою натуроюФ, яка зумовлю� справжню свободу на в�дм�ну в�д обмеженого Убранного кумираФ: УДуховный Е человек есть свободен. В высоту, в глубину, в широту летает беспредельно�. Сковородинська концепц�я людини ц�кава й пл�дна в тому в�дношенн�. Що вона виходить �з визнання примату УсерцяФ, духовност� над т�лесн�стю, проте �й притаманн� � певн� недол�ки. Г. Сковорода розгляда� людину переважно як атомарну �стоту поза системою соц�альних звТязк�в, визнаючи при цьому �� загальн� сутн�сн� родов� ознаки: У если кто единого человека знает, то всех знает�. Адже самоп�знання сковорода розгляда� як суто �ндив�дуальний, особистий акт. Соц�альний контекст впливу на людину, на процеси формування, розвитку та д�яльност� �� випада� з поля зору. Людина анал�зу�ться поза �сторичним простором � часом. Але люди не народжуються мудрими чи злими, щедрими чи скупими � не завжди можуть вибрати УГроднуФ працю в силу соц�альних обставин. Ц� якост� й можливост� визнаються й живе людина як продукт сусп�льства та його член. Але це вже детал�. Найважлив�шою заслугою укра�нського мислителя � спроба розкрити сутн�сть людини, визначити притаманн� �й специф�чн� риси, заперечення зведення �� до природного орган�зму чи механ�зму, Улюдини-рослиниФ чи Улюдини-машиниФ (як це мало м�сце в концепц�ях французьких просв�тител�в). Його розум�ння людини було на порядок вищим � випереджало час. Концепц�я людини в творчост� Григор�я Сковороди набула подальшого розвитку в ученн� про УГроднуФ працю. В складн�й алегоричн�й, символ�чн�й систем� вчення Сковороди. Чий Ужребий с голякамиФ визнавав сам автор, ч�тко в�дображен� основн� духовн� ц�нност� селянсько� маси, просв�тником яко� в�н був. Про це св�дчать сковородинськ� заклики до пом�ркованост� в житт�. Захист Уголяк�вФ. Пропаганда народних морально-етичних принцип�в тощо, але особливо близьким для селянського ментал�тету � шанобливе ставлення Сковороди до прац� як �стотного атрибута людсько� природи й умови досягнення щастя, бо Усердечное веселие. Душевную крепостьФ людина досяга� лише в процес� сво�� прац�. В досл�дженн� рол� й значення прац� Г. Сковорода виступив як учений-новатор, що сказав сво� ориг�нальне слово про УГродну працюФ як сутн�сний атрибут людського життя й розглянув окрем� механ�зми процесу перетворення прац� �з засобу життя в умову досягнення людиною щастя � благо. УГродна працяФ � одн��ю з найважлив�ших категор�й в систем� ф�лософських � соц�олог�чних погляд�в Сковороди в розум�нн� людини, �� д�яльност� та сенсу життя. Вона да� можлив�сть блага � щаст�, систему виховання, сво�р�дн�сть його �нтерпретац�� соц�ально� р�вност� й нер�вност� м�ж людьми та �н. Що � таке Усродна (спор�днена) працяФ чи, за його терм�нолог��ю, - Усродный труд�? Сковорода, розглядаючи дво�дину природу людини, вважав, що вона народжу�ться з певними, так би мовити, УзапрограмованимиФ задатками (зд�бностями, нахилами) до того чи �ншого (УБог, природа и Минерва есть то жеФ) вкор�нений � в людин�. В процес� самоп�знання вона в�дкрива� в соб� вище начало, котре �дна� �� з Богом � робить богор�вною насамперед завдяки усв�домленню свого власного покликання, адекватно оц�ню� сво� природн� задатки й реал�зу� �х у в�дпов�дних формах д�яльност�. Тод� вона досяга� щастя. Найповн�ший анал�з Усродно� прац�Ф викладений у твор� УРазговор, называемый алфавит, или букварь мира� , де в звТязку з ц��ю проблемою розгляда�ться ряд �нших соц�альних проблем, на яких коротко зупинимось. Вчення Сковороди про УсроднуФ (спор�днену) працю розкрива� джерела Усродност�Ф - призначення, покликання людини до конкретного виду д�яльност�. пх заклада� природа-бог з моменту народження людини. Тому все УсроднеФ � природним у людин�. Люди не народжуються однаковими за сво�ми задатками: одн� Усродн�Ф до землеробства, друг� - до в�йськово� справи, трет� - до богословТя � т.д. Як�сть � м�ра обдарувань теж р�зн�: УБог богатому подобен фонтану, наполняющему различные сосуды по их вместимости. Над фонтаном надпись сия: лНеравное всем равенство�Е Меньший сосуд менее имеет, но в том равен есть большему что равно есть полный. И что глупее, как равное равенство, которое глупцы в мир ввести зря покушаются?� Нер�вн�сть м�ж людьми - у в�дм�нност� �х природних задатк�в, але це не п�дстави для соц�ально� нер�вност�. В сусп�льств� �сну� Усто спор�дненостей, сто званн�вФ, але вс� вони почесн�, однаково потр�бн�, тому п�знання власно� сродност� як реал�зац�я зд�бностей у в�дпов�дн�й сфер� д�яльност� робить людину щасливою � р�вною серед �нших людей, бо кожен вид прац� заслугову� на повагу. А б�гати за званнями й посадами, до яких людина не ма� зд�бностей, � Унеотложный знак несродности�, бо неспор�днен�сть потворить � вбива� всяку посаду � Усие обществу вредноФ Сковорода зазнача�, що п�знати свою УсродностьФ важко, але можливо, бо кр�м самоп�знання кожна та�мниця ма� власну Ут�ньФ, тобто � зовн�шн� ознаки, за якими можна розп�знати УсродностьФ. Це вже мистецтво педагог�ки. Якщо одна дитина робить ярмо, а �нша п�дпер�зу� шаблю, то це � � показником покликання першо� до землеробства, а друго� - до в�йськово� справи. Нев�дпов�дн�сть природних задатк�в посад� - джерело особистих невдач � сусп�льного зла. Людина не на сво�му м�сц� стражда� сама � приносить негаразди оточуючим: Укто безобразит и растлевает всякую должность? Несродность. Кто умерщвляет науки и художества? Несродность. Кто обесчестил чин священнический монашеский? Несродность. Она каждому званию внутреннейший яд и убийцаЕ делай то, к чему рожден, будь справедливый и миролюбивый гражданинЕ� Якщо Бог створив людину Уземлеробом, чи гончаром, чи бандуристомФ, то �й потр�бно сл�дувати за цим покликанням, а не намагатися займатись чимось вищим чи �ншим, але УнесроднимФ. Якщо людина не ма� природного нахилу до прац�, то вона лише шкодить сусп�льству, бо Уприрода - мати охотиФ, охоти, котра запалю� людину до прац�, руха� нею. Якщо ж �� нема�, коли людина не на м�сц�, то й праця зда�ться �й тяжкою, � жодна наука тут не допоможе, бо наука без наявност� Усродност�Ф виявля�ться безсилою. Сковородинська концепц�я Усродно� прац�Ф � засобом пояснення численних феномен�в соц�ального життя � набува� методолог�чного значення в розкритт� �х причин та механ�зм�в. Так, вчення про Усродну працюФ намага�ться пояснити деяк� процеси сусп�льного под�лу прац�. Проте вразливою стороною концепц�� � факт заздалег�дь УпередвизначеннихФ сфер д�яльност� в сусп�льств�, тод� як �сторично сусп�льний под�л прац� передував становленню спец�ал�зованих сфер д�яльност� - конкретним профес�ям чи то в галузях матер�ального виробництва, чи в сферах розумово� д�яльност�. В сусп�льств� найчаст�ше не Усродн�стьФ, а соц�альний статус людини зумовлю� можливост� вибору нею в�дпов�дно� прац�, нав�ть коли вона УнесроднаФ для не�. Адже представники вищих клас�в н�коли не займались селянською чи рем�сничою справою �, навпаки, соц�альн� умови нижчих верств, якими б УсродностямиФ до �нтелектуально� прац� вони не були над�лен�, стояли на перешкод� �х просуванню вгору. Проте в �деал� така постановка питання Григор��м Сковородою дуже ц�кава й пл�дна, бо в�н порушу� питання про соц�альн� умови реал�зац�� природних задатк�в людини в сусп�льств�, як� оптимально могли б зд�йснюватися на користь � людин� й сусп�льству одночасно, сприяти гармон�� особистих � сусп�льних �нтерес�в. Звичайно. Що за браком даних наукового характеру мислитель не м�г усеб�чно розкрити поставлену � це й дос� не вир�шену проблему. Цим можна пояснити. Що в�н констату� сусп�льний под�л прац� як статичну дан�сть � не розгляда� �� �сторичний генезис. Що зумовлю� появу нових профес�й, спец�ал�зац�й, посад � т.д. � т.п. проблематичним � розум�ння Сковородою Усродност�Ф як одного можливого вар�анта зд�бностей. Насправд� ж людина ма� багато чи, принайм�, к�лька УсродностейФ - зд�бностей, нахил�в, задатк�в, � за певних умов вона маже реал�зувати один �з них у в�дпов�дн�й форм� д�яльност�, нав�ть зм�нючи профес�ю, але працюючи за покликанням. Кр�м того, перед визначен�сть УсродностейФ прир�кала б сусп�льство на стагнац�ю. Сьогодн� ми зна�мо сотн� нових профес�й, не в�домих Сковород�. Вони викликан� соц�альними потребами сусп�льства, породжен� обТ�ктивною лог�кою розвитку матер�ального й духовно виробництва. Тому посадово-профес�йне заповнення м�сць прац� в�дбува�ться не на основ� природжено� Усродност�Ф, а завляки �� широким потенц�йним можливостям пристосовуватися до в�дпов�дних соц�альних потреб � запит�в на дану профес�ю чи вид д�яльност�, а це вже залежить не ст�льки в�д людини, ск�льки в�д сусп�льства, членом якого вона �. Величезним досягненням Г. Сковороди була �дея необх�дност� вивчення природних зд�бностей людини та �х адекватного використання в систем� сусп�льного под�лу прац�. В�н ц�лком правий, коли розгляда� Унеспор�днен�стьФ, працю за нуждою чи зовн�шн�м примусом як причину �ндив�дуального й сусп�льного зла. Та соц�альн� кор�ння цього явища в�н не побачив. Адже сусп�льн� потреби зумовлюють попит на т� чи �нш� соц�ально необх�дн� види д�яльност�. такий соц�альний контекст у Сковороди в�дсутн�й. Вих�дним началом в анал�з� Усродно� прац�Ф у нього � не сусп�льство, а людина, �ндив�д, особист�сть, котра з народження УзапрограмованаФ на певний вид д�яльност�. Але ж профес�й космонавт�в, вод��в, тракторист�в, х�м�к�в чи програм�ст�в не було в минулому, оск�льки не �снували так� види д�яльност� � люди не народилися з цими профес�ями. пх Усродна працяФ, з одного боку - детерм�нована соц�альними потребами, а з �ншого - широкою вар�ативн�стю та моб�льн�стю тих природних задатк�в (УсродностейФ), розвиток яких сусп�льство може використовувати й спрямовувати у в�дпов�дност� з� сво�ми потребами. Соц�ально-профес�йну структуру сусп�льства Сковорода розгляда� статично: � наб�р УсродностейФ � в�дпов�дних �м сусп�льних вид�в д�яльност� - профес�й, посад тощо: Усто сродностей, сто званийФ. Виходячи з паралельност�Ф �х сп�в�снування, автор помилково �нтерпрету� соц�альну структуру сусп�льства, оск�льки вбача� причини соц�ально� нер�вност� в передвизначеному Унеравному всем равенствеФ, котре можна подолати в�домими засобами самоп�знання й вибору в�дпов�дного заняття (бо сокола, а не черепаху можна навчити л�тати). Принаймн�, такий вигляд ма� проблема соц�ально� нер�вност� в його �нтерпретац��. Проте Григор�й сковорода був мудрою людиною, ф�лософом, в�н бачив �снуюче соц�альне зло, нер�вн�сть � несправедлив�сть, � його ставлення до цього - негативне, осудливе, але це осудження зовн�шнього спостер�гача, котрий переконаний у нездоланност� �снуючого зла, хоча шляхи й рецепти подолання цього йому в�дом�. Цю особлив�сть соц�ального протесту Сковороди проти Умира лукавогоФ його кумир�в та �дол�в тонко п�дм�тив �ван Франко, п�дкресливши, що мислитель ц�нив над усе свободу � бачив дуже добре, що для його погляд�в � �деал�в, його вдач� � морально� чистоти не було м�сця в сусп�льн�й ��рарх��. Спос�б життя Григор�я Сковороди був в�дпов�дний його особистим переконанням, �деалам � вченню в ц�лому. Народний мудрець мр�яв про �деальне сусп�льство, засноване на принципах свободи людсько� вза�моприязн� та щастя. Виходячи з розум�ння дво�сто� природи людини, в�н створю� модель �деального сусп�льства на основ� осягнення смислу Б�бл�� як символ�чного св�ту. Тому сусп�льний �деал, а в�рн�ше - �деал сусп�льства Сковорода уособлю� (� це � ц�лком лог�чно) у вченн� про Угорн�й крусалимФ. У прац� УКнижечка о чтении священного писания, нареченная жена Лотова� Сковорода опису� �деал сусп�льства, сусп�льних в�дносин � ц�нностей, в котрих в�н вбача� Ус�мТя �стиниФ, вилучено� на основ� символ�чно� �нтерпретац�� Б�бл��. Насправд� ж мислитель переносить св�й �деал людських земних вза�мин в Угорню республ�куФ, де 2новый мир и люд божий, земля живых и царство любви, горний Иерусалим; и, сверх подлого азиатского, есть вышний. Нет там вражды и раздора. Нет в оной республике ни старости, ни пола, ни разности - все там общее. Общество в любви, любовь в боге, бог в обществе. Вот и кольцо вечности. От людей сие невозможно�. Таким чином, �деал сусп�льства й соц�альних в�дносин Сковорода вбача� не в св�т� матер�альних, уречевлених предметних в�дносин, а у в�дносинах, що спираються на глибинн� духовн� й моральн� засади, на внутр�шн� переконання людини, котра здатна керувати т�лом � т�лесними пристрастями, як� суперечать божественному й людському духовн�, �деалам добра, щастя, та �стини. УГорн�й крусалимФ Сковорода не розгляда� як потойб�чний св�т чи рай. У цьому � поляга� складн�сть розум�ння його ф�лософських � соц�олог�чних погляд�в, котр� часто подаються у вигляд� метикувато� символ�ки. В�н да� власну �нтерпретац�ю Б�бл�� � вбача� в Угор�нь республ�ц�Ф св�й соц�альний �деал, що уособлю� в Угорн�й республ�ц�Ф св�й соц�альний �деал, що уособлю� в�щ� духовно-етичн� ц�нност� Бога-всесв�ту та м�крокосму - людини в �х синкретизм� й непод�льност�, коли людина п�зна� в соб� Бога, а божественне становить сутн�сть людського (духовного) життя. Може, у цьому й м�ститься ключ до розум�ння останньо� фрази з процитованого уривка: лОт людей сие невозможно�, якою в�н п�дкреслю� в�дм�нн�сть м�ж реальним сусп�льством � його �деалом. Сковорода здеб�льшого розгляда� людину не як р�д, а як �ндив�да, особу, та це не значить, що в�н обмина� проблему сусп�льства. Останн� в�н розгляда� як складну систему, упод�бнюючи �� машин�: УОбщество есть то же, что машина. В ней замешательство бывает тогда, когда ее части отступают от того, к чему оные своим хитрецом сделаны�, тому потр�бно уникати под�бних зам�шань � берегти основу сусп�льства, Узаступать общества основание - правду�. Правду як головне п�д�рунтя сусп�льства Сковорода тракту� в дус� традиц�йних народних уявлень як уособлення �стини, антитезу неправди. Як в�дпов�дн�сть верховному закону , а цей закон Удуховний � У. Якщо праця � необх�дною умовою ф�зичного �снування людини й сусп�льства, то правда - його духовний базис. Адже �стинна людина створена Упо Богу в правд� � преподоб�� �стиниФ. На принципах правди, �стини, прагнення до щастя й заснову�ться �деолог�я сковородинського гуман�зму. Характерними рисами його � визнання ц�нност� людини та �� життя, право людини на свободу. Щастя, самореал�зац�ю в Усродн�й прац�Ф тощо. Мислителю в�дом� шляхи досягнення цього6 через самоп�знання та морально-етичну досконал�сть, а це вих�д за меж� т�лесного, матер�ального. Проте не вс� це розум�ють � зупиняються на видимому, що породжу� негаразди в сусп�льств�: УКто не желает честей, сребла, волостей? Вот тебе источник ропоту, жалоб, печалей, вражд, тяжеб, граблений, татьбы, всех машин, крючков и хитростей. Из сего родника родятся изменыЕ падения государств и нещастий бездна�. Люди прогнуть багатства, чин�в задоволення плотських потреб. Женуться за матер�альним � не розум�ють сво�� �стинно� людсько� духовно� сутност�, того, що справжн� щастя Увнутри нас етьФ. Тому за наявност� �снуючих наук людин� не вистача� найголовн�шо�, УверховнейшейФ науки - науки про людину та шляхи досягнення нею щастя. Сковорода так пише про це: Уя наук не хулю и самое последнее ремесло хвалю; одно то хулы достойно, что, на них надеясь, пренебрегаем верховнейшую науку, до которой всякому веку, стране и состоянию, и полу и возрасту для того отворена дверь, что счастие всем без выбора есть нужное, чего, кроме нее, ни о какой науке сказать не можно�. Думка про необх�дн�сть тако� науки була це ран�ше висловлене сковородою в його прац� УАсханьФ (1769), де в�н визнача� �� як Углубочайшую и новейшуюФ, оск�льки ще Унигде ей не обучаютьсяФ, хоч вона � одночасно й Упредревняя потому, что самонужнейшаяФ. � це справд� так, бо, не п�знавши глибинних джерел власного буття, людина завжди буде приречена на страждання. Значну частину свого наукового доробку Г. Сковорода присвятив розробц� ц��� науки. Найголовн�шим здобутками �� стали �де� про природну людину, котра хоч � сл�ду� Ублаженн�й натур�Ф, але внутр�шня сутн�сть �� не зводиться до природного т�лесного начала, бо таким для людини � внутр�шня духовна й морально-етична сутн�сть � Усродн�стьФ, само п�знавши як� людина здатна св�домо керувати собою, бути внутр�шньо в�льною � щасливою; працюючи за покликанням � усв�домлюючи велич його зм�сту - розгаданого, п�знаного за прихованими символами, людина виходить У из телесных веществ границ на свободу духа�. Сьогодн�, коли соц�олог�я та соц�альна ф�лософ�я поставили на арх�вн� полиц� де гуман�стичн� концепц�� й принципи розум�ння людини, соц�альних сп�льного як механ�зм�в, Угвинтик�вФ, орган�зм�в, прямол�н�йних вульгаризаторських залежностей �х житт�д�яльност� в�д матер�ально-техн�чно� бази чи економ�чних в�дносин � фетишизац�� притаманних �м законом�рностей, в�дносин � фетишизац�� притаманних �м законом�рностей, потреба в УверховнейшейФ науц�, ор��нтован�й на людину. На знання людського УсерцяФ, чи, так би мовити, науки Укард�ацентрично�Ф не зменшу�ться, а зроста�. Наш великий сп�вв�тчизник поставив в умовах нового часу цю проблему - проблему необх�дност� створення науки про людину - людинознавство. Розум�ння �� потреби вже назр�вало в св�тов�й науц� й особливо стало в�тчутним наприк�нц� XVIII- на початку XIX ст., коли в зах�дно�вропейськ�й соц�альн�й думц� складалася криза, породжена безпл�дн�стю двох протилежних п�дход�в у п�знанн� людини й сусп�льства: емп�ризмом �стор�ограф�� та позбавленими соц�окультурного емп�ричного матер�алу спекулятивного, абстрактного �х анал�зу ф�лософ��ю та ф�лософ��ю �стор��. Першими, хто вказав на це, були К.А. Сен-С�мон та О. Конт: перший поставив питання про необх�дн�сть Унауки про людинуФ, а другий спробував його реал�зувати у сво�й Усоц�альн�й ф�зиц�Ф, б�льше в�дом�й як соц�олог�я. Але це вже було XIX. Григор�й Сковорода до �де� необх�дност� науки про людину приходить ран�ше й �ншими шляхами: для нього людина - не ст�льки т�лесн�сть, ск�льки складний внутр�шн�й духовно-психолог�чний феномен, для Сен-с�мона й Конта - обТ�кт спостереження, експерименту, атомарна одиниця в систем� загальних звТязк�в. Тут кожен по-сво�му правий � одноб�чний, а тому сучасна наука про людину �нтегру� ц� п�дходи й розгляда� �� як синтез. Систему складного вза�моповТязання т�лесного, духовного, соц�ального в �х, так би мовити, соц�альному ф�ло- та онтогенез�. Але видатний укра�нський мислитель ма� рац�ю в тому, що без науки про людину, котра мусить розкрити �� глибинну сутн�сть, людська душа н�коли не наповниться щастям. Г. Сковорода, можливо, був першим мислителем у квроп�, хто усв�домив суперечн�сть м�ж науково-техн�чним � моральним прогресом. В УРазговре пяти путников об истинном счастии в жизни� в�н однозначно констату�, зо нов� науков� й техн�чн� досягнення не роблять людину щасливою, �й Унедостает чегось�. Хоч люди Уизмерили море, землю. Воздух и небеса и обезпокоили брюхо земное ради металлов, размежевали планеты, доискались в Луне гор, рек и город, нашли закомплетных миров неисчетное множество, строим непонятные машины, засыпаем бездны, возвращаем и привлекаем стремления водные, что денно новые опыты и дикие изобретения. Боже мой, чего не умеем, чего мы не можем! Но то горе, что при всем том кажется, что чого-то великого недостает. Нет того, чого и сказать не умеем: одно только знаем, что недостает чого-то, а что оно такое, не понимаемФ. Продовжуючи дал� цю думку, Сковорода пише, що математика, медицина, ф�зика, механ�ка, музика, чим б�льше �х смаку�мо (УвкушаемФ), Утем пуще палит сердце наше голод и жажда�. В�н бачить вих�д з цього в розвитку науки про людину, але для сучасного читача абсолютно адекватно сприйма�ться сковородинське в�дчуття яко�сь неповноти, деф�циту УсерцяФ, в�дсутност� душевно� р�вноваги та спокою на фон� сучасного стану розвитку науки, техн�ки, технолог��, як� не зробили людину � людство щасливими, не вгамували Уголод � спрагуФ, а навпаки, викликали ще б�льший неспок�й за непередбачен� насл�дки сусп�льного розвитку, бой сьогодн� людям Учогось великого не вистача�Ф. А може цей деф�цит � � тим в�чним двигуном, що руха� людину вперед? Безумовно, Г. Сковорода ма� рац�ю, що створений людиною матер�альний св�т речей � технолог�й (друга природа) не може забезпечити �й щастя, бо вона в душ�, розум� й Усерц�Ф людини. Як його п�знати, не в�домо й дос�.

ВИСНОВОК Отже, в �стор�� розвитку ф�лософсько� та соц�олог�чно� думки Григор�й Сковорода виступив як новатор, котрий в �ншому ракурс� побачив � спробував розкрити сутн�сть людини, справедливого сусп�льства, де праця за Усродн�стюФ, за покликанням робить людину щасливою, � досягнення цього блага створю� основи блага загального - сусп�льного, бо щасливим � той, хто Успряг сродную себе частую должность с общей. Сия есть истинная жизньФ Вчення Г.Сковороди. його щира Уф�лософ�я серцяФ �де� гуман�зму наводять на роздуми й сьогодн�, бо проблеми людини та �� щастя - завжди центральн� в сусп�льств�, на якому б етап� свого розвитку воно не перебувало.

Вы можете приобрести готовую работу

Альтернатива - заказ совершенно новой работы?

Вы можете запросить данные о готовой работе и получить ее в сокращенном виде для ознакомления. Если готовая работа не подходит, то закажите новую работуэто лучший вариант, так как при этом могут быть учтены самые различные особенности, применена более актуальная информация и аналитические данные