Информация о готовой работе

Бесплатная студенческая работ № 5698

I.Вступ.

II.Народн� в�рування про вовкулак�в :

1. передумови формування уявлень про вовкулак�в;
2. походження назви УвовкулакФ;
3. особливост� вовкулак�в як персонаж�в укра�нсько� демонолог��.

III.Образ русалки в укра�нськ�й народн�й уяв�: 1)в�дм�нност� русалок в�д под�бних персонаж�в �вропейсько� демонолог��; 2)звича� та обряди пов'язан� з русалками.

IV.Мавки та чугайстер:

1. аналоги мавок в заруб�жних в�руваннях;
2. в�дм�нн�сть м�ж мавками та русалками;
3. поняття про чугайстра.

V.Пов�р'я про упир�в:

1. слов'янськ� корен� поняття Увамп�рФ;
2. узагальнене поняття про упир�в на Укра�н�;
3. види упир�в.

VI.В�дьми:

1. народн� в�рування, пов'язан� з в�дьмами;
2. сутн�сть в�дьмацько� натури в народн�й уяв�;
3. способи визначення та знешкодження в�дьом.

Не � та�мницею, що в�рування та пов�р?я - ця основа св�тоглядних уявлень людей � найважлив�ша складова �хнього духовного життя - до останнього часу або залишались поза увагою науковц�в, або ж описувалися ними досить одноб�чно. Ставлення до них було переважно негативним - як до пережиткових явищ культури. Постулатом вважався в�домий висл�в Ф.Енгельса про те, що рел�г�йн� в�рування - не що �нше, як фантастичн� в�дображення в головах людей тих зовн�шн�х сил, котр� панують над ними в �хньому повсякденному житт�. Ця в ц�лому в�рна теза у б�льшост� наукових досл�джень нер�дко г�пертрофувалася, що призводило до звуження величезного спектра народних в�рувань та пов�р?�в. Адже безперечним � той факт, що вс� м�фолог�чн� й демонолог�чн� уявлення, маг�чн� обряди та ритуали не т�льки пов?язан� з фантастичною сферою - вони, як правило, в�дбивають � багатющий м�жпокол�нний досв�д людей, а часом в�дтворюють �хн� в�ков� прагнення. Тому це зобов?язу� нас пильн�ше придивитись до даного феномена, що грав неабияку роль в становленн� та розвитку духовност� народу. Зростання нац�онально� самосв�домост� населення, п�двищений �нтерес до виток�в традиц�йно� культури, етн�чно� �стор�� дикту� звернення до ц��� проблеми, адже розпочатий процес нац�онального в�дродження Укра�ни може бути прискорений, зокрема, через засво�ння духовних багатств народу, накопичених покол�ннями. Зб�днення духовного етносу, а в�дтак � криза сусп�льства, � безперечним насл�дком кожно� незаповнено� прогалини у систем� м�жпокол�нно� передач� культурно� �нформац��, що � визнача� практичний �нтерес до вивчення народних в�рувань та уявлень. Не менш важливий аспект цього �нтересу - суто науковий, �сторичний. Народн� в�рування та уявлення вбирали в себе все багатоман�ття �дей, що панували в р�зн� епохи, хоча �х не можна вважати сво�р�дним Умузе�мФ, де ц� �де� пост�йно збер�гаються. Анал�з р�зночасових �дей, що вт�лен� у народн� в�рування, виявля� насамперед �сторичн� зв?язки тих слов?янських племен, що колись проживали на територ�� Укра�ни, з �ншими народами, дозволяючи УпрочитатиФ не т�льки �сторичну долю кра�ни, а й духовний рух �� народу. Система в�рувань та пов�р?�в укра�нц�в � надзвичайно строкатою � склада�ться з ц�лого ряду рег�ональних вар�ант�в, що � насл�дком зародження в суперечливих умовах. З одного боку - це т�сн� культурн� вза�мини з сус�дн�ми народами (рос�янами, б�лорусами, молдаванами, болгарами, греками ), з �ншого- боротьба з численними державами, котр� заз�хали на укра�нськ� земл�. Такими у р�зний час були � Велике княз�вство Литовське, � Р�ч Посполита, � османська Туреччина, � корол�вська Румун�я та Угорщина, � буржуазна Чехословаччина, �, звичайно, царська Рос�я. Кожна з цих держав, п�дкорюючи окрем� земл� Укра�ни, привносила св�й культурний чи рел�г�йний фон: чи то полон�зац�ю, румун�зац�ю, русиф�кац�ю, чи то покатоличення, омусульманення тощо. По м�р� приск�пливого розгляду походження м�фолог�чних та демонолог�чних уявлень народ�в виразн�ше проступа� стад�альн�сть �хнього розвитку, що була викликана передус�м соц�альними умовами - р�зними для р�зних �сторичних пер�од�в. Певним рубежем як�сно� трансформац�� цих уявлень було прийняття християнства, яке радикально позначилось на розум�нн� сутност� в�рувань та пов�р?�в. Найдавн�ш� дохристиянськ� уявлення людей, як правило, пов?язувались �з нагальними господарськими �нтересами � грунтувалися на в�р� в особливу силу тих чи �нших явищ природи, а у деяких випадках - на в�р� в �х надприродну силу. Через в�ру, шляхом виконання маг�чних д�й, людина намагалася вплинути на досягнення поставлено� мети: захистити врожай, забезпечити спок�й домашнього вогнища, вил�кувати хворого. Словом, людина виступала тут переважно як активне начало, а не т�льки як жертва сил природи. Щодо другорядних побутових проблем, то �х реал�зац�я зд�йснювалася, як правило, за допомогою активних метод�в впливу - прикмет, в�рувань, передбачень - усього того, що отримало назву пов�р?�в. �з впровадженням християнства у в�руваннях та пов�р?ях зроста� елемент надприроднього, але в�н обов?язково пов?язу�ться з в�рою в реальне його �снування, отже, з в�рою в реал�зац�ю будь-якого бажання, якщо звернутися по допомогу до надприродних сил - бог�в, наприклад. Усе, що стосувалось фантастичного, надприродного, але не пов?язувалось з в�рою, не в�дносилося до рел�г�� та в�рувань; воно могло в�дноситися до традиц��, до поез��, чи до казок: в них був елемент фантастичного, вигаданого, але людьми в�н не сприймався як реальн�сть. Варто зазначити, що духовну культуру укра�нського народу наш� пращури почали творити ще задовго до християнського пер�оду на Укра�н�. Разом �з християнством В�зант�я принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагал�. Зустр�ч В�зант�� з Укра�ною - це не була зустр�ч б�дного з багатим; це була зустр�ч якщо не р�вних, то близьких потугою, але р�зних характером культур. Ще й тепер ми ма�мо у сво�х звичаях � усн�й народн�й творчост� ознаки зустр�ч�, по�днання староукра�нсько�, дохристиянсько� та християнсько� культур. Проте ми так звикли до цього, що �нод� не можемо розп�знати, де к�нча�ться в народних пов�р?ях староукра�нське, � де почина�ться християнське.

Отож, торкнувшись тако� обширно� та багатогранно� теми, якою � слов?янська демонолог�я, варто зупинитись детальн�ше на найколоритн�ших �� представниках. Обряди та звича� зустр�чають людину при народженн�, супроводжують на �� житт�вому шляху, не полишають нав�ть б�ля труни. Вони складають спадок предк�в, в якому з�бране все розумове багатство � в якому кор�няться вс� нац�ональн� особливост� нащадк�в. Серед тако� спадщини окремо вид�ляються в�рування в перетворення, в перевертництво, як� в�дображен� не т�льки в казках про перевт�лення геро�в, але � в сучасних переказах про в�дьом та вовкулак�в. Тимчасово полишаючи опов�дь про в�дьом, сутн�сть яких описуватиметься в окремому розд�л�, докладн�ше зупинюся на не менш поширених в народ� розпов�дях про вовкулак�в. Готуючи матер�али для написання даного розд�лу, я зрозум�ла, що з в�домих факт�в та розпов�дей важко вивести певне уявлення про цих перевертн�в, риси яких ц�нител� та збирач� народних пов�р?�в зм�шують �нколи з деякими рисами, притаманними упирям чи вамп�рам. Спираючись на матер�али усно� народно� творчост�, етнограф�чн� нариси та �нш� опрацьован� матер�али, перед� мною постала необх�дн�сть з?ясування походження, виток�в пов�р?я про цих персонаж�в . Зв�дки ж взагал� з?явились пов�р?я про вовкулак�в та хто це так�? З найдавн�ших час�в людина д�лила навколишн�й св�т на дв� нер�вн� частини: Сво� та Чуже. Сво� - це своя с�м?я, сво� плем?я, св�й р�д, своя територ�я, знайома та обжита. Чуже - це дикий, ворожо налаштований св�т, що оточу� Сво�, � завжди несе загрозу та небезпеку, виштовхуючи людину �з звичного середовища проживання. � посланцем з того, �накшого, св�ту, людина вбача� його споконв�чного жителя - дику тварину, або пок�йника (тобто того, хто в�д�йшов з цього, свого, св�ту, на той, чужий). Уявлення про Сво� та Чуже, можливо, найдревн�ше для людства, � служить воно джерелом забобон�в, одне з яких - в�ра в перевертн�в-вовкулак�в. Синон�мом слова УвовкулакФ � УвурдалакФ, особлив�стю якого � можлив�сть точно вказати дату виникнення - 1835 р�к. Саме тод� був написаний, а тод� � надрукований в�домий в�рш О.С. Пушк�на з циклу УПесни западных славянФ: Трусоват был Ваня бедный: Раз осеннею порой Весь в поту, от страха бледный, Чрез кладбище шёл домой.

Бедный Ваня еле дышит, Спотыкаясь, чуть бредёт По могилам; вдруг он слышит, Кто-то кость, ворча, грызёт.

Ваня стал; шагнуть не может. Боже, думает бедняк ,- Это, верно, кости гложет Красногубый вурдалак!

Горе! Малый я не сильный! Съест упырь меня совсем, Если сам земли могильной Я с молитвою не съем!

Что же? Вместо вурдалака (Вы представьте Вани злость!) В темноте пред ним собака, На могиле гложет кость.

До заголовка в�дсила� зноска УВурдалак. Вудкоглак. Упир.Ф �ншими словами, це мрець, що вста� з могил та смокче кров живих людей. Людина, яку вкусив упир, сама ста� упирем, а врятувати в�д нього м�г лише шматок земл�, взято� з могили, який треба з?�сти. Проте вс� ц� в�домост� стосуються лише упиря, а з вурдалаком справи складн�ш�. Д�йсно, в м�фолог�� наших далеких предк�в �снував персонаж �з схожим �м?ям -УволколакФ. Под�бно до упиря, це був перевертень, який випивав всю кров з людини, котра сама ставала УволколакомФ. Проте перетворювалась вона не в мерця, а у вовка, �м?я якого вимовлялось по-р�зному - УвулколакФ, УвурколакФ. Ц�каво, що ц� вар�ац�� згаду� � персонаж драми О.В.Сухово-Кобил�на УСмерть ТарелкинаФ Расплю�в. Розпов�даючи про страшне чудовисько, яке п?� кров петербуржц�в, Расплю�в з жахом каже: УВурдалак, вудкоглак, упирФ. Тому, можливо, О.С.Пушк�н, неч�тко почувши вимовлене �м?я вовкулака, в�дтворив його як вурдалака. Зам�нивши його, в�н ототожнив вовкулака з упирем. Обидва чудовиська д�йсно мають сп�льн� риси: обидва - перевертн�, що харчуються кров?ю, прибульц� �з ворожого св�ту, як� затягують в той св�т сво�х жертв. Походження слова УвовкулакФ не виклика� особливих труднощ�в, адже спор�днен� слова � � у �нших слов?янських мовах : болгарське УвърколакФ, сербо-хорватське УвукодлакФ, чеське УvlkodlakФ, польське УwilkodlakФ. Перша частина його - УвовкФ - взагал� зрозум�ла, а другу частину пор�внюють з церкоснослов?янським Ушк�ра, волоссяФ. Отже, УвовкулакФ - Увовча шк�раФ - влучна назва для того, хто �� раз в�д разу скида�. За Афанась�вим, на Укра�н� розр�зняють вовкулак�в двох вид�в: це або чар�вники у зв�рин�й подоб�, або прост� люди, перетворен� чарами на вовк�в. Чар�вники бродять вовками переважно вноч�, вдень же вони знову набувають людського вигляду. Вовкулаки, перетворен� з простих людей, �стоти не зл�, а страдницьк�; вони живуть в барлогах, бродять л�сами, виють, проте збер�гають людськ� риси. За народним пов�р?ям, чаклуни чи в�дьми, бажаючи когось перетворити на вовка, накидають на нього зв�рину шк�ру, приказуючи при цьому маг�чн� слова. �нколи говорять, що чаклун кладе пояс п�д пор�г хати: хто переступить через цей пояс, той � перетвориться на вовка. Сам� ж чаклуни, бажаючи перетворитись на тварину, накидають на себе особливе к�льце чи перекидаються через обруч�. Головна сила тут - у чар�вних словах. Люди, що перетворились на вовк�в, переступивши через пояс, набувають людсько� подоби т�льки п�сля того, як в�н перетреться чи тр�сне. к, проте, й �нший спос�б, котрим можливо в будь-який час повернути перевертню людський вигляд: потр�бно, щоб хтось над�в на нього знятий з себе пояс, попередньо нав?язавши на ньому вузл�в, примовляючи щоразу: УГосподи, помилуй!Ф. Кажуть, що при цьому зв�рина шк�ра впаде, � перед визволителем з?явиться людина. Х.П.Ящуржинський вовкулаком назива� людину, над�лену здатн�стю перетворюватись на вовка; така здатн�сть да�ться за гр�хи тих батьк�в, котр� перед святами чи постами мали т�лесн� стосунки або ж працювали у свята. За його даними, у вовкулака перетворюються тимчасово, але н�хто не може з вовка зробитись людиною, бо да�ться це як кара в�д Бога. Про перетворення вовкулака народ каже: УВовкулак ходить у л�с до справжн�х вовк�в, � там вони б�гають, щоб зловить що-небудь � з?�сти. Св�том вовкулак йде додому � перед селом знову перекида�ться на чолов�ка, а ж�нка його вже зна�, н�чого йому й не каже.Ф Взагал� вовкулак вида�ться людиною похмурою, а якщо ста� вовком, то т�льки давить, але не �сть овець. В доробку В.М.Гнатюка[1] вказано, що вовкулаки бувають двояк�: вроджен� - � тод� вони пер�одично перем�няються у вовк�в, як прийде на це пора, � б�гають з ними,- � зачарован� ; в останньому випадку б�гають вони вовками, доки хтось не здогада�ться, що вони несправжн�, та не в�дчару�. За його даними, якщо ваг�тна ж�нка побачить вовка або з?�сть м?ясо зв�рини, яку роздер вовк, то породить вовкулака. Ц�каво, що за народними пов�р?ями

[1] Гнатюк В.М. УЗнадоби до укра�нсько� демонолог��Ф, Льв�в, 1903р., ст.208 вовкулаки мають п�д пахвою таку ямку, в котр�й сходяться к�нц� шк�ри. Через не� виверта�ться шк�ра � людина входить досередини, а назовн� виходить вовк. УКоли чолов�к забуде за Бога, в�дьма виводить його на гору, застромлю� в землю н�ж � каже йому перекинутись через нього три рази; тод� чолов�к оброста� волоссям � ста� вовкулакомФ. [2] В деяких м�сцевостях (колишня Ки�вська губерн�я) вовкулак � упир в уяв� народу ототожнювались, � �м приписували т� ж сам� риси.

Весною, як т�льки вкриються травами луки, розпустяться верби й зазелен�ють поля, тод� Уз води на берег виходять русалкиФ. Вивчаючи пов�р?я про русалок, необх�дно в�дд�лити в�д них класичн� та романськ� опов�д� про под�бних ж�ночих �стот - сирен: ц� нап�вж�нки-нап�вриби сво�м сп�вом зваблювали мореплавц�в у смертельно небезпечн� м�сця. Проте сирени, б�л�, з золотистим волоссям та риб ?ячим хвостом, нагадують русалок лише сво�м дитячим в�ком. За народною уявою, русалки - це д�вчата або молод� ж�нки, котр� втопилися п�д час купання. Утоплениц�-русалки нав�ки-в�чн� в�д�йшли в�д буденного земного буття й переселилися в та�мничу сферу, на дно глибоких р�к � озер, у казков� палати, що дивом збудован� з прозорого кришталю. У вс�х мешканц�в квропи з давн�х-давен були в�дом� русалки, щоправда, п�д р�зними �менами. Так, у Н�меччин� вони називались водян� н�мфи (wasser-nymphe) � дунайськ� д�ви; в Англ�� - морськ� д�вчата (seamaid) � теж water-nymph; у литовц�в - дугни, вундани � в�л�� (в�д р�ки В�л�я). У скандинавських народ�в нарахову�ться аж дев?ять р�зновидностей водяних д�в: Himi?glofa, Dufa, Hadda, Hefridg, Udur, Hro?n, Bylgia, Bara i Kolga; в Польщ� - свитезянки, а в Серб�� - в�ли, що живуть у горах, в скелях � на берегах р�к та озер. В уяв� серб�в - це молод�, дуже гарн� д�вчата в б�лоткан�й одеж�, з довгим волоссям, що хвилями розв�ва�ться по спин� � пишних грудях ; шкоди вони н�яко� людям не роблять, а при нагод� ще й допомагають. В�ли мають � деяк� обов??язки: вони збирають хмари, готують блискавку � гр�м, а часом збираються на розвагу й танцюють; бува� й так, що вони пророкують людям майбутн�. Отже, в�рування в �снування русалок - це � загальне в�рування вс�х �вропейських народ�в. За укра�нськими пов�р?ями, м�сяц� � зор� викликають русалок з води. Русалки не мають на соб� одягу, у них б�ле знекровлене т�ло (за деякими опов�дями - блакитне, син� або темне), довге, хвилясте волосся, зелене, як трава; стан високий � гнучкий, а оч� палк� � син�., як морська глибоч�нь.

[2] Гнатюк В.М. УЗнадоби до укра�нсько� демонолог��Ф, Льв�в, 1903р., ст.212

На голов� у кожно� русалки - в�нок з осоки, � т�льки в старшо�, цар�вни, в�нок з водяних л�лей. Вийшовши з води, русалки с�дають на берез�, розч�сують сво� довге волосся, або беруться за руки � водять дивовижн� хороводи. �нод� русалки вилазять на дерева й гойдаються на г�лл�, як на гойдалц�, сп�ваючи п�сень. Русалчин� п�сн� небезпечн� : хто почу� �х, той, як зачарований, п�д�йде близько до русалок, а вони тод� заманять його до себе, в�зьмуть в сво� коло, будуть бавитися з ним, а пот�м залоскочуть � затягнуть у р�чку, на дно.[3] Русалки можуть перетворюватись на вив�рок, щур�в або жаб, що с�дають на кладочках, де ж�нки перуть б�лизну. Вони под�ляються на дв� групи:

русалки з �менем та без �мен�. Тих д�тей, яким мати сама да� �м?я (хоч живому, хоч неживому), називають �менними, а тих, яким мати не дасть �мен�, - без�менними. Русалки з �менем под�бн� до маленьких д�вчаток, без �мен�- також д�вчата, але страшн� , безволос�.. В переддень Купала розкладають �менн� русалки вогонь коло р�ки � скачуть через нього, а без�менн� виб�гають з води, хапають поп�л з �скрами, посипають голову, щоб росло волосся, � знов скачуть у воду. В Укра�н� довго збер�гався звичай серед ж�нок - в русалчин тиждень розв�шувати по деревах полотно, що його н�би русалки брали соб� на сорочки. В одн�й з русалчиних п�сень сп�ва�ться, що русалки просять у ж�нок нам�тки, а в д�вчат - сорочки :

Сид�ла русалонька на б�л�й берез�, Просила русалка у ж�нок нам�тки: УЖ�нки-сестрички, дайте нам�тки: Хоч не тоненько�, аби б�ленько� Ф.

Сид�ла русалка на б�л�й берез�, Просила русалка у д�вчат сорочки: УД�вчата-сестрички, дайте сорочки, Хоч не б�ленько�, аби тоненько� Ф.

[3] Воропай Олекса УЗвича� нашого народуФ, Ки�в, 1991р., II том, ст..159 В русалчин тиждень на в�кнах розкладали гарячий хл�б, гадаючи, що його парою русалки будуть сит�. Вважалось, що не сл�д кидати лушпиння з я�ць, бо як потрапить воно на воду, то серед нього плаватимуть русалки � робитимуть шкоду людям; не можна с�яти муку просто в д�жу, бо буде багато русалок. В русалчин тиждень н�хто не в�дважу�ться купатись у р�чц�. У четвер (цей день ще називають Русалчин Великдень) н�хто не повинен працювати, щоб не розгн�вати русалок. Ранком, як т�льки з�йде сонце, д�вчата йдуть у поле Уна житаФ � беруть з собою хл�б �з житнього борошна, спечений окремо та зам�шаний на свячен�й вод� . В пол� д�вчата ламають хл�б на к�лька шматк�в, д�ляться ним пор�вну, а пот�м кожна йде на ниву свого батька, де росте жито, � там на меж� кладе той хл�б для русалок - Ущоб жито родилоФ. Кр�м того, д�вчата в цей день ще ходять та�мно в л�с, маючи при соб� полин та любисток, � там у л�с� кидають завит� в�нки русалкам, щоб т� насилали �м багатих жених�в. Вважалось, що у тих в�нках русалки б�гають по нивах та л�сах. За народними в�руваннями, у цей день русалки виходять на поверхню земл� � дивляться, чи шанують люди �хню пам?ять. Якщо хтось в цей день займа�ться роботою в пол�, то русалки заважають працювати й насилають на пос�ви якесь лихо; а т�, хто шану� це свято, спод�ваються, що русалки берегтимуть �хн� поля в�д шкоди. В цей день селяни варять просто неба р�зноман�тн� страви � вза�мно частуються. Серед русалок � й лоскотниц� - це душ� д�вчат , що померли зимою; вони з?являються на полях � до смерт� залоскочуть д�вчат та хлопц�в, якщо т� потрапляють до них. Напередодн� Тр�йц� русалки ховаються в корчах, а коли д�вчата виходять вдосв�та по воду, випадають неспод�вано � питають: УПолин чи петрушка?Ф. Як д�стануть в�дпов�дь УполинФ, ут�кають, як УпетрушкаФ, залоскочуть д�вчину й затягнуть у воду. Якщо помре на Тро�цьк� свята маленька дитина, то мати плаче � каже : ФБоже м�й, ти русалочкою будеш � не з�йдеш за ними, за великими; тебе будуть там щипати, лоскотатиФ.[4] Русалки ще уявляються семил�тн�ми д�тьми - це душ� д�тей, як� померли нехрещеними. Протягом семи рок�в до свого обернення в русалки, душ� цих д�тей носяться в пов�тр�, а в день Тр�йц� просять соб� хреста: УМене мати породила, нехрещену положилаФ. Якщо хтось �з християн почу� цей голос, то мусить сказати: У�ван та Мар�я! Хрещу тебе в �м?я Отця, Сина � Святого Духа. Ам�нь, У -

[4] Злагода Н. У Село Старос�лля. В�дд�л монограф�чного досл�дження селаФ, Ки�в, 1930р., ст. 146-147

� кинути рушник, чи бодай хустку. В такому раз� душа дитини п�де до раю й русалкою не буде. Якщо ж до семи рок�в дитина отак не буде охрещена, то йде в русалки. Проводи русалок - спец�альн� обряди, щоб позбутися них, - в�дбувалися на перший день Петр�вки, а часом � на Вознес�ння. В ц� дн� д�вчата в пол�, на житах, роблять сп�льний об�д - тризну в честь русалок. П�сля тризни д�вчата ходять по полях з розплетеними косами � в�нками на голов�, сп�ваючи проводи русалкам: Проводили русалочок, проводили, Щоб вони до нас не ходили, Та нашого житечка не ломили, Та наших д�вочок не ловили.

Засобами, що в�длякують русалок, здавна вважались пахуч� трави (любисток, полин, лепеха), тому що вони для хрещених людей дуже пахуч�, а для нехрещених - смердюч�..

Багатюща народна уява, вигадавши русалок, дала �м у супров�д мавок. Варто зазначити, що ч�ткого розмежування м�ж цими двома персонажами нема, навпаки, пов�р?я та розпов�д� про них т�сно перепл�таються. Под�бно до русалок, в мавок обертаються нехрещен� д�ти. Зл� духи мучать цих немовлят, � т�льки на Зелен� Свята вони в�льн� в�д тих тортур. До семи рок�в душ� немовлят л�тають у пов�тр� й жал�бно просять, щоб �х охрестили. П�сля смерт� дитини �� душа переселя�ться жити до р�чки чи до озера, де вона плава� золотою рибкою. �нод� мавки обертаються в д�вчат � показуються на берез�, манять до себе перехожих, а коли хто наближа�ться до них, тод� вони ховаються у воду. [5]

[5] Воропай Олекса УЗвича� нашого народуФ, Ки�в, 1991р., II том, ст..168 Под�бн� в�рування �снують � в сучасних грек�в: телон�� � чудесн� ж�нки нагадують наших мавок. За пов�р?ями грек�в, телон�� - це теж д�ти, що вмерли без хрещення; вони виходять з пекла � живуть у ранкових туманах. Мати чу� голос свого немовляти в шум� п�вденного в�тру, � для заспоко�ння т�н� курить ладаном перед образом Божо� Матер�., � той образ оздоблю� б�лими ризами. Душ� телон��в л�тають над запашними луками у вигляд� барвистих метелик�в, бдж�л � комах, як� харчуються соком кв�ток, протягом сорока дн�в п�сля Великодн�х Свят. Переконана, що п�сля такого початку лишаються сумн�ви: чи � р�зниця м�ж русалками та мавками? Так, р�зниця �, причому досить сутт�ва; саме вона дозволила вид�лити на описання мавок окремий розд�л. Мавки, або ще нявки, б�сиц�, живуть в л�сах чи г�рських печерах, � з?являються людям як молод�, гарн� д�вчата. Св�тлиц� �х вистелен� килимами, вони прядуть крадений льон, тчуть �з виб�леного полотна � шиють одяг. П�сля того, як розтануть сн�ги, мавки б�гають горами й долинами � засаджують на них кв�ти. Коли все зазелен�� � розкв�тне, вони рвуть кв�ти, впл�тають в коси, � купаються в потоках та озерах. Вважа�ться, що до танц�в, як� нявки теж дуже полюбляють, пригра� �м чорт на дудц� . Ц�каво, що на тому м�сц�, де раз перетанцювали мавки, трави не буде пов�к, � так� м�сця називаються �гровищами. Розважаються вони також тим, що заманюють людей � заводять �х у безв�сть. В�дчепитися в�д мавки, за народним пов�р?ям, можна лише , скинувши сорочку � перевернувши �� навивор�т. Мавки бувають високого зросту, обличчя мають округле; довге волосся, оздоблене кв�тами, спуска�ться �м на плеч�. Одяг �х тонкий, прозорий; �х бистрих блискучих очей не гр�� людська душа. Отже, мавки виглядають спереду як д�вчата, але в�др�зняються в�д людей тим,, що не мають спини, тому видно вс� нутрощ�. Варто зазначити, що в слов?янськ�й м�фолог�� нявки являють собою вт�лення смерт�, що насамперед пов?язане з уявленнями про човен, на якому пливуть у царство мертвих. Нев�дривно з в�руваннями про мавок пов?язан� � пов�р?я про �снування чугайстра, або л�сового чолов�ка. Чугайстер вигляда� як людина, проте висока, як смерека, в б�л�м одяз�. Шк�ра його, под�бно до тварин, вкрита буйним волоссям. За народними пов�р?ями до людей чугайстер в�дноситься приязно, розмовля� з ними, гр��ться б�ля вогню. Людин� чугайстер шкоди н�коли не запод��, �нколи нав�ть обороня� �� в�д зла. Проте часом може чемно запросити до танцю, а, в�дтанцювавши сво�, в�дпуска�. Вважа�ться, що чугайстер - це заклятий чолов�к: в�н ходить л�сами, блукаючи, н�хто його не вб?�, не з?�сть, бо так йому УпоробленоФ. Зарившись у лист�, чугайстер чату� на мавку, а коли вп�йма� ��, то вбива� та �сть. Якщо люди розкладуть у л�с� багаття, то чугайстер приходить до них, � смажить зловлену нявку на рожн�. �ншим слов?янам чугайстер нев�домий.

Уявлення про мерц�в, як� смокчуть ночами кров живих, властив� вс�м �вропейським народам. Ц� перевертн� називались вамп�рами. Але ось що говорить про них персонаж розпов�д� О.К. Толстого: УВи �х ,Бог зна� чому, назива�те вамп�рами, проте я можу вас запевнити, що справжня �х назва - упир; а, оск�льки вони походження виключно слов?янського, хоча й зустр�чаються в ус�й квроп� � нав�ть в Аз�� , тому й не потр�бно притримуватись �нод� �мен�, вигаданого угорськими ченцями, як� з упиря зробили вамп�ра, перекручуючи все на латинський лад. Вамп�р, вамп�р! - повторив в�н з презирством, - це однаково, якби ми казали зам�сть УпривидФ - УфантомФ чи УревенантФ.Ф Герой О.К. Толстого правий практично абсолютно: �вропейське слово Увамп�рФ д�йсно слов?янського походження. Кр�м того, особливост� його звучання св�дчать про час, коли в�дбулось це запозичення. Справа в тому, що загальнослов?янська форма цього слова повинна звучати так: *apir чи *apyr. Звук [*] - це так зване Уносове аФ, яке звучало як Уа з прононсомФ. Под�бно вимовлявся цей звук � в церковнослов?янськ�й мов� та позначався буквою Уюс великийФ, проте досить швидко в�н в б�льшост� слов?янських мов перетворився на УуФ. Перетворення УюсаФ на УуФ в�дбулось приблизно у Vlll - lX в�ках . Що стосу�ться початкового в -, то воно ма� однакове походження �з словами УвострыйФ, УвотчимФ. Такий вставний звук на початку слова назива�ться протезою (в переклад� з грецько� Упоставлений спередуФ). Отож, спираючись на форму слова, можливо визначити час його запозичення: середина першого тисячол�ття ново� ери. Саме тод� германц� сприйняли слов?янське найменування мерц�в, як� встають з могили. Поняття ж запозичувати �м не потр�бно було: уявлення про потойб�чних монстр�в, що п?ють кров, було властиве багатьом �вропейським народам з глибоко� давнини. Загальнослов?янська форма (в�дображена в давньоруському власному �мен� Упир) под�ля�ться на преф�кс *on -/ *an � кор�нь *pir -/ *pyr -. Преф�кс можливо пор�вняти з грецьким ana (зверху), а кор�нь - той же, що � в словах УпероФ, УнапорФ. В�н означав Уп�дн�матися, йти, лет�тиФ. �ншими словами, упир - Утой, хто п�дн�ма�ться вверхФ, тобто той, хто вста� з могили. Афанас?�в, узагальнивши народн� в�рування укра�нц�в та б�лорус�в в упир�в, д�йшов висновку, що упир� - це зл� мерц�, як� за життя були чаклунами, вовкулаками � взагал� люди, не прийнят� церквою (самогубц�, �ретики, богов�дступники, п?яниц�, тощо). Хоча наведене визначення досить широке, воно, проте, не охоплю� увесь зм�ст, вкладений в поняття УупирФ. Тому доц�льно звернутись до самих народних уявлень. За одними народними пов�р?ями, упир - то син в�д чорта та в�дьми. Зв�дси � приказка: УУпир та непевний ус�м в�дьмам родич кревнийФ. Але в�н живе, як звичайна людина, в�др�зняючись лише зл�стю. За �ншими в�руваннями, упир� мають лише людську подобу, а в сутност� вони справжн� чорти. к й таке в�рування, що упир� - це трупи в�дьом, чаклун�в, та �нших людей, в яких п�сля смерт� вселились чорти. Упирем також може стати будь-яка людина, як т�льки �� обв�� степовий в�тер. Зовн� упир в одних м�сцевостях н�чим не в�др�зня�ться в�д звичайно� людини, в �нших же його уявляють людиною з дуже рум?яним обличчям. На правобережж� � ще особливий вид упир�в: так там називають д�тей з великою головою, довгими руками та ногами. Так� д�ти називаються Уодм�намиФ, тому що �х п�дкида� людям нечиста сила взам�н викрадених людських немовлят. В Проскур�вському у�зд� Под�льсько� губерн�� народ зна� под�л упир�в на дв� категор�� - живих та мертвих. Основн� ознаки мерця-упиря - це червоне обличчя, лежить в трун� в�н дол�лиць � н�коли не розклада�ться; у живого обличчя теж червоне � надзвичайно м�цна т�лобудова. Ця м�цн�сть т�лобудови необх�дна тому, що, за м�сцевими в�руваннями, йому доводиться носити на спин� мертвого упиря; останн�й без першого не може зашкодити, оск�льки не ходить. [6] За поширеними поняттями укра�нц�в, мерц�-упир� вдень лежать в могилах, наче жив�, з червоними, закривавленими обличчями. Вноч� вони встають з могил � бродять св�том. При цьому вони л�тають у пов�тр� чи вилазять на могильн� хрести, лякають перехожих, ганяючись за ними. Проте, б�льш небезпечн� вони тим, що, заходячи в хати, кидаються на сонних людей, особливо немовлят, � смокчуть у них кров, спричиняючи смерть. Ход�ння �х трива�, як � �ншо� нечисто� сили, поки не засп�вають п�вн�. Чуму та �нш� еп�дем�чн� хвороби, а також засуху, неврожа� та �нш� громадськ� лиха також приписували упирям. Упир� можуть бути двояк�: родим� � роблен� . Родимого упиря легко вп�знати, бо в нього �накш� статев� органи, насл�дком чого � безпл�дн�сть � безд�тн�сть. Обличчя в нього червоне, ма� малий хвостик, а на хвост� чотири волоски. Упир ма� дв� душ�, тому, хоч умре, може ходити св�том, бо лише одна душа його покида�, а друга лиша�ться при н�м. Над клубом чи п�д кол�ном упир ма� д�рку, в яку входить його душа. За �ншими даними вважа�ться, що упирем ста� п�сля смерт� людина, через труну яко� перестрибнув чорт в подоб� чорно� к�шки. Якщо народ п�дозрю� якогось пок�йника в страшних прогулянках, його викопують з могили �,

[6] Дяченко Ю.П. УУкра�нц�: народн� в�рування, пов�р?я, демонолог�яФ Ки�в, 1992р., ст.. 499-500. побачивши, що в�н зовс�м не схожий на мерця, а навпаки, рожевощокий. наче живий, вбивають йому в серце осиковий к�лок, а пот�м спалюють труп. При цьому варто остер�гатися струменя чорно� кров�, котра литиметься з серця. Якщо бодай крапля �� потрапить на когось, залишаться на т�л� невил�ковн� виразки. Ну а коли розгориться багаття, поповзуть в р�зн� боки чорн� жаби, гадюки та черв?яки, � необх�дно сл�дкувати, щоб жодна з цих тварюк не втекла, бо з нею вислизне � упир, щоб тод� в�дродитись � знову робити свою чорну справу. М�сяць - сонце мертвих. На цьому древньому в�руванн� �рунту�ться одне з найжахлив�ших д�йств, що роблять с�льськ� чаклуни. Щоб навести порчу, такий чаклун, ближче до п�вноч�, обов?язково при повному м�сяц�, йде на кладовище, де похован� самогубц� та утопленики. В руках у нього кругле м�дне дзеркальце, загорнене в Усмертний платФ (такими хусточками чар�вники для сво�х ц�лей накривали обличчя пок�йника). Розгорнувши дзеркальце, чаклун наводить м�сячне в�дображення на могилу, внасл�док чого вста� мрець-упир. Нев�дривно дивлячись у дзеркало, в�н сл�ду� за сво�м зображенням до т��� хати, де мешка� жертва. В ту мить, коли чаклун наведе дзеркало на в�дчинене в�кно чи двер�, мрець проника� в житло. Тому здавна замикались вс� двер� та зачинялись вс� в�кна. Але лихо � самому чаклуну, якщо на шляху в�д кладовища до села в�н впустить дзеркало чи м�сяць зайде за хмарку. Розлючений упир повернеться в могилу, проте надал�, коли на неб� сяятиме повний м�сяць, мрець в�дв�дуватиме чаклуна, висмоктуючи з нього житт�в� сили.

Вамп�р в�д упиря в�др�зня�ться тим, що в�н не ст�льки живий пок�йник, як кровосос. � в переносному значенн� вамп�ром називають жорстоку, садистичну людину, яка покращу� св�й настр�й, спостер�гаючи за муками �нших. В Xl ст.. в Транс�льван�� (область на п�вн�чному заход� Румун��) правив в�длюдькуватий князь Владос, за свою жорсток�сть названий Дракулою (УДракончикФ). Народ, спостер�гаючи за тим, з якою готовн�стю в�н в�дправля� сво�х п�дданих на страту � якою та�мнич�стю оточене його життя, приписав йому контакти з темними потойб�чними силами. Вважали, що для цього князь Владос п?� ночами кров людей, приречених на смерть. Так народилась легенда про вамп�ра Дракулу, яку � в�добразив у сво�му роман� англ�йський письменник Брем Стокер. П�сля екран�зац�� роману граф Дракула став одним з найпопулярн�ших персонаж�в сучасно� масово� культури.

В�дьма (в�д древньоруського УведьФ - знання) - один з основних персонаж�в демонолог�� сх�дних � зах�дних слов?ян, який по�дну� в соб� риси реально� ж�нки � чорта. За народними уявленнями звичайна ж�нка ставала в�дьмою, якщо в не� вселявся (за �� бажанням чи проти вол�) злий дух, диявол, або якщо вона вступала в змову з ним заради збагачення. Маг�чна сила могла бути як вродженою, яка д�сталась ж�нц� у спадок в�д матер�-в�дьми, так � набутою, - наприклад, в�д в�дьми, котра перед смертю передала спадко�мниц� сво� знання. Вважалось також, що здатн�сть ж�нки до в�дьмування могла бути викликана неправильною повед�нкою �� батьк�в: наприклад, якщо мати годувала �� груддю Утри Велик� п?ятниц�Ф, тобто б�льше двох рок�в, або якщо �� мати � вона сама були народжен� поза шлюбом. Сп�в�снування у в�дьми людського � демон�чного начал розгляда�ться як наявн�сть у не� двох душ: звичайно�, людсько�, � зло�, демон�чно�, котра покида� носами т�ло ж�нки щоб, зашкодити людям. Для образу в�дьми характерн�, за народними пов�р?ями, деяк� особлив� риси чи прикмети : наявн�сть хвостика, р�жок, крилець. В�дьма вида� себе незвичайним поглядом : у не� запален�, почервон�л� оч� чи дикий, похмурий погляд; �� в�др�зня� звичка не дивитися прямо у в�ч�, в з�ницях в�дьми можливо побачити перевернуте в�дображення людини. Зазвичай в�дьму уявляли соб� старою та потворною, з сивим нечесаним волоссям, гачкуватим носом, к�стлявими руками, �нколи з т�лесними недол�ками (кульгав�сть). В�дьмою також вважали будь-яку неприв�тну ж�нку, що мешкала одна. Особливо небезпечними ставали в�дьми у велик� р�чн� свята. У сх�дних слов?ян часом �х активност� вважались: н�ч на �вана Купала, Благов�щення, Пасха, Тр�йця, Р�здво, а у зах�дних слов?ян - дн� св. Яна, Люц��, Петра � Павла, Зелен� святки, а також Вальпург��ва н�ч (напередодн� першого травня). Нападаючи в так� дн� на людей, лякаючи та пересл�дуючи �х, в�дьма перетворювалась на жабу, к�шку, собаку, свиню, корову ; пташку (сороку, ворону, сову) ; комаху (муху, метелика, павука) ; могла набувати вигляду предмет�в (колеса, решета, копиц� с�на, клубка ниток), або ставати невидимою. Головною шк�длив�стю вважалась у в�дьми здатн�сть псувати скотину � забирати у кор�в молоко. З ц��ю метою в�дьма збирала росу на межах � пасовищах, волочучи по трав� полотно (ц�дилку, сорочку, хустку), пот�м викручувала тканину � по�ла водою свою корову, або просто в�шала промоклу тканину вдома, � з не� рясно текло молоко.

За сх�днослов?янськими пов�р?ями, в�дьма могла УзабиратиФ сало у свиней; в присутност� в�дьми ж�нки н�як не могли напрясти багато пряж�, оск�льки вся нитка йшла на в�дьмацьке веретено. Для захисту в�д в�дьом використовувались обереги. Щоб не дати в�дьм� проникнути у дв�р та хату, на воротах закр�пляли св�чку, освячену на Стр�тення; в стовпи вор�т засовували зубц� борони, в дверн� щ�лини - крапиву чи г�лку осики ; на пор�г клали н�ж або �нш� гостр� предмети. Виконували маг�чн� д�йства, що символ�зували зведення перешкоди : осипали д�м та хл�в маком, обводили косою на земл� круг, малювали на дверях хрести. Способи визначення в�дьми складають одну з найхарактерн�ших особливостей всього кола пов�р?�в про в�дьом. Оск�льки шкодила односельцям реальна ж�нка, яка зм�нювала свою подобу, то головною метою звича�в та ритуал�в, присвячених небезпечним дням, була спроба висл�дити в�дьму та знешкодити ��.. Вважалось, наприклад, що купальське багаття притягу� до себе в�дьму, викликаючи у не� ф�зичн� страждання, � що вона змушена прийти до нього щоб зупинити сво� муки. Намагались також п�дстерегти в�дьму в хл�в�, куди вона хот�ла проникнути в подоб� жаби чи будь-яко� тварини. Побачивши б�ля корови жабу, господар� пробивали �й лапу чи око, а наступного дня з?ясовувалось, що одна з сус�док ходить з перев?язаною рукою, кульга� чи осл�пла- �� � вважали в�дьмою. В�дьму можливо було вп�знати п�д час церковно� служби : вона намага�ться доторкнутися до �кони, хоругви, ризи попа, н�коли не виходить хресним ходом. За народними в�руваннями, в�дьми перед смертю довго та сильно страждають. Щоб взнати, чому в�дьма перед смертю мучиться, треба взяти хомут, стати б�ля хатнього порогу � подивитись кр�зь нього на в�дьму. Тод� видно, що вона з ус�х бок�в оточена б�сами, як� � катують ��. Щоб позбавити в�дьму в�д тривало� передсмертно� агон��, треба прорубати над нею стелю або ж покласти п�д голову н�ж, тод� вона одразу помре.

Беручись до осв�тлення тако� малознайомо�, проте ц�каво� теми, я мала на мет� наблизити до сучасник�в пам?ятки укра�нсько� етнограф�чно� спадщини. Спод�ваюсь, що ви ув�йшли до та�мничого св�ту народно� уяви, зв�дки � лише один вих�д - через збагачення власно� духовност�.

Список використано� л�тератури:

1. Антонович В.Б. В�дьмарство: Документи. Досл�дження. Москва., 1877;
2. Виноградова Л.Н. УМ�фолог�чний аспект русальсько� традиц�� // Слов'янський та балканський фольклор.Ф Ки�в., 1986.
3. Воропай Олекса УЗвича� нашого народуФ, Ки�в, 1991р., II том,
4. Гнатюк В.М. УЗнадоби до укра�нсько� демонолог��Ф, Льв�в, 1903р.
5. Дяченко Ю.П. УУкра�нц�: народн� в�рування, пов�р?я, демонолог�яФ Ки�в, 1992р.,
6. Зелен�н Д.К. УНариси рос�йсько� м�фолог��: Померл� незвичайною смертю та русалки.Ф Пг., 1916;
7. Злагода Н. У Село Старос�лля. В�дд�л монограф�чного досл�дження

селаФ, Ки�в, 1930р., 8.Максимов С.В. УНечиста � нев�дома сила.ФКи�в., 1993; 9.Померанцева О.В. УМ�фолог�чн� персонаж� в укра�нському фольклор�.Ф Ки�в., 1975:

Вы можете приобрести готовую работу

Альтернатива - заказ совершенно новой работы?

Вы можете запросить данные о готовой работе и получить ее в сокращенном виде для ознакомления. Если готовая работа не подходит, то закажите новую работуэто лучший вариант, так как при этом могут быть учтены самые различные особенности, применена более актуальная информация и аналитические данные