Информация о готовой работе

Бесплатная студенческая работ № 18718

М�н�стерство осв�ти � науки Укра�ни

Донбаська Державна Машинобуд�вна Академ�я

Кафедра ф�лософ�� та соц�ально-пол�тичних наук

Допов�дь з ф�лософ�� на тему: УПсихолог�чн� витоки его�змуФ (на конференц�ю студент�в та викладач�в кафедри ф�лософ��)

Виконав: студент групи ОМТ 00-1у Голубенко Олександр Васильович Кер�вник: Дуб�н�н В. В.

- Краматорськ 2002 - Передмова Перед тим, як перейти безпосередньо до розкриття теми допов�д�, доц�льно окреслити деяк� контури поставленого питання та зробити дек�лька зауважень, як� б могли застерегти слухач�в в�д упередженого й нев�рного сприйняття матер�алу та в�дпов�дного ставлення до автора. По-перше, автор не збира�ться Увинаходити велосипедФ, а також привласнювати те, що йому не належить. По-друге, автор н� в якому раз� не в�дкида� можлив�сть заперечення всього сказаного нижче. По-трет�, автор вважа� необх�дним заздалег�дь попросити вибачення за можливу некомпетентн�сть та субТ�ктив�зм деяких суджень. Водночас з цим сл�д зазначити, що представлена на суд слухач�в допов�дь � самост�йною спробою на вже �снуючий платформ� збудувати щось нове в розум�нн� як само� сутност� его�зму, так � його значення в житт� сусп�льства в ц�лому. А це, в свою чергу, якоюсь м�рою компенсу� недол�ки роботи, спричинен� головним чином нестачею потр�бного досв�ду �� автора. Стосовно ж доц�льност� розкриття обрано� теми сл�д сказати наступне: его�зм, його походження, форми � насл�дки - тема безумовно ц�кава, але дуже суперечлива. Одноб�чне трактування, побудован� на �� основ� ортодоксальн� догматичн� концепц��, або ж звичайне �гнорування не повинн� затьмарювати погляд того, хто д�йсно прагне роз�братися в цьому питанн�. Тому дек�лька сл�в з приводу явища его�зму як такого якщо й не зроблять значного кроку вперед, але зайвими теж не будуть.

О ти, дивна людська �стота! Ф. Н�цше. УТак казав ЗаратустраФ Ca nТempeshe pas dТexister* Шукаючи шляхи до визначення явища его�зму, так чи �накше треба спиратися на якусь модель людсько� особистост� та вза�мод�� ц��� особистост� з� св�том навколишн�м. Це в свою чергу потребу� висв�тлення ц�ло� низки понять, таких як У�ндив�дФ, власне Уособист�стьФ, У�ндив�дуальн�стьФ та �нше. Готуючи сво�р�дний УплацдармФ для подальших м�ркувань, наведемо в якост� прикладу наступн� тлумачення цих основних понять, викладен� Олександром Петровичем Цв�тковим у п�дручнику з ф�лософ�� п�д редакц��ю Г. А. За�ченка. В першу чергу Олександр Петрович наголошу� на тому, що Усутн�сть людини неможливо звести лише до суми соц�альних ролейФ. � з цим важко не погодитись. УПоняття У�ндив�дФ п�дкреслю� перед ус�м б�олог�чн� характеристики людини, �� приналежн�сть до виду Улюдини розумно�Ф. Тут значущим � не т�льки здоровТя та ф�зична краса, а й задатки зд�бностей, характерн� особливост�, що успадковуються в�д батьк�в. Уся сукупн�сть в�дносин цього р�вня може обмежуватися двома крайнощами - крайньою аскезою та культом т�лесногоФ. Поняття Уособистост�Ф, як пише О. П. Цв�тков, УЕм�стить у соб� сукупн�сть ус�х соц�альних ролей дано� людини, вс�х сусп�льних в�дносин, найважлив�шими серед яких � ставлення до громадського обовТязку, а також до настанов сусп�льно� морал�. Ц� рол� � в�дносини зд�йснюються у певних межах: з одного боку, наприклад, конформ�зм, законослухнян�сть, п��тет, моральний пуритан�зм та ригоризм, а з �ншого - анарх�зм, аморал�змФ. В такому ж ключ� О. П. Цв�тков визнача� У�ндив�дуальн�стьФ як неповторний духовний св�т людини, �� найвищ� ц�нност� та безумовн� авторитети. УСправжня духовн�сть як основна характеристика �ндив�дуальност� ор��нтована на безумовн� ц�нност� гуман�стичного, морального зм�сту. Вона виклика� у людини найп�днесен�ш� та най�нтимн�ш� переживання.Ф * - Це не заважа� тому, щоб було так (франц.) Що ж, вважатимемо наведен� вище слова достатн�ми для формування деякого уявлення про людське УяФ в такому ракурс�: �ндив�д, особист�сть та �ндив�дуальн�сть в пост�йн�й активн�й вза�мод��. А якщо додати до цього сво�р�дний пол�алог УяФ (Уя - яФ, Уя - тиФ, Уя - миФ, Уя - людствоФ, Уя - �нша природаФ, Уя - природаФ, Уя - ун�версумФ), то в решт� решт матимемо достатньо обТ�ктивну та сучасну концепц�ю, що висв�тлю� структуру � сутн�сть в�дносин внутр�шнього св�ту людини з� св�том навколишн�м. Виходячи з тако� точки зору, явище его�зму людини бере сво� початки з категор�� У�ндив�дФ, а набуваючи подальшого розвитку руйну� гармон�чне по�днання трьох У�постасейФ УяФ, порушуючи водночас � систему зазначеного вище пол�алогу. Для висв�тлення цього процесу п�д�йде класичне визначення его�зму, взяте з будь-якого ф�лософського словника. Наприклад: УЕго�зм - це житт�вий принцип та моральна як�сть, що характеризу� людину з точки зору �� ставлення до сусп�льства та �нших людей; виявля�ться в тому, що людина керу�ться в сво�й повед�нц� лише власними �нтересами, не беручи до уваги �нтереси сусп�льства та оточуючихФ. З под�бних джерел ми також д�зна�мося, що его�зм в �стор�� людства зазвичай мав негативну оц�нку. Б�льш того, усв�домлене надавання переваги его�зму в якост� головного принципу життя сприймалося у вс� часи як аморал�зм. УЩо ж тут особливого? Це очевидно � не п�дляга� сумн�ву!Ф - скаже багато хто з вас. Та чи доц�льно заперечувати це � шукати те саме УособливеФ там, де його нема�? Н�, автор буде ц�лком згоден з вами, проте матиме в запас� одне УалеФ. Це УалеФ, власне кажучи, � � тим, заради чого було варто починати цю розмову. Отже, зробимо таке припущення: его�зм � основною руш�йною силою прогресу людського сусп�льства, саме его�зм, а н� що �нше, � початком як vis contemplativa так � vis creativa*, саме его�змов� зобовТязано людство вс�м, чого воно досягло на сьогодн�шн�й день. � не сл�д посп�шати з висновками. Автор * - Спостер�гальна силаЕ творча сила (лат.) вже немовби чу� вигуки про те, що, по-перше, це ганьбить людську г�дн�сть, а по-друге - ця думка не така вже й нова (згадаймо, наприклад Шт�рнера або Н�цше). Одразу ж, з метою попередити вс� наступн� Упо-трет�Ф, Упо-четвертеФ � т.д., скажу: давайте подивимось на проблему его�зму п�д особливим кутом, в�дм�нним в�д �деолог�чно� програми того ж Н�цше, або погляд�в Шт�рнера, приймаючи до уваги � те, що людська г�дн�сть � теж н�що �нше, н�ж трансформоване вт�лення его�зму в житт�ву програму людини п�д впливом зовн�шн�х умов �снування. Давайте подивимось на все аморальне, з чого з�тканий на перший погляд его�зм, не як на саму його сутн�сть, а як на одну з його недосконалих перв�сних форм. Щоб пояснити в решт� решт те, до чого автор веде мову, не будемо вигадувати щось нове та неймов�рне. Нав�що? Для розкриття основно� думки з усп�хом можна скористатися т��ю моделлю людсько� псих�ки, яку розробив на початку ХХ-го стол�ття Зи�мунд Фрейд. Ма�ться на уваз� тр�умв�рат, компоненти якого - р�зн� псих�чн� �нстанц��, позначен� наступними терм�нами: Id, Ego та Super-Ego. П�д Id (або Воно) розум��ться найб�льш прим�тивна частина особистост�, котра охоплю� все генетично перв�сне, п�двладне принципу насолоди � не знаюче н�чого про реальн�сть та сусп�льство. Ця �нстанц�я не визна� н�яких конфл�кт�в та протир�ч. Вона з самого свого початку �ррац�ональна та УаморальнаФ. п� потребам служить �нша �нстанц�я - Я (або Ego). Разом з тим Ego сл�ду� принципу реальност� ряд механ�зм�в, що дозволяють адаптуватися до потреб середовища. Ego - це посередник м�ж стимулами, що йдуть як �з середовища, так � з глибин орган�зму. До функц�й Ego належить самозбереження орган�зму, в�дбиття в памТят� зовн�шн�х вплив�в, уникання небезпеки, контроль над потребами �нстинкт�в (що йдуть в�д Id). Особливе значення в модел� Фрейда нада�ться Super-Ego, котре � джерелом моральних та рел�г�йних почутт�в, контролюючим та караючим фактором. Якщо Id вироста� �з успадкованого досв�ду, а Ego - �ндив�дуального, то Super-Ego - продукт впливу, що йде в�д �нших людей (батьк�в, оточуючого соц�ального середовища). За Фрейдом Super-Ego народжу�ться в ранньому дитинств� � залиша�ться практично незм�нним протягом наступних рок�в. Сов�сть, почуття провини - це � сво�р�дн� покари, як� в�дчува� на соб� Ego, роблячи щось п�д впливом Id, але на противагу Super-Ego. Дал� спробу�мо пристосувати цю систему таким чином, аби з �� допомогою можна було б легко пояснити як природу его�зму, так � його роль в житт� людини. По-перше, приймемо до уваги, що Super-Ego може бути УпластичнимФ (це досить наявний факт, хоча для питання, що вир�шу�ться, � не � сутт�вим). По-друге, згадаймо про дискретн�сть Ego (це зазначував � сам Фрейд), адже, якщо б УяФ було суц�льним � нед�лимим, то яким чином були б можлив� так� явища, як рефлекс�я, самосв�дом�сть та самооц�нка? Саме у боротьб� частин власного УяФ поляга� р�зноман�тн�сть повед�нки людини. Дуже часто нам зда�ться неадекватною та незрозум�лою власна реакц�я на фактори зовн�шнього середовища, але все дуже просто поясню�ться вза�мод��ю протир�ч, що живуть всередин� нас. Схема, яку автор пропону� на розгляд слухач�в, � теж не менш простою:

Наведена вище схема достатньо точно в�дображу� основну думку автора. Звичайно, говорити з приводу того, що хова�ться за ц��ю схемою, можна � потр�бно багато, але в рамках невелико� допов�д� зазначимо основн� положення пров�дно� �де� в наступних пунктах: 1) Незважаючи на всю багатогранн�сть людсько� св�домост� автор пропону� розд�лити людське УяФ на дв� вза�моповТязан�, але водночас � досить протилежн� частини: Ego прим�тивне та Ego ном�нальне (або �нтелектуальне). З самих назв лог�чно виплива� сутн�сть цих понять. Ego прим�тивне - частина людсько� св�домост�, що форму�ться п�д впливом Id (перв�сних успадкованих людиною �нстинкт�в) � шука� найефективн�ших шлях�в реал�зац�� основних перв�сних програм та досягнення задоволення, незважаючи на Super-Ego. Кажучи просто, це те саме Уб�сеняФ, що так часто говорить в нас. Але лякатися появи якого не варто - в�н частина будь-яко� людини, маюча право на �снування �, власно кажучи, найважлив�ша для цього самого �снування. Саме Ego прим�тивне керу� людиною в екстремальних умовах, саме прояв Ego прим�тивного спостер�га�мо ми в маленьких д�тях, що намагаються вс�ма доступними �м засобами отримати бажане, не маючи ще й гадки про щось УнедобреФ, УаморальнеФ, те, чого не можна робити, бо вс� навколо вважатимуть це поганим. Ego прим�тивне � вт�ленням Унаказ�вФ перв�сних �нстинкт�в, яке ми можемо усв�домити, бо наявн�сть самого Id в соб�, а також тих процес�в, що в�дбуваються в його межах, людина в�дчути не здатна (простий приклад - Упост�йна памТятьФ в компТютер�). Але з роками Ego прим�тивне в�дступа� перед Ego ном�нальним (�нтелектуальним), що форму�ться з житт�вого досв�ду. Це частина людсько� особистост�, що над�лена здатн�стю до глибокого анал�зу речей та явищ,� до осмислення свого м�сця в св�т� цих речей та явищ. Ego ном�нальне користу�ться отриманою �з зовн�шнього св�ту �нформац��ю для побудови складних схем реал�зац�� поклик�в Id. Це, власне кажучи, � � те, що ми розум��мо, говорячи УяФ, саме тому воно - ном�нальне. 2) Виходячи з� зробленого розпод�лу Ego, автор вважа� необх�дним ввести градац�ю поняття его�зму в залежност� в�д певного психолог�чного початку, в�д т��� частини особистост�, з якою в�н (его�зм) народжу�ться. (При цьому сл�д зазначити, що власне его�зм автор розгляда� як певну програму, котра � результатом модиф�кац�� �нстинктивних прагнень т��ю частиною УяФ, яка ма� властив�сть реагувати на фактори зовн�шнього середовища. Це визначення суто б�олог�чне, а тому ярлики Уаморал�змуФ та Уантисусп�льност�Ф вважаються в даному випадку недоречними.) Тож матимемо наступн� види его�зму: а) его�зм першого роду (неприхований); б) его�зм другого роду (прихований). Зг�дно з наведеною схемою, его�зм першого роду � продуктом д�яльност� Ego прим�тивного, в�дпов�дно его�зм другого роду - Ego ном�нального. Запропонований розпод�л базу�ться на явищ� неоднаковост� ступен�в складност� шлях�в реал�зац�� перв�сних програм, що будуються в�дпов�дною частиною св�домост�. Так его�зм неприхований - це власне � � его�зм в широкому розум�нн� цього слова, той его�зм, до якого ми звикли у буденному житт�. Вся так звана Уаморальн�стьФ лежить саме на його рахунку, бо ця форма его�зму користу�ться нескладними � досить наявними засобами для досягнення власно� корист� в ситуац�ях локальних та повсякденних. Его�зм першого роду УбачитьФ т�льки найкоротший шлях до мети, але це не завжди � корисним в справ� �� досягнення. В�н штовха� людину до конфл�кту �з сусп�льством, � т�льки в�д ступеню розвитку Ego ном�нального залежить рац�ональне нормування впливу его�зму неприхованого на д�� людини. Що стосу�ться его�зму другого роду, то саме його автор бачить двигуном житт�д�яльност� як окремо� людини, так � сусп�льства в ц�лому. При цьому декому спаде на думку, що тут ма� м�сце протир�ччя УяФ окремого та УяФ сусп�льного. Але в даному випадку йдеться про те, що вс� почуття людини, �� начебто п�днесен� прагнення, пошук нових знань � нав�ть само� �стини � н�чим �ншим, ан�ж складною формою его�зму - его�змом прихованим. Це той самий Sacro egoismo, це - наша сутн�сть. � чи не � добре прихований �нстинкт самозбереження причиною появи � розвитку сусп�льства як такого? Чи не мають любов, милосердя та �нш� под�бн� почуття саме его�стичне кор�ння? Ц� та �нш� питання, що постають перед нами в рамках дано� теми, потребують всеб�чного розгляду, але в обТ�м� невелико� допов�д� автор вважа� достатн�м те, що було сказано вище, додержуючись однак думки про визначну роль его�зму в розвитку особистост� � сусп�льства. Висновки: 1) Психолог�чними витоками его�зму � перв�сн� �нстинктивн� поклики, трансформован� св�домим УяФ у житт�ву програму. 2) Св�дома частина людського УяФ (Ego) � дискретною. 3) Его�зм повинен мати градац�ю за ступенем складност� трансформую-чого чинника (�нтелекту). 4) Точка зору про однозначну Уаморальн�стьФ его�зму не � обТ�ктивною. Пропозиц��: 1) В рамках модел� людсько� псих�ки Зи�мунда Фрейда розд�лити Ego на Ego прим�тивне (або перв�сне) та Ego ном�нальне (або �нтелектуальне). 2) Вид�лити два основних види людського его�зму: его�зм першого роду (неприхований) та его�зм другого роду (прихований). 3) Розвивати в подальшому �дею пров�дно� рол� его�зму в житт� людини � сусп�льства, розробляючи нов� схеми його градац�� та намагаючись пояснити витоки основних Уморально позитивнихФ почутт�в людини з наведено� точки зору.

Л�тература

1. Г. А. За�ченко. Ф�лософ�я. Вища школа. Ки�в. 1995. С. 421 - 424, 283 - 340.
2. З. Фрейд. Введение в психоанализ. Наука. Москва. 1991. С. 399 - 439.
3. М. М. Розенталь. Философский словарь. Политическая литература. Москва. 1968. С. 406.

4. Ф. Ницше. Так говорил Заратустра. Фолио. Москва. 2001. С. 44.

Вы можете приобрести готовую работу

Альтернатива - заказ совершенно новой работы?

Вы можете запросить данные о готовой работе и получить ее в сокращенном виде для ознакомления. Если готовая работа не подходит, то закажите новую работуэто лучший вариант, так как при этом могут быть учтены самые различные особенности, применена более актуальная информация и аналитические данные